Навчально-методичний посібник This project has been funded with support




Сторінка1/7
Дата конвертації30.11.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7

1

Ніжинський державний університет імені
Миколи Гоголя

Канівець Т.М.
Основи педагогічного оцінювання

Навчально-методичний посібник





This project has been funded with support
from the European Commission. This
publication reflects the views only of the
author, and the Commission cannot be held
responsible for any use which may be made of
the information contained therein.


2

УДК 371
ББК 74.04(4Укр)я73
К19

Роботу виконано в рамках міжнародного проекту «Освітні
вимірювання, адаптовані до стандартів ЄС» за програмою
Європейського Союзу Темпус


Автор:

Канівець Т.М.
Основи педагогічного оцінювання: [навчально- методичний посібник] / Т.М.Канівець. – Ніжин: Видавець
ПП Лисенко М.М., 2012. — 102 с.

У посібнику подано основи теорії педагогічного оцінювання, огляд традиційних та інноваційних підходів до оцінювання.
Адресований педагогам, зацікавленим у впровадженні нових технологій оцінювання для підвищення якості освітніх результатів.


ISBN

ББК
74.04(4Укр)я73


©
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, 2012
© Видавець ПП Лисенко М.М., 2012

3

Зміст
Вступ
4
Тема 1. Теоретичні та методологічні основи системи оцінювання результатів навчання
8
Цілі освіти 9
Принципи оцінювання
12
Завдання оцінювання
13
Важливі етапи розробки процедури оцінювання
15
Моделі оцінювання
18
Класифікація видів педагогічного оцінювання.
19
Види та методи традиційного оцінювання
21
Психолого-педагогічні аспекти оцінювання
22
Рівні досягнення освітніх результатів
29
Функції оцінювання навчальних досягнень
33
Види оцінних шкал і можливості їх застосування
35
Тема 2. Історія, сучасний стан та тенденції розвитку оцінювання 37
Історія розвитку оцінювання в Україні
38
Теорія та практика оцінювання в європейських країнах
41
Тема 3. Інновації в освітній діяльності
45
Портфоліо
45
Метод проектів
50
Тема 4. Тестові технології – об’єктивний спосіб визначення результатів навчання
52
Історична довідка
52
Теорія та практика створення тестових завдань
58
Класифікація педагогічних тестів
61
Підходи до створення тестів
65
Характеристики тесту
67
Етапи розробки педагогічного тесту
69
Типи та форми тестових завдань
79
Список літератури
1011

4

Вступ
Традиційним є ототожнення якості освіти із сумою знань, отриманих в процесі навчання. Проте сучасний світ, де знання, технології оновлюються швидше, ніж життя одного покоління, вимагає змін змісту та цілей освіти. Інформаційне суспільство,
інформація в якому швидко множиться, застаріває та набуває якісно нових обрисів, потребує від людини нових компетентностей. Процес навчання переорієнтовується з простого накопичення знань на формування потреби, вмінь та навичок самостійно засвоювати нові знання, щоб забезпечити власну конкурентоздатність протягом усього життя.
21 сторіччя вимагає оволодіння такими навичками та вміннями як:
- критичне мислення;
- співробітництво;
- самоосвіта;
- самостійне прийняття рішень.
Особистість з стійкими навичками критичного мислення базує судження на фактах, доказах, вміє знаходити зв’язки між явищами, не дозволяє маніпулювати собою. Критичне мислення у навчанні – це не просто запам’ятовування нового матеріалу, а вміння ставити запитання, інтерпретувати, досліджувати, брати участь у обговоренні.
Критичне мислення дозволяє осмислювати власні думки та причини, що зумовили ту чи іншу точку зору, аналізувати, яким чином приходимо до власних рішень, і розв’язуємо завдання чи проблеми. Таке мислення полягає не лише в пошуку недоліків у словах чи поглядах інших людей. Те, про що і як ми думаємо, завжди перебуває у фокусі нашої уваги. І коли ми помічаємо помилку або інший спосіб розв’язання завдання, то охоче вивчаємо його.
Сучасна освіта повинна формувати терпимість, сприйняття
інших культур, релігій, забезпечувати мовознавчу підготовку як
інструмент освоєння нового в науці та технологіях. Сучасна освіта
– це особистісно-зорієнтована освіта, яка відповідає природним здібностям учня.
Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і

5
навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.
На зміст освіти впливають об’єктивні (запити суспільства щодо розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб’єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо).
В історії дидактики відомі різні підходи до визначення змісту освіти, які формували специфіку функціонування різних типів навчальних закладів.
Теорія формальної освіти описана в працях Дж. Локка, Ж.-
Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Й.-Ф. Гербарта, І. Канта та ін. Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам’яті, інтелекту учнів. А зміст освіти має базуватися на предметах гуманітарного циклу, математиці й логіці. За цією теорією працювали класичні гімназії, ліцеї в Росії та Англії. У наш час на цій основі організовано навчальний процес у гімназіях, окремих ліцеях гуманітарного напряму, деяких школах.
Теорія матеріальної освіти. Засновником є англійський філософ Герберт Спенсер (1820–1903). Зумовлена швидким розвитком техніки, промисловості, транспорту, зв’язку.
Прихильники її основним завданням вважали здобуття прикладних знань, зосередження на вивченні предметів природничо- математичного циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. Раніше такі підходи сповідували реальні та комерційні училища, у наш час – коледжі, деякі ліцеї.
Педоцентрична теорія. Її ідеї сформулював американський філософ, педагог Джон Дьюї (1859-1952). Згідно з нею зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально- економічними умовами й потребами суспільства. На практиці це виражається в організації бесід, ігор, занять за інтересами замість систематичного навчання.
Процес модернізації змісту освіти є еволюційним,
ґрунтується на врахуванні позитивного досвіду школи й водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспільного розвитку. Нові підходи передбачають якісне

6
оновлення змісту освіти відповідно до пріоритетних цілей освіти, сформульованих світовим освітнім співтовариством
(Міжнародним бюро освіти). Вони охоплюють цілісний розвиток особистості через забезпечення зростання її розумового, етичного, естетичного, емоційного, фізичного та соціального потенціалу; підготовку учнів до праці, активної ролі в економічному та громадському житті суспільства, успішної діяльності в умовах швидких змін технологій та мультикультурного суспільства; розвиток навичок наукового мислення, критичного осмислення дійсності та навичок вирішення проблемних ситуацій.
У контексті пріоритетних цілей освіти визначено головні засоби підвищення ефективності діяльності системи освіти:
– забезпечення випереджаючого розвитку всієї системи освіти,
її спрямованості на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації; формування безперервної системи освіти;
– активізація гуманного та творчого начала в освіті, створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно-орієнтовані педагогічні технології;
– формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування держав та міжнародного співробітництва;
– формування комунікативних навичок, уміння співпрацювати у колективі, відповідальності за індивідуальні та колективні рішення;
– запровадження гуманістично-орієнтованих методів іннова- ційного та розвиваючого навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій;
– забезпечення більшої доступності освіти для населення планети через використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти із застосуванням інформаційних і телекомунікаційних технологій.
Кардинальним завданням сучасної дидактики є створення цілісних основ фундаментальної освіти. Основні засоби фундаменталізації освіти:
1. Зміна співвідношення між прагматичним та загально- культурним компонентами освіти. Пріоритетними мають стати проблеми розвитку загальної культури людини, формування у неї

7
наукових форм системного мислення.
2. Зміна змісту і методології навчального процесу. Передбачає поглиблене вивчення фундаментальних законів природи і суспільства, створення принципово нових навчальних курсів, зорієнтованих на формування цілісних уявлень про наукову картину світу, на формування навиків системного її пізнання.
3. Реалізація тріади «екологічне виховання – екологічне навчання – екологічна освіта». Усі елементи її взаємопов’язані і є основою формування у людства екологічного світогляду, головне в якому – усвідомлення необхідності збереження оптимального для життя середовища, яким є планета Земля.
Одним з головних напрямів якісної перебудови освітньої системи є перехід від концепції підтримуючого до концепції випереджаючого навчання, орієнтованого на майбутнє – такі умови життя і професійної діяльності, в яких випускник опиниться після закінчення навчання. Такий підхід є актуальним, оскільки значна частина знань старіє протягом 3-5 років. Тому головну увагу в навчальному процесі слід звертати на розвиток творчих можливостей спеціаліста, його здібностей до самостійних дій в умовах невизначеності, на набуття нових знань та навичок, освоєння сучасних методів отримання, накопичення, класифікації та передачі знань. Важлива умова реалізації системи випереджаючої освіти – тісний її зв’язок з наукою,
«вмонтованість» освіти в систему наукових досліджень.
Реорганізація змісту освіти у руслі сучасних освітніх реформ передбачає:
1. осучаснення змісту освіти (сприятиме адаптації молоді в самостійному житті, цілеспрямованому використанню
її потенціалу як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави);
2. спрямованість на самостійне отримання, аналіз та засто- сування інформації (знизить питому вагу готової інформації, змінить співвідношення між структурними елементами змісту освіти на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності);
3. підвищення уваги до вивчення математики (як екстенсивним шляхом через збільшення навчального часу для вивчення дисципліни, так і інтенсивним через структурну перебудову

8
програм курсу з використанням нових наукових досягнень, гнучкість, відкритість, варіативність програм);
4. поглиблене вивчення іноземних мов для підвищення конкурентоздатності особистості на ринку праці, активізації міжкультурного спілкування та співробітництва;
5. підвищення уваги до екологічної освіти (формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких є навколишнє середовище як у локальному, так і в глобальному вимірах, застосування їх у повсякденному житті);
6. включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем. (для формування наукового світогляду, мислення, розкриття ролі людини в пізнанні природи);
7. поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін,
інформаційних технологій через залучення до освітнього процесу знань з інформатики, використання комп’ютерно-орієнтованих засобів і методів навчання.
Методологічною основою визначення змісту освіти є загальнолюдські, духовні
і національні цінності, сконцентрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Головне в змісті освіти – фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини, гуманізація і демократизація шкільної освіти, ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами, світський характер школи.
Тема 1. Теоретичні та методологічні основи системи
оцінювання результатів навчання
Складові освітнього процесу:
- цілі, зміст та завдання навчання;
- форми, методи навчання;
- взаємодія педагогів та учнів для здійснення навчання;
- контроль (оцінювання), самоконтроль, оперативне регулювання процесу навчання.
Контроль (оцінювання) є невід’ємним елементом освітньої діяльності. Контроль забезпечує зворотний зв’язок з педагогами щодо ефективності, організації та проведення навчального процесу та зворотний зв’язок з учнями (студентами) як мотивування до активної пізнавальної діяльності.

9

Варто зауважити, що у практиці діяльності педагогів вищої школи широко використовується термін «контроль за навчальною діяльністю». Ми вбачаємо в цьому рудименти авторитарної педагогіки доби тоталітаризму, коли все й усі контролювали, перевіряли, карали і т. д. З розвитком демократичного суспільства, побудованого на засадах гуманізму, доцільно відмовитись від терміна «контроль» як відлуння авторитарності.
Цілі освіти
Навчальна діяльність частіше усього відбувається в рамках певного навчального закладу і є елементом існуючої системи державної освітньої підготовки. Тому формально конкретні навчальні цілі завжди повинні відбивати загальну державну ціль в галузі освіти. Виділяють такі види навчальних цілей в структурі
освітньої підготовки:
1.
Глобальні, загальноосвітні цілі – прийняті в суспільстві загальні установки стосовно бажаних характеристик освіченої людини, що вказуються в державних документах про освіту, і визначають напрямок роботи певної системи чи підсистеми освіти.
В «Законі України про освіту» задекларовано: «Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі
інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями».
2.
Етапні освітні цілі – цілі різноманітних освітніх рівнів
(цілі середньої шкільної підготовки, професійно-технічної підготовки, вищої підготовки, перепідготовки і перекваліфікації спеціалістів і т.п.) – типові характеристики особистості людини певної освітньо-вікової групи;
3.
Профільні освітні цілі – цілі певних галузей підготовки
(економістів, психологів, лікарів і т.п.) – специфічні характеристики особистості учня, бажані для кваліфікованої діяльності в цій галузі.

10

Етапні і профільні освітні цілі вказуються в державних документах про освіту, статутних документах різних навчальних закладів, навчальних планах і програмах підготовки, що затверджуються на державному рівні Міністерствами та
Відомствами. На відміну від глобальних цілей освіти, які визначають загальну його стратегію і тому є відносно стійкими і постійними, етапні і профільні цілі більш динамічні і змінні – вони можуть регулюватись, коректуватись, уточнятись і оновлюватись у зв’язку з розвитком змісту, форм і методів освіти.
4.
Оперативні освітні цілі – безпосередні цілі вивчення окремих навчальних предметів, тематичних блоків, тем, занять в конкретних умовах навчального процесу. Висуваються вчителями
і викладачами і фіксуються у навчальних програмах дисциплін, планах занять, підручниках і посібниках, текстах лекцій і т.п.
Затверджуються на засіданнях кафедр, навчально-методичних нарадах і т.д. Оперативні цілі найбільш змінні і динамічні.
Правильно сформульована навчальна ціль враховує суспільні орієнтири та вимоги щодо досягнення якості освіти.
Наприклад, ціль вивчення певної навчальної теми підпорядковується цілі навчального предмета, що, у свою чергу, підпорядковується цілям певного навчального закладу, профілю підготовки і, нарешті, загальноосвітнім цілям державного рівня.
Безпосередньо навчальні цілі звичайно є конкретизацією освітніх цілей вищих рівнів, співвіднесеними зі специфічними умовами навчання
(особливостями курсу, навчальним контингентом і т.п.). Однак, у свою чергу, навчальні цілі можуть бути також конкретизовані, побудовані відповідно до певної
ієрархії. Як і цілі будь-якої іншої діяльності, навчальні цілі також поділяються за ступенем конкретності на загальні, орієнтовні і конкретні. Як правило, для певного відрізку навчання визначається одна чи декілька загальних цілей, кожна з яких потім конкретизується – поділяється на ряд орієнтовних і конкретних цілей, будується «дерево» навчальних цілей.
1.
Загальні навчальні цілі – це ті основні й необхідні зміни в досвіді учня, заради яких і відбувається навчання (загальна навчальна ціль дисципліни, теми, заняття). Формулювання таких цілей потрібно починати з вивчення освітніх цілей даного етапу і профілю підготовки. Викладачу потрібно чітко уявити попередню

11

і подальшу навчальну і практичну діяльність учнів і вирішити, яку ціль треба зробити провідною на даному етапі.
Наприклад, в початкових класах школи загальною ціллю навчання є набуття учнями вміння писати взагалі. Надалі ця ціль розвивається і до загальних навчальних цілей учнів додається вміння писати грамотно, красиво. Потім – вміння використати письмо для вираження своєї думки, обміну інформацією і т.д.
2.
Орієнтовні навчальні цілі – всі можливі результати навчальної діяльності – знання і вміння учнів, яких вони набувають в процесі навчання і можуть продемонструвати після його завершення. В описі орієнтовних навчальних цілей не вказуються умови досягання і перевірки відповідних вмінь.
Навчальна діяльність відбувається протягом певного часу.
Щоб досягти основних результатів навчання, учень повинен навчитися виконувати також ряд допоміжних вмінь, без яких основне вміння – неможливе.
Наприклад, загальною ціллю навчання з сьогоднішньої теми
є «навчитись правильно формулювати навчальні цілі різного ступеня конкретності». Це основний результат навчання з цієї теми. Але для того, щоб набути це вміння, ви повинні зрозуміти і запам’ятати правила формулювання навчальних цілей, специфіку навчальних цілей і т.п. Вміння сформулювати і пояснити відповідні визначення, навести приклади формулювань навчальних цілей – не основні, а допоміжні результати навчання, і вони навряд чи самі по собі знадобляться вам у подальшій діяльності, але ці вміння є необхідними для оволодіння основним вмінням.
Допоміжні вміння містяться у основному вмінні у згорнутому вигляді і є сходинами до набуття основного вміння.
Виділити і описати орієнтовні навчальні цілі – це викладацьке мистецтво, від якості якого залежить те, наскільки швидко і ефективно учні навчаться основному вмінню. Надалі ми розглянемо правила побудови таксономії – ієрархії навчальних цілей, що дозволяє поступово досягати певних навчальних результатів різного рівня.
3.
Конкретні навчальні цілі (їх ще називають – діагностичні, операціоналізовані або точні навчальні цілі, навчальні завдання або доручення) – це результати навчальної діяльності, що

12
прогнозуються і можуть бути досягнуті на обмеженому етапі навчання. Формулювання навчального завдання полягає в докладному описі результату навчальної діяльності, а також умов його одержання і необхідних норм.
Наприклад, вміння читати може бути переведене в діагностичне таким чином: «вміти самостійно прочитати вголос невеликий текст з 10 речень зі швидкістю 75 слів у хвилину».
Принципи оцінювання
Оцінювання навчальної діяльності має здійснюватися з дотриманням певних педагогічних вимог. Окремі дидакти (A.M.
Алексюк, Норман Е.Гронлунд та ін.) називають їх принципами.
Найважливіші принципи оцінювання (рис.1):

плановість: аналіз і оцінювання мають здійснюватися не стихійно, а з дотриманням певного плану;
систематичність
й
системність: конкретизація запланованих результатів навчання , оцінювання має відповідати структурним компонентам змісту вивченого матеріалу ,
Рис. 1. Принципи оцінювання навчальних досягнень студентів
Принципи оцінювання
Об’єктивність
Систематичність і системність
Відкритість (наочність)
Диференційованість
Плановість

13
проводитись на всіх етапах освітнього процесу із використанням різноманітних методів оцінювання;

об’єктивність: оцінювання спирається на науково обґрунтовані критерії визначення успішності, параметри дослідження рівня навченості, виконується кваліфікованими спеціалістами, базується на засадах гуманізму і демократизму;

диференційованість: врахування
індивідуальних можливостей учнів(студентів): рівня навченості,
їх
інтелектуальних здібностей;

відкритість (наочність): оцінювання проводиться за однаковими критеріями для всієї групи оцінюваних, критерії оцінювання відомі до початку оцінювання, результати оцінювання повідомляються, виконується аналіз результатів оцінювання
(зворотний зв’язок суттєвий чинник ефективного оцінювання).
Завдання оцінювання
У розробці підходів до оцінювання першим кроком є чітке формування завдань оцінювання. Гончаров С.М. [7] відзначає, що традиційно завданнями оцінювання є:

показати учням(студентам), як вони досягли мети навчального заняття;

визначити найкращих за результатами учнів;

стимулювати мотивацію учнів до навчання й отримання сучасних знань;

визначити рівень здібностей учнів;

з’ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні або
«перенавчанні»;

поставити оцінки кожному учню.
Нові стратегії оцінювання повинні показати рівень оволодіння навичками мислення і комунікацій, вирішення складних проблем, використання правових та інших соціальних
інструментів. Оцінювання повинно бути тісно пов’язаним з процесом навчання хоча б тому, що учні засвоюють власне те, за що їх оцінюють. Отже, методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок вимагає набагато більше часу. Цінності,

14
особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж викладача – надати учням можливість проявити і захищати власну думку в будь яких ситуаціях в аудиторії чи поза нею.
Узагальнимо випадки, коли викладачам необхідні нові підходи до завдань оцінювання:

коли для досягнення результатів необхідно вирішувати складні колективні завдання;

коли викладач бажає спонукати учнів до висловлювання ними розуміння ідей, а не відтворення фрагментів певної
інформації;

коли викладач переходить від простої перевірки знань і вмінь до оцінювання знань, необхідних для створення демократичних інститутів суспільства (наприклад, здатності спільно працювати, приймати рішення, висловлювати обґрунтовані думки, розв’язувати конфлікти тощо);

коли потрібно спонукати як викладача, так і учнів до роздумів над якістю навчання і над тим, як її можна підвищувати;

коли треба надати учням можливість демонструвати свою здатність обдумувати та вирішувати дискусійні питання й проблеми;

коли оцінюють старанність, яку учні вкладають у співпрацю, і заохочують допомагати один одному в роботі;

коли намагаються повністю оцінити всі навчальні досягнення учнів, які є результатом їх інтерактивної взаємодії.
Важливо пам’ятати, що завданням викладача є швидке створення умов, за яких зацікавленість, відкритість, відповідальність учнів у навчанні та їхні особисті риси можуть усвідомлюватися й розвиватися. Цьому сприятимуть:

включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання, тобто того, як проходить робота, – на відміну від оцінювання лише результатів роботи;

оцінювання, яке спирається на чіткі критерії, що дозволяє учню(студенту) взяти відповідальність за роботу та її результати, а також уможливлює самооцінку роботи та її результатів;

учні повинні мати можливість ознайомитися з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання;

15


оцінювання досягнень учнів незалежно від того, чи вони значні, чи скромні – якщо вони є результатом їх справжніх зусиль;

обговорення вправ і завдань, у процесі якого стимулюється потреба задуматись над власним способом вчитися;

пропонування індивідуальних і групових завдань, які можуть бути виконані самостійно, через етапи пошуку, відбору і критичного аналізу, узагальнення;

заохочення до самооцінки, внаслідок якої учні краще пізнають себе, свої можливості і сфери, які потрібно розвивати;

ініціювання дискусій, які спонукають формулювати власні погляди і модифікувати їх;

підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно.
Важливо оцінювати також те, як учень(студент) бере участь у навчальній діяльності – його активність на заняттях, спосіб спілкування з колегами, готовність до співпраці і прийняття відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на заняттях. Цей аспект оцінювання не може заміняти інших, більш суттєвих критеріїв, але його не можна недооцінювати чи зовсім не враховувати. При цьому важливо, щоб учні з початку занять могли ознайомитися з правилами поведінки на заняттях. Для цього на одному з перших уроків академічна група разом з викладачем може створити «міні статут». Спільне створення такого переліку правил учнями(студентами) значно підвищує ймовірність того, що вони будуть прийняті та будуть дотримані.
Важливі етапи розробки процедури оцінювання
Багато викладачів відчувають труднощі у виставленні оцінок у балах. На наш погляд, це пов’язано з відсутністю обґрунтованих підходів до розробки стратегії оцінювання, яка тісно пов’язана з підготовкою і плануванням викладачем навчального заняття. Цей процес повинен складатися з таких дій:
1.
визначення мети і очікуваних результатів заняття.
2.
вибір критеріїв оцінювання результатів діяльності.
3.
вибір способу оцінювання.
4.
вибір шкали оцінювання.
5.
шляхи доведення до учнів очікувань викладача.

16

Розглянемо основні етапи розробки процедури оцінювання занять більш детально.
Визначення мети і очікуваних результатів. На цьому етапі слід обов’язково передбачити з’ясування таких основних питань:

які знання необхідно засвоїти і на якому рівні;

якими вміннями та навичками потрібно оволодіти;

які цінності в собі можна сформувати.
Очевидно, що метою оцінювання не завжди буде виставлення оцінок. Вдосконалення навчального заняття, визначення рівня розвитку і можливостей учнів(студентів) повинні бути метою оцінювання.
Визначення критеріїв оцінювання. Викладач повинен поставити собі запитання: «Як я можу переконатися, що учні досягли очікуваних результатів?». Відповідь на це запитання може утворити цілий список дій: що повинні вміти робити учні, якщо заняття було результативним. Ці дії і будуть показниками
(критеріями) оцінки. Використовуючи ці критерії, викладач зможе краще сформулювати очікувані навчальні результати, висловивши
їх через дії учасників навчання. Наприклад: «Після цього заняття учні зможуть: пояснювати, які соціальні норми існують у суспільстві, розрізняти їх, наводити приклади різних норм; отримати навички розробки правил групового життя; сформувати власне ставлення до необхідності дотримуватись соціальних норм».
Приклад визначення критеріїв оцінювання подано в таблиці 1.
Таблиця 1
Критерії
оцінювання знань
Критерії оцінювання
вмінь
Критерії
оцінювання
навичок
Знання фактів, їх відмінностей
Володіння фактами
(встановлення причин фактів, взаємозв’язків між фактами, відмінностей фундаментальних об’єктів від другорядних)
Побудова та здійснення алгоритму виконання конкретних дій в структурі вміння
Знання наукових та Володіння проблематикою Моделювання прак-

17

інших проблем з досліджуваної теми, наявність уявлень про можливі шляхи
їх розв’язання
(формулювання і перефор- мулювання проблем по темі, вміння відшукувати можливі шляхи вирішення проблеми) тичного виконання дій, що складають дане уміння
Знання фундамен- тальних понять по темі, їх визначень, уявлення про обсяг і зміст понять, знання практичних застосувань понять
Володіння поняттями
(розпізнавання понять, конструювання визначень, характеристика кількісного складу об’єктів, розкриття змісту поняття, характер- ристика
істотних ознак об’єктів, практичне застосу- вання понять)
Виконання комплексу дій, що становлять певне вміння
Знання основних правил, закономір- ностей і законів, їх формулювання, умов
і меж застосування, специфіки застосування
Володіння теоріями (розпіз- навання теорії, пошук фактів, необхідних для розробки теорії, розкриття змісту теорії, тобто характеристика основних положень, доказів, висно- вків, здійснення на основі теорії практичних дій
Самоаналіз резуль- татів виконання дій, що становлять вміння в спів- ставленні з метою діяльності
Знання теорій, фактів, які стали основою для
їх розробки, основних положень, рівнянь, доказів, висновків, практичних додатків, прогностичних можливостей
Володіння теоріями (розпіз- навання теорії, пошук фактів, необхідних для розробки теорії, розкриття змісту теорії, тобто характеристика основних положень, доказів, виснов- ків, здійснення на основі теорії практичних дій)
Час виконання
Вибір способу оцінювання. Залежно від мети й обраних критеріїв оцінювання можна вибрати різноманітні стратегії
(методи, прийоми) оцінювання. Як правило, єдиних рекомендацій для вибору стратегії не існує.

18

Використання кількох стратегій допоможе не тільки виставити оцінку, а й одержати зворотний зв’язок стосовно ефективності навчання.
Вибір шкали оцінювання. Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання треба вибрати шкалу оцінювання кожного з обраних показників (критеріїв). Інколи потрібно застосовувати, наприклад, стобальну або чотирибальну шкалу. Рівень стартових комунікативних навичок учнів можна оцінити через категорії
«високий», «середній», «низький». Глибину засвоєння тієї чи
іншої конкретної навички можна простежити, звернувши увагу на частоту її використання. Тоді оцінку можна висловити через категорії «завжди використовує», «використовує достатньо часто»,
«рідко», «не використовує».
Шляхи
доведення
до
учнів(студентів)
очікувань
викладача. Фахівці з оцінювання вважають, що дуже важливо заздалегідь повідомляти очікувані результати, критерії оцінювання, конкретні методи та шкалу оцінювання. Це допоможе виконувати роботу свідомо, старанно, знаючи, що від них очікує і вимагає викладач. Доводити вимоги до відома учнів можна по- різному: продемонструвати форми для оцінювання і роз’яснити, що означає кожний критерій і кожний рівень оцінки.
Моделі оцінювання
Розглянемо наступні моделі оцінювання:
- модель співставлення (або критеріально-орієнтоване оцінювання);
- модель норми (або нормо-орієнтоване оцінювання);
- модель розвитку (або формуюче оцінювання).
Модель співставлення дозволяє визначити, наскільки досягнуто заданий рівень знань, умінь, навичок. Рівень навчальних досягнень порівнюється із встановленими стандартами освіти, наперед визначеними критеріями. Така модель забезпечує контроль якості навчання.
В процесі аналізу результатів такого оцінювання виявляються проблеми в засвоєнні окремих елементів навчального матеріалу, формулюються рекомендації щодо вдосконалення освітньої діяльності (коригування змісту, тематичних планів, форм та методів навчання).

19

Модель норми дозволяє результати навчальної діяльності конкретного учня (студента) порівняти з результатом певного групового еталону. Завдання такого оцінювання – визначити рейтинг учня (студента) серед інших учасників освітнього процесу.
Модель розвитку – це особистісно-орієнтоване оцінювання.
Конкретного учня(студента) оцінюють шляхом аналізу рівня його розвитку в проміжку між двома точками в часі щодо обсягу його знань, сформованості вмінь та навичок. Оцінюється прогрес в навчанні, а не знання, вміння, навички. Це так зване формуюче оцінювання, яке може бути надзвичайно ефективним при умові системного застосування.
Сьогодні в одному класі навчаються учні з різними здібностями, інтересами. Дослідження дають достатньо доказів того, що якість навчання значно підвищується, якщо викладання відповідає індивідуальним особливостям учнів, їх рівню готовності навчатися.
Формуюче оцінювання не підвищує успішність саме по собі
(як і зважування не змінює ваги). Учні збільшують свої знання, якщо інформація, отримана в ході формуючого оцінювання, використовується конструктивно, з метою врахувати індивідуальні особливості та потреби, допомогти учням стати більш незалежними в навчанні. Формуюче оцінювання – джерело
інформації для диференціації навчання.
Класифікація видів педагогічного оцінювання.
Залежно від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: діагностичний, попереджувально- застережливий, поточний, повторний, періодичний, тематичний, підсумковий.
Діагностичний (попередній) контроль має бути спрямований на визначення рівня освітньої компетентності учнів з певної проблематики. Напередодні вивчення теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на раніше вивченому матеріалі, викладач з’ясовує рівень розуміння опорних знань, актуалізує їх.
Поточний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем.

20

Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив К. Д. Ушинський: «…хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють, але кожен раз додають щось нове».
Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам’яті.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал