Невербальна




Сторінка12/17
Дата конвертації23.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
Питання для самоперевірки
1. Наведіть приклади розбіжностей жестової поведінки за гендерним принципом.
2. Охарактеризуйте гендерні відмінносі жестової поведінки в межах однієї невербальної культури.
3. Охарактеризуйте правила жестової поведінки одностатевих комунікатнів.
4. Охарактеризуйте правила жестової поведінки різностатевих комунікантів.
5. Охарактеризуйте правила жестової поведінки різностатевих комунікантів різного віку.
6. Охарактеризуйте візуальну поведінку комунікантів різної статі.
9. ТАКЕСИКА (Гаптика – наука про дотики. Надано визначення терміну «такесика», класифікацію такесичних засобів спілкування. Описано такесичну поведінку представників різних культур, надано характеристику контактних/дистантних культур. Основні поняття контактний, дистантний, дотик, нестача дотиків, рукостискання, тактильна поведінка, уразливість/невразливість доторкання.
Такесичні засоби спілкування більшою мірою, ніж інші невербальні засоби, виконують у спілкуванні функції індикатора статусно-рольових відносин, символу ступеня близькості тих, хто спілкується. Неадекватне використання особистістю такесичних засобів може призвести до конфліктів у спілкуванні.

200 200 Жести вітання і прощання, схвалення і розради, укладання договорів і союзів, що скріплюються рукостисканнями, невербальні вираження дружби і любові – все це включає в себе торкання в якості найважливішого складового елементу. До такесічних засобів спілкування відносяться динамічні дотики в формі рукостискання, поплескування, поцілунку. Доведено, що динамічні дотики є біологічно необхідною формою стимуляції, а непросто сентиментальною дрібницею вході людського спілкування. Використання людиною у спілкуванні динамічних дотиків визначається багатьма факторами. Серед них особливу силу мають статус партнера, вік, стать, ступінь їх знайомства. Як стверджують результати досліджень різних культур, водних з них дотик дуже поширений, а в інших він зовсім відсутній. Торкання поділяються нарізні типии: культурні і побутові торкання. Побутові торкання супроводжують нас усе життя – від першої материнської ласки до останнього дотику до чола померлого. Вони поділяються на такі типи вираз дружби, участі або піклування вираз інтимних відносин, встановлення контакту. Найчастіше побутові торкання проявляються в актах комунікації соціально нерівних партнерів. Наприклад, це можуть бути вчитель – учень, лікар – пацієнт, начальник – підлеглий, господар – слуга і т. п. При цьому більш високий статус дозволяє людині зробити перший кроку прояві такого контакту, атака ж дія збоку людини збільш низьким статусом сприймається як порушення субординації і оцінюється як ненормативна. Сферу вживання торкань утворюють надзвичайно різні за своїм характером ситуації спілкування, від повсякденних побутових до ритуальних і магічних. За дотиками як кінетичної формою поведінки стоїть величезний культурний пласт, який має свій початок в далекому минулому.

201 201 Походження торкань, їх види, функції та значення, а також висока частота використання в комунікативних актах роблять торкання надзвичайно важливим і цікавим об'єктом вивчення. Тактильні жести завжди були оточені в культурі якоюсь таємною аурою містики, магії і табу. Вважалося, наприклад, що торкання здатні виліковувати людей відрізних хвороб. Так, в Англії дотик короля до тіла хворого скрофулезом, або золотухою, визнавався цілющим, а сама хвороба отримала назву королівської
(king's evil). Люди вірили, що якщо вони доторкнуться до одягу або тіла святих людей – від Ісуса до римського папи, від апостолів до лікарів і знахарів, – то це відведе від них дію злого ока або охоронить від зурочення й хвороби. Вважалося, що подібний дотик виліковує людину від хворобі виганяє з неї диявола. Було підраховано, що Новий Завіт приписує Ісусу 25 випадків лікування від хворобі зурочення, із них відбувається в результаті його дотиків до хворих. А у японських селян, наприклад, було заведено терти хворі місця об статую Будди, що належить руці геніального скульптора Енлу. Це так звані терапевтичні торкання. Тактильні відчуття можуть бути прямими і непрямими. Вони можуть включати жести вітань і прощань, схвалення та розради, укладення договорів і союзів, нести вираз дружби і любові. Невідповідності можуть призвести до серйозних невдачу спілкуванні. Наприклад, американський бізнесмен, бажаючи зав'язати ділові контакти з жителями Яви, поклав руку на плече яванцеві, розчулившись в кінці вечора хорошим ходом переговорів, та ще в присутності інших людей. Така поведінка виявилася з точки зору яванців абсолютно безпардонною і принижуючою гідність людини. Природно, угода не відбулася. На використання торкань впливають соціальне становище партнерів, стать, ступінь знайомства, ставлення учасників комунікації один до одного.

202 202 Важливе значення набувають стиль тактильної поведінки, фізичний і психологічний стан партнерів. Залежить гаптіка й від присутності в акті комунікації третіх осіб, від того, чиє він статичним або динамічним. При залицянні в європейській культурі ініціатива прояву такого тактильного дотику належить чоловікові, яка пояснюється його більшою сексуальною активністю. Існує інший різновид торкань, які за вже сформованою в теорії культури і семіотики традицією називаються диявольськими дотиками і які теж мають чудесні магічні властивості. За міфологічним віруванням, диявол, вселяючись в людину, торкається певного місця на її тілі, від чого це місце повністю або частково втрачає чутливість, і саме через нього диявол проникає в людину. Як нам добре відомо з історії, пошук подібних місць на тілі був одним з тих судових заходів, які проводила іспанська інквізиція під час процесів над відьмами. Ще один відомий з історії культури тип торкань є суто релігійним і носить назву рукоположення, тобто посвячення в релігійний сан православні. Накладення рук широко застосовується також представителями багатьох інших культур, наприклад крішнаїтамі. До торкань відносяться і фізіологічні рухі, і конвенціональні жести, які, як ми бачили, застосовуються за особливих умов. Так, торкання охоче застосовують між собою друзі, але людині зазвичай не подобається, коли її торкаються незнайомці. У нормі людина на публіці уникає дотиків, якщо, зрозуміло, усвідомлює присутність інших людей намне подобається, коли проявляють "почуття ліктя" в транспорті, коли нас торкаються в ліфтів черзі або в переповненому приміщенні. Нормальна людина зазвичай змушена здійснювати багато "зайвих" рухів і лавірувати в людському потоці, щоб уникнути непотрібних і неприємних дотиків. Якщо ж вона сама, проходячи

203 203 або пробігаючи, когось зачіпає, то за нормами етикету їй необхідно за це вибачитися. Люди люблять мацати все для них нове або незвичайне, і звичка ця зберігається з самого раннього дитинства. Недивно, що в залах музеїв, на вернісажах і виставках всюди розвішані таблички з написом "Руками не чіпати. Існують цілі суспільні групи і навіть народи, які можна назвати тактильно-активними; для таких людей умови використання торкань абсолютно особливі.
Тактильно-активними є, наприклад, маленькі діти. До тактильно- активних людей відносяться і деякі соціальні категорії дорослих – лікарі, медсестри, перукарі, банщики, масажисти, кравці або косметологи. Усі вони в силу специфіки своєї професійної діяльності змушені торкатися інших людей.
Контактні і неконтактні культури
Є культури, що люблять торкання це, наприклад, італійська, арабська, турецька і різні латиноамериканські культури. За спостереженнями, які зробив антрополог Т. Каннон, навіть у тих італійців, які давно живуть в США і є громадянами цієї країни, торкання набагато більш тривалі, щедрі та щирі, ніж, приміром, у американців-англосаксів, більшість торкань яких зводиться до недовгих обіймів (hugs), швидким поцілункам і зовсім формальним рукостисканням. Культури, що належать до першого типу, отримали назву контактних, а до другого
– дистантних. До контактних культур належать латиноамериканські, східні, південноєвропейські культури. Так, араби, євреї, жителі Східної Європи та середземноморських країн використовують дотики при спілкуванні досить активно. На противагу їм північноамериканці, азіати і жителі Північної Європи належать до низькоконтактних (дистантних) культур. Представники цих

204 204 культур воліють перебувати при спілкуванні на відстані від співрозмовника, причому азіати використовують більшу дистанцію, ніж північноамериканці і північні европейці. Німці, англійці та інші англосаксонські народи вважаються людьми, які рідко користуються дотиками при спілкуванні. Дослідження тактильної поведінки німців, італійців і північноамериканців підтвердили, що приналежність до контактної або дистантной культурі залежить також і від особистості людини та її статевої приналежності. Наприклад, у Німеччині та США чоловіки спілкуються на більшій відстані і менше торкаються один до одного в порівнянні з Італією. Італійські чоловіки стоять ближче один до одного і торкаються один до одного значно частіше, ніж італійські жінки. Крім того, як виявилося, італійські чоловіки спілкуються зі своїми співрозмовниками за допомогою тих невербальних засобів, які властиві тільки для німецьких і американських жінок. У деяких народів існуюча тактильна практика жорстко регламентована і суворо розподілена по соціальних і культурних сферах. І часто порушення правил тактильної поведінки в ряді культур карається досить суворо. Таку Китаї на вулицях не прийнято зустрічати людину не тільки поцілунком, ай обіймами. На острові Борнео Малайського архіпелагу, у північних гірських районах, живе народ дусуни чисельністю близько 150 тис. осіб, репертуар жестових торкань в мові тіла дусунів досить багатий і в цілому розподіляється по трьох великих зонах а) жести торкання, що позначають культурні та соціальні інтерактивні акти, диференційовані в різних відносинах. Наприклад, в культурі дусун існують різні види сільськогосподарських і мисливських обрядів, обряд ініціації, церемоніальні гігієнічні акти обмивання або одягання, ритуальне нанесення татуювань або косметики. До них можна додати побутові

205 205 соціальні акти залицяння, виховання дітей, збір врожаю рису, прихід у гості і цілий ряд інших соціальних дій б) жести торкання, що виражають емоції (близько 50 різних жестів в) не менше півтора десятків інтимних жестів-дотиків. Правила тактильної поведінки, або взаємодії, що описують контакти місцевих жителів один з одним, базуються на різноманітних кінетичних параметрах і змінних, серед яких провідну роль відіграють тип культурного та соціального контексту ситуації, вікі стать учасників невербального комунікативного акту, наявність або відсутність адаптерів, спосіб і місце торкання, вид, функція і значення жесту, чи виконується торкання разом з іншими жестами або промовою та ін. Наприклад, торкання, які допускаються а деякі навіть обов'язкові) під час церемоніальних обрядів, за характеристикою учасників цих актів, за способом, місцем і самим значенням торкань значно відрізняються від тих торкань, які дозволені під час ритуальних танців, лікування хворого або похорону. В культурі дусун невиконання або неправильне виконання обов'язкових – вданій ситуації – торкань може призвести до вельми суворих покарань за це людей б'ють палицями, а в більш серйозних випадках виганяють з суспільства і навіть відрубують голову. У слов'янській культурі торкання – це завжди активне вторгнення в особисту сферу іншої людини, тому воно повинно бути обережним і ненав'язливим. До умов застосування правил тактильної взаємодії, властивих нашій невербальній культурі, входять не тільки інформація про доступність невразливість) / недоступність (уразливість) для торкань певних областей тіла або інформація про тип торкання та зміст, який висловнює доторк, але також відомості про актуальний психологічний стан адресата, про ставлення його до торкань взагалі ідо даного типу торкань зокрема чи не зачепить,

206 206 наприклад, торкання його гордість або честь, чи буде воно йому приємне і т.п. Так, людям, що знаходяться в тривожному або схвильованому стані, або людям, часто втрачають контроль над собою, зазвичай необхідні співчуття, розрада, підтримка або допомога. Тому вони потребують того, щоб їх більше торкалися і тим висловлювали підтримку (хоча самі при цьому інших торкаються менше, атому щодо таких людей припустима більшав порівнянні з нормою свобода торкань. Багато людей відчувають настійливу потребу у дотиках, відчуваючи при цьому почуття, подібне голоду (у середовищі західних вчених-фізіологів в таких випадках зазвичай говорять проте, що людина переживає skin hunger, нестачу дотиків. З цим пов'язані емоційні порушення у людей, наприклад неврози, деякі види дитячих страхів. У свою чергу людина, яка відчуває і розуміє іншу, шляхом торкань може більш ефективно впливати на стабілізацію таких станів. Таким чином, доречне використання дотиків може значно полегшити процес комунікації і висловити багато людських почуттів і настроїв, викликати довіру і добре ставлення збоку партнера. Поведінка з використанням дотиків залежить від цілого ряду факторів, серед яких найбільш важливими є культура, приналежність до жіночої або чоловічої статі, вік, статус людини і тип особистості. Усередині кожної культури є свої правила дотиків, які регулюються традиціями і звичаями даної культури і приналежністю взаємодіючих людей до тієї чи іншої статі. Дуже часто це залежить від тієї ролі, які грають чоловік і жінка у відповідній культурі. У деяких культурах забороняється дотик чоловіка до чоловіка, але не обмежується дотик жінки до жінки. В інших культурах забороняється жінкам доторкатися чоловіків, хоча чоловікам традиційно дозволяється торкатися жінок при спілкуванні.

207 207
Уотсон вивчив структури візуальної уваги в 30 країнах і розділив ці країни згідно з тим, чи була існуюча в них культура контактною (тобто такою, що заохочує фізичні дотики і контакт під час спілкування) або неконтактною. Уотсон встановив, що люди з контактних культур більше дивляться один на одного, ніж люди з позаконтактних культур. Крім того, представники контактних культур при спілкуванні підтримують меншу дистанцію, використовують більш пряму орієнтацію і частіше доторкаються одне одного. В азійських культурах через дотик передаються, крім іншого, також почуття патронування і переваги. Дотик до плеча або спинив них означає дружбу. В арабських і деяких східноєвропейських країнах вираз дружніх почуттів відбувається у формі міцних обіймів. Серед мусульман обійми є вираженням мусульманського братства. Але в тактильної комунікації є і свої заборонив азійських культурах, наприклад, не можна торкатися до голови співрозмовника, що розглядається як образа. Тому в азійських культурах вчителі найчастіше б'ють учнів по голові, й учні сприймають це як образливе покарання. Неодмінним атрибутом будь-якої зустрічі і спілкування є рукостискання. У комунікації воно може бути дуже інформативним, особливо його інтенсивність та тривалість. Занадто коротке, мляве рукостискання дуже сухих рук може свідчити про байдужість. Навпаки, вельми тривале рукостискання і занадто вологі руки говорять про сильне хвилювання, високе почуття відповідальності. Тривале рукостискання поряд з посмішкою і теплим поглядом демонструє дружелюбність. Однак надовго затримувати руку партнера в своїй руці не варто у нього може виникнути почуття роздратування. У міжкультурній комунікації слід враховувати відмінності в поглядах на рукостискання в іноземців. Наприклад, при зустрічі з партнерами з Азії не

208 208 слід стискати їм долоню занадто сильно і довго. А ось західноєвропейці й американці терпіти не можуть млявих рукостискань, оскільки в цих культурах дуже цінуються атлетизмі енергія. Їм слід тиснути руки енергійно і сильно, а, крім того, там прийнято при рукостисканні зчеплені руки похитувати від трьох до семи разів. Історично склалися кілька видів рукостискань, кожне з яких має своє символічне значення. Розглянемо їх
1) Долоня, повернена вгору під долонею партеру, означає готовність підкоритися, несвідомий сигнал тому, чиє домінування визнається.
2) Долоня, повернена вниз на долоні партнера, висловлює прагнення до домінування, спробу взяти ситуацію під свій контроль.
3) Долоня ребром вниз (вертикальне положення) фіксує положення рівності співрозмовників.
4) Рукостискання рукавичка (дві долоні охоплюють одну долоню співрозмовника) підкреслює прагнення до щирості, дружелюбності, довірливості.
Питання для самоперевірки
1. Дайте пояснення терміну «такесика».
2. Охарактеризуйте такесичні засоби спілкування.
3. Надайте характеристику різних культур з точки зору вживання такесичних засобів невербального спілкування.
4. Дайте характеристику тактильних жестів.
5. Прокоментуйте зв’язок між візуальною та такесичною поведінкою комунікантів.
6. Охарактеризуйте різні види рукостискання.
7. Особивості такесичної поведінки в азійських культурах.
8. Особливості слов’янської такесичної поведінки.

209 209
1.9. СЕНСОРИКА
Надано пояснення термінів «сенсорика» та сенсорна картина світу. Виявлено складові сенсорного сприйняття світу. Описано сенсорні відмінності різних культур. Основні поняття сенсорика, сенсорна картина світу, органи відчуттів.
Сенсорика являє собою тип невербальної комунікації, що грунтується на чуттєвому сприйнятті представників інших культур. Поряд з усіма іншими сторонами невербальної комунікації ставлення до партнера формується на основі почуттів, що людина отримує через органи відчуттів. Залежно від того, як ми відчуваємо запахи, відчуваємо смак, сприймаємо колірні і звукові поєднання, відчуваємо тепло тіла співрозмовниками будуємо наше спілкування з цим співрозмовником. Ці комунікативні функції людських органів відчуттів дозволяють вважати їх інструментами невербальної комунікації. Колірні поєднання, використовувані в різних культурах, також сильно варіюються. Нам можуть не подобатися ці поєднання, візерунки, вони можуть здаватися надто яскравими або надто бляклими. Слухові уподобання також залежать від конкретної культури. Саме тому так сильно відрізняється музика у різних народів. Чужа музика нерідко здається дивною, незрозумілою і непривабливою. Всі сенсорні фактори діють спільно і в результаті створюють сенсорну картину тієї чи іншої культури. Оцінка, яку ми даємо цій культурі, залежить від співвідношення числа приємних і неприємних сенсорних відчуттів. Якщо приємних відчуттів більше, ми оцінюємо культуру позитивно. Якщо більше негативних відчуттів, культура намне подобається. Особливо велике значення в спілкуванні мають запахи. Це, перш за все, запахи тіла і використовуваної людиною косметики. Ми можемо відмовитися від спілкування з людиною, якщо вважатимемо, що від неї погано тхне. Ті ж складнощі виникають і в міжкультурній комунікації. Запахи, звичні водній культурі, можуть здаватися огидними в іншій. Так, жителі високогір'я Нової

210 210 Гвінеї натирають себе брудом і свинячим жиром і майже не миються. Уявіть собі, що вам потрібно буде спілкуватися з такими людьми, і яким буде ваше ставлення до них. Аромати традиційної кухні, які іноземець сприймає як незвичайні або відразливі, представникам даної культури можуть здаватися цілком прийнятними і звичними. Так, в американських будинках звичайний запах яєць, зварених круто. В американців цей запахне викликає ніяких неприємних відчуттів, але для деяких азіатів цей запах настільки ж нестерпний, як запах гнилої риби для нас вони не їдять варених яєць і не мають можливості принюхатися до них. В той же час в Китаї однією з найдорожчих й найвишуканіших страв вважаються гнилі гусячі яйця, які закопують в пісок в шкаралупі, попередньо пом’явши її, щоб з’явилися тріщини, і їдять, коли на яйцях проступить пліснява, яка створює на поверхні візерунок, схожий на мармур (мармурові яйця. У багатьох країнах піденної Азії дуже широко вживється в їжу рибний соус, процес проготування якого може викликати огиду в людини, що незвикла до таких специфічних смаків і запахів. Приготування відбувається подалі від житла через нестерпний сморід, який надходить від гнилої риби. Рибу закладають у великі ємності, закопані в пісок на березі моря, і залишають там гнити під сонцем протягом 3 місяців. Після того, як завершується процес бродіння, соус вважається готовим.
Питання для самоперевірки
1. Надайте пояснення терміну «сенсорика».
2. Поясніть термін сенсорна картина культури.
3. Наведіть приклади розбіжностей в сенсорних уподобаннях представників різних культур.



211 211
1.9.1. ГАСТИКА
Гастика – наука про приготування й споживання їжі, поведінку за столом та харчову символіку. Зрозуміло, що гастика в кожному національному середовищі різна. Це залежить від клімату, географічних умов, природи, особливостей землеробства, скотарства. Але в усіх відомих культурах процес спльного вживання їжі розглядається як культурно значуще явище, що поєднує й споріднює людей, які до цього вважалися чужими один одному.
Облизування тарілок. У Таїланді, Китаї, Філіппінах вважається верхом непристойності облизувати тарілку після їжі. Що стосується і маленьких дітей, бо тоді косо і вороже подивляться на їх батьків. Місцеві жителі цих країн славляться величезними порціями пропонованих страві гостинністю. У будь-якому, навіть самому дешевому ресторані, і, тим більше, в гостях для господарів головне, щоб гість не піщов голодним і якість їжі йому сподобалася. Тому ви повинні продемонструвати, що ви задоволені і ситі, і залишати на тарілках трохи недоїденої їжі.
Пукання й відрижка. У цілому ряді країн ригати і пукати за їжею не вважається чимось ганебним, як в Україні. Це цілком пристойно в Словаччині, Словенії, Чехії, Німеччини і Китаї.
Сьорбання. Якщо за європейськими правилами хорошого тону вважається необхідним при вживанні рідких страв виробляти якомога менше звуків, то в Китаї для того, щоб показати повагу господині, рідку їжу треба їсти з гучним шумом, вмоктуючи її в рот. Неприємні для європейського вуха, ці звуки звучать похвалою для господині.
Особливості національної кухні також сильно розрізняються у різних народів. Нашій людині доведеться з обережністю куштувати страви індійської чи індонезійської кухні через велику кількість спецій,

212 212 використовуваних при їх приготуванні. Індусу ж, очевидно, наша кухня здасться занадто прісною. Зрозуміло, що залежно від клімату, географічних умов формується та чи інша національна їжа.
Болгарська кухня. У Болгарії виробництво помідорів – одне з найчисленніших у світі. Відповідно, в національній кухні вони входять в багато страв. Широко використовують тут багато овочевих інгредієнтів, часник, горіхи. Вважається, що болгари живуть довго, тому що всі п'ють молоко і їдять йогурт протягом усього життя кожен день. Гаряче тут їдять двічі на день – в обіді вечерю.
Голландська кухня. Нідерланди славляяться не тільки тюльпанами, але і знаменитими, відомими не тільки в своїй країні, алей у нас, сирами. Символом голландської огрядності є едамський сир – зовні червоний, всередині золотисто-жовтий. Якщо у Франції сири подають на десерт, то тут сир їдять і в супі, і в салаті, із ананасами та шинкою, з рибою і т. п. Тут люблять поїсти, поп ять-шість разів на день, з великою кількістю спецій. У картинах Пітера Брейгеля ми бачимо товстунів, що полюбляють поїсти. Близька голландській брюссельська кухня. Тут люблять згадувати, що в XIV столітті воїни графа Люксембурзького несли важкі ранці. Коли під час битви не вистачило боєприпасів, він наказав відкрити ранці. Але в них виявилися пляшки з напоями і смажені кури. У Чехії національна страва – смажена свинина з галушками і капустою, шпекачкі – сосиски, смажені на деревному вугіллі, повідлачкерлі – вареники з повидлом, а в Словаччині – кнедлики і рогліки.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал