Навчально-методичний посібник Київ Педагогічна думка 2012 (076) ббк 88. 3я7 М34



Pdf просмотр
Сторінка4/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.78 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Обговорення. Зазвичай учасники називають більше негативних, ніж позитивних емоцій.
Коли так буде у вашій групі, запитайте про це.
Як пояснити той факт, що названо більше негативних, ніж позитивних емоцій і почут-
тів?
Які емоції наснажують людину?Які емоції позбавляють сил?
Коментар. Кожна мить життя є емоційно забарвленою. Емоції та почуття можна порівняти з палітрою художника, на якій є сотні різних кольорів і відтінків, з тією різницею, що все це розмаїття кольорів передає внутрішній стан людини. У мові є достатньо слів, за допомогою яких можна висловити емоції і почуття. Наприклад, санскрит відомий тим, що містить понад дев’ятсот слів, які дозволяють описати емоційний стан.
На жаль, не завжди люди говорять про емоції, а ігнорують чи пригнічують їх. На питання, як себе почуваєш, здебільшого, можна почути відповідь «добре», «нормально» або «погано».
Люди не завжди знаходяться «в контакті» зі своїми почуттями, тому важко їх зафіксувати, тим більш висловити.
Є й інша причина зайвої стриманості – традиції, що регулюють емоційні прояви. На- приклад, в японській культурі, навіть про свої нещастя прийнято повідомляти з ввічливою усмішкою, щоб не викликати незручність у сторонньої людини. Дехто, особливо чоловіки, вважають, що говорити про емоції й почуття недоречно. Як наслідок, виникають проблеми: така людина виявляється «глухою», нечутливою до емоцій інших людей, а це унеможливлює побудову комфортних стосунків. Лише усвідомлюючи власні емоції, можемо навчитися ро- зуміти емоції інших людей, а також причини, що їх викликали. Фіксувати наявність емоції,
ідентифікувати і висловлювати її коректно – означає управляти нею.

25
Інформація для ведучого. Існують сотні емоцій і ще більше емоційних відтінків. Дослід- ники виділяють від чотирьох до десяти основних (або базових) емоцій:
Десять базових емоцій (за К. Ізардом): інтерес (цікавість), радість, здивування, гнів, страждання (горе), відраза, презирство (огида), сором, провина, страх. Наводимо короткий опис деяких з них:
Інтере́с, цікавість – емоційний вияв пізнавальних потреб людини, основа творчості, прояв- ляється у ставленні до нового, мотивує і збільшує працездатність. Інтерес до людей допомагає налагоджувати і підтримувати добрі стосунки.
Ра́дість – це емоційне вираження щастя. Стосунки між людьми зміцнюються, коли вони наповнені радістю та інтересом. Радість полегшує соціальні контакти, відновлює енергію.
Здивування (подив) – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає внаслідок неспо- діваних подій. Виникнення цієї емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об’єкт, що викликав подив. Ця емоція швидко виникає і зникає, спрямована на виживання.
Гнівбурхлива реакція на обмеження автономності, супроводжується станом «хаосу».
Коли людина починає розуміти, що її автономності щось загрожує, швидко концентруєть- ся на тому, як позбутися небажаного вторгнення, яке стало причиною хаосу. Для чого нам потрібний гнів? Як зазначає Ч. Дарвін, гнів «додає сили м’язам і водночас енергію – волі».
Це справедливо і для тваринного світу, і для соціуму. Гнів мобілізує енергію, щоб захистити себе, відстояти свою свободу, подолати перешкоди. В джунглях гнів є головним чинником виживання, оскільки з’являється кожен раз, коли виникає загроза нападу, обмеження свободи.
У соціальному середовищі з розвитком свідомості вчимося нападати на проблеми символіч- но. Гіркий досвід свідчить, що за спалахом гніву наступає довгий період «перефразування» ситуації: «Я міг би це сказати», «Чому я не зробив так…».
Види прояву гніву: як постійний стан душі (гнівлива людина); прихована злість, що не демонструється; образа – це також внутрішній гнів; гнів як спалах люті, що виявляється у грубих, неввічливих словах та вчинках; злопам’ятність.
Горе (страждання, сум) реакція на життєву втрату, супроводжується відчуттям «порож- нечі». Допомагає усвідомлювати значущість тих, кого любимо, згуртовує людей.
Відраза («відвернення» – негативна реакція на їжу) – одна з емоцій та чуттєвих реакцій людини на щось огидне за смаком. Відраза, огида, презирство, зневага на всій земній кулі виражаються мімікою та жестами, що демонструють відкидання або дистанціювання від не- приємного предмета, бажання позбутися від когось чи від чогось.
Презирство/сором – найтоксичніші емоції. Не кожен може зізнатися навіть собі, не гово- рячи про інших, що переживає емоцію презирства чи сорому. Л. Стюарт описує презирство/
сором як «функцію оцінки, коли ми вважаємо інших або себе неповноцінними. Ці емоції ма- ють величезний потенціал, який примушує нас переглядати своє ставлення до себе і стосунків з іншими». Сором – це емоція, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що суперечать нормам моралі; переживається як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути, має виразні тілесні симптоми – почервоніння, опускання очей тощо. Сором – це емоція, яку нам найважче дозволити собі переживати. Тому іноді люди маскують ці емоції іншими.
Провина – емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очі- куваної та реальної поведінки. Однак сором може з’являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в яких людина відчуває особливу відповідальність.

26
Страх – емоція, що виникає в ситуаціях реального або передбачуваного лиха, загрози біологічному або соціальному існуванню людини, реакція на «невідоме». Емоція страху в основі інстинкту самозбереження допомагає мобілізувати ресурси організму і швидко при- йняти рішення щодо порятунку: втекти або напасти. Почуття страху може змінюватися від неприємного передчуття до жаху.
Решта емоцій вважаються комплексними. Наприклад, співчуття – це поєднання печалі й любові; в ревнощах приховані любов, ненависть і заздрість; пригніченість – складна комбіна- ція сорому і суму; ненависть охоплює огиду та гнів. Емоціям і почуттям властива полярність, за різних обставин вони можуть виявлятися протилежно: «радість – горе», «любов – нена- висть», «симпатія – антипатія», «задоволення – незадоволення».
Природа не забезпечила нас особливою кнопкою, що дозволяє відключати емоції в тих ситуаціях, коли не хочемо їх переживати. В цьому є сенс. Якби ми змогли відключити емоції, наше життя стало б нудним, нецікавим і небезпечним. Емоції визначають якість нашого жит- тя. Якщо ми функціональні та благополучні, емоції, переважно позитивні, якщо ж ні – вони
«переміщаються» до негативного полюса.
Внутрішній світ людини
Мудрий не той, хто знає багато, а той, чиї знання корисні.
Есхіл
Мета: структурування знань про внутрішній світ людини.
Метод: інтерактивна міні-лекція.
Психічна діяльність людини охоплює три сфери її існування: ментальну (розумову), емо- ційно-чуттєву, тілесну. Відомо, що тіло, душа і дух нероздільно взаємозв’язані та постійно впливають один на одного. Існує взаємозв’язок між думками і емоціями. Те, що людина думає про якусь подію, суттєво впливає на те, що вона відчуває з цього приводу. Все, що відчуваємо
і переживаємо, відбивається в тілі (напруження мязів, судинні реакції, зміна дихання і кро- вообігу тощо). Тіло є певним екраном, на який проектуються психологічні стани, як з рівня свідомості, так і з неусвідомленої сфери психіки.
Емоційні зміни охоплюють весь організм і дістають зовнішнє вираження. Вони прояв- ляються у виразних рухах: міміці (виразні рухи обличчя), пантоміміці (виразні рухи всього тіла) та голосових реакціях (інтонація і тембр голосу), а також у мікрорухах (тремор, реакції зіниць тощо).
Емоції пов’язані з діяльністю кори великих півкуль, у першу чергу – з функцією правої півкулі. Оцінка є більше функцією лівої півкулі, і менше задіює тіло, ніж емоції.
Звідки беруться емоції? Джерела емоцій (за П. Екманом): співчуття; порушення громад- ських норм; спогади про події в минулому; уявлення будь-якого образу викликає емоції; зміна виразу обличчя, спричиняючи зрушення у вегетативній нервовій системі, впливає на емоції тощо. Однією з причин виникнення негативних емоцій є невідповідність очікувань тому, що відбувається насправді. Наприклад, у кожного з нас є власне уявлення про навколишній світ, про те, якими мають бути люди, як вони мають поводитися. Невідповідність очікувань реальності спричиняє стресові реакції, а іноді й захворювання на нервовому грунті. У цьому контексті глибокий сенс і раціональне зерно закладено в Східній філософії: сприймати світ таким, який він є; просто спостерігати за тим, що відбувається, краще нічого особливого не очікувати від людей та життя, а до труднощів і перешкод ставитися як до уроків. Механізм виникнення емоційної реакції функціонує так:

27



Ситуація,
подія,
факт
Сприйняття
ситуації крізь призму життєвого досвіду, переконань, цінностей, настанов, особистісних якостей
Думки:
раціональні
та
ірраціональні
Оцінка та
інтерпретація ситуації
Емоція,
тілесна
реакція
Емоційна
реакція,
дія,
поведінка
Негативні думки викликають негативні емоції, що зумовлює певні відчуття в тілі, вияв- ляються у міміці, жестах, мовній інтонації, спричиняють емоційну реакцію, впливають на поведінку. Процес розгортання позитивних емоцій аналогічний.
Існують такіні рівні прояву емоцій, що визначають способи впливу на емоційні реакції: тілесний (вегетативні реакції, виразні рухи); поведінковий (емоційні дії); рівень психологічних переживань (висловлення про емоційні стани).
Як можемо управляти емоційними реакціями?
На що ми маємо/не маємо вплив?
Як можемо змінити емоцію?
Способи впливу на емоції (на основі запропонованої вище схеми):
1. Змінити об’єкт концентрації, тобто переключити увагу на іншу ситуацію, подію, факт.
2. Переосмислити переконання, цінності, настанови. Вони діють як фільтри того, що по- мічаємо, допускаємо у свідомість; впливають на те, яке пояснення даємо фактам і подіям.
3. Перетворити ірраціональні думки, які викликають негативні емоції, на раціональні.
4. Психофізіологічна саморегуляція. Відомо, що дихання, вираз обличчя, положення тіла, тон і темп голосу впливають на емоційний стан. Методи психофізіологічної саморегуляції допомагають відновити рівновагу, заспокоїтися, звільнитися від неприємних думок і неба- жаних емоцій.
5. Усвідомити емоцію і зробити доцільний вибір емоційної реакції.
Управляти емоційними реакціями непросто, проте можливо. Цей процес передбачає роботу думками (світоглядна, інтелектуальна саморегуляція) і тілесними реакціями (психофізіоло- гічна саморегуляція). Наступні заняття присвячені цим питанням.
Фантом
Все змінюється, але ніщо не пропадає.
Овідій
Мета: усвідомлення тісного взаємозв’язку між думками, емоціями і тілесними проява- ми, підвищення рівня емоційного самоусвідомлення, ознайомлення з технікою ідентифікації емоцій.
Метод: тематична вправа.
Ресурси: фліпчарт, аркуш зі схематичним зображенням людського тіла; олівці синього, червоного, жовтого та чорного кольорів.
Опис. Організм людини є своєрідним архівом всієї її життєвої історії. Він наділений му- дрістю і пам’ятає почуття, переживання, важливі події, причому з моменту народження. По- думаємо над тим, де і як в тілі відкладаються емоції?

28
Ведучий пропонує учасникам по черзі підійти до аркуша паперу із схематичним зображен- ням людського тіла і заштрихувати ділянки тіла на малюнку так: чорним кольором ті місця, які реагують на почуття страху (наприклад, холоне в шлунку – замальовуємо область живота); синім кольором – місця, які реагують на смуток, жовтим – на радість, червоним – на злість.
Шерінг обов’язковий.
Обговорення.
Які частини тіла найбільше реагують на страх, смуток, злість, радість?
Що відбувається, якщо ці емоції повторюються часто?
Де знаходиться радість, і як вона впливає на організм? (радість пронизує кожну клітинку, додає людині сил, наснаги, натхнення)
Коментар. Емоції, думки, тілесні процеси взаємопов’язані. Виникнення думок, емоцій викликають зміни в тілі. Механізм простий: кожна зміна думки спричиняє емоцію, активізує діяльність мозку. Ця активізація нервових клітин викликає в них електричні та хімічні імпуль- си, які передаються в органи й тканини, та впливають на їхні функції. Глибока пристрасть, ненависть, ревнощі, занепокоєння, спалахи роздратування реально роз’їдають душу, руйну- ють клітини тіла і призводять до хвороб серця, печінки, нирок, селезінки та шлунка. Клітини постійно «прислухаються» до думок і реагують на емоції. Отже міркування, переконання, настрій, емоції та почуття «втілюються» в організм людини. Це означає, що не можна з упев- неністю відокремити біологію від психології. Спогад про неприємності, який є лише потоком думок, викликає ті ж руйнівні процеси, що і сама неприємна подія.
Техніка ідентифікації (фіксація факту наявності переживання, розпізнавання емоції) емоції за тілесними реакціями, думками. Переживання емоції та її усвідомлення – це два різних процеси, хоча вони впливають один на одного. Управління емоцією починається з її
ідентифікації. Першим рівнем ідентифікації є фіксація факту наявності переживання. Важливо навчитися вловлювати момент, коли ви тільки починаєте переживати емоцію, тобто до того, як ви говорите чи дієте. Деколи людина розуміє, що вона переживає щось таке, що відрізняється від усіх інших переживань (наприклад, стан уперше закоханої людини), а розпізнати емоцію не може. Міра усвідомленості емоцій і почуттів може бути різною.
Другим рівнем ідентифікації є розпізнання емоції, тобто визначення того, що саме пе- реживаєте в конкретний момент. Кожна емоція породжує унікальний набір відчуттів у тілі, сприяє виникненню певних думок. Тому розпізнати емоцію можна безпосередньо у момент
її виникнення; помічаючи фізичну реакцію, тілесні зміни, які їх супроводжують; за думками, які виникають під її впливом.
Ведучий пропонує учасникам назвати кілька емоцій і записує їх у лівому стовпчику та- блиці. У правому стовпчику записує тілесні реакції, які відповідають переліченим емоціям, з життєвого досвіду учасників. Наприклад:
Емоції
Тілесні реакції
Гнів
Руки на стегнах, серце калатає, прискорене дихання, виступає піт
Відчай
Опущені плечі та голова, згорбленість
Смуток
Сутулість; погляд, спрямований десь у простір; уповільнена мова, часті зітхання
Тривожність Неспокійні рухи, серцебиття, прискорене дихання
Страх
Напружені м’язи, задерев’янілість
Емоції, думки і тілесні реакції настільки взаємопов’язані, що можна визначати емоцію, яка виникла, через думки і/або через тілесні відчуття (виступив піт, змінився ритм дихання),

29
фізичні прояви (стислі кулаки, стиснуті зуби, ниючий голос, руки на стегнах, сповільнення або прискорення мови).
Володіння словником емоцій та уважність до їх тілесних проявів допомагає розпізнати та назвати переживання. Тому, коли ви засмучені, стривожені, роздратовані, змушені захищатися, пригнічені або в стані стресу, практикуйте визначення емоцій за тілесними рекціями. Дослід- жуйте, наскільки узгоджуються ваші думки стосовно емоції, яка переживається, з підказками тіла. Розуміння тілесних відчуттів, аналіз думок дають змогу заздалегідь спрогнозувати емо- ційну реакцію та її змінити. Окрім того, усвідомлення людиною емоційного стану, як правило, трансформує саму емоцію, полегшує процес переживання.
Психологічна скульптура
Мета: усвідомлення зв’язку між емоцією і тілесним самовираженням.
Метод: тематична вправа.
Опис. Завдання для малих груп полягає у тому, щоб побудувати по дві скульптури проти- лежних емоцій, наприклад: оптимізм – песимізм; радість – смуток; натхнення – знесилення; любов – ненависть. Потім кожна група презентує результати спільної роботи, починаючи зі скульптури негативної емоції і завершуючи позитивною. Можна запропонувати бажаючим побути в скульптурі позитивної емоції.
Обговорення.
Як відбувався процес побудови скульптур?
Чи змінювався емоційний стан, коли знаходилися в різних скульптурах?
Як впливають позиції тіла на емоції?
Техніка впливу на емоційний стан через зміну позицій тіла. Наше тіло є ніби провід- ником емоцій. Коли боїмося або хвилюємося, це видно неозброєним оком: тіло стискається, голова втягується в плечі, плечі піднімаються, спина сутулиться. Якщо емоції так впливають на наше тіло, чи можлива зворотна залежність? Так, зміна позицій тіла впливає на емоційний стан. Знання цієї закономірності може допомогти навчитися викликати бажані емоції. Цю техніку, яка дозволяє за секунди змінити внутрішній стан, використовують актори. Встаньте рівненько, зробіть глибокий вдих, розпрямте плечі, підніміть голову, дивіться прямо перед собою… Постійте так декілька секунд, вимовіть щось впевнено, навіть командним тоном.
Завершіть вправу тоді, коли відчуєте упевненість, силу, власну гідність. Запам’ятайте цей стан.
Внутрішній спостерігач. Зони усвідомлення
Кожна мить життя унікальна,
усвідомлюйте її неповторність.
Мета: розширення усвідомлення власного функціонування, розвиток навичок концен- трації уваги на поточному моменті «тут і тепер», самоспостереження (за перебігом емоцій, тілесних відчуттів, думок).
Метод: медитативна вправа.
Опис. Елементарні навички самоспостереження, самоусвідомлення тілесних відчуттів, думок, емоцій можуть слугувати дієвим способом управління емоціями. Людина – це єдина
істота на землі, яке має здатність спостерігати, розмірковувати і робити висновки зі своїх спо- стережень. Внутрішній спостерігач – це той, хто слідкує за вашими відчуттями, почуттями, бажаннями і думками. Це – ваше «Я».
Досвід усвідомлення може бути поділений на кілька зон: зовнішній світ; внутрішній світ: тілесні відчуття; думки і фантазії; емоції і почуття. Метою вправи є досягнення стану безпо- середнього переживання, усвідомлення власного потоку свідомості і можливостей управлін-

30
ня ними. Ця вправа сприяє розвитку компетенції: бути присутніми «тут і тепер», відчувати й об’єктивно сприймати реальність. Виберіть партнера, сядьте обличчям один до одного, розслабтеся.
1. Усвідомлення зовнішнього світу. Запропонувати учасникам протягом однієї хвилини складати фрази, які виражають те, що вони усвідомлюють із зовнішнього світу (помічають, чу- ють, відчувають запахи). При цьому кожна фраза починається зі слів: «Я бачу…», «Я чую…», або «Я відчуваю…» з описом зорової, слухової чи кінестетичної інформації, яка привертає увагу (наприклад, гудіння кондиціонера, запах косметики тощо). Отже, говорите без пауз про все, що в цю мить бачите навколо себе, чуєте чи помічаєте на рівні тілесних відчуттів.
Уникайте інтерпретацій, оцінювання або фіксації на чомусь одному, залишайтеся у контакті виключно зі своїм усвідомленням зовнішнього світу. Завдання партнера допомогти поверну- тися у зовнішню зону, якщо почнете щось інтерпретувати або оцінювати.
Коли проговорення триває безперервно, виникає особливий стан простоти і природності, в якому «що на умі, те й на язиці», коли не треба грати роль перед співрозмовником, внутрішньо напружуватися, а можна насправді побути самими собою.
Запам’ятайте цей стан, щоб повертатися до нього згодом. Навичка спостереження за «по- током свідомості» і тілесними відчуттями потрібна для ідентифікації почуттів. З її допомогою людина може впливати на свій емоційний стан та самопочуття, бути менш залежною від зовніш- ніх обставин. Продовжуйте усвідомлення зовнішнього світу близько хвилини. Обмін ролями.
2.Усвідомлення тілесних відчуттів. Тепер зверніть увагу на стимули всередині вас – вну- трішні відчуття, такі, наприклад, як напруженість в животі, сухість у роті, свербіння в руці, контакт з одягом тощо. Починайте речення словами: «Зараз я відчуваю в тілі… ». Продовжуйте усвідомлення внутрішньої зони близько хвилини. Обмін ролями.
3.Усвідомлення думок (думки, спогади, фантазії, інтерпретації, оцінки тощо). Тепер зосе- реджуйте увагу на своїх думках, продовжуючи речення: «Зараз я думаю, припускаю…». Мож- на до описаного раніше формату висловлювань стосовно чуттєвого усвідомлення додавати продовження фрази: «… і це викликає в мене думку про те, що…». Продовжуйте усвідомлення думок близько хвилини. Обмін ролями.
4. Внутрішній потік. Зараз протягом хвилини говоріть все, що хочете без зосередження на конкретній зоні. Партнер уважно слухає і визначає, яка зона є домінуючою. Часто це – зона думок.
Можете експериментувати: переходити з однієї зони в іншу, знаходити між ними взаємо- зв’язок. Наприклад, почати усвідомлювати шум в кімнаті (зовнішня зона), уявити, що хтось спостерігає за вами (зона думок) і відчувати серцебиття (тілесні відчуття). Обмін ролями.
Обговорення.
Які емоції переживали в процесі виконання вправи?
В якій зоні було перебувати легше/важче?
Яка зона усвідомлення є для вас домінуючою?
Які якості розвиває ця вправа?
Коментар. Ця вправа поглиблює самоусвідомлення і уважність до внутрішніх процесів.
Уважність дозволяє усвідомлено сприймати початок виникнення емоції, розпізнавати імпульс до початку дій під впливом емоцій, збільшувати інтервал між імпульсом та дією для вибо- ру емоційної реакції. Розпізнання імпульсів – це високий стандарт усвідомлення іскри, яка
ініціює емоцію до появи полум’я, тобто початку емоційної реакції в словах та діях. Система- тична практика сприяє розкріпаченню свідомості, відновленню свіжості та безпосередності сприйняття.

31
Емоційний самоаналіз
Спокій – це не що інше, як належний порядок в думках.
М. Аврелій
Мета: усвідомлення важливості емоційного самоаналізу для розвитку емоційної компе- тентності, ознайомлення з технікою емоційного самоаналізу.
Метод: інтерактивна міні-лекція.
Емоційний самоаналіз – це здатність розрізняти свої емоції і розуміти, які саме події їх викликали. Очевидно, що неможливо управляти емоціями, якщо їх не усвідомлювати, не звер- тати на них увагу. Постійне спостереження за переживаннями, «емоційною температурою», впливом власних емоцій на оточуючих допомагає налагоджувати і підтримувати продуктивні стосунки.
Як ви переживаєте емоції?
Як ви сердитеся: зі злістю, добродушно або ображаєте партнера?
Як ви скаржитеся: намагаєтеся знайти співчуття, звинувачуєте когось, нападаєте чи пе- реживаєте при цьому почуття незручності?
Що робите, коли вимагаєте щось: заохочуюте партнера, принижуєте, докоряєте або ввічливо просите?
Як ви робите зауваження: спокійно, роздратовано, терпляче, нетерпляче, у м’якій чи жор- сткій формі, при цьому поважаєте чи ображаєте партнера?
Як ви реагуєте на критику: агресивно, роздратовано, з почуттям гумору, із щирою вдяч- ністю?
Як ви відгукуєтеся про більшість своїх колег: з почуттям заздрості, образи, невдоволення або доброзичливо?
Техніка емоційного самоаналізу допомагає частково звільнитися від негативних емоцій, визначити проблемне поле і шляхи подальшого самовдосконалення. Ця техніка передбачає пошук відповідей на запитання такого типу:
Що зараз відбувається?
Що я думаю?Що я відчуваю в цей момент? Що я роблю?
Чи адекватні мої емоції цій ситуації?
Чому я переживаю саме ці емоції? Які причини?
Чого я хочу насправді? Як мені діяти далі?
Одним із результатів емоційного самоаналізу є зменшення інтенсивності негативної емо- ції. Емоційно компетентна людина аналізує причини негативних емоцій, об’єктивно оцінює ситуацію і замість довготривалих переживань мудро реагує на неї.
Ще одна техніка емоційного самоаналізу (Д. Рейнуотер). Два простих запитання мають чарівну силу, можуть допомогти розібратися в собі і здійснити позитивні зміни. Перше магічне запитання: що відбувається зі мною в цей момент?
А саме: Що я зараз роблю? Що я почуваю? Про що я думаю? Як я дихаю?
Друге магічне запитання: що б мені хотілося в наступний момент? Чи я хочу продовжу- вати робити, думати, почувати, дихати так само? Може, я хочу щось змінити?
Емоційний самоаналіз уможливлює визначення своїх емоцій до того, як їх висловити; а це дозволяє управляти імпульсами, виражати бажання адекватно ситуації.

32


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал