Навчально-методичний посібник патентознавство для викладачів та студентів V курсу фармацевтичного факультету



Сторінка2/8
Дата конвертації01.01.2017
Розмір1.21 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8

Тема № 1.

Загальна характеристика системи інтелектуальної власності в Україні. Порядок отримання патентів на винахід та на корисну модель.


Мета заняття: Ознайомити студентів з об’єктами інтелектуальної власності в Україні. Навчити студентів складати заявку на отримання патентів України на винахід та на корисну модель.

Навчальні цілі: Види та класифікація об’єктів інтелектуальної власності. Об’єкти, що не відносяться до об’єктів права промислової власності. Охорона раціоналізаторських пропозицій, правова охорона комерційної таємниці. Основні положення законодавчої бази патентного права. Практичні аспекти захисту прав інтелектуальної власності в Україні та світі. Порядок в складанні заявки на отримання патенту на винахід, корисну модель.

Форми контролю 1. Поточний контроль. Стандартизовані методи діагностики знань та навичок.

2. Підсумковий контроль (перелік питань, тестування, розв’язання ситуаційних завдань)

Знати: Об’єкти права промислової власності, їх різновидність, характеристика і особливості. Суб’єкти права промислової власності. Основні критерії патентоздатності об’єктів промислової власності. Завдання та функції Державного підприємства «Український інститут промислової власності».Види патентів. Правила оформлення патентних прав, а також їх правовий захист.

Вміти: Класифікувати об’єктами інтелектуальної власності в Україні. Складати заявки на отримання патенту на винахід, корисну модель.

Організаційна структура заняття:

  1. Організаційні питання 5 хвилин.

  2. Розбір незрозумілих питання практичного заняття 20 хвилин.

  3. Вхідний тестовий контроль знань студентів 25 хвилин.

  4. Співбесіда зі студентами стосовно теми заняття 15 хвилин.

  5. Підсумковий тестовий контроль 25 хвилин.

СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ.


Основні поняття і визначення.

Поява терміну інтелектуальна власність відноситься до кінця XVIII ст. Він уперше з’явився у Французькому законодавстві.

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, літературній, художній і промисловій галузях.

14.07.1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ або по-англійськи WIPO), що з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи ООН. Однак фактично зародження цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20.03.1883 р. була заснована Паризька конвенція з охорони промислової власності.

Конвенція, яка засновує ВОІВ, у ст.2 зазначає, що інтелектуальна власність містить права, які відносяться до: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів, радіо і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Отже, інтелектуальна власність - це результат творчої діяльності, об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, міркування, образи, символи і т. ін., які реалізуються або втілюються в певних матеріальних носіях («інтелект» у перекладі з латинської означає пізнання, розуміння, розум).

Згідно з Законом України «Про власність» від 7.02. 1991 p., розділ VI «Право інтелектуальної власності», ст. 41: «Об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці».

Більш повний перелік зазначених об’єктів наведено в ст.420 Цивільного кодексу України, яка називається «Об’єкти права інтелектуальної власності», але цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись новими результатами безмежної інтелектуальної діяльності людини. Наприклад, до інтелектуальної діяльності відносяться результати, які становлять значну комерційну цінність - секрети виробництва («ноу-хау» від англ. «know how» - «знаю як»).

У правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три самостійні підсистеми об’єктів (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Правова система інтелектуальної власності


  • авторського права і суміжних прав;

  • промислової власності;

  • нетрадиційних.

Розглянемо основні визначення.

Авторське право - частина цивільного права, яка визначає правовідносини (права і обов’язки), що виникають у зв’язку зі створенням і використанням (виданням, виконанням, показом і т. ін.) творів літератури, науки і мистецтва (© — знак охорони авторських прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має авторське право, і року першої публікації твору).

Вираз «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше - вищеназване. В таких відносинах беруть участь автор - творець твору та юридична або фізична особа - користувач (авторське право в об’єктивному розумінні). Друге - вираз «авторське право» часто вживається для позначення прав, належних автору якого-небудь твору. До них відносяться особисті немайнові і майнові права (авторське право в суб’єктивному розумінні або суб’єктивне авторське право).

Отже, авторське право дається на такі об’єкти інтелектуальної власності:

  1. Твори науки - письмові твори наукового, технічного, прикладного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми); твори в галузі географії, геології, топографії, архітектури; усні твори (виступи, лекції і доповіді); переклади; бази даних.

  2. Твори літератури - письмові твори белетристичного характеру; збірки обробленого фольклору; усні твори.

  3. Твори мистецтва - музичні твори з текстом і без; драматичні, хореографічні, аудіовізуальні твори, твори образотворчого і прикладного мистецтва, архітектури, фотографії; сценічні обробки, аранжировки, обробка і переклади творів.

Автор отримує свідоцтво про державну реєстрацію своїх прав на твір (рис. 1.2).

c:\users\щербина\desktop\11111 - 0015.jpg

Рис. 1.2. Свідоцтво про державну реєстрацію своїх прав на твір

Суміжні права - права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, пов’язані з використанням творів літератури і мистецтва, на що авторські права належать іншим особам (file:related rights.svg) - знак наявності суміжних прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має суміжні права, і вказівки року першої публікації фонограми).

Таким чином, істотною особливістю більшості суміжних прав є їх похідність і залежність від прав авторів творів. Лише в тих випадках, коли виконується, записується на фонограму або передається в ефір або по кабелю твір, що не охороняється законом, або об’єкт, який не є результатом творчої діяльності, суміжні права мають самостійний характер. Охорона об’єктів суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом. Суб’єкти суміжних прав мають самостійний характер. Суб’єкти суміжних прав мають, як і автори, виключні права на використання своїх об’єктів у будь-якій формі.

Об’єктами суміжних прав є:

а) виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів;

б) записи виконання (фонограми, відеограми) та інші записи за допомогою технічних засобів;

в) трансляція в ефір або по кабелю.

Більш вузьким стосовно «інтелектуальної власності» є поняття «промислова власність» як результат науково-технічної творчості.

Промислова власність - це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та географічні зазначення про походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції, передбачені Паризькою конвенцією з охорони промислової власності. Промислова власність розуміється в найбільш широкому значенні і поширюється на промисловість, торгівлю, сільське господарство, добувну промисловість, медицину, на всі продукти промислового чи природного походження, наприклад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худобу, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно тощо.

Є окрема група об’єктів, які можна назвати нетрадиційними результатами інтелектуальної власності: наукові відкриття, топографії (компонування) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягнення у рослинництві (сорти рослин, породи тварин), комерційні таємниці тощо.

Серед об’єктів промислової власності далі будуть розглянуті:

  • винаходи (корисні моделі);

  • промислові зразки;

  • знаки для товарів і послуг (торговельні марки);

  • топографії інтегральних мікросхем;

  • раціоналізаторські пропозиції;

  • «ноу-хау» тощо.

Наведемо деякі поняття і визначення.

Винахід - це рішення утилітарного завдання (продукт творчої діяльності) в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним органом.

Корисна модель - результат творчої діяльності людини в галузі технології, яка пов’язана з конструктивним виконанням пристрою.

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Товарний знак (знак для товарів і послуг, торговельна марка) - це один із засобів ідентифікації товарів або послуг, тобто позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи.

Наукове відкриття - встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. На географічні, археологічні і палеонтологічні відкриття, також на відкриття корисних копалин і в галузі суспільних наук дипломи не видаються.

Топографія інтегральної мікросхеми (ІМС) - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Раціоналізаторська пропозиція - визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері діяльності (наприклад, вона передбачає зміну або удосконалення конструкції виробу, технології виробництва, складу матеріалу).

Селекційним досягненням у рослинництві є новий сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умов і надання правової охорони за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів.

Селекційним досягненням у тваринництві є створена внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, сім’я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їх нащадкам.

«Ноу-хау» - це конфіденційна інформація наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного або іншого характеру, що практично застосовується у діяльності, яка ще не стала загальним надбанням.

Фірмове (комерційне) найменування - це позначення, що відноситься до розрізняльних знаків і включає в себе назву, терміни або найменування, що служать для того, щоб розпізнати фірму та її ділову діяльність і відрізнити її від інших виробників.

У той час, як товарні знаки (або торговельні марки) відрізняють товари і послуги одного виробника від іншого, найменування фірми ідентифікує все підприємство безвідносно до товарів або послуг, що реалізовуються нею на ринку, і є символом репутації і реноме відповідної фірми. Таким чином, фірмове найменування є її цінним активом, а також джерелом корисної інформації для споживачів. Тобто, охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, у рівній мірі зацікавлених у тому, щоб були передбачені правові інструменти, що запобігають використанню фірмового найменування способами, що призводять до помилки.

Фірмові найменування є об’єктом охорони законодавства більшості країн, однак правові режими, що регулюють їх використання, змінюються в широких межах від країни до країни. Як правило, вони визначаються комбінацією положень цивільного, торгового законодавства, а також законів, що регулюють діяльність компаній, використання товарних знаків і/або законів в області несумлінної конкуренції і/або спеціальних законів з фірмових найменувань. У багатьох країнах передбачена система реєстрації фірмових найменувань, хоча між ними є значні відмінності за територіальним обхватом (місцеве і/або національне), а також з точки зору правових наслідків реєстрації.

Назва місця походження товару (географічне зазначення) - назва географічного місця (країни, регіону, місцевості), що служить для позначення товару, який походить з вказаного географічного місця, і особливі властивості якого пов’язані з природними і людськими факторами, притаманними даному місцю. В Україні правова охорона надається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії господарюючих суб’єктів, які суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Відповідно до міжнародних правових норм, зокрема Паризької конвенції з охорони промислової власності, актами недобросовісної конкуренції вважаються всі дії, що можуть будь-яким чином викликати сплутування стосовно підприємства, продукції або промислової чи торговельної діяльності конкурента; неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, що дискредитують підприємство, продукцію або промислову чи торговельну діяльність конкурента; інформація, використання якої при здійсненні комерційної діяльності може ввести в оману стосовно характеру, способу виготовлення, якості та кількості товарів.

Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії:

  • неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, в тому числі фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг;

  • неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу;

  • дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця);

  • купівля-продаж товарів, виконання робіт;

  • надання послуг із примусовим асортиментом;

  • схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

  • досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

  • розголошення комерційної таємниці;

  • схилення до розголошення комерційної таємниці;

  • неправомірне використання комерційної таємниці тощо.

У системі охорони інтелектуальної власності з’явилися такі

поняття, як гудвіл і франчайзинг.

Гудвіл (ділова репутація) - комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращого управлінського хисту, що мають домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій.

Гудвіл - це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Франчайзинг - це особливе право спеціальних привілегій, пільга (у широкому розумінні слова). За договором франчайзингу одна сторона (правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, які належать правовласнику, в тому числі на фірмове найменування і/або комерційне позначення правовласника, на комерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договором об’єкти виключних прав - знак для товарів і послуг тощо.

Заявляються і одержують правову охорону в Україні (з видаванням охоронного документа) у формі патентів - винаходи (корисні моделі) і промислові зразки (рис. 1.3, 1.4), у формі свідоцтва - на знаки для товарів і послуг (рис. 1.5), на твори науки, літератури і мистецтва (рис. 1.2), у формі посвідчення або свідоцтва - на раціоналізаторські пропозиції.

Патент - це юридично-технічний документ, що видається компетентним державним органом і яким держава засвідчує виключне право власника на створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки закріплює за власником патенту визначені законом права. Водночас це технічний документ, оскільки він дає технічний опис об’єкта.

Патент засвідчує від імені держави:

  • що заявлена пропозиція є охороноспроможним об’єктом;

  • встановлення права авторства на об’єкт;

        • визнання права власності на об’єкт;

              • визнання пріоритету на об’єкт.

Патенти, видані на один об’єкт у різних країнах, є незалежними. Патент завжди має територіальний характер, тобто видається і діє відповідно до вимог національного (регіонального) законодавства. Патент надає його власнику виключне право на використання об’єкта на власний розсуд.
c:\users\07ad~1\appdata\local\temp\rar.142\1.jpg

Рис 1.3. Патент на корисну модель

c:\users\щербина\desktop\для ромі.jpg

Рис 1.4. Патент на винахід

c:\users\щербина\desktop\6.jpg

Рис 1.5. Свідоцтво на знак для товарів та послуг

В Україні права, що засвідчуються патентом, діють від дати публікації відомостей про його видачу і не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права винахідника (автора).

Термін дії патенту:

  • на винахід - 20 років з дати подання заявки

  • на корисну модель - 10 років з дати подання заявки;

  • на промисловий зразок - 10 років з дати подання заявки;

  • на сорти рослин - 20 років з дати подання заявки (для винограду і плодових культур - 30 років) і може бути продовжений, але не більше ніж на 10 років.

США Томас Джефферсон, один із президентів країни, керував розробкою державного Патентного акта (1789 р,), а 31.07.1790 р. був виданий перший патент на винахід Самюєлю Хопкінсу на «Засіб отримання поташу з золи рослин» (поташ, або вуглекислий калій, - миючий засіб, що є основним компонентом мила).
Право на об’єкти промислової власності охороняється державою.
(Над дверима управління департаменту торгівлі в Вашингтоні, федерального штату Колумбія, накреслені слова Авраама Лінкольна, президента США і володаря патенту: «Латентна система підливає масла зацікавленості в вогонь таланту», тобто винахідникам гарантується право на отримання винагороди за їх творіння).
Роль інтелектуального капіталу в соціально-економічному розвитку України

Без перебільшення можна констатувати той факт, що добробут суспільства і велич країни значною мірою залежать від ефективності і рівня творчої діяльності людей, яка е найпотужнішою рушійною силою розвитку цивілізації.

Останнім часом інтелектуальна власність набуває дедалі більшого значення для культурного і науково-технічного розвитку будь-якої країни.

У країнах з високо розвинутою ринковою економікою першочергову увагу приділяють трьом основним напрямкам інтелектуальної діяльності - освіті, науці і культурі. Країна, де занепадав хоча б один із напрямків інтелектуальної діяльності, переходить до групи «слаборозвинутих» і навпаки, країна, де глибоко усвідомлюють значення і роль цих трьох чинників і приділяють їм належну увагу, стає державою із високо розвинутою економікою. Прикладом можуть бути Південна Корея, Тайвань та інші країни Східної і Південної Азії, які, не маючи ні своєї сировини, ні власних енергоносіїв, спрямували всі свої зусилля і кошти саме на розвиток освіти, науки і культури, що сприяло швидкому розвитку економіки, створенню і раціональному використанню досягнень науки і техніки, підйому мистецтва і виробництва, матеріально-технічного забезпечення побуту людей і розвитку виробничої інфраструктури.

Країни з високим рівнем виробництва і добробуту людей (США, Канада, Японія, Швеція, Великобританія, Франція, Німеччина та інші країни Західної Європи) приділяють багато уваги формуванню інтелектуальної еліти.

Провідна країна світу - США, створивши могутній потенціал, протягом XX століття зберігає лідерство в галузі науки, техніки і виробництва завдяки виділенню великих коштів на потреби освіти (6,5-7 % сум валового національного продукту). Зокрема відомо, що за весь час існування Нобелівських премій, більше половини з них у галузі науки і техніки отримали американські вчені. За період з початку XIX століття й донині в США було видано більше 5 млн. патентів, приблизно стільки, скільки у Великобританії, Франції і Німеччині разом узятих.

Патентні служби США в середньому видають більше 80 тис. патентів на рік.

Творча діяльність людини і суспільства (духовна, науково-технічна, соціально-економічна), яка пов’язана зі створенням і повсякденним використанням найрізноманітніших об’єктів інтелектуальної власності, привела до виникнення нового поняття - інтелектуальний капітал.

Сучасний ринок стимулює розвиток творчої інтелектуальної праці, впровадження у суспільне виробництво новітніх технологій, винаходів, корисних моделей, програмних продуктів тощо. Сьогодні, наприклад, світова промислова економіка поступається місцем інтелектуальній економіці, де найбільш міцною рухомою силою стає сила ідей. Світовий досвід показує, що в економіці, яка найбільш спирається на ідеї, а менше - на фізичний капітал, різко зростає вірогідність реалізації успішних проривів. Так, наприклад, у США частка капіталовкладень в інформаційні технології зросла в три рази порівняно з 1960 роком.

Сьогодні інтенсивно розвиваються наукомісткі галузі, такі як біотехнологія, генна інженерія, комп’ютерне програмування тощо.

Об’єкти інтелектуальної власності як товар дають значний прибуток, тому в динамічному ринковому середовищі стосовно результатів інтелектуальної праці використовують терміни «інтелектуальна власність», «інтелектуальний потенціал», «інтелектуальний капітал», «комерціалізація інтелектуальної власності» тощо.

Інтелектуальний капітал - це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та один із критеріїв визначення конкурентоспроможності організації. Він є сумою трьох складових:

  1. Людський капітал - сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і завданням компанії.

  2. Структурний капітал - програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність та функціонування компанії.

  3. Споживчий капітал - майбутні споживачі продукції компанії та її спроможність задовольнити їх запити.

Інтелектуальний капітал має надзвичайно складну сутність та багатовекторність прояву, що визначається механізмом його функціонування і потребує різних методів його вартісної оцінки.

Світовий досвід свідчить: прогресу досягають там, де цінують інтелектуальну власність і вміло використовують її як інтелектуальний капітал.

Україна має досить потужний інтелектуальний потенціал (багато досягнень світового рівня), але ці досягнення поки що раціонально не спрямовані на підвищення добробуту свого народу.
Структура державного управління системою інтелектуальної власності
До незалежності України, яка була у складі Радянського Союзу до 1991 р., для державного управління системою інтелектуальної власності в 1955 р. (вперше в 1920 р.) був створений Державний комітет у справах винаходів і відкриттів (Держкомітет) при Раді Міністрів СРСР. Ще в 1941 р. для проведення експертизи новизни винаходів було створено Бюро експертизи і реєстрації винаходів Держплану при Раднаркомі СРСР. У затверджених у 1959 р. «Положенні про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції» та «Інструкції щодо винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції» з наступними змінами і доповненнями вперше були дані визначення винаходу і раціоналізаторської пропозиції, регламентації порядку подавання і розглядання заявок на відкриття. Цим Положенням введені нові заохочування і пільги, а указами Президій Верховних Рад союзних республік встановлені почесні звання «Заслужений винахідник» і «Заслужений раціоналізатор» з нагородними знаками.

При Держкомітеті були створені Всесоюзний науково-дослідний інститут державної патентної експертизи (ВНДІДПЕ), котрий приймав і розглядав заявки на винаходи, організовував їх експертизу, Центральний науково-дослідний інститут патентної інформації і техніко-економічних досліджень (ЦНДІПІ) - підприємство «Патент», Обчислювальний центр Держкомітету, Всесоюзна патентно-технічна бібліотека (ВПТБ) з патентним фондом, Всесоюзний центр патентних послуг (ВЦПП).

Підготовка патентознавців та спеціалістів для органів з винахідництва і раціоналізації, а також керівних працівників і спеціалістів народного господарства у сфері винахідництва і патентної роботи в основному здійснювалася двома навчальними закладами при Держкомітеті: Центральним інститутом підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів народного господарства в ділянці патентної роботи (ЦІПК), Вищими державними курсами підвищення кваліфікації керівних, інженерно-технічних і наукових працівників з питань патентознавства та винахідництва (ВДКПІ).

На підприємствах і організаціях були створені відділи винахідництва і раціоналізації (ВВІР) і патентні відділи.

В 1958 р. була створена Всесоюзна спілка винахідників і раціоналізаторів (ВСВР) на громадських засадах, як юридична особа з затвердженим статутом, з багатьма філіями республіканського, регіонального і обласного рівнів на всій території СРСР чисельністю більше 7 млн. членів.

Після здобуття незалежності Україна отримала лише окремі фрагменти системи охорони інтелектуальної власності колишнього СРСР, що вимагало докорінної перебудови системи з врахуванням принципів ринкової економіки та стратегії входження країни до світового економічного, політичного і соціально-культурного простору.

Перший етап становлення системи охорони інтелектуальної власності в Україні (1991-1994 рр.) став періодом закладання найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур.

Другий етап становлення (1995-1999 рр.) був обумовлений запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ у країні (жовтень 1994 р.) і прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов’язань. Останні безпосередньо включали заходи із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, - укладанням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995 р. переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі.

Третій етап становлення (розпочався у 2000 р.) у зв’язку із завершенням кризового періоду економіки України та проголошеними в посланні Президента України до Верховної Ради і Законі України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» на період до 2006 р. охоплював:

  1. фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

  2. проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства;

  3. збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток;

  4. новітні біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань;

  5. нові комп’ютерні засоби та інформатизація суспільства;

  6. новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та аграрно-промисловому комплексі;

  7. нові речовини і матеріали.

У процесі становлення і розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні відбувався прогресуючий процес її внутрішньої диверсифікації та якісного вдосконалення - відповідно до швидких змін в об’єктах регулювання авторського права та промислової власності.

Система охорони інтелектуальної власності в Україні (за станом 2002 р.) регулювала завдяки 37 законам і 100 підзаконним актом:

  • 16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та мистецтва;

  • 3 види суміжних прав;

  • 9 видів промислової власності;

  • захист від недобросовісної конкуренції.

Протягом останніх років в Україні сформулювалася досить розгалужена організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності.
Держдепартамент інтелектуальної власності (ДДІВ) створений у квітні 2000 р. (вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035, WEB-сторінка http: // www/spou/kiev/ua) в складі Міністерства освіти і науки України. Його основними завданнями є такі: участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; прогнозування та визначення перспектив і напрямків розвитку в сфері інтелектуальної власності; розроблення нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Важливу роль у структурі органів регулювання охорони інтелектуальної власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:


  • Український інститут промислової власності (Укрпатент, вул. Глазунова, 1, м. Київ, 01601, тел/факс 494-05-68, E-mail: POST@ukrpatent. org) - державне підприємство, основа інфраструктури охорони промислової власності в Україні. Він здійснює такі функції:

  • приймання заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності;

  • проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання правової охорони;

  • забезпечення державної реєстрації об’єктів промислової власності, змін їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей;

  • здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності на об’єкти промислової власності, що охороняються в Україні, та договорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання; інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності;

  • забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією на об’єкти промислової власності;

  • формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України та ін.



Українське агентство з авторських та суміжних прав (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Київ, 01300, тел. 244-22-38, E-mail: scau@scau. kiev. ua) - державне підприємство, основна ланка охорони авторських прав. Воно виконує такі функції:

  • забезпечення охорони авторських та суміжних прав правовласників України та інших країн і їх правонаступників на території України та за її межами;

  • державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури і мистецтва;

  • забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об’єкти авторських і суміжних прав;

  • управління майновими правами авторів або їх правонаступників на колективній основі;

  • надання допомоги авторам та іншим правовласникам авторських і суміжних прав в управлінні їх майновими правами та ін.



Інститут інтелектуальної власності і права (вул. Глазунова, 1, м. Київ, 01601, тел/факс 494-05-13, 494-05-14 E-mail: iivp@i. com. ua) - ЗАТ, перший спеціалізований навчальний заклад, створений на початку листопада 1999 р. Він надає можливість отримати другу вищу освіту за спеціальністю «Інтелектуальна власність» та підвищити кваліфікацію інженерів з винахідницької і раціоналізаторської роботи, кандидатів у патентні повірені, юристів, економістів, викладачів.
Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг (філія Укрпатенту, бул. Лесі Українки, 26, 01133, м. Київ, тел. 295-33-44, E-mail: n. polbnska@lu. spou. kiev. ua) - створений у 2001 p. з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. В центрі на комерційній основі за плату згідно з тарифами виконуються роботи за замовленнями, надаються консультації та інші види послуг, включаючи:

  • складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об’єкта промислової власності в Україні та за її межами;

  • даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками;

  • надається допомога в дотриманні інтересів правовласників при складанні договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.

З квітня 2001 р. у склад Центру (з тією самою адресою) увійшов Фонд патентної документації громадського користування (тел. 295-82-77), який постійно поповнюється і налічує понад 14 млн. примірників документів із 54 країн світу.

Законотворча діяльність у системі інтелектуальної власності
Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки:

Загальне законодавство:

  • Конституція України;

  • Цивільний кодекс України;

  • Цивільний процесуальний кодекс України;

  • Кримінальний кодекс України;

  • Кримінально-процесуальний кодекс України;

  • Арбітражний процесуальний кодекс України;

  • Кодекс України про адміністративні правопорушення. Соціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності:

  • Закон України «Про охорону прав на винаходи»;

  • Закон України «Про корисні моделі, промислові зразки»;

  • Закон України «Про знаки для товарів та послуг»;

  • Закон України «Про топографії інтегральних мікросхем»;

  • Закон України «Про сорти рослин»;

  • Закон України «Про охорону авторського права і суміжних прав»;

  • Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» тощо.

Митне законодавство:

«Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти з цих питань. Крім того, діють різні підзаконні акти. Особливою сферою турботи ДДІВ є удосконалення національного законодавства України, що регулює відносини у сфері інтелектуальної власності.

У структурі законодавчої гілки влади - Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності.

Серед нормативно-правових актів з охорони інтелектуальної власності є:

          • постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та укази Президента України;

          • підзаконні акти: правила, інструкції, положення, тощо.

Усі нормативні акти (закони України і підзаконні акти) можна поділити на три основних блоки:

  1. Закони, які декларують, охороняють і регламентують права на інтелектуальну власність.

  2. Закони, які захищають права на інтелектуальну власність.

  3. Закони, які стимулюють отримання прав на інтелектуальну власність.

Найбільший розвиток і вдосконалення чинного законодавства має місце для декларуючого блоку законів, де залишилось розробити нормативні акти на охорону:

    • порід тварин;

    • фірмових найменувань;

    • комерційних таємниць;

    • “ноу-хау” тощо.

Потребують подальшої розробки і вдосконалення закони захисного блоку, тобто реальні і діючі організаційні механізми захисту прав на інтелектуальну власність (патентні суди та ін.). Особливо це стосується винаходів, про застосування (впровадження) яких на різних підприємствах і установах повинні знати державні органи і заявник.

Тут доречно ще раз навести слова А. Богша, які записані на куполі будівлі штаб-квартири ВОІВ (WIPO) в Женеві: «Обов’язок держави - забезпечити надійну охорону усіх видів мистецтва та винаходів».

У цьому напрямку Верховною Радою України прийняті Кримінальний кодекс України, Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності» та «Про внесення змін до Закону «Про авторське право та суміжні права», а також прийняті відповідні постанови виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Доцільно відновити акти застосування (впровадження) подібно формі 4НТ, за якою підприємства звітують у централізованому порядку перед державними (виконавчими) органами з обов’язковим дозволом заявника (авторів) винаходу і попереднім ознайомленням його до початку застосування.

Інформацію про застосування винаходів та інших об’єктів промислової власності доцільно надавати в офіційних бюлетенях - розділ у бюлетенях «Промислова власність» або в спеціальних бюлетенях «Впроваджені винаходи, корисні моделі, промислові зразки».

Щодо стимулюючого блоку законів, то така робота розпочалася. ДДІВ, і зокрема, Укрпатент на його філії зосередили увагу на питаннях економічного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності (крім видачі охоронних документів, розповсюдження патентної інформації, удосконалення патентного права і надання платних послуг і консультацій при оформленні документів на об’єкти промислової власності) із залученням громадських організацій винахідників і раціоналізаторів.

Тут доречно нагадати напис над дверима будівлі департаменту торгівлі США у Вашингтоні (слова президента Авраама Лінкольна, який мав патент на винахід): «Патентна система підливає олію зацікавленості у вогонь таланту».

Відсутність у патентному законодавстві України блоку законів або розділів в інших законах про державне стимулювання винахідництва і раціоналізації стримує підвищення винахідницької активності, особливо серед молоді, при створенні нової техніки і новітніх технологій, що негативно відображається на вітчизняному виробництві товарів промисловості, сільському господарстві та інших сферах народного господарства.

Стимулювання та державна підтримка створення та використання об’єктів інтелектуальної власності, комерціалізація результатів інтелектуальної власності та створення цивілізованого ринку інтелектуальної власності визначені в Програмі розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001—2004 рр., де сформульовані основні напрямки, зокрема:

  • законодавче регулювання питань щодо розподілу майнових прав, включаючи права на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету та коштів інших загальнодержавних централізованих фондів, службових винаходів;

  • запровадження заходів щодо морального та матеріального стимулювання винахідників та раціоналізаторів;

  • матеріальне заохочення переможців виставок і конкурсів «Кращий винахід року», «Кращий винахідник року» тощо;

  • нормативне забезпечення оцінки вартості нематеріальних активів та оціночної діяльності;

  • запровадження обов’язкової оцінки вартості прав інтелектуальної власності при приватизації підприємств та розробка відповідних методик оцінки;

  • розробка механізму пільгового оподаткування та кредитування підприємств, які створюють та використовують об’єкти інтелектуальної власності;

  • забезпечення розвитку нових форм використання об’єктів інтелектуальної власності (зокрема передача у заставу прав на об’єкти інтелектуальної власності);

  • створення «біржі об’єктів інтелектуальної власності»;

  • стимулювання експортної діяльності власників прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Поки що немає закону про оцінку об’єктів прав інтелектуальної власності, хоча роботи в цьому напрямку вже почалися, і проект цього закону попередньо розглядався в комісії Верховної Ради України.

Верховною Радою України прийнято в першому читанні Закон «Про охорону прав на географічні зазначення походження товарів».

Передбачаються закони на комерційні таємниці (торговельні таємниці, “ноу-хау”), фірмові найменування тощо.

При розробці стимулюючого блоку законів доцільно передбачити такі питання:

  • наявність пільгового оподаткування підприємств, які впроваджують (застосовують) нові винаходи вітчизняних заявників;

  • державне стимулювання підприємств, організацій і вітчизняних винахідників;

  • розширення пільг (що вже було раніше) заслуженим винахідникам України в наданні щорічних безкоштовних путівок на оздоровлення, на проїзд у міжміському транспорті, позачергове придбання квартир і диференційованих надбавок до заробітної плати та пенсії;

  • відновлення матеріального стимулювання винахідників за винаходи, зроблені у зв’язку з виконанням службового завдання, у вигляді заохочувальної винагороди, як це було раніше, розмір якої повинен бути, наприклад, не менше місячного прожиткового мінімуму, або не менше 20 неоподаткованих мінімумів.

Одним із джерел фінансування (стаття в бюджеті) можуть бути кошти від надходження зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Для цього доцільно в тексті загальної частини «Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності», затвердженого Постановою Кабміну від 22.05.2001 р., № 543, і з урахуванням Постанови Кабміну від 16.06.2003 р., № 901 «Про внесення зміни до Положення...» передбачити використання коштів не тільки для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони, а й економічного стимулювання інноваційної діяльності, перш за все в галузі промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки).

Умови надання правової охорони об'єктів інтелектуальної власності

Люди умовилися називати продукти інтелектуальної творчої діяльності інтелектуальною власністю. Така власність нематеріальна, непомітна і пов'язана з ідеями, які можна втілювати в відчутні об'єкти багаторазово. До інтелектуальної власність входить в якості складової промислова власність, яка в основному охоплює:

- Винаходи і корисні моделі, що є вирішенням технічних проблем;

- Промислові зразки, які відносяться до витворів технічної естетики і визначають зовнішній вигляд промислової продукції;

- Товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів, Призначені для виділення продукції даного підприємства в масі однорідних товарів і послуг та гарантування якості та реклами.

Формами правового захисту об'єктів промислової власності є патенти та свідоцтва про реєстрацію.



Слово "патент" (від лат. patens - відкритий) спочатку означало свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом, проте в даний час ця назва документа, що дає винахідникові виключне право розпоряджатися своїм винаходом, використовувати його в промислових цілях. Майже у всіх країнах світу існують розвинені патентно-правові системи, призначення яких полягає в тому, щоб заохочувати надання інформації громадськості шляхом винагороди винахідників за їхню працю. Можна сказати, що патент - це контракт між суспільством в цілому та окремими винахідниками. За умовами такого контракту винахіднику надається виключне право перешкоджати виготовлення або використання свого запатентованого винаходу або його продажу на певний період часу; винахідник в свою чергу надає суспільству докладну інформацію про свій винахід.

Патент - свого роду винагорода за час, грошові кошти і працю, витрачені на дослідницьку роботу, це монопольне, виключне право на використання об'єкта промислової власності. Його наявність дає власникові можливість захистити свої права від усякого роду порушень у судовому порядку і вимагати виплати компенсації. Дія патенту поширюється тільки на території країни, яка його видала. Для розширення географії винахід має бути запатентований в державах, вибраних заявником. Монопольне право охороняється самим власником патенту або його довіреною особою. Промислова власність включає в себе не тільки промисловість і торгівлю у вузькому сенсі слова, але також галузі сільськогосподарського виробництва, добувальної промисловості і всі продукти промислового та природного походження, як, наприклад, вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба, копалини, мінеральні води , пиво, квіти і т.п. Правова охорона надається винаходу (корисної моделі), який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Можуть бути просто геніальні, з інженерної точки зору, технічні рішення, але, виходячи з їх антисоціальної суті, держава не може надати їм правовий захист. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об'єктом винаходу може бути: Продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини); спосіб. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою. Корисна модель не може бути речовиною, способом і т.п. Її об'єктом є тільки пристрій. Згідно із згаданим Законом не можуть одержати правову охорону відкриття, наукові теорії та математичні методи, методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, Правила, методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання; технології інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин і т.п. Особливості охорони прав на віднесені до державної таємниці винаходи (корисні моделі) визначаються спеціальним законодавством. На секретні винаходи (корисні моделі) патенти не видаються. Патент за своєю природою не може видаватися на щось таємне. Патент - це спосіб забезпечення голосною монополії на певний об'єкт протягом обмеженого відрізку часу. Права авторів і власників секретних об'єктів промислової власності охороняються не за допомогою патенту, а іншим способом. Такі ж умови придбання правової охорони промислового зразка. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" не можуть одержати правову охорону: Об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин і т.п. Як і у випадку винаходів і корисних моделей особливості охорони прав на віднесені до державної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним законодавством. Право власності на винахід (корисну модель) та на промисловий зразок засвідчується патентом. На відміну від патенту на винахід і подібно до патенту на корисну модель можливе продовження терміну дії патенту на промисловий зразок. Фотографія промислового зразка - основний документ. Опис допомагає і служить тлумачення. Промисловий зразок на відміну від винаходу та корисної моделі формули не має. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюється підстава для відмови в наданні правової охорони, встановлений зазначеним Законом. Об'єктом знака можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі або колірному сполученні. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Умови та критерії патентоздатності винаходу та інших об'єктів промислової власності
Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Винахід є новим, якщо він не відомий з рівня техніки. Винахід має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не випливає з рівня техніки. Рівень техніки включає будь-які відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету винаходу. При встановленні новизни винаходу у рівень техніки включаються за умови їх більш раннього пріоритету всі подані іншими особами заявки на винаходи і корисні моделі (крім відкликаних), а також запатентовані винаходи і корисні моделі. Винахід є промислово придатним, якщо він може бути використаний у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях діяльності. Отже, ви можете, наприклад, запатентувати:

• нову лікарську форму;

• субстанцію;

• спосіб лікування;

• спосіб отримання хімічної речовини;

• вдосконалення будь-якого з перерахованих вище об'єктів.

Ви не можете запатентувати:

• Е = мс2 (математичну формулу);

• "Ромео і Джульєтта" (театральну п'єсу);

• бізнес-план (систему планування).

Ці визначення становлять суть винаходу з патентного права.

До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Корисною моделі надається правова охорона, якщо вона є новою і промислово придатною. Корисна модель є новою, якщо сукупність її суттєвих ознак не відома з рівня техніки. Рівень техніки включає стали загальнодоступними до дати пріоритету корисної моделі опубліковані в світі відомості про засоби того ж призначення, що і заявлена корисна модель, а також відомості про їх використання. У рівень техніки включаються за умови їх більш раннього пріоритету всі подані іншими особами заявки на винаходи і корисні моделі (крім відкликаних), а також запатентовані винаходи і корисні моделі. Корисна модель є промислово придатною, якщо вона може бути використана у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях діяльності. До промислових зразків відноситься художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Промисловому зразку надається правова охорона, якщо він є новим, оригінальним і промислово придатним. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак, що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу, не відома з відомостей, які стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету промислового зразка. При встановленні новизни промислового зразка враховуються за умови їх більш раннього пріоритету всі подані іншими особами заявки на промислові зразки (крім відкликаних), а також запатентовані промислові зразки. Промисловий зразок визнається оригінальним, якщо його істотні ознаки обумовлюють творчий характер естетичних особливостей виробу. Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо він може бути багаторазово відтворений шляхом виготовлення відповідного виробу. Не визнається обставиною, що перешкоджає патентоспроможності промислового зразка, таке розкриття інформації, що відноситься до промислового зразка, автором, заявником або будь-якою особою, яка одержала від них прямо або побічно цю інформацію, при якому відомості про сутщність промислового зразка стали загальнодоступними. Якщо заявка на промисловий зразок подана в Патентне відомство не пізніше шести місяців з дати розкриття інформації. При цьому обов'язок доведення цього факту лягає на заявника.

Не визнаються патентоспроможності промислового зразка рішення:

зумовлені виключно технічною функцією виробу;

об'єктів архітектури (крім малих архітектурних форм), промислових, гідротехнічних та інших стаціонарних споруд;

друкованої продукції як такої; об'єктів нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин;

виробів, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.

Умова, патентоспроможності повинні суворо дотримуватися.



Товарний знак і знак обслуговування - це позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб. ТЗ може бути зареєстрований на ім'я юридичної, а також фізичної особи, яка провадить підприємницьку діяльність. Як ТЗ можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації. ТЗ може бути зареєстрований у будь-якому кольорі або колірному сполученні.

Абсолютні підстави для відмови в реєстрації

1. Не допускається реєстрація товарних знаків, що складаються лише з позначень: Що представляють собою державні герби, прапори та емблеми, офіційні назви держав, емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки або подібні з ними до ступеня змішування. Такі позначення можуть бути включені як ті, що не охороняються елементи в товарний знак, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власника;

що увійшли в загальне вживання як позначення товарів певного виду;

які є загальноприйнятими символами і термінами;

вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів, а також на місце і час їх виробництва чи збуту.

2. Не допускається реєстрація в якості товарних знаків або їх позначень: Є помилковими або здатними ввести в оману споживача щодо товару або його виробника; що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.


Право на одержання патенту або свідоцтва

Відповідно до Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" право на одержання патенту має винахідник або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом. Таким чином, в Україні, як і в більшості країн світу, де діє авторська система правової охорони, право на одержання патенту належить винахідникові, а права всіх інших осіб є похідними від права винахідника. Винахідники, які створили винахід (корисну модель) спільною працею, мають рівні права на отримання патенту, якщо інше не передбачено згодою між ними. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників Відомство за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також винахідників, не зазначених у заявці як таких, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що визначається патентним відомством. Винахіднику належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково. Право на одержання патенту має також роботодавець, якщо винахід (корисну модель) створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків або доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з винахідником і за його умовами видати винагороду винахіднику відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від винаходу (корисної моделі). Спори щодо умов одержання винагороди та її розміру вирішуються у судовому порядку. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно. Якщо роботодавець протягом 4 місяців з дати отримання цього повідомлення не подасть заявку в Відомство, то право на одержання патенту переходить до винахідника. Право на одержання патенту має відповідно правонаступник винахідника або роботодавця. Винахідник може передати належне йому право на отримання патенту Фонду винаходів України, який здійснює від імені держави та в її інтересах права власника патенту, надані цим Законом. Фонд винаходів України діє на підставі положення, що затверджується Відомством. Право на отримання патенту на винахід (корисну модель), створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена. Йдеться про ті випадки, які іноді мають місце в реальному житті. Буває, що над певною проблемою одночасно і незалежно один від одного працюють декілька винахідників - чи то в одній країні, чи то в різних. У цій ситуації право на отримання патенту України має той з винахідників, який першим в Україні подав заявку (або заявив клопотання про визнання пріоритету). Зрозуміло, що винахіднику може бути наданий патент України, якщо заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена. У випадку промислових зразків відповідно до Закону "Про охорону прав на промислові зразки" діють такі ж права одержання патенту, як і на винаходи і корисні моделі. Що стосується знаків для товарів і послуг, то відповідно до Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака та переліком товарів і послуг, а право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, Має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. У цьому Законі немає такого поняття як колективний знак, але надання права на отримання свідоцтва об'єднання осіб означає, що "колективний знак" існує. Свідоцтво має право одержувати будь-яка фізична особа, або об'єднання фізичних і юридичних осіб.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал