О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки



Pdf просмотр
Сторінка3/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
5 років до моменту вступу дитини до школи. Кожний з них має характерні особливості, їх знання дозволяє створювати оптимальні умови та обирати відповідні методи для повноціннго розвитку дитини, розкриття її здібностей та обдарувань. ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЗА ПЛАТОНОМ Уперше своєрідну вікову періодизацію особистості запропонував давньогрецький філософ Платон (428-348 дон. е. Охоплюючи життєвий цикл розвитку людини від народження до смерті, вона розкриває зміст виховання та діяльності особистості у кожному віковому періоді. Платон виділив три відрізки пороків перші 7 років дитина потребує перебувати коло батьків, для того, щоб почуватися впевнено і убезпеці, з 7 до 14 років – період часткової самостійності, дитина все менше потребує опіки батьків і може перебувати в різних колективах певний час без батьків,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
30
період з 14 до 21 року, коли дитина вже формується остаточно і цілком може бути самостійною. ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЯНА-АМОСА КОМЕНСЬКОГО (1592-
1670). Чеський педагог вважав, що освіту слід розпочинати якомога раніше і присвятити їй весь період юності – 24 роки. Даний відрізок часу він розділив на чотирирічні вікові періоди дитинство (0-6 р, отроцтво (6-12 р, юність (12-18 р, змужнілість (18-24 р) В основу такого поділу він поклав вікові особливості дітей. Кожному віковому періоду Коменський визначив відповідну школу материнська школа материнське опікунство у кожній сім’ї); школа рідної мови (елементарна народна школа, створюється у кожній общині, селі, містечку латинська школа або гімназія (створюється у кожному місті академія (створюється у кожній державі або великій провінції. Перші дві школи відвідують усі без виключення діти обох статей гімназію – ті хлопчики, у кого прагнення вищі, ніж бути ремісниками академія готує вчених і майбутніх керівників інших. ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ – гармонійне поєднання інтелектуальної, духовної і громадської зрілості людини з фізичною досконалістю. Всебічний розвиток особистості здійснюється через пізнання, фізичне загартування, розвиток емоційної і чуттєвої сфери, залучення до духовних цінностей і духовного досвіду як української нації, такі усього людства. Важливою умовою всебічного розвитку особистості є трудова діяльність дитини, її соціальна роль. В сучасних умовах всім ях і в дошкільних закладах діти залучаються до вивчення іноземних мов, музики, комп'ютерних програм, спорту і т. д.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
31
ВЧЕННЯ ПРО ДВІ СИГНАЛЬНІ СИСТЕМИ – теорія І. П. Павлова, за якою людина має дві сигнальні системи. З них перша є такою самою, які у тварин. Уній сигнальну функцію виконують предмети і явища та їх властивості, що безпосередньо діють на рецептори. На основі першої у людини розвинулась друга сигнальна система – сукупність тимчасових нервових зв’язків, утворених за допомогою мови. ГЕНЕТИКА – розділ біології, котрий вивчає закони успадкування властивостей. Генетику не слід путати з психологією генетичною, яка вивчає розвиток поведінки від моменту народження до смерті. ГЕНОТИП – генетична конституція, сукупність генів успадкових від батьків структур. Генотип визначає динамічні властивості нервових процесів, безумовно рефлекторні мозкові зв’язки, з якими народжується дитина і які регулюють перші акти поведінки, пов’язані з органічними потребами. Кожна людина має характерний для неї генотип. Всі люди, як вид живих організмів, вирізняються і своїми генотипами. В людській популяції єдині люди, що мають ідентичні генотипи, – монозиготні (однояйцеві) близнюки, а дизиготні близнюки (двояйцеві) – неідентичний генотип. ГОЛОВНИЙ МОЗОК – передній відділ центральної нервової системи, людини, розміщений у черепній коробці. Включає великі півкулі, проміжний мозок (таламус, гіпоталамус, середній мозок і задній мозок. (мозочок, продовгуватий мозок. ІНДИВІД (від латі неподільний) – 1) людина як одинична природна істота, живий організм, представник виду Homo sapiens, генотипне утворення, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатків, потягів
2) окремий представник людської общини соціальна істота, яка виходить за
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
32
рамки своєї природної (біологічної) обмеженості та використовує знаряддя, знаки, через які оволодіває особистою поведінкою і психічними процесами. Характеристики індивіда цілісність психофізіологічної організації ця ознака вказує нате, що всі життєві функції індивіда складають один організмі є системними стійкість у взаємодії із зовнішнім світом ; активність – забезпечення здатності індивіда до самозмін і змін навколишнього середовища. ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ – це неповторний духовний світ людини, її найвищі цінності, можливості, те, що робить її унікальною. Індивідуальність може проявлятися в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах психічної діяльності. Передумовою формування людської індивідуальності слугують анатомо-фізіологічні задатки, які перетворюються у процесі виховання, породжуючи широку варіативність проявів індивідуальності. Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях сприймання, пам’яті, мислення, фантазії, у здібностях тощо. Поняття особистість та індивідуальність нетотожні, але тісно взаємо- пов’язані. Багато особливостей людини (пам’ять, мислення, звички тощо) є якостями її індивідуальності, а не характеристиками особистості, оскільки вони неважливі для тих груп, членом яких є індивід.
ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ – процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами у внутрішні, ідеальні. ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЯ – процес переходу від внутрішньої, психічної діяльності до зовнішньої, предметної. КОРА ГОЛОВНОГО МОЗКУ – поверхнева оболонка півкуль головного мозку, утворена за допомогою семи шарів вертикально орієнтованих нервових клітин.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
33
КРИЗА (з гр. — момент прийняття рішення) – поворотний моменту життєактивності індивіда чи суспільства, який вимагає переоцінки наявних моделей поведінки, діяльності, спілкування, вчиняння і виконує роль переломного пункту у розвитку, знаменуючи відмирання старого і народження нового (виявляється в негативних симптомах, фактах важкої вихованості, тимчасового зниження працездатності.
Психосоціальні кризи людини впродовж всього життя (за Е.Еріксоном): Першу кризу людина переживає на першому році життя. Вона пов’язана із задоволенням дитиною за допомогою дорослого своїх фізіологічних потреб, внаслідок чого розвивається її довіра чи недовіра до навколишнього світу. Друга криза пов’язана з першим досвідом навчання дитини, виробленням навичок охайності. Розуміння дитини, систематичність і послідовність у навчанні розвиває самостійність, тоді як покарання й непослідовність – страх і сумнів. Третя криза відповідає дошкільному вікові, коли відбувається само- ствердьження дитини. Плани, які вона постійно будує і які їй дозволяють здійснити, сприяють розвитку в неї почуття ініціативи. Навпаки, переживання повторних невдач призводить до закріплення почуття провини. Четверта криза відбувається в шкільному віці. Залежно від шкільної атмосфери, стосунків з однокласниками й учителями, методів виховання в дитини розвивається смак до роботи або почуття меншовартості.
 П’ята криза спостерігається в підлітковому віці, коли засвоюються зразки поведінки. Позитивний вихід розвиває ідентифікацію, негативний спричиняє рольову плутанину. Шоста криза характерна для юнацького віку. Вона пов’язана з пошуком близькості з коханою людиною. Відсутність досвіду може призвести до ізоляції людини та її замкнення в собі.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
34
Сьому кризу переживають у річному віці. За умов нормального розвитку цей вік вирізняється високою продуктивністю діяльності, активізацією почуття збереження роду (генеративності), повагою до мудрості.
Нерозв’язана криза зумовлює застій. Восьма криза припадає на час старіння, коли підбивають підсумки життя. На цьому етапі особистість або досягає цілісності й приймає неминуче, або завершує життя у відчаї страху перед смертю. ЛЮДИНА ЯК СУБ’ЄКТ – джерело очікувань та потенційної психічної активності, вона має здатність змінювати дійсність, упроваджувати нове, впливати на оточуючих, перетворювати себе.
НЕНОРМАТИВНИЙ ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК – це певний тип онтогенезу психіки, що протікає в межах між психічною аномалією та психічною нормою і на якому позначаються соціальні, біологічні і психологічні умови відповідної діяльності дитини. Умови, чинники та наслідки ненормативного психічного розвитку Рівні Умови Чинники Наслідки Організм Біологічні Генетичні (генотип.
Негенетичні: токсикози плоду, мозкові інфекції, асфіксія плоду зупинка дихання, пологові травми, недоношення або переношення плоду, негативні емоційні стани матері, алкоголізмі наркоманія батьків Аномальні властивості темпераменту, недорозвинення пізнавальної діяльності, емоцій та волі, мінімальна мозкова дисфункція, алкогольний синдром плоду
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
35
Індивід Соціальні Опосередковані неповна сім´я, сімейні конфлікти, низький рівень освіти батьків, незадовільні умови життя сім´ї, аморальний спосіб життя батьків, асоціальні сімейні цінності, відсутність сім´ї, несприятливе оточення Безпосередні педагогічна занедбаність, нездоровий психологічний клімату сім´ї, неправильне виховання
(гіпоопіка, емоційне неприйняття, гіперопіка, потурання, жорстокість, завищення вимог, неповне виховання (в умовах неповної сім,ї), умовне виховання (поза сім,єю) Аномальні властивості характеру, відсутність прив´язаності, деривація психічного розвитку (від англ. deprivation – незадоволення) основних потреб дитини, явище госпіталізму від лат. hospitalis – гостинний) - різке відставання фізичного і психічного розвитку внаслідок розриву зв´язку з матір´ю) Особистість Психологічні Ненормативна діяльність, характерна для вищого рівня життя - рівня особистості. Ненормативні психічні новоутворення
ОСОБИСТІСТЬ – соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин це свідома людина, наділена особливим генетичним кодом, яка реалізує свої можливості в процесі активної творчої діяльності, що не суперечить інтересам інших людей, суспільним законам і заповідям Божим. Особистість – категорія суспільно-історична, яка має динамічну структуру. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і копіткої свідомої праці і відстоює її. Їй притаманні свобода волі (свідома свобода вибору ужитті, приватних життєвих рішеннях, обранні життєвих пріоритетів, організації свого життя, здатність до вибору, відповідальність (уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них, бути самокритичним, кодекс честі і гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
36
ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Критерії періодизації Віковий період Хронологічний вік Соціальна ситуація розвитку Провідна діяльність Особистісне новоутворення Криза Новонароджений Немовля
0-1 міс.
0-1 р.

Дор. Дитина Безпосереднє емоційне спілкування
- комплекс пожвавлення- перцептивна пам’ять. В момент народження різка зміна ситуації розвитку, перехід від біологічного типу розвитку до соціального Раннє дитинство
1-3 р.
Дор. = Дитина Предметно- маніпуляційна гра
- мова,
- з’являється самосвідомість особистості система Я
- усвідомлення себе окремою людиною
„ Я сам, потребує самостійності. Дошкільний період
3-6 р.
Дитина
Доросл. Сюжетно- рольова гра
- внутрішня позиція (усвідомлення власного внутрішнього світу, первинне самопізнання.
- формування механізму підпорядності мотивів суспільні мотиви підпор. собі індивідуальні мотиви поведінки дитини) Молодший шкільний період
6-12 р.

Дитина Однолітки учіння
- усвідомлення себе суб’-
єктом пізнання через прийняття ролі учня
- готовність виконувати шкільні вимоги
- визначення авторитету вчителя
- довільне цілепокладання Позиція Я і суспільство Криза самооцінки. Бурхливий ріст негативних самооцінок. Молодший підлітковий період
12-15 р. Дитина = Однолітки Інтимно- особистісне спілкування
- почуття дорослості
- ІІ народження особистості. Різке протистояння себе дорослим, внутрішня дисгармонія, потяг до самостійності
Ст. підліток
15-17 р.

Підліток Однолітки Навчально - професійна діяльність
- почуття одинокості
- І кохання.
- головне питання - Ким бути і „ Яким бути
- професійне і моральне самовизначення
- проблема сенсу життя, безсмертя
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
37
ПРОВІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ – це вид діяльності, який найкраще відповідає віковим можливостям людини, її фізичним силам, рівню розвитку психічних процесів. Це діяльність, котра обумовлює і визначає головні змінив психічних процесах і особливостях особистості наданих стадіях її розвитку та діяльності, в якій з’являються нові форми діяльності яка формує і перебудовує власні психічні процеси від якої залежать основні психічні змінив структурі особистості ; забезпечує новоутворення певного вікового періоду. РОЗВИТОК – це процес кількісних та якісних змін, який охоплює становлення людини в біологічному, психічному та соціальному плані процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, серед яких найважливішими є цілеспрямоване виховання й навчання. Розвиток людини є безперервним процесом, який не припиняється до моменту припинення самого життя. Психічний розвиток – закономірна зміна психічних процесів у часі, виражена в їхніх кількісних, якісних і структурних перетвореннях. Пізнавальний розвиток
– це процес формування і розвитку когнітивної сфери особи, а саме – сприймання, уваги, пам’яті, мовлення, мислення. Особистісний розвиток – процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Соціальний розвиток – процес набуття соціального досвіду, втому числі духовного, опанування соціальними функціями тощо.
СЕНЗИТИВНІ ПЕРІОДИ – найсприятливіші періоди певного віку для розвитку тих чи інших психічних функцій (сприймання, мовлення пам’яті тощо. Вперше термін застосований італійським педагогом М. Монтесорі.
Сензитивні періоди у розвитку дитини
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
38

1. До 1 року – це розвиток сенсорних механізмів (відчуття і сприймання, насамперед реакція наголос матері і рідних (слухове сприймання реакція на оточення голосові реакції самої дитини акт доторку і утримування.
2. Від 1 року дох років розвиток інтелектуально-пізнавальних процесів пізнання предметів формується мовлення.
3. Від 3 років до 6 років розвиток особистісної сфери психіки, діяльність якої спрямована на пізнання відносин спілкування розуміння етичних та естетичних норм.
4. Від 6 років до 12 років інтенсивний інтелектуальний розвиток, спрямований на пізнання азів наук (поглиблюються пізнавальні та
інтелектуально-пізнавальні процеси, розвивається рефлексія, самоконтроль, складається внутрішній план дій.
5. Від років до 15 років розвиток особистісної сфери діяльності, спрямований на піднесення системи відносин. формування соціальних установок (ставлення до себе, суспільства, людей.
6. Від 15 років до 17 років розвиток пізнавальних та інтелектуально- пізнавальних процесів, спрямований на пізнання професії, самовизначення і мотивації учіння. інтенсивний емоційний розвиток і розвиток вольових якостей. СОЦІАЛЬНА СИТУАЦІЯ РОЗВИТКУ – своєрідні специфічні для даного віку взаємовідносини між дитиною і оточуючою дійсністю (виявляється за допомогою визначення характеру взаємовідносин дитини з оточуючим світом. СПАДКОВІСТЬ – відновлення в нащадків біологічних особливостей батьків. Людина як представник свого біологічного виду успадковує передусім тип нервової системи, на базі якої формується тип темпераменту меланхолійний, флегматичний, сангвінічний, холеричний деякі безумовні рефлекси (орієнтувальний, оборонний, слиновиділення конституцію тіла,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
39
зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри. До суто фізичних задатків належать і група крові та резус-фактор (особлива речовина, яка міститься у крові й зумовлює сумісність крові матері та плоду чи донора і реципієнта. Батьки можуть передати нащадкам також деякі хвороби – гемофілію, шизофренію, цукровий діабет, венеричні хвороби. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ (ЗА Е. ЕРІКСОНОМ) І стадія (від народження до 1 року. Націй стадії формується базова довіра до людей, почуття безпеки існування у світі, на противагу почуттю недовіри до людей, відчуття загрози, що йде відсвіту. Ознаки соціальної довіри у немовляти проявляються у легкому годуванні, глибокому сні, нормальній роботі кишечника. До перших соціальних досягнень відноситься готовність дитини дозволити матері зникнути з поля зору без надмірної тривоги чи гніву, бо її існування стало внутрішньою впевненістю, а її появу можна передбачити.

ІІ стадія (від року до 3 років. Ця стадія характеризується формуванням та відстоюванням дитиною своєї автономії та незалежності на противагу сумнівів у собі та почуттю сорому. Боротьба почуття незалежності, самостійності, впевненості у собі проти сорому та сумніву приводить до встановлення співвідношення між здатністю співпрацювати з іншими людьми і наполегливістю та її обмеженнями.
ІІІ стадія (від х до 6 років Націй стадії при нормальній лінії розвитку формується ініціативність, активність і в той же час переживання почуття вини та моральної відповідальності за свої бажання. Дитина жадібно та активно пізнає оточуючий світ, через гру дитина проникає у світ дорослих відносин. На цьому етапі відбувається усвідомлення своєї статевої приналежності. І стадія (від 6 до 11 років. Ця стадія характеризується включенням дитини у нові соціальні зв’язки – вступом у школу. Формується любов до праці
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
40
та вміння поводитися із знаряддями праці або почуття неспроможності, неповноцінності, нездатності, заздрості до інших дітей.
V стадія (від 11 до 20 років. У підлітковому та юнацькому віці з’являється почуття цілісного усвідомлення себе та свого місця вжитті, відбувається самовизначення, вибір професії, особистість окреслює свій життєвий шлях, формується я ідентичність, яка включає відчуття стійкості та непреривності власного Я, незважаючи на ті зміни, які відбуваються з нею у процесі її росту та розвитку. Негативний полюс – непевність у розумінні власного Я дифузна ідентичність, яка проявляється у регресії до інфантильного рівня і бажанні якомога довше відтягнути прийняття дорослого статусу, стійкому почутті тривоги та ізоляції
VI стадія (від 20 до 40 - 45 років. Для неї характерним є встановлення дружніх зв’язків, пошук супутника життя, прояв почуття близькості до людей, задоволення особистим життям, реалізація в роботі на противагу почуттю відчудженості, самотності
VII стадія (від 40 – 45 до 60 років. Е. Еріксон вважав цю стадію центральною вжитті людини. За нормальної лінії розвитку людина характеризується високою продуктивністю праці, піклуванням про майбутнє покоління, боротьбою творчих сил людини проти застою, стагнації. На останній VIII стадії (після 60 років) відбувається інтеграція результатів всіх попередніх фраз, формується мудре відношення до життя, яке зріла особистість сприймає не впадаючи у відчай, не розчаровуючись у прожитому житті, у людях, у собі і не відчуваючи презирства до життя, бажання отримати від життя більше, ніж було отримано, паралізуючого страху смерті, яка наближається

О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
41
Схематичне зображення дев’яти вікових етапів періодизації багатовимірного розвитку особистості протягом життя (на підставі домінуючих просторово-часових орієнтацій, потребо-вольових переживань, змістовних спрямувань, рівнів опанування й форм реалізації діяльності) (за В.Моргун)














9.(3.3) Старість
61 рік і довголіття
8.(3.2) Зрілість
46-60 років
7.(3.1) Дорослість
31-45 років Самодіяльність з ностальгічною орієнтацією на минуле)
6.(2.3) Молодість
19-30 років
5.(2.2) Юність
14-18 років
4.(2.1) Отроцтво
7-13 років Спілкування з оптимістичною орієнтацією на майбутне)
3.(1.3) Дошкільне дитинство (дитина
3-6 років
2.(1.2) Раннє дитинство (дитя
1-3 роки
1.(1.1) Вік немовляти до 1 року Співробітництво з амбівалентною орієнтацією на сучасне) Творчість
( руховій, наочній і мовленнєво - розумовій фазах) Відтворення
( руховій, наочній і мовленнєво - розумовій фазах) Навчання
( у руховій, наочній і мовленнєво - розумовій фазах) Стадії (за рівнями і формами діяльності)
Кризи адаптації - дезадептації Кризи автономії - залежності
Кризи само - актуалізації конформізму Криза новонародженості перший подих
0-3,5 міс. Криза немовляти перший крок
11-18 міс.
Криза раннього дитинства я сам
2,5-3,5 років. Криза дитинства
„обов’язок”
5,5-7,5 років. Криза отроцтва незалежність років. Криза юності кохання професія
17-21 років. Криза молодості
„сім’я; покликання
27-33 роки. Криза дорослості визнання
39-45 років. Криза зрілості наставництво роки. Періоди (за орієнтаціями, переживаннями і спрямованістю) Криза сенсу життя мудрість і спокій
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
42
Соціокультурне середовище особистості
Поняття про соціокультурний простір та його складові. Психологічна спадковість та її прояву психотипі нації. Ментальність та стиль життя. Основні носії культури. Життєвий світ людини СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Людина може стати вище суспільного, лише входячи в те, що трансцендентне, надприродне, дійсно духовне С. Вейл

Людина відображається у своїх вчинках Ф. Міллер
Життя всуціль стає екстатичною втіхою. Люди кокетують навіть перед смертю. Їхні вчинки позбавлені зворотного зв’язку, осмисленості результатів. Є тільки сьогодення В. Роменець
« Досвід – це назва, якою кожен називає свої помилки О. Уайльд
Життя пропонує людині велику кількість можливостей та вимог. Завдання розвитку – це групи проблем, вимог та життєвих ситуацій, що породжуються біологічним розвитком, соціальними очікуваннями і власними вчинками людини. Ці проблеми змінюються протягом життя і спрямовують розвиток, надаючи йому сили й наповнення Р. Хевігхерст
Основні поняття та мислесхеми до теми









АРХЕТИП (від гра першообраз) – підсвідомий образ-символ, який передається у спадок й оформлює наше мислення і нашу поведінку. За
К.Юнгом, архетип – це структурні елементи людської психіки, які приховані в колективному несвідомому, спільному для всього людства. Досвід всіх минулих поколінь фіксується у глибинних структурах людського мозку і
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
43
зберігається в універсальних, єдиних для всіх людей, всіх народів, всіх часів архетипах. Архетипи є підґрунтям існування людського роду, його духовною спадщиною, яка оживає через глибинні механізми пам’яті кожного окремого індивіда.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал