Навчання інтерпретації семантично ускладнених мовних



Скачати 85.54 Kb.
Дата конвертації02.03.2017
Розмір85.54 Kb.
УДК 811:378:004
Навчання інтерпретації семантично ускладнених мовних

одиниць у науково-технічному тексті

Степанова І.С.

канд.філологічних наук, доцент

м.Вінниця
Сучасний науково-технічний текст набув деяких мовних стилістичних характеристик, серед яких більш широке використання метафори та емоційно забарвленої лексики і словосполучень. Функціональні аспекти семантично ускладнених мовних одиниць у різних видах сучасного науково-технічного тексту аналізуються в статті. Автор розглядає шляхи навчання інтерпретації таких явищ у курсі «Іноземна мова за професійним спрямуванням» у технічних університетах.

Ключові слова: семантична структура; функціональний стиль; науковий текст; метафора; мовна наукова експресивність.


Modern scientific-technical text has acquired some new stylistic characteristics, much wider use of semantically complex language units being among them. Such functional aspects as different kinds of metaphors, expressive and emotionally coloured words and collocations in different kinds of scientific-technical texts are tackled in the article. The author searches ways of teaching semantically complex units to ESP students of technical universities.

Keywords: semantic structure; functional style; scientific text; metaphor; language and speech expressiveness.


Современный научно-технический текст приобрел некоторые новые стилистические характеристики, среди которых более широкое использование семантически осложненных языковых единиц. Функциональные аспекты различных видов метафоры, экспрессивных и эмоционально окрашенных слов и словосочетаний в научно-техническом тексте анализируются в статье. Автор рассматривает методы обучения интерпретации таких явлений в курсе «Иностранный язык профессиональной направленности в технических университетах.

Ключевые слова: семантическая структура; функциональный стиль; научный текст; метафора; языковая и речевая экспрессивность.


Контактний телефон: 59-84-78, 59-87-08
Наукова проза виокремлювалася як самостійний функціональний стиль, починаючи з перших спроб стилістичної класифікації тексту. Зокрема М. В. Ломоносов у своєму ученні про три «штилі» зазначав, що «високим штилем» «должно писать прозаические речи о важных материях». Всі відомі сучасні класифікації включають науковий стиль, виділяючи його головні риси – насиченість термінологією (15 – 25 %тексту) , логічність, точність, однозначність вираження думки, інформативність, об’єктивність,узагальненість викладення, використання абстрактної лексики. Абстрактність та узагальненість лексичного рівня позначаються на рівнях морфології і синтаксису. Основу мовного оформлення наукових текстів становить стандартизованість, тобто вибір передбачених для даних умов комунікації кліше (хоча в меншій мірі, ніж у офіційно-діловому стилі). До синтаксичних особливостей оформлення науково-технічних текстів традиційно відносять синтаксичну повноту висловлювання, вживання кліше, розгорнуту систему поєднувальних формантів: сполучників, сполучникових слів тощо. Наукове мовлення характеризується ускладненим синтаксисом, використанням комплексних конструкцій і з сурядністю і підрядністю, складністю простих речень, обтяжених різноманітними зворотами.

Саме лексичне оформлення наукових текстів, на думку більшості дослідників, несе головні категоріальні риси цього функціонального стилю. Головна з цих рис – насиченість вузькоспеціальною та загальнонауковою термінологією. Це пояснюється специфікою термінів, їх принциповою моно-семантичністю, економністю, номінативною та диференційною функцією, стилістичною нейтральністю. Питання, пов’язані з особливостями наукового стилю, з лексико-семантичною характеристикою термінів плідно й успішно розробляються науковою школою професора М. М. Кожиної у Пермському університеті, в роботах Ю. А. Бєльчикова, В. Н. Артамонова, Ю. В. Рождєствєнского, О. А. Сичова, Л. А.Пумпянського.

Проблема створення власної наукової термінології, організації терміносистеми та її функціонування постала з особливою гостротою в українській мові після отримання Україною статусу незалежної держави з усіма її атрибутами, зокрема власною науковою та науково-популярною літературою. Плідні дослідження українських науковців узагальнює збірка наукових праць «Українська термінологія і сучасність», що видається з 1998 року.

Велике значення мала монографія «Мова української науково-технічної літератури» Н. О. Непийводи 1997 року. Питання українського термінотворення, термінологічної культури інженера розглядаються з різних позицій в роботах Р. А. Будагова, Н. М. Разінкіної, В. Н. Ярцевої, Л. І. Борисової, С. І. Кауфман, Р. К. Міньяр-Білоручева, Л. Л. Нелюбіна, О. Д. Швейцера, В. Н. Комісарова, Я. І .Рецкера, П. Є. Бархударова та багатьох інших.

Висновки західних лінгвістів ( W.E. Flood, L. Hoffmann, S. Johansson, Th. H. Savory, G.Cook, M.A.K. Halliday, M. Khurtova, G. Yule, H.G. Widdowson ) у принципі збігаються з поглядами вітчизняних учених і можуть бути узагальнені цитатою, що «the scientific style aims at clarity, objectivity and impersonality»[1, p.75]. Традиційне трактування підтверджено в оригінальній роботі Р.Кулі: «All academic writing pursues the following objectives in order of priority: accuracy, precision, economy (conciseness) And amplifications, digression and “swellings” (using more words, or more elaborate words, than necessary) are the things to be avoided»[2].

Таким чином, очевидно, що визначення функції наукового стилю як пояснення, що включає закріплення процесу пізнання і зберігання знання, отримання нового знання, передачу спеціальної інформації, має багаторічну традицію як у вітчизняному, так і в зарубіжному мовознавстві.

Проте у другій половині ХХ сторіччя почали з’являтися лінгвістичні дослідження, які обстоювали думку про те, що наука і техніка – це не лише логіка, а й джерело складних емоцій. Це мотивує появу образної лексики, експресивних зворотів, стилістично забарвлених мовних одиниць, тропів (в першу чергу, метафори). «Метафора – пише А. П. Плисецька, – в научных трудах служит действенной когнитивной моделью, фиксирующей как сознательные, так и подсознательные движения мысли ученого» [3]. Людське мислення є, безперечно, єдністю логічного й емоційного пізнання дійсності.

Такий підхід до вивчення наукових та науково-технічних текстів був результатом невпинно зростаючої ролі наукового знання в житті суспільства, глибокого проникнення його в усі сфери комунікації, популяризації наукових досягнень засобами масової інформації, невблаганної технократизації та інформатизації сучасного життя. У плані лінгвістичних досліджень це привело до диференціації академічного та науково-популярного підстилів, причому роль останнього постійно зростає. Виникають нові мовленнєві жанри, які функціонують як у письмовій (монографія, стаття) так і в усній формі (лекція, доповідь, повідомлення, дискусія). Особливість цих жанрів наукового мовлення полягає в тому, що вони являють собою усну реалізацію письмової форми, проте роль і місце стилістично забарвленої, семантично ускладненої лексики в них зростає.

У процесі навчання іноземної мови за професійним спрямуванням студенти технічних вишів повинні отримати іншомовну компетентність достатню для використання іноземної мови для професійних потреб.

У процесі підготовки на старших курсах викладач повинен докласти чималих зусиль аби сформувати у студента навички роботи з оригінальною літературою з фаху. Здебільшого це наукові статті з журналів, які популяризують нові відкриття, досягнення науки і техніки. Серед них можна виділити:



  • короткі повідомлення, де викладаються коротко результати дослідження, його методика, етапи;

  • оригінальні статті, де повністю представлені висновки, хід наукових та дослідницько-конструкторських робіт;

  • огляди, де узагальнюються досягнення у певній галузі чи напрямку, визначаються реальний стан та перспективи розвитку;

  • дискусійні статті, що містять спірні наукові постулати з метою обговорення у пресі;

  • популяційні статті, розраховані на непідготовленого читача, які аналізують суспільно значущі проблеми, пов’язані з науковими дослідженнями і досягненнями.

Інтернаціоналізація сучасної науки, становлення англійської як мови міжнародної комунікації у практично всіх сферах чинять суттєвий вплив на структурно-семантичну організацію, а також функціонування одиниць мови в наукових і науково-популярних текстах. Науковці, дослідники і фахівці, рідною мовою яких не є англійська, додають своїм статтям національного колориту, що проявляється, з одного боку, як інтерференція на рівні переважно синтаксису, а з іншого – як лексико-семантичні оказіоналізми, що підвищують експресивний потенціал висловлювання. Стилістично забарвлені лексичні засоби та мовленнєві образи стають невід’ємною частиною мови науково-технічної літератури англійською мовою. Ці лексичні засоби і мовленнєві образи ми визначаємо як семантично ускладнені мовні одиниці і відносимо до них фразеологічні одиниці (в трактуванні О. В. Куніна), їх оказіональні трансформації, слова-символи, алюзії, емоційно забарвлені слова, слова-підсилювачі, розмовні та застарілі слова і звороти. Матеріалом даного дослідження слугує вибірка на 300 контекстів з журналів «IEEE Potentials», «IEEE Spectrum», «Optical Electronics Magazine», «Laser World», «Microwave Journal», «Signal Processing», «SPIE Professional», «Solid State», «Technology» та деяких інших.

Аналіз контекстів, вибраних нами для дослідження, свідчить про їх функціонування в статтях-оглядах, повідомленнях та популярних. Саме ці жанри покликані приваблювати широкі кола читачів, в першу чергу, серед фахівців даної галузі. Оригінальні наукові статті також можуть містити семантично ускладнені одиниці, але, як правило, у вступі чи висновках.

Серед проаналізованих випадків вживання семантично ускладнених мовних одиниць (СУМО) найбільшу групу складають різного типу фразеологізми, як правило, у вигляді оказіональних трансформацій або ключових лексем у переносному значенні, закріпленому в семантичній структурі фразеологічної одиниці. За походженням фразеологізми також різноманітні, але переважають розмовно-побутові та біблеїзми, Прагматична функція – посилення експресивного потенціалу висловлювання.

Велику групу СУМО складають алюзії, пов’язані з Біблією, творами У. Шекспіра, Конституцією США. Чимало контекстів містять цитати, влучні висловлювання великих особистостей, науковців: А. Енштейна, Р. Фейнмана та інших. Інколи цитата згортається до ключового слова або словосполучення, яке фігурує в тексті декілька разів, акумулюючи головну ідею.

На особливу увагу заслуговують випадки вживання метафори в науково-технічному тексті. Слід зазначити, що метафора є одним з головних шляхів утворення термінів. Але терміни не є предметом нашого дослідження, адже це «мертві» метафори, образність яких не відчувається мовцями. Метафора в науково-технічному тексті в несподіваному ракурсі розглядається Д.Бенксом [4], який встановив зв’язок між метафорою і пасивним станом, який традиційно вважається граматичною рисою, притаманною науковому стилю. Поєднання метафори і пасивних конструкцій досить численні, і в нашому матеріалі є засобом імперсоналізації наукового дискурсу. Найбільший інтерес стновлять нечисленні випадки вживання метафор як тропів, що надають контексту емоційної забарвленості та експресивності.

Окрему группу СУМО виділено нами в текстах реклами, яка широко представлена в сучасних технічних журналах. Домінуюча прагматична інтенція переконання та заохочення потенційних споживачів змушує авторів рекламних текстів знаходити все нові оригінальні способи привернути увагу, в тому числі і засобами образності. Чи належать такі тексти до наукових є дискутивним питанням, але їх вивчення має, безперечно, практичне значення для методики викладання іноземної мови майбутнім інженерам.

Пов’язаним з рекламними текстами є вживання СУМО в заголовках статей, рубрик тощо. Характерним є повторення образного компоненту заголовка в анотації, а потім у тексті статті, що сприяє змістовній інтеграції текста.

Очевидно, що семантично ускладнені мовні одиниці в технічному тексті становлять чималі труднощі при перекладі. Читаючи статтю, студент далеко не завжди може використовувати словарні еквіваленти як перекладні, потрібні складні лексико-стилістичні трансформації, а вони потребують чималих фонових знань, уміння користуватися словниками найрізноманітнішої спрямованості, якими не часто володіють у повній мірі студенти технічних ВНЗ сьогодні. У зв’язку з цим у новому ракурсі постає питання про міжпредметні зв’язки, адже спеціалізовані кафедри покликані не лише передати студентам певну суму знань а й суттєво вплинути на формування їх фахової культури, обізнаності в історії і перспективах розвитку галузі, науковій етиці тощо.




  1. A. Gross. The Rhetoric of Science. Oxford University Press. – 1990.

  2. R. Cooly. Style in Scientific Writing. Oxford University Learning Centre. –2004.

  3. А. Плисецкая. Метафора как когнитивная модель в научном дискурсе// Когнитивное моделирование в лингвистике. – М., 2007.

  4. D. Banks. The Passive and Metaphor in Scientific Writing // Cuadernos de Filologia Inglesa, 5/2. – 1996.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал