Навчально-методичний посібник. Городищенська загальноосвітня школа І ііі ступенів. Березне, 2013. 65 с




Сторінка1/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.65 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4

Швець О. А. Система роботи практичного психолога з педагогічним колективом навчального закладу.
Навчально-методичний посібник.
Городищенська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів. – Березне, 2013. – 65 с.
У посібнику представлені форми та методи роботи психолога з педагогами. Тренінги для вчителів спрямовані на розв’язання психолого- педагогічних проблем.
Матеріал рекомендовано для використання у роботі шкільному психологу, класним керівника, заступникам директора з виховної роботи
Рецензенти:
О.І.
Агафонова, методист комунальної науково-методичної установи
«Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради.
Л.Є. Гурінчук, директор Городищенської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів
Г.А.
Боровець, заступник директора з навчально-виховної роботи
Городищенської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів




Рекомендовано науково-методичною радою комунальної науково-методичної установи «Березнівський районний методичний кабінет» Березнівської районної ради
(Протокол №2 від 08 лютого 2013 року


2
Зміст

Передмова…………………………………………………………….………………4
Форми та методи взаємодії практичного психолога з педагогічним колективом для покращення психологічного клімату…………………………………………..6
Групова дискусія…………………………………………………………………….7
Проективний малюнок ……………………………………………………………...7
Метод аналізу конкретних ситуацій ……………………………………………….7
Рольова гра …………………………………………………………………………..8
Психолого – педагогічний консиліум………………………………………............9
Тренінгові заняття як одна з ефективних форм роботи з педагогічним колективом………………………………………………………………………….14
Поради психолога класним керівникам, учителям……………………………....17
Роль практичного психолога у роботі з педагогічним колективом …………….24
Використана література……………………………………………………….......26
Додатки ……………………………………………………………………………..27

3
Передмова





Усе розсмикано в людині, усе неспокійно




й галасливо; усе – витрата й розтрата, усе –




тривоги й страхи; і лише тихе сонце підтримує




життя, відновлює сили, пробуджує любов і надію.
Із записної книжки Симона Соловейчика
Особлива увага в роботі психологічної служби приділяється супроводу учасників навчально-виховного процесу. Робота психолога спрямована на створення комфортних умов співпраці психолога-учня-учителя-батьків, на пошуки шляхів взаємодії виховання особистості на різних етапах розвитку.
Від рівня фізичного, психічного та емоційного комфорту як учителя, так і учнів залежить подальша доля цілого покоління.
Актуальність досвіду: Основною метою роботи психологічної служби є не тільки психологічний супровід дитини, а й просвітницька робота з педагогічним колективом для налагодження широкої конструктивної співпраці у педагогічному колективі (див. додаток 1). Адже, окрім особистої бесіди, психолог може запропонувати вчителю спеціальну літературу, яка допоможе самостійно проаналізувати складні життєві ситуації, знайти найоптимальніші способи зняття емоційного напруження в період роботи. Слід пам’ятати: стан учителя, його переживання безпосередньо відбиваються на учнях. Тому важливо, за можливості, вирішувати свої проблеми з фахівцем.
Звичайно, оптимально було б рекомендувати вчителям відвідувати психотерапевта, щоб подолати свої негативні емоції, проблемні ситуації й не переносити їх на дітей. Однак, поки що така пропозиція – зі сфери фантастики.
Зате цілком реально звернутися до шкільного психолога: нехай не з усіх, а хоча б з деяких особистих питань.
Ідея досвіду: Найефективнішими формами роботи з учителями є
індивідуальні консультації (у разі запиту з боку самого педагога), психолого- педагогічні консиліуми з чітким розподілом функцій і обов’язків у середині

4
групи учасників і загальною відповідальністю за реалізацію прийнятих рішень, а також проведення тренінгів.
На кожному із таких заходів учителі отримують знання з психології, орієнтування на гуманістичні принципи, методичний практикум (пам’ятки та рекомендації).
Робота семінарів відбувається у різних формах: групові дискусії, міні- доповіді, мозкові штурми, ділові ігри, дебати, семінари тощо. Наші засідання проходять з елементами тренінгу. Наприкінці зустрічі підбиваються підсумки роботи засідання. Кожен учасник групи розповідає про свої враження, почуття, які виникали під час роботи; чи отримав він нову інформацію з проблеми, чи вважає він ефективною роботу семінару, висловлює побажання на наступну зустріч.
Робота з
педагогами
Проведення
тренінгів
Індивідуальне
консультування
Психологічне
просвітництво
класних
керівників
Моніторингові
дослідження
Виступи на
педагогічних радах,
методичних
об’єднаннях

5
Форми та методи взаємодії практичного психолога з педагогічним
колективом для покращення психологічного клімату

Психологічний клімат у педагогічному колективі навчального закладу детермінується низкою соціальних, соціально-психологічних, особистісних і педагогічних чинників. Я погоджуюся з думкою Н.В.Хованець про те, що особливе значення має фактор особистісної орієнтованості всього різнобарв’я педагогічної діяльності та організаційно-методичної роботи: реалізація демократичних принципів управління й професійного спілкування, гуманізація взаємин по “горизонталі” та “вертикалі”, врахування інтересів і потреб всього колективу та окремих його членів, підвищення психологічної культури співробітників, створення творчої атмосфери та уникнення жорсткої регламентації діяльності педагогічних працівників, запобігання психотравмуючим конфліктним ситуаціям і надання психологічної допомоги та підтримки членам “педагогічної команди”.
Робота психологічної служби з педагогічним колективом вимагає професіоналізму від психолога. Не менш важливою є сформованість у працівника психологічної служби здатності до розвитку, прояву своїх професійних здібностей не тільки у роботі з учнями, а й готовності до впливу на вирішення проблем, які виникають у педагогів. Визначення своєї позиції у колективі, усвідомлення відповідальності за результати своєї діяльності, підвищення психологічної культури педагогів, ознайомлення їх з ефективними моделями вирішення проблемних ситуації на засадах гуманізму та співпраці - це основні кроки, які здійснює психолог у напрямі роботи з педагогічним колективом. Тому спрямовую свою діяльність так, щоб значущість роботи психолога була відчутна під час взаємодії з адміністрацією, колегами, учнями та їхніми батьками. Для цього обираю методи та форми роботи для роботи з педагогами у напрямі створення сприятливого психологічного клімату.
Поширеними методами роботи з педагогічним колективом є: групова дискусія, проективний малюнок, розігрування рольових ситуацій, тренінги тощо.

6
Групова дискусія в психологічному тренінгу - це спільне обговорення будь-якого спірного питання (у групі тренінгу просто питання, не обов'язково спірного), що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування.
Переваги групової дискусії:
1. Дозволяє членам групи прояснювати власну позицію і уточнювати взаємні позиції учасників групи.
2. Дозволяє виявляти різноманіття підходів і точок зору з поставлених проблем і питань.
3. Дає всебічне бачення предмета обговорення.
Завдання, які допомагає вирішувати метод групових дискусій:
1. навчання учасників аналізу реальних ситуації;
2. навчання вмінню слухати і взаємодіяти з іншими учасниками;
3. навчання навичкам формулювання проблеми;
4. дає можливість побачити багатозначність можливих рішень проблеми;
5. розвиває вміння долати страх перед невідомістю, недовіру до себе, острах бути захопленим зненацька.
Проективний малюнок. Досвідчений фахівець із проективних малюнків
Т.С. Яценко відзначає, що теми малюнків добираються так, щоб надати можливість членам групи виразити в малюнку свої почуття, передати психологічні якості й особливості, міжособистісні відносини, власні зміни, роль керівника в групі, групову динаміку та інше. Уже сам процес зображення, передача особистісно значущого матеріалу мовою фарб може відігравати позитивну роль, сприяти усвідомленню внутрішнього світу, конфліктів, проблем, виділенню в них суттєвого.
Метод аналізу конкретних ситуацій.
Цей метод виконує багато різних функцій, служить інструментом дослідження і вивчення певної проблеми, оцінки та вибору рішень. Значущість його полягає, насамперед, у поєднанні простоти в організації заняття з ефективністю результатів. Він стимулює звернення до досвіду інших,

7
прагнення до набуття теоретичних знань для одержання відповіді на питання, які обговорюються. Близьким до методу аналізу конкретних ситуацій є кейс- метод. Завдяки йому можна розвивати в педагогів здатність до самоаналізу та самостійного вирішення проблеми, формувати навички компетентного спілкування, стимулювати творче мислення, а також уміння готувати письмові звіти, за результатами роботи з кейсами. Перед тим, як застосовувати кейс- метод, керівникові потрібно ознайомити учасників групи з методикою роботи з ним.
Метод розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Імітує реальність призначенням ролей педагогам і надання їм можливості діяти «наче насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.
Мета рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певній ситуації тощо.
Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допоможе педагогам виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні можливості дій, співчувати іншим.
У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням. Наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини.
Психолого – педагогічний консиліум розв’язує такі завдання:
- створення цілісного портрету школяра;
- виявлення характеру та причин відхилень у навчанні та поведінці учнів;
- розробка програми виховних та корекційних заходів;

8
- визначення шляхів та засобів корекційно – розвивальної роботи для педагогів та батьків.
Головний принцип організації психолого – педагогічного консиліуму:
комплексність вивчення. Він передбачає тісну взаємодію різних спеціалістів
(педагогів, психолога, медичної сестри) у ході вивчення школяра для отримання результатів оцінки фізичного та психологічного стану учня.
Отримані результати співвідносяться з віковими критеріями. Ще один важливий принцип – дотримання інтересів учнів.
Психолого – педагогічний консиліум реалізує три функції:
- діагностичну – вивчення соціальної ситуації розвитку учня, у визначенні домінанти його розвитку, потенційних можливостей та здібностей розпізнаванні характеру відхилень у поведінці, діяльності та спілкуванні, а також стану здоров’я;
- виховну – розробка проекту корекції у вигляді низки навчально – виховних заходів, що рекомендуються педагогам, батькам та учням (контроль, корекція, розвиток, лікування);
- реабілітаційну – захист інтересів дитини, що потрапила в несприятливі навчально – виховні або сімейні умови. Зміст сімейної реабілітації – в підвищенні статусу дитини як члена сім’ї або в разі необхідності підвищенні зацікавленості батьків життям та справами дитини. Сутність шкільної реабілітації полягає в допомозі в адаптації до нових умов, у подоланні дискомфорту та психологічної незахищеності.
Склад консиліуму: психолог (за наявності), класний керівник, учителі – предметники, що викладають у відповідному класі, медична сестра (за наявності).
Відповідно до мети психолого – педагогічні консиліуми діляться на:
Первинні консиліуми проводяться після завершення обстеження (кінець жовтня). Їхня мета – визначення особливостей розвитку школярів, можливих умов і форм їх навчання, необхідного супроводження педагогічного процесу.

9
Планові консиліуми–проводяться в березні. Їх мета – оцінка динаміки процесу навчання та корекційних заходів, а також у разі необхідності внесення поправок та доповнень до корекційної або розвивальної роботи з учнями.
Заключні консиліуми – проводяться на заключних етапах навчання та завершенням корекційної роботи. Мета – оцінка знань учнів, стану емоційно – вольової та пізнавальної сфери, прогнозування успішності учнів у подальшому навчанні.
Позапланові консиліуми проводяться на вимогу класного керівника або
інших педагогів, що працюють з учнями в разі необхідності (виникнення несподіваних проблем у навчанні, вихованні або в процесі корекційної роботи. раптових афективних реакцій. Мета – виявлення причин проблеми, що виникла, знаходження адекватних способів її подолання. До участі в таких консиліумах, як правило запрошуються учні відповідного класу.
Документація консиліуму включає:
- психолого – педагогічний портрет класу;
- індивідуальні карти школярів;
Функції учасників на етапі підготовки та проведенні психолого –
педагогічних консиліумів:
Заступник директора:
- надає організаційну, адміністративну та методичну допомогу;
- розробляє схему проведення консиліумів;
- установлює порядок обговорення та слідкує за дотриманням регламенту обговорення;
- отримує та аналізує узагальнену інформацію щодо класів, паралелей та окремих учнів (по відношенню до яких потрібне індивідуальне обговорення або співбесіда з батьками);
- контролює хід реалізації програми супроводження.
Психолог:
- здійснює обробку психодіагностичних обстежень, що були проведені згідно з програмою підготовки;

10
- готує інформацію за двома напрямами:
1.Інформація про конкретних учнів:
1) опис індивідуально – психологічних особливостей учня;
2) сфери психічного життя дитини, у яких виявлено певні порушення або відхилення від вікової, психічної або соціальної норми. По можливості вказуються причини існуючих порушень;
3) сфери психічного життя, розвиток яких характеризується вираженими
індивідуальними особливостями та опис їхніх реальних проявів
4) адекватні форми супроводження.
2. Узагальнена інформація щодо класу (зведені таблиці показників, що вивчаються на етапі діагностики.
Інформація щодо окремих учнів представляється на консиліум особисто психологом, узагальнена інформація по класу передається класному керівнику з необхідними поясненнями та уточненнями у формі, що не порушує права дитини на конфіденційність подібної інформації.
Класний керівник, спираючись на результати власних спостережень та систематизації спостережень
інших педагогів, готує педагогічну та психологічну характеристику навчальної діяльності й поведінки класу в цілому та окремих учнів, за такими показниками:
- кількісні та якісні характеристики навчальної діяльності (успішність з предметів. можливі причини низької або нерівної успішності);
- психологічні особливості класу (за результатами діагностики та консультацій психолога);
- показники поведінки та спілкування в навчальних ситуаціях;
- умови сімейного виховання.
Вчителі – предметники характеризують конкретних учнів або їх групи за показниками:
- труднощі та особливості що проявляються під час усних та письмових відповідей, відповідей біля дошки; труднощі що виникають під час засвоєння нового матеріалу або повторення, виконання творчих завдань;

11
- можливі причини описаних труднощі;
- опис типового для учня емоційного стану на уроці;
- опис ситуацій, що викликають в учнів різні емоційні труднощі (плач, агресія, роздратування та ін..)
Інформація класоводів стосується опису індивідуальних особливостей та труднощів, що виникають в учнів у позаурочній діяльності, у процесі спілкування з однолітками.
Медична сестра надає консиліуму інформацію про стан здоров’я та фізичні особливості школярів за трьома основними параметрами:
1. Фізичний стан дитини на момент проведення консиліуму:
- відповідність фізичного розвитку віковим нормам;
- стан органів зору, слуху, кістково – м’язової системи;
- переносимість фізичних навантажень.
2. Фактори ризику:
- наявність у минулому захворювань та травм, що можуть відбиватися на розвитку дитини;
- фактори ризику за основними функціональними системами, наявність хронічних захворювань.
3. Характеристика захворюваності за певний період.
Якщо у школ,і за штатом, не передбачено заступника директора, психолога, медичної сестри, то їхні функції частково розподіляються між класним керівником, вихователем, вчителями – предметниками.
Будь – які відомості про учня та його сім’ю надаються та обговорюються учасниками тільки за тими параметрами, показниками та характеристиками, у яких наявна важлива для роботи консиліуму та супроводження інформація.
У процесі обговорення
індивідуальної та групової стратегії супроводження на консиліумі має бути знайдено оптимальну ситуацію взаємодії учасників навчально – виховного процесу, уході консиліуму розв’язання задачі супроводжується втіленням у конкретні напрями діяльності й заходи психологічних та педагогічних технологій. Консиліум завершується

12
розподілом між його учасниками обов’язків щодо ведення супроводжувальної та консультативної роботи, з визначенням приблизних строків виконання.
Рішеннями консиліуму є рекомендації з розробки комплексної програми супроводження, що узгоджуються з усіма учасниками і є обов’язковими для всіх спеціалістів, що ведуть навчальну, виховну, корекційну та розвивальну роботу з учнями цього класу.
Психолого
– педагогічний консиліум дозволяє побудувати взаємовідносини учасників навчально – виховного процесу на основі рівноправного співробітництва та особистої відповідальності й організувати цілісне супроводження школярів у процесі всього навчання, задіявши професійний та особистісний потенціал усіх, хто має відношення до ефективності цього процесу (див. додаток 2).


















13
Тренінгові заняття як одна з ефективних форм роботи з педагогічним
колективом
Тренінги сьогодні є однією з найпопулярніших форм навчання. Так що ж таке тренінг і що на ньому відбувається?
Тренінг — це особливий метод отримання знань, який відрізняється від своїх аналогів тим, що всі його учасники навчаються на власному досвіді в теперішній момент. Це спеціально створене середовище, де кожний може з легкістю і задоволенням побачити свої плюси і мінуси, досягнення і поразки.
Підтримка і увага інших учасників допомагають швидше зрозуміти, які особисті якості та професійні навички слід розвивати.
Завдяки тому, що ситуація тренінгу учбова, жоден з учасників не ризикує відносинами і поглядами, що склались раніше, а набуває нового досвіду. В реальній ситуації експерименти можуть призвести до негативних наслідків. На стадії навчання будь-які навички чи якості моделюються на конкретні кроки і в той же час аналізуються і перевіряються в навчальній обстановці, максимально приближеній до дійсності. Так, під час тренінгів можна навчитись бути гнучким, спілкуванню, сприйняттю позиції іншого, що теж є дуже корисним в житті і творчій роботі.
Слово "тренінг" походить від англійського "to train", що означає "навчати, виховувати, тренувати". Тренінг — це комплекс дій і вправ направлених на набуття нових навиків та вдосконалення і закріплення вже набутих.
Під час тренінгу я намагаюся створити неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим та необтяжливим.
Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності.
Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних,

14
тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування.
Метою тренінгу можуть бути:
 інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь;
 опанування нових технологій у професійній сфері;
 зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);
 зміна погляду на проблему;
 зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення;
 підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;
 пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі різних спеціалістів, представників різних сфер, які впливають на розв'язання цих проблем;
 активізація громадськості щодо розв'язання актуальних проблем;
 здобуття альтернативної освіти.
Тільки в тому випадку, коли Ви постійно займаєтесь своїм саморозвитком, самовдосконаленням, коли Ви кожен день знаходитесь на шляху до своєї цілі – до Вас приходить багатство, задоволення і щастя.
Мета і завдання тренінгових груп.
При висвітленні цього питання виходжу з того, що позитивна групова робота приречена на якусь ціль (цілі), незалежно від того, наскільки її усвідомлює керівник. Водночас, якщо керівником, як правило, ставиться свідома мета роботи тренінгової групи, то результати її діяльності будуть

15
відповідними. Загалом ефективність діяльності тієї чи іншої тренінгової групи є окремим складним питанням, яке включає всі складові (висвітлені раніше й ще не висвітлені).
Враховуючи те, що тренінгові методи успішно використовуються в психотерапії, консультуванні, психокорекції й навчанні, цілі тренінгу можуть бути різноманітними, охоплювати різні процеси, що відбуваються в групі впродовж тренінгу та після завершення його.
Різноманітність цілей обумовлена ще й тим, що вони ставляться у рамках різних концептуальних підходів, шкіл тощо.
У процесі проведення тренінгу маю можливість варіювати ситуації, моделювати їх, а педагоги відходять від шаблонної моделі поведінки та взаємодії. Як свідчить практика роботи у школі, дуже часто постає проблема вироблення адекватного шляху взаємодії психолога та педагогів.
Під час тренігових занять педагоги оволодівають:
-
знаннями про роботу психолога, напрямами взаємодії з фахівцем;
-
комунікативними навичками;
-
вміннями аналізувати наслідки взаємодії з психологом, усвідомлення педагогічними працівниками її важливості.
Взаємодія з педагогічним колективом на засадах довіри, взаємопорозуміння, гуманізму сприяє успішній реалізації зазначених методів роботи з педагогами (додатки 3,4,5,6).












16
Поради психолога класному керівнику

Як успішно провести зустріч з батьками?

 Можна надіслати батькам запрошення, звертаючись персонально до кожного.
 Слід завжди передбачати час для того, щоб родини могли поспілкуватися.
 Потрібно враховувати інтереси та потреби родин у виборі тематики зустрічі.
 Зустріч з батьками доцільно проводити у затишному, зручному приміщенні, поставивши стільці колом, щоб всі бачили один одного і змогли вільно спілкуватися.
 Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, можна використовувати нетрадиційні методи представлення учасників.
Наприклад, запропонувати батькам відрекомендуватися, називаючи своє повне ім’я та пригадуючи, як їх називали у дитинстві, розповідаючи про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили з дому тощо.
 На початку зборів, коли учасники почуваються ще не досить комфортно, щоб відкрито висловлювати свої очікування, можна зробити це індивідуально, використовуючи маленькі клейкі картки. Ці картки пізніше батьки можуть приклеїти на великий аркуш паперу під назвою «Наші очікування». Аркуш можна використати наприкінці зборів, щоб визначити, які очікування здійснилися, а які – ні.
 Слід заохочувати батьків до активного обговорення. Цього можна досягти, ставлячи запитання, які вимагають розгорнутої відповіді, або поділяючи учасників на пари чи невеличкі групи, в яких батьки почуватимуться вільніше і де їм легше буде висловити власну точку зору.
 Доповідь вчителя має бути короткою, оскільки батьки стомилися після робочого дня і їм важко концентрувати увагу.
 Під час виступу доцільно використовувати наочність, відео, роздатковий матеріал.
 Розповідаючи про життя класу, можна використовувати фотографії, магнітофонні записи дітей.
 Обов’язково слід увести до виступу розважальні ігрові моменти.
 З метою діагностики сімейного мікроклімату можна провести анкетування.

17
Рецепт хорошого робочого настрою

 Будьте оптимістами! Педагогіка – наука суто оптимістична (втім, як і будь-яка наука; песимістичний лише дилетантизм).
 Не забувайте найголовнішого: діти істоти парадоксальні, алогічні
(дорослі теж).
 Як спілкуватись з батьками? Так само, як і з дітьми. Декотрі наївні люди радяться з батьками, читають для них лекції тощо. Не робіть таких дурниць.

Пам’ятайте: дорослі – це дуже стомлені діти. Виходьте з принципу: не батьки мають виховувати дітей, а навпаки – діти батьків.
 У взаєминах з адміністрацією: погоджуйтеся абсолютно з усім, що вам радитимуть або наказуватимуть, але робіть лише те, що самі вважаєте за потрібне. І не рвіться до кар’єри. Пам’ятайте: відмінність директора від учителя полягає в тому, що його легко звільнити, а вчителя складно.

Не забувайте: в педагогіці вирішальне значення має перша мить входження до класу, перші уроки, перше знайомство з дітьми – все перше.

Пам’ятайте: ваша найголовніша справа – це спілкування з дітьми.
Умійте відчувати радість від зустрічі з дитиною. Нудних діти тихо ненавидять.
 Не тиняйтеся на очах у дітей без діла.
 Якщо маєте сумнів у тому, як вчинити, краще не поспішайте.
У сумніві – втримуйтесь.
 Вчіться вітатися з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви кажете просте «здрастуйте», теж можна виховувати.
 Не бентежтеся через свої помилки. Діти, на відміну від дорослих, завжди прощають нам помилки. Діти дуже поблажливі до дорослих. А крім того, якщо вам не вдалося виховати ваших дітей, значить, їм вдалося виховати вас.
 Хваліть себе тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: я
– найгеніальніший, найвеличніший, найдосконаліший Педагог, Усім Педагогам Педагог; діти мене слухають, батьки мене поважають, адміністрація мене любить, а вже як я сам себе люблю, це й не передати.
 Умійте бути лінивим! Недолік багатьох педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають міркувати.

Пам’ятайте: міркувати – ваш найголовніший обов’язок.
 Умійте залишатися дітьми. Грайте з дітьми, дурійте, скачіть і стрибайте. Сприймайте своє вчительство як продовження дитинства.

18
Психологічні поради вчителю, що працює з агресивними дітьми


Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про
інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.

Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи
їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

19
Поради виховання важких підлітків

Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.
Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.
Це завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, які ви можете їм дати.
Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині.
Нижче наведено кілька корисних порад, які придадуться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:
1.
Інтерес
З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.
2.
Строгість
Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед.
Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.
3.
Спілкуйтеся щодня
Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами.
Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

20
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.
Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.
Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..
4.
Терпіння
Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.
5.
Упереджу вальний підхід
Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.
6.
Єдиний фронт
У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення
їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.


21
Рекомендації педагогу щодо зменшення впливу стресу в педагогічній
діяльності

Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть свої ставлення до них.

Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров”ї, освіті, діяльності, сім”ї, позитивному мисленні.

Навчіться розслаблятися: тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби із стресом.

Зробіть паузу: зробити паузу у спілкуванні; порахувати до 10; вийти з приміщення. Такі „перерви” потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю.

При виникненні почуття тривоги або напруги, занурьтеся в„тут ізараз” сконцентруйтеся на своємк диханні.

Змусьте стрес працювати на Вас, а не проти Вас, опануйте головним умінням – перетворюйте негативні події у позитивні.

Оволодіти теорією та практикою позитивного мислення. Паозитивне мислення – це головний людський інстремент забезпечення здоров”я і благополуччя.










22
Поради психолога учителю-предметнику

 На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.
 Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів самостійно думати і працювати.
 Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.
 Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.
 Якщо ваш голос виказує ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.
 Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважайте на це.
 Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.
 Добрій пам’яті передує пильна увага.
 Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.
 Чогось навчитись можна тільки практикою.
 Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так економніше та ефективніше.
 Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.
 Якщо дитина дивується – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт творчої уяви.
 Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.
 Учіть дітей робити записи.
 Запам’ятовування матеріалу часто-густо залежить від його викладу.
Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.
 Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання. Застосуйте ці мотиви на уроках.
 Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.
 Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.
 Учитель не має говорити без упину. Діти не встигатимуть за його думками.
 Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку.
Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.





23
Роль практичного психолога у роботі з педагогічним колективом

Сучасні умови життя та рівень розвитку освіти в Україні вимагають від практичного психолога забезпечувати психологічний супровід всіх учасників навчально-виховного процесу. Організація психологічних занять на
інтерактивних засадах, відмовляючись від лекційної форми подання
інформації, більш цікава для педагогів. На таких психологічних заняттях- тренінгах разом з теоретичними питаннями має місце і діагностичний практикум. На педагогічному практикумі обговорюємо психолого- педагогічні ситуації. Педагоги отримують і методичний практикум – пам’ятки та рекомендації.
Багаторівневий зворотний зв'язок від учасників навчання дозволяє кожному побачити своє віддзеркалення в очах інших людей й одержати
інформацію про те, як сприймається його поведінка в певній ситуації, зрозуміти обмеженість власних засобів спілкування, їх недосконалість, а також побачити позитивні сторони своєї особистості.
Використання в тренінгах різних методичних прийомів озброює вчителя новим психолого-педагогічним інструментарієм для роботи з учнями. Це і засоби невербальної взаємодії (міміка, жести, вираз обличчя, візуальне сприйняття), і оволодіння психодраматичними прийомами, і психологічний аналіз ситуацій, і рольові ігри, і психологічний малюнок у всій різноманітності способів його вживання. Програвання різних, значущих для засвоєння ситуацій і їх аналіз в групах надає в розпорядження вчителя важливу інформацію про психологічну доцільність його поведінки при спілкуванні з оточуючими людьми.
Обмін ролями в ході гри дозволяє вчителю - «учню» відчути на собі всю психолого-педагогічну продуктивність або непродуктивність власних дій, змодельованих у групі. Така психологічна лабораторія пізнання є ефективною школою дослідницького пошуку, вона збагачує учасників психологічними знаннями, здобутими в емоційно насиченій ситуації

24
спілкування на підставі аналізу всього того, що суб'єкт бачить, чує, відчуває.
Найважливішою умовою педагогічного професіоналізму є наявність у вчителів, разом з ґрунтовним знанням предмету, таких якостей як відвертість, доброзичливість, співпереживання, щирість, здатність прийняття
і розуміння іншого тощо. Для забезпечення особистісними передумовами педагогічного професіоналізму необхідна спеціальна підготовка, яка дає більше, ніж оволодіння академічними знаннями та отримання набору рекомендацій. Формування у педагога необхідних особистісних якостей є процесом дуже складним і емоційно насиченим. Тільки через власне емоційне переживання ситуації спілкування вчитель може прийти до продуктивних висновків, сприяючих особистому розвитку. Саме така психокорекційна робота і забезпечується тренінгами.
Вважаю, що значущим в кінці тренінгу є зворотній зв'язок, який дає можливість учасникам поділитися враженнями і побажаннями, а психологу – в подальшій роботі прислуховуватись і реалізувати різні тренінгові програми, спрямовані на здобуття учасниками занять психологічних знань.
В своїй практичній роботі допомагаю класному керівнику підібрати матеріал для проведення батьківських зборів, включаючи традиційні й нетрадиційні форми роботи з батьками.
Система роботи практичного психолога з педагогічним колективом, особливо тренінгові робота, готує сучасного вчителя до діяльності в особистісно-орієнтованій парадигмі освіти. Адже зараз потрібні такі дії вчителя, які дають йому змогу виявляти себе разом з учнями у процесі здобуття знань та усувати перешкоди на шляху до засвоєння пошукових стратегій. А тут важливо мати знання з психології. І в цьому педагогу допоможе практичний психолог.

25
Використана література
1. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник. – К.: «Либіть»,
2005. – 400 с.
2. Горальський А. Правила тренінгу творчості. – Львів: ВНТЛ, 1889. – 52 с.
3. Зязюн І. А. Технологізація освіти в контексті удосконалення професійного розвитку особистості. – В зб.: Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Частина 2. – Харків: «ОВС»,
2002. – с. 34-38 4. Максименко
С.Д.,
Заброцький
М.М.
Технологія спілкування
(комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування) –
К.: Главник, 2005. – 112 с.
5. Технологія тренінгу / Упоряд. О. Главник, Г. Бевз/ Зпа аг. Ред.. С.
Максименка. – К.: Главник, 2005.
6. Федорчук
В.М.
Соціально-психологічнимй тренінг
«Розвиток комунікативної компетентності викладача»: навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. – 240 с.
7. Штепа О.С. Трансформація особистості у тренінгах особистісного зростання та способи її вимірювання// Практична психологія та соціальна робота. – 2004. - № 3.

26
Додаток 1
































В
ч
и
т
е
л
ів
п
оч
ат
к
о
в
и
х
к
л
ас
ів

В
ч
и
т
е
л
ів
ф
іл
ол
ог
іч
н
ог
о
ц
и
к
л
у

В
ч
и
т
е
л
ів
ф
із
и
к
о

ат
е
м
ат
и
ч
н
ог
о
ц
и
к
л
у

В
ч
и
т
е
л
ів
п
р
и
р
о
д
н
и
ч
ог
о
ц
и
к
л
у

В
ч
и
т
е
л
ів
і
н
оз
е
м
н
ої
ф
іл
ол
ог
ії

В
ч
и
т
е
л
ів
с
ус
п
іл
ь
н
о

с
т
е
т
и
ч
н
ог
о
ц
и
к
л
у

Удосконалення
фахового рівня
та підвищення
технологічної
культури
педагогічних
працівників
Створення умов до прояву пізнавальної активності учнів
Шляхи впровадження новітніх технологій.
Психолого- педагогічна адаптація п’ятикласників
Використання
інноваційних
форм та
методів роботи
Поглиблення
науково-
теоретичної
підготовки
вчителів

27
Додаток 2



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал