Окремо слід виділити судовий захист



Скачати 94.32 Kb.

Дата конвертації03.03.2017
Розмір94.32 Kb.

ŒÎÂÍ҇̉ À˛·˜ËÍ,
ÒÚ‡¯ËÈ ‚ËÍ·‰‡˜ ͇Ù‰Ë
ÙÛ̉‡ÏÂÌڇθÌËı ‰ËÒˆËÔÎ≥Ì
ƒÓ̈¸ÍÓ„Ó ≥ÌÒÚËÚÛÚÛ
Ï≥Ò¸ÍÓ„Ó „ÓÒÔÓ‰‡ÒÚ‚‡
ƒÂʇ‚ÌÓø ‡Í‡‰ÂÏ≥ø
ÊËÚÎÓ‚Ó-ÍÓÏÛ̇θÌÓ„Ó „ÓÒÔÓ‰‡ÒÚ‚‡
УДК 349.2:331.108
Деякі аспекти судового захисту
трудових прав
Розбіжності між сторонами трудового договору можуть вирішуватися в рамках переговорів, але можуть потребувати застосування засобів захисту трудових прав, серед форм якого окремо слід виділити судовий захист.
Ця форма захисту трудових прав має переваги у порівнянні з іншими.
Насамперед, захист в такому разі здійснюється спеціально уповноваженим державним органом, виконання рішень якого гарантується можливістю застосування державного примусу.
Тому саме ця форма захисту трудових прав є найбільш використовуваною в умовах чисельних порушень трудових праву перехідний період від соціалістичної моделі господарювання й адміністративної моделі відносин між працівниками і роботодавцями до нових ринкових умов.
В юридичній літературі досить багато уваги приділено проблемам судового захисту, втому числі трудових прав. Серед праць, присвячених зазначеній проблемі, слід виділити праці таких учених, як О. І. Антонюк,
В. Ф. Бойко, В. П. Грибанов, ПФ. Єлі- сейкін, А. Г. Жуковський, МІ. Ін- шин, А. М. Колодій, В. Т. Маляренко,
В. В. Лазор, П. М. Рабінович, Г. П. Тим- ченко, Ю. М. Тодика, Г. І. Чанишева,
М. І. Хавронюк, ОМ. Ярошенко та ін.
З урахуванням здобутків указаних науковців необхідно дослідити деякі
аспекти судового захисту трудових прав, які залишаються не вирішени- ми.
Метою цієї статті є дослідження окремих аспектів судового захисту трудових прав. Задля досягнення поставленої мети слід вирішити такі
основні завдання розглянути способи захисту трудових прав визначити види позовів про захист трудових прав;
охарактеризувати різні види позовів про захист трудових прав.
У межах усіх форм захисту (втому числі і судового захисту трудових прав)
застосовуються певні засоби захисту.
За визначенням О. В. Ільницького,
спосіб захисту, що його застосовує суд
348
при вирішенні спору, є двосічним мечем, що, з одного боку, дозволяє відновити законність у спірних правовідносинах, досягти позитивного результату з точки зору однієї сторони, аз іншого – цей результат відбувається за рахунок істотного впливу на сферу
інтересів її процесуального опонента.
Як і для будь-якої зброї, основним правилом тут є її розумне та законне застосування [1, с. На думку О. Є. Соніна, природно,
що вибір того чи іншого способу захисту права залежить від характеру дій роботодавця, спрямованих на порушення права, про яке йдеться, та від наслідків таких дій [2, с. 158]. І. М. Ва- ганова вважає, що критерієм вибору засобів захисту є характер предмета захисту та суб’єкт права, та інтереси якого охороняються [3, с. 98]. За визначенням О. В. Ільницького, основними критеріями, які повинні враховувати суди при застосуванні того чи
іншого способу захисту у спірних правовідносинах, є не тільки компетенція особи-позивача, що звертається із вимогою про обрання відповідного способу захисту (чи має він право звертатися з вимогою, в якій сформульовано відповідний спосіб захисту);
характер та природа правовідносин,
що повинні відповідати змісту правової норми, яка передбачає застосування відповідних способів захисту чи допустимим є застосування такого способу захисту у конкретних спірних правовідносинах ай обсяг власної
компетенції при вирішенні спору (чи не виходить прийняття відповідного рішення за межі повноважень суду, с. Досліджуючи питання ефективності способів захисту трудових прав,
Є. О. Сонін звертає увагу нате, що
«в чинному на цей час законодавстві
про працю не існує жодного прямо встановленого або такого, що прямо випливає, правового припису, що закріплював би способи захисту трудових прав… зазвичай законодавець обмежується формулюванням певного правового припису, що закріплюєте чи інше право учасника трудових правовідносин і вважає своє завдання врегулювання суспільних відносин виконаним повністю [4, с. 176]. Для
О. Є. Соніна є зрозумілим прагнення учасників трудових відносин використати численні вади правового регулювання з метою невиконання певних своїх обов’язків, зокрема, через заперечення наявності на боці відповідної
особи таких обов’язків». Сприяють виникненню таких прагнень і положення чинного Кодексу законів про працю
України, інших законодавчих актів,
що формулюють достатньо широке коло прав (обов’язків) учасників трудових правовідносин, але не встановлюють ані досить чіткого порядку реалізації цих прав (виконання обо- в’язків), ані хоча б ефективні способи захисту трудових прав [5, с. Немає підстав вважати, що пересічний громадянин здатний усвідомити, що формулювання, яке надає
органу державної влади певні повноваження, одночасно формулює його
(працівника) права, а тим більше довести, що це ж положення формулює і обов’язки роботодавця, які
кореспондують цим правам ще важче йому збагнути, за яких обставин відповідні положення підлягають застосуванню, наголошує О. Є. Сонін
[6, с. 144–145]. Наприклад, специфіка права на відпустку, які багатьох інших трудових прав працівників, полягає втому, що недостатньо тільки встановити це право в законі. Необхідним є також закріплення ефективного механізму реалізації цього права, адже працівники заінтересовані зазвичай втому, щоб фактично це право реалізувати. Необхідним у зв’язку з цим є,
зокрема, встановлення способів, в які
право на відпустку буде захищатись.
Саме через відсутність такого ефективного механізму на стадії реалізації
права на отримання відпустки і виникають труднощі. Вони обумовлені
Деякі аспекти судового захисту трудових прав
349
невиконанням роботодавцями зоб єк- тивних чи суб’єктивних мотивів покладених на них обов’язків, а також відсутністю таких, що могли би бути визнані ефективними та чітко встановленими, способів захисту даного права [7, с. Тому безсумнівно слід підтримати науковця втому, що, по-перше, способи захисту трудових прав тоді будуть відповідати вимозі ефективності, коли правові приписи, що закріплюють такі
способи, будуть прямо встановлюватись або принаймні прямо випливати з положень актів законодавства про працю по-друге, задля досягнення відповідності способів захисту трудових прав вимозі ефективності має бути вирішене завдання забезпечення побудови цілісної системи таких способів».
При цьому вимога системності стосовно способів захисту трудових прав має розумітись у такий спосіб, що кожне суб’єктивне право, передбачене
(встановлене) актами законодавства про працю, кожне суб’єктивне право,
можливість установлення якого шляхом домовленості між учасниками відносин, на які поширюється чинність актів законодавства про працю,
визнається правотворчими актами,
має бути оздоблене відповідним способом захисту [4, с. Багато вчених, досліджуючи питання способів захисту трудових прав,
пропонує скористатися для визначення і закріплення таким досвідом цивільного права [8, с. 329–335], чи то без визначення якихось особливостей, а отже, маючи на увазі пряме застосування способів захисту порушеного цивільного права, визначених ст. 16 Цивільного кодексу України чи то з визначенням таких в рамках подальшого обговорення і опрацювання означеної проблеми [5, с. Вважаємо, що друга позиція є більш доцільною, оскільки специфіка порушених прав обумовлює специфіку способів їх захисту, втому числі і
судового.
З числа засобів захисту у трудовому праві, виділених Ю. Н. Полєтаєвим
[10, сабо ж Н. Константіновою
[12, с. 47], суд застосовує такі, як поновлення на роботі зміна дати та формулювання причин звільнення визнання недійсними договорів про працю стягнення на користь працівника або роботодавця певних сум та інші.
Кожен з видів позовів передбачає
застосування певного способу захисту трудових прав позивача судом. Позови про визнання характеризуються такими способами захисту,
як визнання (наявності) права, визнання правочину недійсним, визнання правочину дійсним, визнання факту
існування правовідносин між сторонами, визнання факту відсутності правовідносин, визнання зобов’язання невиконаним, визнання обов’язку іншої
особи, визнання іншої особи такою,
що втратила права [11, с. Цінність визнання як способу захисту трудових прав полягає переважно втому, що за його допомогою
(шляхом заяви однієї з перелічених вище чи тотожній їй за змістом вимоги) особа досягає визначеності в питаннях про наявність в неї певних прав чи обов’язків, про обсяг та зміст цих прав (обов’язків). Крім того, визнання права відрізняється від інших численних способів захисту права тим,
що відповідні вимоги можуть бути заявлені ідо того, як порушення права відбулося (тобто, у разі оспорювання чи невизнання права) [5, с. Прикладами даного виду судового захисту трудових прав відповідно до норм чинного законодавства про працю повинні бути визнання недійсними умов колективних договорів і
договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю
(ст. 9 КЗпП України визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідають чинному законодавству (ч. 3 ст. 235
КЗпП України) [3, с. 97]. Аналогічні
350
Публічне право № 4 (8) (2012)
нормам чинного Кодексу законів про працю України стосовно даного виду захисту трудових прав норми містяться і в Проекті Трудового кодексу
України. А саме, відповідно ч. 2 і ч. 3
ст. 54 трудовий договір за рішенням суду може бути визнаний за певних умов недійсним в цілому або ж недійсними можуть бути визнані окремі
умови трудового договору, якщо вони погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством
і колективним договором мають дискримінаційний характер.
Визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким,
що не відповідають чинному законодавству, не тягне поновлення працівника на роботі (коли поновлення працівника на роботі є неможливим,
оскільки на час вирішення спору підприємство, установа, організація, що є
роботодавцем (відповідачем, ліквідовані коли обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація).
Тобто, коли фактичні обставини, що дають роботодавцеві право на розірвання трудового договору, існують,
але роботодавець дав їм помилкову кваліфікацію та відповідно неправильно обрав правову підставу звільнення працівника, судне може прийняти рішення про поновлення працівника на роботі, а лише має змінити формулювання причини звільнення.
При цьому рішення, про яке йдеться,
може прийматись судомна підставі
лише тих обставин, з якими роботодавець пов’язував звільнення, а не з усіма фактичними обставинами, які
передували звільненню, але може бути віднесене до способів захисту трудових прав, оскільки низка підстав звільнення працівників обґрунтовано визнається такими, що ганьблять працівника, атому ускладнюють його працевлаштування [6, с. Щодо визнання недійсними тих чи
інших умов трудового або колективного договору (угоди, то у О. Є. Соніна,
який ґрунтовно дослідив питання за- явлення вимоги про визнання права як способу захисту трудових прав, викликає сумніви судові перспективи таких позовів через наявність у Кодексі
законів про працю України положень,
сформульованих у статтях 9 та 16, що прямо визнають недійсними умови угод про працю, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством. Науковець має побоювання, які стосуються можливої відмови у задоволенні такого роду позовів працівників із посиланням на відсутність спору через його вирішеність законом. Утім, мотивувальна частина навіть таких судових рішень, що має
містити посилання нате, що відповідна умова договору є недійсною на підставі закону, сама по собі здатна внести визначеність у взаємини сторін».
Більш складним є питання про можливість заявлення вимоги про визнання недійсним трудового договору
(його окремих умовне працівником,
а роботодавцем із посиланням на те,
що цей договір або його певні умови не відповідають закону, порушують законні права роботодавця та мають бути визнані недійсними. Законодавство про працю не надає такої можливості роботодавцеві принаймні воно не містить прямо встановлених правових приписів, які б надавали роботодавцю такі можливості. Тож запозичення досвіду регулювання цивільних відносин потребує або врахування судовою практикою змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або внесення відповідних змін до Кодексу законів про працю України, надання роботодавцеві відповідного права с. 478–479].
2. Позови про присудження передбачають примусове забезпечення прав через примус відповідача до вчинення певних дій або утримання від них.
У разі судового захисту трудових прав працівника способом судового захисту може бути зміна дати звіль-
Деякі аспекти судового захисту трудових прав
351
нення (ч. 1 ст. 232 КЗпП України)
поновлення на попередній роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу (ч. 1 ст. 235 КЗпП України, с. 97]; ч. 1 п. 1 ст. 442 Проекту
Трудового кодексу України прийняття на роботу на підставі рішення суду
(ст. 64 Проекту Трудового кодексу
України); стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу або різниці в заробітній платі за весь час виконання нижчеоплачуваної
роботи (ч. 1 п. 1 ст. 442 Проекту Трудового кодексу України стягнення середньої заробітної плати за період від дня звільнення до дня прийняття судом рішення у справі (ч. 1 п. 2 ст. Проекту Трудового кодексу України);
рішення про виплату працівникові
належних сум без обмеження будь- яким строком (ст. 238 КЗпП України);
покладання обов’язку відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівникові (ст. 237-1 КЗпП України).
До цього виду захисту слід віднести захисту судовому порядку переважного права працівника – члена виробничого кооперативу на зайняття вільного робочого місця або вакантної посадив кооперативів порядку переведення шляхом покладення на кооператив обов’язку щодо переведення працівника – члена виробничого кооперативу на відповідну роботу (ст. 318 Проекту Трудового кодексу
України). Аргументом на користь означеного є однозначна відсутність в такому разі переведення на інше підприємство (установу, коли змінюється не тільки місце роботи, алей суб’єкт трудових правовідносин (роботодавець, що тягне за собою припинення одних трудових правовідносини і виникнення нових [13, с. 48], припинення трудового договору [14, с. 122]. Зміни ж, які відбуваються у правовому становищі працівника при переведенні до іншого роботодавця, мають іншу юридичну природу [15, с. У разі судового захисту трудових прав роботодавців способом судового захисту може бути зворотне стягнення з працівників сум заробітної плати та інших виплат, незаконно стягнутих з підприємств, установ, організацій судовим рішенням, тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах (ст. 239 КЗпП України) с. 97]; покладання обов’язку на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на
іншу роботу, покрити шкоду, заподіяну роботодавцеві у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачу- ваної роботи (ст. 237 КЗпП України),
покладання обов’язку відшкодування матеріальної шкоди.
Аналізуючи ефективність перелічених відповідних цьому виду вимог способів захисту трудових прав як таких, що повинні не тільки поновлювати становище, яке існувало до порушення, алей одночасно унеможливлювати вчинення такого порушення у правовідносинах на майбутнє, О. Є. Со- нін доходить висновку, що вкрай неефективним за сучасних умов таза чинним законодавством має бути визнано такий спосіб захисту, як поновлення працівника на роботі. Завдяки його застосуванню не можна досягти усунення причин порушень, про які
йдеться, запобігти подальшим порушенням. Є підстави вважати, що майже завжди, коли роботодавець незаконно звільняє працівника, він усвідомлює протиправність своїх дій,
але навмисно діє саме у такий спосіб, с. Обмеження переліку підстав звільнення працівників з ініціативи роботодавця, встановлення порядку, дотримувати який майже нереально»,
є результатом тривалого вдосконалення правового регулювання трудових відносин і пошуку стратегії досягнення балансу інтересів сторін у разі
ініціативи однієї з них припинити трудові відносини. Протез тим, що
352
Публічне право № 4 (8) (2012)
можливість продовження роботи працівником у разі його поновлення за рішенням суду, але всупереч волі
роботодавця є сумнівною через існування тих обставин, що спричинили звільнення працівника і були предметом судового розгляду, слід погодитися в повному обсязі. Тому необхідно підтримати О. Є. Соніна, який вважає
доцільним на випадок визнання звільнення незаконним, але при цьому висловленої в суді незгоди роботодавця поновити працівника на роботі,
передбачити можливість стягнення на користь останнього середньої заробітної плати за 12 місяців, а трудові
відносини визнавати припиненими всупереч бажанню працівника. При цьому слід погодитись із тим, що відмова від поновлення працівника у таких випадках буде виправданою,
оскільки завданням законодавця є
врахування інтересів обох сторін правовідносин і профілактика правопорушень на майбутнє [6, с. Не можна оминути й іншу проблему проблему застосування такого засобу захисту, як відшкодування моральної шкоди, порядок здійснення якого повинен бути відповідно до ч. 2 ст. 237-1 Кодексу законів про працю
України визначений законодавством,–
але й на сьогодні залишається неврегульованим. Перетворювальними позовами у справах із трудових правовідносин є позови, предмет яких характеризується такими способами захисту,
як зміна чи припинення спірних трудових правовідносин, тобто їх пере- творення.
Отже, кожному з видів розглянутих позовів про захист трудових прав притаманний свій предмет правової
вимоги. Всі вони підлягають розгляду за загальними правилами. Обрання конкретного виду позову має спиратися на характер матеріально-право- вих відносин, в рамках яких необхідно здійснити захист трудових прав.
Деякі аспекти судового захисту трудових прав
353
С
ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. Ільницький О. В. Застосування судами окремих способів захисту праву земельних спорах за участю суб’єктів господарювання / О. В. Ільницький // Юридична наука, практика і освіта. Випуск 1. – 2010. – С. 208–215.
2. Сонин О. Е. Способы защиты права на установление неполного рабочего времени / О. Е. Сонин // Ученые записки Таврического национального университе- та им. ВИ. Вернадского. – Серия : Юридические науки. – 2009. – Т. 22 (61). – № 2. С. 157–162.
3. Ваганова І. М. Поняття форми захисту та різновиди заходів захисту трудових прав працівників / І. М. Ваганова // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 94–99 Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-
3/09vimtpp.pdf
4. Сонін О. Є. Щодо ефективності способів захисту трудових прав // Актуальні
проблеми політики : зб. наук. праць / кер. авт. кол. С. В. Ківалов; відп. за вип.
Л. І. Кормич. – Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2009. – Вип. 38. – С. 175–179.
5. Сонін О. Є. Вимога про визнання права як спосіб захисту трудових прав працівників О. Є. Сонін // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 477–481 Електронний ресурс Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/20102/10coetpp.pdf
6. Сонін О. Є. Система способів захисту прав працівників в разі незаконного звільнення з роботи / О. Є. Сонін // Ученые записки Таврического национального университета им. ВИ. Вернадского / Серия «Юридические науки. Т. 19 (58). –
№ 3. – 2006. – С. 143–147.
7. Сонін О. Є. Судовий захист права на відпустку за трудовим законодавством
України / О. Є. Сонін // Ученые записки Таврического национального универси-

354
Публічне право № 4 (8) (2012)
тета им. ВИ. Вернадского / Серия «Юридические науки. Т. 21 (60). – № 1. –
2008. – C. 109–115.
8. Жернаков ВВ. Теоретичні та практичні питання інституту захисту прав людини в сфері праці / ВВ. Жернаков // Актуальні проблеми держави і права. –
2005. – Вип. 25. – C. 329–335.
9. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної
Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
10. Полетаев Ю. Н. Правопорядок и ответственность в трудовом праве : [учеб.
пособ.] / Ю. Н. Полетаев. – Мс. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4 т. А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, ВВ. Кривенко, В. Г. Ротань]. – Т. 1. – К. : А.С.К. ; Севастополь Ін-т юрид. досліджень, 2004. – 928 с. Константінова Н. Поняття заходів захисту у трудовому праві / Н. Констан- тінова // Підприємництво, господарство і право (квітень 2005). – № 4. – С. 45–48.
13. Ставцева А. И. Прием и перевод на другую работу / А. И. Ставцева,
М. В. Яковлев. – М. : Юрид. лит., 1967. – 160 с. Данилюк О. Зміна умов трудового договору порівняльний аналіз законодавства України та Російської Федерації / О. Данилюк // Право України, 2004. –
№ 9. – С. 120–123.
15. Парпан Т. В. Істотні умови трудового договору автореф. дис. на здоб. наук.
ступ. канд. юрид. наук. 12.00.05 / Т. В. Парпан. – Київський нац. унт ім. Т. Шевченка. К, 2005. – 17 с.
Любчик О. А. Деякі аспекти судового захисту трудових прав
У статті розглянуті способи захисту трудових прав, визначено види позовів про захист трудових прав та охарактеризовано кожний з них.
Ключові слова захист, спосіб, види позовів, трудові права.
Любчик A. А. Некоторые аспекты судебной защиты трудовых прав
В статье рассмотрены способы защиты трудовых прав, определены виды исков о защите трудовых прав и охарактеризован каждый из них.
Ключевые слова защита, способ, виды исков, трудовые права.
Lubchik A. Some aspects of judicial protection of labour rights
In the article the considered methods of protection of labour rights, the types of lawsuits are certain about the protection of labour rights and each is described of them.
Key words: defence, method, types of lawsuits, labour rights.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал