Оксана коваль




Сторінка3/12
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Термін «студент» (від лат. studens (studentis) – такий, що старанно працює; той, що займається) означає того, хто наполегливо працює, робить справу, тобто опановує знання,

17 вивчає (студіює) науку. Вважається, що студентів, порівняно з іншими групами молоді цього віку, відрізняють такі риси:
- вищий освітній рівень;
- велике прагнення до знань;
- висока соціальна активність;
- досить гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості.
Студентський період життя людини припадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини, отриманням права вибору, набуття певної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності (аж до державного рівня), здобуттям вищої освіти та опануванням професією. Головними сферами життєдіяль- ності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток
інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізикне самовдоско- налення.
Студентський вік припадає на час фізичного розквіту особистості. Організм молодої людини має високу працездатність, високий рівень функціональної активності та витривалості. До 18—20 років завершується формування вегетативних функцій. У цей період спостерігається найбільша пластичність і переключення у формуванні складних психомотор- них та інших навичок. Динаміка збудження і гальмування зростає. Оптимального рівня розвитку досягають зір, слух, моторні реакції. Цей вік найсприятливіший для формування багатьох психічних функцій і розвитку інтелектуальних можливостей людини. Саме в студентські роки формуються характер, світогляд молодих людей. Тому важливо, як заува- жив російський педагог К. Ушинський, щоб матеріал, який у цей період вливається в душу молодої людини, був якісний.
Молоді люди, вступивши до вищого навчального закладу, стикаються з багатьма труднощами:
 дидактичними (новизна у процесі навчання, нові методи і організація навчання, відсутність навичок самостійної роботи тощо);
 соціально-психологічними (зумовлені входженням індивіда в нове середовище
(умови життя, оточення, норми поведінки, незвичний режим діяльності, неналагодженість стосунків у групі, на курсі, на факультеті, незнайоме місто); особливості самостійного життя, ведення власного бюджету і подолання можливих матеріальних труднощів тощо;
 професійними (невміння зорієнтуватися у професійній спрямованості процесу навчання; необхідність вчитися працювати з людьми; складність у формуванні організа- торських вмінь і навичок тощо).
Ці труднощі студенти долають протягом місяців, поступово пристосовуються до но- вих умов і спрямовують свої сили на здобуття знань.
Подоланню означених труднощів сприяє спеціально організована робота вищого навчального закладу з адаптації, тобто активного і творчого пристосування студентів нового набору до умов вищої школи, в процесі якого формується колектив, особисті навички і вміння раціональної організації розумової діяльності, а також покликання до обраної профе- сії, вибудовується система професійної самоосвіти і самовиховання професійно значущих якостей особистості тощо.
В адаптації студента виокремлюють три фази:
1) психічна реакція організму на нові умови вищого навчального закладу у студентів має різну тривалість, але переважно закінчується в середині першого семестру;
2) включає перебудову пристосовницьких механізмів, динамічного стереотипу, психічних процесів і завершується приблизно до середини другого семестру;
3) період усталеної адаптації, коли завершується формування динамічного стереотипу
і пристосовницьких реакцій. У 70% студентів він завершується до кінця першого курсу.
Вищий навчальний заклад має докласти усіх зусиль для створення оптимальних умов для адаптації першокурсників. Йдеться про кваліфіковану допомогу в організації й плану-

18 ванні самостійної навчальної роботи; озброєння студентів першого курсу знаннями про
інноваційну культуру навчальної праці, освоєння сучасних освітніх технологій; ознайом- лення їх з особливостями методики самостійної роботи з кожної наукової дисципліни; акти- візація розумової діяльності студентів на заняттях; забезпечення розуміння змісту навчаль- них занять як умови логічного аналізу отриманої інформації; консультації (групові й інди- відуальні) з інноваційної культури сучасної навчальної праці; формування потреби до само- вдосконалення; забезпечення контактності викладачів і студентів.
Важливою рисою юнацького віку є прагнення до самостійності, що сприятливо впливає на організацію самоосвіти і самовиховання. Максималізм і категоричність в оці- нюванні може породжувати негативне ставлення до думок дорослих, несприйняття їх порад, а це, у свою чергу, призводить до конфліктів.
У старшому юнацькому віці формується морально-психологічний ідеал людини, який регулює навчання і поведінку. Лише незначна частина студентів першого курсу має чітке уявлення про ідеал і прагне до самовдосконалення відповідно до цього ідеалу. Переважна більшість студентів не замислювалась над своїм ідеалом і конкретного уявлення про нього не має або він ще нестійкий.
Особам цього віку притаманне почуття любові, яке позначається на всьому їхньому житті і діяльності. Захопленість робить людину благороднішою, мрійливою, чуйною, спонукає до самовдосконалення. У цей період певна частина молоді створює сім'ї, що зумов- лює появу різних побутових проблем. Однак розпорядок дня таких студентів стає організо- ванішим і впорядкованішим.
Активізації пізнавальної діяльності студентів, їх вдосконаленню сприяє властивий старшому юнацькому віку оптимізм, який виявляється в почутті бадьорості і життєрадісному настрої, упевненості в собі, своїх можливостях, у переконаності в тому, що мрії збудуться.
Студенти є повноправними громадянами країни, можуть обирати і бути обраними в органи управління. Це активізує їхню участь у молодіжних організаціях, впливає на формування політичної свідомості, вироблення політичної культури, ставлення до релігії І стимулює до самовдосконалення.
У цьому віці важливе значення має формування політичної культури. За його рівнем студентів (майбутніх педагогів) відносять до кількох груп (І. Козубовська):
1. Студенти, які володіють певними політичними знаннями, але недостатніми для формування стійких переконань і успішної практичної суспільно корисної діяльності.
2. Студенти, які мають політичні знання, що не стали ще стійкими переконаннями.
3. Студенти, що мають певні політичні знання, переконання, але пасивні в суспільно корисній діяльності.
4. Активні у суспільно-політичній діяльності студенти з недостатніми політичними знаннями, помилковими поглядами і переконаннями, внаслідок чого їхня діяльність часто набуває антисоціальної спрямованості.
5. Студенти, які володіють глибокими суспільно політичними знаннями, переконання- ми і активні в політично-громадській діяльності (ця група найменш чисельна).
Організатори виховного процесу, знаючи до якої з означених груп належать конкретні студенти, можуть диференціювати виховний вплив залежно від рівня політичної культури майбутніх педагогів, спонукаючи їх до формування певних політичних якостей.
Внаслідок набуття нового соціального статусу (студент вищого навчального закладу) формується почуття відповідальності за свою поведінку, навчання і громадську роботу.
Вступивши до вищого навчального закладу, обравши шлях самостійного життя, молоді люди переймаються питаннями майбутнього. Надії переважно оптимістичні, але багато залежить від того, чи вдало обрана професія. Це значною мірою впливає на ставлення майбутніх фахівців до здобуття нових знань.
З огляду на ставлення до навчання виокремлюють три групи студентів:
1. Серйозні студенти, які прагнуть до всього нового, незалежно від галузі знань. Вони успішно вивчають усі передбачені навчальним планом предмети, відвідують різноманітні

19 гуртки, виховні заходи, читають художню і науково-популярну літературу, переглядають телепередачі, відвідують музеї, театри, виставки тощо, а також беруть активну участь у громадському житті закладу і за його межами.
2. Студенти, які захоплюються однією галуззю знань, мають глибокі знання в цій галузі, багато читають, стежать за новинками, усвідомлюючи водночас, що необхідно знати й інші предмети, оволодівати професією, намагаються старанно вивчати всі навчальні дисципліни, передбачені навчальним планом.
3. Студенти, які, надавши перевагу певній дисципліні і маючи з цієї дисципліни глибокі і ґрунтовні знання, нехтують усіма іншими. Нерідко вони належать до посередніх або навіть невстигаючих студентів. Саме вони потребують спеціального виховного впливу щодо самоосвіти та самовиховання.
Залежно від ставлення до навчальних дисциплін студентів умовно поділяють на три групи (С. Солодухо).
 Інтереси студентів першої групи мають пасивний споглядальний характер. Перехід на вищу стадію розвитку інтересів цих студентів гальмує рівень розвитку морально-вольових якостей особистості: почуття обов'язку і відповідальності, працелюбства, дисциплінованості.
 Друга група студентів не є однорідною за своїм складом. Студенти першої підгру- пи захоплюються не тільки теоретичною основою дисципліни, а й її практичною спрямова- ністю. Вони особливо уважні на лекціях, коли йдеться про застосування теорії та законів на практиці. Друга підгрупа студентів виявляє глибоку зацікавленість теорією навчальної дисципліни, проблемами цієї науки. Важливим елементом структури пізнавального інтересу студентів цієї групи є творче ставлення до предмета. У студентів першої підгрупи необхідно формувати інтерес до теорії предмета, а другої — до практики.
 Третя група студентів виявляє однаковий інтерес до теорії і практики.
У процесі професійної підготовки майбутніх фахівців важливо враховувати їх професійні плани, які засвідчують здатність до самовдосконалення. Показниками характеру і дієвості життєвої програми особистості є система інтересів, бажань і устремлінь; комплекс ділових якостей: єдність слова і діла, самостійність, ініціативність, відповідальність, пра- цездатність, уміння доводити почату справу до кінця тощо.
Для майбутнього фахівця важливим є рівень самооцінки, яка стосується фізичних можливостей, розумових здібностей, вчинків, мотивів поведінки, моральних якостей тощо.
За рівнем самооцінка може бути високою, середньою і низькою. З погляду адекватності
(відповідності фактичним даним особистості), вона буває
 неадекватно високою (завищеною),
 неадекватно низькою (заниженою).
Така невідповідність часто призводить до психологічних зривів, внутрішніх і зовнішніх конфліктів особистості. Особистість із завищеною самооцінкою часто недооцінює
інших людей, а із заниженою — переоцінює їх.
З огляду на ставлення студентів до обраної професії виокремлюють такі типи студентів (В. Лисовський):
1. «Гармонійний». Обирає свою спеціальність усвідомлено. Сумлінно навчається, бере активну участь у науковій і суспільній роботі. Розкутий, вихований, товариський. Сфера
інтересів охоплює літературу, живопис, спорт. Чесний, порядний. Має авторитет у колективі як надійний товариш, завжди готовий допомогти іншим і робить це з не прихованим задоволенням.
2. «Професіонал». Обирає спеціальність за покликанням, наполегливий у навчанні.
Однак не цікавиться науково-дослідною роботою. Бере активну участь у всіх студентських заходах, сумлінно виконує доручення. У колективі його поважають, але знають, що го- ловним для нього є успішне навчання (навряд чи погодиться втекти з лекції «за компанію»).
3. «Академік». Обрав спеціальність усвідомлено. Вчиться тільки на «відмінно».
Орієнтований на навчання в аспірантурі, тому багато часу віддає науково-дослідній роботі, часом на шкоду іншим заняттям. До прохань про допомогу чи пропозицій «а чи не втекти

20 нам усім разом з наступної пари» швидше за все залишиться байдужим.
4. «Громадський працівник». Йому властива яскраво виражена схильність до суспіль- ної діяльності, що, як правило, негативно позначається на навчальній і науковій діяльності.
Впевнений, що професію обрав правильно. Цікавиться літературою і мистецтвом, організа- тор у сфері дозвілля. Схильний підкорятися інстинктам натовпу, однак істотну допомогу надати не здатний.
5. «Аматор мистецтв». Вчиться, як правило, добре, однак науковою роботою не ціка- виться. Його інтереси спрямовані переважно у сферу літератури і мистецтва. Має естетичний смак, широкий кругозір, ерудований. За кілька нових романів модних іноземних авторів готовий піти не з однієї, а з усіх пар одразу.
6. «Старанний». Обрав спеціальність не цілком усвідомлено. Вчиться сумлінно, докладаючи максимум зусиль, хоча не має особливих здібностей. Нетовариський, не ціка- виться мистецтвом, але любить бувати в кіно, на естрадних концертах і дискотеках. Може пропустити пару.
7. «Середняк». Вчиться «як вийде», не докладаючи жодних зусиль, пишається цим.
Його принцип: «Одержу диплом і буду працювати не гірше за інших». Обрав професію, не замислюючись. Однак переконаний, що раз вступив, то потрібно закінчити навчання.
Намагається вчитися добре, але не отримує від цього задоволення. Завжди радий утекти із занять. Що стосується взаємодопомоги, то сподівається на неї сам.
8. «Розчарований». Студент, як правило, здібний, але не має інтересу до обраної спеціальності. Однак знає, що мусить закінчити навчальний заклад. Пропускає заняття.
Прагне утвердитися у хобі, мистецтві, спорті.
9. «Ледар». Вчиться слабко, не докладаючи жодних зусиль. Цілком задоволений собою. Про своє професійне покликання всерйоз не замислюється, у науково-дослідній і суспільній роботі участі не бере. Однокурсники ставляться до нього, як до «баласту». Іноді норовить схитрувати, пристосуватися. Коло інтересів зосереджене переважно у сфері дозвілля. Часто є ініціатором «масових втеч» з пар.
10. «Творчий». Такому студентові притаманний творчий підхід до будь-якої справи: навчання, суспільна робота, дозвілля. Однак заняття, які потребують посидючості, акуратності, виконавської дисципліни, його не захоплюють. Тому, як правило, вчиться
«нерівно», поділяючи предмети на «цікаві» й «нудні». З легкістю втікає із занять, навряд чи здатний допомогти іншим.
11. «Богемний». Як правило, успішно вчиться на т. зв. престижних факультетах.
Прагне до лідерства в товаристві таких, як він. До інших студентів ставиться зневажливо.
«Про все» чув, хоча знання його вибіркові. У сфері мистецтва цікавиться тільки «модними» течіями. Його думка завжди відмінна від думки «сірої маси». Тому на підбурення піти із занять, як правило, не піддається. Оскільки є членом невеликої соціальної групи, то пово- диться, як належить у цій групі, а не так, як усі інші.
Типологію сучасного студентства за ставленням до навчання, за наукової і громад- ської активністю, загальною культурою і відчуттям колективізму розробив російський педа- гог Б. Ананьєв. Він виокремлює шість типів студентів:
1. Відмінно навчається з профілюючих, загально-теоретичних, суспільних дисциплін.
Займається науково-дослідною роботою. Має високу культуру. Бере активну участь в громадській роботі. З колективом пов'язаний різнобічними інтересами.
2. Добре навчається. Здобуття спеціальності вважає єдиною метою навчання у вищому навчальному закладі суспільними дисциплінами цікавиться у межах програми.
Пов'язаний з колективом навчальними і професійними інтересами. Бере активну участь у громадській роботі. Викладачі та товариші вважають його хорошим студентом.
3. Відмінно встигає у навчанні, розглядає науку як основну сферу інтересів і діяльності. Виявляє інтерес до суспільних наук як засобу пояснення дійсності і власної пове- дінки. Має високу загальну культуру. Активний в громадській діяльності, з колективом пов'язаний широкими науковими інтересами. Студент цього типу — майбутній учений.

21
Деякі студенти цього типу займаються лише наукою, всі інші заняття вважають марною тратою часу. Саме про них кажуть «раціональність XXI століття».
4. Добре навчається, цікавиться суспільними науками; науково-дослідною роботою, як правило, не займається. Загальна культура обмежена професійними інтересами. Активний у громадській роботі і в житті колективу, інтереси якого розглядає як власні. Активний громадський діяч. Його поважають за чесність, принциповість, єдність слова і справи.
5. Встигає у навчанні з усіх дисциплін. Науково-дослідною роботою не займається.
Розглядає спеціальність і культуру як основну сферу своїх інтересів і діяльності. У суспіль- ному, громадському житті не бере активної участі. З колективом його поєднують культурні та розважальні інтереси. Серед студентів він — визнаний ерудит, знавець сучасного мистецтва.
6. Має низьку успішність. Науково-дослідною роботою не займається. Пасивний у громадському житті. Відпочинок і розваги розглядає як головну сферу своєї діяльності. З колективом пов'язаний головним чином інтересами відпочинку. Вважає себе «оригіналом»,
іноді морально нестійкий. До вищого навчального закладу вступив тому, що це «модно». До своєї професії байдужий і вважає її лише джерелом існування. Навчається з мінімальним зусиллям; де є можливість, використовує шпаргалку.
До якої б класифікаційної групи не належав студент, за час навчання у вищому навчальному закладі він має навчитися поведінки, яка відповідає загальноприйнятим нормам
і правилам моралі і права, а також виховати в собі за час навчання здатність учитися. Освоїти сам процес навчання важливіше, ніж засвоїти конкретну сукупність знань, які швидко застарівають. Ще важливішим є вміння самостійно здобувати знання, засновані на творчому мисленні.
4.2. Розвиток особистості студента на різних курсах
Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, а отже, розвиток осо- бистості студента на різних курсах має певні особливості.
На першому курсі відбувається адаптація колишнього абітурієнта до студентських форм колективного життя. Поведінка студентів характеризується високим ступенем конфор- мізму (пасивне, пристосовницьке прийняття наявних порядків, правил, норм у поведінці). У першокурсників відсутній диференційований підхід до власних ролей.
Другий курс є періодом найнапруженішої навчальної діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання і виховання. Студенти отримують загальну підготовку, формуються їх широкі запити і потреби. Процес адаптації до середови- ща здебільшого завершений.
На третьому курсі починається спеціалізація, поглиблюється інтерес до наукової роботи. У цей період звужується сфера інтересів особистості, становлення особистості визна- чається фактором спеціалізації.
На четвертому курсі студенти ознайомлюються зі спеціальністю в період навчальної практики, їх поведінці властивий інтенсивний пошук раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки; відбувається переоцінка цінностей.
П'ятий курс — перспектива швидкого закінчення навчального закладу — формує чіткі практичні установки на майбутній вид діяльності. З'являються нові цінності, пов'язані з матеріальним і сімейним становищем, місцем роботи тощо. Студенти поступово відходять від колективних форм життя.
Постійне вивчення рівня розвитку і вихованості кожного студента та колективу академічної групи дає змогу ефективно вибудовувати навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі з урахуванням тих змін, яких зазнає студентський колектив загалом і кожен його член зокрема, коригувати зміст і методику цього процесу.

22 4.3. Суперечливості та кризи студентського віку
Студентському віку притаманна кризова насиченість (Б. А. Бараш). Вікова криза характеризується різкими й суттєвими психологічними зрушеннями та змінами особистості, розвиток набуває бурхливого стрімкого характеру. Ознаками кризи можуть бути такі:
1) сильна фрустрація, виникають сильні переживання незадоволеної потреби;
2) загострення рольових конфліктів «студент – викладач», «студент – студент»;
3) ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості (наприклад, дехто вперше дізнається про можливість самоуправління, саморегуляції та самовиховання);
4) інфантильність (студент поводить себе як безвідповідальна людина) або вдаються до пияцтва, сексуальної розпусти, вживання наркотиків.
Кожен психологічний вік вирішує своє протиріччя. Криза 17-18 років пов’язана з потребою в самовизначенні після закінчення загальноосвітньої школи та пошуком свого місця в подальшому, вже самостійному житті. Це конструювання наступного етапу власного життєвого шляху, створення свого «Я» на майбутнє. Юнаки переосмислюють своє життя, вносять певні корективи, виробляють нові стратегії на майбутнє і не тільки «ким бути?»,
«чим займатися?», але й «яким бути?». Молода людина живе радше майбутнім, ніж сучасним
(спрямованість у майбутнє). Звичайно, життєві вибори (як і будь-який вибір) супровод- жується ваганнями, сумнівами, невпевненістю в собі, переживаннями невизначеності, і водночас відповідальністю за кожен крок до остаточного прийняття рішення.
Одночасно самовизначення передбачає також самообмеження. Чому? Бо кожен вибір звужує життєві перспективи (наприклад, вибір професії). Тому й відчувають юнаки побою- вання помилки. Але в такому ваганні і побоюванні розвивається професійна зорієнтованість.
Загалом погляд на майбутнє в молоді оптимістичний. Юнаки обирають подальший життєвий шлях, професію і стають студентами. Але чи завжди в молодої людини, яка вже зробила свій вибір, обрала майбутню професію і стала студентом, зникають усі труднощі та проблеми самовизначення? На жаль, ні. Наприклад, для реалізації життєвого задуму у вищій школі може чогось бракувати: комунікативних навичок, знань і вмінь працювати самостійно, волі й самодисципліни тощо. Одна з причин цього – недоліки шкільної освіти. Багато студентів не вміють конспектувати лекції (це не диктант із роз’ясненням окремих понять – для цього є словники) і першоджерела, бо не можуть здійснити смислову структуризацію тексту. Вони не бачать теоретичних положень, а записують або переписують лише фактичний матеріал.
У студентські роки розрізняють нормативну кризу, яка переборюється в період адаптації до навчання у ВНЗ. Проте ця криза може набувати затяжного характеру: труднощі не вирішуються, а відкладаються на потім через небажання їх розв’язувати. Можуть, наприклад, виникати негативні почуття від необхідності відвідувати заняття, критичне ставлення до викладачів, конфлікти з товаришами.
Найбільш кризовими ситуаціями студентського віку є такі:
1. Криза професійного вибору. Ця криза зумовлена тим, що вибір професії часто відбувається вже після вступу до вищої школи. Через це часто виникає дисонанс між несві- домо обраною професією та необхідністю отримання вищої освіти, нехай навіть із іншої спеціальності. Амбівалентність таких тенденцій (або піти з ВНЗ за власним свідомим вибо- ром, або продовжувати навчання для збереження соціально-культурного статусу) нерідко призводить до розвитку в студентів багатьох особистісних проблем і психосоматичних розладів. Факт вступу до університету породжує надію на повноцінне й цікаве життя, зміцнює віру молодої людини у власні сили і здібності. Проте в декого швидко наступає розчарування: виникає питання про правильність обрання ВНЗ, професії, спеціальності.
Наприкінці 3-го курсу загалом вирішується питання професійного самовизначення, однак да- леко не всі випускники пов’язують своє професійне майбутнє з отриманою у ВНЗ спеціаль- ністю. Гостро постає проблема профорієнтації та профвідбору.
2. Криза залежності від батьківської сім’ї. З одного боку, молоді люди можуть жити окремо від батьківської сім’ї в студентському гуртожитку, мати виражену тенденцію до

23 самостійності, проявляти особистісну зрілість, а з іншого, – емоційно-особистісна й побутова
(особливо матеріальна) залежність від батьків.
3. Криза інтимно-сексуальних стосунків. Студентський вік відповідає періоду поси- лення сексуального потягу. Зростає потреба в інтимно-особистісних стосунках із психологічно- духовно близькою людиною (друг, коханий). Водночас створення власної сім’ї блоковане матеріальною залежністю від батьків, житловою невлаштованістю (у студентів це гостріше виражено, ніж в їхніх однолітків, які працюють на виробництві), а позашлюбні стосунки загалом є соціально несхвальними та можуть супроводжуватися внутрішньо особистісною конфліктністю (напруженістю). У деяких студентів інтимні стосунки можуть затьмарювати собою все інше.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал