О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки




Сторінка6/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
ТЕЙ
ОСОБИ
СТОС
ТІ СПОНУКАЛЬНА ВИДИ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ СИСТЕМНІ У ВИБОРІ МОТИВІВ І ЦІЛЕЙ У ВОЛЬОВИХ ДІЯХ ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
76
Психічні властивості особистості
Темперамент та його прояви. Природа і сутність характеру людини. Спрямованість, інтереси, нахили особистості. Здібності та їх розвиток. СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Секрет генія – це робота, наполегливість і здоровий глузд Т. Едісон
Якщо всі здібності нероздільно з’єднані з душею як суб’єктом і якщо правда не може загинути, то як можна сумніватися в безсмертності душі
Св. Августин

« Хороші характери, які хороші твори, не стільки вражають на початку, скільки під кінець Ф. Вольтер
Людина – це велика глибина. Легше порахувати її волосся, ніж почуття та схильності її серця
Св. Августин Основні поняття та мислесхеми АКЦЕНТУАЦІЯ – це крайні варіанти норми як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру вирізняються відсутністю одночасного вияву властивих психопатіям тріади ознак стабільності характеру в часі, тотальності його виявів у всіх ситуаціях, соціальної дезадаптації. Їм властива вразливість особистості стосовно не кожного (як при психопатіях), а лише певних психотравмуючих впливів, адресованих так званому місцю найменшого опору певного типу характеру, при збереженні стійкості до інших. Залежно від міри виразності розрізняють явній приховані (латентні) акцентуації характеру, які можуть переходити одна водну під впливом різних чинників, серед яких важливими є особливості сімейного виховання,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
77
соціального оточення, професійної діяльності, фізичного здоров'я. У підлітковому віці більшість акцентуацій характеру, як правило, згладжуються, компенсуються. У складних психогенних ситуаціях, що тривалий час впливають на слабку ланку характеру, акцентуації характеру можуть не тільки спричинити гострі афективні реакції, неврози, ай формування психопатичного (ненормального) розвитку. Оскільки акцентуації характеру межують з відповідними видами психопатичних розладів, їх типологія базується на детально розробленій у психіатрії класифікації психопатій, відбиваючи і властивості характеру психічно здорової людини. АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ (за К. Леонгардом):
1. Демонстративні особистості. Цей тип характеризується підвищеною здатністю до витіснення із свідомості неприємних фактів і події, власних помилок і недоліків, що має прояву неправдивості фантазії, удаванні. Характерні також авантюристичність, пихатість, утеча в хворобу, якщо незадоволена потреба у визнанні. Дуже егоїстичні, прагнуть уваги до себе і визнання, часто видають бажане за дійсне, лукаві, пристосовуються, артистичні, обдаровані багатою фантазією, схильні до істерії.
2. Педантичні особистості. Цей тип протилежний демонстративному. Характерні ознаки підвищена ригідність, інертність психічних процесів, нездатність до витіснення травмуючих переживань. Цим людям притаманна акуратність, сумлінність, надійність у справах, але вони здатні дратувати оточуючих надмірним формалізмом та занудством, сумніваються при прийнятті рішення, нездатні до прийняття остаточного рішення.
3. Стійкий (ригідний) тип характеризується надмірною стійкістю афекту зі схильністю до формування паранояльних і надцінних ідей. Характерні також підвищена підозрілість, образливість, стійкість негативних переживань, прагенення домінувати над іншими, несприйняття чужих думок і, як наслідок, конфліктність. Акуратні, цілеспрямовані, самолюбиві, докладають значних
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
78
вольових зусиль задля досягнення намічених цілей, прагнуть до авторитету і влади.
4. Неврівноважений (збудливий) тип – це підвищена імпульсивність, послаблений контроль над бажаннями і збудженнями. Дратливість, постійно уникають труднощів, часто гніваються і лютують. На вигляд - похмурі, в розмові обговорюють лише те, що лежить на поверхні, відповідають скуто. Схильні до епілепсії, яка має прояву збудливо-нудотному настроїв язкості мислення, конфліктності.
5. Гіпертимічному типу притаманна така особливість, як підвищений фон настрою у поєднанні із жадобою діяльності, оптимізмом, підприємливістю і високою активністю. Характерна тенденція – не доводити почате до кінця. Самооцінка трохи завищена, легко прощає свої помилки і недоліки, свою вину, як правило, звалює на інших. У той же час – не злопам’ятні. Недуже надійні багато обіцяє, мало робить. Має веселу вдачу, любить зміну місць, спілкування, нові враження. Повно задумок і ідей, притягує до себе людей, навкруги нього кипить життя.
6.
Дистимічний тип
– це протилежність гіпертимічному, характеризується зниженням основного фону настрою (інколи до субдепресії), песимізмом, фіксацією на сумних сторонах життя, ідеомоторною (ідея – вжиття) загальмованістю. Цим людям притаманні низький рівень контактності, небагатослів’я. Ведуть замкнутий спосіб життя, рідко конфліктують з іншими людьми. Вони серйозні, сумлінні, віддані в дружбі, одначе занадто пасивні і мляві. Їх легко впізнати по сором’язливому і безрадісному вигляду, міміка в них маловиразна. Тривожно-боязливому типу властиві схильність до страхів, підвищена боязкість і полохливість. Для таких людей характерна також підвищена вразливість, загостренне почуття власної неповноцінності, нерішучість, схильність до «самозанурення», постійний сумніві тривалі розмірковування. Вони часто очікують будь-яких неприємностей навіть у звичайних обставинах,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
79
рівень самооцінювання дещо занижений. Чим яскравіше у тривожний особисто виявлена полохливість, тим імовірніша супроводжуюча її підвищена збуджуваність автономної нервової системи, яка підсилює соматичну реакцію страху через систему інервації сердця.
8. Циклотимічний тип характеризується зміною гіпертимічних і дистимічних фаз, тобто фази хорошого і поганого настрою змінюють одна одну з різними періодами. Радісні події викликають у таких людей не тільки радісні емоції, алей супроводжуються загальною картиною гіпертемії: жадобою діяльності, підвищеною балакучістю, фонтаном ідей. Печальні події викликають пригніченість, а також сповільненість реакцій і мислення.
9. Афективно-екзальтований тип – це тип тривоги і щастя. Особи цього типу легко переходять у захоплення від радісних подій і у відчай – від сумних. Їм до смаку розваги, життєва насолода, почуття обов’язку і вищі цінності формуються важко. Їм потрібен твердий, але нежорсткий контроль протягом усього життя. Захоплення і пориви можуть ніяк не пов’язуватись із особистими стосунками. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання релігійного порядку, пошуки світогляду – все це захоплює екзальтовану людину до глибини душі.
10. Емоційний тип майже схожий на афективно-екзальтований. Але емоційні особи реагують не так бурхливо, а їхні емоції розвиваються не так швидко. Вони відрізняються особливою чутливістю і глибиною переживань у сфері тонких емоцій духовного життя. Їхня характерна риса - сензитивність почуття, відчуття, що виявляється у підвищеній чутливості до подій, які з ними трапляються.


О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
80
АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ (за А. Лічко): ГЕНІАЛЬНІСТЬ – найвищий ступінь обдарованості людини, вияв її творчих сил, що має для життя суспільства історичне значення. Геній створює нову епоху у своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодівання культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих нормі традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства. ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellektus – розсудок, розуміння, осягнення) – відносно стійка структура розумових здібностей людини. В низці психологічних концепцій інтелект ототожнюють із системою розумових операцій, із стилем і стратегією вирішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, котрий вимагає пізнавальної активності, з когнітивним стилем. Процес цементування окремих пізнавальних процесів у єдиний блок – інтелект людини – відбувається через мислення, бо воно забезпечує здатність людини будувати індивідуальну картину світу, по- своєму, особистісно відображати й розуміти навколишню дійсність, суб’єктивно розвивати й реорганізовувати індивідуальний суб’єктивний досвід, циклоїдний чергування фаз гарного і поганого настрою з різним періодом гіпертимний постійно піднятий настрій, підвищена психічна активність лабільний різка зміна настрою залежно від ситуації астеноневротичний швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій сенситивний підвищена вразливість, боязкість психастенічний висока тривожність, помисливість, нерішучість шизоїдний замкнутість, інтроверсія, емоційна холодність епілептоїдний схильність до злобно-тужливого настрою з агресією, яка накопичується демонстративний виражена тенденція до витіснення неприємних для суб'єкта фактів і подій, до облудності, фантазування й удавання хиткий, нестійкий схильність легко піддаватися впливу оточення, пошук нових вражень конформний надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
81
головним чином досвід пізнавальної взаємодії з навколишньою дійсністю. Інтелектуальна активність особистості – активність особистості в пошуку, постановці й розв’язуванні інтелектуальних задач. Інтелектуальна активність – це не стимульоване ззовні продовження мислення, вона є особистісною властивістю, властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності. Рівні інтелектуальної активності, визначені методом креативного поля (за Д.Богоявленською):
1. Стимульно-продуктивний (пасивний) має місце тоді, коли людина, досить старанно працюючи, залишається в межах заданого або знайденого способу дії. Мова йде про брак внутрішнього джерела її стимуляції – пізнавального інтересу.
2. Евристичний. Тут люди вже виявляють певною мірою інтелектуальну активність, не стимульовану зовнішніми факторами, шукаючи нові засоби. Однак еврист схильний виявити тільки емпіричні закономірності, які дають змогу вирішувати поставлені задачі.
3. Креативний, для людей, де емпірична закономірність стає неформальним засобом, а самостійною проблемою. Якісна особливість креативів
– самостійна, не стимульована ззовні постановка проблеми ЗАДАТКИ – природжені анатомо – фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які спричинюють природні індивідуальні відмінності між людьми і є передумовою їх розвитку. Від задатків до здібностей – таким є шлях розвитку особистості. Задатки багатозначні, вони можуть розвиватися в різних напрямах, перетворюючись нарізні здібності. ЗДІБНОСТІ
– синтез
індивідуально-типологічних особливостей особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності. Здібності не зводяться до наявності в індивіда знань, умінь, навичок. Вони проявляються
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
82
у швидкості, глибині та міцності оволодівання засобами і прийомами діяльності. Це індивідуально – психологічні особливості людини, котрі відповідають вимогам даної діяльності та є умовою успішного її виконання.
Здiбностi за рiвнем дiляться на репродуктивнi та творчi. Види здібностей Загальні – здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності. Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Спеціальні – здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо. ІНТЕРЕС – форма виявлення пізнавальної потреби, задоволення якої забезпечує спрямованість на усвідомлення цілей діяльності і таким чином сприяє поновленню знань, орієнтує на ознайомлення з новими факторами, більш нове та глибоке відображення дійсності. КРЕАТИВНІСТЬ – творчий потенціал людини, який виявляється у мисленні, почуттях, спілкуванні, діяльності і характеризує життєствердний процес та його продукти нарівні особистості, групи, нації, соціуму є відносно незалежним чинником обдарованості, котрий переважно не знаходить відображення у тестах інтелекту й академічних досягненнях вимірюється за допомогою тестів креативності, що оцінюють творчі можливості особи за показниками рухливості, гнучкості, оригінальності, проблематичності та обґрунтованості ідей. КЛАСИФІКАЦІЯ ГРУП РИС ХАРАКТЕРУ ЗА Б. ТЕПЛОВИМ
1. Ставлення до інших людей (принциповість та безпринципність, правдивість, тактовність і грубість, уміння спілкуватися
2. Ставлення особистості до себе (самолюбство, почуття власної гідності чи невпевненість, приниженість
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
83

3. Ставлення до праці (ентузіазм, серйозність, відповідальність за доручену справу, занепокоєння результатами
4. Ставлення до речей (акуратність чи недбалість щодо книг, одягу, речей. НАХИЛ (схильність) – вибіркова спрямованість індивіда на діяльність, яка спонукає до певної дії. ОБДАРОВАНІСТЬ
– високий рівень задатків, схильностей особистості, сплав природженого і набутого індивідом. Загальні ознаки обдарованості високий рівень активності інтерес до будь-якого виду творчої діяльності, несприйняття рутинної роботи надмірна допитливість, жадоба до знань та спілкування у процесі спілкування бажають бути вислуханими і належно оціненими рано виявляють самостійність, рішучість, сильну волю мають менш поступливий характер, відстоюють свою думку, часто конфліктують мають високий рівень розвитку пізнавальних здібностей (яскрава творча уява, швидке запам’ятовування, висока концентрація уваги наявність глибоких специфічних інтересів (до літератури, музики, малювання сильна вразливість. ПОТРЕБИ – це усвідомлення людиною нужди втому, що є необхідним для підтримки життєдіяльності її організму та розвитку особистості. Потреба – нестача чогось, що порушує наш спокій і рівновагу, спонукає нас до діяльності. Термін потреба запровадили 1930 року до академічної психології Едуард
Клепарде й Курт Левін. Левін розробив концепцію потреби як своєрідного бажання, яке вивільняє енергію, спрямовану на певний об’єкт. Він також провів
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
84
поділ на біологічні – правдиві потреби й потреби. Генрі А. Маррей, який перебував під впливом Левіна й Фройда, розглядав потреби, якнайважливіший фактор особистості. Згідно з його вченням, потреба має свої центри в певних ділянках мозку, які відповідають за сприйняття, мислення, бажання й дії. Таким чином він вказав на відмінність між потребою й потягом. Потреба – це спрямовуючий фактор, тоді як потяг – фактор, що спонукає до дії. ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ – сталі душевні якості індивіда, що утворюються в процесі його тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання це ті риси, які, визначаючи спрямованість особистості, її здібності та характер, входять до основної характеристики особистості і складають її психологічне обличчя. На ґрунті кожного психічного процесу може розвинутися відповідна психічна властивість. Психічні процеси можуть у процесі життя породити такі психічні властивості, як чутливість, сприйнятливість, пам’ятливість, уважність, емоційність. ПСИХІЧНІ УТВОРЕННЯ – психічні явища, що формуються в процесі набуття людиною життєвого і професійного досвіду, в зміст яких входить особливе поєднання знань, вмінь та навиків. Знання чуттєвий досвіду вигляді образів, отриманий з моменту народження, який поступово трансформується у систему уявлень і понять. Знання дають достовірні відомості про предмет, об’єкт, забезпечують творчий, свідомий рівень діяльності, успішне її виконання. Розрізняють емпіричній теоретичні знання, у них різний ступінь узагальнення конкретних фактів. Навичка психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний займатися певним видом діяльності раціонально, творчо, майстерно, кваліфіковано. Розрізняють прості, елементарні навички та складні, майстерні. Елементарні навички є наслідком простого наслідування або багаторазового вправляння шляхом спробі помилок. Майстерні ж навички формуються в процесі творчої діяльності, на основі систем знань і наявних елементарних навичок. Уміння вироблена на основі знань і навичок система психічних і практичних дій, які забезпечують успішне виконання певного виду діяльності на
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
85
елементарному або майстерному рівнях. Уміння є показником інтелектуального рівня, гнучкості та кмітливості, здатності творчо застосовувати наявні знання та навички, засвоювати та набувати нові. Звичка потреба виконувати ту чи іншу дію, схильність людини до відносно стандартних дій. З фізіологічної точки зору звичка – це певний динамічний стереотип, який не вимагає від нас особливих зусиль. СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ – сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості і які не залежать від наявних ситуацій. Спрямованість особистості характеризується інтересами, в яких відображається світогляд людини, потребами та мотивами, ціннісними орієнтаціями, рівнем домагань, перспективами та цілями особистості. Мотив (від лат. moveo – рухаю) сильні цілі, які спонукають особистість до певної поведінки чи діяльності. Мотивація – комплекс факторів, що спрямовують, підсилюють і стимулюють спрямовану дію, поведінку.
Виділяють первинні мотиви, що їх ще називають біологічними, вісцерогенними, органічними, інстинктивними, вродженими або ж ненабутими мотиваційними змінними. Ці мотиви класифікуються відповідно до фізіологічних критеріїв, причому їх спільна риса полягає втому, що вони визначаються органічними факторами або процесами, які проходять поза центральною нервовою системою. Це мотиви голоду, спраги, статевого потягу, годування грудьми, підтримування відповідної температури, уникання болю, виділення, дихання, відпочинку й сну, активності, безпеки, агресії. На думку багатьох психологів кількість первинних мотивів коливається між 10 і 15. Чисельність вторинних мотивів значно більша. Їх ще називають психогенними або набутими мотиваційними змінними. Одна з найдавніших теорій вторинної мотивації – це теорія гедонізму (античний філософ Епікур, меркантиліст Єремія Бентам (18 ст.)). Цю теорію також використав у своєму принципі приємності З.Фройд. Певне відображення цієї теорії можна знайти також і в біхевіористському напрямку, де підкреслюється принцип посилення через винагородження. Можна стверджувати, що як психоаналіз, такі О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
86
біхевіоризм однаково акцентують на зовнішній мотивації, яка виступає у ролі потреби й стимулу. ТАЛАНТ – (від гр. talanton. – першопочатково вага, міра, пізніше у переносному значенні – рівень здібностей) – природний хист, високий рівень обдарованості людини до певного виду діяльності. Про наявність таланту можна судити за результатами діяльності людини, котрі повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу. Талант людини, керуючись вираженою потребою в творчості, завжди відображає визначені суспільні запити. Тому велику роль у розвитку таланту людини відіграє світогляд, її суспільна позиція. ТЕМПЕРАМЕНТ – (від лат. temperementum – належне співвідношення частин) – це вроджені форми поведінки, які проявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості наших реакційна життєві впливи. ОСОБЛИВОСТІ ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ Тип темпераменту Сила збудження Врівноваженість процесів збудження та гальмування Рухливість процесів збудження та гальмування Тип нервової діяльності (за
І.П.Павловим) Сангвінічний Сильний Врівноважений Рухливий І (жвавий) Холеричний Сильний Неврівноважений Рухливий
ІІ (нестійкий) Флегматичний Сильний Врівноважений Малорухливий ІІІ (спокійний) Меланхолічний Слабкий Неврівноважений Малорухливий І (слабкий)
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ САНГВІНІЧНИЙ тип темпераменту характеризується високою лабільністю. Сангвініки можуть легко збуджуватися, а також легко гальмувати свої бажання. Діяльність сангвініка характеризується продуктивністю, коли йому цікаво, коли він знаходить щось нове для себе. Якщо стає нецікаво, він починає нудьгувати і полишає розпочату справу, не доводячи її до кінця.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
87
Сангвінік дуже рухливий, легко пристосовується до нових умов життя, швидко знаходить контакту стосунках з людьми, вирізняється товариськістю, вільно та розкуто почуває себе в новому оточенні. За спрямованістю він яскравий екстраверт. Сангвініки повинні шукати собі живу справу, в якій розумова діяльність пов’язувалась би з помірним фізичним навантаженням. Їм повністю відповідають заняття, пов’язані зі спілкуванням і взаємодією з іншими людьми. Сангвінічний тип темпераменту вважається найбільш оптимальним для управлінців. Діяльність торговельна і комерційна також чудово підходить даному типові. Для ХОЛЕРИЧНОГО темпераменту характерна циклічність у діяльності та поведінці. Холерик може цілком віддатися справі, завзято працюючи, енергійно переборюючи труднощі на шляху досягнення мети, і раптом усе лишити. Непостійність його настрою та циклічність поведінки пояснюються неврівноваженістю вищої нервової діяльності та виявляються в переважанні збудження над гальмуванням. Це яскраво простежується під час виникнення складних обставин, коли люди цього типу не можуть знайти правильного рішення, та під час сильного емоційного збудження. Холерик характеризується підвищеною збудливістю та емоційною реактивністю. Він буває нетерплячим, запальним та різким у стосунках, прямолінійним. Його вольові дії дуже поривчасті, якщо йому цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення уваги. За спрямованістю холерик екстраверт, любить бутив центрі уваги, але в спілкуванні незлагідний, непоступливий. Має організаторські здібності. У нього жива міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення. Холерикам рекомендується діяльність, що дозволяє встановити нормальний порядок праці і відпочинку, роботу помірно-дійову, тому що втомлюючі фізичні і розумові вправи несприятливі для представників цього типу темпераменту.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
88
ФЛЕГМАТИК – спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя. Його реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, атому флегматики адекватно реагують на впливи зовнішнього середовища якщо слабкі подразники, той реакція слабка, якщо сильні – то сильна. Але властива їм інертність не дає змоги швидко реагувати на швидкі зміни середовища. У своїй поведінці, рухах, розмові вони повільні та спокійні. Міміка дуже бідна, голос тихий та невиразний. Флегматики точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної праці. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю, стійкістю уваги. Але переключення уваги в них дещо уповільнене. За спрямованістю флегматик інтроверт, тому важко сходиться з людьми, немає потреби в нових знайомствах. Разом з тим йому властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей, він рідко виходить із себе, несхильний до афектів. Флегматику необхідний постійний рух, фізична діяльна праця, яскраві враження, які здатні схвилювати і тіло, і дух. МЕЛАНХОЛІЧНОМУ типу темпераменту властива слабкість як збудливого, такі гальмівного процесів. У них особливо послаблене внутрішнє гальмування, звідси – низька комплексна реактивність, легке відволікання уваги, нетривале зосередження на об’єктах діяльності. За спрямованістю меланхолік інтроверт, тому він важко переживає зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюється. Він буває надмірно сором’язливим, замкненим, боязким та нерішучим. Не любить нових знайомстві галасливих компаній. Меланхолік дуже вразлива людина, схильна до астенічних емоцій. Почуття його вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експресивністю. Це люди з чутливою натурою. Меланхоліку потрібне спокійне, звичайне оточення, де він може успішно працювати і впорається з будь-якими завданнями. Йому потрібне свіже повітря, сонячне світло, розумові, фізичні вправи, хороші взаємини зі співробітниками.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал