Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка9/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Термінологічний словник
Діяльність – це така форма активності, яка є цілеспрямованою і забезпечує досягнення мети.
Пізнавальна діяльність – діяльність, яка необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення, причетності до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої визначається міра покарання.
Юридична діяльність – діяльність юриста, яка спрямована на відновлення справедливості та створення умов, які забезпечують покарання за злочин.
Конструктивна діяльність – це діяльність, спрямована на відбирання та композицію отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змісту дій.
Комунікативна діяльність – така діяльність, яка забезпечує процеси передачі та отримання інформації, що є важливою для відновлення дії закону зусиллями юристів.
Організаційна діяльність – діяльність, спрямована на створення умов щодо здійснення інших компонентів діяльності.
Потреба – стан живої істоти, що відображає її залежність від умов існування та зумовлює активність уставленні до цих умов.
Активність – діяльний стан живих організмів як умова їхнього існування у світі.
Мотив – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потребу яких виявляється активність суб’єкта.
Мотивація – спонукання, що викликають активність організму i визначають її спрямованість.
Мета – те, для чого працює, за що бореться людина, чого вона хоче досягнути у своїй діяльності.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
97
Мета юридичної діяльності визначається необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та нормальної життєдіяльності кожного конкретного громадянина держави.
Дія – цілеспрямована активність, реалізована в зовнішньому або внутрішньому плані одиниця діяльності.
Операція – спосіб, яким виконується завдання, досягається мета.
Гра – основна форма вияву активності дитинина перших етапах її розвитку змістовна творча діяльність, у якій дитина ставить свідомі цілі, прагне до їх здійснення.
Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних духовних благ.
Суб’єкти діяльності – працівники правоохоронних органів чи співробітники правозастосовних установ.
Об’єкти діяльності – переважно особи, які перебувають у конфліктних стосунках із законом, порушують правові норми чиє носіями інформації, значимої для розкриття та розслідування злочинів, їх профілактики.
Емоційно-моторні процеси – це процеси, що зв’язують виконання рухів з емоціями, відчуттями, психічними станами, що людина переживає.
Інтеріоризація – процес переходу від зовнішньої, матеріальної дії до внутрішньої, ідеальної дії.
Екстеріоризація – процес перетворення внутрішньої психічної дії в зовнішню дію.
Ідеомоторний акт – перехід уявлень про рух м’язів у реальне виконання цього руху.
Антиципація – здатність особистості в тій чи іншій формі передбачати розвиток подій, явищ, результату дій.
Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності i до того ж сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, більш повному i глибокому відображенню дійсності.
Профілактика – правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопорушників (злочинців) з метою недопущення ними протиправних дій надалі.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
98
Засвідчувальна діяльність – надання всієї одержаної інформації у спеціальних, передбачених законом формах (протокол, постанова тощо.
Питання для самостійного опрацювання
1. Психологія юридичної діяльності як самостійний напрям юридичної психології.
2. Вивчення і розкриття закономірностей юридичної діяльності та її структури.
3. Види юридичної діяльності за профілем і суб’єктами її реалізації.
4. Пізнавальна діяльність.
5. Специфічна риса в юридичній діяльності.
6. Основний зміст конструктивної діяльності.
7. Зв’язок конструктивної діяльності з комунікативною.
8. Комунікація як один з обов’язкових компонентів юридичної діяльності. Елементи комунікативної діяльності й їх врахування в юридичній діяльності.
10. Характерна особливість комунікації в юридичній діяльності.
11. Примусовий характер як специфічна особливість комунікації в юридичній діяльності.
12. Організаційна діяльність юриста та її спрямованість щодо створення оптимальних умов для юридичної діяльності.
13. Особливості здійснення юридичної праці, їх врахування в її організації. Профілактика як правове виховання громадян.
15. Види профілактичного впливу та характеристика їх основних впливів.
16. Психологічні чинники здійснення засвідчувальної діяльності.
17. Юридична діяльність, яка визначається системою взаємозв’язків людина – людина.
18. Особливості юридичної діяльності як представника критичних професій.
19. Психологічні чинники юридичної діяльності, їх взаємодіяв системі людина – право.
20. Чинники, що зумовлюють виникнення в суб’єкта юридичної діяльності специфічних станів психологічної напруженості.
21. Підвищена відповідальність і необхідність невідкладного вжиття заходів.
22. Стресогенний характер юридичної діяльності.
23. Психологія юридичної діяльності.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
99
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Детермінанти діяльності та поведінки людини як особистості.
2. Діяльність та її психологічна структура.
3. Активність і саморегулювання як основні характеристики діяльності та поведінки людини.
4. Спільна діяльність як взаємодія.
5. Основні різновиди діяльності.
6. Особливості творчої діяльності особистості.
7. Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності.
8. Операційна підсистема діяльності.
9. Інформаційна підсистема діяльності.
10. Регуляторна система діяльності.
11. Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність.
12. Соціально-психологічні основи юридичної діяльності.
13. Класифікація видів діяльності за суб’єктом.
14. Змістовна психологічна структура професійної діяльності юриста.
15. Психологічна характеристика праці юриста. Короткі юридичні про- фесіограми.
16. Психологія слідчої діяльності.
17. Психологічні особливості юридичної діяльності.
18. Розслідування в професійній діяльності юриста.
19. Психологія допиту.
20. Організаційно-управлінська підструктура професійної діяльності юриста.
Питання для самоконтролю
1. Що є джерелами активності живої істоти
2. З яких компонентів складається діяльність як система
3. Що таке потреби як форми психіки
4. Що таке мотиви як форми психіки
5. Чим потреби відрізняються від мотивів
6. Що таке інтереси як рушійні сили людської діяльності
7. Чиє різниця між мотивацією і мотивуванням у діяльності людини
8. Які існують психологічні рівні регуляції дій
9. Що таке індивідуальний стиль діяльності ?
10. Які існують психологічні критерії визначення професійної придатності особистості
11. Які Вам відомі види здібностей
12. Як довідатися про наявність здібностей
13. Як людина може сприяти розвитку своїх здібностей

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
100 14. За якими вимогами визначаються здібності до професійної діяльності юриста
15. За якими психологічними властивостями особистості можна оцінювати здібності до юридичної діяльності
16. Якими основними та допоміжними різновидами представлена психологічна структура юридичної діяльності
17. З яких елементів та етапів складається планування юридичної діяльності. Пізнання яких елементів комунікативної діяльності дозволяє більш повно вивчати особливості комунікації в юридичній галузі
19. Які психологічні чинники слід враховувати при здійсненні засвід- чувальної діяльності
20. Які особливості притаманні юридичній діяльності як критичній професії
Тестові завдання для перевірки знань
1. Психологічна структура юридичної діяльності представлена такими основними її різновидами а) пізнавальною б) конструктивною в) комунікативною г) ідеологічною д) організаційною.
2. Психологія юридичної діяльності – це галузь науково-практичного знання про психологічні закономірності діяльності юриста а) в умовах конфлікту б) у сфері правоохоронних відносин в) у зв’язку з судочинством гу сфері суспільних відносин.
3. Юридичній діяльності притаманні такі особливості а) високий рівень регламентованості б) реалізація контролю за виконанням законів в) продуктивний характер г) тісний зв’язок з рівнем моральності д) обумовленість успішності рівнем інтелекту.
4. Чим пояснюється той факт, що юридичну діяльність відносять до критичних видів діяльності а) екстремальними ситуаціями б) стресогенними умовами в) домінуванням негативних емоцій

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
101 г) підвищеною відповідальністю за прийняті рішення д) дефіцитом часу
5. Які різновиди діяльності розрізняються за профілем а) правотворча; б) слідча в) правоохоронна г) правозастосувальна?
6. Які види діяльності називають допоміжними а) комунікативну б) пізнавальну в) організаційну г) профілактичну д) засвідчувальну?
7. Складові юридичної діяльності а) суб’єкт діяльності б) об’єкт діяльності в) наявність специфічних умов діяльності г) конкретні засоби і методи досягнення мети д) спільні домовленості.
8. Різновидності діяльності за суб’єктами її реалізації а) оперативно-розшукова діяльність б) слідча діяльність в) прокурорська діяльність г) адвокатська діяльність д) правозастосувальна.
9. Планування як основний зміст конструктивної діяльності може бути а) планування самоконтролю б) організаційне в) орієнтовне г) планування виконання д) системне.
10. Види профілактичного впливу а) вплив при проведенні дізнання б) вплив в установах виконання покарань в) впливу трудових колективах г) переконання д) соціальний вплив.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
102 11. Хто є об’єктом юридичної діяльності а) особи, що перебувають у конфліктних відносинах б) особи, що порушують правові норми в) носії інформації г) постраждалі д) суб’єкти різних видів діяльності
12. Чинниками психологічного характеру для юридичної діяльності є а) наявність владних повноважень б) суворе правове регулювання в) наявність ризику г) багатозначність службових ситуацій.
13. Вимоги до умінь і навичок професійної діяльності юриста – це ... а) наявність і використання різних технік спілкування б) оперативність в) інформованість г) різноманітність.
14. Для юридичної діяльності характерно а) дефіцит часу б) підвищена відповідальність за прийняті рішення в) домінування негативних емоцій г) різноманітність.
Додаткова література для самостійного опрацювання
1. Бандурка А. М. Юридическая психология : учебник / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Харьков, 2002.
2. Бедь ВВ. Юридична психологія : навчальний посібник / ВВ. Бедь. – К, 2002.
3. Васильев В. Л. Юридическая психология : учебник / В. Л. Васи- льев. – М, 2003.
4. Еникеев МИ. Юридическая психология : учебник для вузов / МИ. Еникеев. – М, 2003.
5. Коновалова В. О. Юридична психологія : підручник / В. О. Конова- лова, В. Ю. Шепітько. – К, 2004.
6. Леонтьев АН. Деятельность. Сознание. Личность / АН. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – С. 82.
7. Ратінов А. Р. Судова психологія для слідчих / А. Р. Ратінов. – М,
1967.
8. Романов ВВ. Юридична психологія : підручник / ВВ. Романов. – К, 2000.
9. Шиханцов Г. Г. Юридическая психология / Г. Г. Шиханцов. – М,
2003.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
103
Семінарське заняття 7
Психологія непроцесуальної (оперативно-розшукової,
управлінської та ін.) та процесуальної (слідчої, судової,
адвокатської та ін.). Слідча діяльність. Судова психологія
План
1. Функціонально-психологічний аналіз слідчої діяльності (психологічна характеристика пошукових і комунікативних слідчих дій.
2. Психологічна структура адвокатської діяльності.
3. Психологічна підготовленість адвоката.
4. Психологічні аспекти захисної промови адвоката, прокурора.
Методичні вказівки
Слід відзначити, що діяльність з розслідування злочинів (слідча діяльність) як різновидність юридичної – це цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та непрямими доказами. Її психологічна структура може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчува- льної) різновидів діяльності. Ці складові є у всіх видів юридичної діяльності, тільки їх співвідношення може бути різним. Пізнавальна
діяльність слідчого – це пошук, сприймання, аналіз та узагальнення інформації, за допомогою якої встановлюється істинне знання щодо конкретної кримінальної справи. Конструктивна діяльність слідчого складається з відібрання та композиції зібраного доказового матеріалу відновлення події злочину за матеріальними та ідеальними слідами) і планування розслідування (планування змісту майбутньої діяльності, тобто визначення предмета та заходів розслідування планування організації перевірки версій планування системи та послідовності власних дій планування системи та послідовності дій інших учасників процесу розслідування. Комунікативна діяльність слідчого – це процес встановлення та підтримання психологічного контакту з різними категоріями учасників процесу розслідування, а також здійснення на них психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації про подію злочину. Організаційна діяльність слідчого – це реалізація системи слідчих дій для одержання доказової інформації координація зусиль працівників правоохоронних органів, які беруть участь у процесі розслідування злочину формування технічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи при проведенні окремих слідчих дій. Профілактична діяльність слідчого полягає у виявленні причин та умов, що сприяють злочинності здійсненні психологічного впливу нарізні категорії учасників розслідування з метою корекції їх небажаної позиції чи поведінки. Засвідчувальна діяльність

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
104 слідчого – це надання всієї одержаної інформації у спеціальних, передбачених законом формах (протокол, постанова тощо.
Функціонально-психологічний аналіз слідчої діяльності здійснюється завдяки визначеній послідовності дій. Реальна ситуація злочину, як правило, визначається високим ступенем складності та невизначеності. Тому, плануючи процес розслідування, слідчий зосереджується не на реальній ситуації, а на її інформаційній моделі. Таким модельним уявленням і постає слідча ситуація – динамічна інформаційна система, що відображає, з різним ступенем адекватності, багатоманітні логіко-пізнавальні зв’язки між встановленими іще невстановленими обставинами, тактико-психологічні відносини учасників (сторін) кримінального судочинства, а також організаційно-управлінську структуру та рівень упорядкованості процесу розслідування. Співвідношення між компонентами реальної ситуації та модельного її уявлення достатньо складне та неоднозначне об’єктивно складна ситуація правильно відображена в складній слідчій ситуації об’єктивно складна ситуація неадекватно відображена як проста слідча ситуація об’єктивно проста ситуація неадекватно сприймається як складна слідча ситуація об’єк- тивно проста ситуація правильно усвідомлюється як проста слідча ситуація. Зазначеними співвідношеннями зумовлені можливі помилки в орієнтації вже на початкових етапах розслідування. У психологічному плані слідча ситуація є проблемною ситуацією, що детермінує всю пізнавальну активність слідчого. Функціональним центром пізнавальної діяльності слід вважати вирішення різноманітних мисленнєвих завдань, що поділяються на два основні різновиди ідеальні та реальні. Ідеальні завдання – це слідчі версії, що висуваються після збору первісної інформації та становлять собою різнорівневі моделі. Ідеальне мисленнєве завдання, як часткова версія, спрямоване на організацію конкретних інформаційно-пошукових дій.
Перший тип завдань визначає дії по знаходженню не стільки самої інформації, скільки надійного її джерела. Вихідна умова цього типу завдань міститься в проблемній слідчій ситуації як джерелі первісної інформації щодо, щонайменше, факту злочину (місто події, свідки, потерпілі, речові докази. Психологічна характеристика інформаційно- пошукових слідчих дій містить психологічні чинники огляду місця події, аналіз психологічної сутності пред’явлення свідчень для впізнання, зокрема урахування психологічних чинників відтворення обстановки й обставин події, психологічні особливості проведення обшуку, психологічну характеристику інформаційно-комунікативних слідчих дій, психологічні особливості допиту, психологічні аспекти очної ставки
ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
105
Другий тип завдань розподіляється на декілька підтипів а) завдання щодо обрання ефективної слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу для одержання доказової інформації б) завдання щодо системи слідчих дій та оперативно-розшукових заходів в) завдання щодо структури організації слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (їх планування і реалізація.
Третій тип завдань спрямований на координацію дій при розслідуванні злочинів. Координація – узгоджена система дій, спрямованих на досягнення мети в слідчій діяльності, пов’язана з концентрацією окремих дій та їх взаємообумовленістю. Вона об’єднує зусилля декількох осіб чи відомств.
Четвертий тип завдань передбачає економізацію процесуальних зусиль і визначення термінів діяльності. Слідчому надані певні процесуальні засоби знаходження, фіксації та дослідження доказів, процесуального примусу тощо. Одночасно висуваються досить жорсткі вимоги щодо термінів як всього розслідування, такі окремих слідчих дій. Зміст п’ятого типу завдань – профілактична діяльність слідчого, що має наметі, з одного боку, встановлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, аз іншого – здійснення заходів, спрямованих на їх ліквідацію. У процесі розслідування злочину бере участь цілісна особистість слідчого з притаманними їй структурними компонентами, а саме рівень моральних якостей, принципів і цінностей рівень інтелектуально- пізнавальних якостей характерологічні властивості психофізіологічні якості.
Професіограма слідчого становить собою багаторівневу ієрархічну структуру, у якій відображаються психодинамічні та індивідуаль- но-психологічні властивості й якості, що реалізуються в професійній діяльності. Вплив негативних емоційних станів може мінімізуватися раціональною організацією і виробленням індивідуального стилю діяльності, за якого недоліки компенсуються розвитком професійно важливих якостей особистості та засвоєнням ефективних методів і засобів. Аналіз
існуючих індивідуальних стилів діяльності дозволяє виділити такі типи особистості слідчого
1 тип – слідчий-організатор. Уміло розподіляє повноваження, легко встановлює міжособистісні контакти, успішно керує діями слідчо- оперативної групи.
2 тип – слідчий-мислитель. Несхильний до керівництва, продуктивно генерує версії, є професіоналом в оцінці інформації по справі, віддає перевагу самостійній, інтелектуально-насиченій праці, володіє розвиненим продуктивним мисленням та уявою.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
106 3 тип – слідчий-комунікатор. Легко встановлює і підтримує соціальні контакти, у процесі розслідування основну увагу приділяє комунікативним слідчим діям (допит, очна ставка.
4 тип – слідчий-слідопит. У структурі професійних якостей домінують інформаційно-пошукові, зокрема високий рівень спостережливості. Схильний працювати за гарячими слідами, володіє широкими криміналістичними пізнаннями.
Функціонально-психологічна структура слідчої діяльності представлена інформаційно-пошуковими та інформаційно-комунікативними слідчими діями. Інформаційно-пошукові – це дії, основу яких становить інформаційний пошук та оперування інформацією щодо події злочину огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та обставин події, обшук інформаційно-комунікативні – група слідчих дій, що базуються на комунікативній діяльності, тобто здійснюються в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками процесу розслідування допит, очна ставка. Для з’ясування психології адвокатської діяльності як різновидності юридичної потрібно розглянути питання щодо психологічної структури адвокатської діяльності, зокрема з’ясувати психологічну підготовленість адвоката, а також психологічні аспекти захисної промови адвоката. У психологічній структурі адвокатської діяльності, які в юридичній діяльності, виділяють такі різновиди (структурні компоненти 1) пізнавальна) комунікативна, 3) організаційна, 4) конструктивна, 5) профілактична (виховна, 6) засвідчувальна. В адвокатській діяльності кожен із зазначених різновидів (компонентів загальної структури) може поставати як самостійний елементу тісному взаємозв’язку з іншими видами, або як допоміжний, забезпе- чуючий. Кожен із них може бути складовою частиною психологічної структури будь-яких видів діяльності людини, специфіка ж адвокатської діяльності визначається саме змістовними її характеристиками. Виходячи з цього, можна говорити про виняткове положення адвокатури в кримінальному процесі. Захисник – самостійна і незалежна процесуальна фігура. Законодавець визначає обов’язки захисника (зокрема використовувати всі зазначені в законі методи і засоби для з’ясу- вання обставин, що виправдовують звинуваченого чипом якшують його відповідальність надавати звинувачуваному необхідну юридичну допомогу) і визнає певну однобічність діяльності адвоката, звільняючи його від пошуку небажаних для підзахисного обставин. Разом з тим значна кількість питань адвокатської діяльності та відносини, що при цьому виникають, неврегульовані нормами права. Це потребує

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
107 цілеспрямованого і систематизованого підходу до формування психологічної культури захисника. Формування професійної майстерності адвоката відбувається під впливом багатьох чинників (соціально-економічних, організаційних, соціально-психологічних та ін.), серед яких провідне місце належить професійному навчанню та психологічній підготовці. Результатом психологічної підготовки є психологічна підготовленість, що складається з 1) загальної психологічної культури (знання психологічних законів і закономірностей, що можуть бути використані адвокатом розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості 2) спеціальної психологічної підготовленості (комунікативна майстерність, вміння та навички пошуку і цільового використання психологічної інформації з метою захисту.
Прокурор – державна посадова особа, покликана здійснювати вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами держави, посадовими особами, громадськими організаціями та громадянами. Як державний обвинувач, виступаючий у суді прокурор обвинувачує від імені держави і народу, являючи собою соціальну більшість. Це вимагає від прокурора ретельного аналізу доказів у справі, об’єктив- них висновків у результаті цього аналізуй уміння висловлювати вимоги справедливого вироку словами, зрозумілими народу, від імені якого прокурор виголошує промову. Тому важливими є пізнавальна і комунікативна діяльності. Діяльність прокуратури багатогранна. Жодне порушення закону неповинне залишатися без реагування збоку прокуратури, що покликана забезпечувати дотримання законів на доручених їй ділянках роботи. Підтримуючи державне обвинувачення в суді, прокурор однаковою мірою може й обвинувачувати, і відмовитися від обвинувачення у випадку його непідтвердження (відсутності переконливих доказів. У нього один критерій виступати з позиції закону. Законне повинен бути порушений ні стосовно потерпілого, ні стосовно до підсудного, і потрібно точно дотримуватися встановленої законом процедури розгляду справи.
Реконструктивний (конструкційний) аспект діяльності прокурорських працівників полягає в умінні розкрити причини досліджуваних явищ, передбачити наслідки цих причин, встановити істину. Для цього необхідно володіти здатністю проникнути в сутність фактів, зрозуміти зміст того, що відбувається, передбачати можливі найближчі та віддалені, прямій опосередковані результати і наслідки (критичність

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
108 охопити широке коло питань і фактів, спираючись на знання з різних галузей права і практики (обґрунтованість); мобілізувати професійне мислення в складних умовах (наполегливість, цілеспрямованість оперативно вирішувати завдання, оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів (гнучкість самостійно ставити цілі та завдання, знаходити відповідне рішення безсторонньої допомоги (самостійність, відповідальність. Для прокурора вміння донести свої думки так само важливе, як уміння мислити, а уміння слухати не менш важливе, ніж уміння говорити.
Комунікативний і засвідчувальний аспекти діяльності прокурорських працівників виявляються в умінні встановлювати контакти з аудиторією в суді за допомогою використання усного професійного мовлення. Мовлення прокурора повинне відрізнятися переконливістю аргументації, об’єктивні- стю, повнотою і всебічністю огляду проблеми, сприяти встановленню істини в справі слухати і чути, аналізувати і зважувати факти та повідомлення робити висновки в результаті скрупульозного аналізу доказів зрозумілими словами висловлювати вимоги справедливого вироку в суді письмово, на професійному рівні, оформлювати документи. Уся поведінка прокурора як представника держави повинна бути підкорена моральній самодисципліні неприпустиме його зневажливе чи глузливе ставлення до кого б не було, суперечки з членами суду чи адвокатами. Усім має бути очевидним, що його інтереси – це інтереси суспільства. У сфері професійних цілей і прийняття рішень у прокурора домінують такі завдання, як покарання злочинців і захист потерпілих, боротьба за справедливість, контроль за дотриманням закону, захист інтересів громадян і держави. До практичних дій прокурора можна віднести підготовку промови, роботу з документацією, ведення допиту особина судовому засіданні, дискусію з адвокатом, вивчення висновків експертів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал