Оксана коваль



Pdf просмотр
Сторінка9/12
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.16 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Хода:
1. Рівномірна – (за типом стройового маршу) – вольова діяльність чи устремління до мети;
2. Ритмічна – розслаблена форма піднятого, але врівноваженого настрою;
3. Широкі кроки – часто екстраверсія, ціле направленість, підприємливість, неви- мушеність;
4. Короткі маленькі кроки – частіше інтроверсія, уважність, обережність, швидке мислення і реакція, розрахунок, стриманість;
5. Ритмічно - сильна – (з посиленим рухом бедер - наївно-інстинктивні і самовпе- внені натури (+ розкачування плечей в резонанс) – самозакохані;
6. Шаркаюча – відмова від вольових зусиль, в’ялість, лінощі, повільність;
7. Тверда, ходульна, дерев’яна – замкнутість, недостатність контактів, невпевненість;
8. Постійне припідняття вверх – устремління вверх, викликане сильною потребою, відчуттям зверхності.

62
Постава:
1. Гарна, невимушена – висока сприйнятливість оточуючих, здатність до негайного використання внутрішніх сил і свободи;
2. Напружена – реакція самозахисту, уникнення контактів, замкнутість, чутливість;
3. В’яла постава (сутула спина) – покірність, смирення, поступливість;
4. Одна чи дві руки в кишенях, закладені за спину чи схрещені на грудях –
(конвенціальні пози) – неостаточна самостійність і потреба в незамінному включені себе в загальний порядок.
 Високо піднята голова – вказує на впевненість у собі, повну відкритість і увагу до оточуючого світу;
 Підкреслено високо піднята голова – зверхність;
 Закидання голови назад – бажання діяти, виклик по відношенню до інших;
 Схилена набік голова – відмова від власної активності, повна відкритість співбесіднику, намагання йти назустріч, можливо аж до покірності;
 Розслаблено звисаюча вниз голова – признак загальної недостатності готовності до напруження, безвільність.
2. Параекстралінгвістична система.
Голос
1. Швидкість мовлення:
 Швидкий, пожвавлений темп – імпульсивність, впевненість;
 Спокійна, повільна манера – поміркованість;
 Коливання між швидким і повільним – невпевненість, легке збудження.
2. Гучність:
 Велика гучність – життєва сила намірів або зверхність, самодовольство;
 Мала гучність – стриманість, скромність, недостатність життєвої сили.
3. Артикуляція:
 Виразна і чітка вимова – внутрішня дисципліна, потреба в чіткості;
 Невиразна розпливчата – поступливість, невпевненість, м’якість.
4. Режим:
 Ритмічне говоріння – багатство почуттів, врівноваженість;
 Строгоциклічне, правильне – напруження волі, дисципліна, педантичність, холод- ність почуттів;
 Округла мова – глибоке, повне емоційне життя;
 Відривчаста – тверезе мислення.
Сміх
 ХА-ХА-ХА - відвертий, іде від серця, легкий, безтурботний;
 ХЕ-ХЕ-ХЕ – не надто симпатичний, викликаючий, заздрісний;
 ХІ-ХІ-ХІ – прихований, хитрий, суміш іронії і злорадства;
 ХО-ХО-ХО – хвалебно-погрожуючий, знущальний і протестуючий;
 ХУ-ХУ-ХУ – прихований страх, боягузтво.
3
.Проксеміка
Сидіння
 Ноги і ступні зімкнуті – боязнь контактів, недостатність внутрішньої впевненості;
 Ноги широко розставлені – неостаточність дисципліни, лінощі, безцеремонність;
 Нога одна на одній – природна впевненість, благодушний настрій, але відштовхує співрозмовника;

63
 Сидить на кінчиках стільця з випрямленою спиною – висока степінь зацікав- леності в предметі розмови;
 При постійній готовності вскочити – невпевнено боязливі або злісно-недовірливі люди.
Дистанції у спілкуванні:
 інтимна дистанція (до 0,5 м) відповідає інтимним стосункам, трапляється також у спорті, балеті;
 міжособистісна дистанція (0,5 – 1,2 м) – у бесідах з друзями;
 соціальна дистанція (1,2 – 3,7 м) для неформальних соціальних та ділових стосунків;
 публічна дистанція (3 – 7 м і більше), на якій не вважається грубим обмінятися репліками чи утриматися від спілкування.
4. Контакт очей (візуальний контакт).
Розрізняють діловий, соціальний та інтимний погляди.
Під час ділового спілкування бажано дивитися на умовний трикутник, що розміщується на лобі співрозмовника, тоді погляди будуть приблизно на одному рівні. Якщо дивитись на символічний трикутник, який проходить через лінію очей, але зміщується вже нижче підборіддя, спускаючись на тіло, -- це соціальний або інтимний погляд.
Якщо співрозмовники спокійно дивляться одне одному в очі й розмовляють, нерідко вони починають відчувати довіру і взаємну симпатію.
Контакт очей є основою довірливого спілкування. Відомо, що зіниці в людини розширюються, коли її щось зацікавило. Таким сигналом користувалися ще купці Київської
Русі.
Якщо людина нещаслива, або хоче щось приховати, її очі зустрічаються з Вашими рідко, десь близько третини вашого спілкування. Довго (до двох третин всього часу) люди дивляться один на одного, якщо їм приємно бути разом. Таке буває й тоді, коли в них ворожі стосунки. Вважається, що для того, щоб взаємини були добрими, доцільно дивитися в очі одне одному 60 – 70 % часу спілкування. Робити це можна по-різному.
 Повністю відкриті очі свідчать про чутливість, зацікавленість.
 Прикриті очі є ознакою байдужості, втоми, інертності, зверхності.
 Прямим поглядом найчастіше показують інтерес, довіру, бажання вступити в контакт.
 Погляд збоку – це, скоріш, недовіра, скептицизм.
 Якщо людина дивиться знизу вгору, це часто означає, що вона агресивно збуджена або ж готова підкоритися, прислужитися.
 Якщо погляд спрямований згори вниз, це свідчить про бажання підкреслити свою зверхність, презирство.
 Іноді людина ухиляється від погляду не тому, що хоче щось приховати, боїться чогось, а тому, що невпевнена в собі, сором’язлива.
ОЧІ:
1. У чорно- і карооких людей – нервова система більш збудлива, вони відчувають більший страх болю (напр., стоматолог);
2. Блакитноокі – досить наполегливі, але мають схильність до сентиментальності.
Легко піддаються змінам настрою, довго пам’ятають образи, бувають капризними. Схильні до неврологічних хвороб, найменш чутливі до болю;
3. Зеленоокі (та сіро-зел.) – сильна воля і цілеспрямованість. Постійні, але бувають жорстокі та не узгоджувальні. Часто їм бракує уяви чи фантазії;
4. Темно-сірі – вперті і сміливі, добиваються свого, не дивлячись ні на які труднощі.
Бувають запальні, злопам’ятні, дуже ревниві, частіше однолюби;

64 5. Темно-карі – зазвичай веселі, з гарним почуттям гумору, запальні. Комунікабельні, часто закохуються, але не надто постійні;
6. Світло-карі – скромні, схильні до усамітнення, мрійливі, важко переживають образи. Працьовиті, старанні, на них можна покластися;
7. Сині – романтичні нахили, егоїзм, сумніви. Легко піддаються поривам, правдиві.

65
ДОДАТОК Д
Атракція, або мистецтво подобатись людям
АТРАКЦІЯ (від лат. attrahete – приваблювати, притягувати) – поняття, яке означає процес виникнення при сприйнятті людини людиною взаємного притягування (тяготіння) людей один до одного, механізм формування дружніх почуттів, симпатій, любові. Формуван- ня прив’язаності виникає в суб’єкта як результат його специфічного відношення, оцінка якого породжує різноманітну гаму почуттів (від неприязні до симпатії і навіть кохання) і проявляється у вигляді особливої соціальної установки на іншу людину.
Основа ставлення співрозмовника до нас закладається в перші 15 секунд розмови з ним. Щоб успішно пройти через “мінне поле” перших 15 секунд, необхідно використати пра- вило трьох плюсів. Спеціалістами помічено: щоб з самого початку знайомства чи бесіди прихилити до себе співрозмовника, потрібно дати йому, як мінімум, три психологічних плю- си (те ж саме стосується і закінчення бесіди).
Існує, звичайно, багато можливих “плюсів”, але найбільш універсальними з них вважають комплімент, посмішку, ім’я співрозмовника та підняття його значимості.
Комплімент
На перший погляд, комплімент – це найпростіше в спілкуванні. Але зробити його майстерно – мистецтво. Сказане прямо: “Які Ви сьогодні красиві!”, - призводять лише до зворотного ефекту. Будь-яка жінка може обуритись: “Як? Тільки сьогодні?!” А чи легко зробити комплімент чоловікам, яких, начебто, не прийнято хвалити за красу?
Існують такі типи компліментів:
1. Опосередкований комплімент.
Ми хвалимо не саму людину, а те, що їй дороге, цінне: бізнесмену – офіс, машину, батькам – їх дітей. Достатньо, зайшовши до жінки-менеджера в кабінет, між іншим помітити, з яким смаком підібрана обстановка і як затишно тут себе почуваєш, щоб заробити цим деяку прихильність до себе.
2. Комплімент “мінус-плюс”.
Ми даємо співрозмовнику спочатку маленький “мінус”, а потім – величезний “плюс”.
Наприклад: “Я не можу сказати, що Ви хороший працівник... Ви висококласний фахівець!”
Після “мінуса” людина губиться і готова вже обурюватися, а потім на контрасті говориться досить приємне для людини. З психологічної точки зору такий комплімент найбільш емоцій- ний і такий, що найбільше запам’ятовується, проте, як і всі сильнодіючі засоби, він ризикова- ний. Якщо “мінус” виявиться сильнішим від “плюса”, - наслідки можуть бути для нас плачевними.
3. Порівняння з кимось найдорожчим.
“Я хотіла б мати таку ж красиву доньку, як Ви.” Цей комплімент найделікатніший і найбільш приємний для співрозмовника. Але рамки його застосування обмежені:
А. Щоб він не виглядав штучним, необхідне існування близьких і довірливих стосунків між співрозмовниками.
Б. Партнер повинен знати, як важливо для нас те, з чим або з ким ми порівнюємо.
4. Комплімент-критика.
Оскільки мета критики – змінити поведінку іншої людини. А не просто зіпсувати їй настрій, принизити, образити. “Порівнявши людину із землею”, можна примусити її зробити щось так, як нам хочеться, але ніколи потім вона не захоче це робити сама. В цьому полягає продуктивний результат критики.
Можна використати наступний прийом. За формою робиться комплімент, а за змістом – критика: “Ігор, ти просто зачаровуєш мене своєю постійністю! Ніколи не приходиш на роботу вчасно!”
Найважче в компліменті – це гідно на нього відповісти, а зробити це необхідно відразу. Загальна схема може бути такою: “Це завдяки Вам.” Мистецтво полягає в умінні

66 красиво модифікувати. Наприклад: “Я вражений Вашою дотепністю!” “Важко бути іншим поруч з такою людиною, як Ви!” Іншими словами, необхідно повернути психологічний
“плюс” тій людині, яка дала його Вам. При цьому важливо похвалити співрозмовника за його позитивні якості, за те, що він такий ввічливий: похвалив Вас, помітив хороше.
І, нарешті, найголовніше: комплімент цінний лише тоді, коли він зроблений щиро.
Нещирий комплімент схожий на насмішку.
Магічна сила посмішки
Будь-яка людина, яка підходить до нас із посмішкою, дарує нам великий “плюс”.
Якщо людина посміхнулась – значить, вона рада зустрічі. А кому ж це неприємно?
 Для того, щоб люди хотіли з Вами спілкуватися, ми самі повинні спілкуватися з ними, і співрозмовники повинні це бачити. Універсальний засіб – посмішка!
 Іноді силу впливу посмішки на оточуючих важко переоцінити.
 А що ж робити, якщо нелегко знайти в співрозмовника що-небудь хороше, що нам подобається. Щоб можна було йому щиро посміхнутись. Тоді на перших порах нам може допомогти прийом Карнегі: “ Перед тим, як зайти до когось в кабінет, на мить зупиніться і подумайте про те, за що Ви повинні бути вдячні долі, і на обличчі у Вас з’явиться непідро- блена, щира посмішка. І коли Ви зайдете в кімнату, обличчя ще буде зберігати слід цієї посмішки”.
Отже, посмішка – вираз прихильного ставлення до співрозмовника, психологічний
“плюс”, відповідь на який – прихильність спів розмовника до Вас.
Зробимо висновок: посміхатись вигідно!
 Щира, доброзичлива посмішка не може зіпсувати жодне обличчя, а більшість робить їх привабливішими.
 Чарівна посмішка жінки створює більший ефект, ніж вдалий макіяж.
 Посмішка нічого не вартує, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Ніхто не багатий настільки, щоб обійтись без неї, і немає такого бідняка, який би не став від неї багатшим. Вона триває мить, а в пам’яті інколи залишається назавжди.
Ім’я співрозмовника
 Саме звучання імені глибоко хвилює людину. Порівняємо дві фрази, якими дружина звертається до чоловіка під час домашнього конфлікту: “Ну, послухай мене уважно!” чи
“Сергію, послухай мене уважно!” Погодьтеся, що друга фраза має більше шансів бути почутою. Під час конфліктів, бажаючи зняти їх гостроту, люди підсвідомо частіше викорис- товують імена своїх співрозмовників.
 Якщо в суперечці чи дискусії на роботі, де кожен відстоює свою думку, використовувати імена своїх колег, то прийти до згоди можна значно швидше. Іноді ім’я буває вирішальною краплею, щоб все обернулось на нашу користь.
 Керівник, який хоче справити хороше враження, може використати такий прийом: завести блокнотик і записувати імена всіх своїх ділових партнерів та підлеглих, а іноді і переглядати його, щоб мати можливість при зустрічі звернутись на ім’я. Це справляє величезне, незабутнє враження. Бо людина, яка стоїть вище на службовій драбині, пам’ятає
їх на ім’я. Уявімо собі ситуацію: в цех прийшов головний інженер заводу, привітався з робіт- никами за руку, назвав одного-другого на ім’я, третього запитав про його дружину і попро- сив зробити термінову роботу. Чи знайдеться хто-небудь, хто захоче зірвати виконання цього завдання?
 Ми приходимо до керівника, з яким не знайомі. У нас завжди є можливість зверну- тись до нього на ім’я. Ми можемо вияснити у секретаря чи офіс-менеджера, як звуть керівни- ка даної установи. Після такого звернення шеф довго буде ламати голову, де ж він Вас бачив.
А це великий “плюс”: перед ним вже не нудний відвідувач, а якийсь знайомий (незрозуміло який).Дуже корисно знати імена дружин чи чоловіків своїх керівників, щоб по телефону звертатись до них на ім’я.
 Ім’я і вітання: “Привіт” чи “Привіт, Андрію”. Відчуваєте різницю?

67
Пам’ятайте, що ім’я людини – це найприємніше і найважливіше для неї слово будь- якою мовою!
Підняття значимості співрозмовника
Переконуйте співрозмовника у його значимості і робіть це щиро. Нам всім хочеться відчувати свою значимість, щоби хоч в чомусь, хоч десь від нас щось залежало. Наприклад, у ситуації з дрібними клерками, вахтерами і т. д., в яких останні категорично відмовляються виконати наше прохання, посилаючись на чергову інструкцію, яка протирічить здоровому глузду, і часто складається думка, що цим людям приносить велике задоволення можливість бачити нашу безпомічність та роздратованість. А насправді вони мають задоволення від усвідомлення своєї значимості, підтвердження якої вони можуть отримати не інакше, як заборонивши нам зробити бажане. Хоч маленька, зате влада!
Потреба відчувати свою значимість – одна з найприродніших і характерних людських слабкостей. Іноді достатньо дати людині можливість усвідомити власну значи- мість, щоб вона з радістю погодилась зробити те, що ми просимо.
Будь-який працівник хоче, щоб інші цінували його працю, визнавали його незамінність, корисність і незалежність. Варто використовувати формулу “Вибачте за турбо- ту...” Формула: “Я хотів би з Вами порадитись...” також підносить значимість співрозмовни- ка. Головне при цьому щиро попросити допомоги в людини.

68
ДОДАТОК Е
Психологічні тести
ТЕСТ № 1. Дослідження вольової саморегуляції
Мета дослідження: визначення рівня розвитку вольової саморегуляції.
Матеріали та обладнання: тест-опитувальник А. В. Звєркова та Е. В. Ейдмана, бланк для відповідей і ручка.
Процедура дослідження
Дослідження вольової саморегуляції за допомогою тесту-опитувальника може проводитися з однією особою або з цілою групою. Щоб забезпечити самостійність відпові- дей досліджуваних, кожному видається тест-опитувальник, бланк для відповідей, на якому надруковано номери запитань і біля них графи для відповідей.
Інструкція досліджуваному:
"Вам пропонується тест, який включає 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне з них та вирішіть, наскільки воно характеризує Вас. Якщо правильно характеризує, то на аркуші для відповідей проти номера даного твердження поставте знак (+) (плюс), якщо вважаєте, що неправильно, то знак (—) (мінус).
Тест
1. Якщо в мене щось не виходить, то нерідко виникає бажання покинути цю справу.
2. Я не відмовляюся від своїх задумів і справ, навіть якщо доводиться вибирати між ними та приємною компанією.
3. За необхідності мені не важко стримати спалах гніву.
4. Зазвичай я зберігаю спокій, чекаючи товариша, який спізнюється на призначений час.
5. Мене важко відірвати від розпочатої роботи.
6. Мене дуже вибиває з колії фізичний біль.
7. Я завжди намагаюся вислухати співрозмовника, не перебиваючи, навіть якщо не терпиться йому заперечити.
8. Я завжди "гну" свою лінію.
9. Якщо треба, я можу не спати кілька ночей (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в "гарній формі".
10. Мої плани занадто часто перекреслюються зовнішніми обставинами.
11. Я не вважаю себе терплячою людиною.
12. Не так просто мені примусити себе байдуже спостерігати хвилююче видовище.
13. Мені рідко вдається примусити себе продовжувати роботу після серії прикрих невдач.
14. Якщо я ставлюся до когось погано, мені важко приховати зневагу до нього.
15. При потребі я можу займатися своєю справою в незручних та в непристосованих до цього умовах.
16. Мені дуже ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхідно виконати в точно визначений термін.
17. Я вважаю себе рішучою людиною.
18. З фізичною втомою я справляюся значно краще, ніж інші.
19. Краще зачекати ліфт, ніж підійматися сходами.
20. Зіпсувати мені настрій не так просто.
21. Інколи якась дрібниця заполонює мої думки, не дає спокою, і я не можу її позбутися.
22. Мені важче зосередитися на завданні чи на роботі, ніж іншим.
23. Сперечатися зі мною важко.

69 24. Я завжди прагну довести розпочату справу до кінця.
25. Мене легко відвернути від справ.
26. Я іноді помічаю, що намагаюся домогтися свого всупереч об'єктивним обставинам.
27. Люди іноді заздрять моєму терпінню та допитливості.
28. Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.
29. Я помічаю, що під час одноманітної роботи мимоволі починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це часом призводить до погіршання результатів.
30. Мене, як правило, дратує, коли "перед носом" зачиняються двері транспорту або ліфта, що від’їжджають.
Обробка результатів
Мета обробки результатів — визначення величині індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) та індексів за субшкалами наполегливість (Н) і самовладання (С).
Кожен індекс — це сума балів, отриманих при підрахунку збігу відповідей з ключем загальної шкали чи субшкали.
В опитувальнику 6 замаскованих тверджень. Тому загальний сумарний бал за шкалою
В має бути в межах від 0 до24, за субшкалою наполегливість — від 0 до 16 та за субшкалою самовладання — від 0 до 13.
Аналіз результатів
У загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції розуміється міра опанування особистою поведінкою в різноманітних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, бажаннями і станами.
Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризовано в цілому й окремо за такими властивостями характеру, як наполегливість та самовладання.
Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції
Загальна шкала
1-, 2+, 3+, 4+, 5+, 6-, 7+, 9+, 10-, 11+,
13-, 14-, 16-, 17+, 18+, 20+, 21-, 22-,
24+, 25-, 27+, 28-, 29-, 30-
Наполегливість
1-, 2+, 5+, 6-, 9+, 10-, 11+, 13-, 16-,
17+, 18+, 20+, 22-, 24+, 25-, 27+
Самовладання
3+, 4+, 5+, 7+, 13-, 14-, 16-, 21-, 24+,
27+, 28-, 29-, 30-
Рівні вольової саморегуляції визначаються порівнянням із середніми значеннями кож- ної шкали. Якщо вони складають більше половини максимально можливої суми збігань, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості чи самовладання. Для шкали В ця величина становить 12, для шкали Н — 8, для шкали С — 6.
Високий бал за шкалою В властивий емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним особам. Їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття особистого обов'язку. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно втілюють власні наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, володіють вираженою соціально-позитивною спрямованістю. У межових випадках у них можливе нарощування внутрішньої напруги, пов'язаної з прагнен- ням контролювати кожен нюанс власної поведінки і з тривожністю з приводу найменшої її спонтанності.
Низький бал спостерігається в людей чутливих; емоційно нестійких, вразливих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, занижений. Ім властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як з незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, не підкріпленою здатністю до рефлексії та самоконтролю.

70
Субшкала наполегливість характеризує силу намірів людини — її прагнення до здійснення розпочатої справи. На позитивному полюсі — діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть до виконання запланованого, їх мобілізують перешкоди на шляху до мети, не відвертають альтернативи і спокуси, головна їхня цінність — розпочата справа. Таким людям притаманна повага до соціальних норм, прагнення повністю підпорядкувати їм свою поведінку. У крайньому прояві можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення за даною шкалою вказують на підвищену лабільність, не- впевненість, імпульсивність, що можуть призвести до непослідовності в поведінці. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується в таких людей підвищеною чут- ливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільного трактування соціальних норм.
Субшкала самовладання відображає рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою в різноманітних ситуаціях. Характерний для них внутрішній спокій, впевненість у собі звільняють від страху перед невідомим, підвищують готовність до сприймання нового, непередбаченого і, як правило, поєднуються із свободою поглядів, з тенденцією до нова- торства і радикалізму. Разом з тим, прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідо- ме обмеження спонтанності може призвести до підвищення внутрішньої напруженості, до переважання постійної стурбованості та втоми.
На другому полюсі цієї субшкали — спонтанність, імпульсивність, які у поєднанні з вразливістю та переважанням традиційних поглядів захищають людину від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів, сприяють незворушному настрою.
Соціальна бажаність високих показників за шкалою різноманітна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані з проблемами в організації життє- діяльності та із стосунками з людьми. Часто вони відображають появу дезадаптивних рис і форм поведінки. На відміну від них, низькі рівні наполегливості та самовладання почасти виконують компенсаторні функції. Вони також говорять про порушення в розвитку власти- востей особистості та в її умінні налагоджувати стосунки з іншими, а також адекватно реагувати на ті чи інші ситуації.
Здобувши інформацію про усвідомлювані особливості саморегуляції, можна розроби- ти програму вдосконалення, відзначивши ті властивості, які в першу чергу потребують розвитку або корекції.
ТЕСТ № 2. Дослідження комунікативних та організаційних схильностей
Мета дослідження: визначення рівня розвитку комунікативних та організаційних схильностей.
Матеріали та обладнання: тест-опитувальник КОС, бланк для відповідей, ручка.
Процедура дослідження


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал