Навчально-методичний посібник Київ Педагогічна думка 2012 (076) ббк 88. 3я7 М34




Сторінка6/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.78 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Вербалізація емоцій та почуттів
У душі є щось дуже глибоко заховане;
воно звільнюється, коли його вимовити.
Сенека
Мета: ознайомлення з техніками вербалізації власних почуттів і партнера, набуття навичок адекватного і толерантного вираження емоційного стану.
Метод: тематична вправа.
Опис. Учасники сідають у коло. По черзі висловлюють припущення сусідам ліворуч про
їхній стан («Мені здається, що ти зараз спокійний і зацікавлений тим, що відбувається»).
Почувши інформацію про свій стан, слухачі надають зворотний зв’язок, тобто уточнюють її.
Після того, як коло замкнеться, ведучий організовує обговорення.
Обговорення.
Яким чином ви визначили емоційний стан сусіда? На які ознаки ви орієнтувалися при цьому?
Важко чи легко говорити про власний емоційний стан? А про стан іншої людини?
Чи потрібно говорити співрозмовнику про емоції?
Чи завжди говоримо те, що почуваємо? Чому приховуємо власні емоції/почуття? Які
наслідки?
Коментар. Емоції в процесі спілкування відображають ставлення співрозмовників до по- чутого, а також один до одного. Деякі люди без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримувати гарний настрій. Інші – вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Постійне стримування емоцій, як відомо, спричиняє різні захворювання, проте безконтрольність емоційної експресії ускладнює міжособистісне спілкування. Насправді, почуття, які переживає людина, належать тільки їй, і саме вона від- повідальна за них. Адекватне вираження почуттів є одним із найскладніших аспектів нала- годження і підтримки взаємин. Для зниження емоційної напруги застосовують різні техніки, зокрема вербалізації власних почуттів і партнера. Поговоримо про те, як повідомляти інфор- мацію про емоції.
Техніка вербалізації власних почуттів. Йдеться про уміння висловити те, що ви думаєте або відчуваєте щодо обговорюваного питання, ситуації.
Формули вербалізації власних почуттів: «Я здивований…», «Мене турбує…», «Це викли- кає в мене протест…» та ін.
Техніка «Я–висловлювання». Використовується для вираження власних почуттів. Нерід- ко можна почути висловлювання на кшалт: «Ти мене дратуєш, ображаєш…» тощо. Речення, які починаються із займенника «ти» і містять елементи звинувачення, викликають захисну реакцію. І це закономірно, адже найкращий захист – це є напад. Некоректно звинувачувати
іншу людину в тому, що переживаєте.
Порівняйте фрази: «Ти завжди спізнюєшся» і «Щось трапилося, що вранці знову спіз- нилася?». Слова «ти», «завжди », «ніколи» є конфліктогенами, тобто можуть спричиняти конфліктну ситуацію. Цього не станеться, якщо розповідатимете про власні реакції, почуття; обговорюватимете не особу, а факти.
Знайдіть різницю між фразами: «Чому ти не можеш прибрати за собою?» і «Будь-ласка, наведи порядок на робочому столі». У першому випадку засуджується поведінка співрозмов-

41
ника, у другому – пропонується спосіб вирішення проблеми. Уявіть власну реакцію на подібні висловлювання, щоб зрозуміти суть справи.
Уміння конструктивно і відверто повідомити співрозмовнику про свої переживання, ба- жання, потреби є важливою складовою емоційної компетентності. «Я–висловлювання» пові- домляє іншій людині про ставлення до того, що відбувається, без звинувачень та вимог щось змінити. Ця техніка передбачає опис почуттів, конкретної поведінки, яка їх викликала, та
інформацію про вирішення ситуації.
Схема «Я–висловлювання»:
Я відчуваю… (емоція);
коли… (поведінка);
і я хочу… (бажаний результат).
«Я відчуваю…» опис власних емоцій і почуттів, викликаних конкретною подією. Люди можуть не зрозуміти, що саме в їхніх вчинках образило вас, якщо їм про це не повідомите.
«Коли…»короткий та об’єктивний опис поведінки, яка викликала емоцію. Це може на- віть допомогти іншій людині побачити свої дії під іншим кутом зору. Можливо, вона навіть не підозрювала, що її вчинки так вплинули на вас. Той, хто вас образив, може і не пам’ятати цього. Образу пам’ятає людина, яка її зачаїла.
«Я хочу…»,«Мені хотілося б…» – повідомлення очікувань стосовно поведінки у майбут- ньому, бажаного результату.
Ця проста формула допомагає не тільки висловити свої емоції та частково звільнитися від них, а й дає людині можливість відчути себе відповідальною за думки й почуття, а значить – емоційно зрілою. Зазвичай, достатньо важко використовувати «Я–висловлювання» тоді, коли переповнені негативними емоціями. Водночас, уміння зрозуміти емоцію, назвати її «по імені»
і виразити не криком, а спокійно, характеризують впевнену в собі людину.
Техніка вербалізації почуттів партнера. Перевірка власних вражень про те, як себе по- чувають інші, є важливим комунікативним умінням. Перед тим, як реагувати на емоції спів- розмовника, варто переконатися у тому, що ви правильно їх розумієте. Найкраще це зробити в такій послідовності:
1. Опишіть те, що думаєте про почуття іншої людини під час розмови. «Мені здається, що…». При цьому утримуйтесь від оцінки, схвалення чи несхвалення переживань співроз- мовника.
2. Уточніть правильність розуміння. «Чи не так», «Чи правильно я вас розумію».
Для повідомлення про емоційний стан співрозмовника більш ефективна непряма вербалі- зація, наприклад: « Так, це дуже прикро…», «Здається, почута інформація вас здивувала…»,
«Я згоден, що такий поворот справи може викликати неприємні відчуття». Спілкування на рівні почуттів дозволяє весь час бути в контакті з іншою людиною.
Практична вправа
Мета: навчитися застосовувати комунікативну техніку «Я – повідомлення» при вислов- ленні своїх бажань.
Метод: практичні вправа.
Опис. Запропонуйте учасникам перетворити запропоновані «Я–повідомлення» в «Ти–ви- словлювання», записуючи результати у праву колонку таблиці.

42
«Ти-повідомлення»
«Я-висловлювання»
Ти завжди мене перериваєш
Ти завжди спізнюєшся
Ти постійно залишаєш папери на моєму столі
Ти постійно займаєш робочий телефон для вирішення особистих питань
Ти завжди на мене кричиш
Ти завжди повідомляєш про зміни в останню хвилину
Ти ніколи не виконуєш свої обов’язки, я мушу все робити замість тебе
Обговорення.
Які переваги і недоліки застосування «Я-висловлювань»?
Як використання «Я-повідомлень» може допомогти у саморегуляції емоцій?
Деколи можна почути від учасників тренінгу такі думки: «Якщо я говоритиму про почуття, мене неправильно зрозуміють», «Якщо говорити про свої переживання, співрозмовник зрозу- міє мої слабкі місця» тощо. Відповіді на ці запитання варто обговорити з групою.
Коментар. Уміння розпізнати емоційний стан інших людей і прийняти той факт, що вони мають право навіть на негативні почуття, набути нелегко. Ступінь міцності стосунків залежить від того, наскільки співрозмовники уміють спілкуватися на рівні емоцій. Негативні емоції – це сигнали: щось не так у стосунках. Бажано проаналізувати, що відбувається, і поміркувати над тим, як поліпшити становище. Описувати свої почуття при обговоренні стосунків значно конструктивніше, ніж звинувачувати, засуджувати когось.
З розвитком емоційної компетентності, негативні емоції послабляють свій вплив, з’явля-
ється можливість мислити чітко і ясно, приділяти увагу головному в житті.
Вербалізація негативної емоції (на прикладі злості)
Мета:.закріплення навичок вербалізації емоцій та почуттів, інтеграція досвіду шляхом використання опрацьованих технік у рольовій грі.
Метод: рольова гра, «акваріум».
Опис.
І. Об’єднайте учасників у малі групи по три особи. Кожен з учасників має зіграти три ролі – особа, яка висловлює негативну емоцію; особа, яка сприймає негативну емоцію і реагує, спостерігач. При чому, співрозмовникам потрібно робити все неправильно, неконструктивно.
Завдання спостерігача полягає у тому, щоб записувати побачені помилки. Кожна фаза рольової гри триває до 5 хв. Обговорення у малих групах, потім у великому колі.
ІІ. Тепер кожна команда продемонструє іншу ситуацію, в якій все зроблено правильно.
Замість звинувачень та дорікань говоріть про свої почуття. Презентація команд відбувається за методом «акваріума».
Обговорення. Після кожної «неправильної сценки» ведучий запитує: «Що було непра- вильно?». Після кожної правильної: «Чи справді усе було зроблено правильно?». Ведучий має допомогати учасникам, підказувати правильні слова і дії та сприяти тому, щоб вони виявилися максимально ефективними в «правильних діях». Можна перервати сценку, оголосивши: «Ду- бль два» і почати знову, щоб покращити результати учасників.

43
Що було виконувати легко, а що складно?
Як почувалися під час виконання вправи? Який досвід здобули?
Коментар. Неправильно чинити чомусь легше. Конструктивні дії вимагають здорового глузду. Надати можливість (в допустимих межах) іншій людині пережити бурхливу емоційну реакцію, вичекати, при цьому не ображаючись і не відзеркалюючи емоції, – є ознакою емо- ційної зрілості.
Часом не вистачає слів, щоб виразити свої почуття або просто не хочеться ділитися з ки- мось своїми переживаннями. У такому випадку краще відверто сказати, не приховуючи свої почуття: «Мені не хочеться про це зараз говорити». У стосунках необхідно надавати один одному можливість побути наодинці.
У деяких ситуаціях, зокрема, ділових, висловлення емоцій недоречне. Коли починаєте дратуватися, запитайте себе, чи дійсно вам це потрібно саме зараз. Якщо, стримавшись, не відчуваєте себе приниженими і розумієте, що ваша справа від цього тільки виграла, тран- сформація емоції вдалася.
Обізнаність про почуття і емоції, уважність до них відкриває можливості регулювати емо- ційні реакції. Якщо не знаємо, що переживаємо, а просто діємо під впливом емоцій, важко досягти бажаного результату.
В опануванні техніками вербалізації доцільна поступовість. Процес тренування легше розпочати з опису позитивних почуттів, наприклад: «Коли ви запропонували мені допомогу, я дійсно зрадів». Після цього можна повчитися описувати негативні почуття, що пов’язані з довкіллям: «Сьогодні так похмуро, що у мене пригнічений настрій». Згодом варто перейти до складнішого, тобто опису негативних почуттів стосовно дій інших людей, наприклад «Коли ви розмовляєте зі мною підвищеним тоном, я ніяковію».
Зобрази емоцію. Про невербальну мову емоцій
Немає нічого усередині, все, що усередині, – зовні.
Гете
Мета: розвиток умінь передавати, сприймати, інтерпретувати невербальну інформацію в процесі спілкування; розширення експресивного репертуару учасників.
Метод: тематична вправа.
Ресурси: набір карток, залежно від варіанту виконання вправи. Наприклад, емоції або стан, які потрібно зобразити: злість, сум, пихатість, нудьга, очікування, закоханість, оптимізм, натхнення, страх, радість, задоволення, самотність, песимізм, грайливість, сором’язливість, байдужість, надія тощо. Експресивні частини тіла для демонстрації емоцій: руки, коліна, ноги, спина, очі, обличчя, губи.
Опис. Окрім вербальної існує ще мова виразних рухів. Почуття, емоції – це внутрішні реакції, які мають зовнішні прояви, вони можуть бути висловлені через основні канали са- мовираження – рухи, голосові прояви й очі (А. Лоуен). Зазвичай люди використовують усі канали комунікації водночас. Смуток зароджується всередині, зовні виражається сльозами, похмурістю. Сльози є майже універсальною ознакою смутку. Гнів може проявитись як крик.
Від злості людина може червоніти, тремтіти. Люди, які нервують, кусають губи, вкриваються потом. Щасливі люди «випромінюють» позитив. Сміх є досить поширеною ознакою радості та задоволення. Плач, крик або сміх сприяють послабленню напруження та зниженню стресу.
Переживання емоцій – це один бік медалі, а їхнє вираження і вивільнення пов’язаної з ними енергії – інший. Вираження емоцій відбувається на вербальному й невербальному рівнях. Іноді можна почути: «Я не знаю, як передати це словами». Мається на увазі, що почуття настільки глибокі або складні, що для них важко підібрати слова і легше передати невербальною мовою.

44
І варіант. Кожному учаснику пропонується вибрати картку, на якій записана назва емоції, та показати її за допомогою невербальних засобів. Для виконання цієї вправи можна скори- статися словником емоцій, запропонувавши добровольцям самим вибрати слово-почуття (не говорячи нікому, яке саме) і показати його. Завдання групи у тому, щоб вгадати, який емоцій- ний стан демонструється.
Кожного разу після того, як стан названий, потрібно запитати у спостерігачів, за якими ознаками вони його визначили. Це дає можливість сформувати «банк» невербальних проявів емоцій та використовувати його у майбутньому. Сором’язливим учасникам можна запропо- нувати показати емоцію, сидячи на стільці спиною до усіх.
ІІ варіант. Можна підготувати набір карток, на яких відзначені емоції і частини тіла, за допомогою яких ці емоції потрібно виразити, наприклад: сум – обличчя, радість – губи, гор- дість – спина, страх – ноги, смуток – руки та ін.
ІІІ варіант. Цікавим є ще один варіант цієї вправи, коли учасники витягують по дві картки, на одній з них – емоція, на другій – експресивна частина тіла, за допомогою якої її потрібно показати.
Обговорення.
Які емоції найлегше розпізнати за невербальними виявами?
Чому деякі люди стримані у демонструванні своїх емоцій?
Якщо двоє посварилися, а лише один із них виглядає сердитим, чи означає це, що другий
не сердиться?
Коментар. Кожне душевне переживання пов’язане з тілесним рухом. Щойно ми розпіз- навали емоційні стани інших учасників, спостерігаючи за їхньою невербальною поведінкою.
Ви побачили, що одне почуття можна виразити кількома різними невербальними засобами.
Наприклад, людина, сповнена гніву, може розмахувати руками, холодно мовчати, пильно ди- витися тощо. Від щастя хтось сміється, а інший плаче. Жести, поза, міміка, погляд, хода містять інформацію про темперамент, характер, емоційний стан людини та її ставлення до співрозмовника, до почутого.
Відсутність зовнішнього прояву емоцій не означає, що людина їх не переживає, вона може приховувати їх, заганяти всередину. Деколи стримування демонстрації свого переживання допомагає легше перенести біль або інші неприємні емоції. Форми контролю експресії:
«придушення» – приховування емоційного стану, що переживається;
«маскування» – заміна вираження емоції, що переживається, виразом іншої емоції, що не переживається в даний момент;
«симуляція» – вираження емоцій, які насправді не переживаються.
Експресія позитивних емоцій покращує спілкування і продуктивність діяльності.
Передай гримасу по колу
Якщо щось не виходить – спробуй ще раз!
П. Коельо
Мета: використання міміки для вираження емоційного стану, енергетизація групи.
Метод: тематична руханка.
Опис. Ведучий просить учасників почергово по ланцюжку передати вираз обличчя. Дякує учасникам за творчу роботу.
Коментар. Вираз обличчя, очей – дзеркало емоційного стану. Кожен рух думки відбива-
ється на обличчі, а швидкоплинна емоція мимоволі скорочує мімічні м’язи. Ці мімічні м’язи зовсім мікроскопічні порівняно з іншими м’язами – рук, ніг, тулуба, проте в рухових центрах головного мозку займають домінуюче положення. А головне – якщо настрій та емоції виявля-

45
ються через них, то справедливе і зворотне твердження: через мімічні рухи можна викликати емоції до життя. Вираз емоцій на обличчі триває від півсекунди до чотирьох, рідко виходить за ці межі. Тривалість вираження емоції здебільшого залежить від її сили. Тому досить три- валий вираз емоцій переважно сигналізує про сильні почуття. Найвиразніше переживання виявляються в очах (існує близько 85 відтінків – живі, ніжні, холодні) і голосі (в печалі він глухий, у пристрасті – покірний).
Усмішка Будди
Дійте, зберігаючи на губах усмішку,
а усередині – відчуття власної сили і можливостей.
Техніка впливу на емоційний стан за допомогою усмішки. «Усмішка Будди» є простою, приємною та ефективною технікою для вироблення стабільного позитивного емоційного фону.
Можемо поліпшувати настрій, навчившись розслабляти обличчя, додаючи йому виразу ща- сливого спокою або радості.
Повністю розслабте м’язи обличчя, уявляючи, що вони наливаються теплом, стають важ- кими. Зосередьтесь на куточках губ, відчуваючи лише їх. Уявіть (не докладаючи м’язових зу- силь), ніби губи починають злегка розтягуватися в сторони, утворюючи ледь помітну усмішку.
Цей вираз обличчя називають «подихом вітерця радості», коли лише народжується усмішка, а мімічні м’язи рефлекторно викликають легке відчуття блаженства і спокою усередині. За- пам’ятайте цей емоційний стан, викликаний «усмішкою Будди», і повертайтеся до нього для створення позитивного настрою, а також коли схвильовані, напружені та скуті.
Результати експериментальних досліджень. У дослідженні, присвяченому виключно усмішкам, П. Єкман і Р. Девідсон виявили, що її поява на обличчі викликає численні зміни в роботі мозку, збільшує його кровопостачання, а також змінює рівень кисню і рівень збудження нервових закінчень.
Всім відомо, що, коли щасливі, усміхаємося. Але не всі знають, що, коли вони усміхаються, тоді стають щасливішими. Роблячи вираз обличчя, який відповідає певній емоції, зазвичай починаємо переживати цю емоцію. П. Екман у багаторічних дослідженнях підтвердив цю закономірність. Особливо відчувають дивну силу фізіології актори. Симулюючи ридання, дуже скоро вони виявляють, що дійсно почувають горе, сум. Тому людям у пригніченому стані рекомендується частіше усміхатися. Проста фізіологічна маніпуляція є ефективним
інструментом для того, щоб управляти своїм внутрішнім станом.
Рекомендації ведучому. Оскільки на цьому занятті розглядається понад 10 технік управ- ління емоціями, пропонується записувати їхні назви на фліпчарті по мірі їх опрацювання. Це дасть змогу наприкінці заняття відновити в пам’яті зміст технік.
Вираження емоцій у мовній інтонації
Найголовніше у спілкуванні –
почути те, що не було сказано.
Дракер
Мета: розвиток умінь передавати, сприймати, інтерпретувати невербальну інформацію в процесі спілкування; розширення експресивного репертуару учасників.
Метод: практичні вправи.
Опис.
І. Учасникам пропонується поекспериментувати: по колу вимовити ту саму фразу чи сло- во з різною інтонацією та швидкістю, наприклад: «Алло», «Скільки можна тебе чекати?»,

46
«Сьогодні сонячний день», «Молодець». Можна запропонувати такі варіанти висловлення фрази: із задоволенням, радістю, гордістю, роздратуванням, злістю, захопленням, натхнен- ням, сумом, страхом, байдужо, напористо, впевнено, оптимістично, песимістично, грайливо, сумніваючись, з почуттям вини, ніби ви втомлені, закохані, швидко – повільно, монотонно – енергійно, з паузами і без них.
ІІ. Кожен учасник отримує картку, на якій написана одна з фраз…
1. Радий вас бачити!
2. Спасибі за роботу.
3. Приходьте завтра.
4. Я в захопленні.
5. Спасибі, мені дуже приємна ваша увага.
6. Було приємно з вами поспілкуватися.
7. Дякую за комплімент.
8. Дуже вам вдячний.
9. Ціную вашу наполегливість.
10. Мені це дуже подобається.
Завдання в тому, щоб сказати одну і ту саму фразу, надаючи їй спочатку прямий, потім протилежний зміст за допомогою інтонації.
Обговорення.
Які емоції легше/важче передавати інтонацією голосу?
Які емоції легше/важче розпізнати за інтонацією голосу?
В яких випадках довіряємо невербальним засобам спілкування, а лише потім – змісту слів?
Коментар. Емоційна виразність мовлення відіграє важливу роль у спілкуванні. Будь-яку думку можна висловити з різною інтонацією. Інтонація голосу сигналізує не лише про емоцій- ний стан, ставлення до співрозмовника, до почутого, а й глибинні особистісні характеристики людини. За допомогою голосу можна виражати найскладніші емоції – іронію, ласку, сарказм, боязнь, рішучість, прохання, страждання, захоплення тощо. Ентузіазм, радість і недовіру пе- редають високим голосом, а смуток, горе і втому – м’яким і приглушеним. У стані емоційної напруженості багато людей, висловлюючи свою точку зору, ледь підбирають слова, роблять більше пауз, відволікаються від основної думки, зосереджуються на деталях, що ускладнює розуміння. Розглянемо різні техніки відновлення емоційної рівноваги, управління емоційними реакціями.
Образ як джерело рівноваги.
Техніка відновлення емоційної рівноваги за допомогою образів.
Нервова система потребує час від часу відпочинку, відновлення. В кожному з нас є джере- ло спокою та рівноваги в собі. Це такий прихований центр, який завжди знаходиться у стані спокою ніби центральна вісь колеса у русі. Потрібно знайти цей центр всередині себе і подо- рожувати туди час від часу для відпочинку, відновлення сили, захисту, поповнення життєвої енергії, досягнення емоційної рівноваги.
У цій техніці використовується закономірність: уява, образи впливають на емоційний стан.
Ведучий пропонує учасникам назвати образи, які асоціюються у них зі спокоєм, рівновагою, записує на фліпчарті. Наприклад, глибини океану, які завжди нерухомі й спокійні навіть у найсильніший шторм на поверхні. Сформуйте цей образ у своїй уяві, відчуйте, як вас напов- нює його енергія й потужність. Зафіксуйте це відчуття і повертайтеся до нього при потребі.

47
Сила емоцій і почуттів
Хто ким керує: ви емоціями чи вони вами?
Якщо ви рухаєтеся за інерцією, тоді ви котитеся вниз.
Закон Пірсона
Мета: формування готовності до емоційно розумної поведінки у напружених життєвих ситуаціях; ознайомлення з техніками управління інтенсивними емоціями, розвиток гнучкості в процесі сприйняття реальності.
Метод: практичні вправи.
Напевно у вас траплялися такі ситуації, коли були охоплені сильними емоціями і діяли під їхнім впливом. Інтенсивні емоції погіршують здатність думати та аналізувати дії, які здійснюємо. Тому потім шкодуємо про зроблене чи сказане. Як це не парадоксально, але для психіки шкідливі будь-які інтенсивні емоції, як негативні так і позитивні. Використання запропонованих технік і прийомів допомагатиме зменшувати інтенсивність емоцій, віднов- лювати емоційну рівновагу.
Витримати паузу. «Головне – вчасно зупинитися» (з казок О. Пушкіна). Незалежно від того, що вам хотілося б сказати в момент, коли емоції переповнюють, зупиніться і витри- майте паузу. Повільно порахуйте про себе до тридцяти, після чого можна знайти розумніше рішення, ніж просто виговоритися і виплеснути свої емоції назовні. Повільна лічба фактично відтерміновує реакцію, яка пов’язана з напруженням м’язів. Розслаблення м’язів зменшує
інтенсивність негативної емоції.
Техніка відокремлення «Я» від емоцій. Існує два основні способи сприйняття реаль- ності – асоційований і дисоційований. Асоційований підхід означає, що людина знаходиться ніби усередині ситуації, що переживається, і має безпосередній доступ до власних емоцій.
Емоції змінюють бачення ситуації і те, як інтерпретуємо дії інших людей. Коли роздратовані, то шукаємо можливості розгніватися; інтерпретуємо ситуацію у такий спосіб, який дозволяє проявляти гнів.
Дисоційований підхід дозволяє оцінювати ситуацію ніби збоку. Подивитися на конфліктну ситуацію очима стороннього спостерігача, що дає змогу спокійно проаналізувати почуття і побачити можливі шляхи вирішення конфлікту.
Бути в ситуації і спостерігати ніби збоку за тим, що відбувається – різні речі. Залишаємо свободу переходу до інших емоцій, коли не ототожнюємося з ними, занурюючись в їхній потік. Дивіться на негативну емоцію, як на чорну хмару, яка пропливає на відстані від вас.
З приємними подіями можна чинити навпаки: дозволити позитивним емоціям охопити вас
і пережити їх тілом і душею. Краще у емоційно несприятливих ситуаціях використовувати дисоційований підхід, а у радісних подіях життя – асоційований.
Емоції є лише частиною вас, якою ваше «Я» може управляти. Техніка відокремлення власного «Я» від пережитого почуття передбачає застосування мовленєвих конструкцій, на- приклад: «Я відчуваю страх, роздратування…» замість «Я ляклива, невпевнена…», «Світ жахливий». Неконструктивні узагальнення діють руйнуюче на психіку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал