Немирівський Будинок дитячої та юнацької творчості



Сторінка1/4
Дата конвертації12.01.2017
Розмір0.7 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4


Немирівський Будинок дитячої та юнацької творчості

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА У ПОЗАШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ.

Навчально- методичний посібник

Автор :

Горбенко Любов Петрівна

Методист Будинку дитячої

та юнацької творчості

2013

Укладач : Горбенко Любов Петрівна. Науково- методична робота в позашкільному навчальному закладі як засіб розвитку професійної компетентності педагогів.

Рекомендовано засіданням методичної ради Немирівського Будинку дитячої та юнацької творчості. Протокол № 1 від 27.09.2013 р

Рецензія кандидата психологічних наук, доцент кафедри філософії і освіти дорослих, ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» Катюк Ярослави Мирославівни.



В методичному посібнику в теоретичній і практичній формі доведено роль методичної служби у професійному зростанню педагога. Адже якість позашкільної освіти залежить від методичного забезпечення навчально – виховного процесу. Сучасні особистісно орієнтовані методики і технології , запропоновані у посібнику спрямовують діяльність закладу на постійне підвищення професійної компетентності та удосконалення професійної майстерності педагогів.

Посібник рекомендований для керівників гуртків та методистів ПНЗ.

ЗМІСТ

1 .Вступ.

РОЗДІЛ 1. Якісна позашкільна освіта та відповідність її сучасним життєвим потребам розвитку країни.

1.1. Організація життєдіяльності вихованців на основі особистісно- орієнтованого навчання в позашкільному закладі.

1.2. Роль професійної компетентності педагога в умовах позашкільного навчального закладу.

1.3. Роль моніторингу професійної компетентності для підвищення якості освіти.

Розділ 11. Науково- методична діяльність як ефективний засіб оптимізації навчально- виховної та методичної роботи в позашкільних навчальних закладах.

2.1. Науково-методичне забезпечення позашкільного педагогічного процесу в Немирівському Будинку дитячої та юнацької творчості.

2. 2. Роль методичної Ради в оновленні змісту роботи позашкільного закладу.

2.3 .Роль методичних об’єднань керівників гуртків у підвищенні професійної майстерності рівня педагогів.

Розділ ІІІ. Методичний супровід зростання професійної майстерності керівників гуртків Немирівського Будинку дитячої та юнацької творчості.

Форми роботи з педагогами.Школа педагогічної майстерності.Педагогічна лабораторія.Школа молодого педагога- початківця. Створення можливостей для презентації досвіду. Педагогічний клуб молодих спеціалістів.

ВИСНОВКИ.

ЛІТЕРАТУРА

Додатки

ВСТУП

Державну політику щодо функціонування та розвитку позашкільної освіти в Україні, а також її соціально-економічні, організаційно-педагогічні засади визначено низкою нормативно-правових актів (закони України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про охорону дитинства», Національною доктриною розвитку освіти, Положенням про позашкільний навчальний заклад та ін.). Концептуальні положення щодо змісту позашкільної освіти, форм її організації, стратегії розвитку розкрито в Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), Концепції позашкільної освіти та виховання, Державній цільовій соціальній програмі розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року.

Утвердження позашкільної освіти як складової системи освіти України вимагає переосмислення ролі взаємодії науки й практики для вдосконалення теоретико-методологічних основ діяльності позашкільних навчальних закладів, раціональної організації науково-методичної роботи педагогів-практиків.

Сучасні соціальні запити спрямовують педагогічні колективи позашкільних навчальних закладів на використання досягнень психолого-педагогічної науки. Зокрема, для формування концепцій організації освітньо-розвивальної та виховної роботи в позашкільних навчальних закладах важливими є праці Л. Виготського, Д. Ельконіна, Г. Пустовіта, В. Роменця, С. Рубінштейна, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін., де визначено теоретичні засади формування творчої особистості; теорія особистісно орієнтованого виховання, що розроблена І. Бехом; наукові доробки Ш. Амонашвілі, В. Давидова, П. Гальперіна, А. Запорожця, О. Леонтьєва, Б. Нікітіна та інших, що висвітлюють положення теорії розвивального навчання; дослідження В. Вербицького, Л. Ковбасенко, Л. Павлової, Г. Пустовіта, В. Редіної, Т. Сущенко, що розкривають організаційно-педагогічні засади діяльності системи позашкільної освіти України.

Завдяки діяльності позашкільних навчальних закладів в Україні забезпечено доступність позашкільної освіти, функціонування та розвиток її різноманітних форм. Робота означених закладів організовується відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, здібностей вихованців і здійснюється за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичний, науково-технічний, еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, фізкультурно-спортивний, соціо-гуманітарний та інші).

У дослідженнях провідного українського науковця і психолога І. Беха наголос ставиться на тому, що повноцінний розвиток особистості дитини може відбуватися лише тоді, коли вона стає суб’єктом практичної діяльності .

Сучасне позашкілля є саме тим освітньо-виховним простором, де діти мають змогу постійно реалізовувати набуті під час занять за інтересами знання.

Теорія позашкільної освіти має постійно перебувати в органічній єдності з практикою, оскільки ґрунтується на ній, узагальнює її та обґрунтовується нею . Теорію і практику навчально-виховної роботи поєднує методика, спрямована на узагальнення перспективного педагогічного досвіду, способів, прийомів доцільної реалізації завдань позашкільної освіти як у позашкільних навчальних закладах, так і в інших соціальних інституціях .

Зазначене зумовлює важливість поєднання зусиль учених і педагогів-практиків щодо обґрунтування необхідності збереження та розвитку позашкільної освіти в Україні як цінної педагогічної спадщини – унікальної пострадянської соціально-педагогічної системи, спрямованої на формування духовно зрілої, творчої, соціально активної та компетентної особистості .

В умовах відродження національної системи освіти позашкільні заклади стають невід'ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, його соціальній адаптації та самореалізації в суспільстві.

Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах, доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня. Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати виховання громадянина незалежної держави України - творчої особистості, здатної вдосконалювати себе та свою країни.

Останні десятиріччя значно підвищилися вимоги до позашкільної освіти як рівноправного інституту в загальній системі освіти, відповідно до чого постало питання щодо переосмислення стратегічних питань оновлення або реформування діяльності позашкільних навчальних закладів. При цьому головним залишається визначення, що позашкільна освіта - це спеціально організована діяльність, яка має яскраво виражену власну специфіку впливу, що дає їй певні переваги перед іншими засобами виховання. Це, передусім, добровільність участі дітей у позашкільній роботі; диференціація її за інтересами і спрямованістю на певний тип діяльності; постановка конкретних практичних завдань перед кожним вихованцем у його творчому становленні; оволодіння знаннями та уміннями за індивідуальними планами.



РОЗДІЛ 1. Якісна позашкільна освіта та відповідність її сучасним життєвим потребам розвитку країни.

В умовах модернізації освіти, яка веде до зростання конкуренції серед позашкільних навчальних закладів (ПНЗ), постає проблема забезпечення своїх вихованців якісною освітою. Оновлення системи позашкільної освіти передбачає вирішення ряду системних завдань: нормативно-правових, економічних, змістових тощо. Першочерговим з них є досягнення нової сучасної якості освіти.

Під якістю освіти в загальному плані ми розуміємо відповідність її сучасним життєвим потребам розвитку країни. В педагогічному плані, для позашкільних навчальних закладів, — орієнтацію не тільки на засвоєння вихованцями певних знань, умінь та навичок, а головне, на розвиток та соціалізацію особистості. Тобто, позашкільний заклад має формувати систему універсальних знань, умінь і навичок, а також досвід самостійної діяльності, особистої відповідальності, творчої праці вихованців.

Якість освіти залежить від багатьох показників, які сумарно впливають на оцінку діяльності закладу взагалі:

• рівень знань вихованців;

• рівень вихованості;

• рівень соціальної адаптації вихованців у житті та суспільстві;

• рівень педагогічної майстерності працівників;

• методичне забезпечення освітнього процесу та ін.

Щоб оцінити ефективність усіх інноваційних процесів у закладі, визначити перспективу їх розвитку як цілісної освітньої системи, ефективність управління, обґрунтованість рішень щодо управління якістю освіти, слід створити оптимальний механізм відстеження результатів роботи всіх ланок цієї системи, який би успішно впливав на якість освітнього процесу і створив умови успішності навчання та розвитку. Це стане можливим лише за наявності необхідної, достовірної, своєчасної та корисної інформації. Отримання такої інформації можливе при здійсненні моніторингу.

Сучасна педагогічна наука і практика постали перед необхідністю переходу від традиційних способів збору відомостей про діяльність закладу до педагогічного моніторингу. Під цим терміном слід розуміти спеціально організоване безперервне стеження за функціонуванням та розвитком освітнього процесу або його окремих елементів з метою своєчасного прийняття оптимальних управлінських рішень на основі аналізу зібраної інформації та педагогічного прогнозу.

Завдання створення єдиного освітнього простору, надання можливостей творчої реалізації, духовного становлення, безперервної освіти особистості тощо є пріоритетними в діяльності кожного ПНЗ.

Усе це визначає гостру потребу в точних об’єктивних виміркованнях якості освітнього процесу, його результативності і розробці ефективної методики експертної оцінки діяльності позашкільного закладу в цілому.

Теорія позашкільної освіти має постійно перебувати в органічній єдності з практикою, оскільки ґрунтується на ній, узагальнює її та обґрунтовується нею . Теорію і практику навчально-виховної роботи поєднує методика, спрямована на узагальнення перспективного педагогічного досвіду, способів, прийомів доцільної реалізації завдань позашкільної освіти як у позашкільних навчальних закладах, так і в інших соціальних інституціях , систематизованій науково-методичній діяльності педагогічних колективів. Це забезпечить оптимізацію всіх напрямів навчально- виховної , організаційної та методичної роботи, інтеграцію компетентнісного та загальнокультурологічного підходів, сприятиме підвищенню ефективності позашкільного освітньо- виховного простору в цілому.

Політичні, соціальні й економічні перетворення в Україні зумовлюють важливість більш ефективної організації позашкільного освітньо-виховного простору (середовища). Життя вимагає розглядати цей процес не лише в контексті гуманізації освіти, виховання творчої особистості, її соціалізації, а й перегляду теоретико-методологічних основ позашкільної освіти, розроблення й практичного впровадження новітніх освітньо-розвивальних і виховних технологій, переорієнтацію на компетентнісний підхід.

1.1. Організація життєдіяльності вихованців на основі особистісно- орієнтованого навчання в позашкільному закладі.

Метою особистісно- орієнтованого навчання ( за О.М.Пєхотою ) є процес психолого- педагогічної допомоги дитині в її соціалізації. Він поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально- педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості.

Влучно з цього приводу висловився А.Н. Леонтьев : « Сучасний навчальний процес насичений знаннями, які повинен засвоїти учень,і має бути сповнений розуміння». На думку прихильників використання в педагогіці технологій особистісно- орієнтованого навчання - саме формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно- орієнтованих систем та технологій.

Життєдіяльність у нашому закладі позашкільної освіти передбачає наповнення життя вихованців розмаїттям суспільно-корисних справ, причому, різними: навчальними, трудовими, благодійними, творчими, спортивними, ігровими, пошуковими, краєзнавчими тощо. Зусилля директора, педагогів, методиста спрямовані на те, щоб кожен знайшов собі справи по серцю, відчув радість успіху, впевненість у собі, самоповагу. Слід зазначити, що саме в позашкільному навчальному закладі є оптимальні можливості для забезпечення справжньої життєдіяльності всіх сфер.

Головний критерій результативності роботи нашого позашкільного навчального закладу - це організація ефективності та різноманітної діяльності вихованців, причому, в усіх сферах життя. Як відомо, життя кожної людини – це п’ять основних сфер її життєдіяльності: навчання, виробництво( професія), дозвілля, суспільне оточення, спілкування, сімейні відносини. Вони обов’язково мають бути присутніми в житті кожної дитини: а в майбутньому – дорослої людини.

Це цілком можливо реалізувати в освітній практиці позашкільного закладу, не виділяючи, а синтезуючи всі сфери життя. Звичайно, школа теж має забезпечити їх раціональне функціонування, але в реальному житті виразно виокремлюється і домінує над усіма сферами навчання. Всі інші лише підпорядковуються їй, доповнюють її. На противагу, в позашкільному закладі є об’єктивна змога рівноцінно забезпечити функціонування всіх сфер життєдіяльності дітей. Звісно, певна спеціалізація має бути. Якщо вчитель спрямований більш на першу сферу – навчання, бо ж його функція і полягає саме в цьому, то педагог позашкільного закладу – в першу чергу на сферу суспільного оточення , спілкування, дозвілля.

Основні зусилля педагогічних працівників позашкільного навчального закладу спрямовані на забезпечення участі дітей у різних видах діяльності: пізнавальній, громадській, ціннісно-орієнтаційній, спортивно-оздоровчій, туристсько-краєзнавчій, художньо-естетичній, дозвільно-розважальній. Причому, ми намагаємося у своєму закладі, щоб один і той же вихованець мав змогу брати участь у різноманітних заходах і видах діяльності, особливо у тих, котрі відповідають його індивідуальним потребам, інтересам і запитам душі та розуму. Кожен педагог і методист закладу чітко усвідомлюють, їм необхідно творчо діяти вже тепер і тут. Слід зазначити, що організацією життєдіяльності вихованців займаються всі працівники позашкільного закладу, як мета та результат педагогічного процесу, виховним „ Співпраця педагогів і батьків в особистісно-орієнтованому навчанні і вихованні гуртківців”.

1.2. Роль професійної компетентності педагога в умовах позашкільного навчального закладу.

Освітня технологія – це модель спільної роботи педагога і гуртківця з планування, організації і проведення навчально-виховного процесу за умови забезпечення комфортності для всіх суб’єктів освітньої діяльності. Найновітніша технологія не принесе бажаних результатів до тих пір, поки вона не стане особистим надбанням педагога – позашкільника, об’єктом його методичної роботи.

І дійсно, саме він, її професійний реалізатор, запланує і опрацює технологію з огляду на можливості гуртка, передбачить нормативний зміст і форми діяльності, сформує спільно з дітьми потрібні прийоми і спроби виконання дій, підбере необхідні засоби навчання, а найчастіше сам виготовить дидактичний матеріал і нестиме відповідальність за досягнуті результати.

Виходячи з вищезазначеного, можна сказати, що предметом роботи РБДЮ має бути формування потрібного професійного забезпечення, новий зміст технологічного потенціалу педагога, прогнозування змісту, форм і способів організації та проведення педагогічного процесу, характер діяльності педагогів, особливості пізнавального спілкування, особистісні характеристики. Адже провідним суб’єктом навчально-виховного процесу є педагог з притаманними йому педагогічними вимогами і впливами, особливостями фахової самореалізації.

Розвиток творчого потенціалу педагога вимагає формування у нього мотивів пошукової діяльності через усвідомлення власної та єдиної науково-методичної проблеми закладу, стимулювання розвитку тих потреб, які сприяють його самореалізації через інноваційну та самоосвітню діяльність. Адже, творче ставлення до педагогічної діяльності – це один з найважливіших якостей фахівця.

Основна мета сучасної освіти — відповідність актуальним і перспективним потребам суспільства, підготовка різнобічно розвиненої особистості, здатної до соціальної адаптації в суспільстві і самовдосконалення. Саме тому сьогодні зростає попит на кваліфікованого, творчого, конкурентноздібного керівника гуртка, здатного виховувати особистість у сучасному, динамічно мінливому світі.

На етапі реформування системи освіти, позашкільної зокрема, особливу роль відіграє професійний потенціал педагогів, здатних до системного й конструктивного мислення, швидкої орієнтації в інформаційному просторі, ефективної професійної діяльності. Соціальний запит держави на педагогічні кадри високого рівня професійної майстерності зумовлює пошук методичними службами оптимальних форм, методів, засобів для підвищення професійної компетентності педагогів в умовах позашкільного навчального закладу.

У сучасних умовах розвитку позашкільної освіти важливими і необхідними є розробка і впровадження нових підходів, що сприяють підвищенню її якості і забезпечення доступності. Серед них важлива роль належить компетентнісному підходу.

Компетентнісний підхід в позашкільній освіті – це підхід, що базується на застосуванні в меті, завданнях, змісті, формах та методах позашкільної освіти компетентностей особистості. Важливу роль в роботі позашкільного закладу та результативності відіграє і професійна компетентність його керівника. Компетентнісний підхід підкреслює поєднання і практичну реалізацію знань, умінь, навичок, досвіду, культури.

Метою компетентнісного підходу є забезпечення якості позашкільної освіти. Сутність цього підходу полягає в тому, що в його основу покладено таку категорію, як компетентність. Компетентність - особистісна характеристика людини, яка повноцінно реалізує себе в житті, володіючи відповідними знаннями, вміннями, навичками, досвідом, культурою. У світовій освітній практиці поняття компетентності виступає як центральне. Компетентний в широкому розумінні – "це знаючий, обізнаний в певній галузі": у вузькому розумінні - той , хто має право авторитетного судження як спеціаліст високого рівня в певному колі питань.

Бути компетентним - значить вміти реалізовувати знання, застосувавши досвід, волю і емоційний стан для вирішення проблем у конкретних обставинах. Компетентність не зводиться до знань і вмінь в кількісному відношенні. Але без знань і особистого досвіду діяльність набуття компетентностей неможливе. Більш того, набуття компетентностей залежить від активності, свідомого відношення керівника закладу до різних видів діяльності (праці, навчання тощо). Варто зазначити, що компетентності не слід протиставляти знанням або умінням і навичкам. Поняття компетентності ширше за поняття знання, або уміння, або навички. Воно вимагає як інтелектуальну, так і діяльну сферу.Це сукупність професійних і особистісних якостей, необхідних для успішної педагогічної діяльності.

Професійно компетентним можна назвати керівника гуртка, що і сягає стабільно високих результатів у навчанні й вихованні учнів. Адже розвиток професійної компетентності — це розвиток творчої індивідуальності, формування сприйнятливості до педагогічних інновацій, здібностей адаптуватися в мінливому педагогічному середовищі. Від професійного рівня педагога безпосередньо залежить соціально-економічний і духовний розвиток суспільства. Основними напрямками діяльності керівника гуртка по підвищенню професійної компетентності є дослідницька діяльність,активна участь у педагогічних конкурсах і фестивалях,

різні форми педагогічної підтримки.

Тільки у взаємодії з колективом педагогічних працівників, вихованців можна добитись високої результативності в навчально-виховному процесі. При високому рівні професійної компетентності керівника закладу, компетентності педагогічних працівників та вихованців. Компетентність завжди проявляється в діяльності.

Основними шляхами розвитку професійної компетентності педагога є: робота в методичних об’єднаннях, творчих групах,інноваційній діяльності, освоєння нових педагогічних технологій,трансляція ( передача ) власного педагогічного досвіду та інш.Жоден з перерахованих шляхів не буде ефективним, якщо педагог не усвідомлює необхідності підвищення професійної компетентності. Звідси випливає необхідність мотивації і створення сприятливих умов для педагогічного росту.

Процес формування професійної компетентності залежить від середовища, тому саме середовище повинне стимулювати професійний саморозвиток.

У навчальному закладі повинна бути створена демократична система керування. Це й система стимулювання співробітників, і різні форми педагогічного моніторингу (не контролю!), до яких можна віднести:

• анкетування;

• тестування;

• співбесіди;

• конкурси;

• презентації власних досягнень;

• інші заходи щодо обміну досвідом.

Зазначені форми стимулювання дозволяють знизити рівень емоційної тривожності педагога, впливають на формування доброчинної психологічної атмосфери в колективі.

Розглядаючи професійну компетентність працівників позашкільних навчальних закладів, не можна не сказати про критерії оцінювання якості роботи керівника дитячого творчого об’єднання (гуртка), моніторингу. (Додаток 1).

За допомогою цих критеріїв і показників зменшується проблема атестації педагога, тому що збирають й узагальнюють результати професійної діяльності.

Розробка критеріїв оцінювання якості роботи керівника дитячого творчого об’єднання (гуртка) — це необхідна мотиваційна основа діяльності педагога і розвитку його професійної компетентності. Одна з ключових проблем організації гурткової діяльності — проблема відстеження й оцінювання її результатів. Вимірювання педагогічного результату дає можливість діагностувати стан освітнього процесу в гуртку і позашкільному навчальному закладі в цілому, а також дає можливість оцінювати хід його розвитку, прогнозувати досягнення нових результатів, порівнювати освітні потенціали різних дитячих формувань.

Зміни, що відбуваються в позашкільній освіті, потребують від педагогів професійної мобільності, вміння самонавчатись, самовдосконалюватися.

На жаль, результати проведених досліджень засвідчують, що лише 13% педагогів мають високий, 22% - достатній, а решта :% % - низький рівень професійної компетентності. Відтак їх знання, вміння, навички й досвід недостатніми для розв’язання сучасних проблем навчання, виховання й розвитку дітей в ПНЗ.

Така ситуація актуалізує необхідність формування та розвиток педагога як суб’єкта, який уміє реалізувати свою педагогічну діяльність відповідно до вимог часу, безперервно підвищуючи свій професійний рівень; який здатний самостійно вносити зміни в свою діяльність, швидко та ефективно реагувати на нові вимоги часу.



Педагог сучасного ПНЗ повинен бути здатним :

-до творчості та педагогічної рефлекції;

-критично мислити;

-досконало володіти змістом навчальної програми і сучасними і сучасними методиками її реалізації ;

-уміти створювати належні умови для особистісного зростання вихованців ( створення ситуації успіху та підтримка ), реалізувати ефективний супровід розвитку учнів, їх соціалізації, розкриття їх можливостей, здібностей, нахилів;

-володітиметодикою педагогічних досліджень і вміти її реалізувати в навчально- виховному процесі;

-уміти діагностувати, моделювати і прогнозувати свою систему педагогічної діяльності;

- прогнозувати перспективи особистісного зростання з урахуванням самоаналізу досягнутого, вміти визначати індивідуальну траєкторію професійного розвитку;

- брати активну участь у різних формах методичної роботи, проявляти зацікавлене ставлення до інновацій;

Отже, сучасному ПНЗ потрібен педагог, який вміє працювати в рамках не рецептурної , а концептуальної педагогіки.

Забезпечення належного розвитку зазначених вмінь, навичок, здібностей педагогів неможливе без об’єктивної інформації про рівень розвитку їх професійної компетентності.

Таку можливість надає педагогічний моніторинг.

1.3. Роль моніторингу професійної компетентності для підвищення якості освіти.

Моніторинг освіти – це система збирання , оброблення аналізу, збереження, поширення інформації з метою вивчення й оцінювання стану функціонування певного суб’єкта освітньої діяльності чи освітньої системи загалом та прогнозування їх розвитку на основі аналізу одержаних даних. Моніторинг в освіті розглядають як систему контролюючих і діагностичних заходів, зумовлених цілями та завданнями освєкта, який уміє реалізовувати свою педагогічну діяльність відповідно до часу, безперервно підвищувати свій професійний рівень; який здатний самостійно вносити зміни в свою діяльність швидко та ефективно реагуючи на нові вимоги часу, яка передбачає розгляд проблем навчання, виховання і розвитку дітей у динаміці. Це комплекс засобів, які забезпечують систематичний контроль за станом та тенденціями розвитку суспільних процесів.



Моніторинг професійної компетентності — це системна процедура, яка не обмежується контрольною функцією. Безумовно, збирання інформації про рівень професійної компетентності, її аналіз та узагальнення є необхідною умовою проведення моніторингу. Проте його мета і ширша, й глибша. Вона полягає не лише у відстеженні рівня професійної компетентності, а спрямована на з’ясування чинників, які потрібні для її розвитку, зміни ситуації тощо. Тобто констатуюча частина моніторингу — вивчення рівня професійної компетентності педагогів — стає лише передумовою вибору стратегії змін, необхідних для їх розвитку, та пошуку шляхів її реалізації.

Особливість моніторингу професійної компетентності полягає в тому, що він зазвичай комплексний за предметом оцінювання, оскільки спрямований як на результат педагогічної діяльності, так і на сам процес, який призвів до такого результату.

Узагальнюючи різні визначення, можна сказати, що моніторинг в освіті — це:

• системне спостереження з метою контролю, оцінки, прогнозу якості освіти;

• система збору, аналізу, обробки, збереження та надання інформації; система побудови інформаційних потоків в освітньому закладі;

• незалежна експертиза стану освітнього процесу;

• система виявлення й оцінювання проміжних освітніх результатів і чинників, які впливають на них;

. • оцінка відповідності фактичних результатів заявленим цілям, освітнім потребам вихованців;

• вимірювання змін у внутрішніх та зовнішніх елементах системи діяльності освітнього закладу;

• система критеріїв, показників і технологій відслідковування стану та розвитку освітнього процесу;

• функція управління, яка забезпечує отримання зворотного зв’язку для прийняття управлінських рішень щодо регулювання та корекції освітнього процесу.

Під час організації моніторингової діяльності у системі шкільної та позашкільної освіти зокрема, важливо відокремити поняття «вивчення педагогічного явища» і «відстеження його результативності».

Вивчення педагогічного явища відбувається у процесі його діагностування, виявлення необхідних показників та збору інформації для подальшого аналізу. Відстежують результативність педагогічного явища у процесі аналізу результатів діагностики, динаміки показників.Організація моніторингової діяльності передбачає визначення об’єкта і предмета моніторингу.

Об’єктом педагогічного моніторингу є процес навчання, виховання, розвитку та соціалізації дітей у навчальному закладі.

Предметом педагогічного моніторингу може бути відповідність результатів цілям діяльності навчального закладу. Слід також наголосити, що базовою одиницею сучасної системи освіти є не клас чи творче об’єднання, а весь освітній заклад. Від вкладу всіх елементів системи діяльності закладу залежить необхідний результат. Тому особливого значення набуває організація моніторингу на рівні всього закладу. Для відстеження ефективності розвитку закладу позашкільної освіти (ЗПО) необхідно створити в закладі систему моніторингу, яка дасть змогу побачити динаміку розвитку, передбачити можливі проблеми, отримати потрібну інформацію для своєчасного прийняття важливих рішень.

Мета організації моніторингу розвитку закладу — вивчення змін результативності діяльності закладу на основі кількісних та якісних характеристик системи діяльності закладу та його окремих компонентів.

Отже, наявність моніторингової системи дає освітньому закладу цінний матеріал для аналізу, корекції, удосконалення діяльності, профілактики помилок. Це свідчить про його актуальність як для сучасної системи позашкільної освіти дітей у цілому, так і для конкретного позашкільного закладу.



Педагоги як об’єкт моніторингу

Моніторинг здійснюється протягом року. Його результати фіксуються наприкінці навчального року в рейтингу особистого внеску керівників творчих об’єднань у результативність діяльності БДТ. Крім того, педагогічні працівники раз на п’ять років проходять атестацію, яка спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності. Це стимул: до цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності, росту професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення ефективності освітнього процесу.Моніторинг професійної компетентності ставить педагога в умови, коли постійне підвищення професійної майстерності стає необхідним. Такий перехід від аналізу результатів до аналізу дій дозволяє забезпечити креативно-пошуковий режим діяльності БДТ: свободу творчості, професійне самовдосконалення. Моніторингове дослідження професійної компетентності потребує ґрунтовної підготовки й дотримання певних правил, процедур і технологій. Лише в такому разі отримані результати можна буде вважати об’єктивними й достовірними, використовувати ї для планування науково-методичної роботи в закладі.



Функції моніторингу

1. Інформаційна — отримання інформації про педагогічних працівників; визначення відносного рівня розвитку професійної компетентності, розвитку особистісних рис педагогів; створення банку даних з актуальних питань діяльності педагогів.

2. Аналітична — виявлення недоліків у педагогічній діяльності керівників творчих об’єднань, причиново-наслідкових зв’язків в начально-виховному процесі.

3. Діагностична — виявлення конкретних професійних труднощів у різних видах діяльності; вивчення ступеня розриву між реальним рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їхньої педагогічної діяльності, та вимогами, що ставить сучасне суспільство до якості діяльності керівників ТО в умовах соціально-економічного розвитку України.

4. Контрольно-оцінна — організація контролю за процесом розвитку професійної компетентності педагогів; отримання інформаційної про кількісні та якісні зміни в діяльності педагогічного колективу; оцінка ефективності діяльності кожного керівника творчого об’єднання.

5. Коригування — виправлення в діяльності педагогів недоліків, пов’язаних із використанням застарілих методик. Ця функція орієнтована на злам усталених консервативних стереотипів мислення і способу дій, на відмову від застарілих умінь і навичок.

6. Мотиваційно-стимулююча — стимулювання керівників ТО до осмислення та вирішення своїх професійних проблем; сприяння розвитку зацікавленості всіх педагогів в результативності своєї професійної діяльності.

7. Прогностична — виявлення потенційних можливостей розвитку педагогів; визначення знань, умінь і навичок, компетенцій, які будуть необхідні керівникам творчих об’єднань у майбутньому прогнозуванні професійного розвитку педагогів.

8. Пропагандистська — інформування педагогів про впровадження колегами досягнень науки, перспективного педагогічного досвіду, розкриття тих істотних переваг, які вони дають, суті й технології успішної педагогічної діяльності, високих кінцевих результатів.

9. Конструктивна — підвищення ефективності навчально- виховного процесу, педагогічної взаємодії, педагогічної діяльності.



Мета моніторингу:

• отримання інформації для аналізу професійних успіхів педагогів за визначеними критеріями;

• мотивація педагогів на досягнення якісних результатів в освітньому процесі та інноваційній діяльності, стимулювання професійного зростання, розвиток творчої ініціативи педагогів, формування рефлексивної культури педагогічного колективу;

• забезпечення ефективного управління зростанням професійної майстерності педагогів;

• оцінка і прогнозування тенденцій розвитку методичної служби, закладу.

Завдання моніторингу:

• створення інформаційного банку даних про рівні розвитку професійної компетентності педагогів;

• розроблення критеріїв та показників для оцінки та контролю рівня й ефективності роботи педагогів;

• розробка моделі професійної компетентності керівника ТО;

• виявлення найбільш цінного досвіду педагогів для впровадження в практику роботи педагогічного колективу;

• визначення ступеня долучення педагогів у процес забезпечення якості освіти в закладі;

• стимулювання видів діяльності, які сприятимуть підвищенню іміджу закладу загалом;

• розробка коригувальної програми, яка сприятиме оптимальному розвитку професійної компетентності на основі прогнозу можливих змін;

• подальше відстеження реальних змін у розвитку професійної компетентності педагогів на основі коригувальної програми.

Відтак, акцент у науково-методичній роботі позашкільних навчальних закладів зроблено на визначення особливостей упровадження компетентнісного підходу в систему навчально-виховної роботи позашкільного закладу.

Провідною ідеєю діяльності стало визначення шляхів підвищення ефективності навчально-виховної та розвивальної роботи в контексті формування компетентностей особистості.

Упровадження матеріалів і результатів проведених педагогічних досліджень у практику роботи позашкільних навчального закладу Немирівського Будинку дитячої та юнацької творчості передбачало:

- інтеграцію навчально-виховної та розвивальної мети;

- виявлення шляхів переорієнтації на компетентнісну освіту;

- науково-теоретичне розроблення проблеми розвитку творчих здібностей вихованців у процесі дослідницької діяльності;

- упровадження розроблених методик розвитку творчих здібностей вихованців у роботу позашкільного закладу;

- розроблення супутніх організаційно-технологічних і програмно-методичних матеріалів.

Безумовно, виконання цих завдань сприятиме модернізації цілей, завдань і змісту роботи, удосконаленню організаційно-педагогічних моделей позашкільних навчальних закладів. А це, в свою чергу, прискорить інноваційні процеси в навчально-виховній, методичній, управлінській діяльності та підвищить рівень професійно-творчої компетентності педагогів.

Такий підхід забезпечив можливість організації навчально-виховного процесу на основі сучасних особистісно орієнтованих методик і технологій, сприяє ефективній діяльності позашкільного закладу щодо підвищення науково-методичної та професійної компетентностей педагогів.

Упровадження означених змін має стати визначальним у справі виховання духовно зрілої, творчої, соціально-активної та компетентної особистості – свідомого громадянина України.

Розділ 11. Науково- методична діяльність як ефективний засіб оптимізації навчально- виховної та методичної роботи в позашкільних навчальних закладах.

Робота сучасних позашкільних навчальних закладів має ґрунтуватися не лише на досягненнях сучасної психолого-педагогічної науки та педагогічної практики, а й систематизованій науково-методичній діяльності педагогічних колективів. Це забезпечить оптимізацію всіх напрямів навчально-виховної, організаційної та методичної роботи, інтеграцію компетентнісного та загальнокультурологічного підходів, сприятиме підвищенню ефективності позашкільного освітньо-виховного простору в цілому.

Організація ефективної науково-методичної роботи педагогів у позашкільних навчальних закладах набуває підвищеного соціального значення, адже вона сприяє розв’язанню проблеми оптимізації виховної роботи в позашкільному освітньому просторі, розробленню та впровадженню інноваційних навчально-виховних методик і технологій. Як складова професійно-творчої діяльності педагогів вона ґрунтується на проведенні педагогічних досліджень, узагальненні педагогічного досвіду з науково-методичної проблеми, передбачає розроблення нових науково-методичних матеріалів, методик і технологій.

Про важливість її організації в позашкільних навчальних закладах наголошується в працях О. Биковської, В. Вербицького, Л. Ковбасенко, В. Мачуського, Р. Науменко, Л. Павлової, Г. Пустовіта, Т. Сущенко.

Розв’язання завдань науково-методичної роботи можливе лише за умови застосування різних форм колективної та індивідуальної методичної роботи, творчої діяльності педагогів щодо вдосконалення навчально-виховного процесу Тому ефективність діяльності багатьох позашкільних навчальних закладів визначається науково-методичною досвідченістю педагогічного колективу. Створення такого колективу є пріоритетним завданням для позашкільних навчальних закладів .

Науково-методична робота в позашкільному навчальному закладі забезпечує оволодіння педагогами методами науково-педагогічного дослідження, аналізу ефективності навчально-виховної роботи, розроблення й упровадження інноваційних соціально-педагогічних технологій, освітніх програм і проектів.

Відповідно до зазначеного, організація науково-методичної роботи є одним із найскладніших напрямів управлінської діяльності, оскільки вона вимагає від адміністрації позашкільного навчального закладу високої наукової компетентності, а від педагогів – цілеспрямованої самоосвітньої діяльності, урізноманітнення й інтеграції напрямів професійно-творчої діяльності, проведення систематизованих науково-педагогічних досліджень, узагальнення педагогічного досвіду.

Безперечно, науково-методична робота педагогів потребує багато часу, відповідного рівня науково-дослідницької та професійної підготовки, створення належної матеріально-технічної бази. Відтак, об’єднання зусиль ініціативних педагогів-практиків, створення профільних методичних об’єднань і творчих груп, співпраця з науковцями в галузі педагогіки і психології, соціологами, іншими фахівцями – це саме той фактор, що не лише забезпечить упровадження інновацій, розроблення ефективних методик і технологій, а й сприятиме розвитку позашкільної освіти в цілому .

Науково-методична робота в умовах розвитку позашкільного навчального закладу має бути цілісною, заснованою на досягненнях педагогічної науки і педагогічного досвіду системою взаємопов”язаних дій і заходів, спрямованих на підвищення професійної майстерності педагогів. Вона є життєво необхідною потребою кожного окремого педагога і водночас обов”язковою вимогою суспільства, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування позашкільних навчальних закладів.

Лише організована на наукових засадах науково-методична робота може забезпечити розвиток належної професійної компетентності як кожного з її учасників, так і педагогічного колективу, в цілому забезпечити адекватну реакцію на всі інноваційні процеси, що відбуваються і в освіті, і в суспільстві. Успішні результати науково-методичної роботи можуть бути досягнуті тільки за умови повної відповідності змісту й форм її організації потребам і можливостям педагогічного колективу та наукового обгрунтування управління.

Посилення вимог до якості позашкільної освіти зумовлює необхідність організації роботи щодо психологізації навчально-виховного процесу як основи для розкриття особистісного, інтелектуального та творчого потенціалу вихованців.

Тому належна увага має приділятися створенню сприятливого психологічного клімату, що забезпечується особистісно орієнтованим стилем спілкування, використання інтерактивних технологій, налагодженням співпраці педагогів і батьків вихованців.

Досвід підтверджує, що саме за таких умов навчально-виховний мікросоціум позашкільних навчальних закладів може характеризуватися творчою спрямованістю; постійним розширенням форм навчально-творчої взаємодії вихованців; сформованістю психолого-педагогічних умов, сприятливих для самореалізації особистості за обраним напрямом навчально-творчої діяльності та формування її позитивної «Я–концепції».

Відповідно до цього важливою є діяльність практичного психолога позашкільного навчального закладу, що передбачає вдосконалення професійно-творчих здібностей педагогів; розроблення та впровадження психолого-педагогічних програм, спрямованих на розкриття творчого потенціалу вихованців; психологічне конструювання навчально-виховного процесу; організацію інтелектуально-творчої діяльності вихованців за програмами спецкурсів розвивального та дослідницького спрямування.

Результати аналізу діяльності позашкільного навчального закладу дозволяють стверджувати, що науково-методична робота є тією фундаментальною соціально-педагогічною та соціокультурною умовою, яка забезпечує оптимізацію навчально-виховної, організаційної та методичної роботи.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал