Оцінка скальпель у руках хірурга. Уміння ним оперувати залежить від рівня кваліфікації лікаря



Скачати 295.76 Kb.
Дата конвертації07.01.2017
Розмір295.76 Kb.
Педрада у формі гри «Коло ідей»

Мета: обговорення гострих суперечливих питань з метою залучення до їх обговорення всіх членів педагогічного колективу.

Тема «Оцінка - скальпель у руках хірурга. Уміння ним оперувати залежить від рівня кваліфікації лікаря»

Мотивація для обговорення питання – зниження рівня успішності учнів за наслідками моніторингу за рік.


Учасники педради поділяються на кілька груп ,

довільно в ігровій форм протягом 2-3 хвилин питання обговорюється у групах, після чого представники груп висувають лише одну з обговорюваних ідей з дискусійного питання.


Групи висловлюються по черзі.
Всі ідеї, висунуті групами, записуються на дошці.

Після цього визначається найцікавіша ідея, а група, яка її висловила, вважається переможцем.


Завершується обговорення виступами вчителів.

Виступ директора школи Хижняк М.М.
Позитивна самооцінка — це основа життєвого успіху дитини.

Самооцінка своїх можливостей і перспектив у дитини спочатку складається на основі  оцінок  і ставлення батьків. Висока самооцінка сприяє особистісному зростанню, самоствердженню дитини, тим часом як занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів (неповноцінності, переваги).

У тих сім'ях, де позитивно оцінюють особистість дитини, виявляють віру в її можливості, звертають увагу на досягнення, не перебільшуючи їх при цьому, поважають її думку, надають підтримку, у неї формується висока самооцінка. Рівень прагнень такої дитини, те, на що вона претендує в житті, те, чого прагне досягнути, відповідає її можливостям. У майбутньому вона зможе ставити перед собою конкретні завдання й виконувати їх.

Дитина із заниженою самооцінкою зростає в сім'ї, де дорослі байдужі до неї, втручаються в її життя тоді, коли виникають проблеми, зокрема з успішністю, а зазвичай мало цікавляться заняттями й переживаннями своєї дитини. Негативно відгукуючись про дитину, підкреслюючи її помилки та поразки, порівнюючи з іншими, успішними дітьми, батьки формують негативне самосприйняття. Дитина з низькою самооцінкою не претендує в житті на щось особливе — ні тепер, ні в майбутньому, не ставить перед собою високої мети, оскільки не впевнена, що зможе її досягнути, постійно сумнівається у своїх можливостях, які насправді вищі, ніж вона передбачає.

 Оцінка   для молодшого школяра має  велике значення. Вона виконує функції  як нагороди, так і  покарання.  Це свідчить про те, що  оцінка  не тільки педагогічне поняття.. Як зазначав відомий педагог-гуманіст Ш.О. Амонашвілі,  оцінка  є регулятором життєвих відносин учнів у їхньому мікросоціальному середовищі. Статус дитини у класі, ставлення до неї вчителів і однокласників нерідко зумовлене тим, які  оцінки  вона отримує. У сім'ї ставлення батьків до дитини також часто детерміновано  оцінками  у  школі . І якщо ці ставлення не відповідають рівню домагань дитини, вона  постійно  знаходиться у стресовій  ситуації

Про вплив педагогічної  оцінки  на емоційний стан учня йдеться  в  дослідженнях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського та ін. Психологи, педагоги і вчителі одностайні в тому, що вона здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов'язані з одержаною  оцінкою , вчені вважають могутнім стимулом навчання, негативні – навпаки, погіршують загальний стан школяра, знижують його працездатність. Тому коли вчитель підбадьорює учня, схвалює його відповідь, роботу – це стенічно впливає на школяра. Проте  стимулюючою може бути і негативна  оцінка , але за умови, що вона  об’єктивна, і учень це усвідомлює.

Звичайно, і позитивні, і негативні емоції багато важать у житті дитини. Позитивна емоція, пов'язана з оцінюванням знань, стимулюватиме досягнення більш високих навчальних результатів, негативна ж може в одних випадках здійснювати дезорганізуючий вплив на діяльність, а в інших – активізувати її, тобто спонукати до усунення перешкод.

Безумовно, оцінюючи результати навчання, вчитель має  дбати про домінування позитивних переживань, пов’язаних із оцінюванням знань Це важливо з таких  причин:

-          по-перше, молодші школярі, як відомо, часто сприймають педагогічну  оцінку  як оцінювання власної особистості.

-          по-друге, нагромадження позитивного емоційного досвіду  в  зв’язку з оцінюванням засвоєних знань є основою для розвитку навчально-пізнавальних мотивів;  


-          по-третє, педагогічна  оцінка  є основою для формування самооцінки школяра. Як відомо, учні початкових класів ще неспроможні давати об’єктивну  оцінку  якості своєї роботи чи особистості  в  цілому і судять про це на основі  оцінок  дорослих, передовсім учителів.

Діти  з адекватною самооцінкою, як правило, активні, винахідливі, з інтересом і самостійно працюють, прагнуть досягти успіхів у навчанні. Вони не бояться труднощів у вирішенні завдань, упевнені у тому, що власними силами зможуть досягти успіхів.

Неадекватна занижена самооцінка молодших школярів яскраво проявляється у їхній поведінці та рисах особистості. Такі діти вибирають найлегші завдання, у них підвищена самокритичність, вони не впевнені у собі, очікують  невдач, завжди переоцінюють інших. Для підвищення самооцінки їм дуже потрібна похвала,  підтримка.

Діти  із завищеною самооцінкою зазвичай перевищують свої можливості, результати своєї навчальної діяльності, особистісні якості. Як правило, вони вибирають важкі завдання, які їм не під силу, керуючись мотивом престижу. Вони не обов’язково розхвалюють себе, але залюбки бракують все, що роблять інші.

 Оцінка  має великий вплив на поведінку молодшого школяра. Вона тісно пов'язана з такими психологічними характеристиками, як самооцінка, мотивація досягнення, тривожність, емоційної комфорт, взаємини з навколишніми, творчість

І, нарешті, значний вплив чинить оцінювання на взаємини дітей з навколишніми.  Оцінки  можуть бути й причиною високого й низького авторитету серед однолітків, джерелом конфлікту. Якщо дитина не може набути авторитету серед однолітків за допомогою гарних  оцінок , вона може самостверджуватися  в  колективі за рахунок негативних вчинків або поганої поведінки.

Комунікативний фактор педагогічної  оцінки  дуже важливий. Про що запитує батько своє чадо, що повернулося зі  школи ? — про  оцінки . Про що найбільше говорить учитель, повідомляючи результати перевірених робіт? — про  оцінки .  Оцінки  перетворилися на мову, зрозумілу всім. Здавалося б, як засіб комунікації  оцінка  має чимало позитивних якостей. З іншого боку, таке спрощення загрожує втратою основного змісту спілкування батьків і педагога. 

На жаль, батьки свідомо або мимоволі вибудовують своє ставлення до дитини залежно від її успішності, від  оцінок . Батьки, вибудовуючи своє ставлення до дитини згідно з її  оцінками , особливо якщо ці  оцінки  не відповідають їхнім очікуванням, ускладнюють формування її адекватної позитивної самооцінки, сприяють появі  в  неї невпевненості в собі. Заважають розвиткові інтересу до навчання. Батькам слід пам`ятати про те, що  в  навчанні важлива не стільки сама  оцінка , скільки реальні знання та уміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба  в  здобутті нових знань. Окрім того, необхідно враховувати те, що успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них відіграє віра батьків у можливості свого маляти, а також їхня здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.    

 

 

 



 

 

 



 

 

 



 

 

 



 

Виступ Кучмій К.І.

Ми, члени Мо «Веселка», розробили такі пам'ятки та анкети.

 

Пам'ятка для батьків «Як допомогти дитині добре вчитися?» 


  1. Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться, чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати бажаного результату тощо).

  2. Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній активності.

  3. Розкажіть їй, що  оцінка , яку вона отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про  оцінки  забудуть, а знання залишаться.

  4. Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на  оцінці , а на отриманні знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не  оцінка  відіграє вирішальну роль, а те, за що вона її отримала.

  5. Розкажіть їй, як багато вона може пізнати  в   школі  і як цікаво буде з кожним роком набувати все нових і нових знань.

  6. Учіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити

  7. перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.

  8. Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде        миттєвим.

 

Пам'ятка для батьків «Як ставитися до  оцінок  дитини?» 



  1. Не лайте свою дитину за погану  оцінку . їй дуже хочеться бути у ваших очах хорошою. Якщо в неї це не виходить, вона починає брехати й хитрувати, щоб бути у ваших очах хорошою.

  2. Співчувайте своїй дитині, якщо вона довго працювала, але результат її праці невисокий. Поясніть їй, що важливий не лише високий результат, значно важливіші знання, яких вона зможе набути внаслідок щоденної, наполегливої праці.

  3. Не примушуйте свою дитину випрошувати собі  оцінку  наприкінці чверті заради вашого душевного спокою.

  4. Не вчіть свою дитину хитрувати, принижуватися й пристосовуватися заради позитивного результату у вигляді високої  оцінки .

  5. Ніколи не висловлюйте вголос сумнівів із приводу об'єктивності виставленої вашій дитині  оцінки .

  6. Є сумніви - йдіть до  школи  й спробуйте об'єктивно розібратися  в  ситуації.

  7. Не звинувачуйте без причини інших дорослих і дітей у проблемах своїх малюків.

  8. Підтримуйте дитину в її перемогах над собою, над своєю лінню, навіть якщо вони не дуже значні.

  9. Влаштовуйте свята з нагоди отримання відмінної  оцінки . Хороше, як і погане, дитина запам'ятовує надовго, і їй захочеться його повторити. Нехай дитина отримує хорошу

  10.  оцінку  заради того, щоб її відзначили. Згодом це стане звичкою.

  11. Демонструйте позитивні результати своєї праці, щоб дитині хотілося вас наслідувати.

 

Анкета для батьків №1 

Пропонований нижче питальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих моментів у пізнавальному та особистісному розвиткові другокласників, в організації їхньої навчальної роботи, у власних стосунках із дітьми в ході навчання.  Оцінка  відповідей у балах не передбачена. Досить того, що ви познайомитеся з питаннями й, можливо, захочете щось змінити в житті своєї дитини.



    • Якими словами ви зазвичай зустрічаєте дитину, яка повернулася зі школи:

а)  «Що було сьогодні на сніданок?»

б)   «Що ти сьогодні отримав, яку  оцінку ?»

в)  «Що новенького дізнався сьогодні? Чого навчився?»


  • Скільки часу витрачає школяр на виконання домашніх завдань?

а)      Не більше 1 години.

б)      Не більше 2 годин.

в)      Може просидіти за уроками до пізнього вечора.


  • Наскільки самостійно дитина виконує домашні завдання?

а)      Працює переважно сама, ви лише перевіряєте роботу.

б)      Завдання з одних предметів виконує самостійно, з інших — потребує додаткової допомоги з вашого боку.

в)      Ви робите уроки разом із дитиною від початку й до кінця.


  • Наскільки добре дитина розуміє ваші пояснення?

а)      Розуміє швидко, ви легко можете пояснити їй будь-який матеріал.

б)      Розуміє не завжди, інколи доводиться витрачати багато часу й сил для пояснення зовсім простих речей.

в)      Майже ніколи вас не розуміє.

г)      Краще розуміє пояснення інших родичів (батька, бабусі тощо), ніж ваші.



  • Як ви думаєте, чому ваш малюк ходить до школи?

а)      Йому подобається вчитися, він любить думати, самостійно розв'язувати важкі завдання.

б)      Йому цікаво дізнаватися  в   школі  про щось нове.

 в )      Любить отримувати хороші  оцінки .

г)      Усі ходять до школи, тож і він ходить.

д)      Боїться, що буде покараний, якщо не піде до школи.

е)      Інша відповідь.



  • Як ваша дитина повідомляє вдома про отриману погану  оцінку  чи вчинок?

а)      Говорить сама, по-діловому й відверто.

б)      Розповідає лише тоді, коли спеціально про це запитати.



 

 

Анкета для батьків № 2 



  • Відзначте ті фрази, які ви найчастіше використовуєте при спілкуванні зі своєю дитиною, аналізуючи її навчання.

  • Що ти отримав сьогодні?

  • Нічого, не турбуйся, у нас ще є час усе виправити.

  • Іди у свою кімнату й не показуйся мені на очі!

  • Ти в мене розумниця, тож наступного разу вчителька в цьому переконається.

  • Скільки можна тобі це пояснювати!

  • Тобі потрібна моя допомога чи ти спробуєш ще раз зробити самостійно?

  • Хто-небудь отримав  оцінку  кращу, ніж ти?

  • Сідай і вчи ще раз, а я потім перевірю!

  • Давай спробуємо розібратися в тому матеріалі, з яким ти ніяк не можеш упоратися.

  • Знаєш, коли я навчалася в другому класі, мені в цьому матеріалі також було важко розібратися.

  • Давай іще раз зазирнемо в підручник. Я думаю, що це нам допоможе.

  • Ось так і будеш на двійках і трійках їхати!

  • Ось прийде батько! Він тобі дасть за двійку!

  • Поглянь, як я вчився, а ти? 

 

Анкета для учнів «Для чого я вчуся читати й писати?»

  • Щоб більше знати.

  • Люблю дізнаватися про нове.

  • Розумію, що знання мені потрібні для майбутнього.

  • Хочу бути культурною і розвиненою особистістю, потрібною людям

  • Розумію, що кожен учень повинен вчитися.

  • Розумію свою відповідальність за навчання перед класом.

  • Хочу отримувати хороші  оцінки .

  • Хочу, щоб учителька й батьки мене хвалили.

  • Не хочу, щоб мене лаяли батьки й учителі.

  • Не хочу, щоб товариші по класу засуджували мене за погане навчання.

  • Хочу бути найкращим учнем у класі.

  • Не хочу бути гіршим за інших, відставати

  • Щоб читати цікаві книжки.

  • Тому що цікаво вчитися.

  • Щоб стати освіченою людиною.

  • Щоб писати листи.

  • Тому що всі діти вчаться.

  • Не знаю

Анкета для учнів «Закінчи речення» 

  • Якщо я отримую хорошу  оцінку , то...

  • Якщо я отримую погану  оцінку , то...

  • Мої батьки говорять, що я можу вчитися...

  • Мої батьки говорять, що я не можу вчитися...

  • Якщо я отримую «дванадцять», то батьки мені...

  • Якщо я чогось не розумію в домашньому завданні то батьки говорять...

  • Якщо я звертаюся до батьків із проханням допомогти, то вони...

  • Батьки хочуть, щоб я був...

Виступ Десятник О.П.

Ні один з численних аспектів навчального процесу не викликає стільки дискусій, як оцінювання знань учнів. Система оцінок і критеріїї їх виставлення, обумовлені авторитарною, негуманною педагогікою, дебатуються не один десяток років. Гуманізація освіти, індивідуалізація і диференціація визначаються сучасними педагогами як генеральна лінія удосконалення освіти.


В преамбулі Закону України “Про освіту” сказано, що “…освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму і демократії”
Далі в статті 6 основні принципи освіти уточнюються як
-    гуманізм;
-    демократизм;
-    приорітетність загальнолюдських
цінностей.
А стаття 56 зобов’язує педагогічних працівників
“особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі:
-    пради;
-    справедливості;
-    гумагізму;
-    доброти.”
Однак, сам факт існування незадовільної оцінки,  з якогось предмету, залишення на повторний курс входить в явне протиріччя з принципом гуманізації, профанує саму сутність гуманізму як прогресивної форми загальнолюдської моралі.
Адже гуманізм, демократія і педагогічний пресссинг, психологічний тиск оцінкою несумісні, виключають одне одного.
В системно відлаженому учбовому процесі учень знаходиться під впливом трьох функціонально взаємозв’язаних принципів – гуманізації, гуманітаризації та демократизації.
Учитель і все шкільне життя являється приводним ременем цієї системи. Якщо система працює, не дає збоїв, не витискує з себе учня і вчителя, вчасно очищується від руйнуючих її впливів, ми одержуємо бажані результати, відмічені знаком логічної послідовності.
Один з перспективних напрямів школи – наявність в “положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад” демократичної норми, яка відкриває дорогу ло реалізації принципу гуманізму:
“…допускається інша система оцінювання 
знань, але з обмеженнями:
-    річні підсумкові оцінки виставляються обов’язково;
-    в документ “Про освіту” виставляються оцінки за трибальною системою;
Є ще оговорка: вчитель не інформує, не знайомить директора, завуча школи зі своєю системою, але ж вона повинна бути затверджена педрадою. Більшість же вчителів іде по звичному, накатанному шляху.
Існує реальність, з якоє ми повинні рахуватися.
1.    В кожному класі є декілька ( і не один – два) учнів, розумові здібності яких дуже не значні, в силу чого вони не в змозі піднестись до рівня абстрактного мислення, без чого не можна вивчати ряд навчальних предметів.
2.    Є частина учнів, інтелектуальний потенціал яких з причини ліні, втрати пізнавального інтересу, в’яло текучої учбової діяльності і інших причин не виріс при очевидному фізичному рості, а це рівносильно розумовому відставанню. Зрозуміло, що про систему і глибину знань, їх міцність, гнучкість, активність, творчу націленість нема смислу говорити.
3.    Учні, що мають мінімальні, а часом просто нульові навчальні здібності  і реальні знання, не можуть встигнути з темпом засвоєння навчального матеріалу. На довгій дистанціїї навчального року вони не можуть рівномірно засвоювати весь об’єм учбових знань, і, як спортсмени, розтягуються на дистанції із різними результатами приходять на проміжний фініш – оцінки за чверть. А для багатьох і року мало, щоб подолати учбовий матеріал.
Практика поетапно оцінювання знань учнів
( по чвертях), що не враховує здатності
слабких учнів встигати за темпом їх
засвоєння, суперечить цілям освіти і
виховання. Як наслідок, вона породжує
педагічну безпроинципність, коли незнання і
напвізнання учнів прикриваються
благополучними оцінками, особливо в кінці
навчального року, що приводить до
формування споживацьких настроїв.
4.    Доказано, що систематичне покарання деяких учнів двійками не тільки стимулює розвиток неврозів, але не поліпшує ні навчання, ні інтелект сповзання до незнання – ось звичайний результат при повторному курсі науки. Але кожний учень( і навіть здібний) має право на помилку.Головне – допомогти йому вчасно зрозуміти помилку і виправити її. Учень має бути впевненим,що за тимчасовою невдачею послідує не розплата, а допомога вчителя, достатня для “взяття бар’єра”.Але для цього вчителю треба відмовитись від недемократичного способу оцінки знань і скористатись правом на ініціативу, на втілення в життя школи нової системи оцінювання знань, можливу недосконалу, але творчо придуманою, гуманною.


Семененко Л.Є.

g:\завуч\тренінг фото\pic_0378.jpg

Удосконалення системи оцінювання учнів  в   школі 




Ні один з численних аспектів навчального процесу не викликає стільки дискусій, як оцінювання знань учнів. Система оцінок і критеріїї їх виставлення, обумовлені авторитарною, негуманною педагогікою, дебатуються не один десяток років. Гуманізація освіти, індивідуалізація і диференціація визначаються сучасними педагогами як генеральна лінія удосконалення освіти.

В преамбулі Закону України “Про освіту” сказано, що “…освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму і демократії” Далі в статті 6 основні принципи освіти уточнюються як - гуманізм; - демократизм; - приорітетність загальнолюдських цінностей. А стаття 56 зобов’язує педагогічних працівників “особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: - пради; - справедливості; - гумагізму; - доброти.” Однак, сам факт існування незадовільної оцінки, з якогось предмету, залишення на повторний курс входить в явне протиріччя з принципом гуманізації, профанує саму сутність гуманізму як прогресивної форми загальнолюдської моралі. Адже гуманізм, демократія і педагогічний пресссинг, психологічний тиск оцінкою несумісні, виключають одне одного. В системно відлаженому учбовому процесі учень знаходиться під впливом трьох функціонально взаємозв’язаних принципів – гуманізації, гуманітаризації та демократизації. Інтегративний зв’язок принципів побудови учбового процесу  ℐ Учень ℐ зміст школа освіти суспільство ℐ   інтеграція наукового свобода вибору знання з загальнолюдсь- кими цінностями Учитель і все шкільне життя являється приводним ременем цієї системи. Якщо система працює, не дає збоїв, не витискує з себе учня і вчителя, вчасно очищується від руйнуючих її впливів, ми одержуємо бажані результати, відмічені знаком логічної послідовності. Один з перспективних напрямів школи – наявність в “положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад” демократичної норми, яка відкриває дорогу ло реалізації принципу гуманізму: “…допускається інша система оцінювання знань, але з обмеженнями: - річні підсумкові оцінки виставляються обов’язково; - в документ “Про освіту” виставляються оцінки за трибальною системою; Є ще оговорка: вчитель не інформує, не знайомить директора, завуча школи зі своєю системою, але ж вона повинна бути затверджена педрадою. Більшість же вчителів іде по звичному, накатанному шляху. Існує реальність, з якоє ми повинні рахуватися. 1. В кожному класі є декілька ( і не один – два) учнів, розумові здібності яких дуже не значні, в силу чого вони не в змозі піднестись до рівня абстрактного мислення, без чого не можна вивчати ряд навчальних предметів. 2. Є частина учнів, інтелектуальний потенціал яких з причини ліні, втрати пізнавального інтересу, в’яло текучої учбової діяльності і інших причин не виріс при очевидному фізичному рості, а це рівносильно розумовому відставанню. Зрозуміло, що про систему і глибину знань, їх міцність, гнучкість, активність, творчу націленість нема смислу говорити. 3. Учні, що мають мінімальні, а часом просто нульові навчальні здібності і реальні знання, не можуть встигнути з темпом засвоєння навчального матеріалу. На довгій дистанціїї навчального року вони не можуть рівномірно засвоювати весь об’єм учбових знань, і, як спортсмени, розтягуються на дистанції із різними результатами приходять на проміжний фініш – оцінки за чверть. А для багатьох і року мало, щоб подолати учбовий матеріал. Практика поетапно оцінювання знань учнів ( по чвертях), що не враховує здатності слабких учнів встигати за темпом їх засвоєння, суперечить цілям освіти і виховання. Як наслідок, вона породжує педагічну безпроинципність, коли незнання і напвізнання учнів прикриваються благополучними оцінками, особливо в кінці навчального року, що приводить до формування споживацьких настроїв. 4. Доказано, що систематичне покарання деяких учнів двійками не тільки стимулює розвиток неврозів, але не поліпшує ні навчання, ні інтелект сповзання до незнання – ось звичайний результат при повторному курсі науки. Але кожний учень( і навіть здібний) має право на помилку.Головне – допомогти йому вчасно зрозуміти помилку і виправити її. Учень має бути впевненим,що за тимчасовою невдачею послідує не розплата, а допомога вчителя, достатня для “взяття бар’єра”.Але для цього вчителю треба відмовитись від недемократичного способу оцінки знань і скористатись правом на ініціативу.



Васильєв А. В.

g:\завуч\тренінг фото\pic_0369.jpg

Тепер ми стали дорослими: хтось домігся в житті високого становища, хтось став звичайним, не виділяється з маси, людиною. До речі, досить часто колишні відмінники не домагаються багато чого в житті, а двієчники стають успішними бізнесменами або займають високі пости.

Тепер у вас є власні діти, які так само, як і ви колись, пішли вчитися. Напевно, ви помітили, що у вашої дитини є свій улюблений шкільний предмет. Можливо, він дуже любить літературу, і з гордістю показує вам чергову п'ятірку в щоденнику. Діти з аналітичним складом розуму тяжіють до точних наук, наприклад, до математики. Ну а ті, кому насилу даються багато предметів, блищать здібностями в спортзалі, краще всіх граючи у волейбол.

Як поставитися до шкільних оцінках, щоб не завдати дитині психічної травми? Зазвичай практикуються такі дії: похвала за гарні оцінки, і покарання за погані.


Не забувайте, що кожна дитина – унікальна особистість.

Хтось легко засвоює урок, комусь потрібно на цей час. Один дитина спокійна і посидющий, інший – справжня дзига. В одного є здібності без проблем засвоювати шкільні предмети, а інший володіє унікальним слухом і цілком може стати відмінним музикантом, але шкільна програма стає для нього великою трудністю.

До речі, шкільна   оцінка  – це умовна одиниця. Вчителі – звичайні люди, не завжди відрізняються об'єктивним поглядом. Буває, що вчитель ставить двійку здатному учневі просто за те, що не злюбив його. Однак найчастіше педагог в силу недосвідченості не в змозі піднести матеріал так, щоб він був зрозумілим усім учням.

Коли настає шкільна пора, дітей, що мають різне виховання і умови, намагаються зрівняти за однією міркою – оцінної. Талановита дитина запросто може отримати двійку через те, що до нього не знайшли правильного підходу і не помітили його сильних сторін. При цьому найзвичайніший шибеник може принести додому п'ятірку, поставлену за терпіння.

Тому не потрібно категорично ставитися до шкільних оцінках, краще залишитися для дитини вірним другом і помічником, щоб у нього був стимул до повноцінного розвитку та подолання перешкод. Адже, врешті-решт, важлива не  оцінка , а сама дитина.

Краще спокійно поговоріть з ним і поясніть, що успіхи в навчанні дуже допоможуть йому в подальшому житті. Ні  в  якому разі не бийте і не сваріть дитину за двійки, оскільки погана  оцінка   в  першу чергу сигналізує про недостатню увагу з вашого боку і з боку вчителя і потреби в докладному поясненні уроку.



Гусаренко О. А.

Дитина – не робот, і, вганяючи його в страх перед покаранням, ви робите гірше і собі, і йому. Навіть якщо він буде отримувати п'ятірки «автоматом», визубрівая матеріал, це не принесе йому успіху в житті.

Знайте, що наслідки покарання можуть бути різними: ви можете остаточно відбити у нього тягу до навчання або перетворити його на зомбі, ганяється за п'ятірками, а не за знаннями. Не розвивайте в ньому зайвих комплексів! Постарайтеся проявити мудрість і знайдіть до дитини підхід.

Так що саме від вас, батьків, залежить подальший розвиток дитини і його успіхи в навчанні. Радійте п'ятіркам і засмучуйтеся двійкам разом з ним, допомагаючи йому засвоїти неподдающийся предмет.



Єрьомін О. І.

Як поправити оцінки  в   школі ? Це питання раз в день задають для себе сотки і тищі школярів, які погано навчаються і прогулюють школу, так як відмінна успішність — це база вдалого продовження майбутнього освіти у вищих навчальних закладах. Без диплома спеца важко претендувати на гідну посаду, тому якщо існує проблема, як поправити оцінки  в   школі , її необхідно вирішити якнайшвидше. Відмінні оцінки необхідні і тим, хто обрав професію Олександра Кайдановського, і тим, хто бажає стати другим Абрамовичем, і фанатам Гагаріна, і талантам зразок Джуліана Ассанжа. Уявіть для себе відомої людини, яка не може вірно написати, наприклад, слово «алегорія». Отже, якщо ти твердо вирішив це зробити, дотримуйся наступні поради.

  1. Навчися навчатися. Що це означає? Це означає, що необхідно виховувати всередині себе властивості старанного школяра: пильність, грамотність, старанність і старання.

  2. Неодмінно роби домашні завдання. Пиши всі реферати. Це гарантує для тебе відмінні оцінки, коли вчитель буде інспектувати домашню роботу в класі. По-1-х, час на виконання вправ і завдань вдома фактично не обмежена. По-2-х, ти завжди можеш звернутися за допомогою до дорослих. І без повторення матеріалу, пройденого на уроці, далі навчатися просто нереально.

  3. Вірно плануй свій час. Якщо у тебе це вийде, ти завжди будеш встигати і поспілкуватися з друзями, і посидіти за компом, і виспатися, і виконати завдання з усіх предметів.

  4. Лінь — твій головний ворог. Для тебе лінь учити кисле правило? Для тебе лінь читати велику розповідь, а пізніше до того ж відповідати на питання по тексту? Для тебе простіше все списати на іспиті? Що ж, про не поганих оцінках, в даному випадку, доведеться забути … Ти повинен усвідомлювати, що якщо будеш лінуватися, всі інші поради для тебе не посприяють.

  5. Стався до своїх вчителю, як до відмінного одному. Ти повинен демонструвати, що від усієї душі зацікавлений в його предметі. Учитель, бачачи твій ентузіазм і старання, неодмінно піде для тебе назустріч і не буде дуже дуже чіплятися.

Герасик О.М.

Оцінювання результатів навчання.

Результати контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів виражаються в її оцінці. Слово «  оцінка » означає характеристику цінності, рівень чи значення будь-яких об'єктів або процесів. Оцінити — означає встановити рівень чи якість чогось. Стосовно навчально-пізнавальної діяльності  оцінка  означає встановлення ступеня виконання учнями завдань, поставлених перед ними  в  процесі навчання, рівня їх підготовки і розвитку, якості набутих знань, сформованих умінь і навичок.

Виставляючи оцінку, педагог повинен її обґрунтувати, керуючись логікою та існуючими критеріями. Досвідчені вчителі постійно звертаються до такого обґрунтування. Це якоюсь мірою зменшує суб'єктивізм педагога, запобігає конфліктам з учнями.

Педагогічний суб'єктивізм має різні причини: суб'єктивні нахили, установки, цінності, орієнтації, рівень підготовки, недостатнє знання критеріїв оцінювання тощо. Учитель повинен розуміти це і свідомо намагатися здійснити об'єктивне і реальне оцінювання виконаної учнями роботи. Необхідно щоразу пояснювати учням яка, чому і за що ставиться  оцінка .

 В  історії розробки системи оцінок у радянській  школі  було три поворотних моменти:  в  травні 1918 року були відмінені бальні оцінки знань і поведінки учнів; у вересні 1935 року  в   школі  було встановлено п'ять словесних оцінок: «дуже погано», «погано», «посередньо», «добре», «відмінно»; у січні 1944 року було прийнято рішення про заміну словесної системи оцінки успішності і поведінки цифровою п'ятибальною системою.

До революції існувала шестибальна система оцінки знань з балами від нуля до п'яти. У 1918 році  оцінка  «0» була ліквідована. Поступово й  оцінка  «1» стала використовуватися все менше, а починаючи з 50-х років менше почала використовуватися й  оцінка  «2». П'ятибальна система оцінок фактично перетворилась у трибальну, а для більшості учнів, які не можуть навчатися на «4» і «5», — двобальну. Така оціночна система слабо стимулювала навчальну працю. «Сходинка» між трійкою і четвіркою нездоланна для більшості учнів.

Деякі педагоги почали використовувати «доповнення» до звичайної п'ятибальної шкали у вигляді знаків «плюс», «мінус». Реально виходило три градації «п'ятірки» («п'ять з плюсом», «п'ять», «п'ять з мінусом»), три градації «четвірки», три градації «трійки» (аналогічно) і «двійка». В результаті — типова десятибальна шкала оцінок.

Проте існуючі правила ведення класних журналів не дозволяли учителям використовувати оцінки з додатковими позначками. В цих умовах педагог йшов на компроміс, у класному журналі виставляв звичайні оцінки, а в своїй записній книжці — уточнені.

Другий спосіб полягав у тому, що цифрова бальна  оцінка  доповнювалася словесною. Цей спосіб не мав інструктивної заборони, але використовувався рідко, 'бо потребував додаткових витрат часу.

Іноді учитель використовував й інші способи: виставляв оцінки в щоденнику, які супроводжувалися записами, адресованими батькам; використовував екран успішності; організовував змагання учня з самим собою.

За кордоном у визначенні системи оцінок спостерігається велика різноманітність, як у самих принципах, так і в конкретному виборі способів виставлення оцінок. У зарубіжних школах практикуються різні системи оцінювання знань, умінь, навичок, прийняті різні системи оцінок, включаючи сто-, дванадцяти-, десяти-, двобальну та ін. Так, при оцінці знань в середніх навчальних закладах Німеччини поширена шестирівнега шкала оцінок. Кожній з них відповідає сума балів з урахуванням тенденції оцінки: відмінно (1) = 15-14-13 балів; добре (2) = 12-11-10 балів; задовільно (3) = 9-8-7 балів; нижче задовільного (4) = 6-5-4 бали; слабко (5) = 3-2-1 бал; незадовільно (0) = 0 балів. У французькому ліцеї, наприклад, результати складання випускних екзаменів визначаються за 20-бальною шкалою (від 0 до 20). При цьому для кожного предмета встановлюється певний ваговий коефіцієнт, який визначає значення даного предмета для обраної учнем спеціальності, профілю або відділення ліцею. Завдяки цьому оцінки з профілюючих предметів набувають більшої ваги.

У нашій країні введена з вересня 2000 року 12 - бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів в опануванні ними змісту загальної середньої освіти.

Ми вже знаємо, що зміст освіти є не сукупністю складових (системи наукових знань, умінь та навичок, досвіду здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісних ставлень до навколишньої дійсності), а їх ''критичною масою'', інтегрованим результатом. Тому засвоєння змісту освіти оцінюється не як сума знань, умінь і навичок, а як загальна здатність учня до життєдіяльності. У залежності від потреб життя остання має конкретні прояви - компетенції. Основними групами компетенцій є:


  • соціальні, що пов'язані з готовністю проявляти активність і відповідальність у суспільному житті, розвитку демократії;

  • полікультурні, що стосуються екзистенціональної рівності людей, взаємоповаги до їхньої культури, релігії, мови тощо;

  • комунікативні, що передбачають опанування усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;

  • трудові, що реалізуються у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності;

  • інформаційні, що передбачають оволодіння інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію; саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися.

Виявлення рівня опанування учнем змісту загальної середньої освіти як інтегрованого результату його навчальної діяльності, його компетенцій і є об'єктом оцінювання.

Визначення навчальних досягнень учнів передбачає аналіз засвоєння учнем складових змісту загальної середньої освіти. Так, знання учня оцінюються на підставі характеристики його відповіді (елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована творча), якості (правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність); рівня оволодіння розумовими операціями (вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо);



  • уміння і навички - за ступенем сформованості загально-навчальних та предметних умінь та навичок (виконує завдання за зразком, в стандартних ситуаціях, в нестандартних умовах);

  • досвід творчої діяльності - наявністю вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми;

  • досвід емоційно-ціннісних ставлень - повнотою, самостійністю, стабільністю тощо.

На основі зазначених орієнтирів виділяють чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Рівні визначаються за такими характеристиками:

I рівень - початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;

II рівень - середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

III рівень - достатній. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обгрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;

IV рівень - високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; учень вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Зазначеним рівням відповідають розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12 - бальною шкалою. Рівні навчальних досягнень оцінюються балами: початковий - 1,2,3; середній - 4,5,6; достатній - 7,8,9; високий -10,11,12 балами.

Обов'язковими видами оцінювання є тематичне і підсумкове. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми, яку визначає вчитель на основі вимог навчальної програми, підсумковому - результати тематичного оцінювання за семестр і за рік (на основі семестрових оцінок).

Новий підхід до оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів у системі загальної середньої освіти слугує гуманізації освіти, орієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня, реалізації особистісно орієнтованого навчання, підвищенню якості й об'єктивності оцінювання.

Захаренко Ю.М.

 Як ставитися до шкільної оцінки?


Шкільна   оцінка  - якась цифра, поставлена за письмове або усне виконання завдання по навчальній програмі, покликаної поетапно передати дітям знання з різних предметів - є сполучною ланкою  в  співтоваристві «школа, дитина, батьки». У цьому співтоваристві іноді бушують пристрасті радості, а іноді обурення, і майже завжди присутня напружене очікування батьків: «Що принесе ненаглядне чадо в щоденнику своєму зі школи?». А чадо, що одержало позначку низьку - цифру негарну, бреде додому з ногами обважнілими, передчуваючи загрозу покарання і гнів рідних вихователів ...
  
Ні для кого не секрет, що шкільна відмітка в журналі не тільки оцінює успішність, але й створює штамп для кожного учня: хтось «відмінник», хтось «хорошист», хтось «середній», хтось «невстигаючих ». Оцінки, одержувані дитиною за день, тиждень, місяць накопичуються, впливаючи на його психологічний стан, на впевненість і усвідомлення своїх можливостей. Діти, слабо встигають з перших років навчання  в   школі , можуть надовго затриматися на цьому рівні успішності, якщо їм не допоможуть дорослі.

Думка вчителя про кожного школяра, як правило, діти в класі безпомилково вгадують, і ставлення однокласників часто складаються залежно від оцінки дорослого.

Низька  оцінка  викликає негативні очікування, і таким чином зароджується неуспіх, іноді серйозно позначаються на розвитку. У школі цінують знання, і учень невстигаючих там не поважається. А він, заперечуючи шкільні цінності, втрачає навчальний інтерес, порушує дисципліну, шукає самоствердження поза стінами навчального закладу. І, якщо батьки в збудженому стані крикнуть слідом дитині, яка прибуває до школи: «Маєш двійку - не приходь!», Він і не прийде - діти не розуміють переносних значень слів. І будуть потім дорослі лаяти себе за дурні, бездумні загрози, у відчаї мотаючись в пошуках свого чада ненаглядного ...

А ще іноді вимовляється в спілкуванні з невстигаючими дитиною страшна фраза: «Нічого хорошого від тебе не дочекаєшся ...». Не поспішайте вимовляти її, дорогі батьки, навіть якщо в щоденнику суцільні двійки та зауваження. Є дивовижний спосіб підтягування учня - «ефект Пігмаліона». І полягає він у вірі дорослого і терплячому очікуванні. Батьки та вчителі, які вірять у невстигаючого учня, який втратив інтерес до навчання, уподібнюються Пігмаліон, що створив статую і вдихнув у неї життя.

Дітям дуже потрібні співчуття і підтримка батьків при неуспіх, однак важливо не тільки їх любити, а й знати їх особливості, інтереси і схильності, враховуючи обов'язково при цьому фізичний стан. Нереально і небезпечно чекати від дитини, ослабленого постійними хворобами, відмінного навчання з усіх предметів - потрібен щадний режим і увагу в першу чергу до здоров'я малюка.

Молодший шкільний вік сприятливий для впливу батьків на формування особистості, тому дуже важливо не пропустити цей час, тому що з кожним роком значимість для нього очікувань дорослих зменшується. Звичайно ж, і самі батьки повинні бути авторитетні, і думка їх для дитини має бути цінно. Діти в початкових класах, як правило, звертають увагу не стільки на рівень оцінки, скільки на її справедливість. І для них дуже важлива моральна підтримка батьків.

Якщо учень старався і вклав багато праці у виконання завдання, а оцінку отримав посередню чи погану, то вона може сприйматися ним як несправедлива. У цьому випадку ретельний і об'єктивний аналіз батька разом з дитиною його виконаної роботи може визначити, наскільки розходяться очікування з оцінкою вчителя. Дуже корисно і плідно для батьків навчатися разом з дітьми оцінювати виконані ними шкільні завдання.

Але зустрічаються випадки, коли  оцінка  вчителем дійсно занижена через його негативних очікувань. Це відбувається, коли у нього вже виникла негативна установка, і він не вірить у міцність знань учня, вважаючи успіх випадковим. Тоді доводиться запастися терпінням, зосередити зусилля і добре підготувати завдання, а може бути і не одне, щоб здивувати вчителя з його негативними очікуваннями. І робити це ніколи не пізно, але чим далі, тим може бути важче.



Завищені оцінки, як правило, не сприймаються самим учнем, як незаслужені, проте загострено можуть реагувати на них однокласники, котрі вважають їх володаря улюбленцем вчителя. Але завищена  оцінка  може бути і щадить, що підтримує невстигаючого дитини, і ця довіра може стати стимулом для подальшого вдосконалення.

Важливо навчити дитину ставитися з повагою до чужої праці та здібностям, бачити просування до поставленої мети. Якщо Ви, дорогі батьки, будете оптимістично і тверезо оцінювати шкільні успіхи своєї дитини, відзначати всі його навіть самі незначні досягнення, радіти разом з ним, то допоможете йому справлятися з непевністю і слабостями. Приділяйте більше уваги своїм дітям, не забувайте про «ефекті Пігмаліона» підтримуйте їх морально, не втрачаючи почуття реальності, виявляючи співчуття і співчуття при неуспіху. Повірте по-справжньому в сили дитини, і Ваші очікування неодмінно почнуть збуватися.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал