Назва податкового органу поштова адреса



Скачати 117.78 Kb.
Дата конвертації14.07.2017
Розмір117.78 Kb.
(назва податкового органу)
поштова адреса: _____________________
_______________ (назва компанії) ”

поштова адреса _______________-

код ЄДРПОУ: ____________________

_____________ року ____________ (назва компанії) отримало засобами електронного зв’язку лист від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (надалі – контролюючий орган ) з повідомленням про необхідність термінового укладення додаткової угоди до договору про визнання електронних документів. Необхідність підписання додаткової угоди обумовлена метою вдосконалення інформаційного обміну під час подання платником податків податкової звітності до контролюючих органів в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису та механізму здійснення електронного документообігу. Також, до листа було додано текст запропонованої додаткової угоди.

Перш за все, звертаємо увагу на те, що наша компанія завжди відзначалаосья добросовісною поведінкою платника податків та завжди готовае до співпраці з правоохоронними та контролюючими органами. Однак, ознайомившись з текстом направленого Вами листа та додаткової угоди, приходимо до висновку, що вчинення дій передбачених листом та угодою призведуть до порушення норм діючого законодавства України з огляду на наступне:



1.

Згідно Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, дії органів державної влади (в тому числі органів Державної фіскальної служби України) мають відповідати принципу «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом».

Кодифікованим актом податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі – ПК України). Безпосередньо пунктом 5.2 статті 5 ПК України вказано, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПК України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення саме ПК України.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України встановлено право платника податків на вибір способу подання податкової звітності до контролюючих органів, а саме:



  • оОсобисто платником податків або уповноваженою на це особою;

  • пПоштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

  • зЗасобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Отже, за загальним правилом подання податкової звітності засобам електронного зв’язку є правом платників податків, а не їх імперативним обов’язком.

Водночас для деяких категорій платників податків закон в імперативному порядку передбачає подачу податковоїу звітностіість виключно в електронній формі за умови проведення реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством:



  • аАбз. 2. .пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України: «Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису».

  • п. 49.4. ст. 49 ПК України: - «Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».

  • аАбз. 2 п. 49.4. ст. 49 ПК України: - «податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».

Таким чином, у відповідних випадках електронне декларування є невід’ємною частиною публічного обов’язку особи як платників платника податку.

При цьому, Податковий кодекс України усіх випадках, де наявна згадка про подачу особою документів чи звітності в електронній формі, а саме в абз. «в» п. 49.3 , п. 49.4 ст. 49, п. 85.2, ст. 85, абз. 2, п. 183.7, пп. 183.13.2,. п. 183, ст. 183, п. 208, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201, п. 220.2, ст. 220, п. 231.1, ст. 231, п. 298.1, ст. 298 ПК України, містить виключно єдину вимогу, що якої при цьому має дотримуватись особа – - реєстрація електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Єдиним виключенням, з вищевказаного вище, є положення абз. 2. .пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України, що вимагають від платників податків при подачі звіту про контрольовані операції дотримання також вимог закону щодо електронного документообігу.

Тобто, Податковий кодекс України не прямо передбачає,, як необхідну імперативну умову виконання публічного обов’язку у вигляді подання звітності у електронній формі, попереднє укладення договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та плаотнииком податків.

2.

Згідно з підпунктому 191.1.44 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, яка який визначає перелік функцій контролюючих органів, передбачено, що контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису.

Водночас вищевказана вище стаття не містить окремої вказівки про можливість укладення між контролюючими органами та платниками податків договору про визнання електронної звітності.

При цьому статтею 20 ПК України, яка встановлює перелік прав контролюючих органів, також не передбачено окремого права контролюючих органів на укладання договорів про визнання електронних документів. Так само як і не встановлено в статті 16 ПК України обов’язку платників податків до укладання таких договорів.

Варто зауважити, якщо проаналізувати спеціальне законодавство у сфері електронного документообігу, то воно теж не покладає на платників податків безумовного обов’язку по укладенню з контролюючим органом договорів про визнання документів в електронній формі.

Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлено Законом України «“Про електронні документи та електронний документообіг»” від 22.05.2003 року № 851-IV (далі – Закон України № 851-IV).

Зокрема, в у статті 14 Закону України № 851-IV зазначено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу.

Таким чином, даною нормою передбачаються альтернативні підстави для виникнення правовідносин: (і) в силу наявності відповідної вказівки в у законодавстві, або, (іі) в силу укладення між суб’єктами відповідного договору.

При цьому, варто звернути увагу, що Закон України № 851-IV було прийнято 22.05.2003 року, тобто, до моменту прийняття Податкового кодексу України,, і відповідно до впровадження системи електронного адміністрування податків та закріплення на рівні Податкового кодексу України імперативного обов’язку подання звітності засобами телекомунікаційного зв’язку окремими категоріями платників.

Фактично, на момент прийняття Закону України № 851-IV чинне у той період податкове законодавством базувалися на принципі добровільності подання податкової звітності в електронному вигляді, оскільки вибір способу подання податкової звітності було був правом платника податків без будь-яких виключень.

Так, згідно з преамбулоюи Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженій Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 (далі – Інструкція), що станом на поточний залишається чинною:


  • «Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

  • Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді».

Фактично, вказана вище Інструкція наразі є єдиним нормативно-правовим актом, що передбачає укладення договорів про визнання електронних документів, однак згідно з її преамбулоюи положення Інструкції поширюються на обмежене коло платників податків, - які подають податкову звітність засобами телекомунікаційного зв’язку добровільно.

Водночас, оскільки на даному етапі розвитку податкового законодавства, обов’язок звітування засобами телекомунікаційного зв’язку є публічним імперативним обов’язком платників окремих податків, такі правовідносини повинні врегульовуватись виключно нормами діючого законодавства України, але не у договірному порядку.

Разом з тим, враховуючи уставлену на сьогоднішній день практику укладання між платниками податків та контролюючими органами договорів про визнання електронних документів, наша компанія уклала з _____________ (назва податкового органу) Договір про визнання електронних документів №___ від__________,

3.

Водночас, оцінюючи надіслану контролюючим органом додаткову угоду до вже згаданого вище договору № 1 від 06.05.2016р, компанія не може не зауважити наступне.

Пунктом 1 Розділу ІІ вищевказаної Інструкції зазначено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Примірна форма такого договору також затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233.

Звертаємо Вашу увагу, що до додатковуої угодиу до договору про визнання електронних документів, яку контролюючий орган вимагає підписати між ним на та нашою компанією, не передбачено положеннями Інструкції. Окрім того, зміст тексту запропонованої Вами додаткової угоди грубо суперечить нормам діючого податкового законодавства .

По-перше, згідно з пунктом 1 Розділу 5 додаткової угоди зазначено, що у разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, контролюючий орган вправі повідомити платника податків про тимчасове зупинення дії договору про визнання електронних документів.

У зв'язку з даним пунктом додаткової угоди виникає цілий ряд питань:


  1. В якому порядку має проводитись встановлення автентичності документів в електронному вигляді?

  2. Чим має оформлюватись результат проведеного встановлення автентичності документів в електронному вигляді?

  3. Чи має право платник податків на оскарження факту неавтентичності документів в електронному вигляді?

  4. Що контролюючий орган розуміє під спірними питаннями, пов'язаними з автентичністю документів в електронному вигляді?

  5. В якому порядку має відбуватись врегулювання спірних питань, пов'язаних з автентичністю документів в електронному вигляді?

Адже, як вже ми неодноразово зауважували, відносини між платником податків та контролюючим органом з приводу подачі звітності з податку на додану вартість та інших документів у електронному порядку носять саме публічно-правовий порядок, а тому процедури взаємовідносин між контролюючим органом, як суб’єктом владних повноважень, та платником податків може здійснюватися лише в межах чітко нормативно регламентованих процедур.

Водночас в межах нормам чинного законодавства України відсутні будь-які положення, що свідчили б про наявність порядоку проведення встановлення автентичності документів в у електронному вигляді чи надання контролюючимх органам таких повноважень, і відповідно не передбачено порядку врегулювання спірних питань, пов'язаних з автентичністю документів в електронному вигляді.

Таким чином, на підставі вище вказаної додаткової угоди, контролюючий орган фактично намагається значно розширили обсяг своїх прав та функцій, що передбачено Податковим кодексом України, що прямо суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка вимагає, щоб суб’єкти владних повноважень діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як наслідок, запропонована контролюючим органом додаткова угода суперечить принципу законності, який стосовно діяльності органів публічної влади передбачає можливість їх діяти лише в рамках визначеної законодавством компетенції, тобто дозволяється вчиняти лише ті дії, що передбачені правовими нормами, усе інше заборонено.

Окрім того, за текстом додаткової угоди, факт неавтентичності документів в електронному вигляді є підставою для повідомлення контролюючими органами платника про тимчасове зупинення дії договору, а у разі не врегулювання спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, контролюючий орган приймає рішення про тимчасове зупинення дії договору. Зазначимо, що навіть якщо припусти, що укладений між нашою компанією та контролюючим органом договір про визнання електронних документів є за своєю правовою природою цивільно-правовим, законодавством, що врегульовує договірні правовідносини, не застосовується поняття тимчасового зупинення дії договору. Зокрема, дане поняття не використовується ані Розділом ІІ Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, яким встановлено загальні положення про договір, ані Главою 20 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, норми якої врегульовують порядок укладання, дії та припинення господарських договорів.

При цьому, згідно з текстом Інструкції контролюючі органи вправі на визначених підставах розірвати договір в односторонньому порядку, однак, аж ніяк не «“тимчасово зупинити дію»” такого договору.

Таким чином, контролюючий орган у тексті додаткової угоди фактично встановлює додатковий, не передбачений законодавством елемент виконання договірних зобов’язань, чим, фактично, ставить нас у правову невизначеність щодо належності виконання власного публічного обов’язку.

Окреме питання виникає стосовно виконання нами як платниками ПДВ свого публічного обов’язку у вигляді подання податкової звітності у разі тимчасового зупинення дії договору, адже абзацом третім пункту 49.4 статті 49 ПК України чітко встановлено, що у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність особисто або уповноваженою на це особою, або надсилати звітність поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Таким чином, Податковий кодекс України встановлює виключну підставу подання звітності з ПДВ не засобами телекомунікаційного зв’язку – це розірвання контролюючим органом договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Отже, у разі «“тимчасового зупинення»” дії договору, наша компанія, як платник ПДВ, взагалі позбавляємося позбавляється можливості виконати свій обов’язок зі звітування про суми нарахованого ПДВ, адже механізм такого виконання у разі тимчасового припинення дії договору законодавством не встановлено.

Окрім того, текстом додаткової угоди пропонується зміна положень примірного договору, викладеногоий в Додатку 1 до Інструкції у частині визначення підстав одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів. Зазначимо, що нормами Інструкції встановлено виключний перелік підстав для одностороннього розірвання дії договору, а саме:


  • нНенадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих,

  • зЗміна платником місця реєстрації.

Отже, запропоновані Вами такі підстави для одностороннього розірвання договору як зміна посадових осіб платника податків та порушення платником податків своїх обов’язків, передбачених статтею 16 ПК України не відповідають нормам діючого законодавства України і не можуть призводити до одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів з боку контролюючих органів. Таким чином, детально проаналізувавши чинне податкове законодавство України, а також, текст запропонованої Вами до підписання додаткової угоди, ми можемо прийти додійти висновку, що контролюючі органи штучно розширюють свої повноваження шляхом створення положеннямими тексту додаткової угоди норми, яка не відповідає вимогам діючого законодавства України і є його прямим порушенням.

Зазначимо, що на аналогічній позиції наголошується у Листі Державної фіскальної служби України від 06.01.2016 року № 168/6/99-99-11-02-02-15. У даному Листі зазначено, що «контролюючий орган має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадках, визначених у пункті 4 розділу 6 додатка 1 до Інструкції. Інших підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку з боку контролюючих органів не передбачено».



Наша компанія не може не відреагувати на таке відверте зловживання своїми повноваженнями з боку контролюючих органів і шляхом підписання запропонованої Вами угоди відкрито ігнорувати положення діючого законодавства України, порушуючи при цьому основоположні принципи верховенства права та верховенства закону. Тому, Товариство повідомляє Вас про відмову у підписанні тексту додаткової угоди до договору про визнання електронних документів у зв’язку з незаконністю, як самого факту підписання додаткової угоди, так і положень, що викладені у її тексті.

З повагою,

____________________ ___________________________




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал