Нелегальна міграція та політика держави щодо її протидії



Скачати 441.85 Kb.
Сторінка3/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір441.85 Kb.
1   2   3   4

3. Суб’єкти нелегальної міграції


Вивчення особи нелегального мігранта має велике значення для повного та системного розуміння проблеми нелегальної міграції. Залежно від соціально-економічних умов, політичного, культурного становища такого суб’єкта на його батьківщині, рівня освіти, вікової належності, тобто головних характеристик особи в їх сукупності та взаємодії і формується характер поведінки кожного нелегального мігранта. Без ретельного аналізу всіх названих факторів неможливо зрозуміти причини цієї проблеми, а також виробити чіткі пропозиції щодо ефективних заходів профілактики та протидії цьому явищу.

Дослідження цієї проблеми показало, що суб’єктові міграції притаманні три типи ознак: загальні – властиві всім членам суспільства; особливі – характерні для суб’єкта міграції взагалі; спеціальні – характерні тільки для суб’єкта нелегальної міграції.

Так, нелегальні мігранти мають ознаки особливі, а саме: переміщення, перетин міждержавних кордонів, покращання власного життєвого становища та життєвого становища своїх рідних тощо.

Суб’єктами нелегальної міграції є нелегальні мігранти.

Водночас суб’єкти нелегальної міграції мають ознаки спеціальні, тобто характерні тільки для них.

Нелегальні мігранти – це особи, що незаконно в’їжджають в якусь країну з наміром оселитися там або після закінчення терміну дії візи продовжують перебувати в країні, але не мають дозволу на проживання.

Погоджуючись з вищенаведеним визначенням і враховуючи всі особливості нелегального мігранта, можемо запропонувати таку дефініцію. На нашу думку, такими суб’єктами є іноземці, що прибули з країн візового режиму без відповідного типу візи та офіційних запрошень, або проживають без належного документального оформлення, або намагаються незаконно виїхати з України.

Наведемо ознаки, характерні для нелегального мігранта:


  • стан особи, яка вирішила здійснити переміщення нелегальним шляхом;

  • спосіб переміщення (переправлення);

  • використання підроблених чи зіпсованих документів або їхня відсутність.

Внутрішній стан особи, яка вирішила здійснити переміщення нелегальним шляхом для реалізації своєї мети, має виняткове значення ‒ це дуже рішучий крок у житті. Вирішивши його зробити, людина усвідомлює, що стає на дуже хибний шлях, але бажання покращити життя, розв’язати чимало життєвих проблем примушує її йти на ризик, нерідко не замислюючись над своїми діями, які є грубим порушенням законодавства країни, до якої вона потрапляє нелегальним шляхом. Багато хто з нелегальних мігрантів зовсім не ототожнює свої дії з протиправними, вважаючи, що вони нікому не завдають шкоди. Аналіз ситуації свідчить про зворотне. Можна навести багато прикладів ускладнень, до яких призводить діяльність нелегальних мігрантів у країні притулку або нелегального транзиту.

Так, наявність нелегальних мігрантів спричиняє не тільки соціальні і політичні ускладнення, а й прямі економічні збитки. За експертними оцінками, нелегальний мігрант, що живе в Києві, не одержуючи будь-якої соціальної допомоги з боку держави, коштує приблизно 1000 дол. США на рік. Проживаючи тут, він споживає наш національний продукт, користується соціальними благами, котрі створено за рахунок праці й оподатковування місцевого населення, нічого за це не відшкодовуючи державі. З огляду на статистичні дані кількості виявлених нелегальних мігрантів є підстави говорити про те, що за останні роки щорічно місто Київ витрачає на їхнє утримання понад два млн. доларів США.

Спосіб переправлення нелегального мігранта є характерним для цього виду суб’єктів.

Переправлення нелегальні мігранти можуть здійснити самостійно, без сторонньої допомоги (мігранти, які дуже добре знають особливості країни, законодавство, рівень життя, оскільки вчилися або працювали в країні протягом певного часу) або звернутися за допомогою до третьої особи, яка може щось зарадити або запропонувати свої послуги, а також через посередників.



Посередники ‒ особи, які займаються нелегальним переправленням людей. Їх можна поділити на три категорії:

  • особи, які здійснюють нелегальне переправлення мігрантів час від часу (періодично);

  • невеликими групами;

  • організованою міжнародною мережею.

Останні – це є найскладніша сучасна система нелегального переправлення мігрантів. Вони мають доступ до фальшивих, дійсних чи викрадених документів. У країнах транзиту і призначення вони можуть допомогти з житлом і матеріальним забезпеченням. Цей вид нелегального переправлення мігрантів є лише одним видом поширеного кримінального підприємства, що має значні прибутки.

За оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ) ще у далекому 1996 році в різні країни світу таємно було доставлено близько 4-х мільйонів осіб, що дало злочинним синдикатам незаконний річний прибуток у розмірі майже 8 мільярдів доларів. Посередники нелегального переправлення мігрантів використовують приватні автомобілі, інші транспортні засоби для перевезення мігрантів з Москви до Києва, з Києва до прикордонних населених пунктів у Закарпатській, Львівській та Волинській областях, Ізмаїла і Рені. При вивчені цієї проблеми для незаконного перетинання державного кордону нелегальні мігранти використовують: рейсові і туристичні автобуси, приватний автотранспорт.

За даними Державної прикордонної служби України кількість незаконних мігрантів у 2014 році не зменшується. Молдавани, грузини і російські чеченці намагаються використати Україну в якості транзитної країни для міграції, роблячи спробу віднайти нові способи незаконного перетину українського кордону.

Так, у першому півріччі 2013 кількість громадян пострадянського простору, затриманих за незаконний перетин кордону, становило 65% від загальної кількості незаконних мігрантів. У трійці країн-лідерів: 217 осіб із Молдови, 111 – із Грузії, 56 – із російської Чеченської Республіки, зазначають експерти відомства. У той же час минулого року кількість тільки зареєстрованих нелегальних мігрантів, що є громадянами Молдови, сягнула 740 осіб.

Проблемою залишається і торгівля людьми. Злочинці при цьому використовують нелегальну міграцію. Міжнародна організація з міграції констатує збільшення в Україні кількості постраждалих від торгівлі людьми. Про це повідомив заступник голови Представництва Міжнародної організації міграції в Україні Ан Нгуєн.

За останні три роки кількість постраждалих від торгівлі людьми зростає. В середньому ця цифра сягає близько тисячі осіб на рік і люди змушені звертатися за допомогою до Представництва МОМ в Україні.

За його словами, таке зростання пов’язане з економічною рецесією, оскільки більшість постраждалих після втрати роботи були змушені їхати на заробітки за кордон. Ан Нгуєн наголосив, що особливо зросла експлуатація людей в економічному та сільськогосподарському секторі на відміну від примусової сексуальної експлуатації. Крім того, за його словами, чоловікам важче звертатися за допомогою і важче усвідомити, що їх не просто обдурили, а вони постраждали від транснаціонального злочину.

За даними Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда» проблему для України становить трудова міграція, яка перемістилася до Греції та Італії. Трудові мігранти використовуються у цих державах у соціальній сфері, будівництві. На жаль, на міграцію в подальшому налаштовані люди віком від 18 до 29 років. Причиною є відсутність робочих місць в регіонах України та низькі заробітки.

Тривожним є те, що проблемою для суспільства залишається торгівля людьми не тільки в Україні, а й в інших державах світу.

Так у 2012 році були опубліковані дані наукового дослідження, яке було проведено за фінансової підтримки Єврокомісії. За результатами такого дослідження був складений рейтинг держав по боротьбі з торгівлею людьми, і Україна зайняла в цьому рейтингу 87 місце з 182. На підставі дослідження фахівців з Університетів Геттінгена і Гейдельберга, а також Лондонської школи, був зроблений висновок, що найкраще з проблемою торгівлі людьми справляються в Голландії, Швеції, США, Словенії, Бельгії та Іспанії.

Це спричиняє істотні кримінальні наслідки, мігрантів залишають заручниками, примушують займатися продажем наркотиків та проституцією.

Практика свідчить, що метою третіх осіб є:

1) одержання матеріальної винагороди (за оперативними даними, за переправлення через кордон України із суміжними країнами (СНД – Європа) одного нелегального мігранта організатори контрабанди «живим товаром» виплачують переправникам 5000 дол. США, для дітей знижка до 50%.).

2) сприяння нелегальному переправленню родичів до Західної Європи.

3) використання пособництва з релігійних мотивів.

Нелегальні мігранти в багатьох випадках мають підроблені або недійсні документи або зовсім їх не мають.

Даючи характеристику особи нелегального мігранта, треба зазначити, що нелегальний мігрант не може бути обмежений певними віковими рамками. Нелегальним мігрантом може бути неповнолітня дитина, людина середнього віку, а також похилого віку. Це може бути людина чоловічої або жіночої статі. Проте адміністративна відповідальність в Україні за вчинені ними дії настає з 16 років.

В юридичній літературі при розгляді особи нелегального мігранта звертається увага на такі риси: стать, вік, сімейне становище, місце постійного проживання, рівень освіти, мова спілкування, віра сповідання, професійний статус.

У кількісному відношенні (кого більше чоловіків чи жінок), як у загальному складі, так і серед окремих категорій, ці тенденції певною мірою зумовлюються фізіологічними різницями статі, але здебільшого пояснюються соціальними чинниками: різні умови формування особи, особливості конфліктних ситуацій, умови життя, релігійне виховання, національний менталітет, рівень життя і культури.

Співвідношення кількості чоловіків і жінок, що прибувають нелегально на Україну залишається однаковим: чоловіків – 75-77%, жінок – 15-13%. Але якщо в цілому співвідношення чоловіків і жінок залишається більш–менш постійним, то стосовно окремих вікових категорій воно диференціюється в широкому діапазоні. Основний висновок такий, що частка жінок, які прибувають нелегально в Україну, із збільшенням віку зменшується, тобто віком 55-65 років їхня чисельність становить приблизно 2% від загальної кількості жінок.

Багато жінок нелегально перетинають кордони України у зв’язку з тим, що за національними звичаями вони не мають права голосу, тому роблять те, що вирішують чоловіки або старші сини, деяка частина змушена ставати нелегальними мігрантами для возз’єднання із сім’ями, з метою покращання життєвого становища своїх дітей.

Основною ознакою, яка характеризує особу нелегального мігранта, є вік. Він накладає відбиток на поведінку людей, їхні потреби і життєві пріоритети.

Нелегальні мігранти – це здебільшого молоді чоловіки ( не старші за 30 років і більш як наполовину самотні). За нашим дослідженням, мігранти 17 – 20 років становлять – 5,8% від загальної кількості мігрантів, 21 – 25 років – 33,0%, 26 – 30 років – 25, 2 %, 31 – 35 років – 16,2%, 36 – 40 років –8,4%, 41 – 50 років – 1,6 %, 51 – 67 років – 4,4%. Аналізуючи вищевказані вікові показники, ми бачимо, що найвищий відсоток нелегальної міграції серед мігрантів 21 – 25 років і 26 – 30 років, – вік трудової активності, прагнень, бажання виділитися, добитися кращого життя для себе і своїх рідних. Багато з цієї категорії мігрантів – чоловіки, які не хочуть брати зброю в руки, тому тікають зі своєї країни. Найменший показник у віковій групі 46 – 50 років. Ці люди психологічно дуже важко підходить до виїзду з батьківщини, залишення основної роботи, житла. Вони не прагнуть у такий спосіб змінити своє економічне становище в похилому віці, рівень життя тощо. Значна частина цієї групи, є політичні або екологічні мігранти ‒ це 83% від загальної кількості людей цієї групи. Люди віком 51 – 67 років у своїй більшості їдуть зі своїми молодшими родичами, сім’ями, тому що не мають змоги залишитися на батьківщині без способу існування і не маючи змоги заробити гроші у похилому віці. Єдині їхні годувальники – це їхні діти. Відповідно їх частка становить 65% від загальної кількості людей цієї групи.

На малюнку наведено співвідношення вікової структури іноземців і нелегальних мігрантів (у відсотках).

Наступною характерною рисою є родинний стан нелегальних мігрантів. Існують великі розрізнення в демографічній структурі різних груп мігрантів: серед афганців перебільшують одружені мігранти їх 64%, серед африканців і мігрантів із Ближнього і Середнього Сходу не одружених більше 68 %.

У таблиці наведено сімейний стан нелегальних мігрантів.



Сімейний стан

Колишні Республіки СРСР

Африканські країни

Афганістан

Південно-східна Азія

Близького та Середнього Сходу

Одружені

42

33

64

39

21

Розлучені

4

1



5



Вдови

16

1

2





Не одружені

28

35

34

56

79

Усього

100

100

100

100

100

Більша частина одружених мігрантів (80%) приїхала в Україну з сім’єю, у тому числі з батьками. Кожний третій мігрант має дітей до 10 років. Треба також відмітити, що сімей з трьома і більше дітьми, які слідують за батьками, – 35%. Багатодітні сім’ї в основному в афганців, курдів, значно менша їх кількість у африканців. Особливостями нелегального мігранта є міцні родові зв’язки і постійне місце проживання.



Неоднакова кількість нелегальних мігрантів приїздить до України з різних регіонів. Мігранти, причина виїзду яких є політичний утиск або бойові дії на території країни, виїжджають у рівній кількості, як до 30 років так і в 30 – 40 років, – це мігранти з Афганістану, Іраку. Інша картина в країнах Близького і Середнього Сходу та Південно-східної Азії, де мігранти здебільшого мають вік до 30 років. Більша частка мігрантів з цих регіонів чоловіки – 76 %.

Правова точка зору щодо вивчення особи мігранта тісно змикається з аналізом особливостей походження мігранта, які зумовлюються особливостями культури, релігії, економічним становищем, соціальним впливом на особу. На Україну, як свідчить статистика, переважна кількість нелегальних мігрантів прибула саме з бідних країн Азії та Африки. У більшості країн йде війна, наявні важке політичне становище, переслідування за релігійними мотивами. Афганістан (20 % опитаних), Ірак, Сомалі, Азербайджан, Грузія, Чечено-Інгушетія – ці країни дали половину нелегальних мігрантів. Більш як 15 % мігрантів – китайці та в’єтнамці. Серед них більшість – це економічні мігранти, які приїздять до країни в пошуках кращого життя, з метою за будь-яку ціну заробити гроші (дрібні крамарі, підсобні робітники).

Аналізуючи дані, отримані при інтерв’юванні, можна зробити висновок, що мігранти, що прибувають в Україну, з Латинської Америки становлять 2 % від загальної кількості нелегальних мігрантів, з колишніх республік СРСР – 13 %, Близького та Середнього Сходу – 18 %, Північно-східної Азії – 19 %, Афганістану – 21 %. Африки – 30 % (в основному із Сомалі, Заїру, Анголи, Конго, Сьєрра-Леоне). Серед мігрантів з колишнього СРСР близько 41 % – вірмени, 48 % мігранти з Чечено-Інгушетії, 13 % – грузини тощо.

Більшість мігрантів прибуває в Україну з країн, де вони народилися, 31 % – з країни транзиту.

Майже половина нелегальних мігрантів народилася в столицях своїх країн або великих містах. Ще більша частка столичних жителів серед тих, хто змінював місце проживання. Це найчастіше є наслідком того, що в країнах, де йде війна, більш напружені та небезпечні обставини мають місце у столицях і великих містах.

Міське населення у світі має вищий рівень освіти і розвитку. Більша частина мігрантів належить до цієї категорії, що робить міста головним джерелом нелегальної міграції.



Половина обстежених мігрантів – мусульмани, 19 % – православні, 10 – католики, 4 % – протестанти, кожний десятий респондент називав певну місцеву релігію.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал