Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності в україні



Скачати 137.48 Kb.
Дата конвертації14.07.2017
Розмір137.48 Kb.
І.В. Глоба,

студентка магістратури НПУ імені М.П. Драгоманова

науковий керівник: професор Нестеренко Г.О.

(Київ)

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Стаття спрямована на аналіз та систематизацію нормативно-правової бази, яка регулює інноваційну діяльність в Україні. Наголошується на проблемних аспектах державного регулювання інноваційної діяльності в Україні.

This article focuses on the analysis and systematization of normative legal base, regulating innovative activity in Ukraine. It focuses on the problematic aspects of state regulation of innovation activity in Ukraine.

Ключові слова: інноваційна діяльність, нормативно-правове забезпечення, систематизація, законодавство.

Key words: innovation, regulatory support, systematization, legislation.
Актуальність цієї теми полягає у тому, що інноваційна діяльність в Україні є відносно новим питанням з точки зору практики і нормативно-правова база перебуває на стадії становлення і характеризується фрагментарністю та системністю.

Більшість підприємств України усвідомлює необхідність здійснення інноваційної політики, але успішне її здійснення повинно ґрунтуватися на відповідній нормативно-правовій базі. Тому вагомим питанням постає переосмислення законодавчого та нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

Основною проблемою у питанні нормативно-правового регулювання інноваційної діяльності в Україні є неузгодженість деяких нормативно-правових актів, а зокрема трактування та нетотожність деяких термінів. Також проблемним питанням є фрагментарність системи нормативно-правових документів, яка б повністю регулювала інноваційну діяльність. Тому запропонована стаття є спробою систематизації нормативно-правової бази інноваційної діяльності в Україні, із виявленням проблемних аспектів і розробкою рекомендацій.

Дослідженням практичних і теоретичних проблем здійснення інноваційної діяльності займалися вітчизняні фахівці-теоретики, проте більшість наявних розробок є недостатньо системними.

Наприклад Ключевська М. В. у статті «Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні» розглянула механізм державного регулювання інноваційної діяльності, блоки економічних відносин, проблеми законодавчого регулювання інноваційної діяльності в Україні [2].

І. Дашковською в роботі «Деякі аспекти державного регулювання інноваційної діяльності в Україні» визначено роль та основні напрями державного регулювання інноваційної активності підприємств. Вивчено й узагальнено досвід розвинених країн та способи його адаптації відповідно до реалій української економіки. Розглянуто основні законодавчі акти і стратегії, на яких ґрунтується інноваційна діяльність і шляхи її активізації [1].

Інший автор – Ковач А. В. у статті «Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні» описав законодавчу базу регулювання інноваційної діяльності, джерела фінансування інноваційної діяльності, принципи державної інноваційної політики, об’єкт інноваційної діяльності [3].

Панькевич В. М. та Тарасенко О. М. у статті «Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні» обґрунтували основи правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні, а також їх аналіз [5].



Метою даної роботи є систематизація нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

Перехід до ринкової економіки збільшив значення активізації інноваційної діяльності, проблем формування інноваційного потенціалу країни, що дозволяє реорганізувати економіку, прискорено розвивати наукомістке виробництво, що повинно стати найважливішим фактором виходу з економічної кризи і забезпечення умов для економічного росту.

Інновації дедалі більше стають тим фундаментом, що визначає конкурентоспроможність підприємства та його перспективи на вітчизняному і світовому ринках. У країнах, які є інноваційними лідерами, на підприємствах спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів бізнесу (з найбільшим вмістом доданої вартості в ціні продукту), переважно високотехнологічна структура національного виробництва, винесення за межі власної країни промислово-технологічного циклу виробництв, які є екологоємними, ресурсоємними тощо, зосередження найбільших фінансових потоків.

Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Загальні питання щодо інноваційної діяльності окреслені в Господарському, Цивільному та Податковому кодексах. Також є більш часткові закони, наприклад, такі як «Про спеціальну економічну зону «Яворів».

Крім зазначених документів, важливе місце посідає «Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку України», яка містить головні цілі, вказує пріоритетні напрямки та принципи державної науково-технічної політики, механізми прискореного інноваційного розвитку, орієнтири структурного формування науково-технологічного потенціалу та його ресурсного забезпечення.

У цілому в Україні створена основна законодавча база для здійснення і розвитку інноваційної діяльності (близько 70 документів), але все ж за кількістю і якістю нормативних законодавчих актів вона поступається подібним системам у розвинутих країнах світу. Формування в Україні інноваційної моделі економічного зростання потребує сприяння держави у створенні та ефективному функціонуванні інноваційної інфраструктури, особливо на міжгалузевому та регіональному рівнях. Створення інфраструктури інноваційної діяльності, комерціалізація результатів НДДКР, збереження розвинутої мережі малого інноваційного підприємництва є одним із небагатьох шляхів відновлення економіки, розвитку науки і освіти [6, 71].

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсоощадних технологій, виробництва та реалізації нових видів продукції.

Нормативно-правової база інноваційної діяльності в Україні також складається із низки постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень Кабінету Міністрів України, указів президента України.

Розвиток сучасної економіки неможливий без інноваційної діяльності й активності підприємств. Однак створення інновації – процес тривалий і ризикований, передбачає залучення значних капіталовкладень і поєднання наявних ресурсів у просторі та часі відповідно до потреб виробничого циклу. Цим зумовлена необхідність державної підтримки пріоритетних напрямів НДДКР, які є основою для створення і впровадження майбутніх інновацій.

Державне регулювання має сприяти зростанню інноваційної активності як великих, так і малих підприємств. В результаті цього можна отримати не тільки новий чи вдосконалений продукт, послугу, систему управління, методи виробництва тощо, але й збільшити зайнятість населення і рівень його добробуту. Це також конкурентні переваги, які дадуть змогу вітчизняному виробнику впевнено працювати на внутрішньому і зовнішньому ринках. Створення національної інноваційної системи передбачає наявність відповідного правого і законодавчого середовища, яке сприятиме активізації інноваційної діяльності та взаємодії науки з виробництвом. Вивчення досвіду країн з розвиненою економікою свідчить, що вирішення цих питань є важливим і невідкладним, оскільки інноваційна активність виробників залежить від правового, законодавчого середовища, розвитку і підтримки інноваційної інфраструктури саме з боку держави.

Перешкоди, які виникають як на мікро-, так і на макрорівні у вітчизняних підприємств під час впровадження і реалізації інноваційних проектів, свідчать про те, що в Україні існує гостра потреба у вивченні та вдосконаленні теоретичного і практичного досвіду ведення цього виду діяльності. Відсутність збалансованості та системності реалізації інноваційної політики, підтримки з боку держави гальмує технологічний розвиток багатьох виробництв, що робить продукцію вітчизняних підприємств неконкурентоспроможною на зовнішньому та внутрішньому ринках [4, 55].

В Україні формування нормативно-правової бази наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності незавершене і позбавлене системного підходу, що підтверджує відсутність цілеспрямованої, послідовної державної політики у цих сферах і стримує створення інноваційної інфраструктури.

За підрахунками, законодавство, що стосується інноваційної діяльності, налічує 13 законодавчих актів, понад 50 нормативно-правових актів Уряду, близько 100 різноманітних відомчих документів, що регулюють інноваційну діяльність за такими важливими аспектами, як визначення науково-технологічних та інноваційних пріоритетів, фінансове забезпечення інноваційної діяльності, функціонування технологічних парків тощо [4, 36].

Проте варто відзначити, що відсутність сформованого системного підходу, науково обґрунтованих концептуальних засад і єдиного структурованого «дерева цілей» державної науково-технологічної та інноваційної політики не компенсується збільшенням кількості законодавчих та нормативно-правових актів, численними змінами та доповненнями до них. Як світовий, так і вітчизняний досвід свідчить: чим частіше змінюються правові норми, тим гірше вони виконуються.

Недосконалість правової бази інноваційної діяльності посилює практика призупинення окремих статей чинних законів законодавчими або підзаконними актами.

Як свідчить аналіз, у національному законодавстві закладено правову основу інноваційної діяльності. Чинне законодавство вже зараз надає широкі можливості для досягнення певних позитивних результатів. Проте в цілому говорити про досконалість створеної законодавчої бази поки ще зарано. У чинному законодавстві залишається багато суперечностей та прогалин, що заважають запровадженню та нормальному функціонуванню моделі інноваційного розвитку:

– порушується один із головних принципів систематизації законодавства з питань інноваційної діяльності, згідно з яким закони та підзаконні акти мають забезпечувати узгодженість норм, цілісність предмета нормативного регулювання;

– не виконується й інший не менш важливий принцип правового регулювання, згідно з яким нормативно-правова база інноваційної діяльності має бути стабільною. Адже найголовнішою передумовою ефективного розвитку інноваційного підприємництва в Україні є надійна правова база її діяльності.

– викликає занепокоєння і сам процес формування даної сфери діяльності;

– в умовах застосування інноваційної моделі розвитку законодавець має адекватно та швидко реагувати на динаміку змін у сфері нововведень.

В Україні цей процес розвивається хаотично і дуже повільно.

Визначальним орієнтиром інноваційної стратегії має стати забезпечення готовності національної економічної системи та суб'єктів господарювання до широкомасштабного здійснення інноваційної діяльності та функціонування в умовах інноваційного розвитку. Відтак інноваційний розвиток України повинен базуватися на:



  • здійсненні цілеспрямованої державної промислової та інвестиційної політики, спрямованої на активізацію нововведень, як пріоритетної складової загальної стратегії соціально-економічного розвитку держави, забезпеченні єдності структурної та інноваційної політики;

  • створенні сприятливих інституційних умов для інноваційної діяльності в країні: правового забезпечення інноваційної діяльності підприємств; запровадження дієвого пільгового режиму здійснення інноваційної діяльності; удосконалення механізмів фінансування інноваційної діяльності;

  • застосуванні засобів захисту національного ринку, виробництва та капіталу, заохоченні їхнього розвитку, стимулюванні інноваційної спрямованості останнього;

  • послідовному збільшенні сукупного попиту, вдосконаленні інфраструктури ринків з метою підвищення питомої ваги складних, наукоємних продуктів в особистому та виробничому споживанні;

  • створенні умов для реалізації вітчизняними підприємствами наступальної стратегії на зовнішніх ринках, підтримки конструктивної конкуренції на внутрішньому ринку, яка заохочуватиме підприємства до інноваційної діяльності;

  • диверсифікації організаційних форм функціонування національної економіки, забезпеченні співпраці малих, середніх та великих підприємств, підтримки провідних великих підприємств та об'єднань, які мають змогу реалізувати загальнодержавні інноваційні пріоритети, розвитку науково-виробничої кооперації, венчурного бізнесу, промислово-фінансової інтеграції, в тому числі - на міжнародному рівні;

  • забезпеченні тісної інтеграції виробництва, фінансів, науки, освіти з метою сприяння випереджаючому розвиткові науково-технологічної сфери;

  • конверсії «тіньових» капіталів та залученні «тіньового» сектору до сфери легального обігу фінансових ресурсів, інвестування і розширення на цій основі власних ресурсів підприємств для інноваційної діяльності.

Розроблена таблиця 1.1 презентує спробу систематизувати нормативно-правову документи, що регулюють інноваційну діяльність в Україні.

Таблиця 1.1



Нормативно-правова база інноваційної діяльності в Україні

Вид нормативно-правового акту

Назва нормативно-правового акту

Рік прийняття




Конституція України

1996

Кодекси Верховної Ради України

Господарський кодекс

2003

Цивільний кодекс

2003

Податковий кодекс

2011

Закони Верховної Ради України

Про інноваційну діяльність

2002

Про інвестиційну діяльність

1991

Про наукову і науково-технічну діяльність

1992

Про наукову і науково-технічну експертизу

1995

Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків

1999

Про спеціальну економічну зону «Яворів»

1999

Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

2012

Постанови Верховної Ради України

Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України

1999

Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні

2004

Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів

2011

Постанови Кабінетів Міністрів України

Про затвердження Державної цільової програми розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки

2008

Деякі питання визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня на 2012-2016 роки

2012

Деякі питання підготовки до реалізації національного проекту «Технополіс» – створення інфраструктури інноваційного розвитку та високих технологій» і його складових

2012

Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів

2003

Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки розвитку інфраструктури науково-технічної, інноваційної діяльності та інформатизації

2011

Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні

2011

Питання утворення Державного центру інноваційних біотехнологій

2010

Про затвердження Державної цільової програми розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки

2008


Розпорядження Кабінету Міністрів України

Про схвалення Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері

2012

Про утворення державної наукової установи «Державний інститут науково-технічної та інноваційної експертизи

2011

Укази Президента України

Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки держави

2001

Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України

2011

Про фінансову підтримку інноваційної діяльності підприємств, що мають стратегічне значення

для економіки та безпеки держави



2004

Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки,інновацій та інформатизації

України


2011

Накази Міністерства освіти і науки України

Про затвердження Положення Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності

2000

Про впровадження Програми інноваційного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів «Школи-новатори» на період до 2015 року

2012

Отже, запропонована систематизація дозволяє виокремити в системі нормативно-правових документів інноваційної діяльності в Україні окремі групи за рівнями управління: Кодекси Верховної Ради України, Закони Верховної Ради України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінетів Міністрів України, Розпорядження Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, Накази Міністерства освіти і науки України.


Література:

  1. Дашковська І. Б. Деякі аспекти державного регулювання інноваційної діяльності в Україні / І. Б. Дашковська – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/11034/1/06.pdf.

  2. Ключевська М. В. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні / М. В. Ключевська – Режим доступу: http://www.rusnauka. com/16_NPRT_2009/Economics/47619.doc.htm/.

  3. Ковач А. В. Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні / А. В Ковач – Режим доступу: http://intkonf.org/kovach-av-zakonodavcha-baza-ta-derzhavne-regulyuvannya-innovatsiynoyi-diyalnosti-v-ukrayini/.

  4. Овчиннікова М. А. Аналіз проблем інноваційно-інвестиційного законодавства України / М. А. Овчиннікова // Бізнес Інформ. – 2012. – №12 – С. 96-104.

  5. Панькевич В. М. Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні / В.М. Панькевич , О.М. Тарасенко – Режим доступу: http://www. asconf.com/rus/archive_view/186.

  6. Яковенко Р. В. Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та перспективи / Р. В. Яковенко, А. М. Чернега/ – К.: КНТУ, 2012. – 5 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал