Оксана коваль



Pdf просмотр
Сторінка11/12
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.16 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
— головной мозок, що координує роботу органів мови і підпорядковує техніку мовлення творчій волі того, хто говорить.
2. Вправи для вдосконалення органів дихання
Оскільки звуки мови утворюються при видиху, його організація найбільш важлива для постановки голосу. У легенях не повинно бути надлишку повітря, яке у такому разі прагне вирватися назовні, примушуючи надмірно напружуватися голосові зв'язки, і не повинно бути дефіциту повітря, оскільки це може викликати несприятливі наслідки в легенях. Навчитися вірно використовувати повітря, що видихається — складне завдання.
Вправа 1. Зробіть вдих на рахунок 1, 2, 3, 4, на 5, 6 — затримайте дихання, на рахунок
7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 — видих.
Вправа 2. Повторіть завдання вправи 1, але при видиху рахуйте вголос: 7, 8...15.
Вправа 3. Зробіть короткий вдих, трохи затримайте дихання, при видиху почніть рахувати: 1, 2, 3, 4 і так далі. Темп рахунку не прискорювати, повітря не добирати.
Вправа 4. Вимовіть скоромовку-лічилку "Як у лісі на узліссі стояли тридцять три
Орисі", після цього зробіть глибокий вдих і на видиху спробуйте полічити Орись: раз Орися,

79 два Орися, три Орися…, наскільки вистачить повітря. З3 Орисі – чудовий діапазон видиху, близько 15 – непоганий, можна покращити, 5 - 8 – варто добре повправлятися.
Вправа 5. Це вправа для тренування діафрагми. Вимовіть даний нижче текст, не закриваючи рота. Можна уявити, що вам поставили пломбу і не можна закривати рот:
Дві години не їсти? Жахливо!
Я не снідав марно.
Їсти хочу як ніколи!..
Дві години зачекати? Залюбки!
Є характер, воля є,
Раз не можна — не стану їсти!
3. Вправи для тренування основних органів мови: губи, нижня щелепа, язик, гортань
Тренування губ
Вправа 1. Сильно, із зусиллям зібрати губи в “хоботок” так, щоб при цьому вони мали мінімальну площу. Потім так само активно, із зусиллям розтягнути їх в сторони, не оголяючи зуби. Повторити цей рух 10-15 разів, до появи в м'язах губ відчуття тепла.
Вправа 2. Витягніть губи і стискуйте їх в “хоботок”. Поверніть хоботок управо, вліво, вгору, вниз поволі, потім зробіть губами круговий рух в один бік, потім в інший. Повторіть вправу 3-4 рази.
Вправа 3. Початкове положення — рот закритий. Підведіть верхню губу до ясен, стисніть губи, опустіть нижню губу до ясен, стисніть губи. Повторити вправу 5-6 разів.
Вправа 4. Оголити зуби, підвівши верхню губу і опустивши нижню. Зуби стисну- ті. Повторити вправу 5-6 разів.
Вправа 5. Початкове положення — рот напіввідкритий. Натягніть верхню губу на верхні зуби, потім плавно поверніть її на місце; натягніть нижню губу на нижні зуби, потім поверніть в початкове положення. Виконувати 5-6 разів.
Вправа 6. Рухи верхньої і нижньої губ з вправи 14 виконати одночасно. Повторити вправу 5-6 разів.
Тренування нижньої щелепи
Вправа 1. Спокійно, без напруги опустити нижню щелепу (розкрити рот) на 2-3 пальці, при цьому губи повинні мати форму вертикального овалу, язик плоско лежить на дні рота, а піднебінна завіска максимально підтягується. Через 2-3 секунди рот спокійно закри- ти. Повторити 5-6 разів.
Тренування язика
Вправа 2. Рот розкритий на два пальці, нижня щелепа нерухома. Кінчиком язика торкніться твердого неба, внутрішньої сторони спочатку лівої, а потім правої щоки, поверніть язик в початкове положення.
Вправа 3. Рот напіврозкритий. Кінчиком язика постарайтеся торкнутися носа, потім підборіддя, поверніть язик в початкове положення.
Вправа 4. Рот напіврозкритий. Кінчиком висунутого язика напишіть в повітрі букви алфавіту, після кожної букви повертайте язик в початкове положення.
Вправа 5. “Цокання”. Кінчик язика щільно притиснутий до альвеол, потім поштовхом відривається і перескакує ближче до м'якого неба. При цьому виникає клацання, схоже на цокання копит. Повторити 8-10 разів.
Тренування гортані
Вправа 1. З будь-якою гучністю вимовіть по черзі звуки І — У (І-У-І-У-І-У) 10-15 разів. Вправа розвиває рухливість гортані.
4. Основні властивості голосу
Голос — це звук, що утворюється в гортані коливанням наближених один до одного напружених голосових зв'язок повітрям, що під тиском видихається. Головні якості будь-

80 якого голосу — це сила, висота, тембр. Для добре поставленого голосу характерні ще і такі властивості, як благозвучність, польотність, рухливість і різноманітність тону.
Сила голосу — це його гучність, залежно від активності роботи органів дихання і мови. Людина повинна уміти варіювати силою голосу залежно від умов комунікації. Тому однаково необхідне уміння говорити як голосно, так і тихо.
Висота голосу — це його здібність до тональних змін, тобто його діапазон. Для звичай- ного голосу характерний діапазон в півтори октави, проте в побутовій мові людина найчас- тіше використовує лише 3-4 ноти. Розширення діапазону робить мову виразною.
Тембром голосу називають його неповторне індивідуальне забарвлення, яке обумовле- не будовою мовного апарату, головним чином характером обертонів, що утворюються в резонаторах, — нижних (трахея, бронхи) і верхніх (порожнина рота і порожнина носа). Якщо нижніми резонаторами ми не можемо довільно управляти, то використання верхніх резонаторів може піддаватися вдосконаленню.
Під благозвучністю голосу розуміється чистота його звучання, відсутність неприємних призвуків (хрипоти, сиплості, гнусавості і тому подібне). У поняття благозвучності вклю- чається перш за все дзвінкість. Голос звучить дзвінко, коли він резонує в передній частині порожнини рота. Якщо ж звук формується у м'якого неба, він виходить глухим і тьмя- ним. Дзвінкість голосу залежить і від зібраності звуку (його концентрації у передніх зубів), від спрямованості звуку, а також від активності губ.
Благозвучність голосу має на увазі, крім того, і свободу його звучання, що досягається вільною роботою всіх органів мови, відсутністю напруги, мускульних затисків. Така свобода досягається ціною довгих вправ. Благозвучність голосу не слід ототожнювати з благозвуч- ністю мови.
Благозвучність мови — це відсутність в мові поєднання або частого повторення звуків, які ріжуть слух. Благозвучність мови припускає найбільш досконале поєднання звуків, зручне для вимови і приємне для слуху. Наприклад, викликає какофонію (тобто оцінюється так, що погано звучить) повторення в межах фрази або словосполуки свистячих і шиплячих звуків без спеціальних стилістичних цілей: "у нашій школі щоденно перевіряють щоден- ники"; нанизування слів з декількома приголосними підряд: "від під`їзду від’їжджає бджоляр у відрядження"; не рекомендується будувати фрази так, щоб виходило зяяння голосних: "і у
Іоанна". Проте до техніки мови проблеми її благозвучності не відносяться.
Польотність голосу — це його здатність бути добре чутним на значній відстані без збільшення гучності.
Рухливість голосу — це його здатність без напруги мінятися по силі, висоті, темпу. Ці зміни не мають бути мимовільними, у досвідченого оратора зміна певних якостей голосу завжди переслідує певну мету.
Під тоном голосу мають на увазі емоційно-експресивну забарвленість голосу, що сприяє виразу в мові того, хто говорить певних відчуттів і намірів. Тон мови може бути добрим, злим, захопленим, офіційним, дружнім і т.інш. Він створюється за допомогою таких засобів, як збільшення або ослаблення сили голосу, паузації, прискорення або уповільнення темпу мови.
Темп мови не є безпосередньою властивістю самого голосу людини, проте уміння варіювати при необхідності швидкістю вимовлення слів і фраз також можна віднести до таких навиків, вдосконаленням яких повинна займатися дисципліна «Техніка мови».
Вправи для розвитку голосу: сила, висота, благозвучність, польотність, рухли- вість, тон
Розвиток сили голосу
Вправа 1. Підберіть кричалки, шумілки, лічилки (фольклорні або літературні), інші віршовані твори, які, на вашу думку, можна використовувати для тренування сили голосу.

81
Зміна висоти голосу, тобто розширення його діапазону
Вправа 2. Називайте поверхи, по яких ви в думках піднімаєтеся, підвищуючи кожного разу тон голосу, а потім “сходьте” вниз.
Вправа 3. Вимовіть фразу з підвищенням голосу у її кінці: "Гнів, о богине, оспівай
Ахіллеса, Пелеєва сина!"
Вправа 3. Прочитайте вірш так, щоб підвищення і пониження висоти голосу відповідало змісту вислову:
Щоб оволодіти грудним регістром,
Я стаю аквалангістом.
Все нижче опускаюся, нижче!
А дно морське ближче, ближче!..
І ось вже в царстві я підводному!
Хоч занурився глибоко,
Але голосом грудним, вільним
Розпоряджаюся я легко.
Щоб оволодіти грудним регістром,
Корисно стати аквалангістом.
Вправа 4. “Малюйте” голосом лінію руху стрибка у висоту:
Вироблення благозвучності голосу
Вправа 5. Добийтеся дзвінкості, зібраності звуку, вимовляючи плавно і протяжно звук М.
Вправа 6. Вимовіть протяжно і плавно (як при співі) склади: мі, ме, ма, мо, му, ми.
Тренування польотності голосу
Вправа 7. Цю вправу треба виконувати удвох. Між двома розмовляючими має бути достатньо велика відстань (хоч би 6-10 метрів), говорити треба тихо, майже пошепки, але виразно. Тема бесіди заздалегідь не обговорюється. Перед виконанням вправи ви повинні розробити мовну ситуацію (наприклад, уявити, що поряд знаходиться хтось третій, якому по яких-небудь причинах не повинно стати відомим зміст вашої бесіди.

82
Вправа 8. Придумайте мовну ситуацію, коли розмова між двома людьми повинна відбуватися на значній відстані і неголосно. Продемонструйте цю бесіду.
Вироблення рухливості голосу
Вправа 9. Вимовляєте слова спочатку поволі, потім поступово прискорюйте темп до дуже швидкого з подальшим уповільненням: "Швидко їхали, швидко їхали, швидко їхали... швидко їхали... швидко їхали".
Вправа 10. Підберіть віршований твір, в якому зміна темпу мови грає важливу роль для розуміння змісту.
Робота над тоном мови
Вправа 11. Вимовіть фразу "Яка у нього професія" так, щоб виразити: захоплення; співчуття; презирство; зневагу; питання; заздрість; питання-перезапит; здивування.
Вправа 12. Розкажіть про запізнення студента на лекцію від імені професора, що читав лекцію, самого студента, вахтера.
Вправа 13. Придумайте мовну ситуацію, в якій про одну і ту ж подію можна розповісти від імені різних героїв. Зверніть увагу на тон мови.
Вправа 14. Підберіть уривок з твору з прямою мовою героїв. Проаналізуйте, яким тоном треба читати репліки. Які засоби в тексті допомагають вірно вибрати тон мови?
5. Вправи для вправляння правильної вимови голосних і приголосних звуків
Вправа 1. Звуки І — И.
А) Іл, ікс, грали, Іра, пілігрим, липень, хімія, ім'я, ви, ми, ти, жила, в Індії, вечір, вулиці, мис, випуск, вали, цирк, витяг, з цікавістю.
Б) Біл — бив, вивів — вилив, лижі — лиже, милий — мив, нив — Нил, тил — Тіль, рись
— рис, дим — Діма, син — синій, ази — Зіна.
В) Кому пироги та пампушки, кому синяки та шишки. Який Мартин, такий у нього і алтин. Знали, кого били, тому і перемогли. Ось голки і шпильки виповзають з-під лавки.
Вправа 2. Звуки У — О.
А) Вус, розум, вулик, лук, павук, думати, оцет, кулак, верткий, в'юн, каюта, люк, салют, вісь, охати, лом, злодій, бор, мовчки, простір, договір, сукно, клен, пальто, підйом, прийом.
Б) Бук — бік, тук — струм, сук — сік, купи — копальні, гусак — гість, морс — Мурзін, лук — лоб, тур — торг, бум — бом, внук — у ніг, люк — ліг, люстра — люстерко.
В) Без наук як без рук. Чужим розумом розумний не будеш. Дружба дружбою, а служба службою. Травень холодний — не будеш голодний. Червоне поле пшоном, а мова розумом.
Вправа 3. Звук А.
А) Ас, ахнути, армія, кавун, банк, каса, аркан, пані, жила, лампа, скеля, як, яблуня, вада, оголошення, дрібниця, розмазня.
Б) На помостах лежати — так скиби не мати. На чужий коровай рота не розкривай. Не червона хата кутами, а червона пирогами.
Вправа 4. Звук Е.
А) Ех, цей, жерсть, жест, в курені, поверх, поет, кашне, поетика, село, пень, день.
Б) Хто сіє та віє, той не збідніє. Їв — не їв, а за столом сидів.
Вправа 5. Звуки П — Б.
А) Пара, піп, капіж, дуб, голуб, бак, боб, білий, кобура, барбос.
Б) Пара — бар, пас — бас, пил — бувальщина, болт — полк, співав — білий, пий — бий, спати — брати, був — бив, борт — обгортка, бур — бюро.
В) Всі бобри добрі до своїх бобренят. У полі Поля-полюшка поллє поле- полюшко. Бур'янів не буде в полі, якщо поллє поле Поля.
Вправа 6. Звуки Ф — В.
А) Факт, фунт, фари, фиркати, кофта, жираф, вперед, вірний, вибити, видний, світло.

83
Б) Вода — фаза, Іван — Селіфан, Віка — фікус, виделка — Філька, вас — в'язнув, фірма — фиркнути, Фомка — Фекла.
В) Водовоз віз воду з водопроводу. Вавилу вітрило промоклосквозило. Фофанова фуфуйка Фефеле якраз. Фараонів фаворит на сапфір змінював нефрит.
Вправа 7. Звуки Т — Д.
А) Там, танк, тут, тонна, тітка, той, піде, тісно, йти, мати, день, дим, диск, дятел, броди, два.
Б) Там — дам, том — будинок, струм — док, трава — дрова, твій — двійка, тінь — день, тіло — дівка, тема — діадема, торт — дрот, там — мадам, дар — дядько, дубль — дюпель.
В) Від тупоту копит пил по полю летить. Двоє одного обідати не чекають. Федот, та не той. Дятел жив в дуплі порожньому, дуб довбав, як долотом.
Вправа 8. Звуки С — З.
А) Сук, сила, сісти, стіг, укус, розсада, син, віз, заноза, звук, зимовий.
Б) Сам — зам, сало — залу, суп — зуб, коси — кози, внесу — внизу, синій — Зіна, сирий — сер, сесія — сів.
В) Назвався груздем — лізь в кошик. Дзвенить земля від золотої спеки. У семеро саней по семеро в сани всілися самі. Спати на сіні буде Сеня.
Вправа 9. Звуки Ш — Ж.
А) Шаль, жаль, спритний, сушений, душ, шкода, жерсть, жолудь, жук, калюжа, рушниця, справжній.
Б) Прошарок — прожарив, ваш — важливий, жарт — страшно, широчінь — жир, жити
— шити.
В) Дзижчить жужелиця, дзижчить кружляється. Йшли шість мишей, несли шістнадцять грошей; дві миші поплоше несли по два гроши. Віжки з шкіри в хомут вхожі. Вовки нишпорять — їжу шукають.
Вправа 10. Звуки К — Г, Х.
А) Як, куди, ким, кирка, кущ, кріт, струмок, газ, горе, бігун, гиря, гетто, гірше, хор, загривок, трахея, пастух.
Б) Гойдалки — газелі, кіл — гол, кістка — гість, код — ріг, батіг — гнутий, Кеша —
Геша.
В) Йде з козою косий козел. Краб крабові зробив граблі, подарував граблі крабові: грабуй граблями гравій, краб! Чубаті хохотушки реготом реготали: Ха! Ха! Ха! Зозуля зозуленяті купила капюшон, в капюшоні зозуленя смішне.
Вправа 11. Звук Щ.
А) Щавель, щука, щастя, пищить, щітка, плащ.
Б) Щипці та кліщі — ось наші речі. Де щі — тут і нас шукай.
Вправа 12. Звук Ч.
А) Час, чуйна, часто, чари.
Б) Вітер — вечір, тісно — чесно, тим — чим, тітка — щітка, чуйно — шубка.
В) Чотири чорненьких чумазеньких бісика креслили чорними чорнилами креслення надзвичайно чисто. У чотирьох черепашок по четверо черепашенят. Чапля чахла, чапля сохнула.
Вправа 13. Звук Ц.
А) Цап, цілий, цар, цирк, блюдце, купатися.
Б) Міцний — стійкий, цок — сік, цирк — сирий, вулиця — лисиця.
В) Молодець проти овець, а проти молодця сам вівця. Не великий птах синиця, та розумниця.
Вправа 14. Звуки М, Н, Л, Р, Й.
А) Мак, мама, обман, лампа, пом'ятий, милий, ніс, наш, сон, няня, низ, лак, місяць, лійка, Оля, біль, рана, рейка, ризик, говір, ялинка, майка, я, в'юн.

84
Б) Мама — м'яла, малий — м'яв, мило — мило, знайомий — знайома, Нана — няня, нити — нитка, ніс — виніс, лак — лік, лук — люк, їв — яловичина, радий — ряд, рів — рев, брак — брат, пожежа — посмаж, рак — лак, рука — Лука, рів — лов, дарувати — видалити.
В) Мама Мілу милом мила. Олена шукала шпильку, а шпилька впала під лавку. Прокинулася Ульяна ні пізно ні рано: всі з роботи йдуть, а вона тут як тут. Тридцять три кораблі лавірували, лавірували, та не вилавірували. Іній ліг на віти ялинки, голки за ніч побіліли.
7. Вправи підвищенної складності для роботи над поєднаннями звуків
Для української мови найбільш природним є чергування приголосних і голосних звуків, причому поєднання приголосних найчастіше буває двох- і трьохчленним. Якщо ж між голосними зустрічається поєднання чотирьох і більше за приголосні, це може порушувати благозвучність мови і викликати деякі утруднення при вимові. На благозвучність мови впливає також чергування наголошених і ненаголошених складів. Оптимальний варіант —
інтервал в 2-3 ненаголошених голосних між наголошеними, тобто короткі слова повинні чергуватися з довгими.
Порушення цього правила робить мову або рубаною (Дід був старий), або, навпаки, монотонною (Свідоцтва пойменованих авансоутримувачів запротокольовані).
Проте саме використання таких невимовних звукосполучень, слів і фраз може дати позитивні результати при роботі над дикцією. Чим більш велике навантаження випробову- ють при тренуванні органи мови, тим більше отримуваний ефект. Прикладом може служити старогрецький оратор Демосфен, який позбавився від недорікуватості, завдяки тренуванням у виразній вимові звукосполучень, слів і фраз з камінчиками в роті.
Вправа 1. Вимовіть важкі поєднання звуків спочатку поволі, потім швидше:
Тлз, джр, врж, мкртч, кпт, кфт, кшт, кст, ктщ, кжда, ккждэ, кждо, кжду, кшта, кштэ, кшту, кшто.
Вправа 2. Вимовіть слова з важкими поєднаннями приголосних спочатку поволі, потім швидше:
Мудрувати, постскриптум, підбадьорювати, трансплантація, надзвуковий, скуйовдже- ний, контрпрорив, протестантство, розбурхати, надстривожений, стовбур, відомство, брандспойт, надзвуковий, витійствувати, філософствувати, монстр.
Вправа 3. Потренуйтеся у вимові довгих приголосних:
А) До Клари, до кого, до горла, до гастролей, до Галі, до Каті, до Києва, до кінця, до міста, віддалений, вплутатися, віддати, розпалювати, віддушина, зжити, без шуби, безжальний, безсмертя, відновити, підтвердити, відштовхнути;
Б) Верх — вгору, ведення — введення, штовхнути — відштовхнути, тримати — підтримати, тягнути — відтягнути, водний — ввідний.
Вправа 4. Роботу над поєднанням звуків можна проводити у формі гри, використовуючи звуконаслідування:
А) Забивайте цвяхи: Гбду! Гбдо! Гбде! Гбди! Гбда! Гбді! Гбді!
Б) Імітуйте кінський тупіт: Птку! Птко! Птка! Птки! Птке! Птки!
В) Кидайте уявні тарілки партнерові: Кчку! Кчко! Кчке! Кчка! Кчки! Кчки!
Г) Придумайте 2-3 гри подібного типу.
Вправа 5. Вимовіть фрази, що складаються з одних ударних складів, спочатку поволі, потім швидко:
У ту годину тут співав дрізд. У той рік тут був град. Дуб був старий. Всім любимий був
Петро. Мох приховав гриб. Дід став старий. Ваш гість узяв тростину. Хвиль сплеск — бризок блиск! Сто верст ускач.
Вправа 6. Вимовіть скоромовки з важкими поєднаннями або чергуваннями приголосних звуків:
Карл у Клари вкрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет.
На дворі трава, на траві дрова; не рубай дрова посеред двору.

85
Йшла Саша по шосе і смоктала сушку.
Усіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш!
До ладу тлумачити, та марного розтлумачувати.
Стоїть копиця з подприкопеночком, а під копицею перепелиця з перепеленятком.
Стоїть, стоїть біля воріт бик тупогубоширокорот.
8. Дикція
Дикція — це ступінь виразності у вимові звуків, складів і слів в мові. Ясність і чистота звучання мови залежать від правильної і активної роботи апарату артикуляції.
Виправленням таких недоліків дикції, як картавість, шепелявість, гнусавість, займаєть- ся логопедія. В курсі техніки мови приділяється увага менш різко вираженим, але проте набагато поширенішим недолікам: нечіткості, невиразності вимовлення голосних і приго- лосних звуків. Спеціальні вправи повинні сприяти вдосконаленню дикції. Проте успіху можна досягнути лише за умови систематичної роботи.
Вироблення кожного голосного і приголосного звуку відбувається в такій послідов- ності:
— визначити особливості артикуляції звуку (можна звернутися до будь-якого підручника сучасної української мови, до книг по логопедії);
— перевірити перед дзеркалом положення органів мови при вимовленні даного звуку;
— відпрацювати вірну вимову звуку: спочатку в думках, потім пошепки, потім голосно;
— відпрацювати вимовлення окремих слів з цим звуком, а потім — текстів;
— при нагоді треба звернутися до запису свого голосу, щоб з боку проаналізувати можливі недоліки.
Вправа 1. Пригадаєте, знайдіть в збірках або складіть самі декілька скоромовок із складним поєднанням звуків.
9. Ваші можливі запитання
Питання № 1: скільки разів виконувати кожну вправу?
Відповідь: заняття повинні приносити задоволення, а як довго і скільки разів виконува- ти ту, або іншу вправу вирішувати виключно Вам (залежно від самопочуття). Універсальних рецептів не існує, проте слід зазначити, що лише при значній завзятості і регулярних тренінгах можна досягти бажаної мети і добитися серйозних результатів (терпіння і праця все переможе).
Питання № 2: яка має бути послідовність вправ?
Відповідь: намагайтеся виконувати вправи поетапно, вдосконалюючи ті чи інші мовні проблеми (починаючи з вправ для тренування основних органів мови і завершуючи вправами з використанням рухів).
Питання № 3: чи можна змінювати порядок вправ?
Відповідь: якщо Ви уважно пропрацювали всі розділи і прийшли до певних висновків, на що Вам слід було б звернути особливу увагу, з чим виникли труднощі, то Вам слід на власний розсуд визначитися з набором і послідовністю вправ, тобто де особливо не терпить- ся підтягнути в першу чергу (від зміни місць доданків сума не змінюється).
Питання № 4: скільки разів на тиждень потрібно займатися?
Відповідь: займатися слід щодня, але у міру Вашого прогресу набір вправ і частоту за- нять можна скоротити до певного мінімуму, який нестиме підтримуючу функцію.
Питання № 5: як я можу адекватно оцінити рівень свого розвитку?
Відповідь: оцінити адекватність рівня свого розвитку Вам допоможуть люди, що ото- чують Вас. Наприклад, при чіткій, спокійній і, звичайно ж, польотній мові Вас чутимуть і розумітимуть незалежно від розумної відстані між співбесідниками («Га? Що? Не зрозу- мів. Ще раз…» Вам таких фраз більше не говорять).

86
ДОДАТОК Л
Вдосконалення ораторської майстерності
Таблиця-схема "Виступ перед аудиторією"
Поради оратору- початківцю
Хороша публічна мова має бути перш за все змістовною, цілеспрямованою.
Хороша публічна мова має бути абсолютно грамотною як в області вимови, так і в області граматичного виразу думки.
Хороша публічна мова менше всього схожа на декламацію, вища її якість — невимуше- на розмова (бесіда) із слухачами на цікаву тему.
Найважливіша особливість публічної мови — тісний контакт (спілкування) із слухача- ми, бажання поділитися з ними своїми думками і міркуваннями.
Хороша публічна мова не може бути хаотичною. Вона має бути послідовною і розум- ною в усіх відношеннях.
Оволодіваючи мистецтвом мови, треба пам'ятати, що навчитися можна не тільки пра- вильній вимові, але і правильному, впорядкованому мисленню.
Завзятість, наполегливість і терпіння — ось що перш за все необхідне оратору.
Тема вашого виступу обов'язково має бути цікавою для вас і для ваших слухачів.
Готуючись до виступу, прочитайте не одну статтю, а декілька, зіставте між собою точки зору різних авторів. Використовуйте, якщо це необхідно, словники і довідники.
Складіть ясний і послідовний план вашої промови по схемі: вступ, головна частина, висновок.
Не треба прагнути блиснути своїми знаннями, уникайте зайвих подробиць і доказів — беріть для промови тільки найістотніше.
Уникайте стрибків і пропусків, договорюйте думку до кінця.

87
Піклуйтеся про зовнішню сторону мови. Не захоплюйтеся жестикуляцією. Говорити треба не поспішаючи.
Розвивайте свої голосові дані. Тренуйте і удосконалюйте мовний апарат. Добивайтеся виразної і ясної дикції.
Тренуйтесь у виголошуванні промов на найрізноманітніші теми.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал