Навчально-методичний посібник Київ Педагогічна думка 2012 (076) ббк 88. 3я7 М34




Сторінка10/14
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.78 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Фраза
Афірмація
Позитивне
налаштування
Позитивне
мислення
Я хворію
З кожним днем моє тіло та душа міцніють і наповнюються здоров’ям
Я добре себе почуваю й швидко видужую.
Я видужую (за- мість «я хворію»)
Коментар. Про людей, які випромінюють радісні й доброзичливі думки; вміють знаходити щось корисне у тому, що з ними відбувається; свідомо підтримують позитивне налаштування, готові пробачати і забувати неприємне, створювати гармонію і сприяти миру, – говорять, що вони мають позитивне, оптимістичне мислення. Такі люди частіше зосереджують увагу на запитанні:
«Що доброго в цій ситуації для мене?» ніж «Що в ній поганого?». Важливо постійно шукати позитивні думки, бо вони притягують позитивні явища у ваше життя. Думки передують діям.
Позитивне мислення – це не уникнення обтяжливої реальності, а дотримання принципу господаря в самому собі : «Що хочу, то й думаю!» Кожен з нас має можливість вдосконалювати мислення, формувати корисні звички. Це і є внутрішня праця над собою, особистісне зростання.
Звичка – друга натура. Вислів «Посієш звичку – пожнеш характер» є народною мудрі- стю. Особливості поведінки, емоційні реакції є переважно результатом сформованих звичок.
Піаністові не треба «вирішувати», по якій клавіші ударити, щоб зазвучав потрібний звук, танцюристові не треба «роздумувати», яку ногу куди ставити. Вони діють автоматично. Так само стають звичними наші погляди, емоційні реакції, переконання. Але перш ніж нові звички будуть автоматичними, за ними необхідно невпинно спостерігати та якомога частіше вправ- лятися. Тому, якщо ви хочете мати звичку до оптимізму, починайте над нею працювати. Сила позитивного мислення зростає у щоденній практиці.
Техніка позитивного опрацювання неприємної ситуації «Чарівні запитання». Пере- буваючи в скрутному положенні або в пригніченому стані, подивіться на ситуацію з іншого боку і згадайте ресурсне прислів’я, наприклад: «Не було б щастя, та нещастя допомогло», «Все минає» тощо. Подумайте про позитивні моменти, які можна знайти у цій ситуації. Навіть у неприємних емоціях прихована цінність. Три чарівних запитання допоможуть опрацювати ситуацію, здобути з неї досвід.
Що доброго у тому, що трапилося?
Чого я можу навчитися завдяки цій ситуації?
Як я можу виправити ситуацію?
Виробіть звичку кожного разу, коли відбувається щось негативне, проводити рефреймінг, тобто знаходити хоча б три позитивних наслідки, які можна витягнути з цієї неприємності.
Рецепт дієти позитивних думок: помічайте хороше, зосереджуйтеся на позитивних ас- пектах життя; знаходьте в людях позитивні риси та якості; говоріть про хороше, уникаючи пересудів, пліток, негативних висловлювань.
Оптимістичний спосіб життя
Щастя на боці тих, хто вміє радіти.
Аристотель
Мета: ознайомити учасників з оптимістичним способом життя, прийомами створення та підтримки позитивного налаштування.
Метод: інтерактивна міні-лекція.
І. Кожен новий день – це частинка багатства нашого життя. Гарний настрій прикрашає життя і позитивно впливає на здоров’я. Настрій диктується сферою емоцій і почуттів. Думки,

72
які виникають у пригніченому і радісному станах, істотно різняться. Одним із найпростіших способів підтримки позитивного налаштування є такий: кожен вечір перед сном згадайте, що нового та доброго відбулося за прожитий день, а, прокинувшись вранці, подумайте, що приємного чекає сьогодні.
Зараз подумайте і скажіть, що позитивного відбулося з вами вчора (чи останнім часом).
Обговорення.
Легко чи важко пригадувати позитивні події вчорашнього дня?
Позитивні чи негативні події краще запам’ятовуються?
Як впливає позитивне налаштування на життя?
ІІ. Позитивне налаштування зранку. Настрій, з яким людина прокидається уранці, впли- ває упродовж дня. Починати кожен новий день краще з радістю і готовністю до життєвих випробувань, приємних сюрпризів. Гарний настрій – це тренування. І починати його потрібно зранку. Уранці швидкість обміну речовин незначна, температура тіла мінімальна, а рівень вмісту глюкози в крові низький. Цей фізичний спад інколи супроводжується почуттям відчаю та безнадійності. Це підтверджують слова Наполеона, який говорив, що ще жодного разу не зустрічав солдата, «який би відрізнявся хоробрістю о третій години ранку». Тому наступного разу, коли прокинетеся не в гуморі, заспокойте себе тим, що цей стан зумовлений біологічно,
і що вдень ви відчуєте себе краще й оптимістичніше.
Ранішній аутотренінг – це своєрідний спосіб релаксації, який допомагає зарядитися пози- тивними емоціями. Прокинувшись, кілька хвилин подумайте про приємні події, що чекають на вас сьогодні, завтра, наступного тижня, замість того, щоб турбуватися про можливі непри-
ємності. Так виробляється звичка оптимістично мислити.
Потім зробіть декілька фізичних вправ і усміхніться. Для цієї ситуації підійде усмішка
Будди. Цілі, плани, мрії – це сконцентровані думки, в них прихована сила. Тому кожен свій день починайте думками, наповненими упевненістю, радістю та оптимізмом. Будуйте свій день на фундаменті з позитивних думок. Так поступово станете майстром талановитого життя.
ІІІ. Позитивне завершення дня, емоційний аналіз дня
Для утримання сприятливого налаштування необхідно уміти не лише позитивно починати день, а й гідно його завершувати. «Не закривай очей, коли хочеш спати, не проаналізувавши всіх вчинків за минулий день» (Піфагор). Перед сном прогляньте події дня, підведіть підсумки.
Що було зроблено, які питання вдалося вирішити. Навіть якщо не вдалося досягти якихось відчутних результатів, умійте радіти малому. Знайдіть у тому, що відбулося, щось позитивне для себе.
Якщо ж якісь завдання дня не вирішили, складіть короткий план дій на завтра. Це ство- рить відчуття завершеності справ і звільнить мозок від напруження. Позбудьтеся неприємних думок, обтяжливих емоцій перед сном, в іншому випадку вони роїтимуться у вашій підсвідо- мості протягом ночі. Це легко сказати, а не так просто зробити. Думки поводяться дуже до- вільно, неначе самостійні живі істоти: коли захочуть, тоді й приходять, коли захочуть – йдуть.
Пропонуємо техніку «Стоп» (O. Ждaнoв).
Техніка переривання неприємних думок «Стоп». Полягає у тому, щоб подумки або навіть вголос вигукнути «Стоп!» при першій появі небажаної думки з одночасним (уявним або реальним) вставанням або тупанням ногою, або ударом по столі, або іншою дією, що демонструє рішучість. Коли чуєте музику, яка вам не подобається, ви просто вимикаєте її або вмикаєте іншу. Так само вчиняйте з негативною думкою.
Звичка мислити позитивно, як і будь-яка інша, вимагає практики і зосередженості, осо- бливо спочатку. Зберігайте та підтримуйте позитивне ставлення до життя, тобто упевненість, віру, активність, оптимізм. З часом позитивне мислення стане для вашого розуму програмою за замовчуванням.

73
Скептики й оптимісти
Навіть зів’ялий виноград можна перетворити
у божественну родзинку.
Мета: формування позитивного мислення, розвиток комунікативної креативності, гнуч- кості в оцінці будь-якої ситуації, а також зміцнення групової єдності.
Метод: тематична вправа.
Опис. Ведучий об’єднує учасників у дві групи. Першій групі пропонує уявити себе скеп- тиками, песимістами – незалежно від справжньої життєвої позиції. Друга група – оптимісти.
Завдання групи «Скептики» полягає у тому, щоб сумно назвати щось, що на їхню думку,
є проблемою, негативним фактом (краще починати з відносно нейтральних висловлювань, наприклад: «За вікном дощ…»).
Завдання групи «Оптимісти» – змінити емоційний полюс повідомлення, наприклад: «Так,
і це створює діловий настрій…» або «Коли йде дощ, це чудово, тому що є можливість ще посидіти й випити гарячої кави після тренінгу». Спілкування можна продовжити в тому ж стилі. Гра продовжується доти, доки є аргументи. Потім учасники міняються ролями. Ті, хто були скептиками, стають оптимістами і навпаки.
Обговорення.
Про що було легше говорити – про добре чи погане?
Як себе почували в ролі скептика/оптиміста?
Як думки впливають на емоції?
Які особливості мислення скептиків/оптимістів помітили?
Які висновки для себе зробили?
Резюме. У більшості ситуацій можна знайти позитивні й, навіть, смішні сторони. Коли зусиллям волі намагаєтеся бачити позитивне у тому, що відбувається, тоді піднімаєте рівень своєї життєстійкості, оптимізму. Якщо фокусуєтеся на негативному в житті, тоді все виглядає суцільною проблемою. Неприємні події, які трапляються в житті людини, і негативні думки про них – лише «млин – зерно»; усе перемелеться на борошно.
Переваги і недоліки. Самоповага
Усі люди мають переваги і недоліки.
Набагато більше достоїнства є в тому,
аби уміти подолати недоліки,
ніж у тому, щоб не мати їх.
П. Буаст
Мета: формування адекватного ставлення до власних переваг і недоліків, толерантності стосовно інших людей.
Метод: тематичні вправи.
Опис.
Вправа 1. Розглянемо «образ самого себе». Запропонуйте учасникам скласти два списки:
«Мої достоїнства, переваги» у лівій колонці; «Недоліки, погані звички» – у правій.
Мої переваги
Мої недоліки
Після виконання вправи, учасники рахують по кількост і – преваги і недоліки. Ведучий пропонує урівноважити списки, дописавши якості, яких менше.
Обговорення.
Що було легше/важче визначити: переваги чи недоліки?

74
Який список довший за інший?
Що робити з негативними якостями?Як до них ставитися?
Коментар. Обидва списки – цінні джерела самопізнання. Якщо кількість недоліків значно перевищує кількість переваг, це свідчить про недооцінку власних здібностей. Якщо список переваг вийшов довшим, можливо, людина себе переоцінює.
Важливо усвідомлювати свої переваги і недоліки. Розуміння сильних сторін додає впев- неності, почуття самоповаги. Самоповага – це здатність цінувати свої позитивні якості, при- ймати негативні сторони, при цьому думати про себе переважно позитивно. Якщо ви собі подобаєтесь, тоді подобаєтесь й іншим; поважаєте себе, тоді і вас поважатимуть; зневажаєте себе, тоді, не виключено, що й інші почнуть вас зневажати.
Самоповага не тотожна сліпому самовдоволенню. Дитина, яка вивчає мантру «Я – особли- вий», не набуваючи одночасно необхідних у житті умінь, отримує ведмежу послугу від батьків.
Надмірна і нерозбірлива похвала може привести її до гіркого розчарування у майбутньому: світ не буде схвалювати за успіхи, яких вона не заробила. Самоповага будується поступово, крок за кроком, коли у людини з’являється виправдана гордість і визнання за реальні досягнення.
Прийняття себе з усіма перевагами і недоліками, почуттями та емоціями вивільняє велику кількість життєвої енергії. Вислів «прийняття себе» часто асоціюється з покірністю долі та принципом «прийми те, що є, і будь цим задоволений». Це не так. Щоб прийняти себе, до- статньо просто любити себе таким, яким є, встановити контакт з любов’ю, яка вже закладена в кожному з нас. Якщо людина щось на приймає в собі, не дає права на існування, це означає, що вона відкидає якийсь аспект своєї особистості. Це послаблює і руйнує фізіологічний і енергетичний стрижень, завдяки якому існуємо, втрачається відчуття об’єктивності та інтуїції.
З’являються внутрішня тривога, емоційний хаос, труднощі в управлінні емоціями. Щоб уник- нути страждання, вдаємося до захисних механізмів: уникнення, заперечення, пригнічення, засудження або критики тощо. «Погані» або «неправильні» емоції намагаємося відкинути замість того, щоб визнати і дати їм право на існування, встановити з ними контакт. Неможливо навчитися управляти емоціями, якщо не приймати їх.
Вправа 2. Пригадайте людину, яка вам чомусь неприємна. Спробуйте знайти в ній якості, яким могли би повчитися. Запишіть їх.
Чи змінилося ваше ставлення до цієї людини?
Коментар. Прийняття себе – прийняття інших. Немає досконалих людей, кожен має свої переваги і недоліки. Прийняття себе або іншого – це позитивне ставлення не лише до сильних своїх якостей чи особливостей іншої людини, а також до недоліків. Адже унікальність кожної людини складається саме з її сильних і слабких сторін, протиріч, нестикувань, сумнівів та внутрішнього пошуку.
Приймати іншу людину – не означає погоджуватися з нею у всьому. Важливо поважати думку іншої людини, не засуджуючи її, навіть тоді, коли її позиція не збігається з вашою і робить прикрість. Бути толерантними означає дозволяти іншій людині залишатися собою у спілкуванні з вами.
Існує закономірність: кожна людина, яку ми внутрішньо відкидаємо, є відображенням того аспекту нашої особистості, який в собі не приймаємо. Зверніть увагу, як часто звинувачуємо людей за те, що нам не подобається в нас самих. Засуджуючи вчинки інших, ніби говоримо: «Я не подобаюся собі, коли таке роблю, тому не можу допустити, щоб подібна поведінка зійшла з рук тобі». Важливо розуміти, що навіть «найжахливіші стосунки у житті» можуть принести користь у вигляді цінного уроку. Ви не в змозі змінити поведінку інших, у вашій владі змінити своє ставлення до них і реакцію на їхню поведінку.

75
Про підсвідоме
Використовуйте підсвідомість
для розвитку в собі позитивного мислення
У серця є свої аргументи, яких не знає розум. (Б. Паскаль, математик). Учені довели, що
Б. Паскаль правий. Ми знаємо більше, ніж думаємо, що знаємо. Дослідження процесів пере- робки несвідомої інформації підтверджує, як мало ми знаємо про те, що відбувається в наших думках, більшість процесів протікає автоматично (на несвідомому рівні).
Саме у підсвідомості знаходяться неусвідомлені емоції, які управляють нашою поведін- кою. Підсвідомість людини має необмежені можливості, які кожен може розвинути і надати
їм потрібного напрямку. А метод досягнення цього настільки простий, що багато людей не вірять у його дієвість. Підсвідомість – це ніби невидимка, яка наділена достатнім бажанням
і силою, щоб зробити все, про що її просять. Нею можна успішно управляти, просто розмов- ляючи і віддаючи накази.
Є дещо в нашому організмі, що відбувається, як в казці, за принципом Івана-дурника, якому варто лише сказати, лежачи на печі: «За щучим велінням, за моїм хотінням…», і все відразу виходить само собою. Зверніть увагу на один нюанс: від Іванушки була потрібна все ж таки одна дія, а саме – хотіння. Цей персонаж казки не просто знав чарівне слово, він ще й умів… хотіти. А хотіти по-справжньому – не так вже й просто, це ціле мистецтво. Хотіти по-справжньому – це означає хотіти не лише свідомо, а й на рівні підсвідомості: створити для себе настанову, ніби запрограмувати свій організм на досягнення результату. Підсвідомість починає працювати на вас, коли думки або слова повторюються, багаторазово уявляється образ бажаного. Технологія формування позитивного мислення передбачає роботу з підсвідомістю.
Підсвідомість сприймає позитивну мову.
Позитивна мова
Не думки контролюють нас, а ми контролюємо наші думки.
Кожна висловлена думка є сила, дія якої безмежна.
Л. Толстой.
Мета: усвідомлення впливу слів на внутрішню самоорганізацію людини, самомотивацію, емоційну компетентність, формування відповідальності за власні думки, почуття, дії.
Метод: фасилітація.
Важливими складовими спілкування є мовлення і слухання. Основні правила «позитивної мови»:
1. Висловлюємося в категоріях бажань, а не страхів (без часток «НЕ»).
2. Персоніфікація висловлювань («А я думаю так…»).
3. Відповідаємо за власні емоції та почуття.
4. Замінюємо шкідливі слова на корисні.
5. Використовуємо «Я–висловлювання».
І. Людина протягом дня вимовляє близько двадцяти тисяч слів. Слова, мова – не лише найважливіший засіб комунікації, а й форма мислення, спосіб організації власних уявлень про себе та навколишній світ. Стиль мовлення впливає на те, як сприймаємо реальність і реагуємо на неї. Наприклад, слова можуть змінити кров’яний тиск, частоту серцебиття, викликають різні емоції і, як наслідок, дії. Слово має силу впливу на підсвідомість. Побудова словесних конструкцій може бути мотивуючою.
Як будувати словесні конструкції?
З дитинства чуємо і самі говоримо фрази на кшалт: не впади, не розбий, не розлий… Ви-

76
мовляючи негативні настанови, ми ніби програмуємо їх виконавців на негатив (у результаті часто розбивається і розливається). Краще замість «не втрать ключі» сказати «збережи їх, принеси додому». Негативні образи призводять до негативних результатів. Рекомендується подумки уявити, як буде відбуватися важлива подія, і вимовити сприятливі прогнози. Чим детальніше й ґрунтовніше вдається уявити та описати бажаний результат подій, тим сильніша ймовірність його здійснення.
Доведеться позбуватися звички говорити запереченнями, використовуючи частку НЕ. При цьому варто пам’ятати, що для зміни навичок потрібний час: якщо для освоєння нової інфор- мації може вистачити й кількох днів, то зміна звичної емоційної реакції, закріпленої роками, наново потребує кількох місяців.
Техніка звільнення від часток НЕ полягає у переформулюванні негативних тверджень у позитивні.
Крок 1. Увімкнути внутрішнього спостерігача за думками, емоціями, мовою, словами. Цей
«внутрішній спостерігач» повинен бути уважним, неупередженим і об’єктивним.
Крок 2. Після кожного твердження з часткою НЕ, вимовити слово «стоп» і зупинитись.
Крок 3. Повторити всю фразу в переформульованому варіанті, без частки «не».
Учасникам пропонується у першій колонці таблиці скласти список того, чого б вони не хотіли мати у житті. Потім переформулювати негативні твердження у бажання і записати у другу колонку таблиці. Наприклад:
Не хочу…
Хочу…
не хочу хворіти хочу бути здоровою не хочу мати низькооплачувану роботу хочу знайти високооплачувану роботу
Обговорення. Попросіть учасників поділитися враженнями. Запитайте, чи не страх пере- шкоджає досягненню важливих для людини цілей та отриманню цікавих вражень. Страх має
«великі очі». Часом боїмося навіть думати про те, чого хочемо. Краще мислити категоріями бажань, уявляючи яскраво результат, ніж страхів. Думайте про те, чого насправді хочете. При цьому вести боротьбу з негативними думками недоцільно, просто замінюйте їх на позитивні, уявляйте сприятливий результат. Це випробувана й ефективна техніка.
ІІ. Персоніфікація висловлювань «А я думаю так…». Персоналізація почуттів і думок – це використання висловлювань від першої особи як джерела конкретних думок або почуттів.
Такі висловлювання розпочинаються із займенників: я, мій, мене або мені. Фраза «у нашому відділі вважають, що… » є голослівним твердженням, яке ні до чого не зобов’язує. А вислів
«я вважаю, що…» змушує замислитися чи варто взагалі говорити. Останнє формулювання передбачає відповідальність за висловлене.
ІІІ. Відповідаємо за власні емоції і почуття. Трапляється, що відповідальність за власні, цілком підконтрольні вчинки і дії, людина приписує зовнішнім чинникам. Наприклад, «Ця лю- дина мене дратує (засмучує)», або «Ця ситуація мене турбує». Смислова некоректність таких виразів полягає у тому, що ніхто і ніщо не в змозі створити в людині почуття, окрім неї самої.
Світ навколо нас просто існує. А почуття – результат сприйняття цього світу. Людина є госпо- дарем своїх почуттів, тільки вона може дозволити їм бути чи не бути. Подібні висловлювання свідчать, що людина не є відповідальною за власні переживання. Здається, ніби у неї немає можливості реагувати інакше, свободи вибору. А почуття непідвладні їй, залежні тільки від зовнішніх обставин і управляються зовнішніми силами. Похідним від слова відповідальність
є відповідь за свою реакцію. Бути відповідальними за власні думки, почуття, вчинки – озна- чає керуватися принципом: що б не зробили інші люди, ваша реакція на це виникає у вашій

77
свідомості й організмі та залежить від ставлення до ситуації. Тому правильніше сказати: «Я зараз роздратований (засмучений тощо) у зв’язку з….».
Аналізуючи проблему емоційного саморозкриття, дослідник міжособистісної комунікації
Дж. Уоллен рекомендує в процесі спілкування враховувати таку інформацію:
• повідомляти про конкретні дії іншої людини, які викликали у вас ті або інші емоції. Це дозволяє їй зрозуміти, про яку саме поведінку йде мова («Ви перервали мене перш, ніж я висловив свою пропозицію»);
• висловлювати власні почуття в динаміці, як такі, що безперервно змінюються. При цьому те, що турбує, краще обговорювати відразу, не накопичуючи образи («Мені подобається те, що ви щойно сказали», або «Те, про що ви сказали, викликає у мене протест»);
• використовувати висловлювання: конкретні, а не узагальнюючі (краще сказати: «Ти розкидав мої папери» ніж «Ти ніколи не дивишся за тим, що робиш»); уточнюючі, а не зви- нувачувальні (краще сказати: «Ти ще не розмовляв з N?» ніж «Чому ти не поговорив з N?»);
інформування замість наказів (краще сказати: «Я ще не висловив думку» замість «Не пере- бивайте мене»);
• використовувати уточнюючі репліки, щоб переконатися у правильності розуміння почут- тів співрозмовника («Я подумав, що вас не дуже зацікавила моя ідея. Чи я правий?»);
• відмовитися від звинувачувальних повідомлень, які насправді є виразом інших почуттів, наприклад, образи, злості («Ти ніколи не проявляєш уваги»); приписування небажаних мо- тивів іншому («Тобі подобається принижувати людей»); наказів й розпоряджень («Припини сміятися»; «Не кажи занадто багато») тощо.
ІV. Шкідливі слова. Розглянемо деякі ключові слова і фрази та їхній вплив на самосві- домість.
Повинен, мушу. Слово «повинен» є одним з демотивуючих («Я повинен, мушу, зобов’я- заний…», «Інші повинні…»). Безглуздо думати, що оточуючі люди повинні допомагати, бути більш уважними, частіше пробачати тощо. Інші не зобов’язані вести себе відповідно до наших очікувань. Тому й виникають розпечені емоції, коли ці нереалістичні бажання не задоволь- няються.
Краще замість слова «повинен» використовувати слова «можу», «хочу», «віддаю перева- гу». Так само є певні відмінності мотиваційного впливу таких мовних структур: «Я не можу… не хочу ». Ці слова знеохочують, заморожують здатність діяти, заперечують можливість бути відповідальними.
Чи є у вас обов’язки, які виконуєте охоче, з особливим задоволенням?
Може бути, спробую. «Може бути, завтра сяду на дієту», «Я спробую написати звіт». Го- ворячи «може бути», «спробую», уникаємо відповідальності, залишаємо за собою свободу дій, посилаємо у мозок сигнал про те, що у випадку інших пріоритетів, ніякої дії зроблено не буде.
Неможливо досягнути бажаного, якщо ви тільки намагаєтеся спробувати щось зробити.
Спроба означає «зробити це лише подумки без реальних дій».
Завжди і ніколи. Ще класики кінематографа стверджували: «Ніколи не говори ніколи». І були праві. Для життя немає такого поняття, як «ніколи». У ньому все можливо. Тоді навіщо слово, яке обмежує потік життя? Вирази на кшалт «Мені ніколи не щастить», або «Завжди всі мене тільки використовують» викликають відчуття безнадійності та безпорадності.
Але/і. Мені це подобається, але… Які відмінності у сприйнятті фраз, коли в середині речен- ня використовуються сполучники але або і. Але заперечує першу частину речення, і – об’єднує першу і другу частини речення. Сполучник але сприймається з опором з боку слухача. Там, де можливо, замість але використовуйте і або водночас.Єдине, що обмежує можливості у завтрашньому дні, – це ті «але», які ви промовляєте сьогодні (Л. Браун).

78
Чому? Варто уникати запитань, які починаються зі слова «чому». Наприклад, замість
«Чому ти кажеш мені ці слова?» краще сказати «Мені прикро чути твої слова». Звертаю- чись до людини із запитанням «Чому?», мимоволі «запрошуємо» її виправдовуватися. А це не завжди приємно, занижує статус співрозмовника, може стати причиною непорозуміння.
Краще відмовитися від вживання тих мовних одиниць, які знеохочують до дій, та вдатися до тих висловів, які наснажують.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал