Нормативно технічна документація у виробництві та пакуванні фармацевтичних препаратів згідно gmp



Сторінка4/7
Дата конвертації12.04.2017
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема: Виробництво гранул і драже. Блок-схема виробництва, обладнання. Опис технологічного процесу . Випробування.

Актуальність: Зручною дитячою лікарською формою є драже і гранули, які дозволяють отримати дозовану тверду лікарську форму із речовин, які не вдається спресувати. Це також дає можливість локалізувати і пролонгувати дію лікарських речовин, що є надзвичайно важливим досягненням фармацевтичної технології.
Мета заняття: Закріпити теоретичні знання по данній темі. Вміти отримувати гранули драже, проводити упаковування, маркування і стандартизацію готової продукції.

Контрольні питання.

  1. Гранули, як лікарська форма.

  2. Драже, як лікарська форма.

  3. Допоміжні речовини при виробництві драже, гранул.

  4. Технологія одержання драже, гранул.

  5. Спансули. Характеристика.

  6. Мікродраже. Характеристика.

  7. Характеристика дражованого покриття.

  8. Показники якості за ДФУ.

Інформаційний матеріал

Гранули - лiкарська форма, що складається з твердих, сухих, досить мiцних агрегатiв часток порошку. Гранули мiстять одну або бiльше дiючих речовин з наповнювачами або без них.

До складу гранул входять лікарські (крім сильнодіючих) та допоміжні речовини. В якості допоміжних речовин застосовують наповнювачi, цукор, молочний цукор, натрію гідрокарбонат, винна кислота, кальцію дифосфат двох заміщений, крохмаль, глюкоза, тальк, сироп цукровий, спирт, вода, харчові барвники, ароматизуючі речовини, консерванти.

Гранули призначенi для перорального застосування (для ковтання, для жування, для розчинення, для диспергування).

Випускаються в однодозових або багатодозових контейнерах.

Гранули, як правило, призначенi для безпосереднього перорального застосування. Такi гранули розподiляються на гранули без модифiкованого вивiльнення (звичайнi) або з модифiкованим вивiльненням (кишковорозчиннi, тобто гранули, стiйкi до дiї шлункового соку, що досягається покриттям гранул оболонкою або за рахунок допомiжних компонентiв, пролонгованої дiї - гранули, якi призначенi для регулювання швидкостi або мiсця вивiльнення).

Гранули бувають вкритi оболонкою або без оболонки.

За мiсцем дiї гранули класифiкуються на кишковорозчиннi та шлунковорозчиннi.

Гранули, призначенi для застосування у ротовiй порожнинi, бувають для смоктання, для жування, пiд'язиковi та iн.

Застосування деяких гранул передбачає попереднє приготування: сиропу, розчину, суспензії, крапель.

Гранули бувають дозованi або недозованi.

Бiльшiсть гранул призначена для перорального застосування (безпосереднє застосування та пiсля приготування розчину тощо), тому у назвi лiкарської форми шлях введення "для перорального застосування" можна не застосовувати.

Виробництво гранул проводиться, як і при одержанні грануляту для таблеток :

1) суха грануляція, або гранулювання розмеленням;

2) волога грануляція, або гранулювання продавленням;

3) структурна грануляція.

Визначення розпадання гранул проводиться відповідно до ДФУ. За необхідністю проводять випробування на розчинність.

Спансули - тверда лiкарська форма, рiзновид капсул. Вмiст спансул - сумiш гранул i мiкродраже рiзного типу, вкритих рiзними оболонками i здатних розчинятися у певному середовищi через певний час. У спансулi може мiститися 3 - 5 або бiльше мiкродраже рiзного типу, з рiзним часом вивiльнення.

Спансули призначенi для перорального застосування. Класифiкацiя спансул збiгається з класифiкацiєю капсул.



Драже – це тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування, що отримується шляхом багатократного нашаровування (дражування) лікарських і допоміжних речовин на цукрові гранули (крупку). Таким чином, вся маса драже утворюється шляхом нашаровування, тоді як у таблеток нашаровується тільки оболонка.

Промислове виробництво драже здійснюється в дражувальних котлах і полягає в наступному: у дражувальний котел завантажують крупнокристалічний цукор. При обертанні котла його зволожують цукровим сиропом певної концентрації до рівномірного змочування і обсипають цукровою пудрою. Операції поливання цукровим сиропом, обсипання цукровою пудрою і сушіння повторюють багато разів, до формування глобул (кулястих гранул). Для отримання глобул однакового розміру їх фракціонують за допомогою барабанних сит, з розрахунком, щоб в 1 г містилося близько 40 штук. Отримані даним способом глобули є ядром для подальшого нарощування лікарських і допоміжних речовин. З цією метою в дражирувальному котлі, що обертається, глобули зволожують цукровим сиропом і обсипають сумішшю лікарських і допоміжних речовин. Після нашаровування речовин проводять сушіння теплим повітрям (40 – 45°С). Операції зволоження, обсипання і сушіння повторюють багато разів, до отримання певної маси драже, тобто до нашаровування розрахованої кількості лікарських речовин. Потім проводять згладжування або полірування драже за допомогою цукрового сиропу. Для фарбування драже до складу цукрового сиропу вводять барвники. Після цього проводять глянсування драже подібно до таблеток з дражируваною оболонкою.

Драже повинні мати правильну кулясту форму, маса їх коливається від 0,1 до 0,5 г. Драже, що містять одну і ту ж лікарську речовину, забарвлюються в різні кольори залежно від дозування (наприклад, драже пропазину масою 0,025 г забарвлюються в блакитний колір, а 0,05 г – в зелений).

При виробництві драже як допоміжні речовини застосовують цукор, крохмаль, магній карбонат основний, пшеничну муку, тальк, етилцелюлозу, ацетилцелюлозу, натрієву сіль карбоксиметилцелюлози, гідрогенізовані жири, стеаринову кислоту, какао, шоколад, харчові барвники і лаки. Кількість тальку повинна бути не більше 3%, стеаринової кислоти – 1%. Для захисту лікарської речовини від дії шлункового соку драже покривають оболонкою, при цьому застосовують ті ж речовини, що і при отриманні кишково-розчинних таблеток.

Контроль якості драже проводиться згідно ДФУ. Коливання маси окремих драже не повинні перевищувати ±10% від середньої маси. Драже повинні розпадатися не більше ніж за 30 хвилин, якщо немає інших вказівок у окремих статтях.

Драже повинні випускатися в скляних або пластмасових флаконах (банках) з кришками, що нагвинчуються, оберігають їх від дії зовнішнього середовища і забезпечують стабільність протягом встановленого терміну придатності.



Навчальні задачі та приклади рішення

Задача

Внаслідок переробки 50 кг грануляту шляхом зволоження його 15 л 3% розчину метилцелюлози отримано 49,5 кг регрануляту. Скільки кг сухої метилцелюлози знаходиться в цьому грануляті?



Рішення:

1). Скільки кг сухої метилцелюлози знаходиться в грануляті.

3,0 – 100

Х - 15 Х = 0,45 кг

2). Кількість загальної маси грануляту та метилцелюлози в отриманому регрануляті.

50 кг +0,45 кг = 50,45 кг

3). Кількість кг сухої метилцелюлози в отриманому регрануляті.

50,45 – 0,45

49,5 - Х Х = 0,442 кг

Навчальні завдання до виконання практичної роботи

Завдання №1

Приготувати і провести контроль якості драже за прописом:

Склад:

йоду кристалічного 0,0005 г



калій іодиду 0,005 г

фенобарбіталу 0,01 г

порошку кореня валеріани 0,05 г

допоміжних речовин до 0,25 г



Технологія приготування.

Цукрові гранули просівають через відповідне сито з розрахунком, щоб в 1 г містилось близько 40 гранул. Завантажують в невеликий дражувальний котел, наприклад 500 г гранул (20 – 29 тис. гранул).

Виготовляють сироп з розрахунку: 1 кг цукру і 250 мл води. Готовий сироп змішують з 1 кг харчової патоки. У ступку поміщають 110 г калій іодиду, зволожують його дистильованою водою, і додають 11 г кристалічного йоду. Розтирають йод і калій іодид до повного розчинення, додають 90 г гліцерину і змішують з сумішшю сиропу і патоки. Приводять в рух дражувальний котел і рівномірно зволожують гранули отриманим робочим розчином.

До зволожених гранул при обертанні дражувального котла рівномірно додають пудру, що складається з суміші: порошку кореня валеріани 1100 г, фенобарбіталу 220 г, цукрової пудри 2480 г і тальку 125 г. У міру висихання поверхню ядер знову зволожують невеликою порцією розчину, після чого пудрять сумішшю порошків. Таке нарощування проводять до тих пір, поки не витратять початкові матеріали. Потім якийсь час котел продовжують обертати до отримання драже з блискучою гладкою поверхнею.

Готову продукцію упаковують, етикетують і здають викладачеві.

Завдання №2

Скласти блок-схему виробництва драже.



Завдання №3

Скласти блок-схему виробництва гранул.



Завдання №4

Вказати показники, що оцінюють якість готового продукту за ДФУ.



Матеріали самопідготовки

Теоретичні питання самоконтролю

  1. Мета нанесення покрить на драже.

  2. Допоміжні речовини, що застосовуються у виробництві драже.

  3. Дражувальні котли. Принцип роботи.

  4. Пакувальні матеріали для гранул. Умови зберігання гранул.

  5. Номенклатура лікарських препаратів, що випускаються вітчизняною промисловістю у вигляді гранул та драже.

Задачі для самоконтролю

1.Яку кількість допоміжних речовин необхідно додати до 13 кг грануляту, щоб отримати таблетки по 0,3 г із середньою масою 0,35 г?

2. Розрахувати, яку кількість тальку, крохмалю і магній стеарату необхідно взяти для одержання 210,0 кг гранул при виготовленні таблеток пірацетаму по 0,2 г із середньою масою 0,23 г.

Ситуаційні завдання.

При складанні регламенту технолог написав, що при дражуванні проводиться 4 стадії:

ґрунтування – для обволікання таблетки-ядра цукровим сиропом;нашаровування – для досягнення необхідної маси оболонки;згладжування – для надання оболонці певного блиску;глянсування – для усунення нерівностей і шорсткості.

В чому помилка технолога?



Джерела інформації

  1. Промышленная технология лекарств /Под ред. Проф. В. И. Чуешова: в 2-х т. Харьков. Изд-во НФАУ МТК-Книга. – 2002, - 716 с.

  2. Технологія ліків промислового виробництва Підручник. За ред. В.І. Чуєшова.- Х: Видавницвтво УкрФА. - 2003.-716 с.

  3. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва: навчальний посібник / Дмитрієвський Д. І., Богуславська Л. І., Хохлова Л. М. та ін.– Вінниця: Нова Книга,2008 - 277с.

  4. Державна Фармакопея України(1 видання).//Харків, 2001. - 556 с.

  5. Державна Фармакопея України /Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр».-1-е вид.-Харків:РІГЕР, 2001-Доповнення 1.-2004.-520 с.

  6. Державна Фармакопея України /Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр».-1-е вид.-Харків:РІГЕР, 2001-Доповнення 2.-2008.-617 с.

  7. Державна Фармакопея України-1-е видання-Доповнення 3- м. Харків-2009 -253с.

  8. Фармацевтическая технология: руководство к лабораторным занятиям : учеб. пособие / В. А. Биков, Н. Б. Демина, С. А. Скатков, М. Н. Анурова – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 304 с.

  9. Практикум з промислової технології лікарських засобів для студентів спеціальності «Фармація» / Під ред. Рубан О.А.- Х.: НФаУ, 2011.- 342 с.


Практичне заняття №9

Тема: Виробництво водних розчинів у промислових умовах. Контроль якості.

Актуальність теми: Знання технології розчинів важливе при виготовленні майже всіх інших лікарських форм, розчини є напівпродуктами або допоміжними компонентами. Вивчення хімічних перетворень, які лежать в основі виробництва водних розчинів визначають актуальність теми.

Мета заняття: Навчитись користуватися нормативно - технічною документацією , довідковою літературою для пошуку необхідної інформації по виготовленню офіцинальних розчинів, складати робочі прописи на виготовлення необхідної кількості готового продукту. Оволодіти методикою визначення їх концентрації.

Контрольні питання.

  1. Водні розчини. Визначення. Характеристика. Номенклатура.

  2. Розчинення, як дифузійно-кінетичний процес.

  3. Шляхи інтенсифікації процесу розчинення.

  4. Процес перемішування.

  5. Типи мішалок.

  6. Механічне перемішування.

  7. Пневматичне перемішування.

  8. Гравітаційне перемішування.

  9. Перемішування в трубопроводі.

  10. Акустичне перемішування.

  11. Циркуляційне перемішування.

  12. Розділення рідких гетерогенних систем.

  13. Відстоювання.

  14. Фільтрування.

  15. Центрифугування.

Інформаційний матеріал

Створення ліків, які забезпечують оптимальний терапевтичний ефект з мінімумом побічних явищ, зручних до застосування є актуальним завданням сучасного фармацевтичного виробництва. Цим вимогам відповідають рідкі лікарські форми. Розчини широко використовуються в медичній практиці і займають значне місце серед лікарських засобів.

Розчини - це рідкі гомогенні системи, які складаються із розчинника та одного або декількох компонентів, розподілених у ньому у вигляді іонів або молекул.

Медичні розчини різноманітні за властивостями, складом, способами одержання і призначенням.

Будь-яка рідина має обмежену розчинювальну здатність. Це означає, що певна кількість розчинника може розчинити лікарську речовину в кількостях, які не перевершують означеної межі. Розчинністю речовини називається її здатність утворювати з іншими речовинами розчини. Дані про розчинність лікарських речовин наводяться у фармакопейних статтях. Для зручності в Державній фармакопеї України вказується приблизна кількість розчинника (мл),необхідна для розчинення 1 г речовини в інтервалі температур від 15 до 25ºС.

За ступенем розчинності розрізняють речовини:



  • дуже легкорозчинні;

  • легкорозчинні;

  • розчинні;

  • важкорозчинні;

  • малорозчинні;

  • дуже малорозчинні;

  • практично нерозчинні;

Залежно від розчинника розчини поділяють:

  • водні;

-розчини;

-рідини;


  • спиртові;

  • гліцеринові;

  • олійні;

Згідно з ДФУ розрізняють:

  • рідкі лікарські засоби для зовнішнього застосування;

  • рідкі лікарські засоби для орального застосування;

Навчальні задачі та приклади рішення

Задача: Необхідно приготувати розчин азотної кислоти; визначити кількість води та розчину азотної кислоти, густина якої 1,250 г/мл при температурі 17 0С, щоб приготувати 12 кг 10% розчину.

Рішення : Концентрацію розчинів кислот визначається за густиною за допомогою таблиць ДФ. Звідки, видно залежність між густиною водного розчину при 20ºС та їх концентрацією. Для визначення густини при будь – якій температурі ( в зазначених інтервалах) по знайденому значені ρ20 застосовують:

ρ20 = ρt + α ( t - 20º) ; звідки , ρt = ρ20 - α ( t - 20º)

1). Визначаємо густину розчину при 20ºС .

ρ20 = 1,250 - 0,00096 ( 17º – 20º) = 1,2471 г/мл

2) визначаємо концентрацію розчину при 20ºС.

Використовуємо метод інтерполяції.

1,2471 – 1,2463 = 0,0008

1,2527 – 41%

1,2463 – 40%

_________________

0,0064 – 1%

0,0008 – х % х = 0,125% 40% + 0,125% = 40,125%

3) визначаємо кількість азотної кислоти.

40,125 10

10%

0 30,125


________________________

40,125


40,125 – 10

12 - х х = 2,99 кг ( азотної кислоти 40,125%)

4) визначаємо кількість води

12кг – 2,99кг = 9,01 кг ( води очищеної)



Навчальні завдання до виконання практичної роботи

Завдання №1

Приготувати розчин кальцію гідроксиду.

Розчин кальцію гідроксиду. Вапняна вода.

Склад: кальцію оксиду (вапна гашеного) 1 г

води очищеної 70 г

Технологічні стадії виробництва:

– Одержання кашкоподібної маси;

– Видалення розчинних домішок;

– Одержання розчину;

– Фільтрування розчину.

Технологія приготування

У хімічну склянку на 50-100 мл поміщають 1,0 г кальцію оксиду і додають (обережно) 5 мл свіжопрокип’яченої (звільненої від СО2) охолодженої до кімнатної температури води очищеної, ретельно перемішуємо. Кашкоподібну масу заливають15,0 мл холодною свіжопрокип’яченою водою із склянки в колбу на 100 мл з притертим корком, щільно закривають, збовтують і залишають на 4-5 год. Потім рідину зливають з осаду. До осаду додають 50 мл холодної свіжопрокип’яченої води очищеної, збовтують, щільно закривають колбу і залишають у прохолодному місці для відстоювання.



Завдання №2

Приготувати рідину Бурова (розчин ацетату алюмінію основного)

Склад: галуни 46,5 г, кальцію карбонату 14,5 г, кислоти оцтової розведеної (30%) 39 г, води очищенної достатня кількість.

Існує два способи одержання рідини Бурова: шляхом взаємодії галунів із крейдою та оцтовою кислотою і електролізом.



Характеристика готового продукту. Безбарвна прозора рідина кислої реакції, зі слабким заходом оцтової кислоти й солодкувато-в'язким смаком. Щільність 1,036-1,048.

Технологія приготування

У колбу або банку на поміщають гарячу воду і у ній розчиняють алюмокалієві галуни при перемішуванні. Окремо в порцеляновій чашці кальцію карбонату розтирають із водою і кашкоподібну суміш порціями при постійному перемішуванні додають в охолоджений розчин галунів. Суміш відстоюють до припинення виділення вуглекислого газу, потім осад промивають водою способом декантації до повного видалення іонів калію і сульфату (проба з кобальтинитритом натрію і розчином барію хлориду). Промитий осад відсмоктують у лійці Бюхнера за допомогою вакуумного насоса. Майже сухий осад переносять у таровану порцелянову чашку і до нього додають розведену оцтову кислоту, ретельно перемішують і переносять у добре закриту банку і залишають у прохолодному місці на 2-3 доби. Після закінчення зазначеного терміну рідину обережно зливають із осаду, фільтрують, визначають щільність і при необхідності доводять її до 1,044-1,048. Реакція утворення рідини Бурова протікає за наступною схемою:





Приготування рідини Бурова методом електролізу

Рідина Бурова можна бути одержана шляхом розчинення металевого алюмінію в 8% розчині оцтової кислоти. Однак металевий алюміній швидко окислюється на повітрі і губить здатність розчинятися в слабких розчинах оцтової кислоти. Тому А. В. Коновалова в 1951 р. запропонувала метод електролізу, тобто анодне розчинення алюмінію в 8% розчині оцтової кислоти.

Оцтова кислота у водяному розчині частково піддається дисоціації:

СН3СООН безымянныйН++СН3СОО-.

У той же час дисоціює вода: Н2ОбезымянныйН++ОН-.

У нормальних умовах в навколоанодному просторі відбуваються наступні процеси.

1. На аноді здійснюється перехід металевого алюмінію в іонний стан (розчинення):

+3е

А1обезымянный2Аl+++



+

2. На катоді утвориться водень 2Н+безымянный2Н2:

У результаті цього в процесі електролізу в розчині накопичуються іони алюмінію і гидрооксилу. Процес електролізу закінчується, коли кількість іонів А1+++ й ОН- буде достатнім для утворення солі Аl (ОН) (СН3СОО)2.

2Аl+4СН3СООН+2Н2Обезымянный2Аl (OH) (СН3СОО)2+ЗН2.

Лабораторна установка для електролізу являє собою ванну скляну ємністю 1000 мл, охолоджувану холодною проточною водою

Перед роботою аноди і катоди обробляють 10% розчином кислоти хлористоводневої і ополіскують очищеною водою. У ванну наливають 500 мл 8% розчину кислоти оцтової і опускають промиті електроди, які підключають у ланцюг через випрямляч і реостат. Процес контролюється за допомогою амперметра, вольтметра і термометра. Протягом усього досліду підтримують силу струму з розрахунку від 0,1 до 0,5 А.

Температура розчину повинна бути 20 °С. Процес електролізу продовжують доти , поки щільність розчину не досягне 1,040-1,046 і значення рН 4,0-4,85. Після цього прилад виключають, розчин зливають у ємкість, дають йому відстоятися протягом доби, а потім фільтрують через активоване вугілля.

Завдання №3

Скласти технологічну схему приготування розчин ацетату алюмінію основного.



Завдання №4

Користуючись літературними джерелами охарактеризувати фільтри залежно від механізму затримки часток



фільтри

характеристика

Пластинчасті




Поверхневі або екранні




Мембранні




Глибинні




Завдання №5

Вказати показники якості водного розчину згідно ДФУ.



Завдання №6

Вказати фактори, від яких залежить швидкість фільтрування (із рівняння Пуазейля).



Завдання №7

Користуючись літературними джерелами навести приклади розчинів,що виготовляються вітчизняною промисловістю:



розчини

Назва

водні




спиртові




гліцеринові




олійні




Завдання №8

Користуючись літературними джерелами охарактеризувати види фільтрування залежно від розміру частинок



види фільтрування

характеристика

Ультрафільтрація




Мікрофільтрація




Груба фільтрація




Тонка фільтрація




Гіперфільтрація




Матеріали самопідготовки

Теоретичні питання самоконтролю

  1. Методи очистки розчинів.

  2. Центрифуги відстійні і фільтруючі. Суперцентрифуги

3. Чинники, що впливають на розчинність. Способи покращення розчинності.

4. Способи приготування розчинів на хіміко-фармацевтичних підприємствах

5. Мішалки: лопатеві, пропелерні, турбінні, акустичні.

6. Типи розчинення.

7. Стандартизація розчинів. Показники якості розчинів.

8. Фільтри, працюючі під тиском.



  1. Фільтри, працюючі під вакуумом.

  2. Класифікація розчинів за ДФУ.

Задачі для самоконтролю

  1. Яка кількість розчину ацетату свинцю основного із густиною 1,400 г/мл необхідно для закріплення 3кг розчину ацетату свинцю основного із густиною 1,180 г/мл, щоб одержати розчин із густиною 1,230 г/мл.

  2. Скільки необхідно добавити води до 10 кг розчину аміаку, густина якого при температурі 21ºС становить 0,900 г/мл, щоб приготувати 15% розчин.

  3. Скільки води варто додати до 1,2 л кислоти оцтової, щільність якої 1,060 при температурі 23°С, щоб приготувати 30% розчин?

  4. За табличними даними ДФ визначити густину соляної кислоти 25% при нормальних умовах.

  5. Розрахуйте кількість свинцевого оцту для приготування 200 мл свинцевої води .

  6. Ареометр, занурений в гліцерин при температурі 23ºС має густину 1,200 Визначити густину гліцерину при 20ºС.

  7. Скільки потрібно розчину кислоти хлоридної 20% для одержання 10кг кислоти хлоридної 8,3%?

  8. Визначити об’єм концентрованого розчину основного ацетату алюмінію з густиною 1,052, що необхідний для зміцнення розчину з густиною 1,040, щоб одержати 100л розчину з густиною 1,048?

  9. Визначити масу розчину основного ацетату алюмінію з густиною 1,052, необхідну для зміцнення 50кг розчину з густиною 1,040, щоб одержати розчин з густиною 1,048

  10. Денсиметр, занурений у гліцерин при 25°С, показує 1,250. Чому дорівнює концентрація гліцерину і скільки його буде потрібно, щоб одержати 2 кг гліцерину із щільністю 1, 2347?


Ситуаційні завдання.

При зберіганні рідини Бурова спостерігається помутніння розчину. Відповідь обґрунтувати.



ТЕХНОЛОГІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Практичне заняття № 11


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал