Оксана коваль




Сторінка10/12
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.16 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Дослідження комунікативних та організаційних схильностей за допомогою тесту- опитувальника КОС можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою. Досліджу- ваним роздаються тексти опитувальника, бланки для відповідей і зачитується інструкція.
Інструкція:
"Запропонований Вам тест містить 40 запитань. Прочитайте їх і дайте відповідь на всі запитання за допомогою бланку. На бланкові надруковано номери запитань. Якщо ваша відповідь на запитання позитивна, тобто ви згодні з тим, що запитується, то на бланкові відповідний номер обведіть колом. Якщо ж ваша відповідь негативна, тобто Ви не згодні, то відповідний номер закресліть. Стежте, щоб номер запитання відповіді збігався з номером на бланку. Майте на увазі, що запитання носять загальний характер і не можуть вмістити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не замислюйтеся над деталями. Не слід витрачати багато часу на обмірковування, відповідайте швидко. Можливо, на деякі запитання Вам буде важко відповісти. Тоді намагайтеся дати ту відповідь, якій Ви віддаєте

71 перевагу. Відповідаючи на будь-яке з цих запитань, звертайте увагу на його перші слова й узгоджуйте свою відповідь з ними. Не прагніть справити приємне враження. Важливо бути щирим під час відповіді."
Опитувальник
1. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?
2. Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними
Вашої думки?
3. Чи довго Вас турбує почуття образи, завдане Вам кимсь із Ваших товаришів?
4. Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації?
5. Чи є у Вас прагнення встановлювати нові знайомства з різними людьми?
6. Чи подобається Вам брати участь у суспільній роботі?
7. Чи правда, що Вам приємніше й простіше проводити час за книгами або за якими- небудь іншими заняттями, ніж з людьми?
8. Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відмовляєтеся від них?
9. Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за Вас?
10. Чи подобається Вам вигадувати і організовувати зі своїми товаришами ігри та розваги?
11. Чи важко Вам включатися в нову для Вас компанію?
12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які Вам треба було б виконати сьогодні?
13. Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?
14. Чи прагнете Ви домогтися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?
15. Чи важко Вам освоїтись у новому колективі?
16. Чи правильно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов'язків, обіцянок?
17. Чи прагнете Ви при нагоді познайомитися і поспілкуватися з новою людиною?
18. Чи часто Ви у вирішенні важливих проблем берете ініціативу на себе?
19. Чи дратують Вас люди, які оточують, чи виникає у Вас бажання побути на самоті?
20. Чи правда, що Ви погано орієнтуєтесь у незнайомій для Вас обстановці?
21. Чи подобається Вам постійно бути серед людей?
22. Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити розпочату справу?
23. Чи відчуваєте Ви труднощі, незручності або сором'язливість, якщо доводиться проявляти ініціативу, щоб познайомитись з новою людиною?
24. Чи правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?
25. Чи подобається Вам брати участь у колективних іграх?
26. Чи часто Ви проявляєте ініціативу, розв'язуючи питання, які зачіпають інтереси
Ваших товаришів?
27. Чи правда, що Ви почуваєтеся невпевнено серед малознайомих Вам людей?
28. Чи правильно те, що Ви рідко прагнете довести свою правоту?
29. Чи вважаєте Ви, що Вам не важко внести пожвавлення в малознайому для Вас компанію?
30. Чи брали Ви участь у суспільно-громадській роботі в школі?
31. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?
32. Чи правильно, що Ви не прагнете наполягти на своїй думці або на рішенні, якщо його не зразу підтримали Ваші товариші?
33. Чи почуваєтеся Ви невимушено, коли потрапляєте в незнайому для Вас компанію?
34. Ви із задоволенням приступаєте до організації всіляких заходів для своїх товаришів?
35. Чи правда, що Ви не почуваєтеся достатньо впевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?
36. Чи часто Ви запізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

72 37. Чи вірно, що у Вас багато друзів?
38. Чи часто Ви опиняєтесь у центрі уваги своїх товаришів?
39. Чи часто Ви соромитеся, відчуваєте ніяковість, спілкуючись з малознайомими
Вам людьми?
40. Чи правда, що Ви не дуже впевнено почуваєтеся у великій групі своїх товаришів?
Бланк для відповідей — це аркуш з колонками цифр, які означають номери запитань від 1 до 40, як на зразку. Якщо досліджуваних декілька, то, коли це необхідно, бланки підпи- сують на звороті.
Обробка результатів
Мета обробки результатів — отримання індексів комунікативних та організаційних схильностей. Для цього відповіді досліджуваного зіставляють з дешифратором і підраховують кількість збігань окремо за комунікативними та організаційними нахилами. У дешифраторі враховується впорядковане розміщення номерів запитань у бланку для відповідей.
1 5
9 13 17 21 25 29 33 37 2
6 10 14 18 22 26 30 34 38 3
7 11 15 19 23 27 31 35 39 4
8 12 16 20 24 28 32 36 40
Дешифратор
Відповіді
Схильності
Позитивні
Негативні
Комунікативні
Номери запитань 1- го рядка
Номери запитань
3-го рядка
Організаційні
Номери запитань 2- го рядка
Номери запитань
4-го рядка
Щоб визначити рівень комунікативних та організаційних схильностей, потрібно вирахувати їхні коефіцієнти. Коефіцієнти — це відношення кількості збігань відповідей того чи іншого нахилу до максимально можливого числа збігань, у даному разі — до 20. Формули для підрахунку коефіцієнтів такі:
20
,
20 0
x k
k
O
K
K
K


де k
K — коефіцієнт комунікативних схильностей;
К
о
— коефіцієнт організаційних схильностей;
К
х та О
х
— кількість збігань з дешифратором відповідей відповідно до комунікативних та організаційних схильностей.
Аналіз результатів
Аналізуючи результати, дають оцінку рівня комунікативних та організаційних схильностей досліджуваного. З цією метою користуються шкалою оцінок.
Шкала оцінок комунікативних та організаційних схильностей к
к
К
о
Шкала оцінок
0,10—0,45 0,2—0,55 1
0,45—0,55 0,56—0,65 2
0,56—0,65 0,66—0,70 3
0,66—0,75 0,71 — 0,80 4
0,75—1,00 0,81 — 1,00 5

73
Рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей характеризується за допомогою оцінок за шкалою.
Досліджувані, які отримали оцінку 1, — це люди з низьким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей.
Досліджувані з оцінкою 2 мають комунікативні й організаційні нахили нижче середнього рівня. Вони не прагнуть до спілкування, почуваються скуто в новій компанії, в колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, мають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи.
У багатьох справах вони уникають прояву самостійних рішень та ініціативи.
Для досліджуваних, котрі отримали оцінку 3, характерний середній рівень прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони прагнуть контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, наполягають на власній думці, планують свою роботу, хоча потенціал їхніх нахилів не відрізняється високою стійкістю. Ця група досліджуваних має потребу в подальшій серйозній і планомірній виховній роботі з формування і розвитку комунікативних та організаційних схильностей.
Досліджувані з оцінкою 4 належать до групи з високим рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються суспільною діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задово- ленням беруть участь в організації громадських заходів, здатні приймати самостійні рішення в критичних ситуаціях. Усе це вони роблять без примусу, згідно із внутрішніми спрямуван- нями.
Досліджувані, котрі отримали вищу оцінку 5, мають дуже високий рівень прояву ко- мунікативних та організаційних схильностей. Вони потребують комунікативної й органі- заційної діяльності, активно прагнуть до неї, швидко орієнтуються у важких ситуаціях, невимушено поводяться в новому колективі, це ініціативні люди, котрі прагнуть у важливій справі або в складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і дома- гатися, щоб її було прийнято іншими. Вони можуть внести пожвавлення в незнайому компа- нію, люблять організовувати всілякі ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх приваблює,
і самі шукають таких справ, які б задовольнили їхні потреби в комунікації та в організаційній діяльності.
Комунікативні й організаційні схильності є потрібним компонентом і передумовою розвитку здібностей у тих видах діяльності, які пов'язані із спілкуванням між людьми, з організацією колективної праці. Вони — важливий ланцюжок у розвитку педагогічних здібностей.
Бажання займатися організаційною діяльністю і спілкуватися з людьми залежить від типологічних особливостей самої особистості. В основному вони визначаються суб'єктивною цінністю та значимістю для людини майбутніх результатів її активності і її ставлення до осіб, з котрими вона взаємодіє. Це треба врахувати, складаючи рекомендації для досліджуваних з низьким рівнем розвитку аналізованих схильностей. Досить часто нахили виникають у таких видах діяльності й спілкування, які спочатку байдужі людині, та в міру включення в них стають значущими. У зв'язку з цим важливими є власні зусилля і подолання комунікативних бар'єрів. Вони можливі, якщо людина ставить перед собою свідому мету саморозвитку.
ТЕСТ № 3. Дослідження самооцінки особистості
Дослідження самооцінки базується на способі вибору. Матеріалом є список слів, які визначають окремі риси особистості.
Завдання першої серії: визначення списку і кількості еталонних рис бажаного та небажаного образу “Я”. Досліджуваного просять продивитися слова із списку і, вибравши їх, скласти два ряди. В один ряд треба записати слова, які визначають ті риси особистості, що

74 належать до суб’єктивного ідеалу, тобто складають “позитивну” множину, а в другий ряд якості небажані, тобто ті, що складають “негативну” множину.
Інструкція досліджуваному:
“Подивіться уважно на список запропонованих Вам слів, які характеризують особис- тість. У лівій колонці на аркуші паперу запишіть ті риси, які б Ви бажали мати в себе, а в правій ті, які Ви не бажали б мати. Риси, зміст яких Вам не зрозумілий або які Ви не можете віднести ні до першої, ні до другої колонки, не потрібно писати взагалі”.
Завдання другої серії: визначення набору рис особистості досліджуваного, які, на його думку, йому властиві поміж вибраних еталонних рис "позитивної" і "негативної" множини.
Інструкція досліджуваному:
"Продивіться уважно слова, записані Вами в ліву та в праву колонку і відмітьте хрестиком або галочкою ті риси, які, на Вашу думку, Вам властиві".
Список рис, які характеризують особистість
Акуратність, безпечність, вдумливість, запальність, сприйнятливість, гордість, гру- бість, життєрадісність, дбайливість, заздрість, соромливість, злопам'ятність, щирість, вишу- каність, примхливість, легковірність, повільність, мрійливість, помисливість, мстивість, наполегливість, ніжність, невимушеність, нервозність, непорушність, нестриманість, чарів- ність, вразливість, обережність, чуйність, педантизм, рухливість, підозріливість, принци- повість, поетичність, презирливість, привітність, розв'язність, розсудливість, рішучість, самозабуття, стриманість, співчуття, терпимість, боягузтво, захоплюваність, завзятість, поступливість, холодність, ентузіазм.
Обробка результатів
Мета обробки результатів — отримання коефіцієнтів самооцінки за "позитивною"
(СО
+
) і "негативною" (СО
-
) множинами. Для підрахунків кожного з коефіцієнтів кількість рис у колонці, визначених досліджуваним як таких, що властиві йому (М), ділять на всю суму рис у даній колонці (Н). Формули для підрахунку коефіцієнтів мають вигляд








H
M
CO
H
M
CO
;
де М
+
і М
-
— кількість рис у "позитивній" і "негативній" множинах, тобто тих, що відмічені досліджуваним як такі, що йому властиві;
Н
+
і Н
-
— кількість еталонних рис, тобто відповідно кількість слів правої і лівої колонок.
Рівень та адекватність самооцінки визначають на основі одержаних коефіцієнтів за допомогою таблиці.
СО
+
СО
-
Рівень самооцінки
1—0,76 0—0,25
Неадекватна, завищена
0,75—0,51 0,26—0,49
Адекватна з тенденцією до завищення
0,5 0,5
Адекватна
0,49—0,26 0,51—0,75
Адекватна з тенденцією до заниження
0,25—0 0,76—1
Неадекватна, занижена
Визначаючи рівень самооцінки та її адекватність, важливо враховувати не тільки величину одержаного коефіцієнта, а й суму рис, які складають ту чи іншу множину (Н
+
і Н").

75
Чим менше рис, тим простіший відповідний еталон. Крім того, рівень самооцінки за "позитивною" і "негативною" множиною в декого може відрізнятися. Це може бути спричинено захисним механізмом особистості і потребує спеціального аналізу.
Аналіз результатів
У запропонованому варіанті дослідження самооцінки, її рівень і адекватність визначаються як відношення між "Я-ідеальним" і "Я-реальним". Уявлення людини про себе, як правило, здається їй переконливим незалежно від того, ґрунтується воно на об'єктивному знанні чи на суб'єктивній думці, є воно дійсним чи хибним. Риси, які людина приписує собі, не завжди адекватні. Процес самооцінки може проходити двома напрямками: 1) шляхом порівняння рівня своїх домагань з об'єктивними результатами своєї діяльності і 2) шляхом порівняння себе з іншими людьми.
Проте, незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні міркування людини про себе, чи інтерпретації ставлення інших людей, самооцінка завжди носить суб'єктивний характер, при цьому її показниками можуть виступати адекватність і рівень.
Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе об'єктивним основам цих уявлень. Так, наприклад, неадекватність в оцінюванні свого зовнішнього вигляду може бути викликана як орієнтацією людини на зовнішні стандарти, оцінки, так і викривленими уявленнями про ці оцінки або незнанням їх.
Рівень самооцінки відбиває зв'язок між оцінюванням справжніх та ідеальних уявлень про себе. Адекватну самооцінку з тенденцією до завищення можна віднести до позитивного ставлення до себе. Низька самооцінка, навпаки, може бути пов'язана з негативним ставлен- ням до себе, з відчуттям власної неповноцінності.
Висновок про адекватність і рівень самооцінки будуть надійними, якщо результати збігаються за обома варіантами методик або підтверджуються спостереженнями.
У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє співвідношення образу "Я- реального" з образом "Я-ідеального".
Другий фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний з інтеріоризацією оцінок і соціальних реакцій інших людей, а також з позицією, обраною людиною в системі суспільних та міжособистісних стосунків.
Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов'язані з рівнем домагань, з мотивацією та з емоційними особливостями особистості. Від самооцінки залежить інтер- претація придбаного досвіду й очікування людини стосовно самої себе та інших людей.
Внутрішня суперечливість і викривленість уявлень про себе можуть породжувати в людини страждання, відчуття провини, сорому, образи, огиди, гніву. Для гармонізації си- стеми самоставлення є методи психологічної корекції та розвитку, один з яких — соціально- психологічний тренінг.
ТЕСТ № 4.
Графологічний тест
Розмір букв:
1. Надзвичайно дрібні – 2 бали.
2. Просто маленькі – 7 балів.
3. Середні – 17 балів.
4. Великі – 20 балів.
Нахил букв:
1. Лівий нахил – 2 бали.
2. Легкий нахил вліво – 5 балів.
3. Правий нахил – 14 балів.
4. Різкий нахил вправо – 6 балів.

76
Напрям почерку:
1. Рядки повзуть вверх – 16 балів.
2. Рядки прямі – 12 балів.
3. Рядки повзуть вниз – 1 бал.
Розмах почерку і сила натиску:
1. Легка – 8 балів.
2. Середня – 15 балів.
3. Дуже сильна – 21 бал.
Характер написання слів:
1. Схильність до з’єднання букв і слів – 11 балів.
2. Схильність до віддалення букв – 18 балів.
3. Змішаний стиль – 15 балів.
Загальна оцінка:
1. Почерк старанний, букви виведені акуратно – 13 балів.
2. Почерк нерівний, деякі слова важко прочитати – 9 балів.
3. Почерк неакуратний, нерозбірливий, букви написані як-небудь – 4 бали.
Ключ до графологічного тесту:
38 – 51 бал – такий почерк спостерігається в людей із слабким здоров’ям, літніх.
52 – 63 бали – так пишуть люди боязкі, пасивні, флегматичні.
64 – 75 бали – такий почерк належить людям нерішучим, м’яким, тихим, з витонченими манерами. Вони іноді трохи наївні, але не позбавлені почуття достоїнства.
76 – 87 балів – це почерк людей, що відрізняються прямотою і відвертістю, вони комунікабельні і вразливі.
88 – 96 балів – люди з таким почерком відрізняються чесністю і добропорядністю, мають сильну, стійку психіку, вони ініціативні, рішучі і кмітливі.
97 – 109 балів – володарі такого почерку індивідуалісти. Вони запальні, мають гострий розум, відрізняються незалежністю в судженнях і вчинках і водночас образливі й нерідко “важкі” у спілкуванні. Це люди обдаровані, схильні до творчості.
110 – 121 бал – почерк людей без почуття відповідальності, недисциплінованих, грубих задавак.

77
ДОДАТОК З
Поради молодим викладачам
Якщо Ви переступили поріг студентської аудиторії, пам’ятайте:
* Зацікавлення предметом, курсом, дисципліною викликає сам викладач. Найголовні- шими факторами такого інтересу є: його знання, його мова, його ставлення до студентів, його методика викладу. Будь-яка хиба в цьому переліку може звести нанівець потенційний рівень знань студента.
* Спробуйте поставити себе на місце студента. Пам’ятайте, що найпродуктивніші дні розумової праці – середа й четвер, а втомлюваність організму найвища у п’ятницю. Тому з певним гумором ставтеся до непідготовленості студентів на початку і в кінці тижня, але не перетворюйте в гумор саме навчання.
* Інтелектуально диференціюйте студентський загал. Але не орієнтуйтеся на середнього студента. Найбільше часу затрачайте на здібних і талановитих, та створіть усі умови для пересічного студента. Щоб він зміг максимально проявити себе.
* Обов’язково ілюструйте свої заняття схемами, графіками, цифрами, порівняння- ми, цікавими фактами. Але бійтеся перенасичення.
* Ваш власний психічний стан може бути фактором впливу на перебіг заняття.
Роздратування, тривога, втома, розчарування, самовпевненість залишіть за порогом аудито- рії. Йдіть до студентів так, як на очікуване святкове дійство, в якому основними складниками
є: організація заняття, Ваш інтелект, інтелект студентів та запланований результат.
* Не прорікайте готові знання. Хай вони вкорінюються з думкою і самостійним пошуком, з сумнівами і опорою на науковий досвід студента.
* Змістом матеріалу розвивайте наукову, пізнавальну, дослідницьку діяльність студен- тів. Шукайте найефективніші технології, форми, методи колективної та індивідуальної роботи, щоб стимулювати допитливість та особисті «відкриття» в царині науки, практики, професійного зростання. Необхідно, щоб кожний, хоч би подумки вигукнув «Еврика!»
Талановитий студент такі відкриття буде здійснювати щоденно, а надто пересічний може йти до цього не один рік. Проте його осяяння хай станеться на Вашому занятті.
* Не допускайте одноманітності і монотонності в організації лекційного навчання, обліку і контролю знань, опитуванні, індивідуальних завданнях. За підрахунками вчених, одноманітність забирає психічної енергії у два з половиною рази більше, ніж інтенсивна праця, якщо напружувати силу волі й переборювати стан несприйняття вербальної та візуальної інформації. Організаційна одноманітність – страшніша за вимушену необхідність,
і це одна з головних причин пропусків занять студентами.
* Будуйте спілкування не «від себе», а «від них». Створіть такі організаційні умови, які примушують студента підняти руку, поставити запитання, висловити заперечення.
Особливо цінуйте запитання. Поставити мудре запитання значно важче, ніж дати мудру відповідь.
* Навчіться бачити себе очима студентів. У першу чергу Ви для них – людина, а потім – фахівець. Професійні помилки вони Вам пробачать. Людські – навряд, особливо якщо вони повторюються і перейшли у спосіб життєствердження.
* Наприкінці хочеться подати звернення, яке написав директор однієї з шкіл Вінничи- ни і з яким варто знайомити кожного нового педагога:
«Дорогий вчителю!
Я - людина, що була у концентраційному таборі. Мої очі бачили те, чому ні одна лю- дина не повинна бути свідком: газові камери, збудовані освіченими інженерами, дітей, отрує- них вченими фізиками, немовлят, вбитих навченими медсестрами, жінок та дітей, спалених випускниками шкіл та університетів. Саме тому я не довіряю освіті.
Я закликаю! Допомагайте Вашим учням ставати людьми. Ваші зусилля мають ніколи не народжувати навчених монстрів, тренованих психопатів. Фахові знання надзвичайно важливі тільки якщо вони допомагають вихованцям ставати людяними!»
Сійте добро, людяність та любов у своїх та студентських серцях!

78
ДОДАТОК К
Методика «Вдосконалення техніки мови»
Техніка мови — це майстерність публічного виступу, ділового спілкування людей за допомогою мовних конструкцій, що створюються на основі певних правил ораторського мистецтва, зв'язані з силою, висотою, благозвучністю, польотністю, рухливістю, тоном голо- су і дикцією.
Подолання різних відхилень в звуковому ладі мови має величезне значення. Своєчасне усунення недоліків вимови дозволяє запобігти тим величезним труднощам, які можуть виникати через дефекти мови.
Не можна не враховувати і того чинника, що недоліки вимови, як і інші мовні порушен- ня, нерідко можуть бути причиною серйозних відхилень в розвитку психіки. Для дорослих згадані недоліки можуть служити деякою перешкодою у просуванні службовими сходами.
Регулярні заняття допоможуть справитися або значно понизити дискомфорт від заїкан- ня. Все дуже просто. У кожної людини розвинена так звана внутрішня мова, яка не вимов- ляється вголос, а існує тільки в нашому мозку і яку ми звертаємо до самих себе. Коли ми в думках говоримо з самим собою, ми не заїкаємося. Внутрішня мова, хоча вона і беззвучна, не так вже відрізняється від мови зовнішньої, звучної. І та і інша управляється одними і тими ж мовними механізмами.
Слід пам'ятати, що тільки при значній завзятості і регулярних тренінгах можна досяг- нути бажаної мети і добитися позитивних результатів в риториці, дикції і красномовстві.
1. Мовний апарат і його робота
Мовний апарат — це сукупність органів людини, необхідних для вироблення мови. Він включає декілька ланок:
— дихальні органи, оскільки всі звуки мови утворюються тільки при видиху. Це легені, бронхи, трахея, діафрагма, міжреберні м'язи. Легені спираються на діафрагму — еластичний м'яз, який в розслабленому стані має форму куполу. Коли діафрагма і міжреберні м'язи скорочуються, об'єм грудної клітки збільшується і відбувається вдих, коли розслабляються
— видих;
— органи мови пасивні — це нерухливі органи, що є точкою опори для активних органів. Це зуби, альвеоли, тверде небо, глотка, порожнина носа, гортань;
— органи мови активні — це рухливі органи, що проводять основну роботу, необхідну для утворення звуку. До них відносяться язик, губи, м'яке небо, маленький язичок, надгортанник, голосові зв'язки. Голосові зв'язки — це два невеликі пучки м'язів, прикріплені до хрящів гортані і розташовані упоперек її майже горизонтально. Вони еластичні, можуть бути розслабленими і напруженими, можуть розсуватися на різну ширину отвору;


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал