Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка3/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Додаткова література для самостійного опрацювання
1. Васильев В. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильев. –
СПб. : Питер, 2001. – 640 с.
2. Зелинский А. Ф. Криминальная психология / А. Ф. Зелинский. – К. : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
3. Еникеев МИ. Основы общей и юридической психологии : учеб- ник для вузов / МИ. Еникеев. – М. : Юристъ, 1996. – 631 с.
4. Личность преступника как объект психологического исследования / под ред. А. Р. Ратинова. – М. : Изд-во юр. лит., 1979. – 137 с.
5. Прикладная юридическая психология : учеб. пособие для вузов / под ред. А. М. Столяренко. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 639 с.
6. Юридическая психология / сост. и общ. редакция Т. Н. Курбато- вой. – СПб. : Питер, 2001. – 480 с.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
25
Семінарське заняття 2
Методи юридичної психології
План
1. Структура наукового пізнання в психолого-правовому дослідженні.
2. Методи наукового пізнання в юридичній психології.
3. Методи психологічного впливу.
4. Судово-психологічна експертиза та її організаційно-правові засади.
Методичні вказівки
Постійною інформацією для юридичних працівників є факти, події, явища про правопорушення, які залишаються в зовнішньому середовищі у формі матеріально зафіксованих слідів, різних образів у свідомості людей. Виявлення інформації, її аналізі оцінка становить суть пізнавального аспекту в діяльності юриста, спрямовану на розкриття, розслідування і запобігання будь-яким злочинам. Слід відзначити специфіку соціального пізнання людина не завжди має можливість спостерігати те, що пізнає, мати безпосередній контакт із тим, що доступне при пізнанні природних об’єктів. Для соціального пізнання характерно й те, що явище, подія не лише може не збігатись із сутністю, ай викривляти її. Коли ті чи інші явища, які лежать на поверхні, наприклад, предмети, виявлені на місці події, викривляють дійсну суть явищ. Результатом пізнавальної діяльності юриста є встановлення об’єк- тивної істини, під якою розуміється адекватне відображення того чи іншого об’єкта людиною, відтворення його таким, яким він є незалежно від суб’єкта, який пізнає цей результаті його свідомості. Встановлення істинності пізнання відбувається за допомогою доведення, яке здійснюється шляхом визначених логічних роздумів і чуттєвого сприйняття предметів і явищ. Доведення в юридичній психології як процес, що складається з єдності розумових і практичних операцій щодо відтворення реальної картини значущого з будь-якої юридичної справи фрагмента дійсності, визначення його правових властивостей і наслідків, засвідчених висновків, пов’язано із теорією пізнання, із логікою – наукою про мислення.
Визначення його правових властивостей і наслідків пов’язано також з теорією пізнання і методологією. У зв’язку з цим підвищується роль методології пізнання в юридичній психології. Чіткість методологічної позиції юридичного працівника не дає можливості йому надмірно захоплюватися збором лише емпіричного матеріалу, занурюватися у факти на шкоду теоретичним узагальненням, відволікатися на побічні явища, збиватися з основної лінії пошуку істини. Вона також

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
26 не дає можливості обмежуватися лише теоретичними шуканнями, спонукає слідчого і прокурора, суддю й інспектора, адвоката і захисника вникати в соціальні реальності, вивчати правову проблему в самій дійсності, керуючись до того ж суворими науковими критеріями оцінок.
Відповідно до принципів виділяють діалектичний метод, загальнонаукові, частково-наукові, психологічні методи вивчення юридичної діяльності. Метод діалектики засвідчує принципову можливість ві- дображення й пізнання всіх явищі фактів навколишнього світу, їх взає- мозв’язок і взаємообумовленість. Він є основою для всіх інших методів пізнання людини, суспільства, держави і права. Загальнонаукові
методи, які, у свою чергу, містять чуттєво-раціональні методи – спостереження, описування, експеримент методи формальної логіки – аналіз, синтез, індукція, дедукція, гіпотеза, аналогія, порівняння, конкретизація, узагальнення, моделювання кібернетичні методи – комп’ютеризоване тестування, комп’ютеризоване опитування, комп’ютеризоване опрацювання результатів експериментів спеціальні методи інших наук – статистичний, соціологічний, історичний.
Досить різноманітними є емпіричні методи пізнання психолого- правових явищ. В юридичній психології тією чи іншою мірою використовуються всі методи пізнання психолого-правових явищ. Розглянемо їхній зміст, сфери застосування і вимоги, котрі слід враховувати в практичній діяльності юриста, який звертається до того або іншого методу.
Спостереження як метод пізнання передбачає цілеспрямовану фіксацію проявів поведінки однієї людини чи групи людей або ж окремих психолого-правових реакцій. В юридичній психології розрізняють також неопосередковане й опосередковане спостереження. У першому випадку спостереження здійснює особа, яка робить відповідні висновки за результатами спостереження. Саме так робить спостереження, наприклад, слідчий, інспектор ДАІ, співробітник відділу боротьби з економічними злочинами, інспектор митної служби та ін. Опосередковане спостереження суттєво відрізняється від неопосередкованого тим, що юрист отримує відомості про результати спостереження, зробленого іншими особами – психіатром, психологом і т.д. Характерна особливість опосередкованого спостереження полягає втому, що його результати завжди оформлюються документально (наприклад, у висновку психіатричної експертизи чи психолога. Важливо підкреслити, що зафіксовані в документах результати опосередкованого спостереження можуть бути використані як доказовий матеріал, тоді як результати неопосередкованого не можуть бути зафіксовані процесуально
ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
27
Експеримент обґрунтовано вважається одним із важливих методів в юридичній психології. Під експериментом мають на увазі таке дослідження, коли навмисно чи планомірно викликається зміна психологічних станів, процесів, явищ, що вивчаються, і враховуються умови, у яких вони проходять. Експеримент дає змогу варіювати фактори, які впливають на людину чи групу людей, можливість відтворювати психолого-правове явище, що вивчається неодноразово. Основна відмінність експерименту від спостереження втому й полягає, що експериментальний метод передбачає активне втручання в діяльність чи поведінку досліджуваної особи або групи людей. Як відзначав І. Павлов, спостереження збираєте, що йому пропонує природа, досвід же бере в природи те, що йому потрібно. Інакше кажучи, при спостереженні дослідник повинен очікувати настання того чи іншого психічного чи психологічного явища, а при експерименті він може, за чітко визначеною програмою зміни зовнішньої ситуації, навмисно викликати потрібний психічний процес чи психологічне явище. Залежно від характеру експериментальної ситуації виділяють експеримент лабораторний і природний. Особливістю лабораторного експериментуєте, що він проводиться в спеціально обладнаній лабораторії, оснащеній необхідною апаратурою. Природний експеримент, ідея якого належить великому психологу-дослідникові О. Лазурському, покликаний усунути окремі недоліки лабораторного експерименту. Його суть утому, що діяльність і поведінка людини чи групи людей вивчаються в природних, звичних умовах життєдіяльності (на робочому місці досліджуваного, у соціальних групах, членом котрих він є, тощо, а зміні піддаються деякі фактори відповідно до задуму експериментатора. Наприклад, проведення суттєвих експериментів має наметі перевірити й оцінити психофізичні якості потерпілого, свідків та інших осіб. Залежно від ступеня втручання експериментатора в проходження психічних процесів і явищ експерименти поділяються на констатуючі та формуючі. Констатуючий експеримент пов’язаний з вирішенням такого завдання виділити серед сукупності факторів один чи кілька й оцінити їхній вплив на психолого-правове явище. Уході подібного експерименту дослідник з’ясовує вплив різних факторів на предмет, що вивчається, його спрямування (позитивне чи негативне, а також його силу і стійкість. Формуючий експеримент (в окремих працях має назву навчального чи виховного) передбачає суттєву зміну позиції дослідника перехід від вивчення фактів та їх психологічного пояснення до процесу формування необхідних якостей і властивостей особистості (ціннісних орієнтацій, соціальних установок, норм поведінки,

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
28 рис характеру тощо. Прикладом формуючого експерименту можуть бути експерименти відомого педагога-дослідника А. Макаренка, пов’я- зані з перевихованням дітей-правопорушників у дитячих колоніях під Полтавою і поблизу Харкова. Отже, експериментальний метод забезпечує більш глибоке вивчення психолого-правових явищ, ніж спостереження. Для збору первинної інформації в юридичній психології використовуються різні види опитувань бесіда, інтерв’ю, анкетування. Одним із методів опосередкованого вивчення психіки особистості та психолого-правових явищ є аналіз результатів діяльності окре- мої людини чи групи людей. Його методологічною основою є принцип єдності свідомості та діяльності, одна сторона якого полягає втому, що психіка і психологічні явища проявляються передусім у діяльності. Тому, аналізуючи результати діяльності, а також сам процес досягнення цих результатів, способи діяльності, можна отримати необхідну інформацію про численні психічні явища конкретної людини чи групи. Для психолого-правового вивчення інтерес мають продукти, процесі способи як фізичної, такі інтелектуальної праці. За допомогою цього методу можна вивчати рівень знань, навичок і вмінь особи, яка цікавить дослідника чи юриста-практика, особливості проходження пізнавальних, вольових і емоційних процесів, окремі риси її характеру наполегливість, відповідальність, цілеспрямованість, рішучість та ін.). Для вивчення особистості в юридичній психології з успіхом застосовується метод тестування. Як метод психологічної діагностики у тестуванні використовуються стандартизовані запитання і завдання (тести, які мають певну шкалу значень. Тести використовують не лише для отримання будь-яких нових психологічних даних про людину чи групу людей, а частіше для оцінювання рівня розвитку будь-якої психологічної риси особистості порівняно з середнім рівнем (встановленою чи стандартною нормою. Вони дають змогу вивчати здібності людини, індивідуальні особливості проходження психічних процесів сприйняття, пам’яті, мислення, мови, уваги та інших психічних станів, вид темпераменту, риси характеру тощо. Тому тестування також займає своє відповідне місце і в арсеналі юридичної психології. Відомий спеціалісту цій сфері М. Костицький вважає, що з метою попереднього розслідування, судового розгляду, профілактики правопорушень можуть застосовуватися тестові методики. Усю сукупність тестів можна поділити натри види тести-питальники, тести-завдання і про-
ективні тести. У діяльності будь-якого юридичного працівника завжди є місце для вивчення психологічного впливу на особистість чи групу людей.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
29 Метою психологічного впливу є виховання чи перевиховання особистості, стимулювання її до законослухняної поведінки, мотивування будь-якої особи до відкритості та щирості при свідченні тощо. Психологічний вплив на окремих осіб у процесі розслідування кримінальної справи покликаний блокувати чи зменшувати протидію тих людей, котрі свідомо викривляють чи приховують істину. Методи психологічного впливу, які використовуються юридичними працівниками, відрізняються від методів пізнання, розглянутих вище. Розкриємо методи психологічного впливу як способу впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукання їх до свідчень із приводу обставин правопорушення. Складним, але дієвим є метод переконання як спосіб словесного впливу, котрий має в собі систему доведень, побудованих на законах логіки. Механізм переконання завжди спрямований безпосередньо нами- слення людей, їхні знання і досвід. Використовуючи цей механізм, можна викликати в правопорушника не лише розуміння ситуації та висунутих доведень, ай готовність рішуче діяти відповідно з цим розумінням. Умовами успішного впливу механізму переконання є апеляція до почуттів людини щодо збудження в ній відповідних емоцій, ясність і доступність думок юридичного працівника, його вміння привернути правопорушника, потерпілого чи свідка до себе і завоювати його довіру. Практика показує, що переконання як метод психологічного впливу доцільно використовувати при індивідуальному спілкуванні з людиною. Це пов’язано насамперед з тим, що для переконання дуже важливою є концентрація уваги на обговорюваному предметі. Звичайно, механізм переконання застосовується і тоді, коли юристові доводиться працювати з групою людей. Застосовується метод переконання також у тих випадках, коли необхідність дій, які вимагаються від правопорушника чи іншої особи, може бути доведена. Саме в цьому випадку правопорушник із більшою ймовірністю прислухається до доводів працівника правоохоронних органів, усвідомлює корисність того, що йому рекомендують. Заслуговують також на увагу роздуми спеціаліста в царині юридичної психології Ю. Чуфаровського про використання в юридичній практиці з метою психологічного впливу на особистість методу пере-
дачі (приховування) інформації. Під передачею інформації мають на увазі цілеспрямовану передачу певних відомостей про факти, події, знання в процесі спілкування з людиною. В умовах здійснення правосуддя

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
30 метод передачі інформації приводить до зміни спрямованості розумових процесів особина котру впливають. Заздалегідь зібрана і вміло подана інформація, впливаючи на проходження інтелектуальних, емоційних і вольових процесів, може дати позитивний результат. Наприклад, часто правопорушник, потерпілий чи свідок не можуть згадати про якісь важливі для слідства деталі шляхом подачі цій особі певної порції інформації можна стимулювати його спогади. Якщо людина дає неправдиві свідчення, то в цьому разі передача інформації також може змінити його погляди й оціночні судження. Звичайно, у цьому випадку інформація, яка передається юридичним працівником, повинна мати об’єктивні джерела офіційні документи (протоколи оглядів і обшуків, характеристики тощо) і висновки спеціалістів. Одним із психологічних методів впливу на особистість правопорушника є метод рефлексії, про використання якого в практиці розкриття правопорушень вказує М. Костицький. Поняття рефлексія (з лат.
reflexio – обернення назад) – процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. У соціальній психології рефлексія постає у формі усвідомлення дійовою особою того, як її сприймають і оцінюють інші люди. Метод рефлексії в юридичній психології оснований саме на з’ясуванні того, як правопорушник знає і розуміє юридичного працівника, його особистісні особливості, емоційні реакції та пов’яза- ні з пізнанням уявлення. Вплив на правопорушника за допомогою методу рефлексії може здійснюватися різними шляхами. Наприклад, поведінкою правопорушника можна керувати за допомогою маскування дій, яке проводиться з метою надання цій особі лише певної інформації, а також створенням удаваної загрози. Психологічний вплив на особистість правопорушника за допомогою методу рефлексії здійснюється і шляхом створення в нього завдяки сукупності дій удаваного уявлення про наявні в юридичного працівника засоби і можливості, а відповідно, і про подальші його дії. Така обізнаність правопорушника викликає посилення психічного напруження, страху, що спонукає його до певних дій. Створюючи таку уявну загрозу в обманному напрямку, слідчий, працівник суду, інспектор добивається певної переваги у своїй позиції над правопорушником (не можна забувати й проте, що зустрічаються правопорушники зі значними інтелектуальними здібностями і досвідом протиправних дій, які також здійснюють рефлексію, тобто розрахунок своїх дій, виходячи з можливих дій працівника правоохоронних органів. Деякі вчені та практичні працівники в царині юриспруденції, наприклад, А. Дулов, О. Ратінов, А. Столяренко, включають до психологічного арсеналу впливу працівників правоохоронних органів на

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
31 особистість правопорушника метод навіювання (дискусія щодо можливості застосування цього методу в процесі розкриття правопорушень триває серед спеціалістів до сьогодні. За своєю суттю навіювання цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Ще великий фізіолог, невролог, психіатр, психолог В. Бехтерев у своїх дослідженнях довів, що навіювання безпосередньо викликає певний психічний стан людини, не вимагаючи доказів і логіки міркувань. Тому навіювання – це переважно емоційно-вольовий вплив юриста на правопорушника. Навіювання може здійснюватися у вербальній і невербальній формі (гримання, тихий шепіт, наказ тощо. Побічне навіювання досягається за допомогою передачі інформації та відомостей про життєдіяльність правопорушника, які створюють у нього уявлення про повну, вичерпну інформованість працівника правоохоронних органів (нейтральні за формою висловлювання, наприклад, слідчого про деталі стосунків правопорушника з його спільниками, нюанси про його роботу чи захоплення і т. ін.). Навіювання як метод психологічного впливу на особистість (до речі, навіювання може бути використане і стосовно потерпілого, свідка) розраховане на придушення волі людини, підпорядкування її вимогам особи, яка здійснює навіювання. Серед методів психологічного впливу на особистість слід назвати
метод прикладу. Суть цього методу полягає втому, що в процесі виховної роботи відтворюються дії, прийоми, манери, правила поведінки в спілкуванні. Здавалось би, що метод прикладу є чисто педагогічним способом впливу на інших людей. Але в основі цього методу лежить психологічний феномен – наслідування. Схильність людей до наслідування не можна вважати сліпим, механічним копіюванням дій і вчинків інших людей (сказане стосується насамперед підлітків і дорослих людей, у дитячому віці наслідування часто має неусвідомлений характер. Методом прикладу юрист передає своє ставлення до об’єктів, явищ життя, діяльності, інших людей через власну роботу, дію і поведінку. В юридичній психології за допомогою методу прикладу можна викликати критичне ставлення правопорушника, потерпілого, свідка до себе за рахунок зіставлення конкретних дій, вчинків і висловлювань тієї особи, що чинить вплив, зі своїми власними. Отже, в арсеналі юриста досить багато методів вивчення особистості, яка його цікавить, і психологічного впливу на неї. У зв’язку з цим перед ним постає завдання добре засвоїти ці методи і вміло ними користуватися в конкретних ситуаціях.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
32 За необхідності юрист звертається до судово-психологічної експертизи щодо використання розглянутих методів спеціалістами. Су- дово-психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та поведінки людей у процесі вчинення ними тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, що дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічних проявів людини та її поведінки, які мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильному оцінюванню показань підозрюваних (звинувачуваних, свідків, потерпілих у випадках, коли вони викликають сумнів щодо достовірності тощо. Тому методи вивчення психіки дуже різноманітні, які сама реальність, що через них вивчається. До того ж у психології використовують такі методи, як методи діагностичні та методи впливу. До основних діагностичних методів вивчення психіки людини належать спостереження й експеримент. Потрібно більш детально зупинитися на характеристиці допоміжних методів, зокрема тестів. Крім діагностичних, розрізняють у психології організаційні, математичній інтерпретаційні. Різноманітність методів і досліджень у психології породжує надзвичайну різноманітність концепцій, основних напрямів психологічної науки, а їх вивчення дозволяє зрозуміти, як відбувався процес формування концептуального апарату психології, до того ж дозволяє зрозуміти свою психіку, щоб мати можливість управляти нею.
Термінологічний словник
Спостереження – цілеспрямоване i планомірне сприймання предметів явищ об’єктивної дійсності. У психології це метод отримання фактичного матеріалу, сутність якого полягає втому, щоб за особливостями поведінки людини розпізнати прояви тієї чи іншої психологічної характеристики. Цілеспрямоване вивчення особистості здійснюється на основі сприймання нею дій і вчинків у природних умовах життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного.
Експеримент – збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Це організована дослідником взаємодія мiж досліджуваним чи групою досліджуваних із спеціально створеною ситуацією, у якій перед досліджуваними ставиться певне завдання, з метою встановлення тих чи інших закономірностей і змінних, від яких залежить виконання цих завдань.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
33
Бесіда (анкетування, інтерв’ю, тестування) – вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань.
Вивчення продуктів (результатів діяльності) – одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності.
Метод експертних оцінок – одержання відомостей про людину від осіб, які можуть досить повнота компетентно її охарактеризувати наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників.
Методи психологічного впливу – активна цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об’єкта спілкування.
Тест (психологічний) – спеціально розроблені завдання i проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної й якісної оцінки дають змогу отримати дані, що можуть бути показниками розвитку певних психічних явищ.
Психокорекція – передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних властивостей особистості відповідно до вимог навколишнього соціального та природного середовища, виявлення i подолання наявних суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивації поведінки розробки програми зміни способу життя, її перетворення вході самопізнання самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.
Психотерапія – це цілеспрямована вербальна або невербальна комунікація, яка має наметі забезпечити вплив на хворобливий соматичний або психічний стан людини.
Питання для самостійного опрацювання
1. Поняття про судову експертизу й експерта. Об’єкт судово-психоло- гічної експертизи.
2. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.
3. Межі компетенції судово-психологічної експертизи.
4. Види судово-психологічної експертизи. Експертиза неповнолітніх.
5. Експертиза особистих властивостей.
6. Експертиза особливих емоційних станів.
7. Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз. Психолого-психіатрична експертиза.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
34 9. Психолого-медична експертиза.
10. Психолого-технічна експертиза.
11. Психолого-лінгвістична експертиза.
12. Психолого-педагогічна експертиза.
13. Узагальнення матеріалів, допущення помилок і хиб.
14. Організаційно правові засади проведення судово-психологічної експертизи.
15. Права експертів, які проводять судово-психологічну експертизу.
16. Права при проведенні судово-психологічної експертизи.
17. Підозрюваний, звинувачуваний при проведенні експертизи.
18. Специфічні права й обов’язки потерпілого.
19. Судово-психологічна експертиза на стадії досудового слідства, що проводиться стосовно свідка.
20. Висновки результату експертизи в підсумковому документі.
21. Слідчий чи суд як такі, що мають право допитати експертів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал