О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки




Сторінка2/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий, дослідницький 3) у залежності від основних дидактичних цілей і завдань методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки й оцінювання знань, вмінь і навичок, усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи учнів щодо осмислення і засвоєння нового матеріалу, роботи щодо застосування знань на практиці і вироблення вмінь і навичок, перевірки й оцінювання знань, вмінь і навичок 4) класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності в процесі навчання організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, стимулювання і мотивації навчання, контролю і самоконтролю у навчанні. КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ – напрям психології, що з'явився у і роки ХХ ст. в США як реакція на кризу біхевіоризму та гештальтпсихології. Найпершим головним завданням було вивчення перетворень сенсорної інформації від моменту подання стимулів на рецепторні поверхні до отримання відповіді. Були виділені численні структурні блоки пізнавальних та виконавських процесів, утому числі короткотривала і довготривала пам'ять. Пізніше завданням когнітивної психології як напряму було обґрунтування вирішальної ролі знання в поведінці суб'єкта. Інтенсивно розроблялися також когнітивні теорії емоцій та ін.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
16
ОСНОВНІ НАУКОВІ ТЕЧІЇ В ПСИХОЛОГІЇ Психологічна течія Дата заснування Представники Предмет вивчення Основні методи дослідження
Домінуючий об’єкт досліджень Структуралізм
1879
В.Вундт, Е Тітченер Відчуття – фундаментальні елементи, з яких формується мислення, свідомість, емоції та інші психічні явища. Структура розумового досвіду. Інтроспекція, експеримент Середовище сигнали) і особистість (на основі поєднання відчуттів формується уявлення просвіт. Функціоналізм
1900
В.Джеймс,
Дж.Анжелл Поведінка та діяльність людини, її розумова активність. Цілі та функції свідомості Інтроспекція, спостереження Особистість, її пристосування до навколишнього середовища, шлях індивідуального досвіду
Психодина- мічна течія фрейдизм, неофрейдизм)
1900
З.Фройд,
А.Адлер,
К.Юнг,
Е.Фром,
К.Хорні,
Г.Когут Підсвідомість, психічні розлади. Основою поведінки є підсвідомі детермінанти Клінічні методи, спостереження, вільні асоціації, їх інтерпретація, аналіз снів Особистість Гештальтпсихологія
В.Вертгей- мер,
В.Келер,
К.Коффка,
К.Левін Сприймання, його закони, пам’ять Інтроспекція, спостереження, експеримент Особистість
Біхевіоризм
1913
І.Павлов,
Дж.Уотсон,
Д.Доллард,
Н.Міллер,
Б.Скіннер
К.Халл,
Е.Толмен,
А.Бандура Поведінка тварині людини як відповідь на вимоги оточення.
Стимул-реакція відповідь) Спостереження експеримент
Середовище Біопсихологічна ХІХ ст.
Готтліб,
Р.Сперрі
Кеган,
Масені,
Н.Бехтерєва Біологічні функції як основи поведінки.
Взаємозв’язок між тілом, мозком і поведінкою Експеримент Особистість Когнітивна
1967
У.Найсер,
К.Котовсь- кий,
Г.Саймон
К.Гілмартін
Д.Данкер Природа процесів мислення і пізнання навколишнього світу Експеримент Особистість Гуманістична
1951
К.Роджерс,
А.Маслов Самовдосконалення, самооцінка та самореалізація особистості бажання людини збагатити свої потенції) Інтроспекція, спостереження, експеримент Особистість

О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
17
МЕТОД НАВЧАННЯ – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. МЕТОДИ ВИХОВАННЯ – способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИХОВАННЯ
1. Педагогічне спостереження.
2. Бесіда.
3. Опитування (анкетне, усне.
4. Аналіз результатів суспільно-корисної роботи.
5. Виконання доручень.
6. Створення ситуацій для вивчення поведінки учнів. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ У НАВЧАННІ Метод усного контролю. Усний контроль здійснюється шляхом індивідуального і фронтального опитування. При індивідуальному опитуванні учитель ставить перед учнем декілька запитань, при фронтальному – серію логічно пов'язаних між собою питань передусім класом. Правильність відповідей визначається учителем, коментується. За підсумками контролю виставляються оцінки. Під час його використання учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. Метод письмового контролю – письмова перевірка знань, умінь та навичок. Здійснюється за допомогою контрольних робіт, творів, переказів, диктантів, письмових заліків, які можуть бути короткочасними (15-20 хв.) і протягом усього заняття. Письмовий контроль відрізняється також глибиною діагностики (поверховий зріз чи ґрунтовний аналіз.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
18
Метод графічного контролю – метод перевірки, який застосовують на уроках креслення, географії, геометрії та ін.. Він передбачає відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв’язки у виучуваному об’єкті або їх сукупності. Метод програмованого контролю – полягає у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. Метод практичної перевірки застосовують з таких предметів, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час лабораторних і практичних занять. Метод самоконтролю – усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю – запобігання помилкам та їх виправлення. Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об’єктивне оцінювання досягнутих успіхів. МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНА-
ВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Словесні методи Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу Бесіда – метод навчання, що передбачає запитання-відповіді; Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.
2. Наочні методи навчання
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
19
Ілюстрування – оснащення ілюстраціями статистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок Самостійне спостереження – безпосереднє сприймання явищ дійсності
3. Практичні методи навчання Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням Лабораторні роботи – вивчення у шкільних умовах явищ за допомогою спеціального обладнання Практичні роботи – за характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю учнів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань. МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ
1. Змагання – ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі.
2. Заохочення – схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до повторення.
3. Покарання – несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Методи формування пізнавальних інтересів Метод навчальної дискусії – суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
20
Метод забезпечення успіху в навчанні – метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх Метод пізнавальних ігор
– спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок Метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу – використання цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу слухачів Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу – передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально- психологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту Метод опори на життєвий досвід – полягає втому, що у повсякденному житті за межами навчального закладу вихованці щодня спостерігають нарізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях, з якими вони знайомляться під час вивчення навчальних предметів.
2. Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні Пояснення суспільної та особистої значущості учіння; Висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов’язку; Заохочення до сумлінного виконання ними свого обов’язків; Оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки, зауваження. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
1. Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукання його до позитивної діяльності або гальмування його
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
21
негативних дій і вчинків. Педагогічну вимогу висувають у прямій чи опосередкованій формі. пряма (чітко сформульована, опосередкована позитивна – пов’язана з виявом позитивного ставлення педагога до вихованця (довір’я, прохання, схвалення нейтральна – ґрунтується на існуючому ставленні вихованця до стимульованої діяльності (порада, натяк, умовна вимога, вимога в ігровій формі негативна – демонструє негативне ставлення педагога до діяльності вихованця, до прояву певних його моральних якостей (осуд, недовіра, погроза.
2. Громадська думка – колективна вимога.
3. Вправляння – поступове створення умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.
4. Привчання – вимога до учня виконувати певні дії.
5. Доручення – передбачає вправляння учня в позитивних діях і вчинках. Доручення можуть бути постійні, епізодичні.
6. Створення виховуючих ситуацій творчі прийоми
(доброта, увага і піклування вияв уміння і переваги вчителя активізація прихованих почуттів пробудження гуманних почуттів вияв засмучення зміцнення віри у власні сили довіра залучення до цікавої діяльності
 гальмівні прийоми
(паралельна педагогічна дія, наказ, ласкавий докір, натяк, показна байдужість, іронія, вияв обурення, попередження, вибух НАВЧАННЯ – організований процес паритетної взаємодії вчителя і учнів з метою передачі соціального досвіду.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
22
НАРОДНА ПЕДАГОГІКА – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах намету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ – це ті, що відображають загальне і специфічне в психічних процесах, основний зміст психології, її місце у системі наук.
1. Психофізична – спрямована на з’ясування ролі психіки в еволюції живого, генетичної обумовленості психічних якостей, діалектичної взаємодії біологічного і психічного в філо- і онтогенезі
2. Психофізіологічна – стосується взаємозв’язків між психічними процесами і органічними, насамперед – нервовими
3. Психогностична – спрямована на з’ясування взаємозв'язків психіки і відображення, образу і об’єктивного світу, відображальної і пізнавальної здатності психіки
4. Психосоціальна – спрямована на з’ясування поведінки індивіда в малих групах, колективах, у суспільстві, аналіз міжособистих стосунків
5. Психопрактична – спрямована на вивчення багатопланових впливів психічних факторів на регуляцію предметних дій людини, а також впливу цих дійна побудову оптимального внутрішнього стану поведінки особистості.




Принципи психологічної науки (за Ткаченком О.М.)
ДЕТЕ
РМ
ІНІЗ
МУ
ВІДОБ
Р
АЖЕ
ННЯ ЄДНОСТІ ПСИХІКИ І ДІЯЛЬНОСТІ РОЗВИТКУ
ПСИХІ
КИ
СИСТ
Е
МН
О-
СТРУ
КТ
У
Р
НИЙ
ПРИН
Ц
ИП
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
23
Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини. За принципом відображення всі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб’єкта зоб єктом, попереджаючи суб’єкта, сигналізуючи про значущі для нього об’єкти за допомогою нейтральних відносно об’єкта подразників (сигналів. Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує принципи детермінізму та відображення. За цим принципом психіка і діяльність нетотожні, алей не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності. У принципі розвитку психіки об’єктивно виділяються й реалізуються детермінація поведінки, зв’язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку (нарівні організму суб’єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних підструктур, нарівні індивіда – у процесі діяльності присвоєння, а нарівні особистості – у процесі перетворювальної діяльності. За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов’язаних елементів, таких як пам’ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як складові елементи цілого. Психіка виступає при цьому як особлива відкрита система зі зворотними зв’язками. На кожному рівні детермінації психіка ввімкнена у регуляцію взаємодії суб’єкта з ширшою біологічною системою (нарівні організму, з соціальною системою (нарівні індивіда, із створюваними культурно-історичними цінностями суспільства та предметного світу ( нарівні особистості ПЕДАГОГІКА (від гр. pais – дитя, ago – веду, виховую) – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
24
ПЕДАГОГІКА НАРОДОЗНАВСТВА – напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями культурно-
історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів. ПЕДАГОГІЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ – народне вчення про виховні обов’язки батьків перед дітьми, вчителів – перед учнями, вихователів – перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання покладених на них педагогічних функцій. ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством. ПСИХІКА (від гр. psyche – душа) – 1) здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу 2) внутрішній світ людини сукупність психічних станів, психічних процесів, психічних властивостей, тісно пов’язаних один з одним. Безпосередньо для людини, суб’єктивна психіка виступає у вигляді доступних для самоспостереження явищ – відчуття, сприйняття, уявлення почуття та ін. Об’єктивні прояви психіки відбуваються шляхом спостереження над іншими людьми, їх різноманітними діями, мовою, мімікою та ін. За допомогою психіки людина пізнає, відображає світ та орієнтується в ньому. ПСИХОАНАЛІЗ – один із найбільш відомих напрямків у психології закордоном, котрий виник на початку ХХ ст. Ґрунтується на положенні проте, що поведінка людини визначається здебільшого підсвідомістю особистості. ПСИХОЛОГІЯ (від. гр. psyche – душа, logos – вчення) – наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
25
РОДИННА ПЕДАГОГІКА – складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім’ї, сімейних традицій. САМОВИХОВАННЯ – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рисі подолання негативних. Самоаналіз. Цьому методу належить вирішальна роль у самовихованні. Він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку.
Самозаохочення. Застосовують у випадках, коли людина, долаючи певні труднощі, виконала складне завдання. До цього методу вдаються, коли необхідно подолати негативні риси особистості.
Самозобов’язання.
Передбачає планування людиною роботи над собою на місяць, півріччя чи рік, залежно від того, які риси особистості вона прагне сформувати чи подолати і в який термін. Самонавіювання Використовують у випадках, коли необхідно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися.
Самопереконання – полягає втому, що людині пропонують у певній конкретній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконати себе втому, правильно чи неправильно вона вчинила, або в конфліктній ситуації переключити думки на інші теми і справи, які б відвернули її від конфлікту.
Самопідбадьорювання. Ефективний, коли людина губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях.
Самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням працювати, з лінощами.

О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
26
СТРУКТУРА ПСИХІКИ ЛЮДИНИ (за З. Фройдом
«Id» (Воно) – джерело людських бажань – є двох видів лібідо і танатос. Енергія лібідо (енергія життя) – це сексуальні бажання людини. Енергія танатос має агресивний характері названа Фройдом енергією смерті. «Ід» керується принципом насолоди і прагне негайного задоволення бажань.
«Ego» (Я) – підпорядковується принципу реальності і шукає можливості для задоволення бажань «Ід», враховуючи при цьому зовнішні фактори. Его постійно коливається між бажаннями «Ід» і об’єктивною реальністю.
«Super ego» (Над-Я) – свідомість людини, її моральні принципи, які визначають для неї прийнятність того чи іншого способу поведінки залежно від ситуації. ШЛЯХИ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ а) формування відносин співробітництва між усіма учасниками педагогічного процесу б) виховання в учасників педагогічного процесу морально-емоційної культури взаємовідносин в) формування в учнів емоційно-ціннісного досвіду розуміння людини г) створення матеріально-технічних умов для нормального функціонування педагогічного процесу, що виховує гуманну особистість – щиру, людяну, доброзичливу, милосердну, із розвинутим почуттям власної гідності, поваги гідності іншої людини.







О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
27

Психолого-педагогічні умови формування особистості
Індивід, суб’єкт, індивідуальність, особистість, універсум. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості. Ненормативний психічний розвиток людини
СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Людина – це ніщо інше, як очеретина, найнемічніша з природи, але очеретина, яка думає. Нема потреби, аби цілий Всесвіт озброювався, щоб її розчавити – однієї краплі води стане, щоб її убити. Та коли б Всесвіт її убив, то людина все ж була б більш шляхетна від того, хто її убиває, тому що вона знає смерть, а Всесвіт не знатиме, що її переміг Б. Паскаль
Людина – це велика глибина. Легше порахувати її волосся, ніж почуття та схильності її серця
Св. Августин
Розвиток відбувається тоді, коли щось зростає, не перестаючи бути самим собою переміна ж настає, коли одна річ перетворюється в іншу
Св. Вікентій
Щастя твоє, і світ твій, і рай твій всередині тебе є Г. Сковорода
Основні поняття та мислесхеми до теми АКСЕЛЕРАЦІЯ – більш раннє або швидке формування якогось органу в період ембріонального розвитку порівняно з іншими або із зародком у цілому прискорений фізичний фізіологічний і психічний розвиток дітей і підлітків. Явище акселерації спостерігається вже понад сто років і в народі називається швидким дорослішанням дітей. Акселерація супроводжується і позитивними, і негативними явищами. Позитивними є більш раннє дозрівання інтелекту, формування інтересів, прискорення змужніння, активізація контактів дитини з ровесниками і старшими. Негативні моменти акселерації – почастішання захворювань підлітків на неврози, дитячі паралічі, карієс зубів, хвороби очей.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
28
Швидкий стрибок у фізичному рості організму нерідко призводить до дисгармонії у розвитку внутрішніх органів. Збільшується розрив між прискореним фізичним дозріванням і дещо сповільненим включенням дитини в трудове життя, її соціалізація. Звідси – труднощі формування у підлітків самостійної поведінки, моральної і соціальної відповідальності, одночасно з цим у них частіше виявляється ілюзія дорослості, претензійність. АНОМАЛІЯ – різноманітні відхилення від норми перебігу фізичних і хімічних процесів і функцій. Психічна аномалія може зумовлюватися фізіологічними дефектами аналізаторів, соматичними вадами, а також неправильністю дій з навчання, тренування тощо. Аномалія розвитку у дитини є об'єктом вивчення спеціальних галузей психології і педагогіки. Існують спеціальні дошкільні заклади для дітей звадами слуху, зору, порушеннями мови, інтелектуального розвитку, психофізичного розвитку і порушеннями опорно-рухового апарату. АСИМЕТРІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНА ГОЛОВНИХ ПІВКУЛЬ МОЗКУ – неоднаковість функціонального призначення лівої і правої півкуль головного мозку людини. Ліва півкуля забезпечує оперування вербально-знаковою інформацією, а права – образами дійсності. У тварин такої асиметрії немає. ВЕЛИКІ ПІВКУЛІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ – орган вищої нервової діяльності, до складу якого входять кора великих півкуль і приблизно 14 мільярдів підкіркових нервових клітин. Кора великих півкуль пов’язана з свідомістю і вищими психічними функціями людини, з набутим досвідом і научінням. ВІК – конкретна, відносно обмежена в часі, ступінь психічного розвитку людини, що характеризується сукупністю фізіологічних та психічних змін. Виділяють 4 часові модальності розвитку людини хронологічний (паспортний, біологічний (функціональний, соціальний (громадянський, психологічний
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
29
психічний. Відлік віку розпочинається з моменту народження і закінчується з фізичною смертю. Щодо людини існує кілька періодів її віку вік немовляти, ранній дитячий, дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, юнацький, зрілий, вік старості (ранньої і похилої. Кожний з них має свої, тільки йому притаманні анатомо-фізіологічні і психологічні особливості. У різних регіонах Землі, у різних країнах середній В. людини неоднаковий. Окрім генетичних показників на нього впливають природні особливості, умови та спосіб життя. Середній вік сучасної людини приблизно 73 роки для жінок і 69 років для чоловіків. ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ – етапи онтогенетичного розвитку індивіда. У дошкільному віці виділяють період новонародженості (й місяць життя вік немовляти (й рік життя раннє дитинство (1- З роки молодший дошкільний вік (3-4 роки середній дошкільний вік (4-5 років старший дошкільний вік (від


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал