Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів



Скачати 12.38 Kb.

Сторінка15/19
Дата конвертації11.01.2017
Розмір12.38 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
301
Станції пожежогасіння повинні мати технологічну і електричну принципову схеми. Насоси і засувки, а також контрольно-сигнальні вузли повинні бути пронумеровані за технологічною схемою обв’язки у відповідності з проектом. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від потрапляння на них фарби, побілки тощо. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки й заглушки. Зрошувачі і розпилювачі перед встановленням на трубопроводи повинні пройти 100% зовнішній огляд. Не допускається встановлювати зрошувачі, розпилювачі, що мають тріщини, вм’ятини та інші дефекти, що впливають на надійність роботи установки. Забороняється
- використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування
- приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;
- установлювати запірну арматуру та фланцеві з’єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах. Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною температурою повітря впродовж року не менше +4° C. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкненими. Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв’язком із диспетчерським пунктом пожежним постом. Ключі від приміщень повинні бутив обслуговуючого і оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в



302
приміщення має висіти табло з написом Станція (вузол керування) пожежогасіння. Необхідно проводити щотижневі випробування насосів автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в журналі. Посудини та балони АУП треба захищати від потрапляння на них прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.
8.7.6. Протипожежне водопостачання
Населені пункти, підприємства, установи, організації, будинки повинні бути забезпечені протипожежним водопостачанням протипожежними водопроводом, резервуарами, водоймами і т. ін.) для зовнішнього пожежогасіння. Його проектування та улаштування слід здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84
“Водоснабжение. Наружные сети и сооружения”. Будинки різного призначення повинні забезпечуватися протипожежним водопостачанням для внутрішнього пожежогасіння. Його проектування та улаштування слід здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 “Внутренний водопроводи канализация зданий. Згідно з ГОСТ 12.2.047-86 “ССБТ. Пожарная техника. Термины и определения” протипожежне водопостачання – комплекс інженерно- технічних споруд, призначених для забирання і транспортування води, зберігання її запасів та використання для пожежогасіння. Протипожежне водопостачання залежно від місця прокладання поділяється на зовнішнє та внутрішнє.
Зовнішнє протипожежне водопостачання. Протипожежний водопровід повинен передбачатися в населених пунктах, на об’єктах народного господарства і, як правило, об’єднуватися з господарськопитним або виробничим водопроводом (рис. 8.25).




303
Рис. 8.25. Схема зовнішнього протипожежного водогону підприємства
1 – міський водогін 2 – запасні резервуари води 3 – насосна станція
4 – гідранти 5 - будівлі
Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об’єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиску мережі. Допускається приймати зовнішнє протипожежне водопостачання з ємкостей (резервуарів, водоймищ. Витрата води, необхідна для гасіння пожежі, визначається від об’єму будівлі, її ступеня вогнестійкості та категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до
СНиП 2.04.02-84 “Водоснабжение. Наружные сети и сооружения”. На зовнішніх протипожежних водогонах встановлюються гідранти (спеціальні пожежні крани) підземного чи наземного (для південних регіонів країни) виконання. Як правило, у населених пунктах і на території підприємств встановлюють підземні гідранти, які не замерзають зимою і не заважають руху транспорту та людей. Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями. Пожежні гідранти належить розташовувати вздовж автомобільних доріг на відстані не більше
2,5 м відкраю проїжджої частини дороги, але не ближче 5 м від стін будівель. Відстань між гідрантами повинна бути 150-200 м.



304
Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, у холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір. Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів нарік (навесні й восени. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під’їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об’єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел – річок, озер, басейнів, градирень тощо – до них повинні бути влаштовані під’їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 х 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані. Підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під’їздів до вододжерел покладається на підприємстві – на його власника (орендаря у населених пунктах – на органи місцевого самоврядування. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути покажчики (об’ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них
– для пожежного гідранта – літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева
– для пожежної водойми – літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу водив кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під’їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори



305
року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння. На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою. Не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.
Внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог СНиП 2.04.01-85 “Внутренний водопроводи канализация зданий. Для гасіння пожеж водою всередині приміщень встановлюють внутрішні пожежні крани (рис. 8.26).

Рис. 8.26. Внутрішній пожежний кран
1 – вентиль 2 – важіль для полегшення відкривання вентиля
3 – пожежний рукав 4 – ствол пожежний ручний 5 – пульт дистанційного
запуску насоса-підвищувача тиску



306
Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом (рис. 8.27) однакового з ним діаметра, стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів, вентилем, а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з’єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.


Рис. 8.27. Пожежний рукав
Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у гармошку або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново. Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням, не допускається. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення неповинно заважати евакуації людей. Пожежні крани повинні розміщуватись на висоті 1,35 м у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання рис. 8.28). Спарені пожежні крани допускається встановлювати один над іншим, при цьому другий кран встановлюється на висоті не менше 1 м від підлоги.



307

Рис. 8.28. Установка пожежного крану
На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу ПК порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони. Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання. У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.
8.8. Система організаційно-технічних заходів
Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження



308
можливих майнових втраті зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж. Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 “ССБТ. Пожарная безопасность.
Общие требования” та НАПБ А Правила пожежної безпеки в Україні організаційно-технічні заходи пожежної безпеки
повинні включати
– визначення обов’язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки
– організацію пожежної охорони, організацію відомчих служб пожежній безпеці відповідно до законодавства
– встановлення на кожному підприємстві відповідного протипожежного режиму
– визначення категорій будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до вимог чинних нормативних документів, встановлення класів зон за Правилами улаштування електроустановок
– паспортизацію речовин, матеріалів, виробів, технологічних процесів, будівель і споруджень об’єктів у частині забезпечення пожежної безпеки
– порядок зберігання речовині матеріалів, гасіння яких недопустимо одними і тими ж засобами, залежно від їх фізико- хімічних і пожежонебезпечних властивостей
– залучення громадськості до питань забезпечення пожежної безпеки
– організацію навчання працівників правилам пожежної безпеки на виробництві, а населення – у порядку, встановленому правилами пожежної безпеки відповідних об’єктів перебування людей
– розробку планів (схем) евакуації людей на випадок пожежі
– встановлення порядку (системи) оповіщення людей про пожежу, ознайомлення з ним всіх працюючих;
– виготовлення і вживання засобів наочної агітації по забезпеченню пожежної безпеки.



309
8.8.1. Обов’язки державних органів,
керівників підприємств, установ, організацій,
громадян України щодо забезпечення пожежної безпеки
Основні обов’язки центральних органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ щодо забезпечення пожежної безпеки, які зазначені у табл. 8.9, встановлюються статтями
3 та 6 Законом України Про пожежну безпеку.
Центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Республіки
Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого та
регіонального самоврядування в межах своєї компетенції організують розробку та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об’єктів стаття 4 Закону України Про пожежну безпеку.
Обов’язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 6 Закону України Про пожежну безпеку. Відповідно до цього Закону громадяни України, іноземні громадяни
та особи безгромадянства, які перебувають на території України, зобов’язані:
- виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які належать їм на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожежі протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем
- повідомляти в пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна. Для координації і вдосконалення роботи, пов’язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, в апаратах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади створюються служби пожежної безпеки (СПБ). Діяльність СПБ регламентується Законом України Про пожежну безпеку та НАПБ Б Типове положення про службу пожежної безпеки, в якому визначені основні завдання, напрями роботи, права та відповідальність працівників.



310
Т а б лиця
Обов’язки центральних органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ
Обов’язки
центральних органів виконавчої влади
Обов’язки керівників підприємств, організацій, установ

проводити єдину політику в галузі пожежної безпеки визначати основні напрями розвитку науки і техніки, координація державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництво відповідними науково- дослідними установами розробляти та затверджувати державні стандарти, норми і правила пожежної безпеки встановлювати єдину систему обліку пожеж організовувати навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керівництво пожежно-технічними навчальними закладами оперативно управляти силами і технічними засобами, які залучаються до ліквідації великих пожеж розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правила також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентарне допускати їх використання не за призначенням створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу



311
Обов’язки
центральних органів виконавчої влади
Обов’язки керівників підприємств, організацій, установ

координувати роботу щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання співпрацювати з органами пожежної безпеки інших держав. подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожежі використання для цієї мети виробничої автоматики своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території проводити службове розслідування випадків пожеж.



312
8.8.2. Пожежна охорона
Відповідно до статті 14 Закону України Про пожежну безпеку пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров’я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог запобігання пожежам і нещасним випадкам на них гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастрофі стихійного лиха. Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну (рис. 8.29).











Рис. 8.29. Пожежна охорона
Пожежна
охорона
Державна пожежна охорона Відомча пожежна охорона Добровільні пожежні дружини Місцева пожежна охорона Контроль за діяльністю здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і в межах своєї компетенції Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування, керівники підприємств. Контроль за діяльністю здійснюють міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, керівники підприємств, установ та організацій, органи державної пожежної охорони, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування.



313
Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і здійснює державний пожежний нагляд. Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу. Особовий склад державної пожежної охорони, умови прийняття на службу до державної пожежної охорони, права, обов’язки та соціальний захист працівників державної пожежної охорони визначаються статтями 16-
25 Закону України Про пожежну безпеку. На об’єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, створюються підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової)
охорони, які здійснюють свою діяльність згідно з положеннями, погодженими з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожежу порядку, який встановлюється державною пожежною охороною. У селищах і селах підрозділи місцевої пожежної охорони створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Додатково підрозділи місцевої пожежної охорони можуть створюватися також у містах та для охорони об’єктів. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення місцевих пожежних команд здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, які відраховуються підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території району, у розмірі 0,1 відсотка від основних та оборотних коштів і трьох відсотків коштів, що виділяються на нове будівництво, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на



314
фінансування запобіжних заходів, а також за рахунок пожертвувань юридичних і фізичних осіб. На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння можуть створюватися з числа робітників, службовців,
інженерно-технічних працівників та інших громадян добровільні
пожежні дружини (команди) відповідно до НАПБ Б Положення про добровільні пожежні дружини та положення про пожежну-технічну комісію. У школах, дитячих таборах створюються дружини юних пожежних, що діють на підставі Положення, затверджуваного Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
8.8.3. Державний пожежний нагляд
Згідно зі статтею 7 Закону України Про пожежну безпеку
державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною. Органи державного пожежного нагляду не залежать відбудь- яких господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань, органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. На об’єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян. Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду та несуть відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов’язків.



315
Основні завдання та права органів державного пожежного нагляду наведені в табл. 8.10. Таблиця
Основні завдання та права органів державного пожежного нагляду
Завдання
Права

розробляють з участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій та громадян погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального право проводити в будь-який часу присутності власника чийого представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об’єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію право давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. право здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених нормами і правилами, під час проектування вибірково, будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об’єктів;





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал