Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів



Скачати 12.38 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка8/19
Дата конвертації11.01.2017
Розмір12.38 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19
148
Постійні, переносні плакати і знаки безпеки повинні виготовлятись з електроізоляційних матеріалів (склопластику, полістиролу, гетинаксу, текстоліту та ін.). Допускається виготовляти постійні, переносні плакати і знаки безпеки з металу – тільки для установок, що віддалені від струмовідних частин. Малі напруги використовують для зменшення небезпеки поразки електричним струмом. Вживання малої напруги різко знижує небезпеку поразки, особливо коли робота ведеться в приміщенні з підвищеною небезпекою, особливо небезпечному або поза приміщенням. Проте електроустановки із такою напругою представляють небезпеку, причому значну при двофазному дотику. Малі напруги використовують для живлення електроінструменту, світильників стаціонарного місцевого освітлення, переносних лампу приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, а також світильників загального освітлення звичайної конструкції, якщо вони розміщені над підлогою на висоті менше 2,5 мі мають у якості джерела світла лампи розжарювання. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В змінного струм та 110 В постійного струму.
Джерелами малої напруги можуть бути спеціальні знижувальні трансформатори з вторинною напругою 12-36 В, батареї гальванічних елементів, акумулятори, випрямні установки і перетворювачі. Трансформатор – це прилад, призначений для перетворення параметрів змінного струму, що складається з виготовленого з м’якого феромагнетику осердя замкненої форми, на якому встановлено дві обмотки – первинну і вторинну (рис. 6.12). Кінці первинної обмотки, які називають входом трансформатора, приєднують до мережі живильного змінного струму кінці вторинної обмотки, які називають виходом трансформатора – до споживача. У знижувальних трансформаторах, аби забезпечити безпеку під час переходу напруги мережі з первинної обмотки (збоку вищої напруги) у вторинну (збоку нижчої напруги) останню заземляють.



149

Рис. 6.12. Схема знижувального трансформатора
Вирівнювання потенціалів – метод зниження напруги дотику і кроку між точками електричного ланцюга, до яких можливий одночасний дотик людини або на яких він може одночасно стояти. Вирівнювання потенціалів застосовують як додаток до інших заходів захисту. Інколи без вирівнювання потенціалів поблизу електричного устаткування забезпечити безпеку, зокрема в електроустановках 110-
220 кВ, неможливо. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмоведучої частини, а також при контурному заземленні. Сучасні виробничі приміщення насичені великою кількістю верстатів, машин, трубопроводів, металоконструкцій, які в тій або іншій мірі зв’язані між собою із корпусами електроустаткування. При замиканні на корпус в якому-небудь з електроприймачів усі частини отримують приблизно близьку зазначенням напругу по відношенню до землі. Напруга між корпусом електроприймача і підлогою істотно зменшується, потенціали вирівнюються. Тому при вирівнюванні потенціалів людина, що знаходиться в ланцюзі замикання між корпусом електроприймача і підлогою, виявляється під порівняно малою напругою. Міра вирівнювання потенціалів залежить від того, наскільки заповнена будівля металевими конструкціями і устаткуванням, а також від конструкції будівлі найкраще вирівнювання потенціалу досягається в залізобетонних будівлях.



150
Ефективним засобом захисту є електричне розділення мережі, тобто розділення мережі на віддільні, не зв’язані між собою ділянки. Для цього використовують розділювальні трансформатори рис. 6.13), що дозволяють ізолювати електроприймачі від загальної мережі і запобігти дії на них струмів витоку, що виникають у мережі,
ємкісної провідності, замикань на землю, наслідків пошкоджень ізоляцій, тобто виключити обставини, які підвищують вірогідність електропоразки.

Рис. 6.13. Схема розділювального трансформатора
У разі застосування таких трансформаторів необхідно керуватися такими вимогами
- розділювальні трансформатори повинні відповідати спеціальним технічним вимогам стосовно підвищеної надійності конструкції і підвищених випробувальних напруг;
- від розділювального трансформатора дозволяється живлення тільки одного приймача з номінальним струмом плавкої вставки або розчіплювала автоматичного вимикача на первинній основі не більше ніж 15 А
- заземлення вторинної обмотки розділювального трансформатора неприпустиме
- корпус розділювального трансформатора повинен бути заземленим у мережі з ізольованою нейтраллю або зануленим у мережі із глухозаземленою нейтраллю. У цьому випадку заземлення



151
корпуса електроприймача, приєднаного до такого трансформатора, не вимагається. Вживання розділювальних трансформаторів - незрівнянно краща міра, чим живлення через знижувальні трансформатори із заземленням вторинних обмоток. Захисне розділення мереж використовують в електроустановках напругою до 1000 В, експлуатація яких пов’язана з особою і підвищеною небезпекою. Аби запобігти небезпеці замикань на землю і подвійних замикань, необхідно постійно стежити за станом трансформаторів, електроприймачів, дротів вторинної мережі і своєчасно усувати пошкодження.
6.6.2. Технічні засоби безпечної експлуатації
електроустановок при переході напруги
на нормально неструмоведучі частини
Відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 “ССБТ. Электробезопасность.
Защитное заземление. Зануление” захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих частин електроустановки, які можуть опинитися під напругою. Воно захищає від поразки електричним струмом при дотику до металевих корпусів устаткування, металевих конструкцій електроустановки, які внаслідок порушення електричної ізоляції виявляються під напругою. Сутність захисту полягає втому, що при замиканні струм проходить по обох паралельних гілках і розподіляється між ними обернено пропорційно до їх опорів (рис. 6.14).







152

Рис. 6.14. Схема захисного заземлення
Оскільки опір ланцюга людина – земля у багато разів більше опору ланцюга корпус – земля, сила струму, що проходить через людину, значно знижується. Заземлення електроустановок слід виконувати
- при напрузі змінного струму 380 В і вище, і постійного струму –
440 В і вище
- при номінальній напрузі від 42 до 380 В змінного струму і від
110 до 440 В постійного струму при роботах з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках. В електроустановках заземленню підлягають
- корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників
- приводи електричних апаратів
- електроустаткування, розміщене на рухомих частинах верстатів, машині механізмів
- каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів управління, а також їх зйомні частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму



153
- металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні коробки й інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучкі рукави і труби електропроводки, електричні світильники
- металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії
- опори повітряних ліній електропередач тощо. Заземленню не підлягають арматура ізоляторів усіх типів освітлювальна арматура, яка встановлена на дерев’яних опорах повітряних ліній електроприймачі з подвійною ізоляцією рейкові колії (крім кранових, що виходять на територію підприємства, електростанції, підстанції з’ємні і такі, що відчиняються, частини, розміщені на заземлених каркасах, огородженнях, шафах тощо. Заземлювальним пристроєм називається сукупність заземлювача провідника (електрода) або сукупність металоз’єднаних між собою провідників (електродів, які перебувають у зіткненні з землею, та заземлювальних провідників, які з’єднують з заземлювачем частини, що заземлюються. Заземлювачі бувають штучні та природні. Заземлювач штучний – заземлювач, що спеціально виконується для заземлення. Для штучних заземлювачів слід застосовувати сталь, при цьому вони неповинні бути пофарбовані. Найменші розміри стальних штучних заземлювачів Діаметр круглих (пруткових) заземлювачів, мм

неоцинкованих


10 оцинкованих


6 переріз прямокутних заземлювачів, мм 48 Товщина прямокутних заземлювачів, мм 4 Товщина полок кутової сталі, мм
4 Не слід розміщувати заземлювачів місцях, де земля підсушується під дією тепла трубопроводів тощо. Заземлювач природний – електропровідні частини комунікацій, будівель та споруд виробничого призначення, що перебувають у



154
зіткненні з землею і використовуються для заземлення. У якості природних заземлювачів можуть використовуватися
- прокладені в землі водопровідні та інші металеві трубопроводи за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих або вибухонебезпечних газів
- обсадні труби свердловин
- металеві шпунти гідротехнічних споруд
- металеві конструкції та арматура залізобетонних конструкцій будівель та споруд, які мають з’єднання із землею
- свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі
- заземлювачі опор повітряних ліній електропередач, які з’єднані з заземлювальним пристроєм електроустановки за допомогою блискавко захисного троса, якщо трос неізольований від опори
- нульові проводи повітряних ліній електропередач до 1 кВ із повторними заземлювачами в кількості повітряних лінійне більше двох. Залежно від місця розміщення заземлювачів відносно устаткування, що заземляється, розрізняють виносне і контурне заземлення. Виносні заземлювачі розташовують на деякій відстані від устаткування (рис. 6.15).

Рис. 6.15. Виносне заземлення
1 – заземлювач 2 – заземлювальні провідники 3 – устаткування



155
При цьому заземлені корпуси електроустановок знаходяться на землі з нульовим потенціалом, а людина, яка торкається корпусу, виявляється під повною напругою заземлювача. Контурні заземлювачі розташовують по контуру довкола устаткування в безпосередній близькості, тому устаткування знаходиться в зоні розтікання струму (рис. 6.16).

Рис. 6.16. Контурне заземлення
1 – електроустаткування 2 – внутрішній контур 3 – заземлюючі труби
4 – з’єднання внутрішнього контуру з зовнішнім 5 – сполучна смуга
зовнішнього контуру
У цьому випадку при замиканні на корпус ґрунту на території електроустановки набуває значення, близькі до потенціалу заземлювача і заземленого електроустаткування, і напруга дотику знижується. Величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В неповинна перевищувати
- 10 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів)
100 кВА і менше
- 4 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів) більше 100 кВА. Опір заземлюючого пристрою електроустановок, що живляться від мережі напругою більше 1000 В, повинен бути
- не більше 0,5 Ом в мережах з ефективно заземленою нейтраллю;



156
- в мережах, ізольованих від землі, не більше визначеного з виразу 125/І
з.з
і приймається розрахунковим, але не більше 10 Ом.
ПУЭ передбачено проведення візуального контролю цілісності заземлювальних провідників та вимірювання опору заземлення. Такі вимірювання проводять, як правило, при найменшій провідності
ґрунту: літом – при найбільшому висиханні чи зимою – при найбільшому промерзанні ґрунту. Вимірювання опору заземлення належить проводити після монтажу електроустановки, після її ремонту чи реконструкції, а також не рідше одного разу нарік. Занулення – це навмисне електричне з’єднання із нульовим захисним проводом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитись під напругою внаслідок замикання на корпус або за інших причин. Занулення призначено для усування небезпеки ураження електричним струмом у разі дотику до корпусу та інших неструмоведучих металевих частин електроустановки, яка опинилася під напругою внаслідок замикання на землю. Вирішується ця задача швидким вимиканням від мережі пошкодженої електроустановки. З моменту виникнення замикання на корпусі до відключення електроустановки від мережі занулення виконує функцію захисного заземлення, тобто знижує напругу дотику до безпечних значень. Принцип дії занулення – перетворення замикання на корпус в однофазне коротке замикання (тобто замикання між фазним та нульовим проводами) з метою викликати струм, значно більшій, ніж робочий, спроможній забезпечити спрацювання захисту і тим самим автоматично відключити ушкоджену електроустановку від мережі. Принципова схема занулення представлена нарис
157
Рис. 6.17. Принципова схема занулення
1 – корпус 2 – апарати захисту від струмів короткого замикання
(запобіжники, автомати тощо R
о
– опір нейтралі джерела струму
R
пз
– опір повторного заземлення нульового захисного проводу
I
кз
– струм короткого замикання
Розрізняють нульовий захисний та нульовий робочий провідники. Нульовий захисний провідник – провідник, який з’єднує занулені частини з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму. Нульовий захисний провідник призначений для створення кола із малим опором для струму короткого замикання, достатнього для спрацювання захисту та швидкого відключення пошкодженої установки від мережі живлення. Нульовий робочий провідник – провідник, який служить для живлення струмом електроприймачів таз єднаний із глухо заземленою нейтральною точкою джерела струму. Нульовий робочий провід повинен мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції фази проводів. Переріз повинен бути розрахований на довгочасне протікання робочого струму. Як заземлені і нульові захисні провідники можуть бути використані
- спеціально передбачені для цього провідники
- металеві конструкції будівлі



158
- арматура залізобетонних будівельних конструкцій і фундаментів
- металеві конструкції виробничого призначення (шахти ліфтів, каркаси розподільних пристроїв, підкранові шляхи
- сталеві труби електропроводів
- алюмінієві оболонки кабелів
- металеві кожухи і опорні конструкції шино проводів, металеві короби і лотки електроустановок
- металеві стаціонарні відкрито прокладені трубопроводи, окрім трубопроводів горючих і вибухонебезпечних речовині сумішей, каналізації і центрального опалювання. Використання металевих оболонок трубчастих дротів, тросів при тросовій електропроводці, металевих оболонок ізоляційних трубок, металевих рукавів, а також броні і свинцевих оболонок дротів і кабелів, як заземлюючі або нульові захисні провідники забороняється. Приєднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устаткування, які підлягають заземленню або зануленню, повинно бути виконано зваркою або болтовим з’єднанням. Для болтового з’єднання мають бути передбачені заходи проти послаблення і корозії контактного з’єднання.
Зварка заземлюючої проводки виконується внахлестку з довжиною шва, рівній подвійній ширині при прямокутному перетині або шестикратному діаметру – при круглому перетині провідників. Кожний елемент електроустановки, що підлягає заземленню або зануленню, має бути приєднаний до мережі заземлення або занулення за допомогою окремого відгалуження. Послідовне включення в заземлюючий або нульовий провідник частин електроустановки, які заземляють або занулюють, забороняється. Це викликано тим, що при вилученні якого-небудь елемента установки для ремонту або заміни станеться розрив ланцюга заземлення. Повторне заземлення нульового захисного проводу призначене для зменшення небезпеки поразки людей струмом, що виникає при



159
обриві нульового захисного проводу і замиканні фази на корпус за місцем обриву. Ця небезпечна для людини напруга існує тривалий час, оскільки пошкоджена установка автоматично не відключається, а пошкодження важко виявити, аби провести відключення вручну. При справному нульовому проводі наявність повторного заземлення приводить до вирівнювання потенціалів, тобто зниженню напруги дотику і кроку. Повторні заземлення нульового робочого проводу виконують на кінцях повітряних ліній завдовжки більше 200 м, а також на введеннях від повітряних ліній до електроустановок, які підлягають зануленню. При цьому в першу чергу, слід використовувати природні заземлювачі, наприклад підземні частини опора також заземлюючі пристрої, призначені для захисту від грозових перенапружень. У кабельних лініях повторне заземлення не вимагають, оскільки обрив нульового проводу в них маловірогідний. Захисне вимикання – відключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на не струмоведучі її елементи. Застосовується в доповнення до захисного заземлення занулення) для забезпечення надійного захисту, перш за все, в умовах особливої небезпеки електротравм. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути при зниженні опору ізоляції фаз відносно землі в результаті пошкодження замиканні фазна корпус електрообладнання при появі в мережі більш високої напруги в результаті замикання між проводами повітряних ліній різних напруг або в результаті замикання в трансформаторі між обмотками вищої і нижчої напруги під час випадкового дотику людини до струмоведучих частин електрообладнання, що перебуває під напругою. У кожному із вказаних випадків у мережі відбуваються зміни електричних параметрів, що і служить імпульсом для спрацювання пристрою захисного вимикання. Основними частинами пристрою захисного вимикання є прилад захисного вимикання і автоматичний вимикач.



160
Прилад захисного вимикання – це сукупність окремих елементів, які реагують на зміни певного параметра електричної мережі і подають сигнал на вимикання автоматичного вимикача. Такими елементами є
- датчик – пристрій, що сприймає зміни параметра і перетворює його у відповідний сигнал (зазвичай датчиками служать реле різних типів
- підсилювач, що призначений для підсилення сигналу датчика, якщо сигнал недостатній для вимикання вимикача
- кола захисного вимикання
- допоміжні елементи (сигнальні лампи, вимірювальні прилади тощо. Автоматичний вимикач служить для вимикання електроустановки, яка захищається,у разі надходження відповідного сигналу від пристрою захисного вимикання. У мережах до 1000 В автоматичними вимикачами можуть бути контактори з електромагнітним керуванням у вигляді котушки, яка утримує магнітні пускачі із тепловим реле для автоматичного вимикання в разі перевантаження автомати.
ГОСТ 12.4.155-85. “ССБТ. Устройства защитного отключения.
Классификация. Общие технические требования” встановлює класифікацію та типи пристроїв захисного викання. Так, кожний пристрій залежно від типу улаштування і його призначення реагує на струми витікання, струм замикання на землю, напругу корпусу відносно землі, напругу фази відносно землі, напругу нульової послідовності, струм нульової послідовності і оперативний струм. Застосовуються також пристрої, засновані на вентильних схемах, які реагують на зміни випрямлених струмів, що надходять від вентилів, підключених до фазних проводів мережі, що контролюється. Широко застосовуються комбіновані пристрої, які реагують на зміни декількох параметрів. Існує багато схем захисного вимикання. Як приклад розглянемо схему пристрою захисного відключення, що реагує на струм нульової послідовності (рис. 6.21). Принцип їх дії полягає в швидкому



161
відключенні ділянки мережі або споживача електроенергії, якщо струм нульової послідовності перевищує деяке значення, при якому напруга дотику до корпусу або струмоведучої частини, що знаходиться під напругою, має найбільше тривале допустиме значення.

Рис. 6.21. Схема пристрою захисного відключення,
що реагує на струм нульової послідовності ТА - трансформатор струму
нульової послідовності КА – реле витоку L – відключаюча котушка
автоматичного вимикача SB – кнопка перевірки справності
Датчиком вданій схемі служить трансформатор струму нульової послідовності, який призначений для формування сигналу при появі струму витоку на землю. Для посилення сигналу і видачі команди на відключення призначено реле витоку, яке включає схему посилення
(двохкаскадний транзисторний підсилювач, перемикач уставок захисту і ланцюг контролю справності. Сфера застосування приладу захисного вимикання, що реагує на струм нульової послідовності, – мережі будь-якої напруги як із заземленою, такі з ізольованою нейтраллю.



162
Перевагами даних видів пристроїв, що реагують на струм нульової послідовності, є можливість вживання в мережах напруги з різними режимами нейтралі, висока міра надійності роботи, тобто мала кількість помилкових відключень, незалежність роботи пристрою відзначення опору заземлень і опору нульового провідника.
6.7. Система електрозахисних засобів
6.7.1. Класифікація електрозахисних засобів
Електрозахисні засоби – вироби, що переносяться і перевозяться, які служать для захисту людей, працюючих з електроустановками, від ураження електричним струмом, дії електричної дуги та електромагнітного поля.
ДНАОП 1.1.10-1.07-01 Правила експлуатації електрозахисних засобів встановлює перелік засобів захисту, вимоги до них, обсяги і норми випробувань, порядок застосування, зберігання їх, а також норми комплектування засобами захисту електроустановок і виробничих бригад. Залежно від призначення електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолюючі штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавиці тощо, огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук. Відповідно до ДНАОП 1.1.10-1.07-01 Правила експлуатації електрозахисних засобів ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові. Основні ізолювальні електрозахисні засоби, які повинні застосовуватись в електроустановках, наведено в табл. 6.6.




163
Т а б лиця
Основні електрозахисні засоби для роботи в електроустановках
До 1000 В включно
Понад 1000 В
Ізолювальні штанги Ізолювальні кліщі Електровимірювальні кліщі Покажчики напруги Діелектричні рукавички Інструмент з ізолювальним покриттям Ізолювальні штанги всіх видів Ізолювальні кліщі Електровимірювальні кліщі Покажчики напруги Пристрої для створення безпечних умов праці під час проведення випробувань і вимірювань в електроустановках покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів та ін.) Додаткові електрозахисні засоби, які повинні застосовуватись в електроустановках, наведено в табл. 6.7. Таблиця
Додаткові електрозахисні засоби для роботи в електроустановках
До 1000 В включно
Понад 1000 В
Діелектричне взуття Діелектричні килими Ізолювальні підставки Ізолювальні накладки Ізолювальні ковпаки Сигналізатори напруги Захисні огородження (щити, ширми) Переносні заземлення Плакати і знаки безпеки Інші засоби захисту Діелектричні рукавички Діелектричне взуття Діелектричні килими Ізолювальні підставки Ізолювальні накладки Ізолювальні ковпаки Штанги для перенесення і вирівнювання потенціалу Сигналізатори напруги Захисні огородження (щити, ширми) Переносні заземлення Плакати і знаки безпеки Інші засоби захисту Крім наведених в таблицях засобів захисту в електроустановках повинні застосовуватись такі ЗІЗ:
– захисні каски – для захисту голови
– захисні окуляри і щитки – для захисту очей і обличчя
– протигази і респіратори – для захисту органів дихання
– рукавиці – для захисту рук





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал