Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка4/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Теми рефератів, доповідей і повідомлень
1. Структура наукового пізнання в психолого-правовому дослідженні.
2. Методи наукового пізнання в юридичній психології.
3. Вимоги до наукових методів в юридичній психології.
4. Діалектичний метод в юридичній діяльності.
5. Загальнонаукові методи в юридичній психології.
6. Методи психологічного впливу на особистість в юридичній практиці. Опитування, спостереження й експеримент в юридичній психології.
8. Загальна характеристика судово-психологічної експертизи.
9. Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз. Організаційно-правові засади проведення судово-психологічної експертизи.
11. Психологія рольової поведінки в діяльності юристів, її типологія та методи оптимізації.
12. Психофізіологічні методи діагностики функціональних станів індивіда в юридичній психології.
13. Інтелектуальні психологічні тести та їх використання в діяльності юриста.
14. Анкетні тести та проведення опитування в правоохоронній діяльності. Проективні методики та їх ефективність в умовах здійснення слідчих дій.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
35
Контрольні питання
1. Які базисні елементи є методичними засадами юридичної психології. Що означають загальнонаукові принципи
3. Як можна пояснити такі принципи, як принцип розвитку, детермінізму, єдності свідомості та діяльності
4. Для яких загальнонаукових методів принципи створюють передумови. Які методи належать до загальнонаукових
6. Що означає системний метод в юридичній психології
7. Що таке структурно-функціональний метод
8. На які дві групи можна поділити методи юридичної психології
9. Які можливості у методів наукового дослідження
10. Які методи належать до методів наукового дослідження
11. У чому полягає зміст спостереження
12. Що таке експерименті його використання в юридичній психології
13. Яке значення має володіння юристом методом бесіди
14. Як здійснюється метод вивчення продуктів діяльності
15. У чому полягає метод експертних оцінок
16. Залежно від структурних складових психіки як поділяються методи впливу
17. Назвіть основні принципи юридичної психології.
18. Назвіть методи наукового дослідження і діагностики.
19. Назвіть методи психологічного впливу в діяльності юриста.
20. Чим відрізняються методи інтроспекції та самоспостереження
21. Яке значення має експеримент для проведення судово-психологіч- ної експертизи
22. Різновидністю якого методу є складання психологічного портрета злочинця
23. З’ясуйте підстави для судово-психологічної експертизи.
24. Які межі компетенції судово-психологічної експертизи
25. Назвіть види судово-психологічної експертизи.
Тестові завдання для перевірки знань
1. Назвіть психологічний методу якому дослідник сам не втручається в ситуацію, а лише чекає прояву явища, що вивчається, у поведінці а) самоспостереження б) спостереження в) експеримент г) аналіз продуктів діяльності.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
36 2. Вкажіть методи цілеспрямованого, активного і позитивного впливу на особистість а) тест б) анкетування в) корекція г) тренінг.
3. На які групи можна поділити методи юридичної психології а) математичні б) статистичні в) впливу г) діагностики
4. Як називається метод збирання фактів за спеціально створених умова) спостереження б) експеримент в) експертних оцінок г) тест
5. На яку сферу особистості не діють методи психологічного впливу а) психофізіологічну б) когнітивну в) емоційно-вольову; г) мотиваційну
6. На межі з психологією можуть призначатися такі комплексні судо- во-психологічні експертизи: а) психолого-психіатрична; б) психолого-медична; в) психолого-технічна; г) педагогічна.
Додаткова література для самостійного опрацювання
1. Андреева Г. М. Социальная психология : учебник / Г. М. Андрее- ва. – е изд. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – С. 161–165.
2. Битянова М. Р. Социальная психология / М. Р. Битянова. – М. :
Междунар. пед. академия, 1994. – С. 72–73.
3. Бурлачук В. Ф. Введение в проективную психологию / В. Ф. Бур- лачук. – К. : Ника-Центр, 1997. – С. 9–13.
4. Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. для вузов / В. Л. Ва- сильев. – М. : Юрид. лит., 1991. – С. 138–140.
5. Дулов А. В. Судовая психология : учеб. пособие. – Изд. е, испр. и доп. / А. В. Дулов. – Минск, 1975. – С. 52.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
37 6. Деркач А. А. Идеологическое воздействие: социально-психологи- ческие и педагогические аспекты / А. А. Деркач, Е. В. Селезнева. – М. : Мысль, 1985. – С. 224–229.
7. Лазурский А. Ф. Естественный эксперимент и его школьное при- менение / А. Ф. Лазурский. – Пб. : Изд-во К. Л. Риккеръ, 1918.
8. Ниренберг Дж. Читать человека как книгу : сокр. перс англ. /
Дж. Ниренберг, Г. Калерою. – М. : Экономика, 1990.
9. Пиз А. Язык жестов / А. Пиз ; перс англ. – Воронеж : Модэк, 1992.
10. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ра- тинов. – М. : Юрид. лит., 1967. – С. 41.
11. Теоретическая и прикладная социальная психология / отв. ред. А. К. Уледов. – М. : Мысль, 1988. – С. 94–95.
12. Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология : учеб. для вузов / Ю. В. Чуфаровский. – М. : Право и Закон. – С. 80–82.
13. Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику / Г. В. Щ- кине изд. – К. : Украина, 1993.
Семінарське заняття 3
Правова психологія особистості.
Психологічна характеристика правосвідомості
План
1. Правова психологія як розділ юридичної психології.
2. Особистість як об’єкт соціального впливу.
3. Нормативна регуляція та її вплив на поведінку особистості.
4. Право як форма суспільної свідомості та спосіб впливу на особистість. Психологічні аспекти правової соціалізації особистості.
6. Психологія правосвідомості, її структура і види.
7. Психологія правової поведінки та її види.
Методичні вказівки
Основними проблемами правової психології є психологія правової соціалізації особистості психологічні умови ефективності правових норм асоціальні стереотипи поведінки психологічні аспекти ефективної правотворчості. Правова психологія вивчає психологічні особливості відображення людиною правознавчих явищ в умовах нормативної регуляції поведінки і в процесі соціалізації як формування соціальної якості людини. Правовий розвиток особистості є вираженням таких проявів, яка) правові погляди б) правові відношення в) правові звички г) правові позиції д) правова поведінка. Перелічені правові категорії та правова психологія середовища стримують або стимулюють

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
38 кримінологічні передумови, які є в особистості. У свою чергу вони нейтралізуються соціалізацією особистості, що є формуванням такої структури потреб, яка відповідає інтересам даного суспільства, оволодіння особистістю еталонними зразками та нормами поведінки конкретного соціального середовища. Отже, вивчення відповідних питань є надзвичайно актуальним для забезпечення життєдіяльності суспільства. Особистість формується як соціальна якість суб’єкта, що здатний керувати своєю поведінкою завдяки своїй соціалізованій психології під впливом системи суспільних відносин, процесу засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, який здійснюється вході діяльності та спілкування, і називається соціалізація. Це особистість, яка досягла досить високого рівня соціального, морального та інтелектуального розвитку, володіє якостями, що є базисом її правомірної поведінки. Разом з тим надійні стосунки особистості з правовою системою, до якої входить її неправомірна поведінка та забезпечення правильного вирішення нею правових питань, які виникають в процесі життєдіяльності, – все це вимагає, щоб особа була розвиненою й у правовому розумінні. Крім інших форм суспільно-історичного досвіду, що засвоюється в процесі нормативної регуляції поведінки, суспільно необхідним є засвоєння норм права. Право має психологічні аспекти і психологічний зміст, тому що розкривається через поняття соціальної норми, постає як її різновидність та існує внаслідок її подання у свідомості як суспільної, такі індивідуальної, як суб’єктивної, такі об’єктивної реальності. Соціальними нормами задаються визначені форми поведінки, характер відносин, мета і засоби їх досягнення. Звідси бачимо, що соціальні норми історично мінливій у них виявляються всі суперечності суспільства. Соціальні норми регулюють поведінку людини в суспільстві. Вивчення ефективності правових норм є одним з серйозних завдань правової науки, тому що соціальні норми є важливим засобом впливу на індивіда. Розуміння законів соціального розвитку, ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів, якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян, дає змогу ліпше виявити соціально-психологічні й психологічні причини скоєння правопорушень. Оскільки правова норма завжди пов’язана з людськими стосунками, то оцінити дієвість правової норми можна лишена основі аналізу соціальних факторів, зокрема й тих, які мають психологічне забарвлення. Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють такі групи умов дієвості правових норм 1) макросоціальні умови (рівень соціально-економічного розвитку суспільства, правова система і культура,

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
39 соціальні інститути, ідеологія тощо 2) мікросоціальні умови (найближче оточення людини – формальні та неформальні малі групи
3) особистісні умови суб’єкта, який реалізує право. Розглянемо групи умов дієвості правових норм докладніше. Право як сукупність правил поведінки (норм, санкціонованих владою, здійснення яких забезпечено заходами державного примусу з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, що відповідають об’єктивним потребам суспільства та інтересам народу, буде ефективним на практиці. Суть і зміст правових норм визначаються характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства. Ефективність правових норм залежить також від політичної стабільності держави, роботи державних і суспільних інститутів, правової культури членів суспільства. Істотно впливає на реалізацію правових норм громадська думка, під якою розуміємо, виражене у формі певних суджень, уявлень і оцінок, ставлення соціальних груп до різних явищ чи проблем соціального життя, які стосуються загальних інтересів. Суспільна думка виникає як продукт усвідомлення назрілих і тих, що потребують розв’язання, соціальних проблем, які проявляються в зіставленні, а іноді й у зіткненні різних поглядів і позицій щодо правового акта (закону, який обговорюється, у схваленні, підтримці чи, навпаки, запереченні тих або інших правових норм, які приймаються законодавцями. Тому невипадково при розробці того чи іншого правового акта в Україні проводяться опитування, спрямовані на з’ясування громадської думки щодо правової норми. Завдання законодавців – виявити міру погодження з основними положеннями нормативного акта тієї частини суспільства, інтересів якої він торкається. Очевидно, що наявність погодження з правовим актом у суспільній думці, підтримка його громадянами країни створює сприятливі соціально-психологічні умови для його реалізації. І навпаки, якщо законодавці ігнорують суспільну думку, не прислухаються до неї, не враховують у своїй роботі, то прийнятий правовий акт виконуватиметься далеко не в кожному конкретному випадку. Наприклад, відсутність повних правових гарантій щодо запобігання шкоді від діяльності атомних електростанцій викликає негативну реакцію широкого загалу громадськості. Необґрунтованим юридично і несправедливим за своєю суттю є твердження, що катастрофа від ядерних реакторів є неподоланною силою, а значить, власник не зобов’язаний відшкодовувати втрати. Часом соціальні норми закріплюються в документах без будь-якого обговорення в країні. Значно впливає на дієвість правової норми престиж права в суспільстві. Високий ступінь поваги до права в суспільстві дозволяє реалізувати різні нормативні акти без суворого використання інструментів

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
40 санкцій і контролю. Повага до права, внутрішня згода з правовими вимогами і впевненість у необхідності дотримання правових норм, свідоме ставлення до них – свідчення того, що рівень правосвідомості членів суспільства досить високий. Повага до права лежить у самій суті правового виховання, мета якого полягає втому, щоб домогтися такого ставлення громадянина до правових норм держави, коли вона у своїй практичній діяльності та спілкуванні визнає особистісну цінність закону, конкретного правового припису. Значущою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості як системи ціннісного ставлення до об’єктів соціальної дійсності. В основі соціальних орієнтацій лежить сукупність потребі установок особистості, які формують схильність до певного сприйняття й оцінки дійсності. Відповідно, соціальні орієнтації є одним із джерел соціальної, зокрема й правової, діяльності особистості. У процесі взаємодії з макросередовищем, зокрема з наукою, культурою, традиціями і звичаями, людина починає так звані ціннісні відносини чи відношення значущості (здатність того чи іншого явища або предмета задовольняти певні потреби особистості.
Соціально-психологічною формою виявлення ціннісних відносин є ціннісні орієнтації. Друга група психологічних умов ефективності правових норм – мікросоціальні умови. Вони пов’язані з найближчим оточенням людини, з тими, з ким вона безпосередньо контактує (формальні малі групи – сім’я, навчальний клас, робоча бригада, співробітники відділу фірми тощо, неформальні малі групи – коло друзів, компанія відпочивальників у санаторії тощо. Основне призначення малої соціальної групи – цілеспрямоване регулювання міжособистісних відносин з метою реалізації інтересів групи. Маючи в наявності певні санкції (міри впливу, внутрішньогрупові стосунки впливають на поведінку людини. Якщо норми права схвалюються і визнаються цією соціальною групою, то її члени свідомо дотримуються правових приписів. У цьому разі ефективність правореалізації підвищується за рахунок того, що соціальні норми, які склалися, самої групи доповнюють, закріплюють правові. Можливий варіант, коли в соціальній групі офіційні правові приписи не схвалюються, виникає спокуса їх порушити, але загроза покарання змушує людей цього не робити. Дієвість правових норм знижується втому випадку, коли людина потрапляє в малу групу антисоціальної спрямованості, члени якої не визнають норм права і порушують їх у своїй життєдіяльності. Серед соціально-психологічних підтримок, які безпосередньо впливають на виконання членами такої групи правових норм, слід вказати на прояви

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
41 уваги мікрооточення до особистості правопорушника у зв’язку з його конкретними діями, а також заохочення, схвалення цих дій, чи, навпаки, їх засудження. Найбільш сильними криміногенно значущими негативними підтримками, які стимулюють антигромадську поведінку правопорушників, є алкоголізмі наркоманія. Задоволення цих викривлених потреб об’єктивно суперечить інтересам суспільства, послаблює соціально корисні зв’язки правопорушників, створює напружену мікросоціальну обстановку, часто штовхає людину на злочин. Третя група умов ефективності правових норм належить до інди- відуально-психологічних особливостей індивіда, який ухвалює рішення про правильність поведінки. Річ утому, що вибір варіанта поведінки залежить не лише від сили впливу зовнішніх обставин (макросоціальні умови, ай від особистості, зокрема від її інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей, системи потреб, нахилів, інтересів, психічного стану тощо, які є як наслідком середовища і виховання, такі особисто вроджених якостей. Мотиви правослухняної поведінки особистості різні, а саме переконаність у суспільній корисності вчинку, який здійснюється правовий обов’язок, обов’язок перед суспільством професійне почуття відповідальності практична корисність вчинку для інших людей стереотип, звична поведінка конформізм (підкорення більшості боязнь правової чи моральної відповідальності особиста користь від здійснення вчинку егоїстичні інтереси негативні мотиви (помста, ревнощі та ін.), які реалізуються правомірними засобами. Найвищим рівнем мотивації правослухняної поведінки слід вважати переконаність особистості в соціальній цінності вчинку, який здійснюється, корисного для суспільства і найближчого соціального оточення. Відповідно, дієвість нормативного акта визначається тим, наскільки він відповідає об’єктивним потребам суспільства в цілому, підтримується різними соціальними групами й якою мірою реалізується громадянином, котрий з повагою ставиться до права. Водночас вжитті нашого суспільства існують ситуації опору закону, неприйняття правових норм різними соціальними групами й окремими індивідами. Основні фактори, які зумовлюють негативне ставлення до права і його норм, поділяються на макросоціальні, мікросоціальні та особистісні умови. Макросоціальні умови – це умови, викликані кризовими явищами в суспільстві, важким матеріальним становищем більшості населення країни, його різким розшаруванням на бідних і багатих, певною криміналізацією, корумпованістю правової системи.
Мікросоціальні умови – це прагнення антисоціальних груп до влади, наявність у суспільстві соціальних груп із специфічною культурою.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
42
Особистісні умови – це неповага до основних морально-правових норм, правовий нігілізм, заперечення загальноприйнятих цінностей. Правові норми становлять зміст права як соціального явища, призначення якого полягає у відображенні системи розпоряджень, що керують соціальною поведінкою особистості. Право розглядається як єдина (неальтернативна) для конкретного суспільства сукупність норм, що закріплює вже сформовані відносини, зокрема загальнолюдські, або визнає припустимими (обов’язковими) соціально-корисні варіанти поведінки, які не мали до того масового характеру. Термін право вживається в таких значеннях
1. Здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю панівного класу або більшості народу.
2. Виборювані народом справедливі закони та соціальний лад.
3. Інтереси певної особи, суспільної групи та ін., які спираються на закон, релігійні постулати, давні звичаї тощо, обумовлені постановою держави, установи і т. под., захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось та ін.
4. Обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь. Офіційний дозвіл, допуск до виконання якихось обов’язків, до зайняття певної посади, вступу до вищого навчального закладу та ін. Наприклад,
права людини – забезпечені законом можливості мати, користуватися і розпоряджатися соціальними благами та цінностями, користуватися основними свободами у встановлених законом межах. Право вето – суб’єктивне право глави держави відмовитися підписати і ввести вдію закон, прийнятий парламентом. Право голосу – можливість брати участь в обговоренні й розв’язанні певних питань. Право власнос-
ті – право, яке охороняється державою і згідно з яким власник володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на свій розсуд.
Право першої ночі – середньовічний звичай, згідно з яким феодал міг узяти до себе дружину свого васала в першу шлюбну ніч. Право пе-
тицій – конституційне право громадян звертатися до влади з письмовою вимогою, пропозицією, скаргою. Право притулку – надання державою права в’їзду і безпечного проживання на її території іноземцям, що переслідуються за їхню політичну або наукову діяльність. Магде-
бурзьке право – феодальне правом. Магдебурга на самоврядування, що поширилося наряд міст Німеччини, Польщі, Литви та України. Існують також інші різновидності права.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
43 Право як домовленість, що виникає в правотворчості й існує об’єк- тивно, може виконати своє призначення за умови залучення його до змісту свідомості людей і набуття суб’єктивної форми існування через соціалізацію взагалі та правову соціалізацію зокрема, що можуть здійснюватись як цілеспрямовано, такі стихійно. У широкому розумінні поняття соціалізація використовується для визначення процесу, у якому людська істота з певними біологічними задатками набуває соціально-психологічних властивостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві. Теорія соціалізації покликана визначити, під впливом яких соціальних факторів виникають та усталюються ті чи інші особливості особистості, механізм цього процесу та його наслідки для суспільства. У вузькому розумінні соціалізація розглядається як процес, що забезпечує входження людини до тієї чи іншої соціальної групи або спільноти. Формування людини як представника групи, тобто носія її цінностей, норм, установок, орієнтацій, передбачає вироблення в неї необхідних для цього властивостей і здібностей. Соціалізація є двостороннім процесом, який містить у собі, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду (як соціальне середовище впливає на людину за рахунок її входження в систему соціальних зв’язків), аз другого – відтворення соціального досвіду (як сама людина впливає на середовище за рахунок власної діяльності. Важливо підкреслити, що людина непросто засвоює соціальний досвід, ай перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації. Соціалізація є одним із провідних процесів формування особистості. Цей процес здійснюється за допомогою соціальних механізмів, що забезпечують досягнення групових цілей. Дослідники, аналізуючи психологічні механізми соціалізації, виділяють серед них такі засвоєння знань, умінь, навичок (ОМ. Леонтьєв); імітація, ідентифікація, керівництво (Г. Гібш, М. Форверг); при засвоєнні системи соціальних відносин переконання, ідентифікація, керівництво, а при засвоєнні предметної культури – навіювання, адаптація, імітація, приклад та ін. БД. Паригін). Одним із основних напрямів є правова соціалізація, під якою розуміють вироблення вході освоєння соціального досвіду ціннісно- нормативної орієнтації особистості, за якою приписи суспільних норм сприймаються людиною як власні життєві установки. Правова соціалізація як процес містить а) засвоєння критеріїв, оцінок юридично значущих ситуацій б) вивчення законів і соціальних вимог, які визначають ступінь можливої та належної поведінки в суспільстві в) усвідомлення своїх прав та обов’язків і способів їх реалізації г) оволодіння необхідними соціальними навичками шляхом

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
44 навчання того, як користуватися правовими знаннями, вимогами, правилами. Кожен громадянин повинен не лише з’ясувати, що в суспільстві діють конкретні закони і правила, ай віднести їх до самого себе, тобто усвідомити, що вони означають для нього, що йому дозволяють, а що забороняють (зокрема усвідомити і ті покарання, які він може понести за порушення законів. Існують різні способи засвоєння норм права і правових цінностей уході соціалізації особистості. Зазначимо деякі з них 1) предметний
спосіб забезпечує засвоєння відповідного способу дій, шаблонів поведінки і відбувається в процесі тієї чи іншої діяльності людини, її взаємодії з іншими людьми 2) традиційний спосіб, коли людина, спостерігаючи дії та поведінку людей у різних ситуаціях, засвоює відповідні звички і шаблони поведінки в ситуаціях соціальної взаємодії, що найчастіше трапляються 3) раціональний спосіб, коли людина дізнається про правові цінності, стандарти правової поведінки на уроках у школі, з бесід з іншими людьми, книжок і каналів засобів масової інформації. Головне завдання правової соціалізації – забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвиток у неї

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал