Нормативно технічна документація у виробництві та пакуванні фармацевтичних препаратів згідно gmp



Сторінка6/7
Дата конвертації12.04.2017
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема: Виробництво неводних розчинів промислового виробництва. Блок-схема виробництва, обладнання. Опис технологічного процесу . Випробування.

Актуальність Крім водних розчинів, в технології лікарських засобів широко використовуються спиртові, гліцеринові, масляні, і інші неводні розчини.

Названі розчини не завжди застосовуються як ліки для зовнішнього застосування: змазувань, краплі в ніс, вухо, втирань.



Мета заняття Вміти виготовляти неводні розчини, користуватися нормативною документацією, складати матеріальні баланси, робочі прописи, оцінювати їх якість.

Контрольні питання

  1. Характеристика неводних розчинів.

  2. Класифікація неводних розчинів.

  3. Номенклатура неводних розчинів.

  4. Особливості технології приготування.

  5. Вимоги до неводних розчинів.

  6. Прилади для визначення концентрації спирту.

  7. Методики визначення концентрації спирту.

Інформаційний матеріал

Неводні розчини є гомогенними дисперсними системами, структурними одиницями в яких є іони і молекули. Для приготування таких розчинів використовуються неводні розчинники, що обумовлено головним чином тим, що багато лікарських речовин не розчиняються у воді.

В більшості випадків неводні розчини використовують для зовнішнього застосування (наприклад, для змазування слизових оболонок, шкірних покривів, примочок, інгаляцій, полоскань, промивань, крапель для носа і вуха, втирань). До таких розчинів відносяться: розчин борної кислоти 10% в гліцерині, розчин іхтіолу 10% в гліцерині, розчин фенолу 3 і 5% в гліцерині, камфорна олія.

Так само, як і до водних, до них висуваються певні вимоги. Неводні розчини повинні відповідати медичному призначенню для досягнення необхідного лікувального ефекту, не містити механічних включень, бути стабільними при зберіганні. До складу цієї групи розчинів входять різні лікарські речовини, проте в основному це антисептики, місцеві анестетики, противомикозные, антибактеріальні, протизапальні і болезаспокійливі засоби.

З технологічної точки зору неводні розчинники ділять на дві групи: леткі розчинники (спирт етиловий, хлороформ, ефір, бензин, скипидар, та ін.) і нелеткі розчинники (жирні масла, рідкий парафін, гліцерин, димексид, полиэтиленоксиды, эсилоны та ін.). Крім цього, нині застосовують також комбіновані розчинники (етанол з гліцерином, гліцерин з димексидом, водою та ін.).

Перевагами їх є можливість поєднання в одній лікарській формі декількох діючих речовин з різною розчинністю, використання неводних розчинників одночасно як лікувальні засоби.

Неводні розчини прості у виготовленні, різноманітні по способах призначення, стабільніші при зберіганні, чим водні. Якість неводних розчинів і вибір технологічних прийомів їх виготовлення залежать головним чином від фізико-хімічних властивостей розчинників. Неводні розчинники відрізняються один від одного хімічною структурою, наявністю і кількістю функціональних груп, діелектричною проникністю, різною розчинювальною здатністю по відношенню до лікарських речовин і, як наслідок, різною стабільністю, мірою хімічної і фармакологічної індиферентності. Незважаючи на таку велику різноманітність, усі вони відповідають вимогам, що висуваються до розчинників лікарських препаратів.

Навчальні задачі та приклади рішення

Навчальні завдання до виконання практичної роботи

Завдання №1

Визначити концентрацію етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою скляного спиртоміру при температурі 20ºС



Методика визначення

Скляний спиртомір показує концентрацію етанолу в об‘ємних відсотках (Сy – показує, яка кількість безводного етанолу міститься у 100 мл водно-спиртового розчину при 20°С ). Якщо концентрацію вимірюють при 20ºС, то значення визначають за показами спиртоміру, якщо при іншій температурі – користуються таблицями. Скляними спиртомірами класу 0,5 визначають концентрацію етанолу з точністю 0,5. Комплект може складатися з 2-х (0-60%, 60-100%) або 3-х (0-40%, 40-70%, 70-100%). В чистий, сухий і високий циліндр (місткістю близько 200 мл) наливають спирт визначеної концентрації. Витримують в термостаті при 20°С протягом 20 хв, потім опускають в цей циліндр скляний спиртомір так, щоб він не торкався дна і стінок циліндру. Спиртомір утримується у водно-спиртовому розчині на визначеній поділці шкали, по нижньому меніску рідини проводять відлік через 3-4 хв після занурення (при відрахунку очі повинні бути на рівні меніску).



Завдання №2

Визначити концентрацію етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою металічного спиртоміру при температурі 20 ºС.

Методика визначення

Металічний спиртомір являє собою вертикальну рейку з повною кульою і нижнім стержнем, на який насаджують наважки. Комплект складається з десяти наважок, які мають умовні одиниці: 0,10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80 і 90. На самій маленькій надпис –90, на найбільшій – 0. Покази металічного спиртоміру є умовними і складаються з показів наважки і шкали. Шкала розділена на 10 великих поділок, ціна яких –1, кожна з яких ділиться на 5 малих, ціна кожної –0,2. При зануренні спиртоміру без наважки до показів шкали додають 100. Якщо покази спиртоміру, зануреного в розчин, встановлюються вище верхньої поділу шкали, то розчин слід охолодити, а потім повторити заміри. Точність визначення 0,1%. Концентрацію етанолу (в об‘ємних відсотках) по показах металічного спиртоміру знаходять за допомогою таблиць.



Завдання №3

Визначити концентрацію етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою ареометру.

Методика визначення

Ареометр по зовнішньому вигляді і будові схожий на скляний спиртомір. Різниця в тому, що шкала ареометру має значення від 0,7 до 1,0. Застосовують його у випадку вимірювання густини рідини з точністю до 0,01. Досліджувану рідину поміщають в циліндр і при температурі 20°С обережно опускають в неї чистий сухий ареометр, на шкалі якого передбачена величина густини. Ареометр не випускають з рук до тих пір, поки він не буде плавати; при цьому необхідно слідкувати, щоб ареометр не торкався стінок і дна циліндру. Відлік проводять через 3-4 хв після занурення по поділці на шкалі ареометру, яка відповідає нижньому меніску рідини (при відліку очі повині бути на рівні меніску). Якщо визначення проводять при 20°С, то значення концентрації знаходять по таблиці. Якщо покази знімають при іншій температурі, то концентрацію знаходять за допомогою таблиці по спиртометрії.



Завдання №4

Визначити концентрацію етилового спирту у водно-спиртовій суміші за допомогою пікнометру.

Методика визначення

З точністю до 0,001. Чистий сухий пікнометр зважують разом з корком (точність зважування – до 0,0002), заповнюють за допомогою маленької лійки очищеною водою по нижньому меніску, закривають корком і витримують протягом 20 хв в термостаті, в якому постійно підтримують температуру води 20°С з точністю до 0,1°С. При такій температурі рівень води в пікнометрі доводять до мітки, швидко відбираючи надлишок води за допомогою піпетки або згорнутої в трубку смужки фільтрувального паперу. Пікнометр знову закривають корком і витримують в термостаті ще 10 хв, перевіряючи положення меніску по відношенню до мітки. Потім пікнометр виймають з термостату, фільтрувальним папером витирають внутрішню поверхню горловини пікнометру, а також весь пікнометр зовні, залишають під склом аналітичних терезів протягом 10 хв і зважують з тією ж точністю. Пікнометр звільняють від води, висушують, споліскують послідовно спиртом і ефіром (сушити нагріванням не допускається), видаляють залишки ефіру продуванням повітрям, заповнюють пікнометр досліджуваною водно-спиртовою сумішшю і тіж операції проводять, що і з очищеною водою.

Густина водно-спиртового розчину (г/см) розраховують за формулою:

(m2 – m) х 0.99703



g 20 = –––––––––––––––– + 0.0012

m1 – m


m – маса пустого пікнометра, г;

m1 – маса пікнометра з очищеною водою, г;

m2 – маса пікнометра з досліджуваним водно-спиртовим розчином,г ;

0,99703 – значення густини води при 20°С (в г/см3 з врахуванням густини повітря);

0,0012 – густина повітря при 20°С і барометричному тиску 1011гПа (760 мм рт.ст.).

По розрахованому значенню g20 по алкоголеметричній таблиці знаходять значення концентрації водно-спиртового розчину в процентах за масою або по об‘єму.



Матеріали самопідготовки

Задачі для самоконтролю

  1. Скільки необхідно гліцерину із густиною 1,2508 г/мл і гліцерину із густиною 1,0221 г/мл, щоб одержати гліцерин 3 кг із густиною 1,0995 г/мл.

  2. Денсиметр, занурений у гліцерин при 25°С, показує 1,250. Чому дорівнює концентрація гліцерину і скільки його буде потрібно, щоб одержати 2 кг гліцерину із щільністю 1, 2347?

  3. Показники скляного спиртоміру, зануреного при температурі +110С у водно-спиртовий розчин , дорівнює 94. Скільки літрів цього розчину необхідно взяти при температурі +20С, щоб в ньому вміщувалось 1980кг при 200С безводного етанолу?

  4. Спирт-завод відпустив 120 кг безводного етанолу у вигляді етанолу міцністю 82%. Який об’єм і масу має відпущений етанол?

  5. Скільки літрів 87% спирту необхідно додати до 43л 18% спирту, щоб отримати 55% спирт при 200С?

  6. Визначити концентрацію спирту при 20°С,якщо показник скляного спиртоміру при 29°С був 90.

  7. Визначити концентрацію спирту при 20°С,якщо показник скляного спиртоміру при -10°С був 60.

  8. Показник аерометра при 30°С рівний 0,8600. Визначити об’ємні і вагові (за масою)проценти даного спирто - водного розчину.

  9. Скільки літрів абсолютного(безводного) спирту вміщується в 570л 35% спирту при температурі 20°С.

  10. Визначити вагу 30л 96% спирту, який знаходиться при 25°С.

Ситуаційні завдання.

Фармацевтичне підприємство повинно випускати два офіціальних олійних розчинів вітамінів для внутрішнього застосування: розчин ретинолу ацетату в олії 3.44%; 6.88%; 8.60% та розчин ергокальційферолу 0,25% в олії. Перед технологами виникло питання щодо розчинника. Відповідь обґрунтувати.



Джерела інформації

  1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. В. И. Чуешова: в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.

  2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В.І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФА. - 2003.-716 с.

  3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., Богуславська Л. І., Хохлова Л. М. та ін.– Вінниця: Нова Книга,2008 - 277с.

  4. Фармацевтическая технология: руководство к лабораторным занятиям : учеб. пособие / В. А. Биков, Н. Б. Демина, С. А. Скатков, М. Н. Анурова – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 304 с.

  5. Практикум з промислової технології лікарських засобів для студентів спеціальності «Фармація» / Під ред. Рубан О.А.- Х.: НФаУ, 2011.- 342 с.

ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Практичне заняття № 14

Тема : Промислове виробництво емульсій і суспензій. Блок-схема виробництва, обладнання. Опис технологічного процесу . Випробування.

Актуальність:Необхідно відмітити, що суспензії, емульсії є лікарськими формами універсального призначення: їх застосовують внутрішньо, зовнішньо і для парентерального введення. Удосконалення технології і якості гетерогенних лікарських форм є актуальним сьогодення.

Мета заняття: Ознайомитися з технологією виготовлення емульсії і суспензії у заводських умовах.

Контрольні питання.

1.Класифікація рідких лікарських форм залежно від типу дисперсних систем.

2. Суспензії та емульсії як лікарські форми, їх біофармацевтична оцінка.

3. Агрегативна та седиментаційна стійкість суспензій і емульсій.

4.Фактори , що впливають на стійкість гетерогенних систем.

5. Емульгатори та стабілізатори, їх класифікація, характеристика.

6. Механізм дії стабілізаторів та емульгаторів.

7. Приготування суспензій та емульсій в промислових умовах.

8. Оцінка якості гетерогенних систем.

9. Основні напрямки вдосконалення технології і якості гетерогенних лікарських форм.



Інформаційний матеріал

Суспензії - рідка лікарська форма, що містить як дисперсну фазу одну чи декілька подрібнених порошкоподібних лікарських речовин, розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.

Суспензії (зависі) являють собою мікрогетерогенні дисперсні системи, що складаються із твердої дисперсної фази і рідкого дисперсійного середовища.

У залежності від величини часток суспензії розрізняють: грубі і тонкі.

Залежно від способу застосування суспензії розрізняють для внутрішнього, зовнішнього і парентерального застосування.

Необхідно відзначити, що суспензії являють собою важко дозовані лікарські препарати.

Характерною ознакою суспензій - їх здатність до відстоювання. Тому однією з важливих вимог - їх стійкість.

Стійкість суспензій залежить: від властивостей лікарських речовин (поверхнево гідрофільними чи гідрофобними). Суспензії гідрофільних речовин стійкіші від суспензій гідрофобних частинок. Гідрофобні частки легко і мимовільно (під дією молекулярних сил) злипаються, утворюючи агрегати-пластівці (коагуляція) швидко осідають.

Спливання великих пластівчастих агрегатів гідрофобної речовини на поверхню води називається флокуляцією. Стійкість суспензій залежить від ступеня дисперсності (подрібнення) часток дисперсної фази та їх електричного заряду.

Розрізняють седиментаційну і агрегативну стійкість суспензій.

Агрегативна стійкість - це стійкість проти зчеплення часток.

Седиментаційна стійкість - це стійкість проти осідання часток, пов'язана тільки з їх розміром. Швидкість седиментації відображається законом Стокса.

Суспензії лікарських речовин готують двома методами: дисперсійним і конденсаційним.

Диспергування є основним способом одержання суспензій та емульсій у фармацевтичній промисловості. Для цього використовують диспергування механічне та ультразвукове.

Механічне диспергування здійснюється за допомогою турбінних мішалок (для емульсій), млинів, роторно-пульсаційних апаратів (РПА) (для суспензій).

Ультразвукове диспергування основане на ультразвуковій хвилі.

Оцінку якості суспензій проводять відповідно до ДФУ. Перевіряють однорідність часток дисперсної фази, час відстоювання, ресуспендованість, сухий залишок.

Емульсії - однорідна за зовнішнім виглядом лікарська форма, що складається із взаємно нерозчинних тонко диспергованих рідин, призначена для внутрішнього, зовнішнього або парентерального застосування.

Для виготовлення емульсій використовують персикову, маслинову, соняшникову, касторову, ефірні олії, вазелінове масло, а також риб'ячий жир, бальзами та інші незмішувані з водою рідини. Емульсії повинні бути стабілізовані емульгаторами.

Розрізняють емульсії типу олія-вода (О/В) і вода-олія (В/О). Крім того, розрізняють ще і множинні емульсії. Вони можуть бути типу В/О/В або О/В/О.

Існує кілька способів визначення типу емульсій: розведення, фарбування, кондуктометричний, парафінованої пластинки.

Емульсії - це термодинамічно нестійкі системи.

Емульгатори - це дифільні ПАР, що орієнтовано розподіляються на межі розподілу двох рідин. Їх умовно класифікують за структурою і властивостями молекул, механізмом дії, медичним призначенням.

При виборі емульгаторів для стабілізації емульсій необхідно враховувати механізм їх стабілізації, токсичність, величину рН, хімічну сумісність з лікарськими речовинами. Емульгатор додають у кількості від 0,1 до 25%.

Про поверхнево-активні властивості емульгаторів можна характеризувати за величиною гідро-фільно-ліпофільного балансу (ГЛБ). За величиною ГЛБ емульгаторів можна характеризувати тип утворюваної емульсії.

Емульсії повинні мати фізичну, хімічну і мікробіологічну стабільність.

При приготуванні в заводських умовах суспензій і емульсій знаходять застосування наступні способи: змішування, розмелювання в рідкому середовищі, роздроблення за допомогою ультразвуку. Вибір способу приготування цих лікарських форм залежить від очікуваної міри дисперсності лікарських і допоміжних речовин, що входять. Мікрокристалічні суспензії можна отримати конденсаційним способом або спрямованою кристалізацією при змішуванні розчинів в певних температурних умовах і значеннях рН та ін.

Барабанні та вібраційні мішалки створюють інтенсивне перемішування рідин при дотриманні наступних співвідношень - діаметру барабана до діаметру посудини від 1:4 до 1:6, діаметру барабана до висоти - 2:3.

Тонкодисперсні емульсії отримують за допомогою турбінних установок.

Для приготування суспензій і емульсій, що містять тверді речовини, застосовуються роторні пульсаційні апарати і колоїдні млини різних конструкції.

Гомогенізація в РПА досягається шляхом інтенсивної механічної дії на частки дисперсної фази, що викликає турбулізацію і пульсацію суміші.

За допомогою РПА можна поєднувати операції диспергування, емульгування, що забезпечує отримання багатофазних гетерогенних систем, таких, як емульсійно-суспензійні лініменти стрептоциду, синтоміцину та ін.

У сучасних колоїдних млинах розмелювання відбувається в рідкому середовищі за допомогою удару і розтирання. Часто в промисловості використовують віброкавітаційні млини.

Для гомогенізації емульсій застосовують також спеціальні препарати-гомогенізатори, що мають різний пристрій.



Навчальні завдання до виконання практичної роботи

Завдання №1

Приготувати лінімент стрептоциду 5% за складом:

Стрептоцид 5,0

Олія рицинова 34,0

Бутилоксианізол 0,02

Емульгатор №1 5,0

Твін – 80 1,68

Води очищенної до 100,0



Технологія приготування

Лінімент стрептоциду - комбінована система, що є суспензією стрептоциду в емульсійній основі. Як емульгатори застосовують суміш натрієвих солей сірчанокислих ефірів високомолекулярних спиртів кашалотового жиру (15 частин) і вільних жирних спиртів (85 частин) - емульгатор № 1, а також твін- 80 - поліоксиетиленсорбітанмоноолеат.

Лінімент стрептоциду препарат можна приготувати, використовуючи емульгатор Т-2: 5 г стрептоциду розтирають в найдрібніший порошок, після чого в декілька прийомів додають 34 г риб'ячого жиру.

Потім в окрему теплу ступку відміряють 56 мл очищеної води, нагрітої до 65 ° С, і 5 г розплавленого при 65 °С емульгатора Т- 2. Суміш перемішують протягом 10 мін, після чого при безперервному помішуванні до емульсії додають суспензію стрептоциду в риб'ячому жирі і продовжують емульгування без охолодження 20 хвилин. Отриману масу охолоджують до температури 30 - 32 °С.



Завдання №2

Скласти технологічну схему виготовлення лікарського засобу.



Завдання №3

Визначити термостабільність лікарського засобу.



Завдання №4

Визначити розмір частинок твердої фази.



Завдання №5

Визначити тип емульсії.



Завдання №6

Провести дослідження рН.



Завдання №7

Лінімент стрептоциду в термостаті при 450С розшарувався протягом 6 год. Визначити доброякісність продукту



Завдання №8

З літературних джерел виписати та замалювати мішалки, які використовуються при виробництві суспензій та емульсій.



Завдання №9

Ультразвукове диспергування – принцип дії.



Завдання №10

Вказати показники, що оцінюють якість готового продукту.



Матеріали самопідготовки

Теоретичні питання самоконтролю

  1. Шляхи забезпечення седиментаційної стійкості.

  2. Значення ГЛБ і застосування ПАР.

  3. Визначення рівномірності розпреділення і агрегативної стабільності.

  4. Мішалки для інтенсивного перемішування рідин( емульгування).

Задачі для самоконтролю

1). На скільки % знижена проба готового продукту, якщо підприємство працює з розхідним коефіцієнтом 1,043 замість 1,048?

2). Скласти робочий пропис на одержання 500,0 лініменту стрептоциду, що відповідає виходу готового продукту 98,3%.

3). При виробництві лініменту синтоміцину за прописом одержано 197 кг готового продукту, що відповідає 98,5%. Скласти матеріальний баланс та визначити розхідні норми для одержання 210 кг готового продукту при однакових умовах.



Ситуаційні завдання.

1). Розміри крапель емульсії тезану складають 45-70 мкм. Чи можна таку емульсію застосовувати для парентерального харчування?

2). В промислових умовах різними способами одержано дві емульсії. Гомогенізація першої емульсії проведена за допомогою турбінної мішалки, друга – методом ультразвукового диспергування. Які відмінності будуть в цих препаратах?

Джерела інформації


  1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. В. И. Чуешова: в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.

  2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В.І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФА. - 2003.-716 с.

  3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., Богуславська Л. І., Хохлова Л. М. та ін.– Вінниця: Нова Книга,2008 - 277с.

  4. Фармацевтическая технология: руководство к лабораторным занятиям : учеб. пособие / В. А. Биков, Н. Б. Демина, С. А. Скатков, М. Н. Анурова – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 304 с.

  5. Практикум з промислової технології лікарських засобів для студентів спеціальності «Фармація» / Під ред. Рубан О.А.- Х.: НФаУ, 2011.- 342 с.

ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Практичне заняття № 17

Тема: Виробництво м’яких лікарських засобів. Блок-схема виробництва, обладнання. Опис технологічного процесу. Випробування.

Актуальність: Виробництво мазей, лініментів, паст є особливим розділом у фармацевтичній технології ліків, який постійно удосконалюється, завдяки новим досягненням світової науки та техніки.

Мета заняття: Вивчення технологічної схеми виробництва м’яких лікарських засобів та володіти технологіями їх виробництва. Вміти раціонально підбирати обладнання, розраховувати кількість лікарських речовин. що входять до складу, підбирати різні основи та допоміжні речовини для приготування МЛФ, проводити контроль якості, упаковку та маркування готового продукту.

Контрольні запитання:

  1. М’які лікарські форми. Класифікація. Характеристика.

  2. Мазеві основи. Класифікація. Характеристика.

  3. Допоміжні речовини при виробництві м’яких лікарських засобів. Асортимент.

  4. Вимоги до мазей та мазевих основ.

  1. Введення лікарських речовин в мазеві основи.

  2. Які можливі виключення або введення технологічних стадій при застосуванні РПА,

та які властивості лікарських речовин повинні при цьому мати місце?

  1. Фактори, які впливають на технологічний процес виготовлення мазей.

8. Структурно - механічні властивості м’яких лікарських форм.
9 . Фактори, які впливають на стабільність мазей.

10. Устаткування при виробництві мазей.



Інформаційний матеріал

За визначенням Державної Фармакопеї України м'які лікарські засоби для зовнішнього застосування призначенні для місцевої дії або трансдермальної доставки діючих речовин або для зм’якшувальної або захисної дії.

За ДФУ ( доп. №2), м'які лікарські засоби для зовнішнього застосування, можуть бути класифіковані як:


  • мазі;

  • креми;

  • гелі;

  • пасти;

  • припарки;

  • медичні пластирі;

Мазі – м'які лікарські засоби для місцевого застосування, дисперсійне середовище яких при установленій температурі зберігання має неньютонівський тип течії і високе значення реологічних параметрів.

Гідрофобні мазі мають оклюзійний ефект, пом'якшуючу дію, важко змиваються водою і не змішуються з ексудатом.

Гідрофобні абсорбційні мазі при втиранні в шкіру можуть абсорбувати (емульгувати) ексудат.

Гідрофільні мазі, як правило, є гіперосмолярними і при застосуванні можуть абсорбувати значну кількість ексудату.

Пасти - м'які лікарські засоби для місцевого застосування суспензійного типу, які містять значну кількість (більше 20%) твердої дисперсної фази, рівномірно розподіленої в основі.

Креми - М'які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою двох - або багатофазні дисперсні системи, дисперсійне середовище яких при встановленій температурі зберігання має ньютонівський тип течії і низьке значення реологічних параметрів.

Гідрофобні креми готують на емульсійних основах в/м або м/в/м.

Гідрофільні креми готують на емульсійних основах м/в або в/м/в. До них також відносяться колоїдні дисперсні системи, що складаються з диспергованих у воді або в гідрофільних розчинниках жирних спиртів або кислот і стабілізовані гідрофільними ПАР.

Гелі - м'які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою одно, двох - або багатофазні дисперсні системи з рідким дисперсійним середовищем, реологічні властивості яких обумовлені присутністю гелеутворювачів у порівняно невеликих концентраціях.

При цьому гелеутворювачі додатково можуть виконувати роль стабілізаторів дисперсних систем - емульсій або суспензій (емульсійні та суспензійні гелі).



Припарки - м’які лікарські засоби, що складаються із гідрофільної основи, яка втримує тепло та в ній дисперговані тверді або рідкі діючі речовини.

Медичні пластирі – еластичні лікарські засоби, що містять одну або більше діючих речовин.

Класифікація пластирів:



  • За агрегатним станом дисперсного середовища (тверді, рідкі) ;

  • За ступенем дисперсності пластирної маси( розчини, сплави, суспензії, емульсії або комбіновані системи);

  • В залежності від медичного призначення (епідерматичні, ендерматичні, діадерматичні);

  • Від складу пластирної маси ( смоляно - воскові, свинцеві, каучукові, рідкі ( шкіряні клеї);

Лініменти - м'які лікарські засоби для місцевого застосування, які плавляться при температурі тіла.

У вітчизняній фармації м’які лікарські засоби відповідно до ДФУ класифікують за такими ознаками:



  1. по відношенню до води: на гідрофільні і гідрофобні( ліпофільні);

  2. по відношенню адсорбувати воду і механізму абсорбції;

  3. по типу дисперсних систем:

- однофазні( розчини, сплави);

- двофазні( (емульсії типу олія \ вода і вода \ олія, суспензії, колоїдні дисперсії вищих жирних спиртів або кислот, стабілізовані гідрофільними ПАР)

- багатофазні( багато численні емульсії олія \ вода і вода \ олія , а також комбіновані системи);

4. за реологічними властивостями при встановленій температурі зберігання і умовах застосування;

5. по концентрації і дисперсному стану допоміжних і лікарських речовин.

Допоміжні речовини, що входять до складу м'яких лікарських засобів, за функціональним призначенням ДФ України класифікує на такі групи:



  • м'які основи-носії;

  • речовини, що підвищують температуру плавлення і в'язкість;

  • гідрофобні розчинники;

  • гідрофільні розчинники;

  • емульгатори типу м/в, в/м;

  • гелеутворювачі;

  • антимікробні консерванти;

  • антиоксиданти;

  • солюбілізатори;

  • запашники;

  • барвники;

  • регулятори рН;

  • стабілізатори;

  • загусники ;

  • пенетратори;

М’які лікарські засоби вміщують лікарську і допоміжну речовину, яка повинна бути рівномірно розподілена в лікарській формі. Основа в залежності від її складу може мати вплив на вивільнення, біодоступність і терапевтичну дію лікарської речовини.

Навчальні задачі та приклади рішення

Задача. При виробництві пасти цинкової отримано 145 кг готового продукту, що відповідає виходу 97,9%. Розрахувати витратні норми для одержання 240 кг готового продукту при однакових умовах, якщо співвідношення компонентів пасти наступні: цинку оксид: крохмаль: вазелін як 1:1:2.

Рішення:

1 Розрахунок вихідної сировини.

M вих.сир. = ( м ГП х 100%) : η =(145 х 100%): 97,9% = 148,11 кг


  1. Розрахунок розхідного коефіцієнту.

Крозх. = 148,11 /145 = 1,020

  1. Розраховуємо масу однієї частини:

1+1+2 = 4

1 частина = 240 кг / 4 = 60кг



  1. Розраховуємо кількість інгредієнтів.

М цинку оксиду = 60 х 1,020 = 61,29кг

М крохмалю = 60 х 1,020 = 61,29кг

М вазеліну = 120 х 1,020 = 122,57кг

Навчальні завдання до виконання практичної роботи

Завдання №1

Провести розрахунки на складання робочого пропису та матеріального балансу у вигляді рівняння та таблиці на приготування 150кг мазі календули на консистентні основі. При цьому врахувати, що розхідний коефіцієнт на стадії приготування консистентної основи рівний 1,005; розхідний коефіцієнт на стадії введення лікарської речовини в основу 1,003; на стадії гомогенізації – 1,007.



Склад: настойка календули 10 частин.

консистентна основа 90 частин



Склад основи: вазелін 60 частин

вода очищена 30 частин

емульгатор Т-2 10 частин

Завдання №2

Скласти технологічну схему виробництва мазі календули на консистентній основі за стадіями із зазначенням устаткування, використовуваного на кожній стадії.



Завдання №3

Приготувати 150 г мазі сірчаної простої на емульсійній основі.



Мазь сірчана проста / Unguentum sulfuratum simples

Склад:


Сірки очищеної порошок 50 г

Емульсії консистентної

Вода/вазелін 100 г

Склад емульсії консистентної вода/вазелін

Вазелін 60 г

Емульгатор Т-2 10 г

Вода 30 г

Мазь жовтого кольору, специфічного запаху.

Використовується при корості і інших захворюваннях шкіри.

Технологія приготування

У фарфоровий стакан на 0,5 л поміщають емульгатор Т-2, вазелін і сплавляють при 85°С на водяній бані. Додають дистильовану воду, нагріту до 90°С, і емульгують за допомогою пропелерної мішалки протягом 15 хв до охолодження. В ступці сірку змішують з емульсією і гомогенізують. Фасують в скляні банки по 25, 30, 50 г.



Завдання №4

Описати технологічний процес виробництва мазі,



Завдання №5

Схематичне зображення трьохвальцевої мазетерки. Описати будову і принцип роботи трьохвальцевої мазетерки.



Завдання №6

Приготувати простий свинцевий пластир. Скласти матеріальний баланс, якщо Квит – 1,125



Приготування простого свинцевого пластиру.

Склад

Свинцю оксиду 10,0 г

Олії соняшникової 10,0 г

Свинний жир очищений 10,0 г

Води дистильованої достатня кількість.

Технологія приготування

У фарфорову чашку поміщають жир та олію і розплавляють. В ступці розтирають порошок оксиду свинцю з 2-ма частинами свіжепрокип‘яченої води і утворену суспензію вносять у розплавлену суміш жирів порціями, без залишку при постійному перемішуванні. Варять 2 години, додаючи порціями горячу воду, слідкуючи, щоб вона не википала. Пластир вважається готовим, коли невелика проба, вилита у холодну воду, дає пластичну масу, яка при розминанні не налипає на пальці і є не маркою. Готовий пластир промивають в теплій воді і нагрівають у ікро капс чашці для повного видалення води. Висушений пластир викатують в палочки і обертають пергаментним папером.



Завдання №7

Скласти технологічну схему виробництва свинцевого пластиру.



Завдання №8

  1. Користуючись літературними джерелами, підібрати відповідність: назва - визначення - класифікація

Назва лікарської форми

А – мазі


В – креми

С – гелі


D- пасти

Е – лініменти




Визначення за ДФ У 1.3

1 – багатофазні лікарські засоби, що містять ліпофільну і водну фази

2 - складаються з рідин, в яких досягнуто гелеутворювання за допомогою підхожих гелеутворювачів

3 - складаються із однофазної основи, в якій можуть бути дисперговані тверді або рідкі речовини

4 - м’які лікарські засоби для зовнішнього застосування, які плавляться при температурі тіла

5 - м’які лікарські засоби для зовнішнього застосування, що містять значну кількість твердих речовин, рівномірно розподілених в основі



Класифікація за ДФ У 1.3

а – ліпофільні, гідрофільні

b – гідрофобні, водоемульсійні, гідрофільні

c – немає поділу на групи

d – до цієї групи можуть бути віднесені мазі, креми, гелі та пасти


Завдання №9

Користуючись літературними джерелами, вказати за якими показниками ( основними та допоміжними) контролюють якість м’яких лікарських засобів за вимогами ДФУ.





Основні

Додаткові

1.

1.

2.

2.

3.

3.

4.

4.

5.

5.

6.

6.

Завдання №10

Користуючись літературними джерелами, підібрати відповідність пар: відхилення показника якості від норми – контрольні параметри, які були порушені – обладнання, на якому контролюється параметр.



відхилення показника якості від норми

контрольні параметри, які були порушені

обладнання, на якому контролюється параметр

А.Не герметичність контейнеру

1. Об’єм дозатора

а. Розплавлювальний котел

В. Надмірні відхилення від кількісного вмісту діючих речовин

2 Відстань між стискуючими інструментами

в.Роторно – пульсаційний апарат (РПА)

С. Недостатня маса вмісту контейнерів

3.Тривалість гомогенізації

с.Закупорювальний пристрій

Д. Недостатній ступінь подрібнення твердих частинок

4. Температура

д.тубонаповнювальна машина

Е. Завишені кислотні та перекисні числа

5.Швидкість обертів планетарної мішалки

е.Реактор


Матеріали самопідготовки

Теоретичні питання самоконтролю

  1. Групи допоміжних речовин у промисловому виробництві мазей.

  2. Параметри, що характеризують структурно - механічні властивості м’яких лікарських засобів.

  3. Методи контролю для оцінки біологічної доступності мазей.

  4. Фармацевтичні фактори, які впливають на швидкість вивільнення лікарських речовин із суспензійних мазей?

  5. Визначення однорідності суспензійних мазей за ДФУ.

Задачі для самоконтролю

  1. Скласти матеріальний баланс, розрахувати витратні норми на мазь сірчану просту в кількості 36 кг на консистентно – емульсійній основі, враховуючи розхідні норми 1,005.

  2. Скласти робочий пропис на приготування мазі сірчаної простої у співвідношенні 8:3, якщо розхідний коефіцієнт при приготуванні основи рівний 1,006, на стадії введення лікарської речовини – 1,050, на стадії гомогенізації – 1,010.

  3. Скласти матеріальний баланс для одержання 10 кг мазі борної, якщо після змішування матеріальні витрати становили 0,9 кг, а після гомогенізації – 0,25 кг. Визначити технологічний вихід, технологічні витрати, витратний коефіцієнт.

  4. Скласти робочий пропис та матеріальний баланс для одержання 53 кг мазі цинкової якщо розхідний коефіцієнт при приготуванні основи рівний 1,010, на стадії змішування 1,040, на стадії гомогенізації – 1,030. Співвідношення вазеліну і цинку 7:3.

  5. Скласти матеріальний баланс, розрахувати витратні норми на мазь ксероформну, якщо вихідної сировини використано 105 кг і одержано готового продукту 100 кг. Визначити технологічний вихід, технологічні витрати, витратний коефіцієнт на 210 кг готового продукту при однакових умовах виробництва.

  6. Cкласти робочий пропис на виготовлення 120кг пасти цинкової за відповідним складом: окису цинку 25г, вазеліну 55г, крохмалю 20г з врахуванням розхідного коефіцієнту який рівний 1,021.

  7. Скласти робочий пропис на приготування 15 кг мазі сірчаної простої на основі Кутумової (вазеліну 60,0; емульгатора Т-2 30,0 ; води очищеної 10,0 ) , якщо технологічні витрати становили 1,25 % .

  8. Скласти матеріальний баланс у вигляді алгебраїчного рівняння та таблиці на виготовлення 115кг мазі борної за відповідним складом ( кислота борна 10г; вазеліну 90г) , що відповідає виходу 98 ,3%.

  9. Скласти матеріальний баланс у вигляді алгебраїчного рівняння та таблиці на виготовлення 15кг мазі борної за відповідним складом ( кислота борна 10г; вазеліну 90г) , що відповідає виходу 98 ,3%.

  10. Скласти технологічну схему виробництва лінімента за Вишневським за стадіями із зазначенням устаткування, використовуваного на кожній стадії. Описати технологічний процес виробництва лініменту, пристрій і принцип роботи РПА. Обгрунтувати необхідність стадії гомогенізації.

Склад (ФС 42-1093-77):

Дьогтю 3,0

Ксероформа 3,0

Оксил (аеросилу) 5,0

Олії рицинової або риб'ячого жиру 89,0

Ситуаційні завдання.

1.При зберіганні свинцевий пластир став крихким і набув згірклого запаху. Що стало причиною цього і як можна уникнути псування даного лікарського препарату?

2. На фармацевтичному підприємстві при одержанні мазі з високим ступенем в‘язкості для гомогенізації працівник скористався переносною пропелерною мішалкою. Чи досягне він достатньої гомогенізації? Чому?

Джерела інформації


  1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. В. И. Чуешова: в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.

  2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В.І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФА. - 2003.-716 с.

  3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., Богуславська Л. І., Хохлова Л. М. та ін.– Вінниця: Нова Книга,2008 - 277с.

  4. Фармацевтическая технология: руководство к лабораторным занятиям : учеб. пособие / В. А. Биков, Н. Б. Демина, С. А. Скатков, М. Н. Анурова – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 304 с.

  5. Практикум з промислової технології лікарських засобів для студентів спеціальності «Фармація» / Під ред. Рубан О.А.- Х.: НФаУ, 2011.- 342 с.

ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Практичне заняття № 18



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал