О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки




Сторінка5/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Визначення самооцінки (за В.Джемсом): успіх
Самооцінка = -------------------- домагання Особа може покращити уявлення про себе, або збільшити чисельник цього дробу (примножити успіх, або зменшити її знаменник (мінімізувати домагання, тому що для самооцінки важливе тільки співвідношення цих показників. Самооцінка може мати різний рівень усвідомлення. Її характеризують за такими параметрами за рівнем виділяють високу, середню та низьку самооцінку за співвіднесенням з реальними успіхами – адекватну та неадекватну завищену та занижену за особливостями будови – конфліктну та безконфліктну.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
58
Я – поняття, яке використовується в багатьох психологічних теоріях для позначення особистості, її свідомої оцінки при взаємодії із зовнішньою і внутрішньою реальністю. СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ Я-КОНЦЕПЦІЇ – це складний та тривалий процес. Нарівні Я-ідеального відбувається становлення ідеального образу «Я-професіонал». Важливим процесом тут є інтеграція знань про моделі професіонала у єдину (причому можуть використовуватися або існуючі теоретичні моделі, або це може бути об’єднання особистісних рис відомих особистості професіоналів, або ця модель може відповідати особистості значущого професіонала тощо, емоційне сприйняття цього образу та виникнення мотивації, установки досягнення цього образу, тобто спрямованості на професійну самореалізацію. Нарівні
Я-реального відбувається рефлексія професійних умінь, якостей та націй основі формується реальний образ «Я-професіонал»; оцінка цього образу з точки зору відповідності його ідеальному образові «Я-професіонал» та професійне самовдосконалення. Нарівні Я-дзеркального відбувається рефлексія ставлення до особистості інших професіоналів, причому у деяких випадках професійна самооцінка особистості дуже залежить від оцінки інших професіоналів звідси може виникнути прагнення відповідати очікуванням значимих професіоналів. ТЕОРІЯ КОГНІТИВНОГО ДИСОНАНСУ (за Фестінгером): індивід не може змиритися із неузгодженими образами Я й вимушений шукати спосіб усунення цього неприємного дисбалансу. Внутрішні суперечності Я-концепції часто є джерелом стресу, оскільки людині властива здатність реально і пристрасно оцінювати ситуацію. Я – поняття, яке використовується в багатьох психологічних теоріях для позначення особистості, її свідомої оцінки при взаємодії із зовнішньою і внутрішньою реальністю.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
59
Я ІДЕАЛЬНЕ – сукупність уявлень, які відображають те, до чого людина прагне і чим може бути за умов реалізації наявних в ній якостей і задатків. Я ДЗЕРКАЛЬНЕ (СОЦІАЛЬНЕ) – установки, пов’язані з уявленнями індивіда проте, як його бачать інші. Я РЕАЛЬНЕ – уявлення, яке складається у людини про себе на основі власного досвіду.
Я-КОНЦЕПЦІЯ – це динамічна система уявлень індивіда про самого себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей самооцінку та суб’єктивне сприймання зовнішніх факторів, які впливають на особистість. Взаємодія індивіда з оточуючим світом і ставлення до самого себе виступають похідними. Я-концепція як установка відносно себе, включає три структурні компоненти
1. когнітивний – образ Я, який характеризує зміст уявлень про себе, своєрідний самоопис як спосіб охарактеризувати неповторність кожної особистості шляхом поєднання її окремих рисі властивостей.
2. емоційно-оцінний (Я-ставлення), афективний, що відображає ставлення до себе загалом чи до окремих боків своєї особистості, діяльності й проявляється в системі самооцінок. Афективна підсистема установки існує завдяки тому, що когнітивна складова останньої не сприймається людиною байдуже, а пробуджує в ній оцінки та емоції, інтенсивність яких залежить від контексту довкілля і від самого актуалізованого когнітивного змісту. Очевидно, що людина освоює оцінковий смисл різних характеристик, які властиві її Я-концепції.
3. поведінковий (Я-вчинок), який характеризує прояви перших двох елементів у поведінці. Люди не завжди поводять себе відповідно до своїх переконань. Особливість Я-концепції як комплексу установок полягає втому, що об’єктом є сам носій установки.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
60

Соціально-психологічна структура особистості
Психічні процеси особистості, їх види та розвиток. Характеристика психічних властивостей особистості. Види психічних станів людини. Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках. Сутність і структура світогляду людини. Поняття соціалізації особистості. Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Щастя твоє, і світ твій, і рай твій всередині тебе є Г. Сковорода
Людина – це велика глибина. Легше порахувати її волосся, ніж почуття та схильності її серця
Св. Августин
Людина явно створена для мислення, у цьому вся її гідність. Уся ж її заслуга й весь обов’язок – це мислити, як належить. Отже, порядок мислення такий – розпочинати від себе, свого Творця і своєї цілі Б. Паскаль
Ціле наше пізнання має початок від того світла найвищого Буття, яке осліплює настільки, що його вже й не зауважуємо, але в дійсності саме при його допомозі ми пізнаємо
Св. Августин
Виключити із наших задоволень уяву – значить звести їх нанівець М. Пруст

Там, де в окремих людей особистість, у більшості – порожнеча, тому що вони надто переймаються тим, що проектують себе у всі сторони Ф. Перлз
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
61
СВІТОГЛЯД – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світі уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у вчинках, поведінці, відображається надії і діяльності в цілому. Від особливостей світогляду залежить специфічна спрямованість особистості і своєрідність характеру.










СОЦІАЛІЗАЦІЯ – історично обумовлений процесі результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду. Соціалізація здійснюється через Структура світогляду Основні компоненти світогляду Форми та історичні типи світогляду Основні рівні світогляду Мотивацій но- діяль нісни й
(п рограми поведінки проекти жи ття)
Цінн
існий (ставлення досвіту, ієрархія цін ностей)
Пізн авальн и
й знання і уявлення просвіт) Міфологічний Теоретичний (філософське знан ня)
Жит тєво-п рак тичн ий
(масовий світогляд життєва філософія) Релігійний Філософський О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
62
виховання, яке є домінуючим і формує свідомість, розвиває особистість пізнання навколишньої дійсності (навчання оволодіння навичками і вміннями працювати в групі


культуру та культурні цінності (національні та загальнолюдські
СОЦІАЛЬНА ПОЗИЦІЯ – 1) місце, становище індивіда чи групи в системі відносин в суспільстві, яке визначається низкою специфічних ознак і регламентує стиль поведінки. В цьому значенні соціальна позиція синонімічна поняттю статус 2) погляди, уявлення, установки і диспозиції особистості відносно умов особистої життєдіяльності, котрі реалізуються і відстоюються нею в референтних групах. В цьому значенні соціальна позиція висвітлює суттєву характеристику поняття соціальна ситуація розвитку як єдність суб’єктивного і об’єктивного в особистості, котра формується в сумісній діяльності з іншими. Зміна соціальної позиції в діяльності людини, в результаті чого вона постає перед вибором в ситуації прийняття нової для себе соціальної ролі, є основою вивчення особистості. Структура позиції ПРЕДМЕТ. Предметом позиції може бути все, що існує для людей і має, або ж мало в перспективі розвитку, якесь значення для заспокоєння людських потреба тому становить певну позитивну або негативну цінність для людини. Предметний зміст можуть творити особи, суспільні групи й процеси, релігія, певні інституції, ідеї. ДІАПАЗОН. Діапазон позиції визначається кількістю ідей, речей чи осіб, яких вона стосується. Бувають позиції, які пов’язані лише з одною справою, але існують і такі, що охоплюють багато елементів навколишньої дійсності, наприклад, позиція материнства передбачає не лише відношення до народження дитини, алей цілу низку емоцій і виховних актів.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
63
СКЛАДНІСТЬ. Складність стосується поодиноких компонентів позиції. Позиції можуть відрізнятися з огляду на багатство окремих складників. СТІЙКІСТЬ. Стійкість визначає ступінь податливості позиції. Завдяки певній стійкості позиції можна прогнозувати основні особливості людської поведінки, принаймні впродовж недовгого часуй за подібних умов. СПРЯМОВАНІСТЬ. Під спрямованістю розуміємо позитивний чи негативний тип ставлення до предмета позиції. Це, у певному розумінні, двополюсність позиції, через що будь-який вчинок людини можна відмітити певним пунктом на континуумі, який лежить між точками позитивного й негативного ставлення до предмета позиції. Розглядаючи дану шкалу ставлення до предмета позиції, можна виділити три основні орієнтації позитивну (+), негативну (-) і нейтральну (0). ІНТЕНСИВНІСТЬ. Інтенсивність означає частоту здійснення характерних для даної позиції вчинків або й навіть виявлення тенденцій до них. Розрізняють максимальну й мінімальну інтенсивність, які можна підпорядкувати як позитивному, такі негативному спрямуванню. ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ. Поняття взаємозалежності позицій означає, що вони існують не в ізоляції, а перебувають в різноплановому зв’язку. Позиції можуть творити стійкі об’єднання, систему, у якій деякі з них займають центральне місце, а інші – менш визначне або периферійне (маргінальне) положення. СОЦІАЛЬНА РОЛЬ – 1) це сукупність правилі форм поведінки, які характеризують типові дії людини, яка займає певний статус в суспільстві 2) збережений в свідомості людини набір уявлень проте, як вона та інші повинні поводити себе в певних обставинах. Функції соціальних ролей Роль формує уявлення про себе і значно впливає на її поведінку. Визначаючи поводження людини, її роль виконує дві функції. По-перше, вона встановлює для ролі загальні правила поведінки щодо оточуючих. Студент повинен слухатися професора, підлеглий – виконувати
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
64
розпорядження керівника. По-друге, роль підказує людині, яка вступає в контакт з виконавцем певної ролі, що від нього чекати і як побудувати власну поведінку відповідно очікуваної. Підлеглий сподівається отримати накази керівник вважає, що може віддати нерозумні розпорядження, незважаючи на можливу критику. Ні того, ні іншого не можна очікувати від колеги, який займає в організації однакове з вами становище. СОЦІАЛЬНА УСТАНОВКА – 1) неусвідомлюваний стан готовності особистості до певної діяльності чи поведінки 2) стійке відношення людини до будь-чого чи до будь-кого, яке включає думки, емоції і дії по відношенню доданого об’єкту; 3) суб’єктивна орієнтація індивідів як членів групи (чи суспільства) та ті чи інші цінності, які є ознаками певного соціально прийнятого для них способу поведінки і життя (У. Томас, Ф. Знанецький). В соціальній психології установка використовується при вивченні ставлень особистості як члена групи до певних соціальних об’єктів, механізмів саморегуляції, стійкості й узгодженості соціальної поведінки, процесу соціалізації (напр., під впливом пропаганди, а також при прогнозуванні можливих форм поведінки особистості у визначених ситуаціях. Функції установки в діяльності установка визначає стійкий, послідовний, ціленаправлений характер протікання діяльності звільняє суб’єкта від необхідності приймати рішення і довільно контролювати протікання діяльності в стандартних ситуаціях може виступити в якості фактора, котрий обумовлює інертність діяльності і утруднює адаптацію суб’єкта до нових ситуацій.



О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
65

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ













СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ за К. К. Платоновим у межах системно- діяльнісного підходу Підструктури особистості Компоненти підструктур Види формування Спрямованість Переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси Виховання Досвід Знання, уміння, навички Навчання Особливості психічних процесів Відчуття, сприймання, воля, почуття, емоції, мислення, пам'ять, тощо Вправи Біопсихічні властивості Темперамент, статеві ознаки, вікові властивості Спадковість, тренування


ОСОБИСТІСТЬ Світоглядна сторона Соціально- психологічна сторона Індивідуально- психологічна сторона ДУХОВНІСТЬ СВІТОГЛЯД МОРАЛЬНЕ ОБЛИЧЧЯ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ СТАВЛЕННЯ ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ СОЦІАЛЬНІ РОЛІ СОЦІАЛЬНІ ПОЗИЦІЇ СОЦІАЛЬНІ УСТАНОВКИ ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПСИХІЧНІ СТАНИ ПСИХІЧНІ УТВОРЕННЯ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
66
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ згідно з концепцією персоналізації А. В.
Петровського Підструктури особистості Компоненти підструктур
Внутрішньоіндивідна (інтраіндивідна) Темперамент, характер, здібності людини
Міжіндивідна (інтеріндивідна) Міжособистісні стосунки, спілкування
Надіндивідна (метаіндивідна) Вихід за межі міжособистісних стосунків, визначається внесками, що їх робить особистість в інших людей.
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ за С. Рубінштейном Підструктури особистості Компоненти підструктур Що хоче особистість Спрямованість, установки, потреби, інтереси Що може особистість Здібності, обдарованість Що є особистість насправді Темперамент, характер Що повинна особистість Ставлення до вимог суспільства та інших людей ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ – це складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості.




ПІЗНАВАЛЬНІ ЕМОЦІЙНІ ВОЛЬОВІ МОВЛЕННЯ УЯВА УЯВЛЕННЯ
УВА
ГА
СПРИ
Й
НЯТТ
Я
ЕМОЦІЇ
ПО
ЧУ
ТТЯ ВОЛЯМИ СЛЕННЯ
ПАМ’
Я
ТЬ ВІДЧУТТЯ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
67
Відчуття – психічне відображення у мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття. Відчуття містить інформацію не про предмету цілому, а про окремі його властивості – колір, температуру, смак та
ін. Для виникнення відчуттів необхідне нормальне функціонування аналізатора, який складається з органу чуття (рецептора, нервових волокон, частини мозку, в якій відбувається переробка інформації там язів, що здійснюють вплив на рецептор. Відповідно до того, де знаходяться органи чуття і яку інформацію передають, розрізняють зорові, смакові, слухові, нюхові та дотикові відчуття якщо рецептори знаходяться у внутрішніх органах, то вони інформують про спрагу, голод, біль та ін.; якщо рецептори розташовані ум язах і суглобах, то вони сигналізують про температуру, біль, положення тіла в просторі і т. ін.). На відміну від тварин, відчуття людини обумовлені не тільки біологічними причинами, а, насамперед, суспільною діяльністю, спілкуванням, усім процесом історичного розвитку людства.






ВИДИ ВІДЧУТТІВ ВІДЧУТТЯ
ЕКСТЕРОЦЕПТИВНІ
ІНТЕРОЦЕПТИВНІ
ПРОПРІОЦЕПТИВНІ ЗОРОВІ СЛУХОВІ СМАКОВІ НЮХОВІ ШКІРНІ
БОЛЬ
ОВ
І,
ТЕМП
Е
РАТУ
РН
І ОРГАНІЧНІ
КІН
ЕСТЕТ
ИЧНІ СТАТИЧНІ ПОРОГИ ВІДЧУТТІВ ВЕРХНІЙ
АБ
СО
Л
ЮТ
Н
ИЙ
ПОРІГ
ВІДЧУ
Т
ТЯ
ДИФЕ
Р
ЕНЦІЙ
НИЙ ПОРІГ ВІДЧУТТЯ НИЖНІЙ АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ
ВІДЧУ
Т
ТЯ
ВЛАСТИВОСТІ ВІДЧУТТІВ ЯКІСТЬ
ІНТ
ЕНСИ
В
НІС
ТЬ
ТРИ
ВА
ЛІ
СТ
Ь ЛОКАЛІЗАЦІЯ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
68
Сприймання – вибір, інтерпретація, аналіз та інтеграція стимулів сенсорної інформації, що надходить в кору головного мозку через цілу систему органів чуття та надання їм суті та змісту.










СПРИЙМАННЯ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ СПРИЙМАННЯ ВИДИ СПРИЙМАНЬ СПІВВІДНОШЕННЯ
ОБ’Є
КТА Й ФОНУ СХОЖІСТЬ БЛИЗЬКІСТЬ
РО
ЗМІ
ЩЕН
НЯ
ІЛ
ЮЗІ
Я БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ ЗАКОН ВДАЛОГО ПРОДОВЖЕННЯ КОНСТАНТНІСТЬ СПРИЙМАННЯ ПРОСТОРУ СПРИЙМАННЯ ЧАСУ ВЛАСТИВОСТІ СПРИЙМАННЯ ПРЕДМЕТНІСТЬ ЦІЛІСНІСТЬ СТРУКТУРНІСТЬ КАТЕГОРІЙНІСТЬ КОНСТАНТНІСТЬ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
69

Мислення – процес пізнання, пов’язаний з набуттям нових знань, з вирішенням завдань і творчою перебудовою дійсності. Мислення конвергентного типу спрямоване на пошук єдиного, найкращого вирішення проблеми мислення дивергентного типу на пошук більшої кількості можливих розв’язань проблеми. Творче мислення характеризується оригінальністю і винахідливістю рішень.












МИСЛЕННЯ ПРОЦЕСИ МИСЛЕННЯ ВИДИ МИСЛЕННЯ ЗАСТУП ЕНЕМ ОРИГІНАЛЬНОСТІ ЗА ХАРАКТЕРОМ РОЗ
У
МОВОЇ
ДІ
Я
ЛЬНОС
ТІ ЗА ФОРМОЮ
ІСНУВАННЯ ПРАКТИЧНЕ РЕПРОДУКТИВНЕ ПРОДУКТИВНЕ (ТВОРЧЕ)
КОНКРЕ
ТНО-Д
ІЙОВ
Е
НАО
ЧНО-ОБ
РАЗНЕ АБСТРАКТНЕ ТЕОРЕТИЧНЕ СИНТЕЗ ЛОГІЧНИЙ
ВИСНОВОК ПОНЯТТЯ КОНКРЕТИЗАЦІЯ АБСТРАГУВАННЯ АНАЛІЗ ПОРІВНЯННЯ УЗАГАЛЬНЕННЯ ФОРМИ МИСЛЕННЯ СУДЖЕННЯ ЗА ЧАСОМ СТРУКТУРНІСТЮ І РІВНЕМ
ПРОТІКАН
НЯ
ЗА
КІЛЬКІСТЮ ПІДХОДІВ ДО
РОЗВ’ЯЗ
АНН
Я
ПРОБЛ
ЕМ
И
ДИ
ВЕР
Г
ЕНТНЕ КОНВЕРГЕНТНЕ ІНТУЇТИВНЕ АНАЛІТИЧНЕ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
70
Мовлення – індивідуальний психічний процес, під час якого виражаються специфічні властивості кожної особистості у вимові, структурі речень, лексиці.
МОВЛЕННЯ
Ф
Ф
У
У
Н
Н
К
К
Ц
Ц
І
І
Ї
Ї

М
М
О
О
В
В
Л
Л
Е
Е
Н
Н
Н
Н
Я
Я

СИГНІФ
ІК
А
ТИВН
А ФУНКЦІЯ
ВПЛИВУ ДІАЛОГ
АЛЬФА-
БЕ
ТИ
Ч
Н
Е СИЛАБІЧНЕ ІЄРОГЛІФІЧНЕ
МО
НО
Л
ОГ
ІДЕО
ГРАФІ
ЧН
Е
С
С
Т
Т
И
И
Л
Л
І
І

М
М
О
О
В
В
Л
Л
Е
Е
Н
Н
Н
Н
Я
Я
КОМУНІКАТИВНА ЕКСПРЕСИВНА ДОВІЛЬНА МЕНШ ДОВІЛЬНА ЗА СКЛАДНІСТЮ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ,ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРОЦЕС МОВЛЕННЯ ЗА РІВНЕМ ПЛАНУВАННЯ
В
В
И
И
Д
Д
И
И

М
М
О
О
В
В
Л
Л
Е
Е
Н
Н
Н
Н
Я
Я

НА
У
КОВ
ИЙ
ДІЛ
ОВИЙ ХУДОЖНІЙ ПОБУТОВИЙ КОМУНІКАТИВНЕ
МО
ВЛЕ
ННЯ-
НА
ЗИ
В
АННЯ
ЕХОЛАЛІ
Ч
НЕ
ХОРО
В
Е АКТИВНЕ ПАСИВНЕ ЗА ЕКСТЕРІОРИ-
ЗОВАНІСТЮ ЧИ
ІНТЕРІОРИЗО-
ВАНІСТЮ ЗАДОВІЛЬНІСТЮ АФЕКТИВНЕ МОВЛЕННЯ ЗОВНІШНЄ ВНУТРІШНЄ УСНЕ
ПИСЬ
МО
ВЕ
ЕГОЦ
ЕНТ
РИ
Ч
Н
Е
ЗГОР
НУ
ТЕ
ФРА
ГМ
ЕНТ
АРН
Е
СХЕМ
А
ТИ
Ч
НЕ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
71
Уява – створення нових композиційна основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду.

Уявлення –
це образи предметів, процесів реальної дійсності, які вданий момент не сприймаються, але які раніше сприймалися людиною.




УЯВА
ВИДИ УЯВИ ПРИЙОМИ ТВОРЧОЇ УЯВИ ЗАСТУП ЕНЕМ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА РІВНЕМ УЗАГАЛЬНЕННЯ ОБРАЗІВ ЗА СПІВВІДНОШЕННЯМ ОБРАЗІВ З
РЕ
А
ЛЬНОЮ ДІЙСНІСТЮ ЗА ЗМІСТОМ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ХАРАКТЕРОМ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ МИМОВІЛЬНА (ПАСИВНА) ДОВІЛЬНА (АКТИВНА) АБСТРАКТНА КОНКРЕТНА РЕАЛІСТИЧНА ФАНТАСТИЧНА НАУКОВА ХУДОЖНЯ ТЕХНІЧНА РЕПРОДУКТИВНА ТВОРЧА АГЛЮТИНАЦІЯ СХЕМАТИЗАЦІЯ ПОРІВНЯННЯ АНАЛОГІЯ ТИПІЗАЦІЯ
ЛІТ
ОТ
А ГІПЕРБОЛІЗАЦІЯ АКЦЕНТУВАННЯ ЗА УСВІДОМЛЕННЯМ СВОГО
„Я-
ОБРАЗ
У” ПІЗНАВАЛЬНА ЕМОЦІЙНА ВИДИ УЯВЛЕННЯ ДЖЕРЕЛО УЯВЛЕНЬ ЗОРОВІ СЛУХОВІ НЮХОВІ ДОТИКОВІ РУХОВІ (КІН
ЕСТИ
ЧНІ) ОБРАЗИ Р
ЕАЛ
ЬНОГО
СВІТ
У
УЯВЛЕННЯ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
72
Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється у зосередженості її свідомості на об’єкті при одночасному абстрагуванні від інших. Увага є необхідною передумовою успішної діяльності людини. Розрізняють мимовільну і довільну увагу. Фізіологічною основою мимовільної уваги є безумовний орієнтувальний рефлекс. Довільна увага є наслідком свідомих зусиль людини, залежить відмети та завдань діяльності. Характерні риси уваги вибірковість, розподіл, здатність до концентрації, зосередженість, стійкість, обсяг, здатність до переключення. Ці параметри залежать від типу нервової діяльності, стану здоров'я та віку людини.












УВАГА
ВИДИ УВАГИ ХАРАКТЕРИСТИКИ УВАГИ ЗАЛЕЖНО ВІД
АКТИВН
ОСТІ
ОСОБИ
СТОС
ТІ ЗАЛЕЖНО ВІД СПРЯМОВАНОСТІ УВАГИ МИМОВІЛЬНА ДОВІЛЬНА
ПІСЛЯДОВІ
ЛЬНА ЗОВНІШНЯ ВНУТРІШНЯ ПЕРЕКЛЮЧЕННЯ СТІЙКІСТЬ КОНЦЕНТРАЦІЯ ШИРОТА УТРУДНЕНЕ ЛЕГКЕ НЕСТІЙКА СТІЙКА НИЗЬКА ВИСОКА РОЗПОДІЛ ОБСЯГ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
73

Пам’ять – когнітивний процес збереження інформації для подальшого її використання. Пам'ять забезпечує нагромадження людиною вражень і знань про навколишній світі тим самим створює умови для її навчання і психічного розвитку.

ПАМ’ЯТЬ ПРОЦЕСИ
ПАМ’ЯТІ ЗА ЗМІСТОМ
ТОГО, ЩО
МИ
ЗАП
АМ
’Я
ТОВУ
ЄМО ЗАБУВАННЯ ВІДТВОРЕННЯ МЕХАНІЧНЕ ЕМОЦІЙНА АМНЕЗІЯ
ЧАС
ТКО
ВЕ
ПОВН
Е
СМ
ИС
Л
О
ВЕ
ВП
ІЗ
Н
АВА
ННЯ ПРИГАДУВАННЯ ВИДИ
ПАМ’ЯТІ ОБРАЗНА
ЗАП
АМ
’ЯТОВУ
ВАН
НЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗА ТРИВАЛІСТЮ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗА УЧАСТЮ ВОЛІ
СЛО
ВЕС
НО

ОГІЧН
А МИМОВІЛЬНА КОРОТКОЧАСНА ДОВГОТРИВАЛА ДОВІЛЬНА ЗА УСВІДОМЛЕННЯМ ЗМІСТУ МАТЕРІАЛУ
РУХО
ВА
МЕХА
НІЧН
А
СМ
ИС
Л
О
ВА
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
74
Емоції та почуття – це переживання людини, які супроводжують її мотивовану поведінку, характеризують наше ставлення до всього, що нас оточує, та до своєї особистості.

ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ КОМПОНЕНТИ ЕМОЦІЙ ВИДИ ЕМОЦІЙ СМІХ СТРАЖДАННЯ ДЕПРЕСІЯ ФРУСТРАЦІЯ ЗНЕВАГА СОРОМ ЗДИВУВАННЯ ВІДРАЗА ВОРОЖІСТЬ ЗНАК ЕМОЦІЙ НАСТРІЙ АФЕКТ ЕМОЦІЙНЕ ЗБУДЖЕННЯ СТУПІНЬ КОНТРОЛЮ ЕМОЦІЙ ФОРМИ ПЕРЕЖИВАННЯ ПОЧУТТІВ СТРЕС ПРИСТРАСТЬ ПРОСТІ СКЛАДНІ ЕМОЦІЙНИЙ
ТОН ГНІВ СТРАХ СМУТОК РАДІСТЬ ПЕРЕЖИВАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ І НЕЗАДОВОЛЕННЯ, ПРИЄМНОГО І НЕПРИЄМНОГО
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
75
Воля
– здібність людини свідомо керувати своєю психікою і поведінкою, свідома саморегуляція суб'єктом своєї діяльності і поведінки, яка забезпечує подолання труднощів при досягненні мети створені суб'єктом додаткові спонуки до зовнішніх чи внутрішніх дій, які мають недостатню мотивацію. Вольові дії, виконуючи дві взаємопов'язані функції спонукальну, що забезпечує активність суб'єкта, і гальмівну, яка проявляється у її стримуванні, спостерігаються в ситуаціях вибору рівних за значущістю мотивів і цілей, які породжують боротьба мотивів, за відсутності у суб'єкта актуальної потреби в дії до зовнішніх і внутрішніх перешкод тощо. За відсутності в суб'єкта актуальної потреби в діяльності вольовий процес полягає в довільному формуванні додаткових спонук.





ВОЛЯ
ФУНКЦІЇ ВОЛІ КРИТЕРІЇ ВОЛІ НАПОЛЕГЛИВІСТЬ ПРИНЦИПОВІСТЬ САМОСТІЙНІСТЬ ЕНЕРГІЙНІСТЬ ТЕРПЛЯЧІСТЬ ВИТРИМКА СМІЛИВІСТЬ ІНІЦІАТИВНІСТЬ РІШУЧІСТЬ ГАЛЬМІВНА БАЗАЛЬНІ У РЕГУЛЯЦІЇ ВНУТРІШНІХ СТАНІВ ЛЮДИНИ У ВОЛЬОВИХ ЯКОС


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал