Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка8/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

особливостей, а класифікація поділяє злочинців на групи за певною одиничною, індивідуальною ознакою. Класифікація передує типології. У науковій і навчальній літературі наводяться різні класифікації злочинців за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта) – чоловіки, жінки, неповнолітні різноманітні вікові категорії, зокрема і понад 50 років з початковою, середньою, вищою освітою

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
81 за ознаками соціального становища іроду занять – робочі, службовці, працівники сільського господарства, військовослужбовці, працівники сфери торгівлі, приватні підприємці, студенти, фермери, безробітні, пенсіонери за ознаками місця проживання і тривалості проживання – житель міста, селища міського типу, села місцевий житель, мігрант, переселенець за інтенсивністю і характером злочинної діяльності – повторність, рецидив (спеціальний або особливо небезпечний, у складі групи чи організованого злочинного угруповання за станом особи в момент вчинення злочину – у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, під час відбування покарання у виправно-трудовій установі тощо за видами вчиненого злочину – злодії, грабіжники, вбивці, вал- тівники, хулігани, хабарники тощо. Наведені класифікації невичерпні, оскільки злочинців можна класифікувати й на інших підставах. У кримінологічній літературі наводяться різні варіанти типології особи злочинця, що поділяються на групи залежно від критерію типо- логізації. Так, наприклад, розрізняють три групи типології.
До першої групи належить типологія, у якій злочинці диференціюються залежно від характеру особистісно-мотиваційних властивостей, що виявляються у вчиненому злочині. За цим критерієм розрізняють особливо небезпечних, насильницьких, корисливих осіб, які вчинили злочини проти суспільного порядку, необережних.
Друга група об’єднує типологію, у якій злочинці розподіляються за характером взаємодії криміногенної особи з різним ступенем вираження, за ситуативними факторами вчинення злочину або залежно тільки від ступеня вираження криміногенних викривлень особи. Прикладом такої типології можна вважати варіант, запропонований для неповнолі-
тніх злочинців, коли розрізняють два основних типи: криміногенний і
випадковий. У свою чергу, криміногенний тип поділяється натри підтипи послідовно криміногенний ситуаційно-криміногенний; ситуаційний.
До третьої групи входить типологія, де критерієм типологізації є соціальна спрямованість особи злочинця. Одним із варіантів такої типології є розподіл злочинців за співвідношенням негативної й позитивної спрямованості особи. Остання типологія передбачає виділення таких типів, як
професійний тип – найнебезпечніший тип особи, до якого належать професійні злочинці й особливо небезпечні рецидивісти.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
82 Спрямованість особи деформована і репрезентується у вигляді негативної спрямованості. Вирізняється правовим нігілізмом, низькою загальною і моральною культурою, антисуспільною установкою. Для цього типу характерний внутрішній потяг до вчинення повторних злочинів і створення власними зусиллями ситуацій, що сприяють вчиненню злочинів
звичний тип – для особи характерна значна деформація структури соціальної спрямованості, позитивний компонент слабкий, а соціально-психологічні властивості нестійкій суперечливі. Вирізняється низьким рівнем правосвідомості, відсутністю чітких меж між моральним і аморальним, поняттями можна тане можна. Від професійного типу відрізняється тим, що використовує життєві ситуації, але неактивний у самостійному створенні таких ситуацій. До цього типу належать особи, що вчиняють повторні злочини, зокрема й рецидивісти
нестійкий тип – для особи нехарактерні наявність стійких і значних деформацій структури спрямованості особи. Компоненти негативної та позитивної спрямованості приблизно однакові, що однаковою мірою може спричинити як до послаблення, такі до підсилення криміногенності. Між злочином і особою завжди є привід, особистісна інтерпретація якого може або призвести до вчинення злочину, або ні. До вчинення злочину така особа може вчиняти різні правопорушення або аморальні дії
необережний тип – у соціальній спрямованості цього типу переважає позитивний компонента негативна спрямованість мінімальна. Для цієї особи характерне легковажне ставлення до соціальних норм, що регулюють поведінку в суспільстві. Може вчиняти, як правило, нетяжкі злочини як умисно, такі з необережності
випадковий тип – особа характеризується позитивною соціальною спрямованістю, без деформації збоку негативного компонента, має стійкий рівень правосвідомості, злочини вчиняє лише через тиск критичної життєвої ситуації. Це, як правило, злочинні дії, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, що викликаний неправомірними діями потерпілого, або з перевищенням меж необхідної оборони.
Злочинна група – це така мала група, яка характеризується чисельністю її членів, організованістю та структурованістю, спільними ціннісними орієнтаціями та груповими нормами, стосунками між її членами та змістовністю спільної діяльності. До нижньої межі чисельності злочинної групи, яка визнана кримінальним законодавством у Ч. 1

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
83
Ст. 28 КК України, належать два і більше виконавця, а в Ч. 3 цієї статті зазначається край організованої злочинної групи – три і більше, а в Ч. 4 – злочинної організації – так само три і більше. За складом групи характеризуються такими параметрами, як вік, стать, національність, кримінальний досвід тощо. Більшість кримінальних груп складаються з дорослих людей і молоді. Середній вік таких груп становить 20–40 років. Структура злочинної групи – одна з найбільш головних характеристик і може бути описана за допомогою соціометрії, ролей та організаційного підходу. Соціометрична структура групи дозволяє визначати статус (авторитет) кожного члена групи, виходячи з тих переконань, які віддають кожному з них її члени. Соціометричний підхід використовують при описі груп кількістю до 20 чоловік. Ролева структура характеризує членів групи виходячи з тих неофіційних функцій, які вони виконують. Організаційна структура припускає наявність поширених, багатофункціональних та ієрархічно взаємозв’язаних підрозділів.
Організовані злочинні групи – це чисельне злочинне співтоварис- тво, яке поєднує у своїх рядах десятки та сотні осіб, активно займаються злочинною діяльністю. В основі формування організованих злочинних груп знаходяться два принципи територіальний та етнічний. Територіальні злочинні групи створюються в мікрорайоні, місті, регіоні. Такі угруповання мають назви команда ”, бригада і мають чітку структуру та сувору дисципліну. До структури таких злочинних товариств входять лідер (авторитет, збирачі податі, бійці. Аналогічну структуру має й етнічно організована злочинна група. Але її особливість полягає втому, що найбільш важні посади займають представники відповідного етносу.
Масовидні форми прояву активності потрібно поділяти на масо- видні явища та масовидну поведінку, яка, у свою чергу, поділяється на організовану і неорганізовану. Важливо також звернути увагу, що суб’-
єктом організованої масовидної поведінки є публіка, учасники санкці- онованих мітингів і демонстрацій, які не порушують нормі правила суб’єктом неорганізованої масовидної поведінки є натовп, учасники якого знаходяться в стані емоційного збудження і готовністю до негативних дій. Натовп є соціально-небезпечним. За наявності відповідних соціальних, індивідуально-психологічних і соціально-психологічних чинників може формуватись агресивний натовп. Провокуючими агресивність натовпу є чутки. За умови виникнення певних подій і ситуацій може виникати паніка. Потрібно звернути увагу на помилки, яких припускаються працівники правоохоронних органів при взаємодії з подібними скупченнями людей, щоб найбільш ефективно впливати на ситуацію з масовидними явищами і поведінкою.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
84
Термінологічний словник
Особистість злочинця – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно-політичних, економічних і соціокультурних умов.
Просоціальна спрямованість особистості – повне прийняття особою цінностей і норм суспільства, готовність їх наслідувати та дотримуватися у своїй життєдіяльності.
Злочинна група – це неформальне антисуспільне об’єднання осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб’єктом діяльності.
Організована злочинна група – це відносно масова група стійких і керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинною діяльністю як промислом.
Масовидна форма вияву активності – це поведінка великих груп людей, що виникає внаслідок безпосередньої або опосередкованої психічної взаємодії між ними на основі загальних або схожих інтересів і регулюється лише частково соціальними нормами, або зовсім не регулюється.
Суб’єкт масовидних явищ – сукупність осіб, які не мають безпосередніх контактів між собою, але об’єднані певним загальним інтересом мода, масові міграції, релігійні уподобання та ін.).
Організована масовидна поведінка – публіка, санкціоновані мітинги та демонстрації, коли присутні дотримуються заздалегідь визначених норм, правилі керуються раціональними приписами.
Неорганізована масовидна поведінка – натовп, учасники якого знаходяться в стані емоційного збудження і характеризуються готовністю до негайної дії.
Натовп – це сукупність емоційно збуджених, найчастіше агресивно налаштованих громадян, до того ж це соціально небезпечна форма масовидної поведінки, оскільки його учасники порушують громадський порядок, створюють загрозу для громадської безпеки, можуть проявляти непокору або протидіяти законним вимогам представників влади.
Чутки – соціально-психологічний феномен, результат групової творчості, до того ж при передачі від одної особи до іншої первісна

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
85 інформація спрощується, втрачаються її незрозумілі чи неспівзвучні уявленням автора фрагменти, вона стає коротшою, але більш емоційно насиченою та фокусованою.
Питання для самостійного опрацювання
1. Психологічна структура особистості, психологічні особливості її елементів як основа поведінки.
2. Особистість злочинця та співвідношення наслідуваних (біологічних) і набутих (соціальних) властивостей. Біологізаторські концепції особистості злочинця.
3. Соціологізаторські концепції особистості.
4. Позиція сучасної психології у визнанні соціального і біологічного в людській природі.
5. Три основні рівні особливостей особистості антисуспільної спрямованості поведінки.
6. Типологія злочинців за психологічними особливостями, що скоїли насильницькі та насильницько-корисливі дії.
7. Спрямованість якнайвищий елемент структури особистості правопорушника, її динамічна підструктура.
8. Різні види спрямованості, типологія злочинців.
9. Елементи структури конкретного злочину й етапи формування злочинної поведінки.
10. Вплив структурних елементів особистості та способу життя на процес формування злочинної поведінки.
11. Поняття про поведінку і злочинну поведінку.
12. Соціальні ролі, потреби як основи поведінки та їх взаємозалежності.
13. Інтерес як крок від потреби до поведінки. Мотиви як обґрунтування рішення, їх групи. Привід як причина виникнення мотиву, стимулі мотивація.
14. Намір як мисленнєвий образ дії, цілепокладання, мета, прийняття рішення та його структура.
15. Безпосереднє вчинення злочину як завершальний етап психологічної структури злочинної поведінки.
16. Суб’єкти небезпечних злочинних дій як носії свідомості, волі, що породжують відповідальність.
Теми рефератів, доповідей і повідомлень
1. Психологія підозрюваного, злочинця.
2. Біосоціальні фактори в детермінації злочинної поведінки.
3. Різновидності злочинів та їх характеристика.
4. Психологічні особливості окремих категорій злочинців.
5. Психологія неповнолітніх і потерпілих.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
86 6. Психологія злочинних групі організованої злочинності.
7. Психологія організованої злочинності.
8. Психологія затримки підозрюваних.
9. Психологічний аналіз злочинної діяльності.
10. Психологічна структура злочинця.
11. Злочинна поведінка та механізми її формування.
12. Психологічна характеристика екстремальних ситуацій у правоохоронній діяльності.
13. Змінені стани свідомості та їх вплив на злочинність.
14. Психологія розслідування злочинів.
15. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі.
16. Психологія допиту осіб, що мають відношення до злочину.
17. Біологізаторські концепції особистості злочинця.
18. Соціологізаторські концепції особистості злочинця.
19. Поняття злочинної групи та її психологічна характеристика.
20. Психологічні особливості різновидів злочинних груп.
21. Психологічні аспекти організованої злочинності.
Контрольні питання
1. Як співвідноситься соціальне і біологічне в розвитку особистості
2. Які основні ідеї щодо особистості розробили представники класичної психології
3. Що таке індивід, людина, особистість, індивідуальність,
“суб’єкт”?
4. У чому проявляється індивідуальність людини
5. Чому особистість вважається складною системою систем
6. Які існують теорії особистості в зарубіжній психології
7. Які основні положення про особистість містяться в концепціях вітчизняної класичної психології
8. Які компоненти становлять структуру темпераменту
9. Які Вам відомі типи темпераменту
10. Які компоненти становлять характер людини і яким він буває
11. Які Вам відомі типи характеру
12. Що вивчає кримінальна психологія
13. Дайте визначення особистості злочинця й розкрийте її психологічну структуру.
14. Охарактеризуйте ціннісно-орієнтаційну й стереотипізовану поведінкову схему особистості злочинця.
15. Що таке злочинне поводження Які біологічній соціальні фактори його зумовлюють

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
87 16. Що лежить в основі кримінально-психологічної класифікації особистості злочинців
17. Охарактеризуйте насильницький тип злочинця.
18. Подайте психологічні особливості корисливого типу особистості злочинця.
19. Охарактеризуйте психологічні особливості злочинців-професіона- ліві рецидивістів.
20. Розкрийте психологічні особливості осіб, що зробили необережні злочини.
21. Охарактеризуйте психологічні особливості неповнолітніх правопорушників. Укажіть психологічні передумови девіантного й деліквентного поводження підлітків.
23. Розкрийте механізм злочинного діяння.
24. У чому полягають психологічні особливості імпульсивних злочинних діянь
25. Що таке віктимне поводження Розкрийте психологічні фактори, що його зумовлюють.
26. Наведіть психологічну характеристику групової злочинності.
27. Що таке кримінальне середовище і кримінальна субкультура
28. Позначте типи кримінальних об’єднань і вкажіть їхні характеристики.
Тестові завдання для перевірки знань
1. Соціологізаторські концепції особистості злочинця а) теорія диференційного зв’язку Е. Сатерленда; б) теорія аномії Р. Мертона; в) аналітична психологія К. Юнга г) теорія стигматизації Ф. Танненбаума.
2. Біологізаторські концепції особистості злочинця а) антропологічна б) конституціональна в) генетична г) індивідуальна психологія А. Адлера.
3. Що є головною ознакою для визначення людини як особистості злочинця а) поведінка б) система властивостей в) скоєння протиправного вчинку

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
88 4. Що належить до психологічної структури особистості злочинця а) криміногенне сприйняття тих або інших соціальних умові ситуацій б) мотивація до злочинної поведінки в) прийнятність злочинної мети, яка визначається кримінальним способом реалізації мотивів г) можливість реалізації злочинного засобу – досягнення злочинної мети
5. Що є характерним для протиправної поведінки неповнолітніх а) делінквентність; б) динамізм психічної діяльності в) відсутність навмисних намірів г) безвідповідальність
6. Що є специфічним елементом кримінальної субкультури а) стратифікація б) адаптація в) субординація г) персоналізація
7. До структури злочинних товариств входять а) лідер (авторитет б) збирачи податі в) бійці г) друзі.
8. Злочинною групою є а) антисуспільне об’єднання; б) мала неформальна група в) певним чином об’єднана спільнота.
9. Кількість осіб в організованій злочинній групі а) 2–3; б) 1–10; в) 10–100.
10. Що є провідним чинником, який визначає злочинну поведінку а) асоціалізація; б) десоціалізація; в) ресоціалізація?
11. Що таке злочин а) вольовий акт поведінки б) закінчена діяв) вчинок

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
89 12. Чим відрізняється особистість злочинця від законослухняного громадянина а) негативним змістом ціннісно-нормативної системи б) поєднанням криміногенних за своїм значенням властивостей в) схильністю до злочину
13. Потреби злочинця обумовлюються за такими ознаками:
а) матеріально-утилітарним характером б) відсутністю правомірних умов їх задоволення в) перевищенням середнього стандарту г) нерозвинутістю соціальних потреб.
14. Причини об’єднання декількох осіб у злочинну групу а) неможливість вчинити злочин самому б) неформальні зв’язки учасників за наявності антисуспільної спрямованості в) спільність інтересів і соціальних установок г) конформізм.
15. Принципова позиція сучасної психології про домінуючі фактори особистості а) біологічні б) соціальні в) психологічні г) біосоціальні.
16. Кримінальна психологія – це ... а) галузь соціальної психології, яка вивчає психологічні особливості осіб, що скоїли злочин б) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічний механізм правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури, функціонування і розпад злочинних груп в) особлива частина загальної психології, яка вивчає психологічний механізм правопорушень і психологію правопорушників, а також закономірності функціонування і розпаду злочинних груп г) галузь юридичної психології, яка вивчає психологію правопорушників засуджених до позбавлення волі за скоєння злочину д) галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми та психологічні особливості розгляду кримінальні справу судах.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
90 17. Причини злочинності – це ... а) результат складної взаємодії особливостей особистості та середовища б) наслідки відсутності належного контролю за дітьми збоку батьків в) стан розвитку сучасної економіки в Україні г) сучасні умови розвитку демократії д) результат виховання та навчання підлітків.
18. Які два типи не належать до типів антисуспільної спрямованості особистості а) асоціальний б) антисоціальний в) кримінальний г) суспільно небезпечний д) терористичний
19. Що не входить до основних етапів механізму формування злочинної поведінки а) пошуковий б) мотиваційний в) цілепокладаючий; г) операціональний?
20. Злочинна група – це ... а) антисуспільне об’єднання трьох і більше неповнолітніх для ско-
єння злочину б) державне об’єднання двох чи більше осіб для отримання прибутку шляхом здійснення кримінальної діяльності в) недержавне об’єднання трьох чи більше підприємств для розвитку своєї справи г) об’єднання трьох або більше осіб для спільного скоєння злочинів д) антисуспільне неформальне об’єднання двох або більше осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб’є- ктом цього виду людської діяльності.
21. Що не належить до причин об’єднання декількох осіб у злочинну групу а) неможливість вчинити злочин самому б) спільність сформованих злочинних інтересів учасників групи

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
91 в) особисті неформальні зв’язки та стосунки учасників у минулому та їх характер г) прийняті в групі загальні норми поведінки, що визначають її орієнтацію на порушення закону та групову злочинну діяльність
Додаткова література для самостійного опрацювання
1. Бараненко Б. І. Психологія оперативно-розшукової діяльності : навчальний посібник / Б. І. Бараненко. – К. : ЦУЛ, 2007. – 272 с.
2. Бедь ВВ. Юридична психологія : навчальний посібник / ВВ. Бедь. – Львів : Новий Світ – 2000, 2004. – 376 с.
3. Іванов В. М. Юридична конфліктологія : навчальний посібник / В. М. Іванов. – К. : МАУП, 2004. – 224 с.
4. Коновалов В. Е. Правовая психология : учебное пособие для юри- стов / В. Е. Коновалов. – Харьков : Основа, 1990–1991. – 198 с.
5. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методо- логические и теоретические проблемы / М. В. Костицкий. – К. : Вища школа, 1990. – 259 с.
6. Сабуров АС. Юридична психологія : навчальний посібник / АС. Сабуров. – К. : ТП Прес, 2003. – 208 с.
7. Юридична психологія : підручник. – К. : КНТ, 2007. – 360 с.
Семінарське заняття 6
Психологія діяльності та характеристика
юридичної психології
План
1. Психологія діяльності, її сутність функції, різновидності та структура. Психологічна структура діяльності юриста.
3. Складові юридичної діяльності.
4. Соціально-психологічна характеристика юридичної діяльності.
Методичні вказівки
Діяльність особистості – це взаємодія конкретної людини зоб єк- тивною дійсністю, у процесі якої вона прагне досягти поставлених цілей, специфічно людська, регульована, свідома активність, породжувана потребами і спрямована на пізнання й перебудову зовнішнього світу і самої людини. При вивченні діяльності особистості потрібно враховувати, що людина в силу соціальної природи завжди йде вперед на шляху розвитку, а не повторює цикли життя, як це відбувається в тваринному світі. У психологічному відношенні життєвий шлях конкретної людини не повторює життєвого шляху всіх попередніх поколінь людей. Відповідно до цього психологія вивчає основні види людської діяльності в

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
92 плані їх розвитку протягом життя конкретної людини. До основних видів діяльності людини належать праця, навчання, гра.
Діяльність – складне явище з певною сукупністю елементів, які пов’язані між собою й утворюють цілісність, єдність. Така сукупність має назву система. Кожна система характеризується передусім структурою, тобто сукупністю взаємопов’язаних елементів, що становлять цю систему. Психологічна структура індивідуальної діяльності містить складові, які визначають етапи самого процесу її здійснення. Спочатку, перш ніж відбувається сама діяльність, визначається ціль як уявний образ майбутнього результату діяльності, за допомогою якого суб’єкт сподівається задовольнити ту чи іншу потребу. Вона виникає через мотив, тобто внутрішню спонукальну причину дій і вчинків людини, переживання чогось особисто значущого для індивіда, або шлях вибору варіанта досягнення мети. До того ж інколи відбувається підміна понять мотив на стимул, що неправильно. Мотив – це будь-яке психічне явище, що збуджує до дії, а стимул – явище, що діє на людину і викликає відповідну реакцію. Стимул може стати мотивом, але за умов, що його буде перероблено особистістю і відображено свідомістю як важливий для задоволення потреб. Через це один і той самий стимулу різних особистостей може викликати різні мотиви. Сам процес діяльності визначається як сукупність дій, що спрямовуються на досягнення мети або на зміну стану предмета діяльності. Кожна окрема дія, будучи складовою процесу діяльності, має таку саму структуру, які діяльність взагалі, але спрямовується на досягнення конкретної елементарної мети, або задачі. Дію взагалі потрібно розуміти як спрямований від суб’єкта до предмета зв’язок (наприклад, погляд, звернення, а діяти – це навмисно зі своєї волі змінювати стан предмета діяльності. У діяльності потрібно виділяти і предмет діяльності (дії. Це все те, нащо спрямовуються дії та перетворюються в процесі діяльності. Потрібно також виділити і результат діяльності, який характеризується двома компонентами продуктом і психічним результатом. Продукт – це те, що отримано після реалізації дії над предметом діяльності відповідно домети. Психічний результат – це нові навички, знання, навчальна компонента будь-якої діяльності людини. Позитивний психічний результат визначається відсутністю помилкових дій. Успішний результат пояснюється правильно обраними засобами діяльності. Засоби діяльності суб’єкта – це його підготовленість до діяльності, що визначається особистим досвідом, засвоєними знаннями, нормами поведінки, сформованими вміннями, навичками та звичками, а отже, можливостями
ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
93 В юридичній діяльності, як науково-прикладній галузі, вивчаються психологічні закономірності діяльності у сфері правозастосовних і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку з судочинством і заснованих на їх пізнанні вимогах до особистості фахівця-юриста. Складовими юридичної діяльності є суб’єкт і його цілі, об’єкт і специфічні умови, а також конкретні методи та засоби досягнення мети. Досягається мета за умови виявлення злочинця, його покарання, що повинно мати моральні, відновлення справедливості, і виховні наслідки. У зв’яз- ку з цим юридична діяльність розподіляється на окремі різновиди відповідно до етапів її здійснення, які відрізняються різними суб’єктами її реалізації. Так, після злочину виникає оперативно-розшукова діяльність, яка здійснюється оперативниками, оперуповноваженими. Далі надходить черга діяльності слідчого, який працює з підозрюваними. На суді виникає діяльність судді, прокурора, адвоката. Кожна з цих видів діяльності містить пізнавальну, конструктивну, організаторську, комунікативну види діяльності, які потребують окремої характеристики. Крім вказаних основних, виділяють також допоміжні – профілактичну та засвідчувальну діяльності. Їх співвідношення різне щодо професійної діяльності різних її суб’єктів. У структурі оперативно-розшукової діяльності більше переважає пізнавальна конструктивна діяльність, у роботі слідчого – організаційна, у діяльності прокурора зовні діяльність виглядає як комунікація. Всебічний розгляд юридичної діяльності, психологічних особливостей праці юриста дозволяє побачити в цій галузі найбільш важливі напрямки, намітити шляхи підвищення ефективності трудових витрат працівників правоохоронних органів, більш якісно проводити оцінку та відбір осіб, що бажають отримати юридичну освіту і в подальшому стати юристами. Під цим кутом зору перейдемо до більш докладного розгляду цієї проблеми. Отже, основними особливостями професійної діяльності юриста є
правова регламентація (нормативність) професійної поведінки, прийнятих рішень працівників правоохоронних органів, юридичних служб та інших юристів, що професійно беруть участь у правозастосовній діяльності
владний, обов’язковий характер професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органів
екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо тих, хто працює в органах суду, прокуратури, податкової служби та податкової поліції тощо
нестандартний, творчий характер праці юриста

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
94
процесуальна самостійність, персональна (для багатьох підвищена) відповідальність юристів, що працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах.
правова регламентація професійної діяльності юриста.
Правозастосовна діяльність працівників державно-правових структур різного посадового становища досить чітко регламентована. Відступ від своїх службових обов’язків, порушення юристом посадових повноважень розглядаються як порушення закону, свідчить, перш за все, про низький рівень його професійної компетентності. Ця обставина формує прагнення суворо дотримуватися правових норм, впливає на поведінку, спрямованість особистості. Потреба додержуватись моральних, правових норм є однією з провідних, яка домінує серед інших соціально значущих потреб, що впливають на правосвідомість. Все це визначає високий рівень соціалізації особистості, особливо співробітників правоохоронних органів, їх відповідальності перед суспільством, нормативності поведінки. Ця інтегративна властивість розглядається як один з головних факторів професійної придатності юриста. Особливо важлива роль правосвідомості, інсталяційні відносини юридичної фірми щодо дотримання моральних, правових норм поведінки в несподівано складних ситуаціях, які можна назвати ситуаціями або факторами професійного ризику. Розглянемо коротко деякі такі ситуації (фактори) ризику.
Владний, обов’язковий характер професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органів. Використання юристом, що працюють у правоохоронних органах, своїх владних службових повноважень нерідко істотно зачіпає інтереси громадян, юридичних осіб, організацій. Тому надання посадовим особам правоохоронних органів відповідних повноважень передбачає і розумне їх використання з урахуванням характеру вчиненого винним, ситуації, що склалася, особистості суб’єкта, щодо якого застосовуються ті чи інші заходи правового характеру. Відомо, щонайменший відступ від вимог закону щодо використання владних повноважень тією чи іншою посадовою особою може призвести до тяжких наслідків, завдати моральної шкоди, психічної травми людині та його близьким, негативно вплинути на його авторитеті репутацію серед оточуючих, сформувати спотворену думку про нього. Прийняття рішень у подібного роду ситуаціях конфліктного характеру з використанням відповідно до закону владних повноважень вимагає від юриста – співробітника правоохоронних органів – не тільки глибоких професійних знань, високого рівня професійної компетентності,

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
95 алей особливих особистісних якостей, розвиненого інтелекту, аналітичного складу розуму, здатності прогнозувати наслідки своїх рішень, емоційної врівноваженості, шанобливого ставлення до людей.
Екстремальний характер правоохоронної діяльності. Професійна діяльність юристів, а особливо тих, хто знаходиться на передньому плані боротьби зі злочинністю, уряді випадків носить вельми напружений, відповідальний характер, обумовлений виконанням великого обсягу складної, різноманітної роботи в умовах гострого дефіциту інформації та часу, активної протидії зацікавлених осіб, які ігнорують правові норми. Нерідко нервово-психічні перевантаження поглиблюються нерегулярною зміною умов праці, порушеннями звичного режиму добової життєдіяльності, вимушеною відмовою від звичного для багатьох людей відпочинку, що іноді призводить до розвитку стійких станів психічної напруженості, емоційної нестійкості, надлишкової фрустрова- ності, появі невротичних реакцій, психосоматичних функціональних розладів і різних захворювань на цьому ґрунті. Тому юристи, особливо ті, які служать у правоохоронних органах, повинні відрізнятися гарним фізичним здоров’ям, витривалістю до психофізичних перевантажень, високою працездатністю, мати високий рівень нервово-психічної, емоційної стійкості, що слід розглядати як один з найважливіших факторів їх професійної придатності.
Нестандартний, творчий характер професійної праці юристів. Одна з особливостей праці юриста полягає втому, що йому доводиться мати справу з різноманітними життєвими ситуаціями, долями різних людей, а це вимагає індивідуального, творчого підходу, уважного вивчення виниклих правовідносин. Тому юристові необхідні не тільки суто професійні правові, суспільно-політичні, алей спеціальні знання з різних галузей науки і техніки, освіти і культури, розвинений інтелект. Безмежною в пізнавальному відношенні є сфера міжособистісного спілкування з різними учасниками кримінального, цивільного процесу, а також сам процес пізнання людей, поєднання різних характерів, поглядів, вчинків.
Процесуальна самостійність, персональна відповідальність юристів, що працюють в органах прокуратури, суду, міліції тощо. Незалежність діяльності посадових осіб правоохоронних органів є одним з основоположних принципів правосуддя, згідно з яким кожен слідчий, прокурор, суддя при виконанні покладених на них обов’язків підкоряються лише закону і неповинні залежати від будь-яких місцевих впливів. Виховання юристів у дусі підпорядкування Закону формує їх правосвідомість, здатність самостійно приймати рішення, почуття персональної відповідальності за свої рішення і вчинки.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
96 В юридичній психології розглядаються питання соціально-психо- логічних особливостей правоохоронної діяльності, а також основні структурні компоненти професійної діяльності юриста такі, як управлінська та правовиховна підструктури (крім пізнавальної, конструктивної, комунікативної й організаційної. У розділі про діяльність слід розглянути і питання про психологію правознавчої діяльності, психологію правотворчої діяльності. Також пізнавальними, цікавими, важливими для майбутніх юристів є питання щодо змісту професіограм слідчого, судді, адвоката, нотаріуса, менеджера з безпеки підприємництва, приватного детектива та охоронця.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал