О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки




Сторінка7/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
89
Описані типи темпераменту у чистому вигляді рідко трапляються вжитті. У більшості людей поєднуються риси різних темпераментів, тому важко віднести ту чи іншу людину до певного типу темпераменту. У тих випадках, коли в людини виявляються риси різних темпераментів, слід говорити про змішаний тип темпераменту. ХАРАКТЕР – (від гр.character – ознака, риса, особливість) – неповторне стійке поєднання психічних властивостей і сукупність відносно сталих набутих рисі якостей людини, що виявляються в її поведінці, уставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Термін грецького походження, у наукове та побутове використання його вперше ввів давньогрецький вчений, філософі друг Арістотеля Теофраст (ІV-ІІІ ст. дон. е. ТИПИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (ЗА І. ПАВЛОВИМ): сильний, врівноважений, рухливий тип – сангвінік сильний, врівноважений, інертний тип – флегматик сильний, неврівноважений тип – холерик слабкий тип – меланхолік.
ФАКТОРИ-ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ЗДІБНОЇ ОСОБИСТОСТІ (за Ю. Фоміним): Спадковість Вплив навколишнього середовища Екстрасенсорні (гіпнотичні) впливи Власні вольові зусилля. ШКАЛА ТЕМПЕРАМЕНТУ (за В. Шелдоном):
1. Вісцеротонія
2. Соматотонія
3. Церебротонія
1 2
3 1. Розслабленість у поставі й рухах
1. Впевненість у поставі й рухах
1. Стриманість манері рухів, скутість у поставі
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
90

2. Любов до комфорту
2. Любов до фізичних навантажень і пригод
2. Надмірна фізіологічна реактивність
3. Уповільнення реакції 3. Енергійність
3. Підвищена швидкість реакції
4. Любов до їжі
4. Потреба в рухах і задоволення від них
4. Схильність до інтимності
5. Соціалізація харчової потреби
5. Прагнення до панування, потреба влади
5. Надмірне розумове напруження, підвищений рівень уваги, тривожність
6. Задоволення від процесу травлення
6. Схильність до ризику 6. Скритність почуттів, емоційна стриманість
7. Любов до ввічливого обходження
7. Рішучі манери
7. Неспокійні рухи очей і обличчя
8. Соціофілія схильність до громадського життя)
8. Хоробрість у бою
8. Соціофобія (страх перед соціальними контактами)
9. Привітність із усіма
9. Агресивність у змаганні
9. Утруднення у встановленні соціальних контактів
10. Бажання похвали і схвалення
10. Психологічна нечутливість, емоційна черствість
10. Труднощі у набутті нових звичок, слабкий автоматизм
11. Орієнтація на інших 11. Клаустрофобія боязнь закритого простору)
11. Агорафобія (страх відкритого простору)
12. Стабільність емоційних виявів
12. Відсутність жалості і такту
12. Невміння передбачати ставлення до себе Інших людей
13. Терпимість
13. Гучний голос
13. Тихий голос, острах викликати шум
14. Безтурботна задоволеність
14. Спартанська байдужність до болю
14. Надмірна чутливість до болю
15. Глибокий сон
15. Загальна галасливість
15. Недостатній сон, хронічна втома
16. Безхарактерність
16. Зовнішній вигляд відповідає більш літньому віку
16. Юнацька жвавість манері зовнішнього вигляду
17. Легкість у спілкуванні і вираженні почуттів вісцеротонічна
17. Екстраверсія у вчинках, але скритність у почуттях і емоціях,
17. Церебротонічна
інтроверсія
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
91
екстраверсія соматотонічна екстраверсія
18. Товариськість і м'якість у стані сп'яніння
18. Агресивність і наполегливість у стані сп'яніння
18. Стійкість до дії алкоголю й інших депресантів
19. Потреба в людях у важку хвилину
19. Потяг до дії у важку хвилину
19. Потяг до усамітнення у важку хвилину
20. Орієнтація на дитинство і сімейні взаємини
20. Орієнтація на юнацькі цілі і заняття
20. Орієнтація на пізні періоди життя ЯКОСТІ ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ
1. Лабільність – швидкість виникнення та протікання збудження і гальмування
2. Сензетивність – визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини реакцію
3. Реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники
4. Активність – характеризується тим, наскільки людина активна під час подолання перешкод
5. Темп реакцій – швидкість протікання психічних процесів та реакцій
6. Пластичність – гнучкість, легкість пристосування до нових умов
7. Ригідність – інертність, нечутливість до зміни умов
8. Екстраверсія – спрямованість особистості на довкілля, на оточуючих людей, предмети, події
9. Інтроверсія – фіксація особистості на собі, на своїх переконаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість
10. Емоційна збудливість – характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
92
ПСИХІЧНІ СТАНИ ОСОБИ Характеристика психічних станів людини. Форми вияву афективної сфери особистості. Види станів. Стрес та адаптація людини в соціумі. Основні поняття та мислесхеми





АГРЕСИВНІСТЬ – відносно стійкий емоційний стан особистості, що передбачає готовність до агресивної поведінки і проявляється в гніві, злості, діях проти інших людей, якщо ті заважають задоволенню потреб або досягненню мети. АСТЕНІЧНІ СТАНИ – стани, що погіршують життєдіяльність людини. АФЕКТ (від лата хвилювання, пристрасть) – короткочасне бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, раптова радість, під час якого знижується ступінь самовладання дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму. Перебіг афекту супроводжується напруженою мімікою та жестикуляцією. В стані афекту послаблюється робота кори головного мозку, підвищується роль підкірки.
ПСИХІЧНІ СТАНИ ПІЗНАВАЛЬНІ ЕМОЦІЙНІ ВОЛЬОВІ ЗАМИСЛЕНІСТЬ РІШУЧІСТЬ ТРИВОГА НАСТРОЇ РОЗГУБЛЕНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ АФЕКТИ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
93
ГНІВ – відчуття незадоволеності якоюсь подією або явищем, вираження різкого негативного ставлення до нього. ДЕПРЕСІЯ – (від лат. depressio - пригнічення, придушення) – стан душевного розладу, пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. Характеризується негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних (пов’язаних з пізнанням) уявлень і загальною пасивністю поведінки. суб’єктивно людина в стані депресії відчуває насамперед важкі , неприємні емоції та переживання – туга, відчай. Потяги, мотиви, вольова активність різко занижені. В стані депресії мають місце думки про особисту відповідальність за різноманітні неприємні, важкі події, які відбуваються вжитті людини чи близьких їй людей. Почуття вини за події минулого і відчуття безпомічності перед обличчям життєвих труднощів поєднуються з безперспективністю. Для поведінки в стані депресії характерна повільність, безініціативність, швидка втомлюваність. У важких, довготривалих станах депресії можливі спроби самогубства. НАСТРІЙ – це в значній мірі виражений емоційний стан людини, який існує впродовж тривалого часу і визначає її загальний тонус. Настрій є емоційною реакцією не на безпосередні наслідки певних подій, а на їхнє значення для людини в контексті її загальних життєвих планів, інтересів та очікувань. НЕВРОЗ – стан, викликаний неможливістю вирішити проблему позитивно й раціонально, який супроводжується виникненням болісних і обтяжливих невдач, незадоволених потреб, неможливістю досягнення життєвих цілей, втратою сенсу життя. ПЕРЕЖИВАННЯ – будь-який емоційно-забарвлений стані явище реальної дійсності, які особистість перепускає через свою свідомість і які стають для неї подіями власного життя.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
94
ПРИСТРАСТЬ – сильне, глибоке й тривале почуття, яке ніби поглинає особистість. ПСИХІЧНИЙ СТАН – цілісна характеристика психіки людини, яка фіксує момент сталості і своєрідності в динаміці психічних явищ це форма реагування, яка виражає ставлення людини до явищ власної психіки, що розкриваються в процесі взаємодії з навколишнім середовищем у певний момент часу за певних умов. Види психічних станів виділяють у залежності від таких параметрів впливу на особистість (стенічні й астенічні переважних форм психіки (пізнавальні, емоційні, вольові глибини сприйняття (глибокі, поверхневі часу протікання (короткочасні, тривалі та ін.)
ПСИХОГЕНІЇ – розлади психіки, що виникають в результаті психічних травм. Травмуючий вплив може бути одноразовим, одномоментним, а може приймати характер відносно слабкого, але тривалого негативного впливу. Види психогеній: ятрогенія (надумана, нав’язана хвороба, іпохондрія (страх перед хворобою. САМОРЕГУЛЯЦІЯ – усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого становища. Самосвідомість передбачає виділення людиною самої себе, свого Я від усього, що її оточує. Виникнення самосвідомості пов’язане з певним рівнем розвитку свідомості і є необхідною умовою становлення особистості. Завдяки самосвідомості людина набуває здатності до самоконтролю, має можливість самостійно спрямувати та контролювати свої вчинки і виховувати себе.
СТЕНІЧНІ СТАНИ – стани, що активізують життєдіяльність людини, посилюють її енергію, спонукають до діяльності.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
95
СТРАХ – одна з первинних, гострих емоцій, що характеризується обширними тілесними змінами, і поведінкою втечі чи характером ховання. Страх є емоційною відповіддю на наступаючу небезпеку. Більшість страхів пов'язані з болем (напр.: страх висоти пояснюють страхом болю при падінні. Теоретики досліджень поведінки, такі як Джон Ватсон і Пол Екман, стверджують, що страх є однією з декількох основних емоцій (напр.: радість і гнів. Страх є механізмом виживання, і зазвичай трапляється у відповідь на конкретний негативний стимул. Серйозний страх є відповіддю на деяку грізну небезпеку що насувається, тоді як дріб'язковий повстає при зіткненні з незначною небезпекою. Страх може визначатися різними термінами залежно від ступеню. Особистий страх значно різниться в рівнях від м'якої обережності до крайньої фобії і параної. Страх має відношення до багатьох емоційних станів включаючи хвилювання, стурбованість, параною, жах, паніку (суспільну та особисту) і комплекс переслідування. Страхи можуть бути фактором всередині ширшої суспільної мережі, де особисті страхи синергійно формують масову істерику. СТРЕС (від англ. stress – тиск, напруження) – індивідуальна реакція організму людини на екстремальну ситуацію, яка вимагає певної перебудови функцій організму, його адаптації. ФАЗИ СТРЕСУ
1. Тривожність – стан підвищеного психологічного дискомфорту, переживання з приводу подій, які мають відбутися, стан невпевненості у своїх силах і можливостях, самонавіювання негативній думок. Людина сприймає щось незвичне, не може собі його пояснити і це викликає в неї певне занепокоєння. А організм одразу готується до захисту (саме тут і виявляються фізіологічні симптоми стресу.
2. Адаптація – це період пристосування до нової ситуації, небезпеки, яка виникла. У цей час настає так звана рівновага протидії захисних сил нервової системи і впливів зовнішнього середовища (чинника стресу. Як стверджує
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
96
канадський фізіолог, директор Інституту експериментальної медицини та хірургії в Монреалі Г. Сельє, ця фаза називається «еустрес» (від гр. «еу» – гарний. Оскільки стрес випадає на долю однієї системи, інша в цей час відпочиває. Сельє звертає увагу нате, що в повсякденному житті термін стрес чомусь обов'язково пов'язують лише з несприятливою для організму реакцією. Насправді ж діяльність, зумовлена стресом, може бути і приємною, і неприємною. Г. Сельє наголошує Повна свобода від стресу – це смерть. Стрес спонукає нас до нових висот.
3. Виснаження – це і є третя фаза стресу. Саме під час виснаження позитивний стрес переходить у негативний, або, за Г.Сельє, «ди-стрес». Відповідно до експериментальних досліджень, вчений визначив такі стадії стресу тривалий страх – виснаження нервової системи – смерть. ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio – обман, розлад, крах планів) – психологічний стан людини, який викликається суб’єктивно неподоланими труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети чи до вирішення завдань переживання невдачі, почуття розчарування, крах надій. Це завжди болісне переживання невдачі або протиріччя, яке не піддається вирішенню. Вона супроводжується гамою негативних емоцій гнівом, роздратуванням, почуттям провини. Фрустрації найчастіше піддаються емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, незагартовані, погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвинутими вольовими рисами характеру.



О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
97
Змістовий модуль 2 Розвиток і становлення соціально зрілої особистості. Міжособистісні стосунки. Спілкування
Етика взаємостосунків, розвиток міжособистісних стосунків, етикет. Спілкування види, рівні, засоби, сторони та функції. Психологічні механізми взаєморозуміння в спілкуванні. Невербальна комунікація та її види. Комунікація, перцепція та інтеракція у просторі міжособистісної взаємодії. Поняття про психологічну сумісність. СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Заговори, щоб я тебе побачив Сократ
Ви можете не говорити того , що видумаєте, але це не означає, що ви повинні говорити проте, чого ви не думаєте в першому випадку – це мудрість, в другому – лицемірство В. Лібкнехт
Парадокс спілкування щоб розкрити свою індивідуальність, людині потрібно вступити в спілкування з іншими людьми. Але саме для того, щоб вступити в спілкування з іншими людьми, свою індивідуальність потрібно обмежити П. Таранов
Я вважаю, що єдиний бар’єр, який заважає спілкуванню між людьми, це наша природна тенденція судити, оцінювати, схвалювати або не схвалювати твердження іншої людини чи групи К. Роджерс
Сказати – не означає почути. Почути – не означає зрозуміти. Зрозуміти – не означає погодитись. Погодитись – не означає застосувати. Застосувати – не означає втримати К. Лоренц
Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить Б. Наполеон
Жаль, що не існує навчального закладу, де навчали б слухати. Хорошому керівнику потрібно вміти слухати не менше, ніж говорити Л. Якокка
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
98
Основні поняття та мислесхеми до теми АТРАКЦІЯ (від лат. attrahete – приваблювати, притягувати) – поняття, яке означає процес виникнення при сприйнятті людини людиною взаємного притягування (тяготіння) людей один до одного, механізм формування дружніх почуттів, симпатій, любові. Формування прив’язаності виникає в суб’єкта як результат його специфічного відношення, оцінка якого породжує різноманітну гаму почуттів (від неприязні до симпатії і навіть кохання) і проявляється у вигляді особливої соціальної установки на іншу людину. Основа ставлення співрозмовника до нас закладається в перші 15 секунд розмови з ним. Щоб успішно пройти через мінне поле перших 15 секунд, необхідно використати правило трьох плюсів. Спеціалістами помічено щоб з самого початку знайомства чи бесіди прихилити до себе співрозмовника, потрібно дати йому, як мінімум, три психологічних плюси (теж саме стосується і закінчення бесіди. Існує, звичайно, багато можливих плюсів, але найбільш універсальними з них вважають комплімент, посмішку, ім’я співрозмовника та підняття його значимості.
БАР’ЄРИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ У СПІЛКУВАННІ
1. Естетичний – виникає на основі перших вражень про людину, насамперед з її зовнішнього вигляду, манери поведінки, стилю одягу.
2. Інтелектуальний – нерівномірність розвитку проявів інтелекту у різних людей (водних людей розвинений теоретичний інтелект, в інших – практичний, водних виражена здатність до цілісного художнього пізнання світу, в інших – до логічного осмислення і наукового відтворення.
3. Мотиваційний – виникає при незацікавленості співбесідника думками партнера, відсутності мотиву, який спонукав би до розуміння.
4. Емоційний – виникає на основі антипатії при відсутності емоційного комфорту у взаєминах між людьми.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
99

БАР’ЄР ПСИХОЛОГIЧНИЙ – внутрiшня перешкода, яка заважає людинi думати i правильно поводити себе серед iнших людей. Часто виникає у сфер дiлових i особистих взаємостосункiв i перешкоджає встановленню вiдкритих i довiрливих взаємин мiж людьми. ВИДИ СПІЛКУВАННЯ
- Міжособистісне спілкування передбачає спілкування окремих людей
- Особистісно-групове – спілкування окремої особистості з групою людей міжгрупове – спілкування груп людей.
- Безпосереднє спілкування – коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч;
- Опосередковане – особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи або інших людей.
- Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин
- Довготривале – тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин.
- Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб'єкти спілкування досягнули поставленої мети
- Незавершене – відзначається тим, що хоча б один суб'єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети. ДИСТАНЦІЇ У СПІЛКУВАННІ інтимна дистанція (до 0,5 м) використовується за довірливих стосунків, на прийомі у лікарів, при пошитті одягу, у спорті, танці міжособистісна дистанціям у бесідах з друзями, сусідами, родичами соціальна дистанціям) для неформальних соціальних та ділових стосунків публічна дистанціям і більше) використовується при публічних виступах перед великою аудиторією слухачів.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
100
ЕМОЦІЙНИЙ БАР’ЄР У СПІЛКУВАННІ – виникає тоді, коли у взаєминах між людьми відсутній емоційний комфорт – стан максимальної емоційної зручності у природньому і соціальному середовищі. Емоційні бар’єри виникають на основі антипатії – почутті неприязні, відрази.
ЕМПАТІЯ (від англ. – співчуваю, вміння поставити себе на місце іншого) – 1) розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи, емоційна чуйність, пристрасне проникнення її проблемами та інтересами 2) співпереживання, співчуття як спроба індивіда поставити себе на місце іншого, переймання проблемами іншої людини як своїми власними, що спонукає здебільшого до надання допомоги 3) позараціональне пізнання особистістю внутрішнього світу інших осіб – впочування – як загальнолюдська здатність емоційно відгукуватися на переживання і страждання оточуючих, що має соціокультурне походження і залежить від рівня соціального і духовного розвитку особистості (за А.Фурманом). Емоційна природа емпатії виявляється втому, що ситуація іншої людини не стільки продумується, скільки відчувається. Емпатія сприяє збалансованості міжособистісних стосунків. Прояв емпатії в спілкуванні свідчить про загальну установку не стільки на розуміння формального боку спілкування, скільки на входження в його прихований зміст, психічний стан іншої людини, що відображається насамперед невербальними засобами – інтонацією, жестами, позами.
Емпатійні тенденції є в кожної людини, але їхній розвиток залежить значною мірою від умов виховання та соціального оточення. Формуючи образ свого Я, дитина нерідко адресує вчинки собі, так, як це робили щодо неї дорослі. Вона програє соціальні ролі інших, переносячи власне Яв об’єкти своєї уяви. Така децентрація Я дедалі частіше здійснюється у внутрішньому плані. Репертуар ролей кожної людини тим ширший, чим багатший її соціальний та емоційний досвід. Емпатійність особистості визначає не тільки її орієнтацію в соціальному середовищі, ай значущість засобів впливу на людей.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
101

ЕМПАТІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ – безоцінковий зворотний зв’язок, мета якого – підтримати, дати зрозуміти, що проблема, котра хвилює співбесідника, і слухачем сприймається як важлива. ЕСТЕТИЧНИЙ БАР’ЄР У СПІЛКУВАННІ – виникає на основі перших вражень про людину, насамперед з її зовнішнього вигляду, манери поведінки, стилю одягу. ЕФЕКТ ГРУПОВОЇ ПОЛЯРИЗАЦІЇ – явище психологiчного подiлу групи людей на двi пiдгрупи, кожна з яких дотримується полярно протилежної думки про питання, що обговорюється.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від лат. identicus – тотожний і facio – роблю) – 1) прийом наукового пізнання, при якому встановлюються тотожність, подібність об’єктів завдяки спільності певних рис, ознак 2) уподібнення себе (здебільшого неусвідомлене) комусь значимому іншому як знаку чи еталону (поведінки, спілкування, учинків) на основі реального або уявного емоційного зв’язку з ним та проникнення в його особистісно-смислове поле життєдіяльності 3) механізм психологічного захисту, дія котрого полягає або в несвідомому уподібненні об’єкту, що викликає страх, або в приписанні (проекції) іншій людині своїх властивостей, мотивів, думок, почуттів. У соціальній психології широко застосовується при вивчені малих груп, класифікацій лідерів, типології особистості. Ідентифікація тісно пов’язана з моделюванням як методом сучасного наукового пізнання. Рівні ідентифікації Імітація. Сутність імітації полягає в безпосередньому відбитті у діях і вчинках стосунків між людьми. Головний засіб засвоєння соціального досвіду дитиною – це імітація, яка має неусвідомлений характер, але завдяки їй дитина відображає певні соціальні дії й просувається впізнанні інших людей. У дошкільному віці імітація ускладнюється перетворенням засвоюваного змісту.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
102
У шкільному віці вона стає більш свідомою, але неусвідомлювані її елементи зберігаються протягом тривалого часу. Оцінювання. Зміст цього рівня полягає у з’ясуванні соціально прийнятних форм поведінки та оцінювання інших людей. Передумовою становлення цього рівня виступає перехід від імітації зовнішніх виявів поведінки дорослих до уявлення про їхні внутрішні особливості, які пізнаються опосередковано. Формування еталонів та стереотипів поведінки забезпечує взаємодію, уніфікує і полегшує спілкування та взаємне пізнання. Розуміння. Потреба в інтерпретації поведінки виступає на передній план, коли ми контактуємо з незнайомими людьми, стикаємося з новими формами поведінки, незвичними вчинками добре знайомих нам людей. Виникає потреба в переструктуруванні проблемної ситуації, яка немає аналогів однозначного тлумачення. Тому неусвідомлюваний намив іншій діяльності механізм інтерпретації починає виступати як розумове завдання, що виходить за межі оцінювання. І тоді для адекватної інтерпретації поведінки інших людей потрібний перехід від оцінювання до суто розуміння. ІМІДЖ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ – це зовнiшнiй вигляд, вмiння триматись з людьми в дiловій i неформальній обстановці, оформлення кабiнету, службових паперiв, дiловий стиль роботи, рівень органiзованостi, вiд чого значною мiрою залежить успiх в бiзнесi. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ БАР’ЄР У СПІЛКУВАННІ – у кожної людини різні прояви інтелекту розвиваються нерівномірно. Водних людей розвинений інтелект теоретичний, в інших – практичний, в перших – виражена здатність до цілісного художнього пізнання світу, в інших – до логічного осмислення і суворого наукового відтворення. Це спричинює виникнення даного феномену.
ІНТЕРАКЦІЯ – 1) когнітивна взаємодія людей, в якій у кожного актуалізується образ, з яким особа взаємодіє 2) побудова спільної стратегії
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал