Ольга шиманова




Сторінка1/10
Дата конвертації26.12.2016
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ



ОЛЬГА ШИМАНОВА

ЕТИКА І ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА


Навчально-методичний посібник







Львів 2013

2
УДК [17+[174:796] (075.8)
ББК я Ш 61

Рекомендовано до друку кафедрою гуманітарних дисциплін
Львівського державного університету фізичної культури
(протокол № 1 від 30.08.2013 р.)



Рецензенти:
Скочиляс Л. С. – кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка
Онищук О. В. – кандидат філософський наук, доцент кафедри філософії Національного університету Львівська політехніка.


Ш 61 Шиманова О. Етика і професійна етика : навч-метод. посібник
/ О. Шиманова. – Л ПП Сорока ТБ с.


УДК [17+[174:796] (075.8)
ББК я


© О. Шиманова, 2013
© Львівський державний університет фізичної культури, 2013

3
ЗМІСТ
1. Типова програма нормативної навчальної дисципліни Етика і професійна етика 1.1. Тематичний план та розрахунок навчального часу. 4 1.2. Програмний матеріал за окремими темами. 5 2. Навчально-методичне забезпечення дисципліни. 9 Тема 1. Предметі завдання етики і професійної етики. 9 Тема 2. Мораль і моральна свідомість. 16 Тема 3. Основні етапи історичного розвитку моралі. 26 Тема 4. Загальнообов’язкові та особові форми вираження моральної вимоги.
35 Тема 5. Справедливість. 43 Тема 6. Спортивна деонтологія. 52 Тема 7. Етичні проблеми сучасного спорту. 58 3. Плани практичних занять. 68 4. Завдання для самостійної роботи. 82 5. Словник термінів. 86 6. Рекомендована література. 92 7. Додатки. 100 Додаток 1. Кодекс спортивної етики Справедлива гра – шлях до перемоги.
100 Додаток 2. Кодекс честі олімпійця України. 105 Додаток 3. Конвенція проти застосування допінгу. 109 Додаток 4. Спортивна хартія Європи Додаток 5. Європейський маніфест Молоді люди і спорт. 125 Додаток 6. Рекомендація Європейської Ради Молодь і спорт вищих досягнень

4
1. ТИПОВА ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЕТИКА І ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА

1.1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ТА РОЗРАХУНОК
НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ
№ теми Назви змістових модулів і тем Кількість годин Лекції Семінари Самостійна робота
ІНД
З
Змістовий модуль І. Етика як наука про мораль. Основні етичні
категорії.
1. Предметі завдання етики і професійної етики
2 2
2 2. Мораль і моральна свідомість
2 2
2 3. Основні етапи історичного розвитку моралі
2 2
4 4.
Загальнообов’язкові та особові форми вираження моральної вимоги
2 2
3 5. Людина у пошуках сенсу життя
-
2 3

Всього за модуль І
8
10
14
5
Змістовий модуль ІІ. Етика спорту завдання, проблеми, принципи.
6. Справедливість
2 2
2 7. Спорт як соціально-ціннісна система
-
2 2
8. Спортивна деонтологія
2 2
4 9. Етичні проблеми сучасного спорту
2 2
4 10. Накази, інструкції і нормативні документи як джерело деонтологічних нормативів у спорті
-
2 2

Всього за модуль ІІ
6
10
14
5
Всього
14
20
28
10
72

5
1.2. ПРОГРАМНИЙ МАТЕРІАЛ ЗА ОКРЕМИМИ ТЕМАМИ
Тема 1. Предмет і завдання етики і професійної етики
Походження термінів етика і мораль, спільне та відмінне між ними. Предмет етики. Взаємозв’язок етики з онтологією, гносеологією, аксіологією, праксеологією, футурологією, естетикою, психологією, педагогікою, історією, етнографією, культурологією, мистецтвознавством, іншими науками, які досліджують буття людини. Основні функції етики. Виникнення професійної етики. Основні принципи професійної етики золоте правило моралі, справедливість розподілу ресурсів, виправлення етичних порушень і помилок, принципи максимуму і мінімуму прогресу, повага до інших, безконфліктність. Теоретична та прикладна етика в структурі етичного знання. Причини виникнення професійної та прикладної етики. Проблеми і завдання лікарської, біомедичної, журналістської, економічної, інженерної, комп’ютерної, юридичної етики та етики менеджменту. Кодекси професійної етики. Клятва Гіппократа. Етичний кодекс
«Проктер енд Гембл». Етичний кодекс компанії «Кока-кола». Етичний кодекс туризму.
Тема 2. Мораль і моральна свідомість
Мораль – феномен природний чи надприродний Різноманіття тлумачень сутності моралі. Співвідношення понять мораль і моральність. Антиномічність та імперативність моралі. Моральна свідомість та моральна практика – структурні елементи моралі. Специфіка моральних відносин та моральної діяльності. Концепції походження моралі. Суть релігійних, натуралістичних, соціально-історичних концепцій походження моралі. Регулятивна, оцінно-імперативна, комунікативна, пізнавальна, виховна, орієнтувальна функції моралі. Співвідношення моралі, звичаю, права, релігії і політики. Поняття моральна свідомість. Класична структура моральної свідомості. Почуття і емоції як первинні елементи моральної свідомості. Теорія моральних почуттів. Психологічний та ідеологічний, емоційно- почуттєвий та раціонально-теоретичний рівні моральної свідомості. Індивідуальна, групова та суспільна моральна свідомість.
Тема 3. Основні етапи історичного розвитку моралі
Мораль в первісному суспільстві. Кровнородні відносини як організаційний та нормативний принцип родового суспільства.

6 Антропоморфізм, анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, ритуали, обряди і міфи як елементи моралі. Мораль рабовласницького суспільства. Особливості відносин між рабовласниками і рабами. Моральні чесноти і вади вільних громадян рабовласницького суспільства. Мораль Давньої Греції і Риму. Відмінності у моралі грецьких міст- держав. Вплив реформ в Афінах на гармонізацію моралі. Різка поляризація громадян Спарті. Військова підготовка, жорстокість звичаїв, специфіка місцевих законів. Наділення вільних громадян високими моральними чеснотами та перебування рабів поза сферою моралі – характерні риси давньоримської моралі. Родина як базовий елемент давньоримського суспільства. Становий характер моралі. Вплив римського права на мораль. Мораль феодального суспільства. Ознаки феодалізму. Піраміда відносин особистої залежності у феодальному суспільстві. Поява професійних етичних кодексів. Традиціоналізм, патерналізм та корпоративність – основні особливості середньовічної моралі. Специфіка дворянської моралі. Вплив релігії на мораль в період Середньовіччя. Мораль епохи Відродження. Гуманістичні цінності та негативні сторони Ренесансу. Вплив реформації на духовне життя цього періоду. Мораль буржуазного суспільства. Формування буржуазії як класу. Перебудова системи моральних цінностей, пов’язана з встановленням капіталістичних відносин. Індивідуалізм як ключова ознака буржуазної моралі. Тенденції розвитку буржуазної моралі. Комуністична мораль як ідеологічна конструкція. Відданість справі комунізму, патріотизм, соціалістичний інтернаціоналізм, сумлінна праця на благо суспільства, усвідомлення громадянського обов'язку, нетерпимість до порушень суспільних норм – найвищі вимоги комуністичної моралі. Соціологічний, неопозитивістський, екзистенціальний підходив етичних теоріях к. ХІХ–п. ХХ ст.
Тема 4. Загальнообов’язкові та особові форми вираження
моральної вимоги
Моральна вимога – найпростіший елемент морального феномену. Спільні ознаки всіх виявів моральних вимог. Загальнообов’язкові форми вираження моральної вимоги – моральна норма, моральна якість, моральний принцип, моральний ідеал, моральні цінності. Моральна норма як найпростіший вид моральної вимоги. Моральні чесноти та моральні вади як результатом виявлення необхідних і загальних ознак стійких позитивних та негативних моральних якостей людини. Моральний ідеал

7 як пошук досконалості. Властивості моральних цінностей. Ієрархія моральних цінностей. Особові (суб’єктні) форми вираження моральних вимог – обов’язок, відповідальність, сором, гордість, честь, гідність, совість. Добро і зло – найзагальніші моральні оцінки. Концепції добра і зла. Відносне добро. Взаємозв’язок добра і зла.

Тема 5. Справедливість
Поняття справедливість. Міфологічні уявлення про справедливість. Принципи справедливості в моральних заповідях. Справедливість і обов’язок. Критерії уявлень про справедливість. Справедливість на ранніх етапах розвитку суспільної свідомості.
Геракліт, піфагорійці, Демокріт та софісти про справедливість. Критика софістів Сократом. Справедлива держава Платона. Геометрична та арифметична рівність. Розподільча та зрівняльна справедливість в
Арістотеля. Умови справедливого. Концепція динамічної справедливості
Епікура. Трактування справедливості Ціцероном. Християнство про справедливість Бога. Соціальна справедливість у марксизмі. Концепції справедливості. Егалітарна, ліберальна, демократична, елітарна концепції справедливості. Справедливість у розумінні Дж. Ролза, її базові принципи. Поняття соціальної справедливості. Справедливість як різновидовий концепт. Види справедливості.
Тема 6. Спортивна деонтологія
Деонтологічна етика. Етична система І. Канта. Домінація практичного розуму над теоретичним. Мораль як внутрішній механізм людських прагнень. Моральність як добровільне самопідпорядкування обов’язку. Поняття автономної доброї волі. Формули категоричного імперативу
1. Чини так, щоб максима твоєї волі могла у той самий час мати силу принципу загального законодавства. 2. Вчиняй так, щоб ти завжди ставився до людства у своїй особі і в особі будь-кого іншого так, як домети, і ніколи не стався до нього лише як до засобу. 3. Волю кожної розумної істоти слід розуміти як стверджувальні загальні закони. Спортивна деонтологія як сукупність етичних норм виконання тренерами своїх професійних обов’язків.
Деонтологічні принципи в системі принципів спортивної підготовки. Стратегічні, тактичні та регулюючі принципи спортивної підготовки та їх особливості. Принципи правдивості, цілісності, гідності і автономії особи в спортивній деонтології.




8
Тема 7. Етичні проблеми сучасного спорту
Поняття, специфіка і проблеми професійної спортивної етики. Співвідношення суспільної і професійної моралі. Громадська думка і групова громадська думка. Вищі цінності в системах суспільної моралі і професійної спортивної етики. Шанобливе ставлення до партнерів, відсутність обману, дотримання корпоративної честі, солідарність як основи спортивної етики. Класифікація спортсменів з огляду на їх ставлення до завдань підготовки. Зміна традиційної системи покарань і заохочень в спорті. Комерціалізація спорту. Проблема псевдопрофесіоналізму. Чесна гра як базова засада спортивної діяльності. Походження «Fair play». Ідея чесної грив олімпійській філософії. Різниця цілей у спорті вищих досягнень і спорті для всіх. М. Я. Сараф про формальну і неформальну чесну гру. Проблема чистоти спорту. Теми Всесвітньої конференції з допінгу в спорті (2–4.02.1999 р, м. Лозанна. Основні положення Лозаннської декларації про допінгу спорті. Створення Всесвітнього Антидопінгового Агентства (ВАДА. Спорт як регулятор конфліктів і агресії в сучасному світі. Агресивність в спорті – необхідність чи вимога часу Теорії агресії. Агресія в теорії катарсису. Пасивна спортивна зацікавленість та її особливості.

9
2. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДИСЦИПЛІНИ
Тема 1. Предметі завдання етики і професійної етики
1. Етика як філософське вчення про мораль. Взаємозв’язок етики з
іншими науками. Структура і функції етики
Етика як філософське вчення про мораль. Термін етика походить від давньогрецького слова «ethos» («етос»), що спочатку трактувалось як спільне житло, домівка, звірине лігвище тощо, а пізніше – як звичай, норов, правило, характер. Для античних філософів Емпедокла і Демокріта етос – це поняття, що характеризує тривку, усталену природу конкретних явищ. Тому вони говорили про етос першоелементів об’єктивного світу, етос людини. Давньогрецький філософ Арістотель прикметником «ethikos» етичний) позначив чесноти людської вдачі, душевні якості, які протиставляв діаноетичним (інтелектуальним) чеснотам, афектам та вродженим здібностям. До афектів Арістотель відносив страх, гнів, радість до властивостей розуму – пам'ять; до етичних чеснот – мужність, помірність тощо. Саме Арістотель запропонував називати науку, що займається вивченням етичних чеснот, етикою. Цій проблематиці присвячені його праці Велика етика, «Нікомахова етика, «Евдемова етика. Давньоримський філософ Марк Тулій Ціцерон у пошуках латинського аналога терміна «ethos» запропонував термін «moralis» (моральний, оскільки латинське «mos» подібне до давньогрецького «ethos». Термін «moralis» перекладався як характер, темперамент, звичай тощо. Тобто мова йшла про базові поняття етики як галузі філософських знань. Уст. не. виник термін «moralitas» – мораль. Незважаючи на змістову різнорідність, поняття етика і мораль досить часто ототожнюють. Наприклад, під професійною етикою вчителів, лікарів, юристів, зазвичай, розуміють особливості їх моралі. Насправді, етика – це наука про мораль, а мораль – це процеси і явища, які ця наука вивчає і досліджує. Загалом, етика є наукою про мораль, її сутність, природу,
походження, історичний розвиток, місце в системі суспільних відносин.
Вона займається вивченням сутності та особливостей моральної
свідомості, моральних відносин, дослідженням суспільно-політичних,
психологічних механізмів, завдяки яким реалізуються моральні норми,
судження, оцінки.
Предметом етики є мораль як форма індивідуальної та суспільної свідомості, загальні закономірності їх буття.

10
Взаємозв’язок етики з іншими науками. Оскільки етика є філософською дисципліною, то вона безпосередньо пов’язана з її основними розділами – онтологією (вченням про буття, гносеологією теорією пізнання, аксіологією (вченням про цінності, праксеологією прикладною філософією. Очевидною є взаємодія етики з історією, психологією, педагогікою, культурологією, мистецтвознавством, естетикою, етнографією та іншими гуманітарними науками. В структурі кожної науки виділяються декілька рівнів знань. Етична наука структурно поділяється на емпіричний, теоретичний та нормативний рівні. Рівень емпіричних досліджень дозволяє з’ясувати факти, що стосуються морального життя людини і суспільства, зібрати і описати їх, а також встановити певні закономірності. Цим займається соціологія моралі, психологія моралі, історія звичаїв. Теоретичний рівень займається поясненням моралі, а саме – понятійним відтворенням, осмисленням і обґрунтуванням моралі, системи моральних нормі цінностей, що домінують в кожному конкретному соціумі, доведенням її переваг, надійності, мотивації. Нормативний рівень допомагає застосувати в суспільному житті перевірену сукупність нормі цінностей, стандартів людської моральності, моральне виховання і стимуляцію духовного розвитку людини.
Основними функціями етики як науки є наступні:
- вивчення генезису, сутності, специфіки моралі
- визначення місця і ролі моралі вжитті суспільства
- дослідження механізмів морального регулювання людської життєдіяльності, критеріїв морального прогресу
- аналіз змісту основних етичних категорій – добра, зла, справедливості, обов’язку, честі, совісті, свободи, відповідальності, щастя, сенсу життя. Оскільки центральною категорією етичної науки є поняття моралі, то саме з ним пов’язані найважливіші її завдання
- описати мораль – її історію, норми, принципи, ідеали, а також моральну культуру суспільства
- пояснити мораль, тобто здійснити аналіз її належного і сутнісного варіантів
- навчити моралі дати людям всі необхідні знання про добро і зло, сприяти самовдосконаленню людини і формуванню власної стратегії правильного життя.
2. Поняття та принципи професійної етики
Професійна етика виникла раніше, ніж наукові етичні вчення і теорії про неї. Поява вимог професійної етики була зумовлена повсякденним

11 досвідом, необхідністю регулювання відносин між людьми в процесі виконання ними своїх професійних обов’язків і діяльності. Професійна етика стосується конкретних видів діяльності і виступає нормативним початком в поведінці фахівців. Професійна етика опирається на визнані професійною свідомістю певної трудової групи особові прояви і формує стандарти професійної поведінки, що знайшли своє відображення у відповідних документах – кодексах, клятвах, статутах. Становлення і засвоєння нової професійної етики, в першу чергу, пов’язане з громадською думкою. В кожному виді професійної етики є свої традиції, що є свідченням спадкоємності основних етичних норм для представників певної професії. Оскільки професійна етика покликана регулювати відносини між представниками однієї професійної групи, то вона опирається на відповідні принципи, вимоги і норми, на основі яких конкретний працівник формує концептуальну етичну платформу для своїх дій, вчинків, рішень. Незважаючи нате, що кожна професія має свою специфіку і особливості, існують універсальні етичні принципи, якими можуть керуватись представники різних професій. Порядок даних етичних принципів не обумовлюється їхньою значущістю.
1. Перший принцип опирається на золоте правило моралі і полягає в наступному в процесі виконання професійних обов’язків і в трудовій діяльності непотрібно ставитись до своїх підлеглих, керівників, колег свого службового рівня, клієнтів так, якби ви не хотіли, щоб ставились до вас.
2. Другий принцип вимагає справедливості при наділенні працівників матеріальними, грошовими, сировинними та іншими ресурсами, необхідними для їхньої діяльності.
3. Суть третього принципу полягає в обов’язковому виправленні етичного порушення, незалежно від того, хто і коли його допустив.
4. Четвертий принцип називають принципом максимуму прогресу. Згідно нього службова поведінка і дії співробітника є етичними, якщо вони сприяють моральному розвитку організації чи її окремих підрозділів.
5. Згідно п’ятого принципу – принципу мінімуму прогресу – дії і вчинки окремих працівників та діяльність організації загалом можна вважати етичними, якщо вони не порушують загальноприйнятих етичних норм.
6. Шостий принцип – принцип толерантності – вимагає терпимого ставлення до моральних норм, принципів, засаді традицій інших організацій, регіонів, країн.

12 7. Сьомий принцип спрямований на підтримку власної думки при вирішенні різноманітних службових питань. Але нонконформізм, які конформізм вданому випадку повинен виявлятись в розумних межах.
8. Восьмий принцип заперечує використання насильства і вчинення тиску на підлеглих, що може виражатись у різних формах.
9. Дев’ятий принцип – принцип безконфліктності. В колективі варто уникати конфліктів, хоча і конфлікт може спричиняти як дисфункціональні, такі функціональні наслідки. На основі вказаних принципів кожен працівник формує особисту етичну систему, якою він послуговується в професійній діяльності. Більшість етичних кодексів фірм опирається наці етичні принципи.
3. Види професійної етики
Професійна етика – це сукупність нормі правил, що регулюють поведінку представника певної професії на основі загальнолюдських моральних цінностей, з врахуванням особливостей його професійної діяльності і конкретної ситуації. Поява того чи іншого виду професійної
етики була зумовлена певними причинами:
1. Характер етичних відносин можуть визначати і позаморальні чинники. Так, в економіці важливе місце посідає прибуток, матеріальна користь і рентабельність. Меркантилізм присутній і в політичній сфері.
2. Зміст етичних відносин може змінюватись залежно від суб’єктів і об’єктів цих відносин. Так, опинившись в ситуації життя і смерті, людина може себе поводити зовсім по-іншому, ніж в повсякденній практиці. Тому на відносини між лікарем і пацієнтом накладаються певні етичні обмеження. Наприклад, актуальними проблемами біомедичної етики є евтаназія, трансплантація органів, штучне запліднення.
3. В сучасному соціальному просторі перебувають люди з різним рівнем морального розвитку. Злочинному середовищу притаманні свої норми і цінності, що суперечать загальносуспільним моральним стандартам.
4. Суб’єкти етичних відносин не завжди є рівними, оскільки один з них можете перебувати на стадії становлення із зародковою формою моральності. Такі відносини складаються між педагогами та їх вихованцями. У виховній практиці потрібно дотримуватись балансу між самостійністю і незалежністю вихованців та зовнішньою регламентацією їхньої поведінки, виходячи з вікових та індивідуальних особливостей дитини. В сучасному світі є велика кількість професій і поведінка представника кожної з них регламентується певними нормами і правилами. Проте популярність ряду професій зумовила і те, що їхні етичні проблеми широко обговорюються.

13 Основи лікарської етики були закладені Гіппократом. Саме він вперше порушив проблему високої моральної зовнішності і етичної поведінки лікаря. Традиційно проблематика лікарської етики стосується проблеми особистих якостей і взаємин між лікарем і пацієнтом, а також обов’язку лікаря не завдавати шкоди своїм пацієнтам. Процес формування журналістської моралі відбувався у ХIХ-
ХХ століттях, коли професія журналіста перетворилась на масову. Тоді ж з’явились перші етичні кодекси журналістської етики у вигляді документів. В своїй діяльності журналісти повинні керуватися не особистими чи корпоративними інтересами, а інтересами усього суспільства і окремих його соціальних груп. Кодекси журналістської етики вимагають від представників цієї професії відповідного поводження з інформацією, з цільовою аудиторією, яка цю інформацію отримає, та у редакційному середовищі серед своїх колег. Серед основних принципів журналістської етики варто виокремити принципи чесності і соціальної відповідальності. Основи економічної етики були закладені Арістотелем в його працях Етика, Політика, «Нікомахова етика. Ототожнюючи етику і економічну етику, мислитель радив своєму синові Нікомахові займатись виробництвом матеріальних благ. Один із засновників американської автомобільної промисловості Генрі Форд запропонував власну етико-економічну концепцію, якої намагався дотримуватись вжитті. На його думку, здоровий етичний глузд полягає у здобутті щастя і добробуту чесною працею. Вироблений продукт – це просто матеріалізована ділова теорія, це спосіб принести людям радість і задоволення. Користь матеріальних речей – в утвердженні життєвої свободи.
Юридична етика поєднує як загальнолюдські, такі особливі норми та принципи моралі. Найважливішою проблемою юридичної діяльності є проблема співвідношення законності і справедливості. Адже нерідко трапляються ситуації, коли винесені ухвали відповідають нормам закону, але за своєю суттю є несправедливими.
4. Кодекси професійної етики
Перші кодекси професійної етики з’явились в період ремісничого поділу праці, що припав на ХІ–ХІІ століття. Саме статути середньовічних цехів містили етичні вимоги до професії, характеру праці, людей, які цією працею займались. Проте важливість ряду професій у суспільстві зумовила виникнення етичних вимог до них значно раніше, про що свідчать єгипетські, китайські, індійські і вавилонські рукописи. Це стосується Клятви Гіппократа та етичних уставів жерців, які виконували функції судочинства у суспільстві.

14 Сучасні етичні кодекси як частина професійних стандартів містять етичні принципи, норми і правила.
Кодекси етики – це сукупність норм правильної, належної поведінки для представників певної професії. Вони є певною гарантією якості для суспільства, оскільки містять інформацію про стандарти і обмеження діяльності працівників певної сфери. Метою створення етичних кодексів є запобігання неетичній поведінці. Етичні кодекси максимально повно відображають специфіку організації, в якій вони прийняті. Тому етичні кодекси мажуть стосуватись як представників однієї професії, такі співробітників однієї організації. Наприклад, етичний кодекс американської хімічної компанії «Проктер енд Гембл», заснованої в 1837 році, складається з 11 розділів. Окрім співробітників компанії, в кодексі приділяється увага її клієнтам, партнерам, постачальникам і замовникам. Кодекс компанії «Кока-кола» складається з п’яти розділів. У першому розділі визначене коло зобов’язань, що стосуються бухгалтерських рахунків і звітів компанії. Співробітники звітують про свою діяльність перед керівництвом, яке потім звітує перед акціонерами, урядовими структурами та іншими юридичними особами. У другому розділі описуються потенційні конфлікти, пов’язані з інтересами службовців. Службовцю забороняється мати особисту зацікавленість стосовно постачальників компанії, конкурентів чи клієнтів. Третій розділ регулює стосунки компанії з державними установами, офіційними особами, клієнтами і постачальниками. Четвертий розділ регламентує участь службовців в діяльності політичних партій та інших компаній, що неповинна позначатися на якості їхньої роботи.
П'ятий розділ вказує нате, яким чином на практиці повинні реалізовуватись правила кодексу. Опираючись на досвід діяльності відомих американських, французьких і японських фірм, можна стверджувати, що їхні значні прибутки – це результат суворого дотримання встановлених нормі правил поведінки на робочому місці. З 1977 році у Вашингтоні успішно функціонує Центр етичних проблем. Його основна місія – допомога фірмам і організаціям у створенні і коригуванні етичних кодексів, підтримка високого етичного рівня атмосфери в колективі. У японських компаніях практикують розробку так званих етичних карт – набору правилі рекомендацій для кожного працівника, в якому конкретизований етичний кодекс організації. В них також містяться дані про консультанта організації з етичних питань.

15
Література:
1. Дедюлина М. А. Этика : Учебно-методическое пособие / М. А.
Дедюлина. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2005. – С. 3–12.
2. Малахов В. А. Етика : Курс лекцій : Навч. посібник / Віктор
Малахов. – К. : Либідь, 2001. – С. 15–39.
3. Солоницина А. А. Профессиональная этика и этикет. Учебник /
Солоницина А. А. – Владивосток : Изд-во Дальневост. Унта, 2005. – С. 7–
9, 12–20.
4. Тофтул М. Г. Етика : навч. посіб. / М. Г. Тофтул. – К. : ВЦ Академія, 2006. – 416 с.
















16


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал