Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка6/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
емпатії – здатність до співпереживання, збагнення, розуміння емоційності станів іншої людини. У процесі становлення особистості важливою є проблема формування вміння управляти своїми емоціями. Можливість управління емоціями багато в чому залежить від рівня розвитку волі – особливої форми психічної активності особистості, що спрямована на подолання труднощів при досягненні поставленої мети шляхом свідомої організації та саморегуляції людиною своєї поведінки і діяльності. Воля виконує спонукальну функцію, обумовлюючи

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
56 активність людини, і гальмівну функцію, що виявляється в стримуванні небажаних проявів активності. Воля виявляється в таких якостях особистості, як цілеспрямованість (уміння людини підкоряти свої дії поставленим цілям, наполегливість (уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалої боротьби з труднощами, витримка (уміння гальмувати дії, почуття, думки, що перешкоджають здійсненню прийнятого рішення, рішучість уміння приймати і запроваджувати вжиття швидкій обґрунтовані рішення, дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам в установленому порядку, самостійність уміння не піддаватися впливам різних факторів, що відволікають від досягнення мети, діяти на основі своїх поглядів і переконань, ретельність (уміння виконувати свої зобов’язання в зазначений терміні якісно) тощо. Під час вивчення теми майбутнім юристам потрібно звернути увагу на такі питання, як різні рівні прояву афективної сфери загальний адаптивний синдромі стадії розвитку стресу, його прикмети врахування юристом при вирішенні громадсько-правових спорів негативного впливу на людину станів тривоги, страху, стресу регулятивне значення емоцій і волів самотворенні особистості. Особистість слід розглядати як складну систему, у якій диференціюються та інтегруються психічні властивості, що розвиваються в індивіді під впливом соціальних факторів в умовах здійснення ним діяльності та спілкування з іншими людьми. Тому особистість можна вважати системою системна що вказував видатний український психолог нашого часу Г. С. Костюк. Існує офіційна думка проте, що психологічна структура особистості може мати такі основні компоненти
1. Скерованість, або спрямованість, особистості, тобто вибіркове ставлення людини до дійсності. Скерованість містить у собі різні властивості, систему взаємних потреб та інтересів, практичних установок. До того жодні з компонентів скерованості домінують і мають провідне значення, тоді як інші виконують опорну роль. Домінуюча скерованість визначає всю психологічну діяльність особистості (потреби, інтереси, психологічні установки, інші властивості особистості.
2. Можливості особистості, або здібності, охоплюють ту систему здібностей, яка забезпечує успіх діяльності. Здібності взаємопов’язані та взаємодіють одна з одною. Кожний з нас має свою основну, провідну здібність і підпорядкований їй. Підпорядковані здібності підсилюють основну, провідну здатність чи талант.
3. Характер як складне синтетичне утворення, у його єдності проявляються змісті форма духовного життя людини. Хоча характер

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
57 і не відображає особистість в цілому, проте є складною системою її властивостей, скерованості й волі, інтелектуальних та емоційних якостей, типологічних особливостей, які проявляються в темпераменті. У системі характеру теж можна виокремити провідні властивості, передусім моральні якості (чутливість, черствість, потім вольові (рішучість, мужність, які забезпечують певний стиль поведінки і спосіб розв’язання практичних завдань. До речі, морально-вольові якості становлять дійсну основу характеру.
4. Темперамент утворюють властивості, які визначають динамічну сторону особистості, найбільш стійкі та постійні порівняно з іншими психологічними особливостями людини. Вони визначають швидкість виникнення психічних процесів, темпі ритм діяльності та поведінки, інтенсивність психічних процесів. Загальну психологічну активність, моторику та емоційність слід розглядати як сфери прояву темпераменту. Але потрібно зазначити, що над цими системами знаходиться са-
мосвідомість, яка постає своєрідною системою самоуправління й яка розпізнає ці системи в особистості та оцінює їх з точки зору тих вимог діяльності, яку вона самостійно обирає, якщо суспільство надає їй таке право.
Термінологічний словник
Аналізатор – складний нервовий апарат для aнaлiзy навколишньої дійсності та змін, що відбуваються всередині організму. Аналізатор складається з сприймальної частини (рецептора, провідних шляхів нервових волокон) і відповідних ділянок кори головного мозку великих півкуль.
Рецептор – периферичний відділ аналізатора, що реагує на певний вид фізичної енергії та переробляє її в певне нервове збудження (нервовий імпульс.
Адаптація – це зміна рівня чутливості аналізатора до інтенсивності подразника.
Предметність означає, що об’єкт сприймається нами як відокремлене в пpocтopi та ч фізичне тіло. Найбільш яскраво ця властивість проявляється у відокремленні фігури та фону.
Цілісність – внутрішній органічний взаємозв’язок частин i цілого в образі. Варто розглядати обидва аспекти цієї властивості а) об’єднан- ня різних елементів у цілому б) певна незалежність створеного цілого від якості його елементів.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
58
Константність – збереження постійного, незмінного сприйняття предметів при зміні їхньої освітленості, положення в пpocтopi, відстані від людини, яка сприймає.
Ілюзія – хибне, викривлене, помилкове сприйняття об’єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи.
Пам’ять – пізнавальний психологічний процес, який полягає у фіксації, збереженні та наступному відтворенні людиною її досвіду.
Моторна пам’ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення рухів та їхніх систем. Ознакою доброї моторної пам’яті є фізична спритність людини, моторність у праці, те, що називають золоті руки.
Емоційна пам’ять – цепам ять на почуття. Пережиті та збережені в пам’яті почуття постають як сигнали, які спонукають до дії або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.
Образна пам’ять – цепам ять на уявлення, картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (дотиковою, нюховою, смаковою. Образна пам’ять може досягати високого рівня як компенсаторний механізму сліпих, глухих і т. ін.
Ейдетична пам’ять (або наглядні образи пам’яті) – це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такою деталізованою наглядністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.
Запам’ятовування – процес пам’яті, спрямований на закріплення образів сприйняття, уявлень, думок, дій, переживань через встановлення зв’язків інформації з набутим раніше досвідом.
Забування – процес пам’яті, протилежний запам’ятовуванню, і виявляється він утому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюється або стає взагалі неможливою.
Поняття – це відображення загальних ідо того ж суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності.
Процес мислення – це перехід суб’єкта від наявних до нових знань.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
59
Аналіз – це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.
Синтез – це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак в єдине ціле.
Порівняння – встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності.
Абстрагування – відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення найбільш суттєвих особливостей групи предметів або явищ.
Логічне мислення – обґрунтоване, мотивоване, доказове, несуперечливе мислення, яке, виходячи з правильних вихідних позицій i суджень, за необхідності веде до правильних, об’єктивних висновків.
Інтуїтивне мислення – це таке мислення, яке протікає дуже швидко, згорнуте в часі, немає чітко виражених етапів, мінімально усвідомлюване.
Продуктивне мислення – це психологічна основа людської творчості, джерело інновацій у в сферах діяльності людини.
Мисленнєві (розумові) операції – це порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, систематизація, класифікація, узагальнення, конкретизація. Вони взаємодіють між собою, а також спрямовані на розпізнавання об’єктів і контроль за виконанням перетворюючої функції мис- леннєвої діяльності.
Наочно-дієве мислення – мислення, яке відбувається в ситуації сприймання конкретних об’єктів чи перетворення ситуації за допомогою рухового акту.
Наочно-образне мислення – мислення, у змісті якого переважають образи та певною мірою узагальнені уявлення про об’єкти.
Словесно-логічне мислення мислення з опорою на поняття, судження, що відбувається за допомогою логіки.
Творча уява створення нових оригінальних образів без опори на наявний образ предметів і явищ або їх зображення.
Відтворююча, репродуктивна уява створення образу чогось нового для людини, що спирається на словесний опис або умовне зображення цього нового (креслення, схему, нотний запис тощо.
Мимовільна уява створення нових образів, некерованих спеціально поставленою метою.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
60
Довільна уява – це уява, що проявляється в тих випадках, коли нові образи або ідеї виникають у результаті свідомого наміру людини уявити щось.
Фантазія продукт уяви, що змінює вигляд дійсності та дозволяє знайти новий погляд на вже відомі факти. Тому вона має велику художню і наукову пізнавальну цінність.
Увага – психічне явище, що виражається в зосередженості свідомості суб’єкта вданий момент часу на якомусь реальному або ідеальному об’єкті (предметі, події, способі, міркуванні тощо.
Домінанта – панівний осередок збудження, який визначає характер реакції організму вданий момент. Домінанта визначає напрям уваги.
Обсяг уваги – кількість об’єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю.
Зосередженість уваги – утримання уваги на одному об’єкті, або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.
Стійкість уваги – тривале утримання уваги на предметі чи якій- небудь діяльності.
Коливання уваги – періодичне відволікання та послаблення уваги до певного об’єкта або діяльності.
Переключення уваги – свідоме переміщення уваги з одного об’єкта на інший, пов’язане з переходом від однієї діяльності до іншої або з постановкою нового завдання.
Концентрація уваги – здатність нервових процесів обмежувати сферу свого поширення вихідним осередком виникнення концентрація свідомості на предметі сприйняття.
Емоції – це особливий клас психічних процесів, станів, явищ, що виражається у формі безпосереднього, пристрасного переживання суб’єктом життєвого змісту явищ, предметів і ситуацій для задоволення своїх потреб.
Ейфорія – це піднесено-радісний, веселий настрій, стан безтурботності, що не відповідає об’єктивним обставинам, при якому спостерігаються мімічні та загальнорухові пожвавлення та психомоторні порушення.
Почуття – це вища форма емоційного відношення людини до предметів і явищ дійсності, що вирізняється відносною усталеністю,

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
61 узагальненістю, відповідністю потребам, мотивам і цінностям, які були сформовані в процесі її особистісного розвитку.
Афект – сильний і переважно нетривалий емоційний стан, пов’я- заний із різкою зміною важливих для суб’єкта життєвих обставин супроводжується різко вираженими руховими проявами і змінами у функціях внутрішніх органів. В основі афекту лежить пережитий людиною стан внутрішнього конфлікту, породжений суперечностями між його потягами, прагненнями, бажаннями або суперечностями між вимогами, що ставляться людині, та можливостями виконати ці вимоги.
Настрій – це відносно тривалий, стійкий емоційний стан помірної або слабкої інтенсивності, що виявляється в загальному тлі психічного життя індивіда й забезпечує переважання в ньому емоцій визначеної модальності (радісний – похмурий. Настрої формуються під впливом важливих життєвих подій удач, зустрічей, прийнятих рішень тощо. На відміну від ситуативних емоцій і афектів, настрій є емоційною реакцією не на безпосередні наслідки таких подій, а на їх значення в контексті більш загальних життєвих планів, інтересів і очікувань людини.
Стрес – стан психічного напруження, що виникає в людини в процесі діяльності за найскладніших, важких умов яку повсякденному житті, такі особистих ситуаціях.
Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. На відміну від болю й інших видів страждання, що викликаються реальною дією небезпечних для існування чинників, страх виникає при їх передбаченні. Залежно від характеру загрози, інтенсивності та специфіки переживання, страх варіює в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах. У випадку, коли страх досягає сили афекту (панічний страх, жах, він здатний нав’язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія.
Депресія – афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень i загальної пасивності поведінки. Суб’єктивно людина в стані депреciї відчуває важкі, болючі емоції та переживання – пригніченість, тугу, розпач.
Фрустрація – психічний стан, що виявляється в характерних рисах переживань i поведінки, викликаних об’єктивно непереборними труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети або вирішення завдань стан краху i пригніченості, викликаний переживанням постійних невдач.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
62
Тривога – негативний емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки, а також в очікуванні несприятливого розвитку подій.
Пристрасть – це сильне, стійке, всеохоплююче почуття, що домінує над іншими спонуканнями людини та призводить до зосередження на предметі пристрасті всіх її прагнень і сил.
Потяг – психічний стан, що виражає недиференційовану, неусвідомлену або недостатньо усвідомлену потребу суб’єкта. Потяг є плинним явищем, оскільки подана в ньому потреба згасає, або усвідомлюється, перетворюючись на конкретне бажання, намір, мрію та ін.
Бажання – усвідомлене і конкретизоване прагнення певної мети, яке характеризується досить виразною усвідомленістю потреби, яка йому передувала, та шляхів і способів її задоволення.
Вольові риси – відносно стійкі, незалежні від ситуації псиxiчнi утворення. До них належать цілеспрямованість, яка визначає напрями вияву таких властивостей особистості, як сміливість, наполегливість, рішучість.
Вольове зусилля – особливий стан психічного напруження, пов’яза- ний із подоланням перешкоді труднощів.
Невроз – це набуте функціональне захворювання нервової системи, при якій відбувається зрив діяльності головного мозку без будь-яких ознак анатомічного пошкодження.
Неврастенія – це нервова слабкість як розплата за невміння долати бар’єри спілкування, і вона сама створює для людини нові ускладнення в міжособистісних стосунках.
Психастенія – це невроз нав’язливих станів, поява стійких тривожних думок, страхів.
Спрямованість особистості – сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості незалежно від ситуації характеризується інтересами, нахилами, переконаннями, ідеалами, у яких виражається світогляд людини.
Характер – це особливі прикмети, риси, котрих людина набуває в суспільстві. Таких рис психологи налічують декілька тисяч. Характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються в спілкуванні та спільній діяльності людей. Характер – це певна програма поведінки.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
63
Інтровертний тип характеру – характер, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагоджені контактів з оточуючими.
Екстравертний тип характеру – характер, якому притаманні жага до спілкування, діяльність, балакучість, поверховість.
Некерований тип характеру – імпульсивний, конфліктний, категоричний тип щодо прояву особливостей особистості.
Неврастенічна акцентуація – це домінування хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності.
Сензитивний тип характеру характеризується надмірною чутливістю, лякливістю, сором’язливістю, вразливістю.
Демонстративний тип характеру – характер, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчуття.
Задатки – це природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку людини, які становлять природну основу розвитку здібностей людини.
Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовою успішного здійснення даної діяльності.
Темперамент (лат. temperamentum – відповідне співвідношення рис) характеризує індивіда збоку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто за показниками темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, енергійності, емоційності. Психофізіологічний аналіз структури темпераменту дає змогу виділити три головних його компоненти, які проявляються в загальній активності індивіда, його емоційності.
Загальна активність індивіда – це тенденції особистості до самовираження, оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності.
Динаміка психічних явищ – це динаміка, яка актуалізується за допомогою моторики. Серед динамічних якостей рухового компонента слід виділити такі ознаки м’язового руху, як швидкість, сила, різкість, ритм амплітуди.
Емоційність як компонент темпераменту – це комплекс властивостей, що характеризують особливості виникнення, перебігу та згасання різних почуттів, афектів і настроїв.
Холеричний тип темпераменту характеризується високим рівнем нервово-психічної активності та енергії дій, різкими рухами, а також силою, імпульсивністю та яскравою виразністю емоційних переживань
ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
64
Сангвінічний тип темпераменту – темперамент, якому притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність, багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних вправах призводять до втрати необхідної зосередженості, поспіху, а іноді – до поверхневості.
Меланхолічний тип темпераменту – темперамент, який пов’я- зують з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю моторики і мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому її виявленні.
Флегматичний тип темпераменту характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутись такі негативні риси, як млявість, слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.
Самосвідомість людини – це усвідомлення людиною за допомогою мови себе самого, своїх відносин до природи ідо інших людей, своїх дій і вчинків, своїх думок, переживань і різноманітних психічних якостей. Це складний психічний процес, сутність якого полягає в сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, у в формах взаємодії з іншими людьми i в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення, а потім у розуміння свого власного Я як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів.
Самопізнання – форма пізнання людиною себе у всіх відношеннях, яка відображає реальне буття особистості та формує, крім системи знань про себе, у людини ставлення до себе.
Самоконтроль – внутрішній звіт особистості про співвіднесеність мотиву, мети дії та її ходу, усвідомлення й оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів. Механізм самоконтролю виявляється в готовності перевести дію в інше русло, внести в неї додатковi елементи.
Рівень домагань особистості – це прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.
Я-концепція – відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена, пережита як неповторна система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
65 i певним чином ставиться до себе. Я-концепція – цілісний, хоча i не позбавлений внутрішніх суперечностей cпociб оцінки власного Я, що постає як установка стосовно самого себе i має такі компоненти когнітивний, емоційний, оцінно-вольовий.
Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей i місця серед інших людей. Від самооцінки залежать відносини людини з навколишнім середовищем, стосунки з іншими людьми, вимогливість до себе, ставлення до ycпixiв i невдач.
Питання для самостійного опрацювання
1. Психіка людини та її призначення.
2. Категорії психічних явищ.
3. Закономірності процесу відчуття і його механізми.
4. Врахування особливостей відчуття в професійній діяльності юриста.
5. Сприйняття людиною світу і його види.
6. Психологічна сутність сприйняття та його властивості.
7. Помилкове сприйняття та ілюзії.
8. Уявлення як відтворююче сприйняття.
9. Врахування особливостей уявлень людини в юридичній діяльності.
10. Пам’ять та її механізми.
11. Класифікація видів пам’яті.
12. Продуктивність пам’яті та її чинники.
13. Значення пам’яті для розкриття злочину.
14. Міркування в процесі вирішення задач та їх значення для юридичної діяльності.
15. Якості мислення та їх мобілізація для інтенсифікації інтелектуальної діяльності юриста.
16. Проблема сприйняття та розуміння мовив юридичній діяльності.
17. Різновидності мови і шляхи їх ефективної організації.
18. Увага та її чинники.
19. Різновидності уваги, їх особливості та необхідність врахування в діяльності юриста.
20. Індивідуальні особливості уваги і проблеми її організації.
21. Емоції як процеси, стани та почуття як прояв стійкого ставлення до дійсності.
22. Негативні емоції в діяльності юриста і шляхи протидії їх негативним впливам.
23. Воля і контроль за поведінкою як проблема правової свідомості.
24. Значення волів діяльності юриста.
25. Значення типів темпераменту для юридичної діяльності.
26. Темпераменті спеціалізація в юридичній діяльності.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
66 27. Шляхи розслідування справи і темперамент.
28. Характері його властивості.
29. Здібності й особливості правової поведінки.
30. Спрямованість у життєдіяльності людини.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал