О. Коваль • Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки




Сторінка1/9
Дата конвертації11.12.2016
Розмір5.05 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Оксана КОВАЛЬ

Тематичний словник-довідник з ПСИХОЛОГІЇ та ПЕДАГОГІКИ






Тернопіль – 2013
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
2
Коваль О. Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки Навчальний посібник. Вид. 2-ге.доповнене та перероблене / О. Є. Коваль.
– Тернопіль ТНЕУ, 2013. – 138 с.
Упорядник КОВАЛЬ Оксана Євгеніївна, к. п. н, доцент кафедри психологічних та педагогічних дисциплін ТНЕУ
Рецензенти
ЯНКОВИЧ Олександра Іванівна, д.
п.
н., професор, завідувач кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій ТНПУ ім. В. Гнатюка
ЩЕРБЯК Юрій Адамович, д.
п.
н., професор кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства ТНЕУ
Відповідальний за випуск
ВИХРУЩ Анатолій Володимирович, д. п. н, професор, завідувач кафедри психологічних та педагогічних дисциплін ТНЕУ У посібнику узагальнений теоретичний матеріал, що сприятиме формуванню психолого-педагогічної компетенції майбутніх фахівців у галузі економіки. Автор особливу увагу приділяє засвоєнню знань про психіку людини, її цінності та потреби, мотиви поведінки, організацію і вдосконалення свого Я шляхом освіти, навчання та виховання, охоплюючи проблеми психічних та соціальних властивостей людини, поведінки, міжособистісних стосунків та спілкування, провідної діяльності нарізних етапах розвитку особи, формування власного інформаційного простору засобами освіти, самоосвіти, виховання та самовиховання. Значна увага звертається на розуміння наскрізних дефініцій, зміст яких складає центральне тло дисципліни та наукові підходи, що висвітлюють найновіші дослідження з багатьох проблем психології та педагогіки. Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів різного рівня, усіх тих, хто цікавиться питаннями вивчення психології та педагогіки.
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри психологічних та педагогічних дисциплін (протокол № 3 від 3 жовтня 2013 р)
Рекомендовано до друку на засіданні комісії науково-методичної ради з гуманітарних дисциплін (протокол № 1 від 14 жовтня 2013 р)
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
3
Програма дисципліни Психологія та педагогіка Змістовий модуль 1 Психологія і педагогіка як наука про людину, її світі діяльність Тема 1. Теоретичні основи психології та педагогіки Психологія як наука про людину, її світі діяльність. Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології. Галузі і міжпред- метні зв’язки науки. Педагогіка як наука про навчання і виховання людини. Становлення і розвиток педагогіки. Основні методи навчання, виховання та самовиховання. Тема 2. Психолого-педагогічні умови формування особистості Індивід, суб’єкт, індивідуальність, особистість, універсум. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості. Змісті завдання сучасної освіти, процесів навчання та учіння. Самовдосконалення особистості та критерії вихованості. Тема 3. Соціокультурне середовище особистості Спілкування, діяльність, поведінка і вчинки як основні носії культури. Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості. Ментальність та менталітет нації. Поняття екзистенційної кризи, вакууму. Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні. Ціннісні засади української родини. Тема 4. Психологія Я-концепції та механізми психологічного захисту Я як наукова проблема психології. Поняття про самосвідомість та Я – концепцію особистості. Структурні компоненти Я – концепції. Я – концепція в структурі повноцінно функціональної особистості. Самооцінка особистості та її види. Адаптація людини в соціумі. Механізми психологічного захисту. Тема 5. Соціально-психологічна структура особистості. Психічні процеси особистості, їх види та розвиток. Характеристика психічних властивостей особистості. Види психічних станів людини. Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках. Сутність і структура світогляду людини. Поняття соціалізації особистості. Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
4
Змістовий модуль 2 Розвиток і становлення соціально зрілої особистості Тема 6. Міжособистісні стосунки. Спілкування Етика взаємостосунків, розвиток міжособистісних стосунків, етикет. Спілкування види, рівні, засоби, сторони та функції. Психологічні механізми взаєморозуміння в спілкуванні. Невербальна комунікація та її види. Комунікація, перцепція та інтеракція у просторі міжособистісної взаємодії. Поняття про психологічну сумісність. Тема 7. Особистість і діяльність Джерела активності людини. Поняття про потреби, їх сутнісний зміст та класифікація. Мотиви та мотивація в діяльності людини. Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості. Здатність до професійної діяльності.
Професіограма та психограма спеціаліста. Норми і цінності в діяльності людини. Кар’єра особистості, її атрибути та етапи просування.

Тема 8. Природа конфліктів та технологія запобігання їх виникненню
Історіогенез поглядів на природу конфліктів. Типологія конфліктів та причини їх виникнення. Анатомія та динаміка конфлікту. Стилі виходу із конфліктних ситуацій. Управління конфліктом.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
5
Змістовий модуль 1 Психологія і педагогіка як наука про людину, її світі діяльність Теоретичні основи психології та педагогіки
Психологія як наука про людину, її світі діяльність. Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології. Галузі і міжпредметні зв’язки науки. Педагогіка як наука про навчання і виховання людини. Становлення і розвиток педагогіки. Основні методи навчання, виховання та самовиховання.
СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ
Зрештою, чим є людина за своєю природою Нічим супроти нескінченності, але всім супроти нічого, середньою істотою між нічим і всім. Вона безмежно віддалена від обох крайностей не менш віддалена від нічого, яке її притягає, і від безмежного, яке її поглинає»
Б. Паскаль З душі й тіла в кожному з нас складається подвійна єдність, тобто природи й особи природи, тому що душа формально єднається з тілом, як акт до потенції й форма до матерії, водному бутті єдність особи, далі походить з двох чинників, оскільки встановлюється особа сама в собі в тілі й у душі
Св. Тома
Наука – це зусилля на шляху дозрілості світового порядку. У результаті цього вона є контактом людської думки з одвічною мудрістю. Це немовби таїнство С. Вейл Правда і мудрість безумовно вищі від розуму
Св. Августин


О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
6
Основні поняття та мислесхеми до теми
АНКЕТУВАННЯ – метод психології, який полягає у збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою.
БІОПСИХОЛОГІЯ – наука про психіку, котра охоплює все живе на землі, включаючи рослини. Біопсихологія еволюційна – об’єднує психологію порівняльну і зоопсихологію.
БІХЕВІОРИЗМ – напрямок у зарубіжній психології, який виник на початку ХХ століття. Основоположниками його були американські вчені
Д.
Уотсон та Е.
Торндайк. Вони вважали, що предметом вивчення психології є поведінка і заперечували тлумачення свідомості як предмета наукового дослідження. Основне завдання біхевіоризму полягає у нагромадженні спостережень за поведінкою з таким розрахунком, щоб, знаючи стимул (S), можна було б наперед передбачити реакцію (R) людини . ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ – галузь психології, яка досліджує загальні закономірності розвитку психіки нарізних вікових етапах, психічні особливості дітей і школярів різного віку. ВИХОВАННЯ – цілеспрямований та організований процес формування особистості. ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ – це система наукових дисциплін, котрі пов’язані з різноманітними сферами практики, її раціоналізацією та удосконаленням. Галузі психології становлять дерево психологічної науки, корінням якого є філософські проблеми психології, принципи, методологія, теорія. Основу системи психологічної науки складають історія психології та загальна психологія.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
7
















ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ
Науково-прикладна
Практична
Теоретична
ПС
ИХ
ОФІЗІО
ЛОГ
ІЯ
ІСТОРІЯ
ппПСИ
ХОЛОГ
ПСИ
ХО
Л
ОГ
ІЯ ОСОБИСТОСТІ
МО
ДЕЛЮВАН
НЯ
ПСИ
ХІКИ
ЕКСП
Е
РИМЕ
Н
ТА
Л
ЬН
А
ГЕНЕТИЧН
А ЗАГАЛЬНА
СОЦ
ІАЛЬНА
ПО
РІВН
ЯЛ
ЬНА
ДИФЕР
ЕНЦІЙ
НА
ІНЖЕНЕРНА ПСИХОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІ ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ ПСИХОЛОГІЯ “ШТУЧНОГО
ІНТЕЛЕКТУ”
АВІАЦІЙНА КОСМІЧНА ЗА ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПО
ВЕ
ДІНКИ
Л
Ю
ДИНИ
ЗА ПСИХОЛОГІЧНИМИ ПИ
ТАНН
ЯМИ
РО
ЗВИТКУ
У НАУКОВО-ПРИКЛАДНІЙ ЗА ВІДНОШЕННЯМ ДО НОРМАЛЬНОЇ
АБО
ХВО
РО
Ї
ПСИ
ХІКИ
ЗА ВІДНОШЕННЯМ ДО ПРАВА ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
ЕКОНОМІЧНА
ВІЙСЬКОВА ЕКОЛОГІЧНА СПОРТУ
ПЕДАГО
ГІЧ
НА
ПСИ
ХО
Л
ОГ
ІЯ
АН
ОМ
А
Л
ЬНО
ГО
РО
ЗВИТКУ
ЮР
ИДИЧ
НА
ПСИХОЛОГІЯ
ЗДОРОВ’Я МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА С
ІМ
Ї
ТА
СОЦ
ІАЛЬНО
ГО
ЗАХИСТУ НА
СЕ
ЛЕНН
Я
ПСИ
ХО
Л
ОГ
ІЧН
А СЛУЖБА СИСТЕМИ
ОСВІТИ ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА
СИС
ТЕ
МИ
ОХ
ОР
ОН
И ЗДОРО
В
Я
ПР
АКТИЧ
НА
ПСИХОЛОГІЯ ПО
Л
ІТИЧН
ОЇ
ДІЯ
Л
ЬНО
СТІ
, УПРАВЛІННЯ І МА
СОВИ
Х
ПР
АКТИЧ
НА
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ ТА
ПР
ОФ
ОР
ІЄНТАЦІЇ СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА АРМІЇ ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ СПОРТУ
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
8
ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ – напрям психології, що виник у Німеччині в першій третині ХХ ст. і запропонував програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів), первинних стосовно до своїх компонентів. Головні представники – німецькі психологи М.
Вертхаймер, В.
Келер,
К.
Коффка.
ГІМНАСІЙ – державний навчально-виховний закладу стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. В Афінах найбільшого розвиту вони досягли в V–VI ст. дон. е. До гімнасію вступали після палестри (гімнастична школа, у якій навчалися хлопчики з 12 до 16 років, юнаки 16–18 років із знатних і заможних родин. У гімнасії вони займалися гімнастикою, вивчали політику, філософію, літературу. Найвідоміші гімнасії – Академія платонівська та Лікей, заснований Аристотелем.
ГОВАРД-ПЛАН – організація навчання за вільним розкладом і при самостійному виборі учнями навчальних предметів. Виник у 1920 р. з ініціативи керівника Говардської жіночої середньої школи (Лондон Гарріс). Основна ідея говард-плану – підвищення індивідуальної відповідальності учнів з свій розумовий розвиток. Виховна робота з учнями, де крім уроків, здійснювалася в спеціально створюваних будинках. ГРАМАТИСТ – учитель елементарної школи грамоти в Стародавніх Афінах і частково в Стародавньому Римі.
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ ДУХОВНІ СЕМІНАРІЇ – виховно-навчальні заклади, які готували священнослужителів для уніатської церкви. Існували Перемишльська, Ужгородська, Львівська й Станіславська семінарії. Система навчання й виховання нагадували єзуїтську.
ГРЕКО-ЛАТИНСЬКІ ШКОЛИ – навчальні заклади підвищеного типу, створені в Москві в другій половині XVII ст. з ініціативи урядуй церкви. У
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
9
школах вивчали грецьку, латинську й церковнослов'янську мови, риторику й філософію. ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ – 1) упровадження в навчально-виховному процесі ідей гуманізму, запропонованих великими просвітителями та педагогами минулого це спрямування навчального закладу до піднесення особистості учня, забезпечення максимально сприятливих умов його розвитку, урахування його особистих цілей і запитів 2) принцип реформування системи освіти, суть якого полягає в утвердженні людини якнайвищої цінності шляхом олюднення обставин педагогічного процесу. ГУМАНІСТИЧНА ОСВІТА – освіта, основана на принципах пріоритету загальнолюдських цінностей, життя та здоров'я людини, вільного розвитку особистості. ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – один із провідних напрямків сучасної зарубіжної психології, який виник у ті роки ХХ ст. на противагу психоаналізу і біхевіоризму. Виявляє внутрішній світ (діяльність, поведінку, спілкування, вчинки душевно здорових, творчих людей, названа Маслоу психологією третьої сили.
ДАЛЬТОН-ПЛАН — система індивідуального навчання, розроблена в м.
Дальтон (штат Массачусетс, США) у х роках ХХ ст. Згідно з Дальтон- планом увесь обсяг навчального матеріалу з того чи іншого предмета розподілявся на місячні курси, складалися місячні програми, підбиралася література. На початку місяця учень разом з учителем планував свою роботу, а потім вивчав самостійно з будь-якою швидкістю вибрані теми. Він міг відвідувати лабораторії, консультації, де чергували вчителі. Раз на тиждень проводився загальний семінар, конференція, дискусія. Дальтон-план мав наметі дозволити учням навчатися нарізних рівнях із різною швидкістю. Це була спроба пристосувати систему навчання до особистості дитини.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
10
ДИДАКТИКА (від грец. didaktikas – повчальний) – найважливіша галузь педагогіки, яка вивчає теоретичні основи організації процесу навчання, його закономірності, принципи, методи. ДУХОВНА ПЕДАГОГІКА – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії. ДУША (від лат. anima) – згусток енергії, частина людської особистості, що є центром її духовного життя, яка здатна відчувати й думати поняття, котре визначає історично змінні погляди на психіку і внутрішній світ людини поняття про особиву нематеріальну субстанцію, незалежну від тіла. Розуміння душі трактувалось анімістичними уявленнями про особливу силу, котра живе в тілі людини і тварини і покидає його під час сну або випадку смерті. В експериментальній психології, яка виокремилась всередині ст., поняття душі витісняється поняттям психіки. ЗАКОНОМІРНІСТЬ – 1) об'єктивно існуючий, суттєвий зв'язок між явищами або процесами, що повторюються, і характеризує їх розвиток. Закономірність виражає певний порядок причинного, необхідного стійкого зв'язку між явищами і властивостями об'єктивного світу, при якому зміна одних явищ викликає цілком певні змінив інших 2) впорядкованість подій, відносна постійність детермінованих чинників, регулярність зв'язку між певними речами. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПЕДАГОГІЧНІ – об'єктивні, стійки зв'язки між цілями, можливостями, змістом, умовами, способами, засобами, результатами педагогічної дії (діяльності. ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИХОВАННЯ – стійкі і суттєві зв'язки між елементами виховного процесу, що забезпечують його ефективність. Загальні закономірності виховання 1) виховання особистості відбувається лише в процесі включення в різносторонню діяльність з позиції її учасника та
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
11
організатора 2) дієве виховання – виховання, що стимулює власну (внутрішню) активність особистості в організованій діяльності 3) процес виховання будується на принципах гуманізму і демократизму, що забезпечують поєднання поваги гідності особистості вихованця з високою вимогливістю до нього 4) процес виховання особистості спрямовується на забезпечення почуття радості, успіху від діяльності та досягнутого результату 5) процес виховання виявляє й опирається на позитивні якості дитини 6) ефективність виховання залежить від врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів 7) виховання особистості найбільш ефективне в колективі і через колектив 8) процес виховання залежить від єдності та погодженості педагогічних зусиль учителів, школи, сім'ї і громадськості. Успіх виховання вимагає реалізації всієї сукупності педагогічних закономірностей.
ЗАКОНОМІРНОСТІ НАВЧАННЯ (ДИДАКТИЧНІ) – 1) об'єктивні, стійкі і суттєві зв'язки у навчальному процесі, що обумовлюють його ефективність а) спрямованість навчання на вирішення завдань всебічного і гармонійного розвитку особистості учня б) зміст освіти закономірно залежить від його завдань, що відображають потреби суспільства, рівень і логіку розвитку науки, реальні навчальні можливості і зовнішні умови навчання в) залежність процесу навчання від навчальних можливостей учнів (зовнішніх і внутрішніх, які відображають рівень розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфер особистості, рівень знань і вмінь, навичок навчальної роботи, ставлення до навчання, фізичний стані працездатність г) активний, дієвий характер навчання ґ) взаємозалежність навчально-пізнавальної активності учня і рівня розвитку його мотиваційної сфери д) забезпечення успіхів і досягнень учнів у процесі навчання е) методи, форми і засоби навчання закономірно залежать від його завдань та змісту є) взаємозв'язок всіх компонентів процесу навчання забезпечує міцні, усвідомлені і дієві результати навчання, розвитку і виховання 2) стійкі педагогічні явища, які базуються на повторюваності фактів навчальних дій і є теоретичною основою принципів навчання.
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
12
ЗАОХОЧЕННЯ – 1) метод виховання, який забезпечує стимулювання суспільно корисної діяльності та поведінки вихованців шляхом внесення змін в окремі права та обов'язки, а також моральної оцінки їх діяльності і поведінки
2) схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ – доцільно організовані методичні шляхи вирішення виховних завдань. Це можуть бути предмети, що використовуються у вихованні (наочні посібники, книги, радіо телебачення) і види діяльності засоби мистецтва, живе слово вчителя, ігри, громадська робота, фізультурно- спортивна робота, самодіяльність. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ – 1) спеціально створені об'єкти, які формують навчальне середовище та приймають участь у діяльності, виконуючи при цьому навчальну, виховну та розвивальну функції. Як знаряддя праці вчителя та учнів, Засоби навчання сприяють оптимальному поєднанню теоретичних і практичних компонентів знань, приведенню змісту шкільної освіти у відповідність з рівнем розвитку науки і техніки та суспільства в цілому. Засоби навчання є невід'ємною складовою шкільного навчального процесу і дозволяють суттєво підвищити продуктивність праці всіх учасників навчального процесу 2) предмети навчального обладнання, які педагог використовує для передачі інформації, а також для організації самостійної роботи і контролю за процесом засвоєння навчального матеріалу при використанні різних форм навчальної діяльності учнів
3) підручники, посібники, комп'ютери, навчальні контролюючі машини, відповідні спортивні знаряддя, за допомогою яких учні одержують знання та удосконалюють навички. ЗМІСТ ОСВІТИ – 1) випливає з основних її функцій залучити молодь до загальнолюдських і національних цінностей 2) система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
13
естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодіти учень в процесі навчання. Чинники, що впливають за зміст освіти а) об'єктивні: потреба суспільства у робочій силі розвиток науки і техніки, що супроводжується появою нових ідей, теорій, і докорінними змінами у техніці і технології б) суб'єктивні: політика керівних сил суспільства, методологічні позиції вчених 3) система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, праці 4) в системі професійної підготовки – обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадянських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури. Зміст освіти обумовлюється освітньо-кваліфікаційними характеристиками та іншими актами органів управління освітою і змінюється відповідно рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства 5) чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якою повинне оволодіти учень протягом усіх років навчання у школі. ЗНАННЯ – 1) сукупність ідей людини, в яких відображено теоретичне оволодіння нею предметом пізнання 2) перевірений практикою результат пізнання оточуючої дійсності, вірне відображення її у свідомості людини 3) як предмет пізнання З. включають три взаємопов'язані аспекти а) теоретичний – знання як факти, теоретичні ідеї, поняття б) практичний – знання як вміння і навички практичного застосування теоретичних знань в) світоглядно- моральний – знання як сукупність ідей світоглядного та морального характеру
4) продукт пізнання (уявлення, поняття) людиною предметів і явищ, діяльності, законів природи і суспільства. Види знань поняття і терміни знання фактів знання законів методів пізнання і способів діяльності. Критеріями оцінки якості знань є такі категорії а) системність, науковість, узагальненість, усвідомленість, згуртованість, фундаментальність б) гнучкість, мобільність,
О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
14
оперативність в) дієвість, спрямованість на практичне використання г) повнота, об'єм, точність, міцність. ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ

1) принцип урахування індивідуальних особливостей окремих учнів в інтересах розвитку їхніх нахилів та здібностей 2) педагогічна технологія навчання, що забезпечує реалізацію принципу індивідуалізації. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД – підхід до людини з урахуванням конкретних її особливостей та індивідуальності в цілому. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ

1) обумовлена типологічними особливостями стійка система способів діяльності, яка складається у людини, що прагне до найкращого здійснення даної діяльності 2) узагальнена характеристика
індивідуально-психологічних особливостей людини, які формуються і проявляються в її діяльності. Індивідуальний стиль діяльності залежить від специфіки виховання, психологічних якостей суб'єкта, обумовлених властивостями його нервової системи, а також від особливостей його включення в однотипні ситуації 3) стійка індивідуально-специфічна система стосовно однорідних прийомів, способів, методів, навичок виконання тієї чи іншої діяльності. Індивідуальний стиль діяльності стає можливим і необхідним в силу індивідуальних відмінностей людини і компенсування недостатньо розвинутих якостей особистості, детермінуючих дану діяльність іншими, більш розвинутими. Таким чином, індивідуальний стиль діяльності дозволяє досягти однаково ефективної діяльності при різному рівні розвитку професійно важливих якостей. ІННОВАЦІЇ — 1) зміни змісту системи. У педагогічній інтерпретації І. означають нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток перебіг) і результати навчально-виховного процесу 2) актуально значущій системні утворення, які виникають на основі різноманітних ініціативі О. Коваль Тематичний словник-довідник з психології та педагогіки
15
нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток 3) створення, розповсюдження і застосування нововведення, що задовольняє потреби людини і суспільства. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ – групування методів навчання за певними ознаками і встановлення між ними зв'язків. Варіанти 1) за джерелом передачі і сприйняття навчальної інформації словесні, наочні, практичні 2) за характером пізнавальної діяльності учнів пояснювально-


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал