Невербальна




Сторінка1/17
Дата конвертації23.12.2016
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

1 1



НЕВЕРБАЛЬНА
КОМУНІКАЦІЯ








КИЇВ -2014

2 2 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА


І. КОВАЛИНСЬКА

НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ




Навчальний посібник для студентів галузі знань 0302 Міжнародні відносини, 0203 Гуманітарні науки



















Київ
2014

3 3
УДК - 005.57(075)

ББК - я

К56


Рецензенти Довгань ЛІ, канд. пед. н, доцент, доцент кафедри української та іноземних мов Вінницького національного аграрного університету
Андрєєва І. А, канд. псих. н, доцент, завкафедри психології Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ Донбаський державний педагогічний університет Булгакова Н. Б, доктор пед. н, професор, професор кафедри педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету


К 56 Ковалинська І. В. Невербальна комунікація. – К. : Вид-во Освіта України, 2014.
– 289 с. Навчальний посібник для студентів галузі знань 0302 Міжнародні відносини, 0203 Гуманітарні науки напряму підготовки 6.030205 Країнознавство, 6.020303 Філологія переклад. Посібник стисло подає основні теоретичні поняття, що необхідні для розуміння процесу невербального спілкування. До практичної частини включено приклади актів невербальної комунікації, характерні для різних культур світу.







4 4 Зміст Вступ
5
I. Розділ перший. Поняття про комунікацію
7 1. Невербальна комунікація
17 2.
Паралінгвістика
43 3.
Просодика
59 4.
Кінесика
68 5.
Окулесика
155 6.
Проксемика
172 7.
Хронеміка
184 8 Гендерні відмінності
191 9.
Такесика
199 10.
Сенсорика
209 10.1. Гастика
211 11.
Ольфакція
227
ІІ. Розділ другий
233 1. Традиції європейського спілкування
233 2. Традиції спілкування країн Сходу
248 3 Традиції спілкування африканських країн
265 4. Традиції спілкування країн американського континенту
266
ІІІ Використана література
272
IV Додатки
276







5 5
Вступ Інтеграція в усіх сферах суспільного й культурного життя, збільшення іншомовного спілкування в різноманітних сферах життєдіяльності людини, усвідомлення важливості невербальної комунікації для якісного міжкультурного спілкування, необхідність значного покращення підготовки фахівців з міжнародних відносин, перекладачів та філологів зумовили необхідність створення даного навчального посібника. Проблеми ознайомлення з основними поняттями й термінами невербальної комунікації, порівняння невербальних систем спілкування різних культур, вивчення прийомів інтерпретації невербальної поведінки представників різних соціальних, вікових, гендерних, культурних, релігійних спільнот є надзвичайно важливими для ефективної підготовки спеціаліста з міжнародних відносин, перекладача та філолога. Знання основ інтерпретації невербальної поведінки людини є основостоврювальним у роботі перекладача, що працює у сфері усного послідовного й синхронного, а також й письмового перекладу. Тому нами було запропоновано курс за вибором Невербальна комунікація у системі підготовки студентів напряму підготовки 6.030205 Країнознавство, 6.020303 Філологія (переклад, для вивчення якого було створено даний посібник. Посібник стисло подає основні теоретичні поняття, що необхідні для розуміння процесу невербального спілкування. До практичної частини включено приклади актів невербальної комунікації, характерні для різних культур світу. Уданому посібнику зроблено спробу зібрати й узагальнити результати досліджень з проблем невербальної комунікації вітчизняних та зарубіжних учених. Основну частину теоретичного матеріалу взято з видань Крейдлин Г. Е.
«Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык»; Вежбицкая А. Семантика, культура и познание: общечеловеческие понятия в

6 6 культуроспецифичных контекстах и лингвоконцептология»;
Колшанский Г. В. «Паралингвистика»; Григорьева С. А, Григорьев Н. В, Крейдлин Г. Е. «Словарь языка русских жестов», Ю. І. Палеха Ділові контакти з іноземними партнерами. Поряд з цим було використано низку підручників, посібників, наукових статей та ін., в яких висвітлено актуальні питання невербальної комунікації й семіотики. Створення даного посібника зумовлене необхідністю допомогти студентам у здобутті, формуванні, систематизації теоретичних знань та практичних умінь з аналізу актів невербальної комунікації у різних культурах світу. Посібник складається з двох частин загальнотеоретичної, в якій стисло подаються основні принципи класифікації актів невербальної комунікації та практичної, в якій наведено приклади актів невербальної комунікації в різних культурах, а також надано приклади інтерпретації окремих актів невербальної комунікації, виконаних представниками різних культур світу. Основними завданнями студентів у вивчені курсу Невербальна комунікація є ознайомлення з теоретичними поняттями, термінологією практичне опанування методів аналізу актів невербальної комунікації різних культур подальший розвиток й поглиблення знань із суміжних філологічних й психологічних дисциплін. Автор посібника висловлює щиру подяку науковцям, чиї думки було використано для укладання теоретичного та практичного матеріалу.
Висловюємо свою глибоку вдячність вельмишановним рецензентам, чиї критичні зауваження та побажання мали для автора велике значення та дозволили суттєво поліпшити якість даного посібника.


7 7
РОЗДІЛ І
ПОНЯТТЯ ПРО КОМУНІКАЦІЮ
В даному розділі розглядається процес міжкультурної комунікації в цілому, а також місце невербальної комунікації як її частини у системі міжкультурної комунікації. Надано визначення понять, необхідних для розуміння теорії міжкультурної комунікації в цілому та зокрема невербальної комунікації. Розглянуто основні перешкоди на шляху створення умов для якісної невербальної комунікації. Основні поняття концепт, концептосфера, константа, лакуна, конфлікт, невербальна семіотика. Комунікація – від лат. communicatio – зв’язок – категорія, що означає взаємодію системних элементів, в знаковомому, семіотичному аспекті. Теорія комунікації розвивалася дуже швидко в останні десятиліття XX сторіччя у зв’язку з успіхами кібернетики и компьютеризації. В лінгвістиці, психології, етнології виявлено широкий спектр функцій та можливостей комунікації. В культурі комуникація – умова взаимодії елементів, засіб для здійснення прямих і зворотніх зв’язків системи виробник-артефакт- споживач. Комунікація міжкультурна
– особливий ступінь культурної комунікації, що є додатковою серединною ланкою в комунікативному ланцюзі. До неї включено позасистемні елементи, які руйнують одну культурну комунікацію, відкриваючи можливості побудови іншої. Наявність позасистемних елементів, що породжують логічну неупорядкованість, може призвести до вибуху, біфуркації. Відсутність однозначних системно- иеєархічних відносин між елементами й частками культури при зіткненні з іншою культурою збільшує невизначеність, яка частково долається дякуючи ключовим словам сучасної культури (Е. Бенвенист) і концептам (В.
Нерознак, Ю. Степанов). Міжкультурна коммунікація – специфічний процес взаємодії різних варіантів культури через вербальне та невербальне спілкування своїх і чужих носіїв культури і мови. Концепт (от лат. conceptus, concipere – поняття) – основна одиниця культурної та міжкультурної комунікації. В концепті розкривається сенс

8 8 феномена, який позначається ним. Концепт вміщує 1) загальну ідею явищ даного ряду в розумінні певної епохи та 2) етимологічні моменти, які пояснюють, яким чином загальна ідея зачинається у великій кількості конкретних, одиничних явищ. Константа (від лат. Constans – твердість, постійність) – стійкий концепт культури [31, С. 64], що постійно виникає вході комунікації. Константи виступають як інваріанти синонімічних рядів концептів. Як згусток змісту (30, С. 124), концепт розкривається лише в ситуації комунікації. Вході комунікації в усіх підсистемах системи культура виникають прямій зворотні зв’язки, які розширюють ассоціативний потенціал концепта (ряди уявлень, ассоціацій, спогадів, образів, символів, мотивів й лейтмотивів, що породжуються даним концептом в участників процесу комунікації. Ряд концептів, що розглядається з точки зору їх зчеплення (системно, трактується як концептосфера. Концепт породжує комунікацію в системі культура і, в свою чергу, породжується нею.
Концептосфера являє собою набір концептів і констант, що визначається типом їх зчеплення. Характер зчеплення свідчить про системну природу концептосфери. Концептосфери можуть розумітися как національні, універсальні, соціальні, класові, групові, особисті, історичні. Функціонування будь-якої культури призводить до їх постійного взаємного накладення будь-яка національна концептосфера є також історичною, соціальною. При порівнянні двох концептосфер виявляються значущі невідповідності, пробіли і лакуни. Елементи, що не співпадають, складаються в окрему мову, за допомогою якої висловлюється універсальний загальносвітовий зміст. В рамках концептосфери взаємодіють транс-інформаційні та дезінформаційні фактори (фактор мовчання, наприклад. Лінгвокультурна

9 9 єдність характеризується облігативністю або факультативністю передачі інформації в культурному полі. Зупинимося на процесі адаптації фрагментів ціннісного досвіду певної культури для інокультурного реципієнта. Виявлення механізму такої адаптації відбувається згідно теорії лакун. Процес сприйняття фрагментів ціннісного досвіду певної культури інокультурним реципієнтом зводиться до процесу елімінування лакун різного типу. Процес адаптації фрагментів ціннісного досвіду однієї культури представниками іншої лінгвокультурної спільноти відбувається під впливом 2 основних факторів а) визначення мети переносу елементів культури з однієї культури в іншу метою такої міжкультурної трансляції може бути максимальна передача національної специфіки даної лінгвокультурної спільноти. З іншого боку, метою може бути максимальне наближення даної культури до культури-реципієнта. Намагання якнайповніше передати елементи даної культури культурі-реципієнту може ускладнювати її розуміння реципієнтом, а забезпечення розуміння елементів чужої культури елімінує її національні особливості. б) значущість елементів культурного досвіду, який переноситься з однієї культури в іншу. Така значущість може визначатися відстанню між культурою-донором та культурою-реципієнтом; а також завданнями комунікації. В. Л. Муравйов пропонує називати слова, що викликають у більшості носіїв мови стійкі асоціації, породжені національним мисленням, асоціативними лакунами. Для виявлення асоціативних лакун використовується метод встановлення лакун Ю. А. Сорокіна [33, С. 35]. Він полягає в співставленні змістових, мовних, емотивних категорій контрастуючих лінгвокультурних одиниць при розгляді матриці співпадінь і розходжень на рівнях мови, культури і поведінки. При повній

10 10 невідповідності асоціативних полів вони класифікуються як абсолютні асоціативні лакуни. Часткове перехрещення асоціативних полів вказує на наявність відносної асоціативної лакуни. За думкою Ю. А. Сорокіна, наявність лакуни підтверджує наявність надлишкового чи недостатнього досвіду однієї лінгвокультурної спільноти відносно іншої [38, с. 48]. Лакуни
– це явище, яке потребує заповнення, тобо називання (конотації, яка розуміється як набір традиційно дозволених для даної культури способів інтерпретації фактів і процесів вербальної поведінки. Лакуни – це те, що водних мовах сигналізується як відмінність, а в іншій – не сигналізується. Якщо індивід не засвоїть такі соціально-значущі відмінності, він не оволодіє правилами інтерпретації змістів, які традиційно функціонують в культурі, що має бути засвоєна, і це призведе до непорозумінь під час комунікації. Знищення лакун відбувається двома способами заповненням і компенсацією. Заповнення лакун – це процес розкриття змісту незнайомого слова/поняття, що належить до незнайомої реципієнту культури. Заповнення може бути поверхове і більш глибоке, повне, ретельне. Це залежить від характеру лакуни, типу тексту, в якому існує ця лакуна, особливостей реципієнта. Особливо цікавим є заповнення лакуну міжкультурній комунікації. Змістом компенсації є зняття національно-специфічних бар’єрів при контакті двох культур тобто для покращення розуміння того чи іншого елемента чужої культури в текст вводиться специфічний елемент культури реципієнта. Таким чином, в тексті певної культури з’являються елементи іншої культури, схожі або близькі до елементів вихідної культури, але такі, що не співпадають з елементами вихідної культури або повністю елімінують їх. При цьому розуміння тексту інокультурними реципієнтами значно покращується, але деякою мірою втрачається національно-культурна специфіка вихідної культури. Таким чином, компенсація лакун призводить

11 11 до певних втрат елементів національної культури та вводить в текст елементи, що належать культурі реципієнта. Одним з видів компенсації лакун в тексті, що репрезентує фрагмент чужої культури мовою реципієнта, є вказівка на реалію, яка знайома реципієнту, що допомагає зрозуміти реалію чужої культури. Інший варіант – звернення до широковідомих реалій не своєї, а іншої культури, що знайомі і автору, і реципієнту. Опорним компенсаторним елементом може слугувати літературна цитата, посилання на добре знайомий літературний твір, що допомагає точніше зрозуміти характер феномена чужої культури і викликати відповідне відношення до нього. Отже, для проведення процесу якісної міжкультурної комунікації необхідно, окрім власне мови, володіти фоновими знаннями, тобто необхідне взаємне знання інокультурних реалій комунікантами. (Ахманова, 1966). Проблемою вивчення фонових знань займався Хауген (1972). Форми та умови поведінки, що є суттєвими для мовлення, вивчалися Хаймсом (1972). Е. М. Верещагін та В. Г. Костомаров [7, С. 121] визначають, що учасники комунікаційного акту повинні мати певною мірою спільну соціальну історію. Під соціальною історією розуміють ті характеристики людини, що виникають в процесі виховання в рамках певної соціальної групи або, ширше, мовної спільноти. Сюди відносяться поведінка людини, система її світоглядних поглядів, етичні оцінки, естетичні смаки і більша частина її знань. Фонові знання, що формують змістовий рівень свідомості, існують не умовній формі, а у вигляді численних логічних імплікацій та пресупозицій. Тобто, змістовий рівень свідомості формується перш за все вході оволодіння індивідом різними структурами діяльності. Вербально виражені концепти представляють собою змісти знаків, що вміщують не тільки позначення денотатів, але їх імена, що мають значення

12 12 для процесу комунікації. У вербальній формі концепти – ключові слова (А.
Вежбицька), метафори, образи даної мови й даної культури (Г. Гачев, С.
Лурье). Критерії вибору ключових слів частотність, центральність, центр сім’ї фразеологічних висловів, прислів’я, назви популярних книжок. Навкруг цих слів сформовані цілі області культури (А. Вежбицька). Їх можно експериментально виявити за допомогою «Ассоціативного тезаурусу, що являє собою поєднання стимула з реакцією, тобто діалогічний зріз мовленнєвої здатності носіїв даної природної мови. При цьому великого значення набуває характеристика «словоутворюючих гнізд й аналогій, що виникають (Ю. Караулов). Вербальний концепт змодельований на основі взаємодії контекстуальних значень й внутрішньої форми слова, що її висловлює.
Концепти мають вербальну і невербальну форми. У невербальній формі концепти представляють собою ряд значущих (ритуальних, обрядових) дій, жестів. Невербальні концепти лежать в основі «стереотипов поведінки людей, що дозволяє відрізнити свого від чужого членів свого етноса від чужих (Л. Гумильов). Невербальні концепти вивчаються в рамках невербальної семіотики (Г. Крейдлин) [18, С. 29-47].
Без вирішення питання проте, як відбувається невербальна
комунікативна діяльність людини і яке її співвідношення з вербальною
діяльністю, неможливо моделювання комунікативних системі самого
процесу мислення. Реальною базою для поєднання різних немовних підсистем стає єдина семантична мова (метамова) невербальних одиниць
і категорій. Тільки на спільному семантичному фундаменті можна досягти внутрішньої цілісності невербальної семіотики та інтеграції невербальної семіотики й лінгвістики в рамках загальної теорії комунікації.
Невербальна семіотика виникла на межах різних наукових областей на перехрестях різних наукових традицій, — зокрема, біології, етології

13 13 наука про поведінку, лінгвістики, логіки, соціології та психології, — а також порівняно нових. Серед останніх необхідно назвати загальну семіотику, теорію етноса й етнічних систем, культурну антропологію, когнітологію (науку про знання й пізнання) та теорію когнітивних систем. Чиє щось спільне між такими зовнішньо різними фізіологічними діями, як чесати голову, потирати руки, гризти нігти, перевертати подушку перед сном, щоб була прохолодніша, поцілунком тощо – можна правильно й змістовно відповісти, тільки якщо є група чітких понять, що складають цілісну систему, й досить могутня мова, що охоплює увесь простір невербальної семіотики, і яка дозволяє встановлювати інваріанти в об’єктах та структурах. Проблеми лінгвістики, про які йдеться вище, неможливо вирішити без комплексного наукового підходу. Серед цих проблем виділяються
1) осмислення загальних програмі способів людської поведінки
2) теоретичній практичні описи різноманітних особливостей конкретних моделей поведінки, виявлення вербальних і невербальних корелятів, що передаються в процесі комунікації, значення й встановлення правил взаємодії людей в діалозі
3) формальний та семантичний аналіз невербальних знаків в їх співставленні з мовними знаками, зокрема, виявлення явних й прихованих змістів невербальних семіотичниих одиниць різного походження, які заміщують або супроводжують мовні знаки в акті комунікації
4) власне лінгвістичні, соціолінгвістичні й психолінгвістичні аналітичні розробки, що націлені на розпізнавання по невербальних і вербальних ключах психологічного стану й емоцій людей, відношення людини до інших людей ідо навколишнього світу

14 14 5) аналіз способів відображення невербальної поведінки людини й елементів невербальної мовив письмових текстах, зокрема в художній літературі. Невербальна комунікація займає значне місце вжитті людини і суспільства. Підкреслюючи важливість невербальної комунікації, хтось сказав
«Words maybe what men use when all else fails» — Слова, можливо, це те, чим люди користуються, коли всі інші засоби спілкування виявилися безрезультатними.
Включення оптико-кинетичної системи в ситуацію комунікації
надає спілкуванню нюанси. Ці нюанси виявляються неоднозначними
при використанні одних і тих же жестів в різних національних
культурах. На невербальні засоби накладає сильний відбиток кожна
конкретна культура, ось чому не існує загальних норм для всього
людства.
Невербальну мову іншої країни необхідно вивчати так само, які
словесну.
Невербальні засоби інформації створюють систему, яка доповнює і підсилює, а іноді й заміняє засоби вербальної комунікації – слова. Згідно сучасних досліджень, 55% інформації сприймається через вираз обличчя, пози і жести, а 38% — через інтонації та модуляції голосу. Звідси витікає, що тільки 7% залишається на долю слів, які реципієнт сприймає, коли ми розмовляємо. Це принципово важливо. Тобто, те, як ми говоримо, важливіше того, що саме ми говоримо. Більшість невербальних формі засобів спілкування людини є вродженими і дозволяють їй взаємодіяти, досягаючи взаєморозуміння на поведінковому та емоційному рівнях не тільки з подібними до себе, алей з іншими живими створіннями.

15 15 Роботи, що стосуються переважання невербальних каналів комунікації над вербальними, включають дослідження на тему передачі дружнього або ворожого відношення відносин підлеглості й переваги, дружби, схвалення і поваги, позитивного ставлення й домінування, позитивної, негативної або нейтральной оцінки, сприйняття лідера, чесності та нечесности й довіри. В усіх дослідженнях внесок невербальної поведінки у зміст повідомлення виявився досить значним. Було проаналізовано величину впливу невербальної поведінки з метою виявити ступінь її впливу. В якості оцінки величини впливу було взято квадрат коефіцієнта кореляції, який відповідає розміру варіації в загальному масиві даних, що можна пояснити відмінностями в значеннях вербальних та невербальних повідомлень. По усіх дослідженнях виявилося, що середня величина впливу дорівнює 0,56 середнє = 0,75). Таке значення можна вважати надзвичайно великим в багатьох сучасних психологічних експериментах величина впливу дорівнює приблизно 0,09. Багато вищих тварин, втому числі собаки, мавпи та дельфіни, мають здатність до невербального спілкування одна з одною із людиною.
Дякуючи невербальному спілкуванню, людина здатна розвиватися психологічно ще до того, як вона навчається користуватися мовою приблизно уроки. Крім того, сама невербальна поведінка сприяє розвитку й вдосконаленню комунікативної здібності людини, внаслідок чого вона стає більш здатною до міжособистісних контактів і відкриває для себе більш широкі можливості розвитку.
Функції невербального спілкування
Між вербальними і невербальними засобами спілкування існує певний поділ функцій по словесному каналу передається чиста інформація, а по невербальному – відношення до партнера по спілкуванню. Невербальні
засоби спілкування потрібні для того, щоб

16 16 а) регулювати протікання процесу спілкування, створювати психологічний контакт між партнерами б) збагачувати значення, що передаються словами, направляти розуміння словесного тексту висловлювати емоції й відображати розуміння ситуації.
Невербальні засоби комунікації, как правило, не можуть самостійно передавати точного значення (за виключенням деяких жестів. Зазвичай вони виявляються так або інакше скоординованими між собою та словесним текстом. Сукупність цих засобів можна порівняти із симфонічним оркестром, а слово — із солістом на його фоні. Неузгодженість окремих невербальних засобів значно ускладнює міжособистісне спілкування. На відміну відмови, невербальні засоби спілкування усвідомлюються і тим, хто говорить, і тим, хто слухає, неповною мірою. Ніхто не може повністю контролювати свої невербальні комунікативні дії, що часто призводить до непорозуміння, особливо коли комуніканти належать до різних культур.
Питання для самоперевірки
1. Що таке константа
2. Що таке концепт
3. Дайте пояснення терміну «концептосфера».
4. Як відбувається визначення міжкультурних лакун
5. Назвіть шляхи компенсації лакун.
6. Що необхідно для повноцінного комунікаційного акту
7. Дайте визначення міжкультурної комунікації.
8. Назвіть функції невербального спілкування.
9. Поясніть, який вплив має оптико-кінестетична система на процес спілкування.


17 17


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал