Охорона праці в галузі



Pdf просмотр
Сторінка1/19
Дата конвертації11.05.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


Т.Ю. Кепич, І.Ю. Семенова, М.В. Лавренюк


ОХОРОНА ПРАЦІ
В ГАЛУЗІ





Навчальний посібник


















Київ 2013










Посібник складено відповідно до типової програми нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" для вищих навчальних закладів згідно з навчальним планом. Розглянуто питання охорони праці, правові й організаційні основи забезпечення безпеки праці, а також методику планування профілактичних заходів. Висвітлено основні заходи та засоби, спрямовані на створення безпечних та нешкідливих умов праці, наведено відомості щодо пожежної безпеки. Посібник також містить додаток нормативних документів з питань охорони праці.
Розрахований на вивчення цієї дисципліни студентами загально-
інженерних спеціальностей вищих навчальних закладів освітньо- кваліфікаційних рівнів "спеціаліст" та "магістр". Табл. 8. Іл. 2. Бібліогр.
85 назв., 255 c.
















-
1
-

З М І С Т
ВСТУП ………………………………………………………………...4
Частина 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ……………………………………..14
Розділ 1. Законодавча та нормативна база
України в галузі охорони праці……………………………………..14 1.1
Конституція України про охорону праці…………………14 1.2
Закони України щодо безпеки життєдіяльності…………16 1.3
Закон України про охорону праці………………………...20 1.4
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці……………………………………25 1.5
Законодавство про працю………………………………….31 1.6
Праця жінок та молоді……………………………………..37
Розділ 2. Травматизм та професійні захворювання………………...40 2.1
Стан травматизму в Україні та його оцінка………………40 2.2
Професійні захворювання…………………………………43 2.3
Основні заходи щодо запобігання травмам та професійним захворюванням…………………………………….48
Розділ 3. Нагляд та контроль за виконанням законів про охорону праці…………………………………………...51 3.1
Первинний інструктаж та інструктаж на робочому місці…………………………………………………….51 3.2
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці……………………………………55 3.3
Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік…...62 3.4
Розслідування та облік нещасних випадків………………67
Розділ 4. Правові аспекти організації, проведення та підведення підсумків виробничої практики студентів ………...73 4.1
Адміністративні та правові вимоги до організації та проведення педагогічної та виробничої практик студентів у відповідності до вимог навчального плану підготовки фахівців………………………………………….73 4.2
Заходи по організації, проведенню та підведення підсумків виробничої практики………………………..77 4.2.1.
Бази виробничої практики………………………..77 4.2.2
Заключення договорів з базою практики………...78 4.2.3
Заходи факультету та кафедр по організації виробничої практики……………………………………79 4.3
Основні вимоги до правил поведінки студентів при проходженні виробничої практики у рамках вимог виконання правил по техніці безпеки та охорони праці…………..79

-
2
-
4.3.1
Правила поведінки студентів при проходженні виробничої практики…………………………………………………79 4.3.2
Підведення підсумків виробничої практики……..80
Частина 2. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ….83
Розділ 5. Виробниче середовище та його вплив на організм людини ……………………………………………………………….83 5.1
Діяльність людини і її характерні ознаки………………...83 5.2 Основні форми трудової діяльності людини…………….87 5.3 Класифікація основних форм праці………………………90 5.4
Основи фізіології праці й комфортних умов життєдіяльності………………………………………………………98
Розділ 6. Поняття про оптимальні допустимі шкідливі й небезпечні умови праці……………………………………………..103 6.1
Значення ергономіки в системі безпеки життєдіяльності людини……………………………………………103 6.2
Організація та обслуговування робочих місць…………108 6.3
Робочий час та режим праці і відпочинку……………....110 6.4
Заробітна плата: сутність та функції…………………….115
Частина 3. БЕЗПЕКА ПРОЦЕСІВ ПРАЦІ………………………...119
Розділ 7. Небезпеки життєдіяльності у виробничій сфері та побуті………………………………………………………………...119 7.1
Типи електромагнітних випромінювань………………...119 7.2
Вплив електромагнітного поля на організм людини…...122 7.3
Норми і рекомендації для захисту від ЕМП при експлуатації комп’ютерів…………………………………… .123 7.4
Методи та засоби захисту від впливу ЕМП…………….124 7.5
Захист від лазерного випромінювання………………….126 7.6
Електробезпека……………………………………………127 7.7
Рід та частота електричного струму……………………..131 7.8
Захист організму від негативного впливу електромагнітних полів……………………………………134
Розділ 8. Іонізуюче випромінювання……………………………..138 8.1 Визначення іонізуючих випромінювань………………….138 8.2 Біологічна дія іонізуючих випромінювань……………….141 8.3 Джерела забруднення……………………………………...146 8.4 Нормування радіаційної безпеки…………………………147 8.5 Захист від випромінювань………………………………...149
Розділ 9. Шум, вібрація, ультразвук та інфразвук………………..155 9.1 Вібрація……………………………………………………..156 9.2 Шум. Загальні поняття та визначення……………………161 9.3 Захист від шуму та вібрації………………………………..166 9.4 Інфразвук та ультразвук…………………………………...167

-
3
-
Розділ 10. Пожежна безпека на підприємстві …………………...171 10.1
Основні поняття пожежної безпеки……………………171 10.2
Причини пожеж………………………………………….174 10.3
Забезпечення пожежної безпеки……………………….175 10.4
Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки………………………………………………….177 10.5
Державний пожежний нагляд ………………………….183 10.6
Навчання з питань пожежної безпеки………………….184 10.7
Вплив негативних та шкідливих чинників, пов’язаних з пожежами……………………………………………187
Розділ 11. Особливості охорони праці в галузі професійної діяльності, актуальні проблеми в наукових дослід- женнях. Безпека праці під час експлуатації електронно- обчислювальних машин…………………………………………….190 11.1
Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони…………………………………………………..……..191 11.2
Пилове забруднення повітря……………………………193 11.3
Методи нормалізації складу повітря робочої зони……194 11.4.
Організація безпечної роботи електроустановок…….196
Додаток нормативних документів…………………………………199
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………249

-
4
-

ВСТУП
Проблема охорони праці набуває особливого значення в умовах сучасного виробничого середовища. Нині людині доводиться виконувати свою роботу в умовах, коли сучасні технологічні процеси характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для навколишнього середовища та людини чинниками. Складність технологічних систем та процесів ставить підвищенні вимоги до організму людини. їй доводиться діяти на межі своїх фізичних та психологічних можливостей. В таких умовах людина не завжди може досконало сприймати швидкі зміни обставин в процесі виробничої діяльності і адекватно на них реагувати. Навіть звичайна праця у науковому відділі вже стає небезпечною для здоров'я працівника, тому що при цьому використовуються персональні обчислювальні машини (ПЕОМ), факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива, але всі вони мають високо небезпечні для людини фактори.
У вищих навчальних закладах (ВНЗ) готують майбутніх керівників виробництва, і від якості цієї підготовки залежить безпека виробництва та життя багатьох людей. Відповідальність за доручену інженеру справу вимагає від фахівця, й особливо керівника, знання питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних та комфортних умов праці на відповідному рівні. Помилки у виконанні цього завдання можуть коштувати йому фінансової або адміністративної відповідальності, а за певних обставин - карної.
Охорона праці - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців із вищою освітою необхідного в
їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, основ фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності. Важливе місце в структурі охорони праці займають зв'язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіологією та психологією праці, технічною естетикою та ін.
Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років.

-
5
-
Основи науки про охорону праці закладалися протягом багатьох століть.
Значний внесок у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.
До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та
ін); надання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.
МОП прийняла більше 180 конвенцій і понад 190 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці.
Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.
За будь-якої діяльності людини існує ризик отримати травму чи набути захворювання. Людина, яка володіє професійними навичками та знаннями правил безпеки, враховує цей ризик і застосовує заходи, які його зменшують або зовсім виключають.
Тому вивчення дисциплін, що стосуються охорони праці (основи охорони праці та охорона праці в галузі), сприяє зменшенню виробничого ризику та збереженню життя і здоров'я багатьох людей.
Мета дисципліни "Охорона праці" - формування у майбутніх фахівців із вищею освітою необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях

-
6
- організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дисципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, законодавчою та нормативною базою України про охорону праці, а також спеціальною і навчальною літературою.
Глибокий аналіз стану охорони праці, шкідливих і небезпечних чинників, умов за яких вони можуть негативно діяти на організм людини, а також можливих небезпечних дій робітників, які працюють на конкретних виробництвах, дозволяє розробити спеціальні заходи з безпеки праці, запобігти виробничим травмам і аваріям на підприємствах, в установах та організаціях.
Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально- профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.
Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення.
Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.
Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

-
7
-
Безпека - стан, при якому явища, процеси, об'єкти, не можуть завдати шкоди, несумісної із здоров'ям та життям людини, її благополуччям. Безпечний стан не може виникнути сам по собі, як правило для цього потрібно витратити енергію, час та інформацію.
Отже, це ентропійний процес, який потребує витрат матеріалів, а отже енергії для підтримання безпечних умов життєдіяльності.
Безпеку можна розглядати і як відсутність недопустимого негативного ризику, пов'язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди, навіть мінімальної. Стан, протилежний безпечному - небезпека. Згідно Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" небезпека - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті.
Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання.
Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдсь- кого досвіду. Безпека людини залежить від стану об'єктів, процесів, що оточують
її.
На об'єктах підвищеної небезпеки використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин, організмів, які є реальною загрозою життю та здоров'ю людей, виникненням надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру.
Безпека життєдіяльності людини - комплексний стан, при якому вірогідність здійснення негативного ризику мінімальна в будь-яких умовах її діяльності. Отже, безпека пов'язана з визначенням ризику. Ризик - вірогідність виникнення події з певними небажаними наслідками - травма, хвороба, смерть, аварія - руйнування об'єкта.
Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і

-
8
- діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.
Теоретично безпеку людини, суспільства повинні гарантувати закони держави в різних сферах діяльності: в природній - природоохоронне законодавство, у виробничій та соціальній - адміністративне, господарське, карне та інші розділи права. Саме вони повинні регулювати відношення між людьми в суспільстві, їх відношення до природи, оточуючого середовища. Положення законодавства, будь-якого розділу права є теоретичними основами певного напрямку сучасних наук: фундаментальних (хімічні, біологічні, фізичні, математичні), соціологічних (політика внутрішня, політика зовнішня) та гуманітарних (правознавство, культурологія, мистецтво). Науковий аналіз чинників, що впливають на безпеку кожної окремої людини, всього суспільства складає основу курсу, його теоретичні засади, без яких не може бути практичних умінь, адекватних дій у певній ситуації.
Розглянемо деякі основоположні поняття:
Небезпека. Характерною рисою процесу взаємодії людини з середовищем його існування є потенційною небезпекою. Небезпека
– це центральне поняття в безпеці життєдіяльності. Ми представляємо собі небезпеку як можливість, небезпеку лиха, катастрофи, будь-якого небажаного явища, процеса.
Можна дати наступні визначення небезпеки:
Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, що здатні завдавати шкоди здоров’ю людини або навколишньому середовищу. Небезпеку становлять всі системи, що мають енергію, хімічно або біологічно активні компоненти, а також характеристики які не відповідають умовам життєдіяльності людини. Кажуть також, що такі системи мають так званий залишковий ризик, тобто здатні втратити стійкість в будь-який момент часу або здатні здійснити тривалий негативний вплив на людину або навколишнє середовище.
Об'єктивною основою небезпеки є неоднорідність системи
«людина - середовище проживання».
Небезпеки носять потенційний характер. Актуалізація, або реалізація небезпек відбувається за певних умов, що іменуються причинами. Для живих організмів небезпека реалізується у вигляді травми, захворювання, або смерті.
Ознаками, визначальними небезпеками, можуть бути:

загроза для життя; можливість нанесення шкоди здоров'ю;

порушення умов нормального функціонування органів і систем людини;

-
9
-

порушення умов нормального функціонування екологічних систем.
Кількість ознак, що характеризують небезпеку, може бути збільшена або зменшена в залежності від цілей аналізу.
Джерелами формування небезпек в конкретній діяльності можуть бути:

сама людина як складна система «організм - особистість», в якій несприятлива для здоров'я людини спадковість, фізіологічні обмеження можливостей організму, психологічні розлади і антропометричні показники людини можуть бути непридатні для реалізації конкретної діяльності;

елементи середовища проживання, якими для будь-якої діяльності є: предмети, засоби і продукти праці, використовувана енергія, кліматичні умови життя або мікрокліматичні умови праці (температури, вологість та швидкість руху повітря), тваринний і рослинний світ, колектив людей, окрема людина;

процеси взаємодії людини і середовища проживання.
Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята і в державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.
Перші три класифікації належать до елементів життєвого середовища, яке оточує людину, – природного, техногенного та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.
Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для життя чи здоров’я людини
(землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби).
Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання

-
10
-
(іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують їх.
Соціальні небезпеки – це небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління). Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.
Джерелами політичних небезпек
є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни.
Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки – природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні.
Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, пилові бурі, ерозія ґрунтів, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які спонукала людська діяльність.
Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемія
інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.
Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.
Можливість реалізації небезпеки і ступінь несприятливого впливу її на людину залежить від відповідних факторів.
Фактор (лат. factor – діючий, що вчиняє) – причина, рушійна сила будь-якого процесу, яка визначає його характер або окремі риси.
У виробничій сфері фактори поділяються на вражаючі, небезпечні та шкідливі. Вражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини.
Небезпечні фактори викликають в окремих випадках травми чи раптове погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміни психологічного та фізичного стану).
Шкідливі фактори можуть спричиняти захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і прихованій формах. Розподіл факторів на вражаючі, небезпечні та шкідливі – досить умовний. Один і той же фактор може спричинити загибель

-
11
- людини, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди завдяки її силі, здатності організму до протидії.
За характером та природою дії всі небезпечні та шкідливі фактори поділяють на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних факторів належать: підвищені або понижені: температура, вологість, атмосферний тиск; підвищена швидкість руху повітря; недостатня освітленість; машини, механізми або їх елементи, що рухаються або обертаються; конструкції, що руйнуються; елементи середовища, нагріті до високих температур; устаткування, що має підвищений тиск або розрідження; підвищені рівні електромагнітного,
іонізуючого та акустичного випромінювання; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електричної напруги; перебування на висоті; невагомість і ряд інших.
Хімічні фактори – це хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, рідкому та газоподібному) і поділяються залежно від шляхів проникнення та характеру дії на організм людини. Існують три шляхи проникнення хімічних речовин в людський організм через:

органи дихання;

шлунково-кишковий тракт;

шкіряні покриви та слизові оболонки.
За характером дії виділяють токсичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні речовини та такі, що впливають на репродуктивну функцію.
Біологічні фактори поділяються на макроорганізми (рослини та тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, простіші).
До психофізіологічних факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перенавантаження (емоційні, аналізаторів, монотонність праці).
Результатом прояву небезпеки є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які можуть супроводжуватися смертельними випадками, зменшенням тривалості життя, шкодою для здоров’я, навколишнього середовища, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (у тому числі й

-
12
- природних) цінностей, що знаходились у цій зоні, природних ресурсів. Результати цих наслідків визначають як шкоду. Кожний окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, кількість поранених, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди
– це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.
Другою кількісною характеристикою небезпеки є класифікація небезпек, яка визначає ступінь небезпеки або ризик.
Ризик


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал