Нові педагогічні технології зміст



Сторінка1/4
Дата конвертації02.02.2017
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4


НОВІ

ПЕДАГОГІЧНІ

ТЕХНОЛОГІЇ

ЗМІСТ:

1.Упровадження інтерактивних технологій у початкових класах.


2.Проектні технології:
-Метод,що руйнує шкільну рутину.
-Метод проектів у сучасних умовах.
-Структура різних типів проектів.
3.Особливості втілення проектної технології у початкових класах
4.Основні завдання проектної технології у початковій школі на сучасному етапі.
5.Додатки.

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Нова освітня

філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу

на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

Розв'язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.

Педагогічний пошук учителів-практиків завжди спирається на досягнення психолого-педагогічної науки, яка потребує, щоб методи навчання забезпечували опанування школярами змісту освіти.

Тому мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає в тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель передбачає спілкування в системі «учень — учитель», наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов'язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання,за яких учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість учня і учителя безмежна. Важливо

лише вміло спрямувати її на досягнення поставленої навчальної мети.

Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально-виховний процес набуде особистісного спрямування. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті вдосконаленого уроку, навчання на якому має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації.

Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої думки, ділилися інформацією. Завдання вчителя — пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо.

Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов'язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного про-

цесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, уміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Ще у 60-х рокахXX ст. Я. Голант охарактеризував три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі: пасивну, активну та інтерактивну. У своїй класифікації вчений використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репродуктивна діяльність, а самостійність і творчість практично відсутні.

Що таке активне навчання?

Ми навчаємо так, як навчили нас. Ми як викладачі часто покладаємося на ті методи навчання, що завжди використовуємо, незважаючи на безліч досліджень, які свідчать про бажання учнів навчатися активно.

Ми знаємо, що діти навчаються ефективно, коли вони мають можливість це робити відповідно до своїх інтересів, здійснювати вибір, активно взаємодіяти з різними матеріалами та одне з одним.

Перед нами постійно має поставати запитання: чи ми хочемо виховати роботів, які повторюватимуть та з точністю відтворюватимуть усе, що їм буде сказано, чи, навпаки, ми хочемо розвинути потяг і любов до навчання, критичне мислення, виховувати творчих та соціально відповідальних особистостей?

Часто термін активне навчання вживається досить вільно, хоча він є специфічним. Багато освітян стверджують, що навчання саме по собі є активним і учні активні навіть під час слухання.


Позитивні та негативні аспекти активної моделі



Позитивні аспекти активної моделі

Негативні аспекти активної моделі

1.Високий рівень інформації(проблемний метод).

2.Велика кількість учнів, які можуть одночасно сприймати інформацію.

3.Показник навченості досить високий.

4.Майстерність педагога відіграє суттєву роль в організації такого навчання

5.Учитель може проконтролювати рівень засвоєння учнями знань.


1.Учні спілкуються тільки з учителем.

2.Як правило, така модель використовується на уроці для опитування.

3.Учень перебуває в постійному напруженні

(«запитає-не запитає»).

4.Учень може бути не задоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.


Проте дослідження свідчать, що діти під час навчання повинні робити значно більше, аніж просто слухати. Вони мають читати, писати, обговорювати, залучатися до розв'язання проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, отримувати зворотній зв'язок. Вони також повинні бути залученими до розумових операцій вищого рівня, таких, як: аналіз, синтез, оцінювання.

Отже, активне навчання — це навчання , що залучає учнів використовувати різні навчальні форми й думати про те, що вони роблять.

Незважаючи на розуміння важливості навчання у новий спосіб, зміни у початковій школі відбуваються повільно.

Бар'єрами на шляху до змін є:
-вплив освітніх традицій;
-почуття дискомфорту, що спричиняють будь-які зміни;
-брак мотивації до змін;

-брак моделей та інформації стосовно ефективного навчання.


Найбільша та найтриваліша освітня реформа матиме успіх, якщо кожен окремий учитель або невелика група вчителів бачитимуть себе реформаторами власного щоденного досвіду. Чудовий перший крок на шляху до змін — це обрання тих навчальних стратегій активного навчання, які найлегше здійснити. Такі стратегії є здебільшого короткотривалими, структурованими, сфокусованими на предметі, що є добре знайомим для учителя та учнів.

Активна модель навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учителем, виконує певні творчі завдання і є «суб'єктом» навчання.

Основні методи навчання — це різноманітні творчі та проблемні завдання, проблемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.
Технологія інтерактивного навчання
У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань буде не тільки вчитель, але й комп'ютер, телевізор, відео.

Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти сутність речей, уміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. О. Сухомлинського, учителів-новаторів 70-80-х років (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання. У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності активно розвивалися й удосконалювалися. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують під час викладання різних предметів від молодшого шкільного віку до старшого. Дослідження, проведені національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, але й на його почуття, волю, дії та практику.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.

Говорячи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:

-мають мотивацію до навчання;


-перебувають у приязному комфортному середовищі;
-використовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;
-використовуються їхні знання і вміння;
-мають почуття контролю над процесом навчання;
-досягають успіхів;
-мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати отриману інформацію;
-повністю залучаються до процесу навчання;
-мають достатньо часу для засвоєння нових знань і вмінь;
-можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.
Тому мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія містить як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, такі однієї

думки над іншою. Підчас інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Технологія інтерактивного навчання — така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:

-кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;


-від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Інтерактивна модель навчання (з англ. — здатний до взаємодії, діалогу) — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень почувається успішно, є інтелектуально спроможним.

Призначення інтерактивного навчання полягає у тому, щоб, по-перше, передати знання, по-друге, усвідомити цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв'язання навчальних поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.
Структура таких уроків складається з п'яти етапів.
І. Мотивація

Мета етапу: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Матеріал, поданий під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для подання мети уроку. Мотивація допомагає також викликати в учнів інтерес до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавленість, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.

Для цього можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та проце-

су їх сприймання. Це може бути короткочасна розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності, нескладна інтерактивна технологія.

Мотивація має займати не більше ніж 5 % часу заняття.

З інтерактивних вправ можуть бути використані такі: «Вилучи зайве», «Роз'єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон», «Задом наперед», «Скринька скарг».
II. Оголошення, подання теми

та очікуваних навчальних результатів

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і що від них очікує вчитель. Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом.

Цей етап уроку має займати не більше ніж 5 % часу заняття.

Доречно використати такі інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій — 1», «Загадкові будиночки», «Мікрофон».
III. Актуалізація знань, надання
необхідної інформації

Мета етапу: дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, виконання домашнього завдання. Для того щоб зекономити час, можна подати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз розглянути її, особливу увагу звернути на практичні поради; за потреби, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.

Ця частина уроку займає приблизно 10-15% часу.

Під час повідомлення необхідної інформації доречними будуть такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Мозкова атака», «Карусель», «Кути», «П'ять слів — три слова», «Ґронування», «Кубування», «Системний оператор», «Діаграма Венна», «Морський бій — 2»

.

IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття)



Мета етапу: практично засвоїти навчальний матеріал; досягти поставленої мети уроку.

Ця частина уроку займає 50-60 % часу.

Послідовність роботи під час її проведення:

-інструктування (2-3 хв);


-об'єднання учнів у групи та розподіл ролей (1-2 хв);
-виконання завдання в групах (самостійна робота), співпраця (5— 15 хв);
-презентація результатів виконання вправи (3—15 хв);
-рефлексія результатів учнями (5-15 хв).
Серед центральних інтерактивних вправ доцільними є: «Система позначок "Допомога"», «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням», «Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур», «Добре — погано», «Навчаючи — вчуся».
V. Рефлексія (підбиття підсумків),
оцінювання результатів уроку

Мета етапу: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності — їїзміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Послідовність роботи під час підсумкового етапу:

1.Установлення фактів. (Що відбулося?)
2.Аналіз причин. (Чому це відбулося ?)
3.Планування дій. (Що нам робить далі?)
Рефлексія займає 20 % часу уроку.
На етапі рефлексії доцільними є інтерактивні вправи: «Незакінчені речення», «Інтерв'ю», «Абетковий суп» «Від Адо Я», «Виграш у лотереї», «Тестування», «Крісло автора».

Для подолання труднощів у застосуванні інтерактивних технологій слід пам'ятати, що:

• інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості час;для підготовки як учнів, так і педагога.

Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри»;

-можна провести з учнями організаційне заняття й разом розробити правила роботи в класі. Спочатку використовувати прості інтерактивні технології;
-використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання;
-для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:
-дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
-дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;
-під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;

на одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;


-дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
-проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:

-глибоко вивчити й обміркувати матеріал, у тому числі й додатковий;

-ретельно планувати й розробляти урок: визначати хронометраж,

ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності уроку;

-мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добирання найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку та критерії оцінювання роботи учнів;

-передбачати різноманітні методи привертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому можуть сприяти різноманітні вправи — розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.


На практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж узявши елементи, що більш доцільні для певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, у якому теорія і практика засвоюються одночасно. Це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв'язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується таким чином, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництва.
Позитивні та негативні аспекти інтерактивної моделі


Позитивні аспекти

Негативні аспекти

1. Розширюються пізнавальні можливості учня (здобуття, аналіз, застосування інформації з різних джерел).

2. Як правило, високий рівень засвоєння знань.

3. Учитель може без усиль проконтролювати рівень засвоєння знань учнями.

4.Учитель має змогу розкритися, як організатор, консультант.

5.Партнерство між учителем і учнями, а також в учнівському колективі.


1. На вивчення певної інформації потрібен значний час.

2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.

3. В учителя відсутній досвід такого способу в організації навчання

4.Брак методичних розробок уроків з використанням інтерактивних методів навчання.




Кооперативна форма навчальної діяльності

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання перетворюються у групові, кожний член групи робить унікальний внесок у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незмінні для успіху всієї групи.



Кооперативна форма навчальної діяльності — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель управляє роботою кожного учня опосередковано, через завдання, на розв'язання яких він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання вчить учнів спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, переконувати, бути переконливими й толерантними, розуміти інших, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формувань вмінь.

Коли учні працюють разом, вони формують уміння й навички, необхідні для самостійного життя:

-уміння уважно слухати;

-спільно розв'язувати проблеми;

-самостійно (спільно) приймати рішення;

-проводити різноманітні дослідження;

-аналізувати матеріал;

-розв'язувати конфлікти;

-засвоювати навички демократичного способу життя, що знадобляться їм у сім'ї, на роботі, у житті.
Під час організації кооперативної форми навчальної діяльності учнів

провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів одне з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тоді, коли склад групи постійно змінюється, кожен учень має можливість спілкуватися з рештою.

Ознаки кооперативної форми навчальної діяльності:

1.Наявність у всіх учасників спільної мети.

2.Поділ праці, функцій та обов'язків.

3.Співробітництво й товариська взаємодопомога.

4.Суспільно корисна праця усіх і кожного учасника зокрема.

5.Обсяг роботи, виконаний групою, завжди більший за обсяг роботи, виконаної кожним її членом чи частиною групи.


Ураховуючи психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування, уважаємо за доцільне застосовувати інтерактивні технології навчання в початковій школі вже з 1 класу. Власний досвід свідчить про те, що починати необхідно з поступового використання технологій — учителеві та учням необхідно звикнути до них.

Спочатку проводжу з учнями особливе організаційне заняття і спільно з ними розробляємо правила роботи в класі. Налаштовую дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовую спочатку прості інтерактивні технології:

-роботу в парах (саме в процесі роботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цього вікового періоду);

-роботу в малих групах;

-«мозковий штурм» тощо.

Такі заняття відбуваються цікаво, продуктивно, позбавляють закомплексованості учнів із різним рівнем навчальних досягнень. Розвиваються творчі здібності учнів, пізнавальні інтереси, значно збільшується ефективність уроків.

Так, у 1 класі на уроці математики лід час закріплення способів та прийомів усного додавання доречно використовувати вправу «Мікрофон».


5+

12

8

6



4+

9

13

7

Учитель, передаючи уявний мікрофон, пропонує по черзі кожному учневі з пари подати виконане завдання. Наприклад: «Я вважаю, 5 + 12 дорівнює...». Наступний учень, узявши «мікрофон», у разі згоди погоджується: «Я теж так уважаю» і повідомляє про наступну дію та її результат. Якщо учень не погоджується з відповіддю свого попередника, то, узявши «мікрофон», у разі незгоди зауважує: «Я вважаю, 5 + 12дорівнює..., тому що...» та обґрунтовує свою відповідь.

Далі «мікрофон» бере представник наступної пари і, якщо його відповідь така ж сама, то він подає результат наступної дії тощо.
Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того щоб охопити увесь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, старанно планую свою роботу: даю завдання учням для попередньої підготовки — прочитати, подумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Учні або готують розповіді, або енциклопедичні відомості, або складають вірші, ребуси, кросворди, або роблять відповідні малюнки. За виконання завдань діти беруться, ураховуючи власні інтереси, індивідуально, у парах, у малих групах --по троє учнів.

Так, на уроці «Я і Україна» в 3 класі під час вивчення теми «Зелене диво Землі — рослини. Овочеві рослини. Однорічні, дворічні та багаторічні рослини» можна провести вправу «Довідкове бюро».



Методичний коментар. Дітям пропонується за півхвилини розповісти про овоч за алгоритмом:

-батьківщина овоча;

-особливості овоча, користь;

-за можливістю повідомити, що означає його назва.

Одночасно під час розповіді на карті «Країни світу» встановлюється прапорець із назвою країни та малюнок овоча. Роботу виконують двоє учнів у парі: один розповідає, другий — працює біля карти.
Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати

свої знання, виникає емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння.

Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.

Майстерність навчання вчителя полягає в тому, щоб розкрити свої сили і можливості кожної дитини, в умінні дати «відчути їй радість успіху в розумовій праці» (Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори.—-К„ 1977.-Т. З.-С. 21).

Як цінний дороговказ у своїй роботі, використовуємо практичні здобутки В. О. Сухомлинського щодо розумового виховання учнів, який прагнув, щоб початкова школа стала школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів, для того щоб дитина в початковій школі передусім думала, активно здобувала знання, шукала істину, мандрувала у світі пізнання.



ДОДАТОК
Урок-казка з навчання грамоти

1КЛАС



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал