Навчально-методичний посібник Київ Педагогічна думка 2012 (076) ббк 88. 3я7 М34




Сторінка3/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.78 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Обговорення.
Що означає «бути емоційно компетентною людиною»?
Для чого потрібно вміти управляти емоціями?
Чи кожна людина може бути емоційно компетентною?
Які з вказаних умінь можете опанувати, якщо захочете?
Коментар. Раніше поняття «управління собою» вважалося синонімом самоконтролю і пригнічення власних емоцій. Насправді, управління собою – це уміння людини вибрати се- ред широкого спектру можливих у конкретний момент емоцій ту, яка допоможе їй ефективно працювати і взаємодіяти з людьми. Емоційно компетентна людина уміє управляти власними емоціями, тобто може оцінити ситуацію з різних позицій, побачити варіанти реакцій на неї,

17
обрати найкращий. Тому з нею комфортно і легко, вона не ускладнює ситуацію, а вирішує; охоче допомогає; уміє вибачатися за свої помилки та пробачати іншим; розуміє, що не ідеальна
і багато вчиться самостійно і в інших людей. Вміння, навички, які ви перерахували в процесі виконання вправи і є емоційними компетенціями. Удосконалювати емоційну компетентність можна через розвиток її складових – компетенцій.
Очевидно, що зазначеними характеристиками «портрет емоційно компетентної людини» не вичерпується. Протягом тренінгу маємо можливість доповнювати наш портрет з ураху- ванням досвіду.
Інформація для ведучого. Про емоційну сферу.
Емоція (з лат. emovere – хвилювати, збуджувати) – це психічне відображення навколишньо- го світу у формі короткочасних переживань людини, що виражають її ставлення до дійсності, своїх дій та інших, реакцію на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Завдяки емоціям люди не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її. Переживання завжди суб’єктивні, вони не існують поза психікою.
Емоційна реакція є показником ставлення людини до того, що відбувається. Чим більше значення мають для людини життєві зміни, тим більш глибокими є переживання емоцій та по- чуттів. Емоції завжди позв’язані із задоволенням чи незадоволенням важливих потреб людини.
Часто поняття «емоція» та «почуття» використовують як синоніми, проте їхні значення різні. На відміну від емоцій, які мають короткотривалий характер реагування на ситуацію,
почуття відображають довготривале, стійке та узагальнене емоційне ставлення людини до
конкретних об´єктів.
Емоції є основою психіки, джерелом психічної енергії. І хоча проблемні комплекси людини формуються навколо емоційного ядра, водночас саме в емоціях народжуються найголовніші цінності (К. Юнг). Важко переоцінити те значення, яке мають для нас емоції.
Емоції і сприйняття. Переживання емоцій, настрій визначають сприйняття та інтерпре- тацію подій навколишнього світу. Радісна людина сприймає світ з оптимізмом, доброзичливо ставиться до оточуючих, згадує приємні моменти життя, думає про хороше. У пригніченому стані частіше пригадує неприємні події життя, негативно ставиться до себе, поведінка інших людей здається підозрілою. Отож, емоційний стан таки накладає відбиток на те, як бачимо світ, ставимося до минулого досвіду.
Емоції і пізнавальні процеси. Емоції впливають на пам’ять, мислення і уяву людини. Ефект
«звуженого зору» сприйняття має свій аналог у пізнавальній сфері. Сильна емоція, напри- клад, страх, впливає на процес мислення. Переляканій людині важко оцінити альтернативні рішення, а тим більш вибрати найкраще. У стані підвищеного інтересу деякі люди бувають настільки захоплені, що не помічають нічого довкола. Емоційно насичена інформація краще осмислюється і запам’ятовується.
Емоції і свідомість. Сильне емоційне переживання може розглядатися як особливий, нез- вичайний стан свідомості. Ідея різних станів свідомості відома від античних часів.
Емоції та діяльність. Ефективність роботи залежить від того, що люди відчувають, ви- конуючи її. Емоції можуть її стимулювати (на радощах гори перевертають) або заважати (у розпачі все валиться з рук). Почуваючи відразу до певної діяльності, хочеться її уникнути.
Емоції і мотивація. Емоції мотивують життя, вибір усіх найважливіших починань. Зде- більшого організовуємо своє життя таким чином, щоб максимізувати досвід позитивних емо- цій і мінімізувати досвід негативних (С. Томкінс). Емоції є мотиваторами тоді, коли виникає прагнення уникнути подій, що передбачають негативні емоції, або включитися в ситуації, які обіцяють позитивні переживання. В позитивних емоціях прихована сила, потенціал якої розквітає в променях нашої уваги.

18
Емоції і характер. Більшість емоцій відіграють ключову роль у формуванні рис характеру
і виникненні конкретних емоційних розладів. Допитливі люди наповнені інтересом, агресив- ні – злістю, доброзичливі – добротою, прихильністю, любов’ю, впевнені – вірою, довірою до світу. Емоції, які часто повторюються, стають рисами характеру.
Емоції і спілкування. Особливу роль відіграють емоції у міжособистісній взаємодії. Вони урізноманітнюють спілкування, збільшують можливості взаєморозуміння, оскільки несуть додаткову інформацію, дають змогу «заглянути» у внутрішній світ іншої людини. Емоції можуть і зміцнювати стосунки, і руйнувати їх. Це залежить від емоційної компетентності співрозмовників.
Емоції і поведінка. Емоційні реакції знаходять вияв у діях, поведінці. Поведінка є по- казником того, наскільки людина уміє управляти емоціями. Емоції впливають на ухвалення важливих рішень, оскільки рішення містять емоційний компонент.
Емоції і здоров’я. Існує глибокий взаємозв’язок емоцій з центральною нервовою системою, з ендокринною системою, зі способом мислення і фізіологічним станом. Інтенсивні думки різного забарвлення, а також зміна настрою людини можуть змінювати показники хімічного складу крові, а також впливати на роботу різних органів. Шкідливий вплив на здоров’я лю- дини негативних емоцій загальновідомий. Сильні і тривалі негативні емоції (зокрема, довго стримувана злість) спричиняють патологічні зміни в організмі: виразку шлунку, дискінезію жовчних шляхів, захворювання видільних систем, гіпертонію, серцевий напад, розвиток но- воутворень та ін.
Позитивні емоції (радість, задоволення, щастя) зцілюють людину. Розвиток емоційної компетентності позитивно впливає на здоров’я.
Функції емоцій. Емоції і почуття слугують для орієнтації у світі та реалізації енергії, яка допомагає вирішувати життєві завдання. Кожна з основних емоцій має унікальні адаптивні та мотиваційні функції, виконує певну корисну роботу для нас. Виключенням з цього правила є випадки, коли емоція стає інтенсивнішою, ніж того вимагає ситуація, тоді вона дезорганізує
і руйнує.
Адаптивна функція. Сенсорна система (органи чуття) збирає інформацію про навколишній світ, що дає змогу людині виживати, комфортно існувати, розвиватися. Наприклад, корисно відчувати голод – це сигнал про те, щоб поїсти, холод – потурбуватися про комфорт, реакції відрази утримують від шкідливих дій. Органи чуття доставляють інформацію про довкілля, емоції допомагають орієнтуватися у ньому і діяти.
Мобілізаційна функція. Отримана за допомогою органів чуття інформація, викликає емо- ційну реакцію, з’являється енергія для дій. Тобто, емоції несуть у собі заряд енергії, яку можемо використати за своїм бажанням, наприклад, змінити ситуацію, яка не влаштовує, вирішити життєві завдання, отримати бажане, захистити себе у загрозливих ситуаціях, від- новити рівновагу тощо.
Мотиваційна, спонукальна функція. Як тільки зароджується потреба, відразу виникає емо- ція або так зване мотиваційне порушення. Очевидно, що емоції організовують і спрямовують поведінку не лише в екстремальних ситуаціях. Так, емоція інтересу спонукає вчитися, роз- вивати нові навички й уміння; емоція радості – своєрідна винагорода за досягнення; страх допомагає уникнути стресогенних або небезпечних ситуацій ще до того, як виникне реальна загроза.
Інформаційна функція. Переживання є своєрідними сигналами. Емоції повідомляють ін- формацію, використовуючи її, можемо діяти значно ефективніше. Наприклад, страх повідом- ляє про небезпеку, тобто він охороняє нас, допомагає врятувати життя за допомогою захисних механізмів: втечі або нападу; роздратування повідомляє про те, що ситуація розвивається не

19
так, як очікувалося; щастя – потреби задоволені. Навіть гнів – емоція, яку більшість людей хотіли б пригнічувати, – також корисна для нас. Він попереджає інших і нас самих, коли щось заважає намірам, спонукає до змін.
Регулювальна функція. Емоції і почуття виконують регулювальну функцію у комунікатив- ній взаємодії, формують готовність діяти певним чином стосовно інших людей. За зовніш- німи виразними рухами, які супроводжують емоції (поза, жести, міміка), а також за мовною
інтонацією можна зробити висновок про переживання оточуючих людей і враховувати їх у своїй поведінці.
Будь-які прояви активності людини супроводжуються емоційними переживаннями. Емоції можуть затьмарити сприйняття навколишнього світу або розмалювати його яскравими фарба- ми; повернути хід думок до творчості або меланхолії; врятувати життя або завдати серйозної шкоди; сприяти позитивним життєвим змінам або провокувати на такі вчинки, про які згодом жалкуємо; наснажити й додати здоров’я або навпаки; зробити тілесні рухи легкими і плав- ними або незграбними й скутими. Емоції мають силу. Інше питання, наскільки вміємо ними управляти. Ось це і є показником розвиненої емоційної компетентності.
Емоційна компетентність це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуваєте, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції
(М. Рейнольдс), тобто бути господарем власних емоцій. Управління емоціями – це навичка, яку можна напрацьовувати і розвивати, що підтверджується науковими дослідженнями.
У людської душі немає меж досконалості. Прикро прожити життя, так і не зрозумівши себе, не навчившись розуміти інших. Тому деякі люди з віком черствішають і озлоблюються.
А інші – набувають мудрості і ніби світяться зсередини. Розвиток емоційної компетентно- сті передбачає постійну роботу над собою. Життєві цінності, таланти, мудрість знаходяться усередині нас. Потрібно вчитися жити в гармонії з собою і з навколишнім світом. Робота над собою – це самостійний, довгий, водночас цікавий шлях.
Самооцінка емоційної компетентності
Дертися на круті схили необхідно у повільному темпі.
У. Шекспір
Мета: самооцінка емоційної компетентності, розвиток самосвідомості, оволодіння нави- чками практичного самопізнання, підсилення мотивації самовдосконалення.
Метод: самодіагностика.
Ресурси: анкета самооцінки емоційної компетентності (Додаток 1).
Опис. «Пізнай себе», – переконував грецький філософ Сократ. Самооцінювання – цінне джерело самопізнання. Кожний учасник отримує бланк самооцінки (Додаток 1) з переліком емоційних компетенцій. Список якостей можна доповнювати, дописуючи у вільних рядках.
Завдання учасників – відповідно до своїх уявлень визначити власний рівень емоційної ком- петентності. Якщо комусь цікава думка інших про себе, можна про це запитати або попросити заповнити чистий бланк самооцінки. Порівняйте профіль самооцінки та профіль оцінки вас
іншими учасниками. Ведучий допомагає узагальнити результат.
Обговорення.
Що нового довідались для себе чи про себе?
Як оцінили себе і як вас оцінили інші? Чи велика різниця в оцінці?
Коментар після тестування. Перший крок у вдосконаленні емоційної компетентності – зрозуміти, в чому вона проявляється, які можливості розкриває, що саме потрібно розвивати і бажати цього. Якщо, наприклад, ви пригнічували свої емоції і раптом зрозуміли, що адекватне
їх вираження підвищить шанси бути щасливою та успішною людиною – тоді починається

20
процес опанування емоційною компетентністю. Тому відзначте в анкеті ті пункти, які потре- бують особливої уваги з вашого боку.
Рекомендації. Рекомендується провести діагностику емоційної компетентності на початку
і наприкінці тренінгового курсу. Повторення процедури після завершення занять допоможе учасникам і ведучому побачити зміни рівня емоційної компетентності.
Чинники впливу на емоційну компетентність
Кожного разу, коли перед людиною з’являється нова справа,
у неї є дві альтернативи: зробити або відступити.
Перше рішення підвищує емоційну компетентність, друге – знижує.
Мета: визначення чинників, від яких залежить розвиток емоційної компетентності.
Метод: гронування.
Опис. Ключовим поняттям тренінгу є емоційна компетентність/інтелект. Тому напишемо це слово посередині аркуша паперу. Оскільки поняття несе змістове навантаження, тому про- поную методом мозкової атаки висловити свої думки, асоціації, образи стосовно нього. Веду- чий за допомогою запитань активізує діяльність учасників та записує всі думки, висловлені ними, навколо центрального слова. Коли всі ідеї вичерпані, ведучий з’єднує лініями логічно пов’язані між собою поняття за допомогою кольорових фломастерів, утворивши «грона».
Отримані «грона» необхідно озвучити, а також обґрунтувати встановлені між ними зв’язки.
Наприкінці ведучий узагальнює результат спільної роботи, вказує на найважливіші внутрішні
і зовнішні чинники впливу на емоційну компетентність.
Рефлексія «Тут і тепер»
Тепер охоплює все, що існує:
минулого вже немає, а майбутнього ще немає.
Мета: ознайомити з суттю процесу рефлексії, підсумувати результати участі у занятті.
Опис.
1. Запропонуйте кожному учаснику описати свої переживання, почуття, думки, що вини- кають у процесі групової роботи. Можна запропонувати відповісти на такі запитання:
Як почуваєтеся зараз?
Що нового дізналися під час заняття?
Що було найбільш важливим для вас?
Що хотілося б обговорити чи уточнити додатково?
Після того, як цю процедуру виконано, ведучий розтлумачує поняття «рефлексія» і пояснює необхідність її включення до тренінгу. Рефлексія (лат. «refl exio» – відображення) – це процес самоаналізу й самопізнання: роздуми про себе, осмилення власних дій та їх закономірностей, аналіз власних думок і переживань.
Рефлексія – це інтелектуальний процес, ніби внутрішнє розслідування, під час якого люди- на, спостерігаючи за власними думками, почуттями, емоціями, діями, критично їх осмислює.
Рефлексуючи, людина здобуває нове знання, досвід, зокрема, емоційний. При розвиненій рефлексії легше управляти емоціями, бути у злагоді із собою, вирішувати життєві завдання.
Вміння рефлексувати є важливим для формування емоційної компетентності. Тому після виконання деяких вправ, наприкінці кожного заняття і тренінгової програми ведучий вико- ристовує рефлексивні запитання.
2. Попросіть учасників пригадати свої очікування на початку тренінгу, порівняти їх з отриманими результатами. «Подивіться, будь-ласка, на ті очікування, про які ми говорили на

21
початку нашої роботи, і визначте, наскільки вони справдилися». Якщо очікування задоволені на сьогоднішньому занятті, можете його зняти, звільнивши місце для наступних очікувань.
Те ж зробіть і з побоюваннями. Якщо вони нейтралізовані, відклейте їх і киньте у смітничок.
Якщо ще актуальні, нехай залишаються, будемо з ними працювати на наступних заняттях.
Мотивуючий контроль
1. Ухвалення норм взаємодії на заняттях потрібно для:
А) розваги;
Б) створення сприятливого клімату в групі;
В) узгодження дій;
Г) інша відповідь.
2. Що означає поняття «управління собою»?
А) ставити цілі та їх досягати;
Б) обирати стиль поведінки, тип емоційної реакції залежно від ситуації;
В) стримувати емоції, не показувати іншим;
Г) тримати під контролем власні емоції.
3. На відміну від емоцій, для почуттів характерні такі ознаки:
А) мають короткотривалий характер реагування на ситуацію;
Б) є довготривалими;
В) відображають стійке і узагальнене емоційне ставлення людини до конкретних об´єктів;
Г) є ситуативними.
4. Оберіть правильне твердження
А) Переживання завжди суб’єктивні, вони не існують поза психікою.
Б) Емоції спричиняються суто зовнішніми чинниками.
5. Які твердження про рефлексію є правильними:
А) це процес пізнання людиною самої себе, власного внутрішнього світу;
Б) це розуміння інших людей в процесі спілкування;
В) вміння рефлексувати і емоційна компетентність не мають взаємозв’язку.
Я хочу і здійсню
«Почати і зробити» –
вже багато століть є ефективною стратегією роботи над собою, розвитку емоційної
компетентності.
Мета: активізація бажання, дій вдосконалити емоційну компетентність.
Ресурси: жовтий кружечок, вирізаний з аркуша паперу формату А4, який символізує со- нечко, або серцевину ромашки.
Опис. Кожний учасник отримує паперову стрічку (жовту – для сонечка або білу – для ромашки). Ведучий пропонує написати відповідь на запитання: «Які емоційні компетенції я хочу вдосконалити у майбутньому?». Відповіді, написані на стрічках, присутні наклеюють у формі промінців чи пелюсток до жовтого кружечка. Потім ведучий усередині жовтого кру- жечка пише спонукальну фразу: «Я це хочу і здійсню!».
Домашнє завдання. Написати есе на тему: «Спілкуватися серцем – це означає…».

22
ЗАНЯТТЯ 2. СВІТ ЕМОЦІЙ ТА ПОЧУТТІВ
Мета та завдання: «знайомство» зі світом емоцій та почуттів, розвиток емоційного са- моусвідомлення та компетенцій: спостерігати за перебігом емоцій, тілесних відчуттів, думок;
ідентифікувати (розпізнавати, називати), аналізувати власні емоції, почуття; розуміти причини
їх виникнення.
Структура заняття

з/п
Зміст діяльності
Час хв.
1
Вступ. Притча «Істина – в серці»
5
2
Актуалізація норм взаємодії
10
3
Сподівання
5
4
Якщо я погода, то яка…
15
5
Словник емоцій і почуттів
30
6
Внутрішній світ людини
20
7
Фантом. Техніка ідентифікації емоції за тілесними реакціями, думками
30
8
Психологічна скульптура
20
9
Внутрішній спостерігач. Зони усвідомлення
30
10
Емоційний самоаналіз
20
11
Цінність емоцій та почуттів
20
12
Мотивуючий контроль
20
13
Рефлексія «Ідея»
10
14
Вправа на завершення «Усмішка по колу»
5
Усього
4 год.
Вступ. Притча «Істина – в серці»
Згідно зі східною легендою, боги вирішили створити Всесвіт. Вони створили зірки, сонце, місяць, моря, гори, квіти, хмари, згодом людину і наостанок – Істину.
Задумалися боги над тим, куди сховати Істину, щоб людина не змогла її знайти.
«Давайте розмістимо на найвищій гірській вершині», − сказав один.
«Давайте сховаємо її на найдальшій зірці», − сказав другий.
«Давайте покладемо її на дно глибокої і темної безодні».
«Давайте розмістимо її на зворотному боці місяця».
Нарешті наймудріший і найстаріший Бог сказав: «Ми сховаємо істину в серці людини.
Вона буде шукати її у Всесвіті, не знаючи, що носить її постійно в собі».
Про що ця притча?
Істина знаходиться усередині нас самих. Стародавні араби вважали, кожна людина – це ве- ликий правитель, у розпорядженні якого є три мудрих візира з іменами – Розум, Почуття і Тіло.
Коли великому правителю необхідно ухвалити рішення, він уважно і з повагою вислуховує трьох власних візирів. Іноді він погоджується з одним із них: Розумом, Тілом чи Почуттями, а деколи вислухає всіх – і зробить по-своєму.

23
Ким насправді є арабський великий правитель? Це є наш внутрішній спостерігач, який постійно тримає в полі зору власні думки, емоції почуття, тілесні реакції. Емоційне самоусві- домлення – здатність розуміти свої емоції і почуття та причини, що їх викликали. Це заняття спрямоване на покращення емоційного самоусвідомлення.
Актуалізація норм взаємодії
Легше виборювати принципи, ніж жити згідно з ними.
А. Стівенсон
Мета: актуалізація норм взаємодії, ухвалених на попередньому занятті.
Метод: творча праця.
Ресурси: норми взаємодії, ухвалені та записані на першому занятті, фліпчарт, маркери.
Опис. Ведучий послідовно зачитує правила, пропонуючи учасникам намалювати біля кожного піктограму (або символ), яка б відображала його суть. Виконання цієї вправи є добро- вільним. Якщо ніхто з учасників не має бажання запропонувати власну піктограму, це може зробити ведучий. Варіанти пояснення групі норм взаємодії наведені в параграфі 1.5 посібника.
Обговорення.
Хто хоче поділитися власним досвідом використання цих правил після першого тренінгу?
Яких ще норм варто дотримуватися на заняттях? Ваші пропозиції.
Інформація для ведучого. Погодження групових норм і поступове засвоєння сприяє роз- витку деяких емоційних компетенцій на практиці. Тому на початкових заняттях пропонується
їх повторювати в різний спосіб (намалювати, передати зміст невербально тощо), додавати до них нові норми. А на наступних заняттях рекомендується нагадувати про правила, коли вони порушуються.
Сподівання
Багато говорити і багато сказати не є одне і те ж.
Софокл
Мета: з’ясувати очікування учасників від заняття.
Ресурси: аркуш ватману із сподіваннями та побоюваннями з першого заняття.
Опис. Учасникам пропонується за бажанням написати очікування від заняття та доклеїти
їх до тих, що сформульовані на попередньому занятті. На початку і наприкінці кожного заняття нові очікування доклеюються, а ті, що справдилися, забираються.
Якщо я погода, то яка….
Найвища насолода – зробити те, що, на думку інших,
ви зробити не можете.
У. Беджот
Мета: саморозкриття, поглиблення емоційного самоусвідомлення за допомогою метафор, формування інтересу до емоційних переживань.
Метод: тематична вправа.
Опис. Попросити учасників описати найбільш відповідну до їхнього характеру погоду або назвати тваринку, з якою вони себе ідентифікують, і пояснити чому. Основне в цій впра- ві – розповісти якомога більше про себе через опис погоди або тваринки. Можна допомагати першим учасникам у пошуку й розкритті метафор. Як показує досвід, після цього більшість починає захоплено виконувати вправу, з легкістю пояснюючи, чому в них, як у сіамської кішки, часто змінюється настрій, або чому вони непередбачувані, як літня гроза.

24
Обговорення. Ваші враження? Який досвід здобули?
Коментар. Використання метафор при описі поведінки допомагає краще усвідомлювати себе, свої емоції.
Словник емоцій та почуттів
Усвідомлення почуттів у всій їх повноті й розмаїтті
не тільки збагачує життя,
а й слугує першим кроком до їх вираження.
Мета: збагачення учасників інформацією про почуття та емоції.
Метод: «мозковий штурм» або змагання між командами.
Ресурси: великі аркуші паперу для команд, фломастери, «Словник емоцій» (Додаток 2).
Опис. Першим кроком розвитку емоційної компетентності є фіксація факту наявності емоції в конкретний момент життя та її розуміння, наприклад – гнів, розчарування, пригні- ченість, сум, страх, неспокій, радість… Іноді людина може переживати дві та більше емоцій одночасно. Усвідомлення емоції передує її вираженню. Інколи людині важко повідомити про свої емоції, підібрати «правильні слова». Для опису емоцій та почуттів потрібний достатній словниковий запас, тому складемо спеціальний словник – емоцій та почуттів.
Виконання цієї вправи можна організувати як змагання між двома командами або ж як загальногруповий «мозковий штурм». Попросіть учасників пригадати якомога більше слів, які вживаються для опису емоцій та почуттів. Якщо з’ясується, що це нелегко, можна запро- понувати певні ситуації, наприклад: »Що буде почувати людина, якій належить ухвалити дуже важливе рішення?» (збентеженість, хвилювання, сум, злість тощо). Ведучий акцентує увагу на емоціях і почуттях, які часто виникають у діловому спілкуванні, особистісних контактах.
Результатом спільної роботи групи є укладання словника емоцій та почуттів, який відобра- жатиме емоційний досвід групи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал