Ніжинський будинок дітей та юнацтва погоджено



Скачати 466.88 Kb.
Дата конвертації04.12.2016
Розмір466.88 Kb.
ТипПротокол засідання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ НІЖИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

НІЖИНСЬКИЙ БУДИНОК ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

ПОГОДЖЕНО

Протокол засідання науково-

методичної ради Міського методичного кабінету управління освіти Ніжинської міської ради

__ _________ №_____



ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ управління освіти Ніжинської міської ради

__ _________ №_____


Навчальна програма гуртка

раннього розвитку дітей дошкільного віку

«Рідна мова»

2 роки навчання

м. Ніжин - 2013

Програма гуртка «Рідна мова» розроблена з урахуванням державних вимог до рівня освіченості, розвиненості й вихованості дитини перед її вступом до школи, що визначені Базовим компонентом дошкільної освіти (нова редакція, наказ МОН України від 22.05.2012 № 615), чинних для використання в дошкільних навчальних закладах комплексних освітніх програмах «Впевнений старт» (авт. кол. Андрієтті О.О., Голубович О.П. та ін.), «Українське дошкілля» (авт. кол. Білан О.І, Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін.). Чітке визначення результативної складової засвоєння змісту програми зумовлює Державний стандарт початкової загальної освіти, що ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів.

Упорядник:

Білан Світлана Василівна – керівник гуртка «Рідна мова» Ніжинського будинку дітей та юнацтва.



ПРОГРАМА
гуртка «Рідна мова»


Початковий рівень
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток компетентної дитини, як одну із пріоритетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти, розроблені у «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні»: формування базиса особистої культури та світогляду дитини.

Курс рідної мови – важлива складова загального змісту дошкільної освіти, оскільки мова є не тільки окремим розділом, а й виступає основним засобом опанування усіх інших видів діяльності в мовленнєвому спілкуванні. Така інтеракційна діяльність обов’язково передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності.

До структурних компонентів належать: мовленнєва компетенція як одна з ключових базисних характеристик особистості; мовленнєвий розвиток, тобто формування певних мовленнєвих умінь і навичок, що забезпечують функціонування мовлення; навчання мови, пов’язане з певним обсягом елементарних знань про мову і мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття і водночас зумовлюють цей розвиток; мовленнєве виховання, мета якого — виховання мовленнєвої культури особистості.

Мовленнєва компетенція означає готовність і спроможність особистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних ситуаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовуючи при цьому як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Розвиток мовлення — цілеспрямоване формування у дітей певних мовленнєвих навичок і вмінь (правильної звуковимови, доречного добору або сполучення слів чи інших мовних і позамовних засобів, використання слів у відповідній граматичній формі тощо), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних норм.

Навчання мови передбачає засвоєння й усвідомлення дітьми норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне застосування знань про мовні норми у мовленнєвій діяльності.

Мовленнєве виховання пов’язане з вихованням у дошкільнят любові, поважного ставлення до рідної мови як до скарбниці, багатющого надбання нашого народу; прагнення висловлюватися правильно, дотримуватися культури рідної мови. Водночас йдеться про високий (відповідно до вікових можливостей дітей) рівень опанування мови — виховання мовленнєвої культури як такої особистісної якості, що відображає рівень загальної культури, мислення дитини. Мовленнєва культура виявляється не лише у наслідуванні норм, а й умінні свідомо обирати найдоцільніші варіанти мовленнєвої поведінки (точні у смисловому відношенні, стилістично доречні, виразні), знаходити адекватну щодо ситуації мовленнєву форму.

Основна мета курсу «Рідної мови» - забезпечити розвиток фонематичного слуху дошкільників, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання – розуміння, говоріння), навчити дітей будувати зв’язні усні висловлювання, працювати з дитячою книжкою, читати зрозумілі слова; сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію вивчення рідної мови, елементарних набутих умінь у роботі над текстом, реченням, словом, звуками мовлення; підготовці дитини до письма. У процесі навчання рідної мови поглиблюються уявлення дітей про навколишній світ, розвивається образне і логічне мислення; здійснюється патріотичне, морально етичне, естетичне виховання дошкільнят.

Метою програми є формування компетентностей особистості дитини дошкільного віку, а саме:


  1. Пізнавальної: оволодіння поняттями, знаннями у сфері мови й мовлення, опанування нормами української літературної мови; пізнання комплексного характеру мовних знань, універсальності людської мови як засобу спілкування в усіх сферах її вживання;

  2. Практичної: вдосконалення комунікативних умінь; закріплення навичок роботи зі самостійного складання розповідей різних типів;

  3. Творчої: набуття досвіду самостійної роботи з мовними одиницями з метою самовираження; розвиток образного мислення, його гнучкості, образності; уміння здобувати знання, формувати свою думку; розвиток уяви, творчої ініціативи; формування стійкого інтересу до мовотворчості; розвиток пізнавальної потреби та бажання творчої самореалізації;

  4. Соціальної: розвиток мовної культури; формування громадянської позиції; виховання поваги до праці загалом і роботи над словом зокрема; формування ціннісного ставлення до себе й інших; виховання позитивних якостей: відповідальності, самостійності, працелюбства, впевненості у власних силах, уміння працювати в колективі тощо.

Важливими завданнями гуртка «Рідна мова» є оволодіння дітьми рідною мовою, її милозвучністю, виховання учнів засобами художніх творів, розвиток їх творчих здібностей.



Загальні освітні завдання:

Розвивальні: Збагачувати лексичний запас дитини, розвивати звукову культуру мовлення, вдосконалювати літературне мовлення, формувати граматичну правильність мовлення, розвивати зв’язне мовлення і комунікативні уміння, уміння працювати з дитячою книжкою; розвивати інтерес до читання;емоційну й чуттєву сфери вихованців, образного мислення; творчих здібностей дітей; формувати морально-етичні уявлення і почуття.

Виховні: Виховувати прагнення висловлюватися правильно, дотримуватися культури рідної мови, мовленнєвої культури як такої особистісної якості, що відображає рівень загальної культури, мислення дитини. Сприяти формуванню власної гідності; становленню партнерських відносин; формувати сталий інтерес до української мови, бажання оволодіти нею; розвивати інтерес до національного природного колориту України.

Навчальні: Вміння адекватно та доречно користуватися мовою на практиці у конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Зазначена мета й завдання роботи гуртка дозволяють реалізувати навчальну, розвивальну та виховну функції освітнього процесу. З огляду на це, пропонована програма передбачає набуття і вдосконалення мовленнєвої компетенції в ході аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв'язанні яких вихованці бачать особистісний сенс, що зумовлює формування стійкої пізнавальної мотивації щодо вивчення мови. Дотримання принципу взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку дає змогу подолати формальний характер мовної освіти.



Методи та прийоми роботи на заняттях:

Перевага надається інтерактивним та діяльнісному методам навчання.



На кожному занятті передбачається поєднання різних форм організації взаємодії діяльності: індивідуальна та колективні (фронтальна, групова, парна).

Методи реалізації завдань із розвитку мовлення дітей

Зв'язне мовлення: описова розповідь, сюжетна розповідь, розповідь з власного досвіду, дидактичні ігри спрямовані на розвиток зв'язного монологічного мовлення;

Звукова культура мовлення: промовляння чистомовок, дидактичні ігри з розвитку фонематичного слуху, дидактичні ігри для формування правильної вимови звуків, розповіді зі звуконаслідуванням, вправи для розвитку артикуляційного апарата, на розвиток мовленнєвого дихання;

Словникова робота: дидактичні ігри та вправи, відгадування загадок, ознайомлення з приказками та прислів'ями, їх заучування;

Граматика: дидактичні ігри та вправи з граматики, складання розповіді зі словами, в яких діти допускають помилки.

Навчальна програма адаптована на основі програми МОН України

з розвитку дитини дошкільного віку "Українське дошкілля"

від 2012 р. та реалізується у гуртку гуманітарного напрямку

та розрахована на вихованців віком від 4 до 5 років.

Навчальна програма передбачає:

початковий рівень – 72 заняття на рік, 4 заняття на тиждень.

Початковий рівень, перший рік навчання

НАВЧАЛЬНО – ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


№ п/п

Розділ, тема

Кількість занять

1.

Організаційне заняття

2

2.

Розділ 1. «Дивосвіт навколо нас»

6

3.

Розділ 2. «Чарівна красуня - Осінь»

8

4.

Розділ 3. «У пошуках дивинок»

8

5.

Розділ 4. «На блакитній колісниці Зима-зимонька летить»

8

6.

Розділ 5. «Людина починається з добра»

6

7.

Розділ 6. «Україна - рідний край»

8

8.

Розділ 7. «Весняна казка на порозі»

8

9.

Розділ 8. «Цікавинки про світ»

8

10.

Розділ 9. «Я живу серед краси»

10

11.

Розділ 10. Підсумкове занятті «Що я знаю, що я вмію»

2



ПРОГРАМА ГУРТКА «РІДНА МОВА»

Перший рік навчання (з 4 до 5 років)
Мовленнєвий розвиток
Вікові можливості дитини

Дитина п’ятого року життя оволодіває навичками користування всіма звуками рідної мови. Дитина цього віку може точно відтворювати різні інтонації, виражати інтонаційне ставлення до мовця. Дитина п’ятого року життя характеризується надзвичайною мовленнєвою активністю, що виражається у нескінченних запитаннях (чому?). Словник дитини становить 2200-2500 слів. Наприкінці п’ятого року життя з’являються складні речення з двох, трьох і більшої кількості простих речень. Дитина п’ятого року життя активно вступає в розмову, бере участь у колективній бесіді. Розвивається монологічне мовлення, мовлення-повідомлення. Відтепер дитина будує висловлювання різного типу: мовлення-розповідь (сюжетні розповіді на наочній та словесній основі, переказ художніх творів), мовлення-описи. Дитина цього віку проявляє інтерес до фонетичної точності мовлення, звукових ігор, словотворчості. Дошкільникові властиве вміння вслухатися у звучання слів, здатність розуміти терміни “слово”, “звук”. На п’ятому році життя з’являється реакція на слово, цікавість до нього, бажання багаторазово повторювати й обігрувати його.
Розвиток звукової культури мовлення

Освітні завдання

  • Розвивати мовленнєве дихання та фонематичне сприйняття звуків мови.

  • Удосконалювати моторику артикуляційного апарату.

  • Розвивати інтонаційну виразність мовлення (темп, тембр, силу голосу, інтонацію, наголос).

  • Удосконалювати правильну вимову всіх звуків рідної мови.

  • Формувати уявлення: слова звучать і вимовляються по-різному,

тому що мають різні звуки. Вчити визначати перший звук та розрізняти на слух тверді й м’які приголосні.

  • Удосконалювати вимову всіх засвоєних звуків, особливо вправляти у вимові звуків: [г], [к], [х], [ф], [ц], [ц'], [з], [з'], [с], [с']. Вчити твердо вимовляти звукосполучення [шч] - щ. Стежити за твердою вимовою шиплячих звуків, напівпом’якшеною - перед [і] та пом’якшеною вимовою подвоєних шиплячих в іменниках середнього та жіночого роду. Вчити дітей оглушувати дзвінкий приголосний [з] у префіксах перед глухими.

  • Вчити вимовляти звуки [р] [р'], [л'].

  • Добиватися роздільної вимови йотованих голосних із попередніми приголосними.

  • Вчити виділяти голосом приголосні звуки за завданням педагога. Добирати слова, близькі за звучанням.

  • Продовжувати розвивати інтонаційну виразність мовлення (дикцію, тембр, мелодику, фразовий і логічний наголоси).

  • Привчати говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації.


Словникова робота

Освітні завдання

  • Поповнювати та уточнювати словниковий запас, сприяти активізації слів у мовленні, особливо слів, що позначають якість та дію.

  • Вчити правильно вживати слова відповідно до ситуації.

  • Забезпечувати подолання розриву між активним і пасивним словником.

  • Вчити при порівнянні предметів визначати суттєві ознаки.

  • Активізувати вживання слів. Розширювати активний словник словами, що означають предмети вжитку, окремі назви природного середовища; характеризують час, означають моральні якості. Активізувати слова, що означають якості, дії.

  • Спонукати вживати слова з протилежним значенням (антоніми), під час порівняння предметів.

  • Ознайомлювати з багатозначністю слів. Продовжувати вчити вживати узагальнювальні слова.

  • Поповнювати словниковий запас словами-назвами тварин жіночого роду, назвами тварин-дитинчат.

  • Поповнювати словник присвійними прикметниками. Продовжувати збагачувати словник збірними іменниками, абстрактними поняттями; іменниками зі здрібніло-пестливими суфіксами; іменниками спільного роду.

  • Збагачувати словник дієсловами з суфіксом -ну-; з префіксами про-, від- .

  • Вводити в активний словник дієприкметники; прислівники з префіксом по- .

  • Збагачувати словник дітей художньо-поетичними виразами, порівняннями.


Формування граматичного ладу мови

Освітні завдання

  • Продовжувати вчити засвоювати граматичні закінчення у словах.

  • Вчити правильно будувати складні речення.

  • Закріплювати і вдосконалювати навички дитини узгоджувати у реченні слова в роді, числі та відмінку, правильно вживати граматичні форми.

  • Вчити утворювати нові форми іменників, що позначають професію людини (чи її діяльність), від іменників, від дієслів.

  • Відпрацьовувати правильне вживання іменників, що позначають назву істот без вказівки на стать.

  • Звертати увагу дітей на різні способи творення слів.

  • Вправляти у правильному вживанні граматичних форм, що змінюють місце наголосу при зміні числа.

  • Вчити вживати наказову форму дієслів. Продовжувати вчити правильно вживати дієслова у різних особових формах; утворювати дієслова з різними префіксами.

  • Вправляти у правильному вживанні відмінкових форм займенника чий, неозначених займенників.

  • Вчити утворювати ступені порівняння прикметників.

  • Вчити вживати збірні числівники й узгоджувати з ними іменники.

  • Розширювати запас вигуків і часток. Звертати увагу дітей на чергування звуків при змінюванні деяких слів.

  • Спонукати дітей до вживання різних типів речень, будувати їх за допомогою дорослого, а згодом — самостійно.


Розвиток зв’язного мовлення

Освітні завдання

  • Вчити дітей розуміти композиційну структуру розповіді, використовувати різні форми її початку.

  • Вчити не копіювати зразок вихователя, а висловлюватися самостійно.

  • Розвивати вміння будувати самостійні висловлювання різних типів (опис, розповідь, переказ).

  • Привчати вільно спілкуватися з дорослими і ровесниками, відповідати на запитання і ставити запитання; підтримувати бажання розповідати про свої спостереження, переживання.

  • Вчити відповідати на запитання, не відхиляючись від змісту запитання, вести колективний діалог як у невимушеній формі, так і під час організованих занять, застосовуючи засоби інтонаційної виразності.

  • Вчити дітей складати описові розповіді про іграшки, предмети, зовнішність людини, тварини за зразком вихователя та порівняльний опис двох іграшок (предметів, картинок). Вчити зв’язно розповідати за новою картиною (за зразком, з допомогою педагога, за планом); складати сюжетні розповіді про знайомі іграшки; складати розповіді з трьох-чотирьох речень, спираючись на життєві враження (за зразком, з допомогою педагога).

  • Вчити дітей використовувати в розповіді елементи опису дійових осіб, природи, діалоги героїв, дотримувати послідовності розповіді.

  • Вчити розуміти композиційну структуру розповіді (початок, середина, кінцівка), ознайомити з різними формами початку розповіді.

  • Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення, спонукати дітей до міркування. Вчити переказувати за ролями, за частинами, за допомогою розгорнутого словесного плану, добірки ілюстрацій до тексту казки чи оповідання, розміщених послідовно.


Навчання елементів грамоти

Освітні завдання

  • Ознайомлювати з поняттям “слово”, вчити виокремлювати слово як самостійну смислову одиницю.

  • Ознайомлювати зі звуковою будовою слів; вчити вмінню визначати перший і останній звуки у слові.

  • Вчити засвоювати поняття “звук”, “слово”; розрізняти на слух тверді та м’які приголосні та голосні звуки.

  • Вчити складати речення на наочному матеріалі, називати слова у реченні.

  • Практично ознайомлювати з термінами “слово”, “звук” без визначень, тобто вчити розуміти ці слова під час виконання вправ, у мовних іграх. Пояснювати, що слова складаються із різних звуків, звучать по-різному і подібно, звуки в слові вимовляють у відповідній послідовності. Звертати увагу на тривалість звучання слів (короткі та довгі), придумувати слова з відповідним звуком.

  • Вчити вслухатися у звучання слів, розрізняти подібні слова, вимовляти їх із різною силою голосу та в різному темпі. Вслухатися у рими у віршах, помічати в них звуки, які часто повторюються. Поступово вчити засвоювати значення поняття “звук”, “слово”.

  • Вчити розрізняти на слух м’які та тверді приголосні, визначати та окремо вимовляти перший та останній звуки у слові, інтонаційно виділяти потрібний звук у слові, у вправах, іграх, художніх текстах; слово вимовляти злито, називати слова, в яких є відповідний звук з опорою на наочний матеріал і без нього.

  • Вчити складати речення, використовуючи наочний матеріал, називати слова в реченні.


Підготовка до навчання письма

Освітні завдання

  • Розвивати у дітей кисть руки та дрібні м’язи пальців.

  • Розвивати координацію рухів кисті, пальців, передпліччя, очей.

  • Розвивати просторові уявлення дітей (ліворуч, праворуч, внизу, вгорі, посередині).

  • Сприяти розвиткові дрібних м’язів рук, використовуючи пальчикову гімнастику, пальчиковий театр. Зміцнювати м’язи зап’ястя, пальців рук, розвивати окомір, викладаючи візерунки із мозаїки, природного матеріалу, дрібних камінців на дощечках, укритих шаром пластиліну. Вправляти у зав’язуванні та розв’язуванні вузлів на шнурках різної товщини та довжини.

  • Вчити впізнавати на дотик дрібні предмети, іграшки з метою розвитку тактильного сприймання та пам’яті.


Художня література

Освітні завдання

  • Вчити цілісно сприймати і розуміти композицію та зміст художнього твору, його жанр.

  • Привчати розрізняти і виокремлювати основні засоби художньої виразності, динаміку та ритмічну послідовність повторення дій, мораль казки, давати оцінку вчинкам героїв твору.

  • Залучати до виразного читання віршів, вчити передавати їх характер.

  • Вправляти в інтонаційній виразності при передачі діалогів, виразних рухів героїв у іграх-драматизаціях та в інсценуванні художніх творів.

Читання та розповідання

  • Вчити розрізняти і впізнавати жанр малих поетичних форм українського фольклору: українська народна пісня, прислів’я, забавлянка, загадка, скоромовка, мирилка, закличка.

  • Вчити уважно слухати твір; відповідати на запитання за його змістом; розуміти зміст соціально-побутових казок; самостійно виділяти зачин, кінцівку казки, знаходити повтори, образні вирази, визначати мораль казки; розповідати добре знайомі казки. Продовжувати вчити емоційно сприймати художні твори, відчувати характер, авторську інтонацію, розрізняти жанри, запам’ятовувати послідовність дій, персонажів у творах, давати оцінку дійовим особам твору та висловлювати своє ставлення до них.

  • Формувати вміння співвідносити навколишню дійсність із художнім текстом, зіставляти зміст казок, оповідань із їх назвою.

Виразне читання

  • Вчити свідомо запам’ятовувати вірші, виразно їх декламувати, інтонаційно передавати виражальні засоби та характер поетичних творів; передавати логічні наголоси та паузи; розуміти гумор, виражати емоції. Звертати увагу дітей на художні образи, елементи, порівняння, метафори, епітети.

Робота з книжкою

  • Продовжувати виховувати у дітей цікавість та бережне ставлення до книги: брати книжку чистими руками, обережно перегортати сторінки, не згинати і не малювати на них. Влаштовувати тематичні виставки до дня народження письменників; ознайомлювати з доробками художників-ілюстраторів.

Театралізовано-ігрова діяльність

  • Залучати дітей до драматизації художніх творів. Стимулювати до самостійних ігор-драматизацій за змістом казок, оповідань; інтонаційно виразно передавати діалоги, виразні рухи героїв.

  • Продовжувати вчити дітей розігрувати зміст віршів, забавлянок, українських народних пісень, епізоди казок, творчо імпровізувати їх зміст у сюжетно-рольових іграх.

Інсценування

  • Залучати дітей до інсценування віршованих творів, написаних у діалогічній формі, дотримуючись дослівного відтворення тексту. Вчити інтонаційно передавати мову героїв твору та імітувати їхні рухи.


ПОКАЗНИКИ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИТИНИ:

Звукова культура мовлення:

Правильно вимовляє всі звуки рідної мови;

розрізняє близькі фонеми;



виокремлює слова з потрібним звуком із тексту;

виокремлює перший і останній звуки;

регулює силу голосу відповідно до ситуації; диференціює поняття “звук”, “слово”.

Словникова робота:

вживає слова всіх частин мови;

розрізняє і правильно вживає узагальнювальні абстрактні слова, слова, що означають збірні, образні вирази; складні, багатозначні слова;

добирає синоніми й антоніми до слів;

створює нові слова від усіх частин мови;

користується образними виразами, фразеологічними зворотами відповідно до ситуації, а також звуконаслідувальними словами;

намагається стежити за своїм мовленням: не вживати діалектних слів, вказівних займенників (без потреби).

Граматична правильність мовлення:

засвоює граматичні форми, відмінкові закінчення, хоч робить незначні граматичні помилки (чергування приголосних);

утворює форми однини та множини;

утворює від інших частин мови нові граматичні форми за допомогою суфіксів, префіксів;

засвоює рід іменників, кличний відмінок як у звертанні до дітей, так і до дорослих;

утворює наказовий спосіб дієслова;

будує речення різного типу: прості, складносурядні зі сполучними словами, прямою мовою;

правильно вживає відмінкові форми неозначених займенників;

вживає у мовленні порядкові числівники й узгоджує їх з іменниками.

Зв’язне мовлення

самостійно вступає у розмову з дітьми, дорослими, підтримує діалог;

веде організований (стимульований) діалог на запропоновану тему, груповий діалог (бесіду);

відповідає реченнями на запитання за змістом картини, художнього тексту;

складає розповіді за зразком вихователя: описові, сюжетні, з опорою на наочний матеріал і без нього;

переказує знайомі оповідання й казки.

володіє мовленнєвим етикетом (вітання, прощавання, знайомства, подяки, вибачення, прохання);

намагається не вживати у мовленні слів-вульгаризмів, жаргонних слів, діалектів;

не втручається у діалог дорослих;

розмовляє з дітьми та дорослими привітно;

висловлює незгоду спокійним тоном.

Навчання елементів грамоти:

диференціює поняття “звук”, “слово”;

інтонаційно вимовляє звук у слові;

добирає слова з потрібним звуком;

виокремлює із тексту слова з відповідним звуком;

виділяє у слові перший і останній звуки;

складає речення за наочним матеріалом;

послідовно називає слова у реченні.

Підготовка до навчання письма

використовує набуті навички під час розігрування сюжетів за допомогою пальчикового театру, пальчикової гімнастики;

вміє ліпити, аплікувати, конструювати, виконує декоративні малюнки; викладає візерунки з мозаїки та дрібного природного матеріалу; зав’язує та розв’язує шнурки з метою розвитку кисті руки, дрібних м’язів пальців, координації рухів руки, пальців, передпліччя, очей, розвитку окоміру;

впізнає на дотик дрібні предмети, розвиваючи тактильне сприймання і пам’ять.

Художня література

супроводжує рухами текст літературного твору;

розуміє мораль казки, адекватно оцінює поведінку її героїв, висловлює своє ставлення до них;

емоційно сприймає характер твору, розуміє зміст соціально-побутових казок, розуміє призначення книги, бережно до неї ставиться;

розрізняє жанрові особливості прозових і віршованих творів;

читає напам’ять вірші та твори малого фольклорного ;

визначає повтори, образні вирази, початок та закінчення казки;

знає українські народні казки;

розповідає казки за змістом ілюстрацій та без них;

виконує малюнки за змістом художніх творів і розповідає за ними;

бере участь в інсценуванні художніх творів.
Початковий рівень, перший рік навчання

НАВЧАЛЬНО – ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


№ п/п

Розділ, тема

Кількість занять

1.

Організаційне заняття

2

2.

«Наш друг – книга. Дружимо з Абеткою»

35

3.

Розділ 1. «Дивосвіт навколо нас»

3

4.

Розділ 2. «Чарівна красуня - Осінь»

3

5.

Розділ 3. «У пошуках дивинок»

4

6.

Розділ 4. ««На блакитній колісниці Зима-зимонька летить»

5

7.

Розділ 5. «Людина починається з добра»

4

8.

Розділ 6. «Україна - рідний край»

4

9.

Розділ 7. «Весняна казка на порозі»

3

10.

Розділ 8. «Цікавинки про світ»

4

11.

Розділ 9. «Я живу серед краси»

3

12.

Розділ 10. Підсумкове занятті «Що я знаю, що я вмію»

2


ПРОГРАМА ГУРТКА «РІДНА МОВА»

Перший рік навчання (з 5 до6 років)
МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК

Вікові можливості дитини

До старшого дошкільного віку дитина зазвичай оволодіває вимовою всіх звуків, хоча у деяких дітей ще недостатньо артикуляційно сформований звук [р] та шиплячі звуки.

У старших дошкільників достатньо розвинені мовленнєве дихання, фонематичний слух, артикуляційний апарат. Розвиваються фонематичне сприймання і здатність до звукового аналізу слова. Дитина критично ставиться до своєї вимов, усвідомлює дефекти. Через порушення вимови діти замінюють під час мовлення слова з дефективним звуком іншими словами, подібними за значенням.

Діти активно грають зі звуками, аналізують звуковий склад слів, виокремлюють перший та останній звук.

Особливості мовленнєвого розвитку зумовлюється тим, що більшого, ніж на попередніх етапах, значення набуває спілкування дитини з однолітками. Дитина вміє привертати до себе увагу розгорнуто висловлюється, домагається взаєморозуміння.

Водночас саме мовлення стає об’єктом уваги дитини – вона активно грається словами, римами, смислами, використовує ситуативні мимовільні висловлювання, не мовленнєві засоби. Діалог в старшому дошкільному віці стає важливою складовою соціального мовлення, особистісного ставлення дитини. У надрах діалогу зароджується і розвивається нова форма - монолог. Таке мовлення нагадує коротке оповідання, в якому відображено лише найцікавіше. Дитина усвідомлює мовлення як об'єктивну реальність, приділяє увагу фонетичній, лексичній, граматичній стороні.

Виникле критичне ставлення до мовлення. Звукова культура мовлення набуває подальшого розвитку: дитина дослуховується до звуковимови, більше уваги приділяє дикції та інтонаційній виразності висловлювань, граматичній правильності мовлення. Зростає та урізноманітнюється словник: дошкільник розуміє та використовує антоніми, синоніми, багатозначні слова та слова з переносним значенням. Порівнюючи вчинки людей, явища природи, предмети, дитина узагальнює, знаходить відмінне та спільне; вдається до слів з близьким та протилежним значеннями, використовує порівняння, епітети. Інтерес до слова виявляється у змішуванні звуків, варіюванні сили голосу та інтонації, у використанні скоромовок. Індивідуальні особливості розвитку відображаються в домінуванні тих чи інших частин мовлення, інтонаційному забарвленню, темпах опанування мовлення. Через сюжетно-рольову гру, як провідну діяльність, дитина усвідомлює свої соціальні ролі, власне « Я». Вона здатна диференціювати власне мовлення залежно від адресата.


Розвиток лексичної сторони мови.

Освітні завдання

  • Розширювати словниковий запас на основі формування у дітей уявлень про світ (через активізацію пізнавальної діяльності); активізувати його в самостійних висловлюваннях, розвивати вміння розуміти та вживати слова для позначення назв, особливостей та дій, пов‘язаних з різними сферами життєдіяльності дитини.

  • Активізувати в мові дітей прикметники, дієслова, числівники. Формувати вміння більш точно підбирати слова, що відображають якість предмета чи явища.

  • Поповнювати словник словами, що позначають матеріал, з якого зроблений предмет. Уточнити уявлення дітей про предмети і їх частини, особливу увагу приділити призначенням представленого предмету.

  • Продовжувати роботу з розширення узагальнюючих понять. Диференціювати родові узагальнення.      

  • Ознайомити дітей з синонімами. Вчити підбирати слова для більш точного вираження думки; для вираження емоційного забарвлення. Виховувати у дітей стилістичне чуття.

  • Продовжувати знайомити дітей з антонімами. Вправляти дітей в умінні підбирати антоніми до слів, що відносяться до різних частин мови (іменники, прикметники, дієслова, прислівники).

  • Продовжувати знайомити з доступними дітям багатозначними словами різних частин мови. Продовжувати роботу над лексичним (смисловим) значенням слів. Вчити розуміти, пояснювати і використовувати переносне значення слів, фразеологічні звороти.

  • Розширяти словник за допомогою приказок, прислів‘їв, образних виразів з художніх творів.

  • Виховувати інтерес дітей до незнайомих та малознайомих слів.


Формування граматичного ладу мови.

Освітні завдання

  • Спонукати дітей до утворення нових граматичних форм за допомогою суфіксів; порівняльного ступеня прикметників; від іменника; від дієслова; складних слів; префіксів. Звертати увагу дітей на зміну сенсу пропозицій (словосполучень) залежно від вживання префіксу.

  • Вправляти у вживанні прикметників, що вказують приналежність до когось, або чогось.

  • Вправляти дітей у вмінні правильно узгоджувати числівники з іменниками. Граматично правильно вживати та узгоджувати слова основних лексичних категорій у відповідному відмінку, роді, числі та часі.

  • Закріплювати правильне вживання та утворення складних форм іменників множини в родовому відмінку.

  • Вправляти у вживанні важких граматичних форм – збірних, невідмінюваних іменників,

  • Вправляти дітей у складанні простих поширених речень.

  • Продовжувати роботу по складанню різних типів речень.

  • Виховувати критичне відношення до граматичних помилок, прагнення до чистоти і правильності мови.


Розвиток і вдосконалення звукової культури мовлення.

Освітні завдання

  • Удосконалювати моторику артикуляційного апарату через правильний підбір артикуляційних вправ. Систематично проводити артикуляційну гімнастику, що сприяє виробленню точних, енергійних, добре координованих рухів мовного апарату.

  • Вчити регулювати силу голосу, швидкість мови, правильно користуватись інтонаційними засобами виразності.

  • Уточнювати і закріплювати вимову звуків рідної мови.

  • Вправляти у правильному і швидкому промовлянні скоромовок, чистомовок.

  • Вводити поняття «голосні - приголосні звуки» на основі аналізу їх артикуляції. Закріплювати поняття «тверді - м'які приголосні звуки».

  • Розвивати фонематичний слух. Вчити виділяти слова із заданим звуком з мовного потоку, визначати позицію звуку в слові (початок, середина, кінець слова), формувати навички звукового аналізу - послідовність звуків у простих словах. Учити правильно інтонувати та позначати умовними фішками голосні та приголосні звуки.

  • Вчити визначати кількість складів у словах (за схемами, на слух).


Розвиток зв'язного мовлення дітей.

Освітні завдання

Діалогічне мовлення.       

  • Продовжувати залучати дітей до елементарних правил ведення діалогу (вміння слухати і розуміти співрозмовника; формулювати і ставити запитання; будувати відповідь у відповідності з почутим). Закріплювати правила ведення діалогу у повсякденному житті, традиціях гуртка і закладу.

  • Виробляти у дітей активну діалогічну позицію в спілкуванні з однолітками за допомогою діалогічних казок.

  • Вправляти дитину в ввічливому і тактовному веденні діалогу з дорослими і з іншими дітьми. Учити розмовляти невимушено, вільно, без напруження, тактовно, переконливо, уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування.

  • Відпрацьовувати діалоги в театрально-ігровій діяльності.

 Монологічного мовлення.

Починати навчати основам побудови зв'язних висловлювань різних типів.



  • Опис. Вправляти в умінні виділяти і називати об'єкт мови при описі, співвідносити об'єкти мовлення з відповідними описами і розширювати їх за рахунок додаткових характеристик.

  • Розповідь. Навчати дітей виокремлювати (визначати) і словесно позначати головну тему оповідання (через мету висловлювання, заголовок).

  • Дати поняття про структуру оповіді: зачин, середня частина, кінцівка.
    Переказ. Вправляти в переказі творів шляхом перекладу віршованого тексту в розповідний (прозу).

  • Закріплювати вміння дітей складати розповідні висловлювання шляхом зміни знайомих текстів: за аналогією («Казка на новий лад»), шляхом зміни або додавання окремих епізодів тексту.

  • Робота з художньою літературою. Виховувати інтерес до літератури, вміння оцінювати вчинки героїв. Виховувати здатність засвоювати послідовність розвитку сюжету, помічати деякі особливості літературної мови. Підводити до розуміння прочитаного.

  • Читання та розповідання дітям. Читати дітям твори трьох літературних жанрів (казка, оповідання, вірші) українських класиків літератури та сучасних українських письменників, твори зарубіжних письменників, які відповідають віку дітей.

  • Виразне читання. Продовжувати вчити виразно розповідати вірші, інтонаційно різноманітно передавати їх відповідно до змісту, користуватися природними інтонаціями, логічними паузами, наголосами, передавати своє ставлення до змісту віршів.


Навчання елементів грамоти

  • Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення "речення", "слово", "звук", "склад", "буква".

  • Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).

  • Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку.

  • Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати дітей до моделювання речень у роботі із схемами речень.

  • Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови формувати уміння звукового аналізу мовлення.

  • Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків. Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі

  • Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.

  • Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому. Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу. Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.

  • Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах.

  • З урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей розпочинати перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.

  • Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.

  • Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу.


Підготовка руки до письма

Освітні завдання

  • Розвивати дрібні м‘язи пальців та п‘ясті руки, окомір (визначати центр, середину, аркушу паперу), просторові уявлення (ліворуч, праворуч, унизу. вгорі). Вправляти дітей у різних видах штрихування готових контурів прямими, похилими, уривчастими короткими лініями.


Орієнтири мовленнєвого розвитку:

  • характеризується правильною звуковимовою;

  • розуміє значення мовлення для людини;

  • використовує мову в різних цілях;

  • володіє силою голосу, говорить чітко, правильно, виразно.

  • ефективно спілкується рідною мовою; дістає задоволення від читання дорослим;

  • веде діалог невимушено і на запропоновану тему з дотриманням елементарних правил ведення діалогу (з дорослими і однолітками).

  • розрізняє рідну й чужу мови; виявляє до останньої інтерес;

  • рука готова до письма;

  • має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності;

  • розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення. Називає у реченні окремі слова.

  • самостійно, повно, логічно, послідовно складає розповіді (описи, творчі, сюжетні – 5-7 речень) з опорою на наочність та по пам‘яті.

  • Вільно переказує літературні твори, розповідає напам‘ять невеликі вірші, загадує загадки.

  • Має навички звукового аналізу нескладних слів (розрізняє голосні і приголосні звуки, місце звука у слові)

ПОКАЗНИКИ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИТИНИ:

Звукова культура мовлення:

розрізняє мовні і немовні, близькі і схожі звуки рідної мови;

має розвинений слух і мовленнєве дихання;

регулює темп мовлення та гучність голосу залежно від ситуації;

виявляє неточності у вимові звуків у словах та вживанні наголосу; використовує мовні, інтонаційні та немовні засоби виразності.

Здійснює звуковий і складовий аналіз слів;

виокремлює голосні, приголосні, тверді, м’які звуки, наголос у словах; розрізняє слова: «звук», «буква», «слово», «склад», «речення»;

складає речення, виділяє послідовність слів у реченні, складів та звуків у словах;

знає алфавітні назви букв;

володіє руховими навичками, необхідними в подальшому для навчання письма.



Словникова робота:

має збалансований словниковий запас із різних освітніх ліній;

добирає найбільш точні слова відповідно до ситуації мовлення;

називає ознаки, якості, властивості предметів, явища, події;

вживає слова різної складності, синоніми, антоніми, епітети, метафори, багатозначні слова; фразеологічні звороти;

знає прислів’я, приказки, утішки, загадки, скоромовки;

володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прохання, вибачення, подяка, комплімент), формами звертання до дорослих і дітей.

Граматична правильність мовлення:

вживає всі частини мови (іменники, дієслова, прикметники, частки, вигуки, сполучники і сполучні слова);

утворює різні форми дієслів і прикметників;

практично засвоює всі граматичні категорії (рід, число, відмінкові закінчення) та поодинокі граматичні форми;

узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами;

створює нові слова за допомогою суфіксів, префіксів, споріднені і однокореневі слова;

володіє елементарними навичками корекції та самокорекції мовлення, помічає і виправляє помилки;

вживає різні за складністю типи речень.



Діалогічне мовлення:

вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими;

підтримує та будує запропонований діалог відповідно до теми, не втручається в розмову інших;

відповідає на запитання за змістом картини, художнього твору;

виконує словесні доручення, звітує про їх виконання;

вміє запитати, відповісти на запитання, заперечити, подякувати, вибачитися, розповісти про себе, започаткувати діалог, передавати словами і мімікою свою готовність спілкуватись, обмінюватись інформацією, брати почуте до уваги, домовлятися;

ввічливо ставиться до партнерів по спілкуванню;

виявляє свою зацікавленість у розмові, щирість висловлювання, враховує емоційний стан співрозмовників;

розуміє, що словом можна не лише підняти настрій, але й образити;

вживає лагідні, пестливі слова.



Монологічне мовлення:

складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі (розповіді-повідомлення, роздуми, пояснення, етюди), як за планом педагога, так і самостійно, розповідає про події із власного життя, за змістом картини, художніх творів, на запропоновану тему, за ігровою та уявлюваною ситуаціями, за результатами спостережень та власної діяльності;

переказує художні тексти;

самостійно розповідає знайомі казки;



планує, пояснює і регулює свої дії.

ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Білан О. Гра весела кличе нас / О. Білан. — Львів : Проман, 1995. — ЗО с.

2.Білан О. І. Навчаємо розповідати за ілюстраціями (старший дошкільний вік): [навч.-метод. посіб.] / О. І. Білан. — Тернопіль : Мандрівець,

2012. — 160 с.

3.Богуш А. Дошкільна лінгводидактика / А. Богуш, Н. Гавриш. — К. : Вища школа, 2007. — 242 с.

4.Кочерга О. Психофізіологія дітей 4-5 років / О. Кочерга. — К. : Шкільний світ, 2007. — 128 с.

5.Обов’язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи : збірник методичних матеріалів / [авт.-упоряд.: О. П. Долинна, А. П. Бурова, О. В. Низковська, Т. П. Носачова]. - Тернопіль : Мандрівець, 2011. — 480 с.

6.Організація ігрової діяльності дітей дошкільного віку / [авт.-упоряд.:

А. П. Бурова]. — Тернопіль : Мандрівець, 2010. — 256 с.

7.Піроженко Т. О. Особистість дошкільника: перспективи розвитку :

[навч.- метод. посіб.] / Т. О. Піроженко. — Тернопіль : Мандрівець,

2010. — 136 с.

8.Піроженко Т. О. Розвивальні ігри та вправи для дітей п’ятого року життя / Т. О. Піроженко, С. О. Ладивір, О. О. Вовчик-Блакитна, Г. В. Гуме- нюк, Т. Л. Гурковська. — Тернопіль : Мандрівець, 2012. — 64 с.: іл.

9.Піроженко Т. О. Розвивальні ігри та вправи для дітей шостого року життя / Т. О. Піроженко, С. О. Ладивір, І. І. Карабаєва, Т. Л. Гурковська, Л. І. Соловйова. — Тернопіль : Мандрівець, 2012. — 80 с.

10.Поніманська Т. Дошкільна педагогіка / Т. Поніманська. — К. : Академ, видав., 2006. — 456 с.

11.Яковенко Л. Абетка безпеки дошкільників / Л. Яковенко. — Харків: Веста, 2008. — 208 с.

12. Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року // Офіційний вісник України. — 2011. — № 45. — 24 червня.

13.Закон України “Про дошкільну освіту” // Урядовий кур’єр. — 2001.

№ 144. — С. 1-9.

14.Закон України “Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу” від 6.07.2010 № 2442-VI // Урядовий кур’єр. — 2010. — № 138.

15.Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років “Дитина” / наук, кер.: О. В. Проскура, JI. П. Кочина, В. У. Кузьменко, Н. В. Кудикіна. — K.: Університет, 2012.

16.Програма розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля”

/ О. І. Білан, JI. М. Возна, О. JI. Максименко та ін. — Тернопіль: Мандрівець, 2012.

17.Програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” / наук, кер. О. JI. Кононко. — K.: Світич, 2008.

18.Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку “Впевнений старт” / кер. проекту Б. М. Жебровський. — Тернопіль: Мандрівець, 2012.

19.Загальна психологія / за ред. О. В. Скрипченко, JI. В. Долинської, 3. В. Огороднійчук та ін. — K.: Либідь, 2005. — 464 с.

20.Кононко О. JI. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника / О. JI. Кононко. — K.: Стилос, 2000.

21.Кулачківська С. Є. Я - дошкільник (вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку) / С. Є. Кулачківська, С. О. Ладивір. — K.: Нора-принт, 1999. — 286 с.

22.Піроженко Т. О. Особистість дошкільника: перспективи розвитку /

Т. О. Піроженко. — Тернопіль: Мандрівець, 2010. — 136 с.

23.Артемова Л.В. «Навчайте граючись». - К. «Таміріс», 1997.

24. Барташніков О.О. “Розвиток сенсорних здібностей і пам’яті у дітей 5-7 років” - Т.: “Богдан”, 1998.

25. Бондаренко А.К. «Дидактичні ігри ». - М.: Просвещение, 1991.

26. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 126с.

27. Сухомлинський В.О. Джерела невмирущої криниці // Українська мова і література в школі. - 1989. - № 7. - с. 5.

28. Щербань. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі.// Початкова школа, 2003.

29.Піроженко Т. О. Емоційно-вольова регуляція дитини як свідчення індивідуалізації життєдіяльності // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць / За ред. В. О. Моляко. — Т. 12. — Вип. 3. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. — 3.18 с. чи С. 185-192.

30.Піроженко Т. О. Розмовляти - тобто заявити про себе світу // Практична психологія та соціальна робота. — 2006. — ШёЩ— С. 6-11.



31.Піроженко Т. О. Життєдіяльність дитини як цікава та змістовна подія /Дошкільне виховання. — 2006. — № 9. С. 6—9.

32.Піроженко Т. О. Спілкування дитини з оточенням як презентація особистісних досягнень // Всеукраїнський науковий журнал "Мандрівець". 2007. — № 6. — Листопад-грудень. — С. 76-82.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал