Очікувані результати



Скачати 271.79 Kb.
Дата конвертації24.04.2017
Розмір271.79 Kb.
ТипУрок



Календарне планування 11 клас І семестр
Академічний рівень -70 год. на рік


п/п

Дата

Тема уроку

Очікувані результати

1. Вступ. Із драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століть






Основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

«Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г.Ібсена, А.Чехова, Дж. Б. Шоу.



Учень (учениця):

розповідає про основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX – на початку ХХ ст., зокрема – про «нову драматургію» та її засадничі принципи.

називає творчі знахідки та здобутки Г.Ібсена, А.Чехова, Дж. Б. Шоу.






Гéнрік ÍБСЕН (1828–1906). «Ляльковий дім»

Життєвий і творчий шлях письменника. Генрік Ібсен – норвезький письменник, зачинатель європейської «нової драматургії». Новаторство Ібсена - драматурга.

Роль Ібсена в розвитку нової європейської драматургії («ібсенізм»).


Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника;

пояснює, чому норвежця Генріка Ібсена вважають зачинателем європейської «нової драматургії», новатором сцени.






«Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма.

Учень (учениця):

розповідає про місце драми «Ляльковий дім» у житті та творчості Ібсена;

дає визначення п’єси «Ляльковий дім» як соціально-психологічної драми;

ілюструє прикладами з тексту втілення рис «нової драми» в «Ляльковому домі»;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

перелічує та ілюструє прикладами з тексту основні нововведення Ібсена - драматурга: перенесення акценту із зовнішньої дії на дію внутрішню; посилення уваги до дискусії, гострого зіткнення різних думок і позицій;

висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою думку прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття «зовнішня і внутрішня дія», «нова драма», ілюструє їх прикладами з п’єси Ібсена «Ляльковий дім».






Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Аналітична композиція твору.



Учень (учениця):

перелічує та ілюструє прикладами з тексту основні нововведення Ібсена - драматурга: винесення зав’язки конфлікту драми поза межі дії драми; активне використання «відкритого фіналу».

ілюструє прикладами з тексту втілення рис нової драми в «Ляльковому домі»;

дає визначення «нова драма», ілюструє прикладами з п’єси «Ляльковий дім»;



висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою думку прикладами і цитатами з тексту.







Урок позакласного читання.

Театральна революція англійського драматурга Б.Шоу, міфологічна основа комедії «Пігмаліон».



Учень (учениця):

називає творчі знахідки та здобутки Б. Шоу в розвитку драматургії на прикладі п’єси «Пігмаліон».






Контрольна робота (тестові завдання, відповіді на запитання) за темою «Основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX – на початку ХХ ст.»


Учень (учениця):

демонструє рівень засвоєних знань з теми «Основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX – на початку ХХ ст.».






Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол. ХХ ст. (Перша світова війна, революції, тоталітарні режими, Друга світова війна), його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом. Зміна світоглядних та естетичних систем. Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. ХХ ст. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості та художній творчості, формування нових принципів і структур естетико-художнього мислення та нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів.

Модернізм як некласична модель культури, найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту ХХ ст. Кардинальні зрушення у світогляді, філософсько-науковому мисленні, формі та змісті творів. Прагнення до витворення нової «художньої мови», адекватної ментальності ХХ ст. Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення модернізму та авангардизму, їхня естетико-художня спорідненість і специфічні риси.




Учень (учениця):

визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідні тенденції літературного процесу першої половини ХХ століття;
висловлює судження про суспільно-історичний розвиток світу в І пол. ХХ ст. та його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом;
визначає футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії авангардизму 1910-20-их років.
ТЛ Дає визначення понять «авангардизм», «модернізм» (у літературі).






Доля реалізму в літературі І пол. ХХ ст., його еволюція та модифікації, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Елітарна та масова культура.

Учень (учениця):

висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку – продовження традицій літератури попередніх епох, з другого – пошуки нових засобів і форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом);
розповідає про особливості культурної ситуації в умовах тоталітаризму;
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну та масову культуру) як характерну ознаку культурної ситуації ХХ століття.






Загальна характеристика модерністських явищ у художній прозі першої половини ХХ ст. Ф.Кафка, Дж. Джойс і М.Пруст як засновники («батьки») європейської модерністської прози.

Франц КÁФКА (1883–1924). «Перевтілення».

Життєвий і творчий шлях письменника. Кафка – австрійський письменник-модерніст. Своєрідність світобачення та його художнього втілення в оповіданні «Перевтілення».




Учень (учениця):

пояснює, чому Франца Кафку, Джеймса Джойса і Марселя Пруста називають засновниками («батьками») європейської модерністської прози;

характеризує світоглядні та естетичні засади модернізму в літературі, головні художні здобутки «батьків» європейської модерністської прози;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Перевтілення».

ТЛ Дає визначення понять «гротеск», «міфотворчість», «експресіонізм».







Особливості стилю Кафки, специфіка поєднання реальності та міфотворчості у його гротесковому художньому світі.

Грегор Замза та його родина.

Підготовка до написання домашнього контрольного твору.


Учень (учениця):

називає характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки (поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено буденний, беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «маленької людини»);

висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною.







Джеймс ДЖОЙС (1882–1941). «Джакомо Джойс»

Життєвий і творчий шлях письменника. Джойс – ірландський письменник-модерніст. Психологічне есе «Джакомо Джойс», його автобіографічний характер.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому психологічного есе «Джакомо Джойс».







Характерні риси поетики модерністських творів Джойса: «потік свідомості», елементи пародійності та іронічності, яскраво виражена інтертекстуальність.


Учень (учениця):

називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе «Джакомо Джойс» характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника Джойса: а) використання «потоку свідомості»; б) наявність елементу пародійності й іронічності; в) інтертекстуальність.

ТЛ Дає визначення понять «потік свідомості», «інтертекстуальність», «алюзія», «ремінісценція».






Михáйло БУЛГÁКОВ (1891–1940). «Майстер і Маргарита»

Життєвий і творчий шлях російського письменника М.Булгакова. Булгаков і Київ.



Творчий шлях письменника до «внутрішньої еміграції».

Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника (зокрема про те, що М.Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а творчість пов’язана з Україною).







Роман «Майстер і Маргарита» як вершина його творчості. Проблематика і система образів твору.

Учень (учениця):

висловлює судження про місце роману «Майстер і Маргарита» в творчому доробку письменника;

характеризує проблематику та головних героїв роману.







Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми. Трагізм долі митця (майстра).

Учень (учениця):

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.







«Майстер і Маргарита» як роман-міф, його джерела, трансформація міфічних мотивів. Поєднання реальності та фантастики в романі.

Учень (учениця):

наводить приклади поєднання автором реального та ірреального в творі.







«Московські» та «єршалаїмські» розділи твору та художні засоби їхнього зв’язку. Особливості композиції твору – «роман у романі».

Учень (учениця):

розповідає про дві частини твору («єршалаїмську» і «московську») та ілюструє прикладами з тексту засоби їхнього зв’язку;

висловлює судження про особливості композиції твору Булгакова – «роман у романі» (роман Майстра про Ієшуа як складова роману Булгакова «Майстер і Маргарита»);

ТЛ Висловлює судження про особливості композиції твору (роман в романі).






Контрольний класний твір за прозовими творами літератури першої половини ХХ століття.

Учень (учениця):

висловлює судження про творчість Ф.Кафки, Дж. Джойса і М. Булгакова (за вибором), та про проблеми, що піднімаються в творах письменників -модерністів.






Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.

Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875–1926). «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»

Життєвий і творчий шлях письменника. Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета Р.М.Рільке. Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом.

Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості.


Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує творчість австрійського поета Райнера Марії Рільке (1875–1926) як синтетичний (об’єднаний) вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»);

наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: а) відчуження людини в дегуманізованому світі; б) ностальгії за втраченою єдністю людини зі світом; в) українських мотивів;

виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке.

ТЛ. Дає визначення понять «модернізм», «авангардизм», а також ілюструє їх прикладами з конкретних поезій.






ҐІЙÓМ Аполлінéр (1880–1918). «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»

Життєвий і творчий шлях письменника. Еволюція французького поета Ґійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження «прямим словом». Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього.




Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує творчість французького поета Ґійома Аполлінера (1880–1918) як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;

підтверджує свої судження прикладами з текстів поезій «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»;

простежує на матеріалі згаданих поезій зміну життєвої позиції поета, ствердження активно-творчого ставлення до життя;

виразно читає і аналізує вірші Гійома Аполлінера

ілюструє прикладами з конкретних поезій поняття «модернізм», «авангардизм».






Федерíко Гарсíа ЛÓРКА (1898–1936). «Балада про чорну тугу», «Гітара», «Газела про темну смерть», «Касида про сон під зорями»

Життєвий і творчий шлях іспанського поета Гарсіа Лорки, його міфопоетика. Синтез у творах міфології і фольклору з поетикою модернізму. Персоніфікація природних сил і стихій.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, підтверджує свої висновки прикладами з поезій «Балада про чорну тугу», «Гітара», «Газела про темну смерть», «Касида про сон під зорями»;

ілюструє прикладами з конкретних поезій поняття «модернізм», «авангардизм».

виразно читає і аналізує вірші Ф. Гарсіа Лорки.






«Срібна доба» російської поезії, розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії (символізм, акмеїзм, футуризм). Поети поза літературними угрупованнями. Трагічні долі митців «срібної доби».

Олексáндр БЛОК (1880–1921). «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи»

Життєвий і творчий шлях письменника. О.Блок – найвидатніший поет російського символізму.





Учень (учениця):

називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії «срібної доби» російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);

визначає символізм як перший модерністський напрям «срібної доби» російській поезії, а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

аналізує поезії «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи», визначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо);

виразно читає і аналізує вірші О.Блока.

ТЛ Дає визначення поняття «символізм» а також ілюструє його прикладами з поезій О.Блока.






Аннá АХМÁТОВА (1889–1966). «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», «Реквієм»

Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її творчості.

Пізня поезія Ахматової («Реквієм»). Анна Ахматова і Україна.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поетеси;

пояснює, що видатна російська поетеса Анна Ахматова (справжнє ім’я – Ганна Горенко) протягом тривалого часу жила в Україні, закінчила гімназію в Києві;

визначає акмеїзм як модерністську течію «срібної доби» російській поезії, а творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;

аналізує поезії «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», відзначає наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу «прозорість» образів);

називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану «простоту» стилю, звернення до наболілих суспільних проблем («Реквієм»);

виразно читає і аналізує вірші Анни Ахматової.

ТЛ Дає визначення поняття «акмеїзм», а також ілюструє його прикладами з поезій А.Ахматової.






Борúс ПАСТЕРНÁК (1890–1960). «Визначення поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова ніч»

Життєвий і творчий шлях письменника. Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Пастернака.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

висловлює судження про поетичну творчість Б.Пастернака, аналізує його поезії «Визначення поезії», «По стіні збігали стрілки...», «Зимова ніч»;

виразно читає і аналізує вірші Б.Пастернака.

ТЛ Дає визначення поняття «футуризм», а також ілюструє його прикладами з поезій Б.Пастернака.






Урок розвитку мовлення.

Усний твір на тему: «Ідеали «срібної доби».



Учень (учениця):

висловлює судження про поетичні досягнення та естетичні ідеали поетів «срібної доби».






Контрольна робота (тестові завдання, відповіді на запитання) за темою «Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.»


Учень (учениця):

демонструє рівень засвоєних знань з теми «Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.»







Двополюсність світу після Другої світової війни та її зв’язки із розвитком культурного і літературного процесу. Поява «країн соціалістичної співдружності» та їхніх літератур; запровадження в них «соціалістичного реалізму» та опір йому в польській, угорській, чеській та інших літературах.

Література Західної Європи і США. Тема Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття. Поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду.

Активізація літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману й поезії Латинської Америки. Художня література в Японії.


Учень (учениця):

розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX ст.;

висловлює судження про реалізацію теми Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття, а також поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду;

визначає як помітні явища літературного процесу другої половини ХХ століття:

активізацію літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману та поезії Латинської Америки; розквіт художньої літератури в Японії.








Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-70-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози (роману-параболи, роману-міфу, роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також поезії і драматургії; розквіт різних жанрів (роману-біографії, роману-репортажу, роману-щоденника, роману-розслідування та ін.) «літератури факту» (non-fiction) та її вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики та антиутопії.

Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ ст.



Учень (учениця):

розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX ст.;

визначає помітні явища літературного процесу другої половини ХХ століття:

пожвавлення провідних жанрів інтелектуальної прози в 1960-70-х рр.;

переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ ст.







Бертóльт БРЕХТ (1898–1956). «Життя Галілея»

Життєвий і творчий шлях письменника. Брехт як драматург-новатор. «Епічний театр» Брехта, його теоретичні засади й творча практика.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому драми «Життя Галілея»;

пояснює, що німецький драматург-новатором Брехт створив «епічний театр», де домінувала не дія, а ідея.







Проблема моральної відповідальності вчених за наслідки наукових досліджень у драмі «Життя Галілея».

Учень (учениця):

визначає проблему моральної відповідальності вчених за наслідки своїх наукових досліджень як головну в драмі «Життя Галілея».

ТЛ Пояснює поняття «епічна драма».







Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми.


Учень (учениця):

висловлює судження про інтелектуальний характер драми «Життя Галілея», наявність у ній проблем, що спонукають людину до філософських роздумів;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.







Урок розвитку мовлення.

Письмовий твір за драматургією Бертольда Брехта.



Учень (учениця):

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творах Бертольда Брехта.






Альбéр KAMЮ (1913–1960). «Чума»

Життєвий і творчий шлях письменника. Камю – французький письменник, лауреат Нобелівської премії. Його філософські й естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому роману «Чума»;

характеризує філософські та естетичні погляди Камю.

ТЛ Дає визначення поняття «екзистенціалізм» (як літературне явище).






Абсурд і трагічний стоїцизм у романі «Чума».

Учень (учениця):

висловлює судження про втілення в романі «Чума» рис екзистенціалізму; характеризує головних героїв твору;

пояснює, в чому полягає сенс перестороги Камю: переможні вигуки оранців супроводжуються сумнівами Ріє, який «згадав, що будь-яка радість – під загрозою..., бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години».


Календарне планування 11 клас І семестр
Рівень стандарту - 35 год. на рік


п/п

Дата

Тема уроку

Очікувані результати

І. Із літератури першої половини ХХ ст.






Бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол. ХХ ст. (Перша світова війна, революції, тоталітарні режими, Друга світова війна), його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом. Зміна світоглядних та естетичних систем. Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. ХХ ст. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості та художній творчості, формування нових принципів і структур естетико-художнього мислення та нової системи літературних напрямів, стилів і жанрів.

Модернізм як некласична модель культури, найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту ХХ ст. Кардинальні зрушення у світогляді, філософсько-науковому мисленні, формі та змісті творів. Прагнення до витворення нової «художньої мови», адекватної ментальності ХХ ст. Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Співвідношення модернізму та авангардизму, їхня естетико-художня спорідненість і специфічні риси.

Доля реалізму в літературі І пол. ХХ ст., його еволюція та модифікації, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Елітарна та масова культура.


Учень (учениця):

визначає розвиток модернізму і авангардизму як провідні тенденції літературного процесу першої половини ХХ століття;
висловлює судження про суспільно-історичний розвиток світу в І пол. ХХ ст. та його неоднозначні зв’язки з культурним і літературним процесом;
визначає футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії авангардизму 1910-20-их років;
висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку – продовження традицій літератури попередніх епох, з другого – пошуки нових засобів і форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом);
розповідає про особливості культурної ситуації в умовах тоталітаризму;
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну та масову культуру) як характерну ознаку культурної ситуації ХХ століття.
ТЛ Дає визначення понять «авангардизм», «модернізм» (у літературі).






Загальна характеристика модерністських явищ у художній прозі першої половини ХХ ст. Ф.Кафка, Дж. Джойс і М.Пруст як засновники («батьки») європейської модерністської прози.

Франц КÁФКА (1883–1924). «Перевтілення»

Життєвий і творчий шлях письменника. Кафка – австрійський письменник-модерніст. Своєрідність світобачення та його художнього втілення в оповіданні «Перевтілення».




Учень (учениця):

пояснює, чому Франца Кафку, Джеймса Джойса і Марселя Пруста називають засновниками («батьками») європейської модерністської прози;

характеризує світоглядні та естетичні засади модернізму в літературі, головні художні здобутки «батьків» європейської модерністської прози;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому оповідання «Перевтілення».

ТЛ Дає визначення понять «гротеск», «міфотворчість», «експресіонізм».






Особливості стилю Кафки, специфіка поєднання реальності та міфотворчості у його гротесковому художньому світі.

Грегор Замза та його родина.

Підготовка до написання домашнього контрольного твору.


Учень (учениця):

називає характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки (поєднанні реальності та міфотворчості; підкреслено буденний, беземоційний опис фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «маленької людини»);

висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною.







Джеймс ДЖОЙС (1882–1941). «Джакомо Джойс»

Життєвий і творчий шлях письменника. Джойс – ірландський письменник-модерніст. Психологічне есе «Джакомо Джойс», його автобіографічний характер.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому психологічного есе «Джакомо Джойс».

ТЛ Дає визначення понять «потік свідомості», «інтертекстуальність», «алюзія», «ремінісценція».






Характерні риси поетики модерністських творів Джойса: «потік свідомості», елемент пародійності та іронічності, яскраво виражена інтертекстуальність.


Учень (учениця):

називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе «Джакомо Джойс» характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника Джойса: а) використання «потоку свідомості»; б) наявність елементу пародійності й іронічності; в) інтертекстуальність.







Урок розвитку мовлення (письмово).

Асоціативний етюд: «Джойс: стилізація».



Учень (учениця):

демонструє вміння використання прийому «потік свідомості» у власній творчій діяльності.








Михáйло БУЛГÁКОВ (1891–1940). «Майстер і Маргарита»

Життєвий і творчий шлях російського письменника М.Булгакова. Булгаков і Київ.

Творчий шлях письменника до «внутрішньої еміграції». Роман «Майстер і Маргарита» як вершина його творчості.


Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника (зокрема про те, що М.Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а творчість пов’язана з Україною);

висловлює судження про місце роману «Майстер і Маргарита» в творчому доробку письменника;







Проблематика і система образів роману «Майстер і Маргарита». Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми. Трагізм долі митця (майстра).

Учень (учениця):

характеризує проблематику та головних героїв роману;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.






«Майстер і Маргарита» як роман-міф, його джерела, трансформація міфічних мотивів. Поєднання реальності та фантастики в романі. «Московські» та «єршалаїмську» розділи твору та художні засоби їхнього зв’язку. Особливості композиції твору – «роман у романі».

Учень (учениця):

наводить приклади поєднання автором реального та ірреального в творі;

розповідає про дві частини твору («єршалаїмську» і «московську») та ілюструє прикладами з тексту засоби їхнього зв’язку;

висловлює судження про особливості композиції твору Булгакова – «роман у романі» (роман Майстра про Ієшуа як складова роману Булгакова «Майстер і Маргарита»);

ТЛ Висловлює судження про особливості композиції твору (роман в романі).






Контрольний класний твір за романом М.Булгакова «Майстер і Маргарита».

Учень (учениця):

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі.






Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.

Рáйнер Марíя РÍЛЬКЕ (1875–1926). «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»

Життєвий і творчий шлях письменника. Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета Р.М.Рільке. Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом.

Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості.
ҐІЙÓМ Аполлінéр (1880–1918). «Лорелея», «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й водограй»

Життєвий і творчий шлях письменника. Еволюція французького поета Ґійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження «прямим словом». Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує творчість австрійського поета Райнера Марії Рільке (1875–1926) як синтетичний (об’єднаний) вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»);
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує творчість французького поета Ґійома Аполлінера (1880–1918) як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;

виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке, Гійома Аполлінера.

ТЛ. Дає визначення понять «модернізм», «авангардизм», а також ілюструє їх прикладами з конкретних поезій.






Урок розвитку мовлення.

Усний твір за темою «Образи – символи в поезіях Райнера Марії Рільке та Ґійома Аполлінера».



Учень (учениця):

називає та аналізує образи – символи в поезіях Райнера Марії Рільке та Ґійома Аполлінера.








«Срібна доба» російської поезії, розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії (символізм, акмеїзм, футуризм). Поети поза літературними угрупованнями. Трагічні долі митців «срібної доби».

Олексáндр БЛОК (1880–1921). «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи»

Життєвий і творчий шлях письменника. О.Блок – найвидатніший поет російського символізму.



Аннá АХМÁТОВА (1889–1966). «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», «Реквієм»

Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової. Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у її творчості.

Пізня поезія Ахматової («Реквієм»). Анна Ахматова і Україна.


Учень (учениця):

називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії «срібної доби» російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);

визначає символізм як перший модерністський напрям «срібної доби» російській поезії, а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму;

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

аналізує поезії «Незнайома», «Весно, весно, без меж і без краю...», «Скіфи», визначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо)

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поетеси;

пояснює, що видатна російська поетеса Анна Ахматова (справжнє ім’я – Ганна Горенко) протягом тривалого часу жила в Україні, закінчила гімназію в Києві;

визначає акмеїзм як модерністську течію «срібної доби» російській поезії, а творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;

аналізує поезії «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную», відзначає наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу «прозорість» образів);

називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану «простоту» стилю, звернення до наболілих суспільних проблем («Реквієм»);

виразно читає і аналізує вірші О.Блока, Анни Ахматової.

ТЛ Дає визначення понять «символізм», «акмеїзм», а також ілюструє їх прикладами з поезій, що входять до розділу.






Урок позакласного читання.

Поетичний простір «срібної доби» російської літератури (О.Блок, А.Ахматова, Б. Пастернак, В. Маяковський, О. Мандельштам та ін.)



Учень (учениця):

презентує розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії «срібної доби»;

виразно читає і аналізує вірші поетів «срібної доби» (за вибором).






Контрольна робота (тестові завдання, відповіді на запитання) за темою «Література першої половини ХХ ст.».


Учень (учениця):

демонструє рівень засвоєних знань з теми «Література першої половини ХХ ст.».

Із літератури другої половини ХХ століття






Двополюсність світу після Другої світової війни та її зв’язки із розвитком культурного і літературного процесу. Тема Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття. Поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду.

Активізація літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману й поезії Латинської Америки. Художня література в Японії.

Нові явища та тенденції в світовій літературі 1960-70-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози (роману-параболи, роману-міфу, роману-есе, роману-діалогу та ін.), а також поезії і драматургії; розквіт різних жанрів (роману-біографії, роману-репортажу, роману-щоденника, роману-розслідування та ін.) «літератури факту» (non-fiction) та її вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики та антиутопії.

Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ ст.



Учень (учениця):

розповідає про провідні тенденції в розвитку літератури середини – другої половини XX ст.;
висловлює судження про реалізацію теми Другої світової війни й руху Опору в повоєнні десятиліття, а також поширення екзистенціалізму в літературі цього періоду.

визначає як помітні явища літературного процесу другої половини ХХ століття:

активізацію літератур країн «третього світу», вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр. роману та поезії Латинської Америки;

розквіт художньої літератури в Японії;

пожвавлення провідних жанрів інтелектуальної прози в 1960-70-х рр.;

переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини ХХ ст.







Бертóльт БРЕХТ (1898–1956). «Життя Галілея»

Життєвий і творчий шлях письменника. Брехт як драматург-новатор. «Епічний театр» Брехта, його теоретичні засади й творча практика.



Учень (учениця):

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому драми «Життя Галілея»;

пояснює, що німецький драматург-новатором Брехт створив «епічний театр», де домінувала не дія, а ідея.

ТЛ Пояснює поняття «епічна драма».






Проблема моральної відповідальності вчених за наслідки наукових досліджень у драмі «Життя Галілея». Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми.

в Учень (учениця):

висловлює судження про інтелектуальний характер драми «Життя Галілея», наявність у ній проблем, що спонукають людину до філософських роздумів;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Пояснює поняття «епічна драма».






































Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал