О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки



Pdf просмотр
Сторінка9/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
118

Будь-яке відкриття потребує максимальної зосередженості на проблемі, вмінні нестандартно її розв’язати, побачити її зв’язки з іншими науковими проблемами. Наукова творчість неможлива безвідповідальності, самовідданості та любові до своєї справи. ПОТРЕБИ – усвідомлення людиною нужди втому, що є необхідним для підтримки життєдіяльності її організму та розвитку особистості. Потреба – нестача чогось, що порушує наш спокій і рівновагу, спонукає нас до діяльності. Термін потреба запровадили 1930 року до академічної психології Едуард Клепарде й Курт Левін. Левін розробив концепцію потреби як своєрідного бажання, яке вивільняє енергію, спрямовану на певний об’єкт. біологічними є потреби в їжі, одязі, рухових діях тощо соціальні потреби спрямовані на спілкування з іншими людьми, а особистісні – на підтримку людиною своєї психічної самостійності і залежать від умов життя, рівня суспільного розвитку духовні потреби стимулюють набуття знань, творчу активність, розвиток естетичних інтересів і прагнень. Він також провів поділ на біологічні – правдиві потреби й потреби. Генрі А.Маррей, який перебував під впливом Левіна й Фройда, розглядав потреби, якнайважливіший фактор особистості. Згідно з його вченням, потреба має свої центри в певних ділянках мозку, які відповідають за сприйняття, мислення, бажання й дії. Таким чином він вказав на відмінність між потребою й потягом. Потреба – це спрямовуючий фактор, тоді як потяг – фактор, що спонукає до дії. Потреби формуються з раннього дитинства і значною мірою залежать від внутіршньосімейного життя, наявності відповідних умов для їх появи і розширення потреб батьків. Для формування у дітей позитивних, дійсно цінних потреб, батькам слід розвивати емоції та почуття дитини, роз'яснювати суть матеріальних і цінність духовних потреб, сприяти їхньому різносторонньому розвитку.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
119

ІЄРАРХІЯ ПОТРЕБ ЗА А. МАСЛОУ:






ЕГОЇСТИЧНІ
Зовнішні:
Статус. Престиж. Повага. Внутрішні Самоповага. Впевненість. Свобода. СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ
Становище в суспільстві. Дружба. Любов. ПОТРЕБИ УБЕЗПЕЦІ Гарантія задоволення фізіологічних потреб. Опіка. Звільнення від страхуй тривог. ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОТРЕБИ Їжа. Спрага. Житло. Відпочинок.
САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ Повна реалізація творчого потенціалу
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
120
ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ – головна форма людської діяльності, в процесі якої людина змінює навколишнє середовище й саму себе, виробляє різноманітні предмети, необхідні для її існування.
ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ – потенційна можливість індивіда виконувати окремий вид діяльності на певному рівні ефективності впродовж відповідного проміжку часу. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ (від лат. productivus – доцільний, плідний) – показник результативності, ефективності трудової діяльності людей, який відображає кількість і якість виробленої ними продукції за одиницю робочого часу або кількість витраченого робочого часу на виготовлення одиниці тієї чи іншої продукції. ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБІР – система заходів (оцінка стану здоровя
індивіда, рівня його освітньої підготовки, професійних якостей, спрямована на визначення здатності індивіда до навчання та майбутньої професійної діяльності за певною спеціальністю. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА (від лат. professio – спеціальність, etnica – звичай) – кодекс поведінки, що забезпечує моральний характер тих взаємовідносин між людьми, які випливають з їхньої професійної діяльності. ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ – сукупність психофізіологічних особливостей людини, спеціальних знань та вмінь, необхідних для досягнення нею професійної майстерності.
ПРОФЕСІОГРАМА – опис соціально-економічних, виробничо-техніч- них, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших особливостей професії. Схема комплексного аналізу будь-якої професії
1. Виробнича характеристика професії.
2. Економічне значення професії.
3. Соціологічна характеристика професії.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
121

4. Соціально-психологічна характеристика професії. Соціальний престижу молоді даної професії Особливості колективу Особливості міжособистісних стосунків як по вертикалі такі погори- зонталі.
5. Педагогічна характеристика (врахування принципів і методів виховання.
6. Гігієнічна характеристика умов праці.
7. Характеристика видів і термінів підготовки і маршрутів просування.
8. Перелік методичних проти показів щодо роботи поданій професії.
9. Психограма з включенням переліку не тільки необхідних і бажаних здібностей, але і психологічних протипоказів. ПРОФЕСІЯ – певний вид трудової діяльності, який характеризується низкою вимог до людини.
ПСИХОГРАМА – характеристика вимог, які висуваються професією до людини, її психічних та інтелектуальних якостей. РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ – прагнення особистості на основі установленої в її життєвому досвіді оцінки своїх можливостей і завдяки результатам своєї діяльності посісти певне місце у шкалі цінностей (поняття введено школою німецького психолога К. Левіна). СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ – ті потреби, які виникають тільки з появою суспільства й характерні тільки для людей. Це задоволення потреби в спілкуванні, праці, творчості, пізнанні. Їх задоволення необхідне для існування та розвитку людини як представника суспільства, тобто як особистості.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ (СПК) ПРОФЕСІЙНОЇ ГРУПИ – притаманний певній організаційній структурі стійкий психічний настрій, який здійснює значний вплив на взаємини людей, їх ставлення до праці та навколишнього середовища.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
122
Психологічні умови для зародження симпатій в групі (за М.Обозовим): Співпраця, що передбачається чи реально здійснюється Приємна поведінка іншого Схожість ставлення до життєвих цінностей та цілей Зближення позицій уявлень про власне Я та розбіжність у визнанні найважливіших якостей. Психологічні умови для зародження антипатій (за М.Обозовим): Умови суперництва та конкуренція Неприємна поведінка іншого (манери, жести Розбіжності уставленні до життєвих цінностей (родина, робота, місце вжитті Розбіжність уявлень про власне Я.
СКЛАДОВІ СПК ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ








Соціально-психологічний клімат Рівень задоволеності стилем керівництва, особистістю керівника Стиль керівництва, особистість керівника Рівень задоволеності міжособистісними стосунками з колегами Характер міжособистісних стосунків, особистісний склад колективу Рівень задоволеності умовами праці, побуту Стан матеріальної бази
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
123

СУСПІЛЬНО-ПЕРЕТВОРЮВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ – це діяльність людей, яка здійснюється у вигляді різноманітних реформ, соціальних рухів, революцій тощо й спрямована насамперед на певні зміни у самому суспільстві або в окремих царинах суспільного життя (економіці, політиці, культурі тощо) . ТИПИ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ за Дж. Холландом: Реалістичний тип Має високу емоційну залежність, орієнтований на сьогодення. Віддає перевагу конкретним об’єктам та їх використанню. Обирає заняття, які вимагають моторних навичок (постійний рух, спритності. Віддає перевагу професіям з конкретними завданнями механік, водій, інженер, агроном тощо. Йому притаманні невербальні здібності, розвинуті моторні навички, просторова уява (читання креслень. Інтелектуальний тип Характерні аналітичний розум, незалежність і оригінальність суджень. Переважають теоретичні цінності. Орієнтується на вирішення інтелектуальних творчих завдань. Структура інтелекту гармонійна розвинуті вербальній невербальні здібності, абстрактне мислення. Характеризується високою активністю, але в діяльності на спілкування не налаштований. Сфери діяльності математика, географія, геологія, наукові та творчі професії. Соціальний тип Вирізняється вираженими соціальними уміннями (умінням спілкуватися, прагнення лідерства, потребами у численних соціальних контактах. Незалежний від оточення, з успіхом пристосовується до обставин. Емоційний і чуттєвий. Вирізняється прагнення повчати і виховувати оточення, здатністю до співпереживання і співчуття. Сфери діяльності психологія, медицина, педагогіка.
Конвенціальний тип Віддає перевагу структурованій діяльності, робота з інструкцією, певними алгоритмами. Має здібності до переробки конкретної, рутинної інформації.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
124
Підхід до проблем є стереотипним. Риси характеру консерватизм, здатність до підкорення, залежність. У поведінці і спілкуванні підтримується стереотипів, добре наслідує звичаї. Поганий організаторі керівник. Успішно працює за такими спеціальностями бухгалтер, фінансист, товарознавець, економіст, машиніст, канцелярист. Заповзятливий тип Обирає мету і завдання, які дають змогу виявити енергію, імпульсивність, ентузіазм. Рисами характеру є прагнення до лідерства, потреба у визнанні, заповзятливість, деяка агресивність. Віддає перевагу задачам, пов’язаним з керуванням, особистим статусом. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Це – завідувач, директор, телерепортер, товарознавець, дипломат, журналіст, брокер. Йому не по душі заняття, пов’язані зручною працею, а також такою, що потребує великої посидючості, концентрації уваги й інтелектуальних знань. Артистичний тип У стосунках з оточенням спирається на свою уяву та інтуїцію. Властивий емоційно складений погляд на життя. Риси характеру незалежність у прийнятті рішень, оригінальність мислення. Зазвичай неживе з правилами і традиціями. Віддає перевагу заняттям творчого характеру музиці, малюванню, діяльності в галузі гуманітарних наук. Високий рівень екстравертованості. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Сфери діяльності історія, філологія, мистецтво. ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ – це свідома діяльність людини, у процесі або внаслідок якої виникає щось нове нові думки, нові програми діяльності, нові предмети тощо. Різновидами творчої діяльності є історична творчість, технічна, наукова та художня творчість. Технічна творчість – це вдосконалення існуючих або створення нових машин, механізмів, апаратів і взагалі будь – яких засобів реалізації якоїсь мети. Вона є обов’язковою умовою технічного прогресу. Про велике значення
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
125
захоплення науковою творчістю, починаючи із підліткового та юнацького віку, свідчать біографії таких всесвітньо відомих винахідників і конструкторів, як С. П. Корольов (1906-1966), Є. О. Патон (1870 – 1953). ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
– це процес праці, який носить цілеспрямований, свідомий характер, та здійснюється за допомогою певних знарядь праці. ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ – це особливий різновид творчої діяльності, завдяки якій були створені кращі культурні цінності. Ця діяльність неможлива безобразного мислення, або вміння думати образами, картинами. Таке мислення, поряд з поняттєвим, тією чи іншою мірою притаманне кожній людині. Проте у людей художньо обдарованих (артистів, письменників, композиторів, художників тощо) воно є переважаючим. Важливо також уміти втілювати ці образи, створені фантазією, у поемах, танцях, картинах, музичних творах. Це вимагає досконалого володіння технікою письменницького ремесла, живопису, хореографії чи музичної майстерності, яке досягається лише найзавзятішою постійною працею. УСПІХ – це реалізована мета (або ціль
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
126
Конфлікт та його вирішення Структура конфлікту та його динаміка. Функції конфліктів та їх типологія. Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів. СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Перемагати – найдурніша справа. Не перемагати, а переконати – ось що гідне слави Гюго
Всі перебувають у стані війни зі всіма яку суспільному, такі в приватному житті, і кожен з самим собою Платон
Людські чвари не тривали б так довго, якби вся провина булана одній стороні Ф. Ларошфуко
Гальмувати себе потрібно на кожному кроці, і це повинно стати звичкою. людина без гальма – це зіпсута машина
А.Макаренко
Ніколи непотрібно говорити Ви мене не зрозуміли. Краще сказати Я погано висловив свою думку М. Робе
Стіна емоцій загороджує людині зовнішній і внутрішній світ одночасно
Авессалом Підводний
Мій секрет успіху полягає у вмінні розуміти точку зору іншої людини і дивитися з її тазі своєї точок зору Г. Форд
Основні поняття та мислесхеми до теми ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КОНФЛІКТУ – раптова або поступова зміна відносин між учасниками, що залежить від характерологічних особливостей,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
127
значущості переслідуваних ними цілей, факторів, що на них впливають. У своєму розвитку конфлікт долає такі стадії
1. Передконфліктна стадія (будь-якому конфлікту передують приховані або відкриті соціально-психічні процеси, прояви психічного світу особистості психічні стани, властивості.
2. Усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації (після усвідомлення конфлікту сторони переходять до конфліктної поведінки, яка спрямована на блокування досягнень протилежної сторони, її прагнень, намірів, цілей.
3. Інцидент (перше зіткнення конфлікт антів поштовхом для вступу в конфлікт може бути зовнішня чи внутрішня спонука, яка викликає певну реакцію жест, міміка, різке слово, недоброзичливий тон, фізична чи моральна образа, приниження гідності, необ’єктивна оцінка результату діяльності, байдужість.
4. Ескалація (зіткнення протиборних сторін у вигляді демонстративної поведінки, висловлювань, фізичних дій.
5. Кульмінація (верхня точка ескалації, що виражається у вибуховому епізоді конфліктної боротьби.
6. Пост конфліктна стадія (наступає при досягненні згоди між конфлікта- нтами або при вичерпанні ресурсів однієї чи обох сторін конфлікту. ЕСКАЛАЦІЯ КОНФЛІКТУ – характеристика динаміки конфлікту, його розпалювання, розростання розширення поглиблення конфлікту – тобто, залучення нових учасників і формування нових агресивних намірів. Безперервна (з постійно наростаючим рівнем напруженості і силою ударів Хвилеподібна (коли напруженість стосунків то посилюється, то спадає Крута (швидко наростаюча до крайніх проявів ворожості
 В’яла (повільно розгортається або тримається приблизно на одному рівні.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
128






КОМПРОМІС – стратегія поведінки в конфлікті, орієнтована на певні поступки збоку іншого учасника конфлікту. КОНКУРЕНЦІЯ – суперництво, активне змагання між окремими особистостями, зацікавленими в досягненні однієї і тієї ж мети, яке легко переходить у конфлікт при відповідному збігу обставині активному застосуванні конфліктогенів спілкування. КОНСЕНСУС – збіг думок, принципів, узгоджене прийняття рішення усіма учасниками. КОНФЛІКТ – процес зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів, установок опонентів суперечність, що виникає між людьми у зв’язку з вирішенням питань виробничого, громадського або особистого характеру. У психології виділяють такі види конфліктів внутрішньоособистісний (інтраіндивідуальний), коли відбувається зіткнення протилежноспрямованих мотивів, потреб, інтересів, прагнень і т. ін. в однієї людини міжособистісний (інтеріндивідуальний), коли є зіткнення між окремими людьми, які мають неспівпадаючі, несумісні цілі або дотримуються несумісних цінностей. До цієї ж групи належать конфлікти конкуренції, де конфліктуючі сторони мають однакову мету, але досягнути її може лише одна з Ступінь напруженості Ступінь напруженості Час Час безперервна хвилеподібна крута в’яла
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
129
них міжгруповий, коли конфліктуючими сторонами виступають організації чи соціальні групи, що мають несумісні цілі і своїми практичними діями заперечують одна одну. Конфлікт має власну динаміку перебігу, яка видозмінюється за часом залежно від кожного конкретного випадку. Конкретні умови виникнення конфлікту передбачають форму його розвитку та перебігу – приховану (латентну) або відкриту. Існує початок конфлікту (конфліктна ситуація, його розвиток і розв'язання. Розв'язання конфліктує важливим кроком у встановленні рівноваги і стабільності. У протилежному випадку конфлікт може перетворитися на тривалу кризу. Розв'язання конфлікту – це повага до відмінностей і прийняття їх. Бажання зрозуміти іншу сторону – найголовніша умова творчого розв'язання конфлікту. КОНФЛІКТ ВЕРТИКАЛЬНИЙ – конфлікт між працівниками різних ієрархічних рівнів. КОНФЛІКТ ВНУТРІГРУПОВИЙ – конфлікт між мікро групами в колективі, особистістю і мікро групою, особистістю і цілим колективом. КОНФЛІКТ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ – стан невдоволеності людини обставинами життя, пов’язаний з наявністю в неї двоїстих почуттів, інтересів, цілей, потягів і потреб, які відображають суперечливі зв’язки з соціальним середовищем і затримують прийняття рішення. КОНФЛІКТ ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ – конфлікт між рівними за своїм службовим становищем працівників. КОНФЛІКТ ДЕСТРУКТИВНИЙ – конфлікт, що перешкоджає ефективній взаємодії і прийняттю рішення. КОНФЛІКТ КОНСТРУКТИВНИЙ – конфлікт, який позитивно впливає на структуру, динаміку і результативність соціально-психологічних процесів,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
130
служить джерелом самовдосконалення і саморозвитку особистості, сприяє прийняттю обґрунтованих рішень і розвитку взаємовідносин. КОНФЛІКТ МІЖГРУПОВИЙ – конфлікт між мікрогрупами в колективі або між різноманітними соціальними групами, які відстоюють протилежні інтереси, переслідують несумісні цілі і протидіють одне одному. КОНФЛІКТ МІЖОСОБИСТІСНИЙ – конфлікт, який характеризується протиборством між двома діючими суб’єктами, зумовлений різнонаправленіс- тю ціннісно-мотиваційних орієнтацій, боротьбою за обмежені ресурси, статус, формуванням негативного ставлення один до одного. Залежно від обумовлених спільною діяльністю стосунків, потребу спілкуванні розрізняють типи міжособистісних конфліктів Конфлікти, породжені перепонами в досягненні цілей спільної діяльності Конфлікти, породжені перепонами в досягненні особистих цілей реалізація особистого потенціалу, прагнення до професійного зростання, визнання Конфлікти, спричинені протидією окремих людей соціальним нормам Особистісні конфлікти, зумовлені несумісністю індивідуальних психологічних рис. КОНФЛІКТ РЕАЛЬНИЙ – конфлікт, викликаний незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим розподілом між ними деяких переваг, спрямований на досягнення конкретного результату. КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ – ситуація прихованого або відкритого протиборства двох або декількох учасників, кожен з яких має свої цілі, мотиви, засоби і способи вирішення проблеми, яка має особисту значущість для кожного з учасників усвідомлення протиріччя між учасниками, яке супроводжується негативними емоціями, що спонукає опонентів шукати привід
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
131
для конфліктної взаємодії, виробляти стратегію, тактику і технологію конфліктної боротьби.
КОНФЛІКТОГЕНИ – слова, жести, оцінки, судження, дії або безділь- ність однієї або двох взаємодіючих сторін, здатні привести до конфліктної ситуації і її переростання в реальний конфлікт. МОТИВИ КОНФЛІКТУ
– внутрішні спонукальні сили, що підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту.
ОБ’ЄКТ КОНФЛІКТУ – конкретна його причина, мотивація, рушійна сила. ОБРАЗИ КОНФЛІКТНОЇ СИТУАЦІЇ
– структурний елемент конфлікту, який охоплює уявлення його учасників про себе (свої потреби, можливості, цілі, цінності, протилежну сторону (її потреби, цілі, цінності, можливості інших учасників конфлікту) та уявлення учасників конфлікту про середовище й умови його перебігу. СУПЕРНИЦТВО – стратегія поведінки учасника конфлікту, яка полягає в орієнтації на свої інтереси, нав’язуванні іншій стороні кращого для себе рішення, відкритій боротьбі за реалізацію своїх інтересів. СТРУКТУРА КОНФЛІКТУ – сукупність стійких зв’язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система і процес. Основними його елементами є сторони (учасники, суб’єкти), об’єкт, умови перебігу, образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту, мотиви, позиції сторін.

О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
132
СТИЛІ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ (СІТКА ТОМАСА-КІЛМЕНА) В основу її покладено співвідношення між бажанням задовольнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) й увагою до інтересів інших людей (діючи спільно чи індивідуально. У графічній формі п'ять стилів за цією системою представлені в так званій сітці






СТОРОНИ КОНФЛІКТУ
– учасники конфліктної взаємодії, конфліктуючі або протилежні сторони, якими можуть бути окремі індивіди, група або соціальна структура. ТАКТИКИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ
 Розв’язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Ця тактика передбачає реальне встановлення причини конфліктного зіткнення, визначення зони поширення конфлікту, виявлення реальних мотивів, що зумовили його виникнення.
 Розв’язання конфлікту з урахуванням його цілей. Виявлення та усвідом- млення розбіжностей у розумінні цілей, відмежування цілей, що пов’язані з міжособистісною взаємодією (особисті домагання, стилі поведінки) від цілей Задоволення власних і
нтересів
Задоволення інтересів іншої сторони конфлікту Індивідуальні дії Спільні дії Стиль компромісу
Стиль конкуренції Стиль співпраці Стиль ухилення Стиль пристосування Активні дії
Пас ив ні дії
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
133
соціальної взаємодії вирішення виробничих завдань, виконання функціональних обов’язків, визначення стратегій управління організацією.
 Розв’язання конфлікту з урахуванням його функцій. Переконання учасників конфлікту у можливості владнання стосунків шляхом обміну думками, уточнення позицій.
 Розв’язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізнавального стану учасників полягає втому, щоб показати негативний вплив емоційного напруження на учасників конфлікту.
 Розв’язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Розуміння і врахування специфічних рис характеру, особистісних властивостей членів групи, які можуть слугувати причинами конфліктних ситуацій.
 Розв’язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. Можливість вибору найкращих засобів впливу на конфліктуючі сторони шляхом передбачення можливих варіантів та наслідків завершення конфліктів. Наслідки конфліктів залежно від їхнього змісту 1) повна ліквідація конфронтації через взаємне примирення 2) зникнення конфронтації, коли один з учасників перемагає, а інший визнає себе переможеним або обидві сторони програють чи задовольняють свої домагання 3) послаблення конфлікту взаємними поступками 4) трансформація конфлікту, перехід його в змінений або принципово новий конфлікт 5) поступове згасання конфлікту 6) механічне знищення конфлікту (ліквідація розподілу, організації, звільнення учасника.
 Розв’язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктую- чих сторін. Врахування низки етичних умов при діловому конфлікті (взаємного прагнення слухати, адекватно сприймати інформацію. Важливу роль у етиці доказів, етиці згоди, етиці критики відіграють рефлексія та емпатія. ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТУ Щодо сутності людських стосунків конфлікт є протиборством, зіткненням протилежних тенденцій, оцінок, принципів, еталонів поведінки щодо предмета конфлікту.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
134
Збоку цілей конфлікт відбиває прагнення затвердити принцип, вчинок, ідею, самоствердитися. З точки зору стану міжособистісних стосунків конфлікт є деструкцією стосунків на емоційному, пізнавальному та поведінковому рівнях. Якщо у визначенні конфлікту спиратися на його суб’єктів, то він може розглядатися як форма комунікації. Конфлікт як психічний стан є водночас захисною та емоційно забарвленою реакцією на ситуації, що психологічно травмують людину, на перепони в досягненні певних цілей.
















О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
135
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін Навч. посіб. – К КНЕУ, 2006. – 708 с.
2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація Навчальний посібник.
– К ВЦ Академія, 2006. – 256 с.
3. Гуменюк О.Є. Психологія впливу Монографія. – Тернопіль Економічна думка, 2003. – 304 с.
4. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Монографія. – Тернопіль Економічна думка, 2002. – 186 с.
5. Донченко Е.А. Социетальная психика. – К Наукова думка, 1994. - 208 с.
6. Загальна психологія Хрестоматія Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В.
Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.. – К Каравела, 2007. – 640 с.
7. Дубравська ДМ. Основи психології Навч. посібник. – Львів Світ, 2001.
– 280 с.
8. Комінко С, Курант Л, Самборська О, Федотюк Т, Ніколенко С. Психологія в менеджменті. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1999, --
400 с.
9. М’ясоїд ПА. Загальна психологія. – К Вища школа, 2000. – 479 с.
10. Основи психології Підручник / За ред.. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К Либідь, 1996. – 632 с.
11. Психологія. З викладом основ психології релігії / Під ред.. о. Юзефа
Макселона. Пер. З пол.. Т. Чорновіл. – Львів «Свічадо», 1998. – 320 с.
12. Психологія Підручник / Ю. Л. Трофімов, ВВ. Рибалка, ПА. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – 3-тє вид, стереотип. – К Либідь, 2001.
– 560 с.
13. Робочий зошит з курсу Психологія і педагогіка / Укладач Ященко Е.М.
– Тернопіль. – 2005.
14. Русинка І.І. Конфліктологія. Навчальний посібник. – Тернопіль, 2003, –
293 с.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
136

15. Русинка І.І. Психологія Навчальний посібник. – К Знання, 2007. – 367 с.
16. Сілаєва ТО. Філософія Курс лекцій. – Тернопіль, СМП «Астон». – 2000.
– 160 с.
17. Словник-довідник з соціальної психології управління / за ред.. С.Б.
Комінко. – Тернопіль Підручники і посібники, 1996. – 96 с.
1 1
8 8
.
Степанов ОМ, Фіцула ММ. Основи психології і педагогіки. Посібник.-
К: Академвидав., 2003.


– 504 с
19. Фіцула ММ. Педагогіка Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К Видавничий центр Академія, 2002. –
528 с.
20. Фурман А. В. Психодіагностика особистісної адаптованості. – Тернопіль Економічна думка, 2000. – 197 с.
21. Фурман А. В. Психокультура української ментальності. – Тернопіль Економічна думка, 2002. – 132 с.
22. Цигульська Т. Ф. Загальна та прикладна психологія / Курс лекцій. – К Наукова думка. – 2000. – 190 с.
23. Ященко В. М. Опорні конспекти з психології і педагогіки. – Тернопіль
Астон, 2004. – 182 с.
24. Ященко В. М. Основи психології і педагогіки. Пробний навчальний посібник для студентів непедагогічних спеціальностей. – Тернопіль
Астон. 2004. – 304 с.




О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
137

*** Вогонь не згасає лише тому, що від нього запалили інший вогонь
Лукіан Нові умови розвитку освітив Україні визнали пріоритетним напрямком гуманізацію вищої школи, утвердження нових цінностей яку менеджменті, економіці, бізнесі такі в підготовці майбутніх фахівців.
Саме життя на сьогодні ставить педагогіку нової формації – особистісно-зорієнтовану, яка б допомагала особистості орієнтуватися в системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, нарощувати в кожній людині її суб’єктивний потенціал, вміти планувати стратегію власного життя і нести відповідальність за свій життєвий вибір. Окреслені вище параметри зумовлюють інтенсивний пошук серед науковців і педагогів з метою визначення певного спектру знань і нових технологій з їх засвоєння, покликаних допомогти молодій людині усвідомити себе як особистість, здатної до самовиявлення в тій сфері діяльності, яка відповідає їх задаткам і здібностям. Сьогодні необхідне цілеспрямоване системне забезпечення психолого-педагогічної підготовки фахівців економічної сфери діяльності. Роботу в цьому напрямі треба розпочинати ще на початковому етапі навчання у ВНЗ. Безперечно, не можна обмежити свої знання з психології та педагогіки запропонованим Вам словником-довідником. Щоб глибоко оволодіти психологією та педагогікою нарівні сучасних вимог, необхідна систематична і наполеглива праця над першоджерелами, періодичними виданнями і новими публікаціями. Та є надія, що цей довіднику якійсь мірі зорієнтує вас на проникнення у таємниці поведінки, пізнання та самопізнання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал