Навчального спілкування



Pdf просмотр
Сторінка3/28
Дата конвертації01.01.2017
Розмір3.54 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28
1.5

. Асиміляційно-контрастна концепція спілкування
Асиміляційно-контрастна концепція спілкування може розбудовуватися на засадах асиміляційно-контрастної теорії комунікації Шерифа — Ховланда
[269]. Сутність цієї теорії полягає втому, що вона також відзначає тісний зв’язок між суб’єктами спілкування. Але визначальна роль приділяється установкам і позиціям сторін, що спілкуються, якщо установки реципієнта далекі від позиції суб’єкта впливу, то ця позиція уявляється приймачеві повідомлення значно віддаленішою від його власних поглядів, ніж насправді виникає контрастна ілюзія. Критичне зауваження, зроблене А. А. Брудним щодо універсальності теорії Шерифа — Ховланда, зводилося до аналізу емоційного компонента і його ролі у виникненні контрастних ілюзій. Природно, асиміляційно- контрастний продукт не є постійним наслідком екстремальності позиції. Він залежить (великою мірою) від емоційних компонентів прийому повідомлень чим активніші емоційні реакції комуніканта, тим імовірніше виникнення в нього ілюзій [37]. Однак емоційний компонентне єдиний. Причому з його позицій повинно вестися критичне осмислення даної асиміляційно-контрастної теорії комунікації. Запропонована Ф. Махлупом класифікація суб’єктів впливу (генератор, першовідкривач, аналітик, перекладач, диктор, перетворювач, переносник, значно ускладнює (а часом унеможливлює) приймачеві повідомлень проникнення (пізнання) у позиції і мету суб’єкта впливу, тому що у кожного з них позиція, мета і складність створюваного тексту відрізнятимуться.
Асиміляційно-контрастна теорія комунікації працює у випадках, коли передана приймачеві інформація вже якоюсь мірою йому знайома. Відкритим стає питання про ступінь подібності установок і позицій суб’єкта впливу щодо змісту переданої ним інформації. Коли ж інформація зовсім незнайома приймачеві, то її підносять під своєрідним кутом зору, і це потребує від нього інших розумових дій. У реальному житті дуже важко провести демаркаційну
лінію між знайомим і незнайомим приймачеві змісту повідомлення, інформації і визначитися, з якою найчастіше він зустрічається. На наш погляд, емоційне відношення приймача повідомлення до поданої інформації є похідним чинником, інтегральним фактором її оцінки. І частіше незнайома інформація викликає якесь інше емоційне відношення, ніж знайома. Більш чітко і системно ця думка була сформульована в потребно- інформаційній теорії емоцій П. В. Симонова [195]. Тому, на наш погляд, емоційний факторна цьому етапі виступає вдвох якісних іпостасях, залежно від новизни пропонованої приймачеві інформації. У ситуації, коли сприймається зовсім нова інформація, формуються емоції щодо змісту повідомлення. У ситуації, коли інформація в якомусь ступені вже знайома приймачеві повідомлення, емоції виникають із приводу позиції суб’єкта впливу щодо переданої інформації, і тут ми можемо говорити про виникнення ілюзій. Пошук критеріїв продуктивності засобів і змісту спілкування і його впливу на свідомість людини нарівні «текст-приймача повідомлення вимагає відповідей наряд запитань Як впливає сприймана інформація на приймача, Що можна взяти як об’єктивні індикатори такого впливу, На які структури впливає одержувана інформація та інші. Наведені питання поставлені ще Н. Вінером, і відповідь на них будувалася на кібернетичному рівні. Вводячи ряд формальних умовностей, тобто створивши тверду схему передачі інформації, елементи якої одержали винятково технічне позначення (передавач, канал, фільтр, приймачі т. п. ), він показав, що існує розходження між інформацією, що надходить у систему по каналах зв’язку, і інформацією, що впливає на поведінку. Останню інформацію, що пройшла через серію фільтрів, Н. Вінер називає семантично значимою. Особливе значення засобів і змісту спілкування і його впливу здобуває якісна диференціація інформації щодо приймаючої системи (приймача повідомлення. Частина інформації, включеної в структуру повідомлення, може призначатися для впливу на фільтри приймаючої системи — людини.
Впливи, що послабляють продуктивність фільтрів, називаються фасцинаціями: вони, скорочуючи втрати інформації, що надходить, збільшують можливість її впливу на поведінку приймача повідомлення. Враховуючи скорочення втрат повідомлення в комунікативному (чи пропагандистському) впливі, зміст допоміжного часто переходить в основне. Передвиборні промови претендентів на адміністративні посади, адвокатські виступи, атеїстична пропаганда — от неповний перелік засобів і змісту спілкування і його впливу, де скорочують її втрати, складають основний зміст інформації. Заслугою Н. Вінера є те, що він зумів вийти за технічні рамки і розглянув не тільки приймача інформації, ай систему, що самоорганізується в переданій інформації — не тільки набір символів і знаків, а семантику, зміст, значення повідомлення як структури цих знаків, позначивши тим самим перспективи кібернетичного підходу до аналізу психологічних закономірностей засобів і змісту спілкування і його впливу. Але відкривши двері в скарбницю людської психіки і ступивши на перші курні сходинки, він такі не спустився в лабіринти, де морок і пил сторіч ховали ті заповітні двері, за якими ховалася розгадка. Н.
Вінер позначив тільки дві крайніх ланки комунікативного ланцюжка 1) інформацію і 2) поводження, не побачивши інших чинників того ланцюжка. Останнім часом стали пропонуватися комплексні критерії, що містили в собі і суб’єкт впливу, і тексті приймача його повідомлень. Одним з перших нерозривність цих трьох ланок відкрив ММ. Бахтін. Процес спілкування і комунікативного впливу на людину він розглядав не як однобічний процес передачі інформації, а як діалог, що розгортається між суб’єктами впливу. Це процес спілкування, у якому обидві сторони займають активні позиції. Автор будує свій текст спрямовано, тобто розставляє в тексті віхи, покажчики, орієнтуючись на особливості роботи читача над текстом. І навпаки, читач починає розуміти автора тільки тоді, коли, рухаючись за цими віхами, він наче веде бесіду, почасти відтворює дії автора, намагається
побачити світ очима автора, сприйняти авторський принцип бачення світу, авторську позицію [16]. У діалоговому спілкуванні опосередковуваною ланкою виступає текст. І якщо критерії продуктивності засобів і змісту спілкування та його впливу виводилися деякими дослідниками з властивих йому функціональних особливостей, то Ю. М. Лотман ці критерії виводить з тексту, а точніше — з його специфічної «соціально-комутативної» функції. Критерії тут виводяться з наступних різновидів спілкування, що складають структуру соціально- комунікативної функції тексту. Спілкування між суб’єктами спілкування, де текст виконує функцію повідомлення. Тут, як критерій продуктивності, виступає якісна сторона повідомлення, що сприяє продуктивному сприйняттю переданої інформації. У цьому підході великого значення набувають позиції, установки й інші особливості суб’єкта впливу.
Спілкування між аудиторією і культурною традицією, де як критерій береться здатність тексту розвивати потяг до безупинного поповнення знань, здатність тексту до актуалізації одних аспектів, вкладеної в нього інформації і тимчасового чи повного забування інших.
Спілкування приймача повідомлення із самим собою береться як здатність тексту змусити його до рефлексії — осмислення передумов, закономірностей і власного способу існування. У результаті такого спілкування передбачається зміна в структурі особистості, ступеня зв’язку людини з символами культури та динаміки власної орієнтації серед нових частин повідомлення.
Спілкування читача з текстом, де як критерій береться здатність тексту виступати як самостійне інтелектуальне утворення, що грає активну і незалежну роль у діалозі як для його автора, такі для його одержувача.
Спілкування між текстом і культурним контекстом, коли текст виступає не як агент комунікативного акта, а як повноправний учасник, тобто як джерело, як одержувач інформації. Звідси як критерій може братися його
метафоричний характер, тобто його здатність заміняти весь культурний контекст, якому він у визначеному відношенні еквівалентний замінює одні на інші слова, що характеризує ступінь співвіднесення його як частини з цілим (у контексті культури, тобто наскільки текст претендує на роль у культурній спадщині [136]. Наведені підходи позначають ряд цікавих напрямів, але вони не до кінця вичерпують можливі варіанти спілкування в запропонованій ним самим системі. Так, можна запропонувати такі види спілкування, як суб’єкт спілкування — суб’єкт спілкування суб’єкт спілкування — культурна спадщина суб’єкт спілкування — текст. Останнє чомусь не представлено, хоча і має значний пріоритет перед деякими варіантами з наведених Ю. М. Лотманом. Проведений аналіз наводить на думку, що у згаданих роботах наголос робиться на супутніх психологічних феноменах, залишаючи осторонь основні, споконвічні психологічні утворення, що їх обумовлюють. Спроба уникнути справедливих докорів і критичних зауважень із приводу розподілу психологічних феноменів на основні і супутні, внесемо ясність. Відповідь власне зводиться до доведення примата в структурі свідомості визначених психологічних феноменів.
1.6

. Особистісний смисл — продукт спілкування
За ОМ. Леонтьєвим, особистісний смисл як психологічне утворення береться як упереджена форма відображення індивідуальної свідомості. Близької за сутністю точки зору дотримуються і ряд інших авторів. Масиви інформації, впливаючи на свідомість (а вже через нього і на поведінку, переконання, стереотипи і т. п. ) прагнуть змінити (розвинути, доповнити, нівелювати) розуміння, значення, що склалися образи предметного світу і змісти соціальних явищ. Разом з тим, людина усвідомлює, що у неї існують
упереджені відносини, особистісні переживання й оцінки, що у неї домінує характер, певні спонукання до досягнення значимих для людини цілей. Це свого роду об’єктивізація у свідомості особистості об’єктивно даного значення. Тобто значення того, що ОМ. Леонтьєв позначає як особистісний смисл. Про особистісний смисл можна говорити тільки тоді, коли є присутнім упереджене відображення людиною навколишнього буття, що в психологічному плані і складає її неповторність і індивідуальність. Звідси, на думку А. А. Деркача і Е. В. Селезньова [72], можна твердити, що первинні зміни у спілкуванні і наслідках його впливів відбуваються в структурі свідомості приймача повідомлення, в існуючих особистісних смислах, що торкаються чи піднімаються цими впливами. Пролонгований контакт як критерій продуктивності комунікативного впливу так само припускає, що одним з визначальних факторів у цьому процесі виступає
особистісний смисл. Докладний аналізі експериментальні дослідження особистісного смислу в структурі індивідуальної свідомості дано у роботах ОМ. Леонтьєва [120,
121], Кальвіньо Мі ВВ. Століна [92], А. Г. Асмолова [10], Б. С. Братуся [35] і
ін., Д. А. Леонтьєва [123, 124], Е. Ф. Василюка [45], І. М. Белявського [17], А. І.
Сухорукова [209], В. Ф. Петренка [167], ВВ. Кучеренка і В. Ф. Петренка [1113] і ін. Відповідаючи на поставлене питання про примат особистісного змісту стосовно інших психологічних феноменів, недосить обмежитися тільки переліком присвячених йому робіт. Необхідно визначитися
- у сутності даного психологічного феномена
- у механізмах його презентації суб’єкту, у його зв’язках зі свідомістю і значенням
- у структурі і формах його існування у свідомості суб’єкта;
- у його різновидах, в експериментальному вивченні особистісного смислу і його динаміки

46
- трансформації на такій змістовній області, як моральна свідомість. Розкриття сутності особистісного смислу неможливе без спирання на такі психологічні утворюючі, як значення, почуттєва тканина, значеннєва будова, значеннєві утворення, значеннєвий конструкті т. п. Розуміння сутності значення як духовної форми кристалізації суспільного досвіду, суспільної практики людства, ще не дає змогу говорити проте, що вся сутність значення привласнюється особистістю. Психологічне значення — це те, що стало надбанням людської свідомості (у більшій чи меншій своїй повноті і багатосторонності) узагальнене відображення дійсності, вироблене людством і зафіксоване у формі поняття чи знань навіть у формі уміння як узагальненого способу дії норми поведінки тощо. Бо індивідуальність людини характеризується не тільки особливостями пізнавальних процесів, ай тією суб’єктивністю, упередженістю, з яким людська свідомість відбиває реальний світ. Упередженість, як правило, визначається сферою потребі виявляється в афективному забарвленні образів, уявлень особистості, в акцентуванні уваги на навколишніх суб’єктові предметах матеріального світу і явищах. Особистісний смислу розумінні ОД. Леонтьєва, — це насамперед відношення, точніше характер відносин, що зв’язують між собою цілі і мотиви діяльності [123]. Розуміння особистісного змісту стає ясним, якщо в схематичній формі простежити з погляду системного і діяльнісного підходів, динаміки функцій мотивів, трансформації значень предметного світу у свідомості людини і тих цілей діяльності, що виникають у людини в процесі її життя. При цьому функція мотивів, узята збоку, полягає втому, що вона ніби оцінює життєве значення для суб’єкта об’єктивних обставині його дій у цій обстановці, додає їм особистісний зміст, що прямо не збігається зрозумінням об’єктивних їх значень [123]. При цьому оцінюються непросто значення предметів, ай відповідність цих значень конкретній життєвій ситуації, а також збіги обставин, які при
цьому визначаються або закономірно виникають, тому вони — необхідна умова існування особистісного змісту. Питання проформу існування особистісного смислу у свідомості суб’єкта ще не знайшло глибокого теоретичного осмислення, хоча в окремих роботах такі спроби починалися. Д. А. Леонтьєв особистісний смисл визначає як форму суб’єктивного
відображення у свідомості особистості життєвого змісту», який розуміється як об’єктивна характеристика відносин об’єктів і явищ дійсності до життєдіяльності суб’єктів, їхнього місця в ній [124]. Виникає запитання що розуміється під образом, що сформувався в процесі відображення суб’єктом об’єктів і явищ дійсності, що визначає особистісний змісту реальному житті практично, чи існують вони невіддільно від життєвого змісту Якщо така диференціація і робиться, то тільки на теоретичному рівні, з метою навмисної гіперболізації психологічних феноменів, для більш глибокого їхнього вивчення. Нею і скористувався Д. А. Леонтьєв, з метою систематизації продуктів трансформації значимих для особистості образів, що, на думку автора, має індивідуально-значеннєву обумовленість. Виділені ним
індивідуально-значеннєві трансформації образу переконливо показали не тільки факт перекручування окремих параметрів чи об’єктів явища і внесли ясність у питання дискусій, альтернативного опису процесів, викликаних впливом мотивів і установок на сприйняття. Бо значеннєві установки впливають лишена спрямованість пізнавальних процесів, вони не приймають форм, характерних для змісту свідомості, у той час як особистісний смисл визначають особливості образів і їхніх окремих характеристик. У роботі Д. А. Леонтьева описується особистісний смислу його зв’язку з повсякденним життям, тобто через життєвий зміст. А ВВ. Столін і М.
Кальвіньо особистісний смисл досліджують на глибинних рівнях свідомості, нарівні значеннєвих конструктів [205]. Поставивши перед собою задачу конкретно-емпіричного дослідження особливостей існування смислу у
свідомості суб’єкта, будівлі і найбільш значимих характеристик змістів, автори роблять висновки
- окремо взяте значення насичується особистісним смислом,
- стає його переносником, і в цій своїй функції значення включається у систему можливих зв’язків, розглядається вже як значеннєвий конструкт. Саме ці значеннєві конструкти, на думку авторів, і виступають у тій формі, що набуває особистісного сенсу у свідомості суб’єкта, але особистісний зміст нетотожний поняттю значеннєвого конструкта. У роботі [202] автори показали, як змінюється особистісний зміст того чи іншого явища залежно від умов діяльності і приналежності суб’єкта до досліджуваної змістовної сфери. Тут не тільки підтвердилася гіпотеза про відповідність особистісного смислу явища, включеного в структуру життєвої діяльності суб’єкта чотирьом теоретично розробленим особистісним смислам, ай показано роль значеннєвих конструктів у їхньому формуванні. Дослідження значеннєвої сфери B. C. Братусем перетинаються з цілями нашої роботи іще раз акцентують увагу на більш глибоких психологічних утвореннях свідомості під час пошуку критеріїв продуктивності впливу засобів і прийомів навчального спілкування. Так, проведені дослідження на малолітніх злочинцях показали, що вони не хочуть виправитися, не розуміють, що треба жити чесно, тому що вони не можуть цього зробити через наявність у них уже сформованих, сталих і досить інертних систем значеннєвих утворень. Тому, незважаючи на бажання і розуміння, продовжує визначати їхню поведінку колишнє, перекручене (злочинне, ставлення досвіту. Підсумковий аналіз робіт, присвячених функціям значеннєвих утворень, значеннєвих систем, є у А. Г. Асмолова [10], Е. С. Братуся [35], Ф. Е. Василюка
[45], Е. В. Субботського [206, 207], І. М. Белявського [17] і ін. Ними показано, що значеннєві утворення значно впливають на продуктивність спілкування людини, її оцінки, поводження та активності психічних процесів.
Навіть після закінчення навчального впливу, дійсності значеннєві утворення продовжують існувати, визначаючи процес формування особистості, задаючи колію її становлення. ОМ. Леонтьєв, характеризуючи цю ситуацію, доходить висновку, що вона виникла в умовах боротьби ідеологій і називає існування особистісних смислів у неадекватній для них середовища перебування їх у чужих одягах. Особливий драматизм такої ситуації виявляється в періоди переорієнтації суспільного розвитку, коли змінюються чи уточнюються, цілком девальвуються моральні позиції й орієнтири суспільства, а звідси розмиваються, позбавляються свого життєвого змісту і ґрунту вже зафіксовані об’єктивно значення цих понять, оцінок і цінностей. Останні задають площину, загальні принципи відносин конкретних мотивів і цілей, що дають можливість оцінки і регуляції поведінки людини в конкретній ситуації і всій його діяльності в цілому збоку значеннєвої, моральної. Незважаючи на велику кількість дефініцій, теорій і структур особистості як психологічного феномена Б. В. Зейгарник пропонує за визначальні моменти у її розумінні брати морально-ціннісну сферу. У позначеній нею парадигмі виділяється два рівні розуміння людини вузьке (позиція людини в помилковому світі, що задається системою значеннєвих утворень, особливо у формі свідомості особистісних цінностей) і широке (динамічна система значеннєвих утворень і її головних мотивів, що опосередковують, і способів їхньої реалізації) [89]. Що ж розташовано у центрі особистості Це значеннєві утворення морально-ціннісної сфери драматична доля значеннєвих утворень на етапах формування, переорієнтації в кризові моменти суспільства інертний характер системи значеннєвих утворень і ряд інших психологічних особливостей їх дотичних. Втому, що значеннєві утворення міцно пов’язані з особистісним смислом, не треба нікого переконувати саме серед них слід шукати критерії
продуктивності спілкування і його впливу на свідомість приймача повідомлення. Змістовну сторону особистісного смислу буде складати образ світу, що формується в навчальному закладі, життєві цінності і позиції людини, що будуть досліджуватися в інших розділах.
1.7

. Функціональна структура спілкування
Спілкування — складний, багатоплановий процес установлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності. Воно включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини. Психологічна наука виходить із принципу нерозривної єдності спілкування і діяльності, у той час яку західних соціально-психологічних системах описується звичайно яка-небудь одна сторона спілкування і контакт між людьми зводиться або до обміну інформацією, або до взаємодії, або до процесу міжособистісної аперцепції, причому зв’язок цих сторін зі спільною діяльністю практично не досліджується. Відповідно в процесі спілкування психологія розрізняє такі сторони 1) комунікативну, 2) інтерактивну, 3) перцептивну, 4) фатичну.
Комунікативна сторона спілкування пов’язана з виявленням специфіки інформаційного процесу між людьми як активними суб’єктами, тобто з урахуванням відносин між партнерами, їхніх установок, цілей, намірів, що призводить непросто до руху (прямого і зворотного) інформації, ай до уточнення і збагачення тих знань, відомостей, думок, якими обмінюються люди. Засобами комунікативного процесу є різні знакові системи, насамперед
мова, а також оптико-кінетична система знаків (жести, міміка, пантоміміка), пара- і екстралінгвістичні системи (інтонація, немовні вкраплення в мову,
наприклад паузи, система організації простору і часу комунікації, нарешті, система контакту очима. Важливою характеристикою комунікативного процесу є намір його учасників вплинути один на одного, на поведінку іншої людини, забезпечити свою ідеальну представленість, а їй — персоналізацію. Необхідною умовою цього є непросто використання єдиної мови, ай однакове розуміння ситуації спілкування.
Інтерактивна сторона спілкування являє собою побудову загальної стратегії взаємодії. У межах інтеракціоністичного підходу проблема здатності людини до спілкування вивчалася дослідниками збоку її стильової взаємодії з оточенням індивідуального комунікативного стилю як системи психологічних прийомів і способів діяльності, що зумовлює способи (позиції) і успішність гностичної та інтерактивної сторін спілкування (О. Я. Андрос, О. В.
Безгіна, Є. І. Маствіліскер, В. М. Куніцина, В. С. Мерлін, Л. О. Южанінова, Т.
Олпорт та ін. ), а також у руслі трансакційного аналізу (Е. Берн, Т. Харріс). Розрізняють ряд типів взаємодії між людьми, насамперед кооперацію і конкуренцію. Однак абстрактна характеристика цих типів як простих згоди чи конфлікту призводить до формального опису даного процесу. І хоча на цьому шляху досягнуті визначні результати, наприклад, розрахунок і прогноз стратегій поводження партнера з застосуванням елементів математичної теорії ігор, формальний характер опису досліджуваних стратегій і той факт, що аналізується взаємодія лише двох чоловік, перешкоджає застосуванню отриманих даних — при аналізі різних видів, взаємодії людей у реальному житті. Для психології характерний змістовний розгляд різних типів взаємодії, що випливає з інтерпретації його як визначеного способу об’єднання індивідуальних зусиль у конкретних формах спільної діяльності.
Перцептивна сторона спілкування включає у себе процес формування образу іншої людини, що досягається прочитанням за фізичними
характеристиками людини властивостей її психіки і особливостей її поведінки. Основними механізмами пізнання іншої людини є ідентифікація (уподібнення) і рефлексія (усвідомлення того, як сприймають суб’єкта пізнання інші люди. У процесі міжособистісного сприйняття і пізнання вирізняється ряд феноменів перцептивного боку спілкування. Це а) ефект первинності, б) ефектне давнини (новизни, в) ефект ореолу. Велику роль відіграють також явища
стереотипізаціі і каузальної атрибуції. Знання цих механізмів дає можливість виявити психологічний зміст взаєморозуміння, що досягається вході спілкування. Зв’язок спілкування з визначеним характером відношення між людьми виявляється і при емоційній регуляції перцептивного процесу, зокрема в явищі атракції, тяжіння. Всебічний розгляд спілкування, його сторін і функцій в єдності — важлива умова оптимізації спільної діяльності людей і їхніх відносин. Однією з завдань психології є розробка засобів коректування й оптимізації спілкування, розвитку здібностей спілкування, особливо навчального спілкування, навички якого набудуть цінності у майбутньому як форми культури — людям, що професійно пов’язані з процесом спілкування (керівники, учителі, лікарі й ін. ).
Фатична (від лат. fatuus — дурний) сторона процесу спілкування — особлива і спрямована на використання засобів комунікації виключно з метою підтримки самого процесу спілкування. Воно беззмістовне і нагадує теревені люди говорять одне одному дурниці, нісенітниці, точать баляси, взагалі говорять про незначне, несерйозне, пусте. Серед форм навчання мистецтву спілкування значне місце посідає соціально-психологічний тренінг, тобто оволодіння різними формами спілкування за допомогою розв’язання систем спеціальних завдань.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал