Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку». Феміністичні аспекти повісті в фольклорно-міфологічному контексті



Скачати 154.31 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір154.31 Kb.
Приймак Л.А.

вчитель української мови та літератури

Полонської ЗОШ І-ІІІ ст.,№3, Полонського р-ну.,

вчитель вищої категорії



Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку». Феміністичні аспекти повісті в фольклорно-міфологічному контексті
Вступ

Змінюється світ, одна епоха приходить на заміну іншої, змінюється бачення, думка, життя. Кожна епоха несе свої сподівання, свої ідеї, прагнення. І,звичайно, кожна епоха має свою літературу, свого митця. Адже література і епоха поняття невіддільні. Щоб пізнати суть епохи, потрібно осмислити духовні набутки створені нею. Література реагує на зміни в реальному житті, аналізує пройдений суспільством шлях, показує перспективи його розвитку, застерігає від поразок і невдач. Потрібно лише уважно читати, думати, аналізувати. Сьогодні українська література існує у вільному суспільстві, де кожен може читати і писати те, що йому подобається. У ній розвиваються масові жанри – детектив, трилер, мелодрама, містика.

Початок XX століття приніс великі зміни в життя як мистецьке, так і суспільне. Все частіше жінки беруть участь в політичних та культурних заходах, все частіше лунають твердження, що жіноча доля — це не тільки виплекані роками справи: кухня, церква та дитина, але й участь у суспільно-політичній діяльності, бо жінка має право на свій внутрішній світ, саморозвиток, самовдосконалення.

Феміністичні мотиви в українській літературі звучать доволі часто, адже питання жінки наше суспільство остаточно ще не вирішило. Пильний інтерес до розробки жіночого письма був викликаний, у першу чергу, різноманітними феміністичними концепціями, які просочилися й в українську літературу. Можна навіть з упевненістю констатувати той факт, що з кінця ХХ - початку ХХІ сторіччя в нашій літературі з’являється „ мода „ на фемінізм. Треба сказати, що цей вплив став результативним, адже саме в даний період часу спостерігається підйом жіночої літературної творчості, який знаменується появою низки цікавих творів О. Забужко, І.Роздобудько, Г.Пагутяк, Є. Кононенко, Н. Зборовської, С. Пиркало, М. Матіос, Н. Бічуї, О.Луцишиної, Т. Зарівної та ін.

Але ж якщо вести мову про жінку сильну, вільну, яка має думку, мету, власну позицію, то слід сказати, що однією з перших звернулася до образів жінок, що шукають своєї дороги в житті та прагнуть вирватись із сірої буденщини, О. Кобилянська. Героїня її повісті "Людина" Олена Ляуфер має відвагу боронити своє "Я" від повсякденності та міщанського оточення. Дівчина чужа та стороння загалові через те, що піднімає "питання жіноче". Втративши коханого, вона не бажає виходити заміж, проте виходить під тиском обставин. Що не вдалося Олені, досягає Наталка, героїня першого великого твору О.Кобилянської — повісті "Царівна". Тут авторка вже більш наполегливо відстоює устами героїні свої феміністичні погляди. Наталка, як і Олена, має "трагічний характер з артистичними рисами": це горда, тонка, наполеглива натура, хоча й більш одинока, яка прагне сили, щоб побороти споневірення щодо себе. Вона має на меті насамперед створити себе саму, стати вище над повсякденне життя, бути вільною, розумною та досконалою. Такого вона й постає перед читачем, ніщо не може перешкодити йти самостійним шляхом. У коханні Наталка шукає того, кому б була рівнею, в кому б знайшла опору, з ким жила б у гармонії. Дівчина трохи ідеалістка, проте вона втілює у собі мрії та уподобання самої Кобилянської, яка оспівує красу внутрішнього світу жінки як її найбільшу силу, що здатна визволити.

Вивчаючи феміністичні мотиви в українській літературі, не можна обминути постать Олени Теліги, яка теж переймалась жіночим питанням. Проблема жінки проглядає у поезіях: її лірична героїня прагне жити так, "щоб легке розкуте серце співало, як вільний птах". Проте, на відміну від героїнь О. Кобилянської, вона прагне бути опорою для коханого, джерелом сил і наснаги.Оглядаючи жіночу пресу, О. Теліга зазначає, що жінки вже "пробили вікно в цей світ", крізь яке тепер можна голосно говорити про свої права та роль у житті. Вона закликає не уникати конфліктів, а рішуче їх вирішувати.

Серед наших сучасниць, що піднімають проблему жінки, слід назвати Оксану Забужко, авторку літературознавчих розвідок та феміністичних романів. У її творах висвітлені феміністичні ідеї, які сповідують головні героїні, потрапляючи під вплив реальності. Але сама О. Забужко не вважає свою прозу феміністичною, зазначаючи: «Я не знаю, що таке феміністична проза… Я знаю, що таке проза, написана жінкою, яка не соромиться своєї статі й розглядає її як складову своєї особистості, а не з точки зору пов’язаних

стереотипів…» [6]. Оксана Забужко - наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика,оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном. Письменниця дотримується у своїй літературній діяльності такого принципу:"Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б, просто. Та сама вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією - як у альпініста або водолаза". Сучасниця працює, творить, з-під її пера народжуються чудові твори, які варті уваги. Серед них «Казка про калинову сопілку».

Основна частина

Цікавою сторінкою сучасного українського жіночого письма є перепрочитання відомих біблійних міфів. Доля кожного окремого міфу неоднакова. Велика кількість їх давно загубилася, таємниці інших продовжують до сьогодні бентежити нашу уяву. Особливої популярності в літературі набув старозавітний міф про Каїна та Авеля. Не дивлячись на те, що біблійний текст легенди дуже короткий та важкий для розуміння, сюжет “братовбивчої різанини” виявився настільки містким та придатним до глибоких філософських узагальнень, що став благодатним ґрунтом для численних літературних спроб. Відгомін цього міфу зустрічаємо у творах І.Франка (роман ”Лель і Полель”), О.Кобилянської (повість„Земля”), Ю. Яновського (роман „ Вершники”) та ін. Проблеми фемінізму в поєднанні з міфологізмом порушено і у творі О.Забужко «Казка про калинову сопілку».

Повість "Казка про калинову сопілку" - справжнє диво. Своєю чистою, як джерельна вода, мовою розповіддю про селянський побут, фольклорними цитатами, ліричністю дуже нагадує драму-феєрію Лесі Українки "Лісова пісня". Може тим, що обидві авторки - українки, волинянки, що саме любов до рідного краю - Волині - надихнула їх на створення таких шедеврів?! Повість "Казка про калинову сопілку" Оксани Забужко входить до її відомого секстету. Три перших "голоси" із того секстету: сестра не народилася, її вбили ще до народження ("Сестро, сестро"), сестра прийшла й покинула, пішла ("Дівчатка"), сестра - вбила (повість "Казка про калинову сопілку").

Сюжетом повісті О.Забужко "Казка про калинову сопілку" є розповідь про давню українську трагедію роду. Твір має багато своїх прапопередників. Це й античний біблійний сюжет про Авеля та Каїна, і народні казки й балади про калинову сопілку, і вірш Ліни Костенко "Калинова сопілка", і літературна казка Б.Грінченка, Л.Шияна та інших. Також письменниця непомильно використовує літературні твори, фольклорні цитати, створює дивовижний твір про історію українського селянського побуту, про велику трагедію українського роду, про Добро і Зло. Повість невелика за розміром та складається з невеликих частин, що тісно пов'язані за змістом, композиція твору струнка, чітка, красива.

Ясна річ, що, творячи авторський міф на матеріалі біблійної історії про братовбивство, О. Забужко в першу чергу враховує, що в літературному міфологізмі на перший план виступає ідея вічної циклічної повторюваності первинних міфологічних прототипів під різними „масками”, своєрідною заміною літературних і міфологічних героїв. То ж у черговий раз прокручуючи „стару історію”, автор дає простір фантазії самовираження. В одному з інтерв’ю письменниця сказала: «…я використовую традиційний фольклорний сюжет саме для того, аби розірвати його зсередини й прочитати цілковито «на жіночий лад». Щоправда, там присутня мовна стилізація, така зумисна «архаїзація» оповіді, бо мені з цим було дуже цікаво працювати… Ситуація міжсестринського конфлікту, постійно напруженої любові-ненависти між сестрами – це справді надзвичайно важлива тема жіночого світу..» [2].

У „ Казці... „ авторка моделює саме „жіночий” варіант цього міфу, акцентуючи увагу переважно на життєвих цінностях „другої” статі, за влучним визначенням Сімони де Бовуар. Треба сказати, що з моменту активізації в національному літературознавстві дослідження проблем фемінізму, здійснюються численні спроби перепрочитання міфів саме під кутом зору феміністичної методології, яка передбачає в першу чергу „ ... зосередження на жінці як діючій силі в історії власного життя, вживання нових інтерпретацій рідше iз жіночої, ніж чоловічої сфери цінностей, аналіз особистого досвіду жінки, структур родинних і домашніх. Така історія документує деталі з жіночого життя, які не згадувала традиційна література „ . Потрібно зазначити, що образ головної героїні „ Казки...” Ганни-панни був створений О. Забужко в кращих традиціях української феміністичної літератури, розквіт якої дослідники пов’язують із творчістю письменниць-модерністок. Так, досліджуючи прозову спадщину О. Кобилянської в контексті національного модернізму, В. Агеєва писала: „ Патріархальній жінці, яка спрямовує свою силу на завоювання влади, принижуючи й розтоптуючи гідність близьких людей (адже інших засобів самоствердження вона, очевидно, й не має), - Кобилянська протиставляє інший тип незалежної й сильної особистості. Вивищення над середовищем тут відбувається через здатність переступити межі дозволеного, зреалізувати усі бажання, дати волю почуттям, сформувати себе як індивідуальність і, врешті «бути самій собі ціллю». [1, 180]. З іншого боку, образ Ганни-панни стоїть поза будь-якими часовими межами, що підкреслює творчу майстерність письма О. Забужко. Героїню „Казки...” можна сміливо вважати проекцією сучасної української жінки, яка у складних умовах національно-економічної залежності стоїть на розпутті власної долі: з одного боку, між засмоктуючою рутиною життя, з іншого, духовним вивищенням з перспективою на оволодіння „власним простором”. У випадку, коли жінка свідомо вирішує для себе йти саме другим шляхом, в першу чергу, вона повинна розраховувати на власні здібності. При цьому їх природа може бути найрізноманітнішою. Жінка може смачно готувати, вишукано одягатися чи мати літературний талант.

О. Забужко активно використовує фольклорно-міфологічний матеріал. Як відомо, казки (фольклорні й літературні) – традиційний об’єкт феміністичної критики, що аналізує їхні ґендерні аспекти. Водночас, казки – надзвичайно популярний жанр жіночої літератури. Так, «Казку про калинову сопілку» можна прочитати як модерну інтерпретацію біблійного міфу в поєднанні з фольклорним текстом, історію сестровбивства – погляд сучасної освіченої жінки на вічне протистояння життя і смерті, Добра і Зла.

Може саме тому це історія не двох братів, а двох сестер. Оксана Забужко створила філософський твір, надихаючись творчістю українського народу: народними казками та баладами про калинову сопілку. Але письменниця, використовуючи фольклорні першоджерела, написала цілком оригінальну повість про любов та ненависть, про велику людську трагедію на тлі українського селянського побуту. Повість пронизана феміністичними ідеями, які розкрито через образ Ганни-панни. Дівчина з підозрілою ненавистю ставиться до батька, потім до Дмитра. У її світі чоловікам місця немає. «Героїню «Казки…» можна сміливо вважати проекцією сучасної української жінки, яка у складних умовах національно-економічної залежності стоїть на розпутті власної долі: з одного боку, між засмоктуючою рутиною життя, з іншого - духовним винищенням з



перспективою на оволодіння «власним простором» [3]. Сестри протиставлені одна одній: обдарована та красива Ганна та підкреслено звичайна Оленка становлять виразний контраст. Їх бажання, мрії, чесноти та вади такі різні, але й нерозривно пов'язані: начебто протилежні, вони не можуть існувати одна без одної, тому за Оленою її вбивця-сестра також пішла з життя. Розіграна перед нашими очима драма породжена не лише долею. Ганна була особливою дитиною вже від народження: "вродилася з місяцем на лобі" [4], який позначає тих, хто під його захистом. Виростала вона розумною дівчинкою, відчуваючи в собі якісь незвичайні сили. Була вона найкращою, найгарнішою, і слава про неї летіла "як вогонь по соломі по навколишніх селах" [4]. І сприймала вона це як належне — найкраща. Олена — нічим не примітна: зі звичайною зовнішністю, характером, вдачею, навіть без помітних недоліків — не крива, не коса, не ряба; нікому не помітна, нецікава, словом, звичайна. Відмінність характерів і зовнішності провокує тяжке непорозуміння між сестрами, бо не можуть вони знайти спільної мови. Цю ворожнечу підсилюють батьки — ніби поділили Василь та Марія дітей. Та й люди помічали: "Дідова дочка й бабина дочка". Мати, життя якої не склалося, бо вийшла вона не за любого, а за першого, хто її посватав, лише щоб догодити батькові, "от щоб знав!" [4] , — бачить у старшій доньці свою подобу, пишається своєю Ганною — панною, пророчить їй особливу долю, завжди стає на її бік. Батько ж, для якого молодша "мізиночка" подібна до нього, бавився з Оленкою, завжди захищав "свою" дитину. Батьки про різне мріяли: мати — про князя для Ганни, батько — про те, як вийде його Оленка заміж, житиме при них з Марією, народить багато-багато діток, як він буде їх любити та бавити. Непорозуміння батьків у перебільшеному вигляді втілилося у взаєминах сестер, роздмухуючи природній конфлікт між ними. То й не диво, що Ганна — панна завидувала Оленці, хоч в усьому перевершувала її. Одного разу Ганна прокинулася вночі від того, що Олена плакала, батько, взявши малу на руки, вийшов з хати, пригорнув до себе і заспівав. Ніколи він так не співав для Ганни! Ревнощі душили дівчину: що це ж, не до неї так співає батько! І росла в ній, прокидалась "якась інша, жорстокіша ураза". Виростали дівчатка у смертельній ворожнечі. Оленка намагалася завжди розізлити Ганнусю, єдине її бажання — "побачити Ганнусину злість, яка виходить наверх, ніби та злість була гускою, котру Оленці доручили пасти". Від самого свого народження Оленка докучала сестрі, заважала у всьому, "тягла сестру у непролазні хатні будні, як корову за маличаг". І завжди відчувала Ганна, що сестра не допускає її до власної долі. Ганнуся відмовляється йти в монастир. Це просто дитяча неуважність до слів черниці чи свідомий вибір наперекір? Дівчина починає відчувати підземні води. І не дивується цьому, сприймає як належне. Та й ненавиділа вона не лише сестру — гордувала людьми, лише себе любила — себе, і тіло своє, і вроду свою! Вважала себе вищою від інших людей. Так згордувала вона й роботящим і багатим парубком — Дмитром, Маркіяновим сином. А Оленка не згордувала — посватався він до неї, і погодилася Оленка, пов'язала старостів рушниками! Молодша сестра намагалась завжди допекти Особливій, заздрила й намагалася приміряти до себе її долю. І таки допекла. І де ж та особлива доля? "Оленка виявлялася відмічена Божою ласкою, а не вона!" Вкрала Олена в неї долю! Зосталася вона в "перестарках, обійшла її менша сестриця, вкрала в неї щастя! Чому цей світ мав належати не їй, а Оленці?" Тяжко вражена була Ганна, і така злість, така образа закипіла в серці Ганни — панни! Відчинила Оленка, ніби ключем, двері, за якими була Ганнусина злість. Весь світ здався жорстким, несправедливим, злим через ту осоружну сестру. Не витримала болю Особлива, темрява поглинула її повністю. Шукає дівчина відповіді у церкві, але не знаходить. Коли вона прийшла до панотця, пригадалося їй, як у дитинстві батько розповідав про Каїна і Авеля. І на питання, що мучило ЇЇ: "чому зглянувсь Господь на Авелеву жертву, а на Каїнову — не зглянувсь?!", отримала відповідь: "тож то й ба, що Бог бачив Каїна, який він є, ото й учинив іспит його гордині". Але не було в Ганни сил відмовитись від тієї гордині, пробачити людям, усьому світові недобре. Та й навіть самому Богу!

І явився їй серед ночі сам диявол. І здалася вона йому. Вбила вона сестру. Але не знайшла вона в тому щастя, не віднайшла спокою. І коли відкрилася правда, коли тричі проспівала калинова сопілка Оленчиним голосом, що "мене сестриця з світу згубила, в моє серденько гострій ніж устромила!", просто не змогла жити.

Крізь призму великої трагедії українського роду Оксана Забужко розповідає про двобій у душі людини Добра і Зла, розмірковує про свободу вибору між цими двома шляхами.

У «Казці про калинову сопілку» висвітлюється такий цікавий аспект жіночого самоствердження як жіноче суперництво Ганни і Олени: «…вони дві й так незгурт між собою любилися, і що більші підростали, то дужче давалося взнаки закладене між них потаємне нап’яття»[4, с. 77]. Суперництво за першість в родині, найкращої дівчини на селі, поступово переростає в суперництво за увагу хлопця. Суперництво переросло в ненависть, що породило смерть: «…вгородити ножа просто в дишуче теплом, щільне, а проте як же піддатне ножеві тіло, що стенулось уздовж короткою судомою (і ця хвилина опору теж була розкішна!) – і обм’якло, а натомість вальнув у ніздрі…масний, живлющий, гарячий червоний дух» [4, с. 119].

Як зауважує Н. Зборовська, «однією з ознак фемінізму є імітація сестровбивства, адже лозунг фемінізму «всі жінки – сестри» приховує в собі кастраційний комплекс сестровбивства [5]. Історія братовбивства в «Казці…» тісно пов’язана з символікою місяця, як і в українських легендах (на місяці, за народними уявленнями, вищерблено, як Каїн підняв Авеля на вила). Знак місяця на чолі новонародженої Ганни провіщає її долю: вона так само навічно буде зв’язаною з сестрою Оленою стосунками вбивці і вбитого, як і біблійні брати. Більш того, історія Каїна та Авеля не дає спокою героїні, втілюючи для неї смисложиттєве питання про наявність людської свободи і про міру божественної справедливості: «…може, Каїн і не так пімститися братові хотів, як направити вчинену йому від Бога кривду: не супроти братові вила піднімав, а Богові давав до знаку, що порушена Ним у світі рівновага, – ніби сам взявсь наступити на другу шальку терезів...» [4, с. 110]. Прагнення справедливості – лише в людському розумінні, а не в божественному – стає домінантним для Ганни, призводить до богоборства, яке веде дівчину до диявола. «Казка про калинову сопілку» О. Забужко постає розгорнутою метафорою драматичного буття непересічної жінки, «неможливості вирватися з-під влади фатуму, неможливості творити долю власноруч» [8]. Ще одним фантастичним елементом в повісті є дар Ганнусі: «об’явилась дівчина, яка чує під землею воду, пролетіла по всіх усюдах» [4, с. 86], який допоміг їй стати годувальницею сім’ї, а, отже, вищою від сестри.

Таким чином, ґендерне переакцентування міфологічного матеріалу – один із популярних способів творення концепції особистості жінки. Для відображення певних психологічних станів жінки сучасні письменниці часто використовують сни та марення. Сон – це виявлення потаємних бажань, мрій, неусвідомлених потягів героїнь. У «Казці про калинову сопілку» сон виконує функцію «застереження»: «…їй знову став снитися покійний батько – цим разом він лежав на лаві в їхній хаті, з запаленою, чомусь у ногах, свічкою, і не було коло нього нікого» [4, с. 101].

Оксана Забужко вводить у твір такий феміністичний аспект, як еротизм, зумовлений міфологічними уявленнями. Культ тілесного постає інваріантом природи і накладає свою владу на людину. « …ту ж мить гарячий вихор підхопив її, обпалив-заполонив усеньке тіло до найпотаємніших закапелків…відчула, що такий самий гарячий вихор здіймається в ній – назустріч, здавалося, безлічі дужих, як кремінь, чоловічих рук…Вона топилася в тих руках, як віск, умліваючи й перетворюючись на єдину готовність – увібрати в себе разом усенький світ» [4, с. 112]. Можна сказати, що образ головної героїні твору створений за феміністичним каноном, адже Ганна намагається відвоювати „власний простір” будь-якою ціною, навіть ціною злочину.

Висновок


Отже, нова концепція особистості жінки зумовлює такі суттєві риси жіночої прози, як філософічність, інтелектуалізм, включення в структуру оповіді елементів міфологічної, фольклорної образності, активне використання засобів фантастики, снів. Проза Оксани Забужко хоча й не є відверто феміністичною, проте сприяє фемінізації суспільства, привнесенню в нього жіночих цінностей, відкритій артикуляції жіночого досвіду в усій його повноті й неодновимірності.

Варто зазначити, що міфологізм твору як інструмент художньої організації фольклорного матеріалу став засобом національно-культурної моделі буття. Принцип дивовижності, вигаданості у поданні з життєвими реаліями створює новаторську форму побудови «Казки про калинову сопілку». О.Забужко переносить ролі біблійних персонажів на жіночі постаті з українського фольклору. Вбивцею (Каїном) у повісті постає старша сестра Ганнуся,

позначена “Каїновою печаткою” – місяцем на чолі. Жертва (Авель) – це менша, батькова дочка Оленка. За словами самої письменниці, вона звертається до традиційного біблійного сюжету “саме для того, щоб розірвати його зсередини і прочитати цілком “на жіночий лад”, тим паче, що конфлікт сестринської любові-ненависті – “це дійсно надзвичайно важлива тема жіночого світу” » [2]. Отже, “Казка про калинову

сопілку” є феміністичним експериментом О.Забужко, у якому жінка виступає

носієм агресії, стає сестровбивцею, причому вона приречена долею спокутувати гріх матері.

У творі О. Забужко фемінізм поєднується з ідеями екзистенціалізму. Авторка майстерно нюансує ідею, експлуатує широке коло мотивів, демонструє широкий – від проникливого ліризму до дошкульного сарказму – почуттєво-настроєвий спектр.

Таким чином, Оксана Забужко представляє у своїй художній творчості феміністичні ідеї, концепції, на яких в основному ґрунтується сучасна українська жіноча проза.

Змінюються епохи, змінюється світогляд, змінюється світ. Великий і неспокійний сьогодні світ навколо нас. Багато в людині зла і гордині. Оксана Забужко за словами В.Скуратівського: "Створила справжній шедевр про історію нашого народу, про одвічну трагедію українського роду. Ось і маємо – «Казку про калинову сопілку» - може, різко й категорично, але – шедевр. Саме шедевр, що й мав з’явитися

на межі тисячоліть» [7].
Список джерел та використаної літератури


  1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія/ В. Агеєва – К.: Факт, 2003. - 320с.

  2. Газета «Дзеркало тижня»._№4, 2003 рік

  3. Гук О. За феміністичним каноном («Казка про калинову сопілку»

О. Забужко)

  1. Забужко О. Казка про калинову сопілку / Забужко О. Сестро, сестро. Повісті та оповідання. – К.: Факт, 2005. – С. 69–123

  2. Зборовська Н. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих

поцілунків / Зборовська Н. – Львів: Літопис, 1999. – 336 с.

  1. Роздвоєння жінки: аспекти проблеми у світлі ґендерних досліджень

та фемінізму (за повістю Оксани Забужко “Я, мілена”) /реферат/

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=66548&pg=2



  1. Скуратівський В. Нельотна погода. Замість передмови та

замість монографії / В. Скуратівський // Забужко О. Сестро, сестро: Повісті та опо-

відання. – Вид. ІІ. – К.: Факт, 2005. – С. 5-19.



  1. Філоненко С. Концепція особистості жінки в українській жіночій прозі 90-х р.р. ХХ ст.

// http: bdpu/org/philological faculty/ukr-rarub/lit/

  1. Художнє вираження жіночої самотності у “Казці про калинову

сопілку” О.Забужко (реферат) http://referatus.com.ua/movoznavstvofilologiya/hudozhnye-virazhennya-zhinochoyi-samotnosti-u-kazc

Додаток1


Додаток 2



Додаток 3



Інформаційне гроно до образу Ганни-панни

мамина дочка

особлива

гонорлива

Ганна – панна найкраща у селі

Зла


заздрісна

сестровбивця



Інформаційне гроно до образу Оленки

татова дочка

спокійна

добра


Оленка жертва

гарна


комунікабельна

працьовита

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал