Нищета В. А. Життєвий проект як орієнтир у просторі майбутнього



Скачати 60.29 Kb.

Дата конвертації01.01.2017
Розмір60.29 Kb.

1
Нищета В.А.

ЖИТТЄВИЙ ПРОЕКТ ЯК ОРІЄНТИР У ПРОСТОРІ МАЙБУТНЬОГО
У контексті реформування освіти в Україні, як і в інших країнах світу, розробляються педагогічні моделі, у яких відображаються ідеї життєтворчості. Саме
ідеї життєтворчості, плекання дитини як суб’єкта життя мають стати “альфою й омегою нової школи, яка допомагатиме учням оволодіти чотирма стрижневими принципами освіти ХХІ століття – навчитися пізнавати життя; життєвої
компетентності; навчитися жити разом; навчитися жити” [3, с.1].
Життєтворчість.
Життєтворчість розглядається як вища форма виявлення творчої природи дитини, вона сприяє вибору особистістю стратегії її життя, розробці життєвих планів, реалізації її індивідуального життєвого проекту. Тому в школі життєтворчості створюються умови для активної соціальної дії, проектної діяльності учнів [3, с.1-2].
Парадигма життєтворчості передбачає впровадження технологій конструювання індивідуальності школяра як суб’єкта навчання, виховання та впливу: самоконструювання  самореалізація  набуття життєвого досвіду [8, с.282]; технологія  проект  реалізація  учень – проектувальник життя [2, с.43]; самоактуалізація “Я”  самоусвідомлення  самореалізація  усвідомлення особистісних життєвих перспектив [9, с.16].
Життєтворчість передбачає відображення у свідомості дитини цілісної картини її життя в часовій і просторовій перспективі, розробку стратегій і життєвих програм, у яких інтегруються цілі й прагнення особистості згідно з реальними обставинами життя та особистісними можливостями.
Школа життєвої компетентності.
Школа життєвої компетентності, на думку І. Погорілої, має бути побудована на таких принципах:
1) школа – організація всього життя дитини;
2) принцип суб’єктності (передбачає самоактуалізацію учнів, набуття ними ціннісного суб’єктного досвіду);
3) принцип рефлексії;
4) ставлення до дитини як до особистості;
5) принцип діалогічності, позиційності;
6) принцип більшої цінності питань, проблем, ніж готових рішень, готового знання;
7) принцип пріоритетності творчої діяльності над репродуктивною;
8) принцип софійності (філософське бачення проблем життя);
9) принцип духовності, духовного освоєння світу [10, с.63-64].
Школа життєвої компетентності, як зазначив І. Єрмаков, розглядає учня як творця й проектувальника життя; визнає знання засобом вирішення проблем; практикує формування життєвої компетентності особистості школярів та освоєння ними соціальних ролей у контексті життєтворчості; передбачає проектний розвиток кожної дитини [2, с.34-35].


2
Проектна діяльність.
Власне проектна діяльність розглядається як суспільно значуща цінність компетентісно спрямованої освіти, яка має носити випереджувальний характер і сприяти формуванню в учнів проективної культури [4, с.38]. На думку Г. Ковганича, проектна діяльність стимулює процес саморозвитку кожної дитини, передумовами якого є самоусвідомлення, самовизначення, самоствердження, самореалізація.
Наслідком саморозвитку є усвідомлення соціально ціннісних особистих життєвих перспектив [6, с.22].
У процесі проектної діяльності учень виступає архітектором свого розвитку як особистості, демонструючи автономність, відповідальність, обов’язковість.
І. Єрмаков тлумачить проектування як ідеальну побудову “практичного втілення того, що можливо або того, що має бути” [2, с.32]. Проектна діяльність дозволяє дитині визначити смисложиттєві орієнтації особистості: цілі в житті, насиченість життям (через рефлексію теперішнього), задоволеність самореалізацією (через аналіз минулого), керованість життям (через активну творчість) [8 с.161].
Позиція творчого ставлення до життя – складова частина проектної діяльності у світлі ідей життєтворчості. У процесі проектування учні демонструють свободу волі, керуються потребами як джерелом активності; суб’єктна активність виступає поштовхом для творчості, яка є передумовою самореалізації особистості [там само; с.280-281].
Життєвий проект.
Поняття життєвого проекту формується в парадигми життєтворчості з сутності проектної діяльності як творче проектування та здійснення життя. Проект життя розуміється як погляд у майбутнє через сподівання, наміри, цілі та думки.
Автори праці “Мистецтво життєтворчості особистості” подають такі визначення:
• “Життєвий проект – це особистий, інтимний документ, що певною мірою розкриває таємницю особистості” [8. с.323].
• Життєвий проект – “плід поглиблених роздумів, саморефлексії, …активної самоактуалізації себе у реальній життєдіяльності, набуття на цій основі особистого життєвого досвіду. …чим багатша життєдіяльність людини, чим більше насичена вона подіями високого змісту і соціального значення, тим більше зростає сама особистість, збагачується її життєвий світ” [там само; с.318].
Юна особистість, створюючи свій життєвий проект, виявляє себе як стратег, тактик або ситуативіст відповідно моделі, за якою живе. Тому завдання педагога – створити методику життєвого проектування, спрямовану на стратегічні життєві перспективи особистості учнів.
Життєтворчі проекти у вивченні української літератури.
Відповідно до постулатів парадигми життєтворчості, принципів школи життєвої компетентності розроблена авторська методика впровадження методу проектів на уроках української літератури. Вона полягає в тому, що учні створюють життєтворчі проекти, в основі яких – конструювання особистісних концепцій життя, досягнення в ньому успіху, а ресурсом діяльності з проектування виступають
ідейно-емоційні оцінки вивчених літературних творів. Наприклад:
І.Карпенко-Карий, “Хазяїн”
Проект: “Я хочу бути багатим”.
Ключове питання: “Багатство…Чи це добро?”
Тематичні питання: 1. Матеріальні багатства.

3
2. Духовні багатства.
3. Шляхи збагачення.
4. Хочеш бути багатим –віддай!
Творчість І.Франка
Проект: “Це високе звання –громадянин”.
Ключове питання: “Громадянин для держави чи держава для
громадянина?”

Тематичні питання: 1. Громадянин починається з громади.
2. Права громадянина й держава.
3. Держава та обов’язки громадянина.
4. Патріотизм.

Л. Українка, “Лісова пісня”
Проект: “Перлини духовності в мені”.



Ключове питання: “Місце духовності в людині”.



Тематичні питання: 1. Світ матеріального.






2. Світ духовного.






3. Світ ментальності.






4. Поєднати непоєднуване.
(Опис методики опубліковано:
Нищета В. Метод проектів на уроках літератури // Українська мова та література. –
“Шкільний світ”. – число 17 (465). – травень, 2006. – с. 4-9).
Метод проектів за авторською методикою постає як технологія самого себе, а школярі, створюючи життєтворчі проекти, мають змогу здійснювати певні дії над душею, думками, поведінкою, способом життя, перетворюють себе для досягнення щастя, мудрості, досконалості, а здатність до самовдосконалення – “один із складників успіху” [5, с.7]. Відповідно до вимог педагогіки життєтворчості в проектній технології за авторською методикою однаково цінними є як результати діяльності, так і сам процес, що свідчить про життєво-компетентісний потенціал методу проектів.
У процесі створення життєтворчих проектів на уроках української літератури учні формують “Я-концепцію”: визначають “Я” актуальне (самоідентифікація себе),
“Я” соціальне (погляд на себе з точки зору соціального оточення), “Я” потенційне
(якості та цінності особистості за суттєвих змін життєвого світу), “Я” ідеальне
(тенденції розвитку та самоздійснення особистості) [8, с.192]. Крім того під час прочитання та аналізу творів відбувається екзистенційний діалог між учнями та літературними героями, що дає можливість визначити “Я” динамічне (ідентифікація з ідеалами, уявлення про бажані статуси та ролі). Таким чином в учнів формується складова життєвої компетентності – рольова компетентність (“здатність особистості розв’язувати життєві проблеми, пов’язані з рольовою поведінкою, функціонуванням життєвих ролей” [1, с.23]).
Джерелами формування “Я-концепції” виступають:
• досвід індивідуальної діяльності (індивідуальна робота у складі групи на уроці; самостійна робота над оформленням проекту);
• досвід спілкування з однолітками (інтерактивна групова робота на уроці) й дорослими (взаємодія з учителем);
• оцінні судження (учнівське взаємоцінування, цінування та оцінювання вчителем).

4
Одним з ключових моментів цього процесу є рефлексія. Вона розглядається як складова “Я-концепції”, феномен суб’єктивності людини (суб’єктивність – “засіб
існування самосвідомості”, “ключовий момент духовного розвитку особистості” [7, с.100-101]).
Таким чином, відбувається орієнтація зростаючої особистості в тому, “якою вона є, якою може бути і якою хотіла б бути” [там само], створення й реалізація життєвого проекту, що є важливою умовою гармонійного розвитку учня протягом життя, вироблення життєвої стратегії самореалізації, в основі якої – творча активність.
Висновки.
1. Початок ХХІ століття означений складним пошуком нової філософії навчання та виховання дітей і юнацтва. ЇЇ стрижень – життєтворчість, виховання відповідальної особистості, здатної до саморозвитку, самостійного будівництва своєї долі, стосунків зі світом, реалізації життєвого призначення через особистісний вибір.
2. У
школі
життєвої
компетентності реалізуються діяльнісний підхід, компетентісний підхід, ідеї проективної, особистісно орієнтованої педагогіки.
Навчання та виховання мають стати керівництвом індивідуальним становленням людської особистості.
3. Проектна діяльність може знаходити застосування на різних етапах навчання й виховання, маючи опорою струнку систему філософських і психологічних концепцій. Сферою цілепокладання є створення умов для розвитку творчої активності учнів і самореалізації сутнісних сил.
4. Життєвий проект – результат свідомої побудови особистістю свого
індивідуального життя, використання ресурсів особистісного зростання, намагання усвідомити свою неповторність і своєрідність, результат життєвого пошуку та стратегічного мислення.
5. Вимоги реформування вимагають переведення освітнього процесу на технологічний рівень, тобто вибір індивідуальних маршрутів навчання й виховання. Упровадження методу життєтворчих проектів – важлива необхідна умова проблемно зорієнтованих пошуків учнів на основі реальної життєвої практики. Життєтворчий проект – розвивальна інновація нової школи, простір майбутнього дитини.
ЛІТЕРАТУРА
1. Горностай П. Рольова компетентність як умова гармонійності життєвого світу особистості // Психологічні перспективи. – 2004. – Вип. 6. – С. 23-35.
2. Єрмаков І. Проектний підхід у школі життєвої компетентності // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – С. 32-49.
3. Єрмаков І., Погоріла І. Феномен компетентісно спрямованої освіти //
Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – № 9-10 // http://pld.org.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=213
– 2 с.
4. Єрмаков І., Шевцова С. Освіта і цивілізаційна компетентність // Вересень. – № 1-
2. – С. 29-49.
5. Клепко С. Компетентізація освіти: обмеження та перспективи // Завуч. – 2005. –
№ 19. – С. 6-13.

5 6. Ковганич Г. Метод проектів у формуванні життєвої компетентності особистості
// Завуч. – 2005. – № 19. – С. 19-22.
7. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. посіб.: У 2 ч. / За ред.
В.М. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін. – К., ІЗМН, 1997. – Ч. 2:
Життєтворчий потенціал нової школи. – 936 с.
8. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. посіб.: У 2 ч. / За ред.
В.М. Доній, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін. – К., ІЗМН, 1997. – Ч. 1:
Теорія і технологія життєтворчості. – 392 с.
9. Олейничук М.І. Ростити людину – це радість!..: Роздуми педагогів про життєву компетентність // Шкільний світ. – 2005. – № 37. – С. 15-20.
10. Погоріла І. Педагогіка життєтворчості – концептуальна основа виховних систем // Вересень. – № 1-2. – С. 60-69.
Нищета В.А. Життєвий проект як орієнтир у просторі майбутнього / Нищета В.А. // Моделі компетентного випускника 12-річної школи: сутність, пріоритети, пошуки відповідей на виклики
ХХІ століття
:
Матеріали
Всеукраїнської науково-пошукової конференції, 16-17 травня 2007 року. – К. ; Донецьк : [б. в.], 2007. – Т.1. –
С. 411-416.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал