Навчально-методичний посібник навчального курсу за вибором для 8 (9) класів знз міністерство освіти І науки України



Pdf просмотр
Сторінка5/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.78 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5
Основні поняття: їжа, харчування, продукти харчування, безпечні продукти та страви.
Обладнання: ілюстративні матеріали, на яких зображені різні продукти харчування.
БАЗОВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
Соціальне значення продуктів та харчування
Соціальний захист передбачає забезпечення соціально гарантованих умов для нормального існування та розвитку людини, тобто певного життєвого рівня. Як правило, основою системи соціальних гарантій є певні стандарти (нормативи, властиві конкретному суспільству. У соціальних нормативах прийнято виділяти прожитковий мінімум.
Прожитковий мінімум — це задоволення потреб нарівні, необхідному для виживання людини в суспільстві як соціальної істоти (межа бідності. На сучасному етапі розвитку суспільства прожитковий мінімум є основним поняттям, на якому
ґрунтується забезпечення соціальних праві потреб людини.
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

86 пошані збоку інших людей, ай самоповазі, у набутті певного суспільного положення. найвищий рівень мотивації, який виражається у потребі в саморозвитку, реалізації своїх потенційних можливостей та здібностей, в осмисленні і розвитку власного «я».
Соціально-економічний прогрес суспільства яскраво виявляється у дії закону зростання кількості потреб. Цей закон ілюструє об’єктивну (незалежну від волі і бажання людей) необхідність зростання й удосконалення людських потреб, пов’язаних із розвитком виробництва і культури.
Проте безмежність потреб не полягає в простому пропорційному зростанні всіх їх видів. Швидше за все задовольняються і мають певну межу розвитку потреби низького порядку. Навпаки, по суті безмежні запити вищого порядку — соціальні та інтелектуальні.
Процес використання продуктів, товарів і послуг, які виробляються і надаються з метою задоволення певних потреб — це є споживання. Згідно з документами Всесвітньої організації спілок споживачів, можливість задовольнити свої основні потреби без негативних наслідків для навколишнього середовища — це раціональне споживання.
У структурі споживання можна виділити три основні рівні особисте та сімейне, виробниче та суспільне.
До особистого та сімейного споживання відноситься споживання продуктів харчування, взуття, одягу, предметів домашнього використання, житла, особистого транспорту, побутових послуг, знань, предметів культурного призначення, духовних цінностей.
Виробниче споживання здійснюється на підприємствах, що передбачає використання сировини, напівфабрикатів, матеріалів, енергії, засобів виробництва, споруд тощо.
До суспільного споживання відноситься використання матеріальних і духовних цінностей з метою задоволення державних, суспільних потреб в обороні, захисту навколишнього За суб’єктами (носіями потреб) розрізняють індивідуальні, групові, колективні та суспільні потреби.
Разом із розвитком людини відбувається розвиток її потреб. У сучасному суспільстві недостатньо задовольняти потреби в їжі, помешканні, одязі. Дедалі більшого значення набуває задоволення духовних, культурних, освітніх потреб. Спочатку потреби людини в їжі, одязі та житлі були мінімальними. Згодом з’являється потреба урізноманітнювати їжу, роблячи її калорійнішою та якіснішою, купувати якомога красивіший та модний одяг, створювати комфорті затишок у своїй оселі. Наприклад, важко уявити сучасну людину, яка живе в печері чи вдягається в необроблену шкіру власноруч упольованого звіра. Або, скажімо, те, що теперішні бабусі та дідусі у свої 15–16 років навіть не чули про комп’ютер, а дехто навіть не знав, що таке телевізор. Отже, потреби людини не лише кількісно збільшуються, ай змінюються якісно. Можна зробити висновок, що потреби людини — безмежні у своєму розвитку й мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін. Усю історію розвитку суспільствами можемо, в певному значенні, розглядати як історію формування потреб. Сучасна цивілізація, тобто нинішній ступінь розвитку матеріальної і духовної культури суспільства, виділяє кілька рівнів потреб (класифікація потреб за А.Маслоу):
1. фізіологічні потреби, що необхідні для виживання організму. Це потреби в їжі, воді, одязі. житлі, відтворенні роду. потреби в безпеці, які охоплюють проблеми захисту людини від фізичних і психологічних небезпек, убогості, болю, гніву, страху, захисту від зовнішніх ворогів і злочинців, допомоги у разі хвороби. потреби в соціальних контактах, які включають спілкування з людьми, належності до певної соціальної групи, що мають такі ж інтереси, у дружбі й любові. потреби в пошані, які включають не тільки потребу в
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

88 89
• дітей віком до 6 років дітей віком від 6 років до 18 років працездатних осіб осіб, що втратили працездатність.
Даний мінімум, визначений для осіб, які згідно з чинним законодавством підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов’язкових платежів (за матеріалами Закону України Про прожитковий мінімум»).
Набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, виходячи з їхнього хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Основними принципами формування набору продуктів харчування є забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку здорового організму забезпечення дитини додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку задоволення організму працюючої особи відповідними комплексами продуктів харчування для відтворення та збереження працездатності, працездатності для безробітного, відновлення в необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила необхідність підтримання повноцінного функціонування та запобігання віковим змінам організму людини похилого віку.
До набору мінімальних товарів і послуг включають найне- обхідніші промислові товари (одяг, взуття, побутову техніку тощо, житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв’язку, закладів культури, освіти, охорони здоров`я та інші. Набір товарів і послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади.
середовища, охороні правопорядку, безпеці життєдіяльності людини, охороні здоров’я, освіті, науці, культурі, відпочинку, міжнародних відносинах тощо.
Структура та обсяг особистого споживання залежать від доходів, цін, розподілу доходів на споживання і заощадження. Суспільне й виробниче споживання залежать від обсягів виробництва та імпорту споживчих товарів і послуг.
Отже, споживач — це продукт свого середовища. З віком людина прагне досягти того, чого, як їй здається, вона була позбавлена в дитинстві та юності. Тому глибше зрозуміти поведінку споживача допоможе вивчення процесів соціалізації, тобто чинників, що впливають нарізні групи людей у різні періоди життя.
Проте, незважаючи на велику кількість та різноманітність потреб, є певний мінімальний перелік товарів і послуг, які необхідні людині для задоволення найнеобхідніших потреб.
Мова йде про споживчий кошик та споживчий мінімум.
Споживчий кошик — це сума витратна найбільш необхідні продовольчі товари, послуги (із розрахунку на один місяць на одну людину або на сім’ю), так званий споживчий мінімум, необхідний для підтримки життєвого рівня людини. Споживчий кошик складається з усіх товарів і послуг, необхідних для задоволення основних потреб людини.
Споживчий мінімум — це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини збереження здоров`я) набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Отже, споживчий мінімум — це мінімальний набір товарів, які необхідні для задоволення нагальних потреб людини.
Споживчий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп населення:
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

90 91 1. ліквідація дефіциту білка шляхом створення індустрії виробництва білка з нетрадиційних джерел та технологій його використання. ліквідація дефіциту мікронутрієнтів шляхом створення індустрії біологічно активних добавок до їжі та технологій збагачення продуктів харчування. створення індустрії спеціалізованих продуктів дитячого харчування, що забезпечить оптимальний фізичний і розумовий розвиток дитини. забезпечення безпеки харчових продуктів, створюючи сучасну інструментальну базу. підвищення рівня знань з питань здорового харчування шляхом розробки системи освітянських програм для загальноосвітніх шкіл, населення та засобів масової інформації.
Особливості традицій та культури харчування різних народів
Кухня слов’янських народів складалася протягом багатьох століть. Вона визначалася насамперед тими ресурсами, які пропонувала слов’янам природа в місцях їхнього розселення, а також віруваннями й заборонами, пов’язаними із цими віруваннями. У процесі розселення потій території, що вони зараз займають, слов’яни взаємодіяли з іншими народами й багато чого запозичили із традицій кухні німецької, балтійської, італійської, грецької, угорської, турецької й ін. Так, на кухню східних слов’ян вплинула кухня фіно-угорська й тюркська. На кухню західнослов’янську великий вплив чинила кухня німецька й балтійська, частково – угорська, французька, італійська. На кухні південних слов’ян вплинула кухня турецька, фракійська, грецька, італійська, частково – угорська.
Серед слов’янських кухонь українська по праву має статус найбільш різноманітної й багатої, вона давно одержала поширення за межами України. Найбільш відмітною рисою української національної кухні є комбінована теплова обробка овочів або м’яса на олії або маслі, Основними принципами формування такого набору є задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв’язку з навколишнім середовищем задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти (утому числі дошкільної, охорони здоров’я;
• визначення житлово-комунальних послуг (з утримання житла, електропостачання, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, теплопостачання, газопостачання та постачання скрапленого газу, виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг урахування особливостей потреб осіб, що належать до різних соціальних та демографічних груп населення.
Прожитковий (споживчий) мінімум установлює Кабінет Міністрів України після проведення відповідної експертизи сформованих наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг.
Прожитковий мінімум на особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України й періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету та публікується в офіційних виданнях.
Для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення.
З огляду на це основними напрямами державної політики у галузі здорового харчування є:
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

92 Серед рослинної їжі перше місце завжди займав хліб, причому як на заквасці, такі прісний у вигляді галушок, прісного хліба з маком і медом. Із пшениці також робили не лише борошно, алей різні крупи, з яких варили кутю. Уст. з Азії завезли гречку, з якої почали робити борошно й крупу. В українській кухні з’явилися гречаники, гречані пампушки із часником, гречані галушки із салом і інші блюда. Використовували також пшоно, рис (з XIV століття) і бобові культури, такі як горох, квасолю, чечевицю, боби.
Городні й дикі овочі й фрукти займають також важливе місце в українській кухні. Морква, буряк, редька, огірки, гарбуз, хрін, кріп, кмин, аніс, м’ята, калган, яблука, вишні, сливи, журавлина, брусниця, малина – неповний перелік рослин, що споживались дуже широко.
Основними напоями були ті, які були отримані способом природного зброджування різного виду меди, пиво, кваси й виноградні вина, різні настойки. Основною гарячою їжею були рибній м’ясні відвари з додаванням овочів під загальною назвою «юха», що в російській мові пізніше трансформувалося в слово «уха». Перші відомості проросійську кухню містяться в літописах
X-XV ст. Давньоруська кухня почала складатися з IX ст.. й до
XV ст. досягла свого розквіту. На формування російської кухні в першу чергу великий вплив зробили природно-географіч- ні умови. Достаток рік, озер, лісів сприяли появі в російській кухні великої кількості блюд з риби, дичини, грибів, лісових ягід. На своїх землях з незапам’ятних часів русичі вирощували жито, овес, пшеницю, ячмінь, просо, гречку. З них варили зернові каші вівсяні, гречані, житні. Каша була й залишається російською національною стравою.
З незапам’ятних часів відомо на Русі прісне й кисле тісто. Із простого прісного тіста робили калядки, сочни, пізніше локшину, пельмені, вареники. З кислого дріжджового тіста пекли чорний житній хліб, без якого й донині немислимий російський стіл. До X ст. з’явилося пшеничне борошно, і асортимент смаження по-українському, і тільки після цього – тушіння, варення або запікання.
Українська кухня сприйняла деякі технологічні прийоми з кухонь сусідів, зокрема, обсмажування продуктів у перегрітому маслі, що властиво татарській і турецькій кухні. З німецької було запозичене мелене м’ясо («січеники»), аз угорської – використання паприки. Все це невластиве російській кухні, тому розходження двох кухонь такі великі.
Географічні й кліматичні умови перебування українського народу були настільки різноманітні, що дозволяли харчуватися як продуктами рослинництва, такі тваринництва. Уже під час трипільської культури (5 тис. років тому) населення цих територій знало пшеницю, ячмінь і просо. Жито з’явилося приблизно тисячу років тому, тобто значно пізніше. Розведення великої рогатої худоби, полювання й рибальство зробили меню дуже різноманітним, хоча ще до початку XIX століттям ясні блюда вважалися в народі святковими.
Використовувалось як м’ясо домашніх (у першу чергу свиней) і диких (вепр, заєць) тварин, такім ясо птиці (курей, гусаків, утік, голубів, тетеревів, рябчиків) і риба (осетер, вугор, короп, лящ, лин, щука, піскар, окунь. У XVIII столітті в Україні дуже широко поширюється картопля, що використовується для готування перших блюд, других блюді гарнірів до рибних і м’ясних блюд. Хоча цей овочі не ставна Україні, на відміну від Білорусі, другим хлібом, однак знайшов широке застосування, і із цього часу практично всі перші блюда починають готуватися з картоплею. Остаточно сформованою у сучасному варіанті українська кухня була уст. В той час на території України почали вирощувати помідори, інші овочі - сині баклажани, цукровий буряк, з якого почали виробляти цукор, що значно збагатило народну кухню. Також розширився асортимент напоїв за рахунок солодких наливок, варенух та ін. У раціон харчування входили як зерновій продукти їхньої переробки, такі овочів різних видах (капуста, ріпа, цибуля, часник).
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

94 не тільки й не стільки самі гриби, скільки грибний порошок із сухих грибів, що засипають і в юшку, й у другу тушковану овочеву або м’ясну страву. Рибу у традиційній білоруській кухні запікають цілою з лускою, сушать особливим чином, після легкого обсмажування, використовують у вигляді фаршів, додаючи в галушки, галки.
Сир, сметана, сироватка, масло використовуються як обов’язкові інгредієнти багатьох страв. Лісові ягоди, груші, яблука не сполучають один з одним. Страви, які з них готують
– кваші, киселі, кваси, пюре, запіканки. Для старої білоруської кухні характерно також солінням яса й домашньої птиці (гуся) – приготування з них солонини й по- лотків і вживання субпродуктів, особливо страв зі шлунка, вимені в розвареному виді. Найулюбленішими кулінарними прийомами теплової обробки є в Білорусії запікання, відварювання, томління, тушіння.
Використання фаршів (м’яса, риби, картоплі) з різними овочами дало в білоруській кухні більшість картопляних страв
(драники, цибрики, гульбішники й т.п.), багато м’ясних (фляки, моканина, вантробки, ковбаси, а також цілий ряд комбінованих (галушки, галки, зрази, що одержали поширення й за межами Білорусі.
Слід зазначити, що головне в традиційних національних білоруських стравах – неособливий склад продуктів, асам процес обробки цих продуктів, використання дуже простого, наприклад, вівса, житнього борошна, картоплі, підданого досить складній, завжди тривалій й часто комбінованій холодній і тепловій обробці. Класичним прикладом цього є вівсяний кисіль
– страва, яку одержують з вівсяного зерна в результаті більше десятка операцій протягом трьох діб.
Особливості традицій та культури харчування народів Європи
Французи є відомими законодавцями мод в кулінарії. Мистецтво гарно готувати прийшло в країну з Італії. Французька кухня принципово ґрунтується на свіжих продуктах. Якість і властиві кожному продукту особливості повинні зберігатися й випечених виробів різко збільшився, з’явилися короваї, калачі, пироги, млинці, оладки й інша випічка. З напоїв були поширені кваси, меди, відвари з лісових трава також збитні. Чай уперше з’явився в Росії в XVII столітті. Своєрідність білоруської кухні визначається географічним місцем розташування країни, що перебуває на межі великих геополітичних регіонів і знаходиться під сильним впливом інших культур православного сходу, католицького заходу, північної прибалтійської культури, мусульманських народів півдня, єврейської кухні й інших. Вважається, що свою самостійність білоруська кухня знайшла тільки до кінця XIX ст.
Особливістю білоруської кухні є широке використання страв з картоплі, а також різноманітних круп, грибів та свинини. Основу національної білоруської кухні становлять страви з тертої картоплі драніки, чаклуни, драцена, картопляні запіканки, картопляна бабка й ін. При цьому існує кілька способів тертя картоплі й типу картопляної маси. Картопля також часто використовується приготуванні салатів. У Білорусі традиційно застосовуються різні види вівсяного, житнього, ячмінного, гречаного й горохового борошна, причому для хліба в Білорусі йшло житнє борошно, а для всіх інших борошняних виробів – вівсяне. Іншою особливістю є змішування різних видів борошна, підмішування до основного виду борошна (житнього, вівсяного) іншого – ячмінного, гречаного, пшеничного, горохового.
Природно-географічні умови Білорусі сприяли широкому використанню таких продуктів, як гриби, лісові ягоди й трави
(снить, щавель, яблука, груші, річкова риба, раки, молоко, сир, сметана. Ці продукти характерній для російської національної кухні, однак форми й прийоми їхнього використання в білоруській кухні інші.
Наприклад, гриби відварюють та тушкують. Взагалі гриби не вживаються як самостійна страва, а завжди використовуються як додаток до основної. Тому білоруська кухня використовує
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

96 Найбільш відомими стравами є омар, морські гребінців сидрі, м’ясо з білими грибами.
Нормандська кухня пропонує вибір страв та способи їхнього готування, прийняті в Нормандії. Провінція багата м’ясними й молочними продуктами, птицею, продуктами моря і яблуками. У Нормандії для приготування страв використається напій з яблук – сидр, що також подається до традиційного столу самостійно. Знаменитою стравою є суп по-нормандському. Традиційною стравою у Нормандії є тарілка з дарунками моря
- чудове сполучення сирих молюсків і варених ракоподібних. Нормандія – батьківщина знаменитого сиру «камамбер». Провансальська кухня пропонує страви, що характерні для провінції Прованс та сусідніх районів півдня Франції. Відрізняється великою кількістю страв, приготованих з продуктів моря, овочів, спецій, часнику, цибулі й сала. Великою популярністю користуються юшка по-марсельскому, суп-жульєн по-лангедокському, яловичина тушкована по-провансальскому, рагу із зайця по-ландскому, пюре із часником.
Національна англійська кухня не є особливо вишуканою. Експерти в області гастрономії вважають її досить однотипною традиційний яловичий стейк, сирі овочі й пудинг на десерт.
Сніданок англійця нерідко починається з ранкового чаю або апельсинового соку. На перший сніданок їдять яєчню з беконом він не повинен бути занадто жирним, вівсяну кашу (порідж) і підрум’янений тост із апельсиновим варенням.
Ланч, або другий сніданок, їдять о пів-на-другу. Меню його може складатись зі смаженої картоплі, зелених овочів, десерту, пудингу, рису із молоком, іноді сиру, який їдять з хлібом, бісквітами й маслом.
Англійці споживають багато м’яса. До м’яса подаються різні соуси, маринади, найчастіше томатний соусі пікулі. Дуже розповсюджений м’ятний соус - суміш із дрібно посічених листків м’яти, води, цукруй винного оцту. Важливе місце в харчуванні англійців займає риба - тріска, копчений оселедець тощо. На гарніри англійці полюбляють після теплової обробки. У французькій кухні надають великого значення тому, щоб продукти гармонійно сполучалися, а непросто змішувалися водному горщику. Французькі кулінари винайшли соуси й поступово їх довели до досконалості.
У Франції прийнято розрізняти регіональну, загальнопоширену і вишукану кухні. Регіональна французька кухня, у свою чергу, підрозділяється на ельзаську, бургундську, бретонську, нормандську й провансальську.
Ельзаська кухня пропонує вибір страві способи готування їжі, характерні для району Ельзасу. Відрізняється використанням цибулі, капусти, спаржі, пива, свинини, а також трюфелів і вина (переважно білого й сухого. Гордістю ельзаської кухні є паштети і м’ясне рагу по-рейнському. Найбільш відомий ельзаський паштет з гусячої печінки. М’ясне рагу по-рейнському готується з філе баранини, свинини, свинячих ніжок, картоплі, цибулі й ельзаського вина.
Цибулевий пиріг - страва зрубаного тіста, соусу бешамель, цибулі, пряженого й копченого сала. Пиріг На жаркому полум’ї» випікають в сильно розпеченій духовці, складається з хлібного тіста, шматочків сала, сметани й цибулі. «Бекофф»
- страва з маринованого м’яса свинини або баранини, прокладеного шарами картоплі, запечений в чавунці.
Бургундська кухня притаманна для провінції Бургундія. Це, переважно, страви з яловичини, устриць, річкової риби (щука, окунь, короп, лин, ягід (смородина. Широковідома стравам ясо по-бургундському», а також бургундські вина.
Овернська кухня притаманна провінції
Овернь. Характеризується стравами з річкової риби (форель, сьомга, грибів (білі, лисички, грузді, овочів (бобові, ягід (малина, чорниця. Найбільш відома страва цієї кухні – чечевичний суп готується як пюре із чечевиці й картоплі подається із грінками. Славиться овернська кухня також глазурованими каштанами.
Бретонська кухня характерна провінції Бретань. Характеризується великою кількістю страв із продуктів моря крабів, омарів, морських гребінців) і використанням сидру.
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

98 багатого смакового букету вводиться багато різних приправ. І навпаки, деякі рецепти спрощуються. В такій страві превалює смак основного інгредієнту, цінується достоїнство продукту свіжість, якість, природний смак. Німецька кухня. М’ясо й картопля є головними інгредієнтами німецької національної кухні. В асортименті закусок німецької кухні - салати з овочів, шинка, ковбасні вироби, шпроти, сардини, страви з оселедця з різними соусами, м’ясні й рибні салати, заправлені майонезом. З перших страв поширені різні бульйони з яйцем, галушками, рисом і помідорами, суп-локшина, пюре з гороху, цвітної капусти, курки та дичини. У деяких районах популярні хлібні, пивний суп.
Особлива риса німецької національної кухні – різноманіття сосисок, які присутні в найширшому асортименті. Гарячі сосиски подаються з м’якою або гострою гірчицею, а також картопляним салатом разом зі шматочком хліба або рогаликом. Замість картопляного салату гарячі сосиски дуже часто гарні- руються квашеною капустою (рідше - тушкованою капустою. Аналогічним чином готуються смажені ковбаски, які подаються до столу з картопляним салатом або квашеною капустою.
Основна гаряч страва в Німеччині майже незмінно супроводжується салатом. Замість салату гостям може подаватися рубана на шматочки капуста в білому винному оцті, тушкована на повільному вогні з яблуками або в вині. Інша характерна риса німецької кухні – широке використання для готування других страв натурального м’яса. Трохи менше споживається м’ясо в рубленому виді.
Найбільш поширеними другими стравами німецької кухні є шніцель зі свинини або телятини, смажена свиняча ніжка, чорний пудинг, м’ясо-гриль, замаринована, смажена грудка
індички.
Традиційний гарнір німецької другої страви – картопля, приготована різноманітними способами. Гостям подають смажену картоплю картопляне пюре, натерту, смажену картоплю, картоплю фрі. У Саксонії на поширені картопляні крокети. овочі та картоплю. Асортимент овочів в англійській кухні різноманітний, найпоширенішими є ріпа й капуста, а також цибуля, морква, зелені салати, картопля, зелень (кріп, петрушка, селера й ін.). Часто використовуються каперси. Закуски в англійській кулінарії різноманітні, особливо багато рибної гастрономії. Англійці вживають багато різноманітних сандвічів і канапе – але не з ковбасами й сосисками. Серед перших страв пальма першості належить бульйонам і пюре, однак англійці не відмовляються й від заправних супів (типу борщів, розсольників, овочевих супів, солянок).
Традиційними є страви з яєць. Англійці люблять яйця, омлети із сиром, із шинкою, з беконом, натуральну яєчню.
Тости завжди подаються до стола. Хліб споживається в незначних кількостях. Його заміняє картопля, приготовлена по- англійському. Як десерт вживають свіжі фрукти, фруктово- ягідні пюре з вершками, морозивом. Із фруктів найпоширеніші яблука. Пиріг з яблуками є національною стравою. Для готування тістечок використовують виноград, лимони, апельсини, сливи, фініки, мигдаль та інші горіхи. З напоїв в Англії найбільше поширення одержав чай. Англійці п’ють чай до семи разів удень, особливо суворо вони дотримуються чаювання о 17 годині, яке стало суто англійською традицією. У англійських кафе гостям обов’язково запропонують чай з молоком. До чаю подаються пиріжки із зацукрованими фруктами, мигдалем та іншими горіхами, галети, пряні хлібці або тонко нарізаний хліб з маслом.
Невід’ємна частина ділового етикету приведенні переговорів, семінарів та ін. – чайна перерва ( англ. tea-break). Така перерва влаштовується через кожні 50 хв. або через півтори години.
Останнім часом у країні з’явилася нова англійська кухня. Відмінність її утому, що національна їжа стає більш витонченою. При цьому можна спостерігати дві зустрічні тенденції прагнення до складності й до спрощення традиційної англійської їжі. По-перше, відбувається ускладнення способу готування їжі, максимальна прикраса страв. Для одержання
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

100 широкою популярністю користується оселедець яку свіжому, так й у солоному виді. На Крайній Півночі поширені страви, що готують з язиків тріски. Популярні фрикадельки, приготовлені з фаршу свіжої риби, молока, солі й крохмалю. Страву приправляють соусом із креветок.
У Швеції асортимент рибних страв різноманітний лосось смажений із грибами, вугор запечений під білим соусом, молодий маринований оселедець зі свіжою картоплею, рибне суфле рибний фарш, змішаний зі збитою масою зі сметани, яєчних жовтків й окремо збитих білків, запечений у духовій шафі) із зеленим салатом, заправленим майонезом. Серед фінських рибних страв перше місце належить лососеві, який фіни вживають як закуску в копченому або солоному виді, а також як друга страва в смаженому або тушкованому виді. Широко поширений оселедець, що їдять в солоному, маринованому або копченому, а також у свіжому виді. Його використовують як компонент для готування овочевих салатів з рослинним маслом або майонезом. Смажену горбушу подають із гарніром зі смаженої картоплі або картопляного пюре. Фіни дуже люблять салат з молодої тріски, у який входять яйця, цибуля, варений буряк, листковий салат.
Помітне місце в раціоні народів Скандинавських країн займає м’ясо – яловичина, телятина, свинина. Основні способи теплової обробки м’яса для других страв – варіння й смаження. У Швеції холодне варене м’ясо, головним чином телятину, подають як закуску. У Данії й Норвегії популярністю користуються печеня, шніцелі. З м’ясних страв фінської національної кухні слід виділити оленину, що вживається яку свіжому, так й у копченому виді.
На скандинавському столі одночасно присутні кілька десятків закусок салат з рису із крабами в солодкому соусі, салат з молодої кукурудзи й картоплі з майонезом, рибні салати з яблучним і сливовим соусами, оселедець копчений, маринований, кілька, лососина, ікра, креветки, вугор, салака, омари, лангуст.
Риба вживають найчастіше у відвареному і тушкованому вигляді. На гарнір до риби вживають відварену, смажену картоплю, буряк, хрін, капусту, сардини, скибочки сиру. Оформляючи блюда, використовують тарталетки, у які кладуть гриби, крабів, рибу.
В Німеччині різноманітним є асортимент страв з яєць. Серед них яйця фаршировані, запечені, яйця з молочним соусом і сиром, з помідорами й смаженою картоплею, яєчня з копченим оселедцем, омлет з картоплею й соусом.
Популярним десертом є крем з яєць і молока, фруктовий компот під ванільним кремом і морозивом. Серед солодких страв популярні фруктові салати із соусами або сиропами, які подають охолодженими, компоти, киселі, желе, муси, морозиво, фрукти.
Тістечка вживають під час німецької пообідньої кави. У їжі німців дотепер зберігаються деякі територіальні розходження, пов’язані з особливостями господарства й клімату. Населення центральних районів дуже любить картоплю у всіх видах. Борошняні блюда, особливо каша, галушки, поширені на півдні. Національні кухні Данії, Норвегії, Фінляндії, Швеції настільки недуже відрізняються, їх поєднують під загальною назвою скандинавська кухня. Скандинавія – край озері моря, тому риба й інші морські продукти є одним з основних продуктів харчування народів цих країн. У Данії найбільш популярні такі види риби, як оселедець, тріска, макрель, вугор, камбала, лосось, морський гребінець, судак. Їх їдять увареному й солоному, копченому та в’яленому вигляді. Деякі копенгагенські ресторани спеціалізуються на приготуванні саме рибних страв. Високо цінуються датські устриці. У норвежців поширена тріска, солоний оселедець із картопляним гарніром, смажена тріска, камбала й палтус. Улюбленою національною стравою є «кліпфікс» - висушена на скелях тріска. У Норвегії споживають тушковану рибу з розтопленим вершковим маслом, рибні биточки, тріску під яєчним соусом зі збитими білками, а також камбалу, навагу, лосось. Україні
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

102 Чимале місце в раціоні займають борошняні вироби й круп’яні страви. До числа перших відносяться естонські національні види хліба з житнього і ячмінного борошна з додаванням різних солоджених заквасок або інших продуктів (картоплі, меду. Хліб набуває особливого смаку та консистенції кисло- солодкий хліб, естонський житній із крутого тіста, картопляний хліб, ячмінний хліб, медовий хліб, знамениті естонські пироги.
Із круп’яних страв характерними для естонської кухні є змішані круп’яні, овочево-круп’яні й овочеві каші. Їх варять на прісному молоці.
Із всіх прибалтійських кухонь естонська є найбільш рибною. Рибні страви становлять уній не тільки більшу частину в порівнянні з м’ясними й овочевими, алей найбільш ретельно й оригінально розроблені. Для їхнього приготування застосовуються складні технологічні прийоми. Ум ясних других стравах переважає пісна (нежирна, м’ясна) свинина, досить широко використається телятина, баранина, особливо бараняча солонина, злегка прикопчена, яловичина та курятина. Овочів естонській кухні готуються у вигляді різноманітних овочевих каш – бруквяної, капустяної, горохової, готують також страви з овочів у молочному соусі. На першому місці по вживанню є картопляна другому – капуста й горох, бруква та морква.
Асортимент солодких страв складається із хлібних супів, ки- селів з вершками або молоком, фруктових пюре з ревеню і яблук, журавлинна та бруснична каші. Спільні для всієї Прибалтики борошняні солодкі страви ¬¬– сніжки, солодкі каші зі збитими вершками – також широко вживаються й в Естонії.
Велику популярність в Естонії має кава, яку п’ють у проміжках між основними прийомами їжі з кондитерськими виробами
– печивом і здобними булочками зі збитими вершками.
Латиська кухня протягом багатьох сторіч зазнавала впливу від інших національних кухонь. У Північній Латвії значним є вплив естонської молочної кухні, у Західній Латвії відчувається У скандинавських країнах люблять рибні, овочевій м’ясні супи, Скандинавські кулінари готують страви з різних круп. Традиційні дитячі страви – каші пшенична, вівсяна, перлова, манна й рисова. Вибір бутербродів вражає різноманіттям. У Данії, наприклад, їх налічується до 700 видів. У Норвегії всюди й у будь-який час доби продаються «смербреди» – бутерброди з вершковим маслом і різним гарніром.
Велика увага приділяється свіжому молоку його п’ють кілька разів на день. Люблять також кефір. Улюблений напій скандинавських народів - кава. У цих країнах каву п’ють убудь- який час доби. Естонська кухня. Харчова сировина, технологія, композиційні прийоми естонської кухні відрізняються простотою. З харчової сировини характерними для естонської кухні є риба, молоко, сметана, вершки, пісна й беконна свинина, м’ясні субпродукти, картопля, капуста, горох, бруква. Молоко й картопля завжди виступають як обов’язкові компоненти переважної більшості страв, які поєднують майже з усіма продуктами, утому числі з такими, з якими вони не сполучаються в жодній іншій національній кухні (молоко з горохом і рибою, картопля як компонент кондитерського виробу. Молоко присутнє у більшості естонських страв.
Естонська кухня - яскраво виражена відварна. Більшість страв готують без пряних добавок і приправ. Смак естонської кухні м’який, ніжний, стриманий, природній, її основний аромат молочний, переважає навіть у рибних і солодких стравах.
Як і у всіх прибалтів, в естонців помітну роль відіграють молочній м’ясні супи, кашкоподібні овочево-зернові страві, риба у всіх видах і ситні (завжди з борошном, крупами й крохмалем) солодкі страви.
Із страв гарячого столу слід визначити супи, особливо із прісного молока, м’ясні супи з субпродуктів. З немолочних супів найпоширеніші картопляні, капустяній горохові, що готуються з додаванням свинячого сала, зазвичай копченого.
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

104 звана стародавня литовська або старолитовська кухня. До другої половини XIX ст. відноситься початок кухні литовського селянства, фактично не пов’язаної із традиціями старолитовської кухні. Саме ця новолитовська національна кухня має багато спільних рис із кухнями різних народів Прибалтики.
Широке поширення в старолитовській кухні одержали страви із червоної дичини (вепра, лосятини, оленини, ведмежатини, а також з болотної водоплавної й лісової дичини. Також у старо- литовській кухні поширено вживання меду та виробів з нього.
З ліквідацією Польщі й Литви як самостійної держави наприкінці ст. із поступовим зникненням того соціального шару, що був основним споживачем страв старолитовської кухні, цей напрямок у литовській кулінарії фактично більше не розвивався. Однак, низка старолитовських страв увійшла у міжнародну кухню. Наприклад, литовський борщ, литовські пельмені, литовські гусячі полотки. Литовська селянська кухня успадкувала від старолитов- ської соління й копченням яса (дичини, свинини, гусятини. Найбільш поширене було копченням яса та риби в Західній Литві. Популярним в новолитовській кухні є споживання меду.
Особливостями новолитовської кухні є простота харчових комбінацій, яка виявляється в застосуванні напівфабрикатів та готових харчових виробів (ковбас, солонини, сала, полотків, сиру, сметани, кисляку, масла. Широке застосування картоплі та картопляних, картопляно-овочевих і картопляно-круп’яних страв, яких не знала старолитовська кухня, є особливістю ново- литовської кухні. Для новолитовської кухні характерним є вживання закусок та незначне вживання супів, широке застосування картопляно- м’ясних, картопляно-молочних і картопляно-яєчних других гарячих страв. Широко вживають ячмінь (перлова і ячна крупа, капуста кольрабі, ріпа, бруква й морква, горох. Технологічні принципи готування новолитовських гарячих страв це - відварювання, запікання відварених або напіввідварених м’ясо- овочевих і м’ясо-круп’яних страв.
вплив німецької кухні, що виявляється в пристрасті докопченого м’яса й сала. Східна Латвія зазнала вплив литовської й білоруської кухонь.
Основою латиської національної кулінарії є холодні страви
- путри, кисломолочні вироби й домашні сири (типу бакштейн та яєчні. Супи або аналогічні естонським – молочні, схожі на німецькі
– картопляні і круп’яні, литовські – капустяно-бурякові.
Що ж стосується класичних національних других гарячих страв, це путри – овочево-зернові каші з додаванням сала, копченого м’яса, риби, кисломолочних продуктів. У латиській кухні широко застосовуються кисломолочні продукти – кисляк, сироватка, сметана, сирі кислуваті сири. Готують також кислі вівсяній горохові киселі, які заквашуються кисляком або додаванням до вівсяної гущі кислого брусничного соку.
Латиський стіл на дві третини складається з холодних страв
– бурякового салату, м’ясної й рибної закусок, яєць, сирів, сиру й кисляку. Смакову гаму латиської кухні визначають кисломолочні (кисляк, сметана, сир, домашні сири) і копчені продукти. Надзвичайно характерно для неї також широке використання яєць у як компонентів всіх холодних закусок, ум ясо-яєчних паштетах, у рибних стравах, в овочевих запіканках, у сирах і в солодких стравах. Латиській кулінарії властиве використання солоного й маринованого оселедця, копченої риби (вугра, салаки, а також цибулі. У Східній Латвії в молочні страви обов’язково додають кмин. Сало, копчене м’ясо, холоднім ясні закуски вживають з додаванням гірчиці. Смакову гаму латиської кухні можна вважати помірно кислувато-солонуватою. Кондитерські вироби латиської кухні запозичені з німецької. Популярністю користуються в Латвії бісквіти й пісочні тістечка.
Литовська кухня. Ще в XIV-XVIII ст. склалася кухня привілейованих литовських верств (вельможества й шляхти) - так
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

106 Опишіть особливості ваших страв та кухні обраних країн.
Зробіть висновок, які страви та які особливості харчування народів світу ви вважаєте корисними для себе, чому?
Питання та завдання для обговорення:
1. Для задоволення потреби в їжі або захисті від холоду мешканці різних країн віддають перевагу різним продуктам харчування і різним видам одягу. Наведіть приклади набору продуктів харчування та одягу мешканців Японії, Індії, України та інших країн (на вибір учня. Яким чином впливає сім’я та сімейні (культурні, національні) традиції на особливості харчування та наведіть конкретні приклади. Обговоріть це питання з своїми батьками, однолітками. Чиє у вашому оточенні традиції національної кухні, у чому вони проявляються. Що для вас означає культура харчування Чи вважаєте ви культуру харчування важливою ознакою сучасної людини
Чому?
Використані ресурси:
1. http://pidruchniki.ws/12510513/meditsina/
fiziologichni_protsesi_povyazani_funktsiyeyu_harchuvannya
2. http://www.medved.kiev.ua/arh_nutr/art_2006/n06_1_4.
htm
3. http://radnuk.info/pidrychnuku/sostial/494-
stashkiv/9919-15-151.html
4. http://www.ready-business.by/spravochniki/ekonomika-
torgovli/109-yekonomicheskoe-i-socialnoe-znachenie-
obshhestvennogo-pitaniya.html
5. http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/36061/
6. http://coolreferat.com
У литовській кухні широко поширені різноманітні прянощі - майоран, кмин, петрушка, цибуля, кріп.
Запитання та завдання для обговорення
1.У чому ви вбачаєте соціальне значення харчування у суспільстві?
2.Охарактеризуйте традиції і культуру харчування українців та інших європейських народів. З чим пов’язані особливості кухонь різних народів. Опишіть особливості кухні окремого регіону в Європі
(напр.. Франція, Німеччина, Україна.
МЕТОДИЧНИЙ БЛОК
Практична робота №5 Кухня народів світу»
Мета: ознайомитись з кухнями народів світу, навчитись відрізняти страви різних народів відповідно до традицій та культурних особливостей.
Обладнання: географічна мапа, кулінарні рецепти стравна- родів світу, прапорці та емблеми різних країн.
Хід роботи:
Завдання:
1. Створіть меню за рецептами кухонь народів світу. Презентуйте страви. Розкажіть про їх інгредієнти. Поясніть, в чому полягає особливість тієї чи іншої кухні світу.
Інструкція щодо виконання роботи:

Об’єднайтеся в групи по 3-4 учні.

Оберіть країну, кухню якої вибудете представляти.

Створіть рецепти страв (бажано також надати можливість учням приготувати найпростіші страви).
Тема 6. Етикет харчування
Ми обираємо здорове харчування

108 109
К., Соколенко Л. С. ; Камянець-Поділ. нац. унт ім. І. Огієнка,
Черкас. нац. унт ім. Б. Хмельницького, Уман. держ. пед. унт
ім. П. Тичини. - Камянець-Подільський : Буйницький О. Ас. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня
2002 р. № 14 Про затвердження Міжгалузевої комплексної
програми «Здоров’я нації на 2002-2011 роки. http://zакоn.rada.
gov.ua/сgi-bin/1аws - електронний ресурс.
11. Програма Абетка харчування. Методичний матеріал
для вчителя 1 клас Ващенко ОМ, Свириденко С.О., Чорновіл
О.В. - К Нестле-Україна, 2009. - 28 с.
12. Як виростити дитину здоровою Посібник для батьків
шкільного віку / Бойченко Т, Колотій Н, Царенко А. та ін.. -
К.: Прем’єр-Медія, 2001. - 204 с.
13. Портал споживача www.consumerinfo.org.ua - електро-
нний ресурс Nutrition: An Essential Element of a Health-
Promoting School - http://www.who.int/hpr - заголовок з екрану.
Список рекомендованих джерел:
1. Бібік НМ, Бойченко Т.Є., Коваль Н.С., Манюх О.І.
Основи здоров’я: Підручник для 2 класу. - К Навчальна книга,
2003. - 111с.
2. Ващенко
О.,
Свириденко
С.
Організація
здоров’язберігаючої діяльності початкової школи // Початкова
освіта. - 2005. - №46. - С. 2-4.
3. Гриценчук О.О., Овчарук О.В. Впровадження основ
споживчих знань у систему загальної середньої освітив
Україні: аналітичний коментар. - Захист прав споживачів у
Європейському Союзі. Спільнота споживачів та громадські
об’єднання/Аналітичний звіт. - К 2007. - С. 34-36.
4. Законодавство України про захист прав споживачів
відп. ред. В.Є Демський.
- К Юрінком-Інтер, 1999. - 464 с.
5. Єресько О. В. Методичні рекомендації щодо вивчення
предмета Основи здоров’я» / О. Єресько // Здоров’я та фізич.
культура. - 2005. - № 6. - С. 13-15.
6. Концепція споживчої освіти для загальноосвітніх на-
вчальних закладів. Основи споживчих знань Навч.-метод.
посібник для загальноосвітніх навчальних закладів 1-12 кл./
Гільберг Т.Г., Довгань А.І., Капіруліна С.Л. та ін.: За заг. ред.
Бєскової Н.В., Єрохіної АС, Максименко К.О., Овчарук О.В. -
К.: Навч. книга, 2008. - 216 с. сіл. С. 13-20.
7. Навчання здоровому способу життя на засадах розви-
тку навичок через систему шкільної освіти оцінка ситуації
/ М-во України у справах сім’ї, дітей та молоді Держ. ін-т
проблем сім’ї та молоді Представництво дит. фонду ООН
(ЮНІСЕФ) в Україні. - К, 2004. - 108 с.
8. Резолюція 39/248 Генеральної Асамблеї ООН Керівні
принципи для захисту інтересів споживачів - http://consumers.
unian.net/ukr/detail/4464 - електронний ресурс.
9. Плахтій П. Д. Основи шкільної гігієни і валеології. Теорія,
практикум, тести : навч. посіб. / Плахтій П. Д, Підгорний В.
Список рекомендованих джерел
Ми обираємо здорове харчування
Рис. 1. Піраміда харчування


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал