Навчально-методичний посібник щодо самостійного вивчення дисципліни Для студентів 2 курсу




Сторінка10/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Термінологічний словник
Головуючий у судовому засіданні – суддя, що очолює склад суду першої інстанції при розгляді конкретної цивільної чи кримінальної справи або склад колегії суддів, що розглядають справу в касаційному або наглядовому порядку.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
109
Комунікація – процес двостороннього обміну інформацією, що веде до взаєморозуміння.
Комунікативна компетентність – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.
Версія – у слідчий і судовій діяльності обґрунтована пропозиція про факти й обставини, що мають значення для справи, їх зв’язок між собою про механізм злочину й особистість злочинця.
Вина – причетність особистісних якостей індивіда до протиправного або аморального діяння.
Детектор брехні – набір обладнання для об’єктивного дослідження фізіологічних показників, що характеризують афективний стан людини.
Допит – слідча дія, яка здійснюється при безпосередньому спілкуванні зоб єктом професійної діяльності (підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим.
Діяльність по розслідуванню злочинів – цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та непрямими доказами.
Звинувачення – зміст обвинуваченої тези в постанові про притягнення до юридичної відповідальності.
Обшук – примусова слідча дія, що полягає у відшукуванні об’єктів, що мають значення для встановлення істини.
Оцінка доказів – вияв допустимості та віднесення доказів, визначення їх значимості та можливості використання для встановлення істини по справі.
Огляд слідчий – слідча дія, яка полягає у виявленні, впізнанні, безпосередньому дослідженні об’єктів, їх властивостей.
Огляд місця події – першочергова слідча дія, що має наметі знаходження слідів злочину та інших речових доказів, виявлення обстановки місця події, а також інших обставин, котрі мають значення для розслідування справи.
Очна ставка – у кримінальному процесі одночасний допит двох завчасно запрошених осіб з метою ліквідації протиріч і отримання нових даних, які дозволять зробити висновки про істинність раніше отриманих показань.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
110
Пенологія – наука про покарання. Термін запропонований американським юристом Ф. Лібером уроці. Змістом науки є питання про цілі, засоби і результати каральної діяльності стосовно злочинців.
Перехресний допит – це допит учасників судового процесу представником звинувачення і представником захисту за одних і тих же обставин.
Психологія допиту і свідчень – розділ судової психології, що вивчає психологічні закономірності. Формування, отримання й оцінки усної доказової інформації в судочинстві.
Примус додачі показань – заборонене законом домагання свідчень від учасників у справі шляхом погроз, насилля або інших незаконних заходів.
Показання обвинуваченого – це повідомлення особи, що притягнена до відповідальності в якості обвинуваченого. Це повідомлення про фактичні дані з приводу пред’явленого звинувачування.
Підозрюваний – особа, яка затримана за підозрою в скоєнні злочину.
Слідча ситуація – динамічна інформаційна система, що відображає, з різним ступенем адекватності, різноманітні логіко-пізнавальні зв’язки між встановленими іще невстановленими обставинами.
Свідчення свідків – повідомлення свідків про відомі фактичні дані щодо будь-яких обставин, які підлягають встановленню по справі, що заявлені в процесі допиту, в установленому законом порядку.
Тактика допиту – система тактичних прийомів, спрямованих на отримання повних і правдивих свідчень.
Питання для самостійного опрацювання
1. Основні та допоміжні різновиди процесуальних видів діяльності.
2. Слідча ситуація та типологія її компонентів.
3. Співвідношення між компонентами реальної ситуації та модельного її уявлення.
4. Типи реальних завдань, що вирішує слідчий.
5. Реалізація слідчим своїх функцій.
6. Професіограма слідчого.
7. Стани, що оптимізують або негативно впливають на діяльність юристів.
8. Типи особистості слідчого.
9. Огляд місця події як першочергова слідча дія.
10. Психологічна сутність пред’явлення для впізнання.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
111 11. Вплив на процес первинного пізнання об’єктивних і суб’єктивних чинників.
12. Урахування психологічних чинників відтворення обстановки та обставин подій.
13. Психологічні особливості проведення обшуку.
14. Чинники, що сприяють ефективності пошукових дій.
15. Чинники, що утруднюють проведення обшуку.
16. Загальні правила проведення обшуку.
17. Професійні та особистісні якості слідчого.
18. Психологічна характеристика інформаційно-комунікативних слідчих дій.
19. Психологічні особливості допиту.
20. Методика встановлення контакту з опитуваним.
21. Необхідність подолання опору під час допиту.
22. Метод психологічного впливу, переконання, навіювання.
23. Психологічні аспекти очної ставки.
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Види професійного спілкування юриста.
2. Встановлення і підтримка психологічного контакту в спілкуванні суб’єктів юридичної діяльності.
3. Комунікативні бар’єри і шляхи їх подолання в юридичній діяльності.
4. Загальні соціально-психологічні закономірності професійного спілкування. Найбільш поширені ситуації професійного (непроцесуального) спілкування. Особливості професійного спілкування юриста.
7. Загальні соціально-психологічні умови ведення допиту.
8. Специфіка спілкування в умовах судового процесу.
9. Значення спілкування в професійній діяльності юриста.
10. Комунікативна сторона спілкування та механізми їх забезпечення.
11. Перцептивна сторона спілкування та механізми їх забезпечення.
12. Інтерактивна сторона спілкування та механізми їх забезпечення.
13. Психологічні засади адвокатської діяльності.
14. Психолого-педагогічні засади профілактичної діяльності.
15. Психологія судової діяльності.
16. Психологічні особливості діяльності прокурора в суді.
17. Промова прокурора в суді.
Контрольні питання
1. Які типи реальних завдань вирішує слідчий при розслідуванні злочину. Які структурні компоненти притаманні особистості слідчого

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
112 3. Які стани оптимізують діяльність слідчого
4. Які стани негативно впливають на ефективність діяльності
5. Які типи особистості слідчого можна виділити на основі існуючих індивідуальних стилів діяльності
6. Якими діями представлена функціонально-психологічна структура слідчої діяльності
7. Що таке огляд місця подій
8. Якими причинами зумовлений емоційний напружений характер огляду місця події
9. Між ким здійснюється розподіл функційна початкових етапах розслідування. Про яку пошукову інформацію потрібно повідомляти слідчого
11. З яких етапів складається тактичний огляд місця події
12. Яке значення має інтуїція, мислення та уявлення у встановленні ієрархії слідчих версій
13. У чому полягає сутність пред’явлення для впізнання
14. При проведенні впізнання, які чинники впливають на процес первинного сприймання
15. Чи слід квапити особу, яка впізнає, і як з нею поводитись
16. Чому і для чого необхідно проводити відтворення обстановки та обставин події
17. Чому при проведенні слідчих дій змінюються особливості психічних явищ
18. У чому полягають психологічні особливості проведення обшуку
19. Які комунікативні вміння необхідні слідчому під час допиту
20. У чому полягають особливості юридичного спілкування
21. Під час застосування різних засобів впливу на допиті за чим особливо уважно потрібно спостерігати
22. У чому полягають психологічні аспекти очної ставки
23. Назвіть основні психологічні чинники такої інформаційно-пошуко- вої слідчої дії як огляд місця подій.
24. Назвіть основні психологічні чинники такої інформаційно-пошу- кової слідчої дії як відтворення обстановки та обставин подій.
25. Назвіть основні психологічні чинники такої інформаційно-пошу- кової слідчої дії як обшук.
26. Назвіть основні психологічні чинники такої інформаційно-пошу- кової слідчої дії як допит.
27. Психологічні особливості діяльності адвоката в суді.
28. Психологічні особливості діяльності прокурора в суді.
29. Назвіть психологічні аспекти оцінки злочину, судові призначення кримінальної відповідальності.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
113
Тестові завдання для перевірки знань
1. Як називається взаємодія між людьми, в результаті якої виникає контакт, вплив, відносини і спілкування аперцепція б) комунікація в) інтеграція г) трансакція?
2. Яке явище виникає внаслідок аффіліації: а) радість спілкування з іншими людьми б) дружба в) співробітництво
3. Що належить до засобів невербальної комунікації а) такесіка; б) проксематика; в) жести г) міміка
4. Рефлексивне слухання потрібне для того, щоб а) контролювати точність сприйняття інформації б) розуміти почуте в) сподобатись співрозмовнику г) проявити тактовність.
5. Як називається пошук засобів спілкування, який найкраще відповідає намірам і можливостям партнерів по спілкуванню а) координація б) адаптація в) контроль
6. Як називається оптимальне поєднання властивостей і особливостей учасників взаємодії, яке сприяє згуртованості а) сумісність б) кооперація в) адаптація
7. У чому полягає принципова відмінність між маніпулятивною дією й особистим впливом а) використання іншого як засобу досягнення власної мети б) відвертість в) відкритість г) руйнація д) шкода особистості

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
114 8. Які механізми лежать в основі міжособистісного сприйняття людьми один одного а) емпатія; б) ідентифікація в) рефлексія
9. Як називається приписування в спілкуванні іншій людині певних намірів і причин поведінки а) інтроверсія; б) каузальна атрибуція в) трансакція?
10. Сторони спілкування в психології виділяють такі а) комунікація б) ізоляція в) інтеракція; г) перцепція.
11. Звернення до співрозмовника за уточненням називається а) доповнення б) забезпечення в) допомога г) з’ясування.
12. До позитивних функцій стереотипів у спілкуванні належать а) прискорення категоризації за окресленими ознаками б) спрощеність підходів до людей в) полегшення процесу спілкування.
13. Особливості комунікації в юридичній діяльності характеризуються а) примусовим характером б) високим рівнем регламентації та контролю в) орієнтовані на майбутнє г) результативні.
14. Елементи комунікації в юридичній діяльності а) джерела передавання інформації б) контроль передавання та отримання інформації в) канали передавання інформації г) канали прийому інформації д) повідомлення.
15. Етапи проведення допиту слідчим а) попереднє вивчення обставин злочину б) аналіз обставин злочину в) психологічна підготовка до допиту

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
115 г) фіксація ходу і результату допиту д) оцінка результатів допиту.
16. Методи одержання інформації вході проведення допиту слідчим а) безпосереднє та опосередковане спостереження б) бесіда в) аналіз дій і поведінки підозрюваних г) метод експертних оцінок д) психологічний експеримент.
17. Прийом психологічного впливу, що може бути використаний при проведенні допиту, під час якого допитуваному надається можливість в оповідній формі викласти свій варіант послідовності подій а) використання ефекту раптовості б) припущення легенди в) вільної розповіді г) максимальна деталізація свідчень д) “пред’явлення контрдоказів”.
18. Складові виголошення захисної промови а) пошук значимої для захисту інформації б) аналіз та узагальнення інформації в) визначення особливостей захисної промови г) використання невербальних засобів підсилення змісту промови д) висновки захисної промови.
19. Комунікація характеризується в юридичній діяльності тим, що а) орієнтована на майбутнє б) може здійснюватись без бажання сторін в) сприяє рішенню професійних задач г) сприяє здійсненню правозахисних функцій.
20. Специфічна особливість комунікації в юридичній діяльності а) емоційність ; б) відповідальність в) публічність г) примусовість.
Додаткова література для самостійного опрацювання
1. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності / В. Г. Андросюк. – К, 1994.
2. Бандурка А. М. Юридическая психология : учебник / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Харьков, 2002.
3. Бедь ВВ. Юридична психологія : навчальний посібник / ВВ. Бедь. – К, 2002.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
116 4. Коновалова В. О. Юридична психологія : підручник / В. О. Коно- валова, В. Ю. Шепітько. – К, 2004.
5. Еникеев МИ. Энциклопедия. Юридическая психология / МИ. Ени- кеев. – М, 2001.
6. Романов ВВ. Юридична психологія : підручник / ВВ. Романов. – М, 2000.
7. Ратінов А. Р. Судова психологія для слідчих / А. Р. Ратінов. – М,
1967.
Семінарське заняття 8
Психологія цивільно-правового регулювання
та правові відносини в економічній сфері
План
1. Психологічні питання цивільно-правового регулювання у сфері економіки. Психологічна характеристика цивільного процесу.
3. Соціально-психологічні аспекти діяльності арбітражу, нотаріату й юридичної консультації.
Методичні вказівки
Цивільне право регулює основні економічній особистісні відносини. Об’єктами цивільних правовідносин є засоби виробництва, предмети споживання, нерухоме майно й інші матеріальні блага, права особистості, її свобода, честь і гідність. Беручи участь у суспільному виробництві, розподілі, обміні й споживанні, переслідуючи ті або інші життєві цілі, люди здійснюють визначену взаємодію один з одним, вступають у стосунки співпраці або конфронтації, виявляють свої емоційно-вольові особливості. Тобто вся сукупність соціальних відносин між членами суспільства виявляється у сфері цивільних правовідносин. І коли порушуються особисті права людини яку сфері майнових, такі немайнових відносин люди звертаються до цивільного судочинства. Відомо, що фундаментом соціальних відносин є ставлення людини до речей, майна, власності, що визначає весь побут людського життя. Тому невипадково в усій системі економічних відносин сучасних товаровиробників соціально-психологічні й етичні відносини набувають домінантного значення. У діловому світі розвинутих країн реалізуються такі соціально-психологічні правила і норми взаємодії, як неприпустимість збагачення за рахунок дій, що суперечать вимогам моральності правова рівність учасників товарно-грошових відносин дотримання принципу еквівалентності при товарообміні свобода прийняття рішень і неухильна відповідальність за їхнє здійснення відповідальність за

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
117 заподіяну шкоду тощо. Ця психологія добропорядної людської поведінки викликала до життя відповідні правові закони. Нині в Україні відбуваються економічні реформи, пов’язані з переходом від адміністративної системи господарювання до ринкових відносин. Безумовно, ці реформи потребують і цивільно-правового регулювання. Основною юридичною формою регуляції ринкових відносин є договір. З психологічного погляду договір можна розглядати і як форму міжособистісних відносин, і як форму співвіднесення інтересів і потреб людей, їхніх вольових зусиль. За своєю суттю договір це оформлення зобов’язальних стосунків між людьми угода сторін, що веде за собою виникнення, зміну і припинення правовідносин, тобто визначених праві обов’язків його учасників угода, виконання якої забезпечується силою державного примусу. Цивільно-правовий договір впливає на діяльність сторін, оскільки він визначає а) порядок дій і засоби їхнього виконання б) характер взаємодії партнерів в) систему контролю за відповідними діями г) мотивацію виконання дій. Як видно з перелічених положень, цивільно-правовий договір у процесі його виконання має й психологічний зміст, обумовлений психологічною структурою людської діяльності. Коло необхідних умов для укладання найпоширеніших договорів
(купівлі-продажу, поставки, перевезення, оренди та ін.) нормативно урегульоване. Проте це не означає, що при укладанні договору, особливо при його виконанні, та або інша сторона дотримується головного соціально-психологічного принципу – принципу добросовісності партнерів. У центральній і регіональній пресі наводяться приклади, коли окремі фірми, організації та приватні особи, укладаючи договір, обманюють іншу сторону, не виконують цілком або частково умови договору, завдаючи їй матеріальних і моральних збитків. І прикладів таких, на жаль, досить багато. Спеціалісти, які займаються вивченням сучасного цивільного права у сфері економіки, відзначають усезростаючий зв’язок її з етикою і соціальною психологією, насамперед із міжособистісною взаємодією в умовах ринкових відносин. Докладно регульовані в усіх цивільно- правових системах правила про наслідки визнання договору недійсним, спрямовані нате, щоб несприятливі результати відчув той, хто порушив правила гри, застосував недостойні прийоми для одержання вигоди, зневажив для цього вимоги закону. Може постраждати і той, хто діяв легковажно, необдумано, некомпетентно. Водночас охороняються інтереси добросовісного, порядного учасника ринку, підготовленого до тієї діяльності, якою він займається.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
118 Суттєву роль в охороні системи ринкових відносин відіграють зобов’язання відшкодування порушниками заподіяних збитків (матеріальних або моральних. Охорона інтересів громадян неможлива без відшкодування заподіяних втрат. При розв’язанні цього питання правові системи різних держав виходять з етично-психологічної сутності проблеми збитки, заподіяні засобом, який суперечить добропорядності, підлягають відшкодуванню. До таких засобів варто віднести насильство або погрозу фізичного насильства, зловредність, наклеп тощо. Важливими цінностями ринкових відносин є престиж, імідж, репутація фірми, підприємства або певної особи. Імідж (від англ. image – віддзеркалення) визначає місце кожної організації й окремої ділової людини в структурі соціально-економічних і міжособистісних відносин. Порушення моральних або правових норму діяльності фірми або підприємства, що стало відомо громадськості, знижує їхній престиж. Особливою фігурою в умовах ринкової економіки є підприємець, який об’єднує водній особі власника і керівника. За своєю функціональною роллю в економіці України справжній підприємець за основний мотив має прагнення до самостійної творчої діяльності на благо суспільства. До сучасного підприємця висуваються певні вимоги юридичного, психологічного, етичного характеру. Психологічні особливості підприємця визначаються насамперед його мотиваційною сферою. Справжній підприємець як основну, домінантну має потребу в самореалізації, досягненні успіху. Останнє винятково важливо для процесу прийняття відповідальних рішень. Якщо в людини мотивація остраху невдачі вища, ніж мотивація досягнення успіху, то навряд чи вона прийме ризиковане рішення. У цьому випадку фактором, який впливає на успішну діяльність підприємців, є стабільна обстановка в суспільстві, законодавча політика держави стосовно підприємництва і правова захищеність осіб, які ним займаються. На діяльність підприємця дуже впливають такі психологічні феномени, як самооцінка (дає змогу йому реалістично зважувати свої можливості, оцінювати свій досвід, підвищувати самоосвіту, рівень вимог занижений рівень вимог веде до зайвої обережності при прийнятті рішень, до уникання ризику, творчий характер мислення, лідерство та ін. Крім розглянутих суб’єктивних передумов розвитку підприємництва, на цей процес впливають і об’єктивні можливості, що існують у суспільстві для підприємницької діяльності. До них слід віднести насамперед права господаря власності, захищені законом від будь-яких зазіхань рівноправність усіх форм власності майново-розпорядницька

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
119 самостійність при організації господарських зв’язків; офіційна, податкова, фінансова, кредитна тощо політика держави стосовно приватного бізнесу. Реальна практика підприємницької діяльності показує, що на шляху розвитку підприємництва в нашій країні не всі правові норми стимулюють розширення дрібного бізнесу. Цивільне правове регулювання має дозвільну, а не заборонну загальну спрямованість. Воно дає можливість кожному члену нашого суспільства використовувати правові засоби для реалізації своїх інтересів, що не суперечать закону. Дозвільний характер цивільного правового регулювання підприємницької діяльності припускає соціально-пси- хологічну підготовленість населення до його усвідомлення і використання. Низький рівень правової культури, падіння деяких моральних критеріїв (особливо в сфері ділових відносин, зміна соціальних цінностей призвели до того, що з’явилися структури тіньової економіки. Останнє, безпосередньо, відбилося на криміналізації суспільства. Отже, цивільне законодавство формує відповідну психологію поведінки людей в умовах ринкових відносин. Справедлива і законна угода різноспрямованих інтересів суб’єктів правовідносин – складне і серйозне завдання правоохоронної системи держави.
У вивченні цієї теми особливо важливо відзначити, що багато цивільно-правових норм носять психологічний характер. Так, заперечування угод, що зроблені під впливом обману, насильства, практично неможливе без урахування психологічних обставин. Проблема провини і відповідальності в цивільному праві, проблема відповідності покарання в скоєному і багато інших проблем потребують від юридичного працівника також і психологічних знань. Необхідність аналізу цивільного судочинства з психологічної точки зору очевидна. Являючи собою взаємодію людей в умовах цивільно-процесуального регламенту, правосуддя в цивільних справах насичено тим, що воно вивчає цілі, мотиви, почуття, пізнання, рішення, переконання тощо. А їх дослідження саме собою носить чималий інтерес, але суть проблеми полягає в іншому втому, щоб поставити знання про всі ці психологічні явища на службу цивільному судочинству виявити психологічні закономірності, що спостерігаються при відправленні правосуддя в цивільних справах, а також їхню роль у практиці правосуддя, досягнення цілей, поставлених перед правосуддям, особливості виховного впливу суду. Цивільне судочинство складається з чотирьох стадій 1) підготовча
2) вивчення і дослідження обставин справи – розгляд по суті 3) судові дебати 4) висновки прокурора, постанови й оголошення судового рішення
ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
120 У будь-якому цивільному процесі правова регуляція обов’язково взаємопов’язана з регуляцією поведінки його учасників. Наміри громадянина, його інтереси, честь, гідність, воля й інші психологічні поняття наведені в кожному цивільному процесі. Процесуальний статус значною мірою визначає соціально-рольову поведінку громадянина.
Позивач – це особа, яка звернулася в суд або третейський суд щодо захисту свого порушеного (що оспорюється) права або інтересу, який охороняється законом. Предметом позову є спірні правовідносини. Вид позову визначається характером вимог, поставлених позивачем до іншої сторони він може бути спрямований на присудження відповідача до вчинення певних дій або до стримування від неправомірних дійна зміну або припинення правовідносин.
Відповідач – одна зі сторін цивільної справи, притягнута до справи у зв’язку з пред’явленням до неї позову. Статус відповідача пов’язаний із цивільно-правовою відповідальністю, юридичними наслідками невиконання обов’язків, передбачених цивільним правом, порушенням суб’єктивних цивільних прав іншої особи. Найскладнішою і психологізованою для аналізу цивільної справи є судова ситуація при протиборстві сторін, тобто конфліктна ситуація. Уході соціальної взаємодії в будь-якої людини існує визначений діапазон очікуваної поведінки збоку партнера. Ці варіанти очікуваної поведінки можуть бути бажаними, допустимими, небажаними і неприпустимими. Якщо реальна поведінка партнера у взаємодії не укладається в рамки бажаного або допустимого, то виникає передконфліктна ситуація або конфлікт. Характер поведінки відповідача (або позивача) залежить від особливостей ситуації взаємодії, індивідуально-психоло- гічних особливостей людини, її психічного стану, ставлення до партнера у взаємодії. При неконструктивному конфлікті сторони, як правило, вдаються до використання методів боротьби, які засуджуються з позицій моральності та психології взаємодії. Одна зі сторін (а часом і обидві) може застосовувати психотравматичні засоби взаємодії, завдавати моральних збитків особистості. Дуже важливо, щоб суд іноді зупинив імпульсивні, спонтанній аморальні дії сторін, закликав сторони, що конфліктують, до усвідомлення значущості залучених у конфлікт моральних і соціальних цінностей і знайшов взаємоприйнятне рішення. Умовою відповідальності за правопорушення є провина, що може виражатися у формі умислу або необережності. Коли постає необхідність врегулювання міжособистісних стосунків, у повному обсязі виявляється рефлексивність судді, його здатність адекватно моделювати життєві ситуації, ставити себе на місце позивача і відповідача, здійснювати соціально-рольову ідентифікацію.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
121
Адвокат-представник захищає права й інтереси, які охороняються законом, свого довірителя. З цією метою він оцінює докази, обґрунтовує доведеність або недоведеність відповідних фактів, аналізує й оцінює можливість застосування норм. Серед його психологічних якостей варто назвати насамперед уміння вислуховувати людей, які звертаються за допомогою, ставити уточнюючі та конкретні запитання, виявляти толерантність і емоційну стійкість та ін. Важлива відмінність цивільних справ від кримінальних полягає втому, що кримінальні справи приходять у суд, а отже, ідо адвоката, вже розроблені. А в цивільній справі збір доказів, позиція, бесіди зі свідками і багато чого іншого – усе це адвокат повинен виконати самостійно. Прокурору цивільному процесі може виступати або як пред’яв- ник позову (звертатися в суд щодо захисту прав та інтересів інших осіб, або вступати в справу для надання висновку. У першому випадку він бере участь у судових суперечках, у своїй діяльності підпорядковується вимозі рівності сторін. У другому – його діяльність виявляється в промові, що має підсумковий, узагальнений характер, до того ж оцінки в ній даються від імені держави. У своєму виступі прокурор здійснює аналіз причин цивільного правопорушення, звертає увагу суду на ту інформацію, що є основою для винесення окремої ухвали. У діяльності прокурора реалізуються практично всі сторони юридичної діяльності соціальна, комунікативна, конструктивна (реконструктивна, організаційна тощо. Наприкінці зазначимо, що в цивільному процесі промова прокурора і промова адвоката мають ряд особливостей, обумовлених їхньою спрямованістю вони виголошуються для розв’язання цивільної суперечки. На відміну від судового розгляду в кримінальних справах, промова прокурора в судів цивільних справах не обвинувачує, а робить висновок у справі промова адвоката не захищає, а надає юридичну допомогу сторонам. Тому ці промови більш лаконічні, менш емоційні. Проте виступи прокурора й адвоката повинні бути грамотними, логічними, виразними з використанням певних риторичних прийомів, спрямованих на підтримку стійкої уваги судової аудиторії. Ефективність судового розгляду цивільних справ багато в чому залежить від старанності, скрупульозності їхньої попередньої підготовки, основу якої становить пізнавальна діяльність судді. Вже на початковому знайомстві з позовною заявою і матеріалами, які додаються до неї, він поринає в ситуацію, вирішення якої неможливе без глибокої обізнаності всіх обставин справи. Надзвичайно важливого значення тут мають повнота, достовірність тих матеріалів, що можуть стати доказом у судовому розгляді. Крім того, вивчаючи справу, суддя аналізує

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
122 поведінкові особливості сторін, особистісні якості учасників цивільного процесу, використовуючи наявні психологічні знання, навички й уміння вивчення оцінки особистості. Складним елементом у пізнавальній діяльності суду є оцінка доказів. За своєю суттю оцінка доказів – явище об’єктивно-суб’єктивне. Вона багато в чому визначається правовою компетентністю судді, його правовим світоглядом, а також ціннісними орієнтаціями особистості. Здійснювана через внутрішнє переконання судді, оцінка доказів означає її незалежність від будь-яких зовнішніх впливів. Оцінюючи докази через внутрішнє переконання, суддя усуває наявні суперечності між ними, визначає їхню юридичну значущість. Уході оцінювання доказів виявляються його інтелектуальні, вольовій емоційні компоненти психіки. Правильне судове рішення – це законне, обґрунтоване і справедливе рішення. Що розуміється під справедливістю судового рішення У чому виявляється соціально-психологічна сторона в судовому рішенні Питання достатньо складні, але їхнє правильне розуміння дозволяє юристові грамотніше виконувати свої функціональні обов’язки. У змістовному плані справедливість судового рішення – його моральна бездоганність, найдоцільніше застосування правових норм. З психологічного погляду справедливе рішення знаходить схвалення й у сторін судового розгляду, і в присутніх у залі судового засідання, і в більшості громадян цього району, області або суспільства в цілому. Щодо психології регуляції міжособистісної взаємодії в арбітраж-
ному суді, то слід пояснити, щодо компетенції арбітражного суду входить вирішення спорів, які виникають при укладенні, зміні та використанні господарських договорів. Виниклий спір вирішується арбітром, тобто суддею арбітражного суду в присутності представників сторін спору. Ще в справі особи мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти відводи, надавати докази, а також брати участь в їх дослідженні. Умовою арбітражного процесу є прийняття позивачем заходів до попереднього врегулювання спору, арбітражний суд також сприяє досягненню угоди між сторонами і приймає рішення відповідно до угоди, якщо воно не суперечить законодавству і не порушує прав третіх осіб, що охороняються законом. Отже, арбітражний суд виконує в ряді випадків роль посередника, діяльність якого спрямована нате, щоб нейтралізувати конфлікт сторін і провести переговорив конструктивному руслі. Завдання арбітражного суду (як посередника) полягає, перш за все, у знятті ворожості між сторонами для вирішення виниклого спору

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
123 у допомозі одній зі сторін побачити проблему очима свого партнера і перевести конфлікту рамки співробітництва та доброго партнерства. Слід зауважити, що вході переговорів мова повинна йти проба- ланс інтересів, про узгодженість позицій і про можливість визначення передбачуваної угоди сторін. Діяльність арбітра повинна бути спрямована нате, щоб ні в кого не складалося враження, що виграш однієї зі сторін завдає шкоду іншій. Конструктивне обговорення питання повинно починатися не з спору сторін, аз варіантів пошуку можливих напрямків зближення позицій. Слід звернути увагу на ту обставину, що суддя арбітражного суду, який організовує взаємодію сторін спору, повинен відрізнятися особливою об’єктивністю, здатністю нейтралізувати необ’єктивну інформацію професійно і грамотно. Головною рисою судді має бути його здатність приймати законне, обґрунтоване і справедливе рішення. Важливо звернутися ідо питання про соціально-психологічні аспекти діяльності нотаріату. Завданням нотаріату є надання правової допомоги населенню при посвідченні дій, спрямованих на закріплення цивільних праві захист їх законних інтересів. На відміну від судових органів, нотаріат не досліджує спірних відносин, а робить свої висновки на підставі фактів, у наявності яких можна переконатися вході їх сприйняття або ж на підставі документів, які передбачені законом.
Нотаріат розглядає тільки безперечні факти. Нотаріальні функції виконують нотаріальні контори, державні або приватні. Основою професійної діяльності нотаріуса є найсуворіше дотримання таємниці, виконаних ним нотаріальних дії. За їх розголошення нотаріус несе відповідальність, передбачену чинним законодавством. Нотаріус не може прийняти для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам закону або ж паплюжать честь і гідність громадян. Нотаріус за бажанням сторін, що звернулися, засвідчує будь-які, що не суперечать закону, угоди. Нотаріальна угода оформляється вдвох примірниках, один з яких залишається в нотаріальній конторі. При втраті примірника особа може отримати дублікат в нотаріальній конторі, де угода була оформлена. Уході виконання нотаріальних дій нотаріус встановлює особу громадянина, який звернувся, перевіряє його дієздатність і справжність зробленого ним підпису. У разі тяжкої хвороби особи, що звернулася, нотаріальні дії можуть бути виконані в нього вдома або в лікувальному закладі, де особа знаходиться на лікуванні. Вчинення нотаріальних дій у зазначених умовах вимагає ряду спеціальних навичок міжособистісної взаємодії. Ще одним питанням цивільно-правового регулювання є питання про соціально-психологічні аспекти діяльності юридичних консультацій.

ДВНЗ Українська академія банківської справи НБУ
124 Юридичні консультації надають населенню юридичну допомогу, складаючи різні правові документи, беручи участь у судовому розглядів цивільних і кримінальних справах на попередньому слідстві, а також за дорученням підприємстві організацій – у арбітражному суді. Колегія адвокатів є громадською організацією, яка незалежна від судових органів, тому що адвокати отримують винагороду засвою діяльність не з державного бюджету, аз коштів, що надходять на рахунок колегії адвокатів організацій і громадян за надання їм юридичної допомоги. Відповідно до чинного законодавства адвокат немає права відмовити втому, що стосується його діяльності в цивільній справі. Зокрема на нього покладено обов’язок досудової підготовки цієї справи. В обов’язки адвоката входить надання безкоштовної юридичної допомоги з правових питань, у справах про стягнення аліментів і справах з трудових спорів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал