Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів



Скачати 12.38 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка14/19
Дата конвертації11.01.2017
Розмір12.38 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
284
виконанням придатний для транспортування і застосування людиною. Відповідно до НАПБ А Правила пожежної безпеки в Україні вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів. Відстань між місцями розташування вогнегасників неповинна перевищувати

15 м – для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини

20 м – для приміщень категорій В, Га також для громадських будівель та споруд. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на корпусі. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися у відповідності до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати
– облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації
– пломби на пристроях ручного пуску
– бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування.



285
На перезарядження (технічне обслуговування) зоб єкта дозволяється відправити не більше 50 % вогнегасників від їх загальної кількості. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях тане призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У такому разі на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися інформація про місце розташування найближчого вогнегасника. Вибір типу вогнегасників та визначення їх необхідної кількості для оснащення виробничих, складських, лабораторних, адміністративних та побутових будинків, приміщень об’єктів різного призначення, громадських будинків та споруд здійснюється відповідно до НАПБ Б Типові норми належності вогнегасників. Відповідальними за своєчасне і повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування ними є власники об’єктів (або орендарі, якщо це обумовлено договором оренди.
Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для захисту об’єкта є
– рівень пожежної небезпеки об’єкта (будинку, споруди, приміщення
– клас пожежі горючих речовин та матеріалів, наявних у ньому
– придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації
– вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу
– категорія приміщення за вибухопожежною або пожежною небезпекою
– наявність у приміщенні модульної установки автоматичного пожежогасіння
– площа об’єкта. Необхідну кількість вогнегасників визначають окремо для кожного поверху та приміщення об’єкта.



286
Приміщення, у якому розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, оснащують вогнегасниками за нормами найбільш небезпечного виробництва. Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожежна об’єкті. При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будинків та споруд. Якщо на об’єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо. Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на водяні (із зарядом води чи води з добавками пінні (повітряно-пінні); газові (вуглекислотні, хладонові); порошкові комбіновані (піна- порошок) (рис. 8.14).

Рис. 8.14. Види вогнегасників
Повітряно-пінні вогнегасники призначені для гасіння вогнищ різних речовині матеріалів за винятком лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря, і електроустаткування під напругою. Промисловість випускає три види вогнегасників ручні (ВПП-5, ВПП-
10), пересувні (ВПП-100), стаціонарні (ВППУ-250). Вогнегасники
Види вогнегасників
Водяні вогнегасники Порошкові вогнегасники Пінні вогнегасники Комбіновані вогнегасники Газові вогнегасники



287
ВПП-5 і ВПП-10 відрізняються тільки ємністю корпуса, інші деталі і вузли аналогічні (рис. 8.15).

Рис. 8.15. Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-10
1 – ручка 2 – важіль 3 – запірно-пусковий пристрій 4 – балончик
5 – корпус 6 – сифонова трубка 7 – насадок
Принцип дії при натисканні на пусковий важіль шток з фрезою проколює мембрану. Балон С 2
має на горловині різьбу, на яку накручується ніпель, що затискає мембрану. С 2
виходить із балона і тиснена розчин зверху, а останній виходить через сифонну трубку і потрапляє в пінний розтруб. У розтрубі розчин змішується з повітрям і утворюється повітряно-механічна піна. Внутрішня поверхня корпуса вкрита епоксидною емаллю. При використанні вогнегасника у зимовий період при мінусових температурах необхідно в заряд вогнегасника додати
2-3 літри гліцерину або етиленгліколю. Строк служби вогнегасника –
8 років. Гарантійний термін – 12 місяців з дня початку експлуатації, але не більше 24 місяців з дня отримання. Вогнегасник повітряно-пінний
ВПП-100 (рис. 8.16) використовується для гасіння пожеж класів А і В. Вогнегасник не може бути використаний для гасіння речовин, горіння яких проходить без доступу повітря (бавовна, піроксиліні т.ін.), горючих



288
металів (лужних, лужноземельних) та електроустановок під напругою. Строк експлуатації вогнегасника ВПП-100 до першого випробовування становить 5 років. Гарантійний строк служби –
24 місяці з дня початку роботи.

Рис. 8.16. Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-100

Вуглекислотні вогнегасники бувають ручні – ВВ, ВВ, ВВ, ВВ-2ММ, ВВ-5ММ; пересувні – ВВ, ВВ, ВВ стаціонарні – ВВС-5, ВВС-5П. За допомогою вуглекислотних вогнегасників можна гасити різні речовини, електроустаткування під напругою до 1000 В, за винятком тих, що горять без доступу повітря. Ручні вогнегасники головним чином застосовуються на автотранспорті, у приміщеннях, де зберігаються цінні матеріали (картинні галереї, музеї, архіви, бібліотеки, приміщення з ПЕОМ. В основному забудовою всі вогнегасники однакові. Будову вуглекислотних вогнегасників розглянемо на прикладі вогнегасника ВВ (рис. 8.17). Вогнегасник являє собою балону горловину якого на конусній різьбі закручений запірно-пусковий пристрій (ЗПП) з сифонною трубкою, яка не доходить до дна балона на 3-4 мм. Для перенесення вогнегасника служить ручка, яка кріпиться на горловині балона за допомогою хомута.



289

Рис. 8.17. Ручий вуглекислотний вогнегасник ВВ
1 – балон 2 – поворотний розтруб 3 – запірна голівка 4 – сифонова трубка
5 – хомут 6 – крюк 7 – упор 8 – ручка 9 – чека
Для приведення вдію вогнегасника із ЗПП пістолетного типу необхідно розтруб вогнегасника спрямувати на вогнище, важіль повернути на себе. Важіль повернеться на осі і виступом натиснена шток, шток, пересилюючи зусилля пружини, відсуває клапан від сідла. Під тиском газу, який міститься у верхній частині корпусу, зріджена вуглекислота через сифонну трубку видаляється з балона в штуцер, розтруб. Відбувається різке збільшення об’єму і поглинання великої кількості тепла внаслідок того, що розтруб не дає можливості для надходження достатньої кількості тепла для переходу рідкого С в газ С 2
, тобто відбувається переохолодження рідини з утворенням снігоподібної маси. Для припинення випуску заряду необхідно важіль повернути напри цьому клапан під дією пружини і тиску газу в балоні закриває випускний отвір у головці. У ЗПП важільного типу необхідно припинити тиск на важіль, і подача вогнегасячої речовини припиниться. Вуглекислотні вогнегасники повинні розміщуватись подалі від нагрівальних приладів (не менше 1 м. Щомісяця проводять зовнішній огляд вогнегасника, звертають увагу на наявність пломбі
290
розтрубів. Один раз на квартал вогнегасники перевіряють зважуванням.
Аерозольні (хладонові) вогнегасники (ВАХ, ВХ-3, ВХ-7, ВВБ-3А,
ВВБ-7А) призначенні для гасіння електроустановок під напругою до
380 В, різноманітних горючих твердих та рідинних речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, що здатні горіти без доступу повітря. Вогнегасні речовини аерозольних вогнегасників є суміш на основі таких галогеновуглеводів, як “4НД”, “3,5”, “СБ”, “БФ-1”, “БФ-2”, “БМ”. Основними компонентами цих сумішей є бромистий етил, бромистий етилен, тетрафтордиброметан (хладон В. Основними недоліками цих вогнегасних речовин є токсичність продуктів термічного розпаду, низька теплота випаровування, висока леткість, здатність утворювати корозійно-активні продукти. Вогнегасник приводиться вдію однією людиною шляхом натискання на пусковий важіль пальцем. Одночасно вогнегасник утримують за ручку і спрямовують розпилювач (штуцер сплющений) на полум’я. Якщо необхідно заряд подавати імпульсами, то важіль періодично натискають і відпускають.
Хладонові вогнегасники виготовляють і постачають замовникові в зарядженому стані, з кронштейном (рис. 8.18). Оскільки корпус вогнегасника постійно перебуває під тиском, то він повинен випробовуватись на міцність не рідше одного разу нарік гідравлічним тиском у 2,5 МПа (25 атм). У процесі експлуатації не допускається падіння вогнегасника і встановлення його поблизу нагрівальних приладів. Заряд вогнегасника токсичний, тому гасити пожежу в закритих складських приміщеннях і інших приміщеннях об’ємом менше 50 м
3
рекомендується через віконні і двірні отвори. Після гасіння пожежі необхідно добре провітрити або провентилювати приміщення до повної відсутності продуктів взаємодії бромистого етилу з горючими речовинами, а також з метою виведення парів бромистого етилу.



291

Рис. 8.18. Хладоновий вогнегасник
(вуглекислотний-брометиловий) ВВБ-3А (ВВБ-7А) 1 – пусковий важіль
2 – запірна голівка 3 – рукоятка 4 – кріплення 5 – балон 6 – кронштейн
7 – розпилюючий пристрій 8 – запобіжний ковпак

Порошкові вогнегасники у світовій практиці гасіння пожеж знаходять найбільше поширення, призначені для гасіння займань газів, легкозаймистих і горючих рідин, нафтопродуктів, розчинників пластмас та електроустановок, які перебувають під напругою до
380 В. Вогнегасний ефект порошкового гасіння полягає в інгібіруванні реакції окиснення створенні на поверхні речовини, що горить,
ізолюючої плівки створенні хмари порошку з властивостями екрану механічному забрудненні полум’я твердими частинками порошку виведенні, виштовхуванні кисню із зони горіння. Порошкові вогнегасники можна розділити на закачні і газогенераторні. Залежно від об’єму балона вогнегасники діляться на переносні і пересувні. Ємкість балона переносних вогнегасників складає 1, 2, 3,
5, 10 літрів в пересувних – 50, 100 літрів (рис. 8.19).



292


Рис. 8.19. Вогнегасник порошковий закачний ВП-1 (з, ВП-2(з)
1 – корпус 2 – трубка 3 – важіль керування клапаном 4 – ручка для перенесення
5 – запобіжна чека 6 – ручка пуску 7 – індикатор тиску 89 – сопло головки
Принцип дії даного вогнегаснику заснований на використанні енергії стислого газу для викиду вогнегасного порошку. Для приведення вогнегасника вдію необхідно
– перевірити наявність робочого тиску в корпусі за індикатором
7;
– за ручку 4 піднести вогнегасник до місця пожежі з навітряного боку на відстань не менше 3-4 м
– висмикнути чеку 5 і направити сопло голівки 8 на вогнище пожежі
– натискувати на ручку запуску 6;
– після закінчення гасіння необхідно натискувати на ручку запуску і викинути залишок порошку, при цьому сопло голівки має бути направлене вбік від себе. При експлуатації порошкових вогнегасників необхідно дотримуватись певних вимог При зберіганні і перевезенні порошкові вогнегасники повинні оберігатись від попадання вологи і активних хімікатів.



293
Двічі нарік проводити перевірку якості заряду на вологість перевіряють різницю ваги порошку, взятого з вогнегасника, висушеного при температурі С. Вологість порошку неповинна перевищувати 0,5% для порошків ПС-1, ПСБ та ін. Якщо вологість більше норми, порошок необхідно подрібнити і пересушити.
3. Кожну партію вогнегасників необхідно випробувати практичним шляхом. Тобто з партії відбирають 0,1% вогнегасників, але не менше одного (із тисячі вогнегасників випробовують один вогнегасник.
8.7.5. Автоматичні установки пожежогасіння
Необхідність обладнання будинків і приміщень автоматичними установками пожежогасіння (АУП) слід визначати відповідно до
НАПБ Б Перелік однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації. Згідно з ГОСТ 12.3.046-91 “ССБТ. Установки пожаротушения автоматические. Общие требования” АУП підрозділяють (рис. 8.20): за конструктивним виконанням – на спринклерні, дренчерні, агрегатні, модульні за видом вогнегасної речовини – на водяні, пінні, газові, порошкові.
АУП повинні виконувати одночасно і функції автоматичної пожежної сигналізації. АУП, за винятком спринклерних, повинні мати дистанційний та місцевий пуск.







294

Рис. 8.20. Класифікація автоматичних установок пожежогасіння
Вогнегасну речовину, типі параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням нормативних документів, що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпекою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів. За відсутності в нормативних документах необхідних параметрів автоматичних установок пожежогасіння рекомендується використовувати дані ДБН В Інженерне обладнання будинків та споруд. Пожежна автоматика будинків та споруд.
АУП повинні забезпечувати
– спрацювання протягом часу, який має бути меншим за час початкової стадії розвитку пожежі (критичного часу вільного розвитку пожежі) за ГОСТ 12.1.004;
– локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення вдію оперативних силі засобів, або її ліквідацію
– розрахункову інтенсивність подачі та/або необхідну концентрацію вогнегасної речовини
– необхідну надійність функціонування.
Види АУП
За конструктивним виконанням За видом вогнегасної речовини
Спринклерні
Дренчерні Агрегатні Модульні Водяні Пінні Газові Порошкові



295
Утримання в працездатному стані автоматичних установок пожежогасіння повинно забезпечуватися такими заходами
– проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби
– матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності
– опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу. Установки водяного, пінного, а також водяного пожежегасіння зі змочувачем підрозділяються на спринклерні та дренчерні.
Спринклерні установки пожежогасіння – це автоматична установка пожежогасіння, що складається з мережі постійно заповненою рідким вогнегасним складом трубопроводів із спеціальними насадками, які представляють собою закриті зрошувачі
(спринклери). Спринклерні установки призначені для місцевого гасіння і локалізації вогнища пожежі в приміщенні.
Спринклерні установки в залежності від температури повітря в приміщеннях належить проектувати
– водозаповненими – для приміщень з мінімальною температурою повітря 5 Ставище повітряними – для неопалюваних приміщень будинків, розташованих у районах з тривалістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 С більше як 240 діб нарік водоповітряними – для неопалюваних приміщень будинків, розташованих у районах з тривалістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 Сі менше як
240 діб нарік.
Спринклерна установка пожежогасіння складається (рис. 8.21) із спринклерів (зрошувачів) 7, розподільних трубопроводів 8, другорядних живильних трубопроводів 3, магістральних живильних трубопроводів 4, контрольно-сигнального клапана 5 з сигнальним



296
пристроєм 6 і не менше двох водоживильників: відцентрового насосу
1 і водонапірного баку 2.

Рис. 8.21. Схема спринклерної установки пожежогасіння
Спринклерами називають зрошувачі, які мають скляну колбу, що містить рідину, яка розширюється при нагріванні, або легкоплавкий замок, які замикають отвір подачі води (рис. 8.22).

Рис. 8.22. Спринклер
1 - насадка 2, 4, 7 - важелі 3 - легкоплавкий елемент
5 - розетка 6 - дуга 8 - клапан



297
При досягненні порогової температури руйнується скляна колба або розплавляється легкоплавкий замок, і вода через зрошувач потрапляє в місце виникнення пожежі. У цей час спрацьовує контрольно-сигнальний клапані за допомогою сигнального пристрою подається сигнал тривоги.
Спринклерні установки належить проектувати для приміщень заввишки не більше 20 м. У межах одного приміщення належить встановлювати спринклерні зрошувачі з випускним отвором однакового діаметра. Для однієї секції спринклерної установки слід приймати не більше 800 спринклерних зрошувачів різних виконань, а для внутрішньостелажного простору – не більше 500 зрошувачів. При цьому загальна ємкість трубопроводів кожної секції повітряних та водоповітряних установок повинна бути не більше 3 м
3
У будинках з балковими перекриттями (покриттями, які мають нульову межу поширення вогню, з виступними частинами (ребрами) заввишки більше 0,32 мав інших випадках – більше 0,2 м, спринклерні зрошувачі належить встановлювати між балками, ребрами плит та іншими елементами перекриття (покриття, що виступають, у кожному такому відсіці з урахуванням забезпечення рівномірності зрошення підлоги.
Спринклерні зрошувачі водозаповнених установок належить встановлювати розетками вгору або внизу повітряних і водоповітряних установках – розетками вгору. Спринклерні зрошувачі установок водяного пожежогасіння необхідно встановлювати перпендикулярно площині перекриття (покриття, спринклерні зрошувачі установок пінного пожежегасіння – дифузором вниз або вгору під кутом, що не перевищує 15 0 до вертикалі.
Дренчерними установками обладнуються приміщення з підвищеною небезпекою, в яких в умовах підприємства при пожежі можливе швидке розповсюдження вогню, для гасіння якого потрібна велика кількість води з одночасним створенням водяних завіс та змочуванням всієї площі.



298
Дренчерна установка пожежогасіння – установка пожежогасіння, яка обладнана насадками-дренчерами. Застосовується для гасіння пожеж по всьому об’єму приміщення або локалізації тієї частини приміщення, де виник спалах. Автоматичні дренчерні установки бувають з контролями із клапанами групової дії. Контролі – це клапани з легкоплавкими замками, які в робочому положенні прикривають доступ води до дренчерів. У дренчерній установці з клапаном 10 групової дії (рис. 8.23) від клапана проводяться дві трубопровідні мережі дренчерна 8 з голівками 5 і спонукальна 2 з тросовими спонукачами 7 або спринклерними спонукачами (голівками) 3. Клапан групової дії
10 має всередині дводисковий горизонтально розташований клапан, який під тиском води, що постійно знаходиться в спонукальній мережі, перекриває магістральну водоживильну лінію. Диски клапана мають різні діаметри, аби при однаковому тиску на них і гідравлічних поштовхах клапанне відкривався.

Рис. 8.23. Схема автоматичної дренчерної установки
з клапанами групової дії



299
З магістральною водоживильною лінією спонукальна мережа повідомляється через діафрагму, що має отвір діаметром 3 мм. Тросові спонукачі з легкоплавкими замками 6 прикривають вихід води із спонукальної мережі спеціальними клапанами важелів 4. При пожежі під впливом тепла спринклерні або тросові спонукачі розкриваються і, руйнуючись, відкривають клапани важелів. Вода із спонукальної мережі виливається через отвір діаметром 12 мм. Оскільки виливається вода більше, ніж поступає через міліметровий отвір діафрагми, тиску спонукальній мережі падає і дводисковий клапан відкриває магістральну водоживильну лінію. Вода спрямовується до сигнального пристрою 9, який подає сигнал тривоги. Цю установку можна привести вдію вручну, відкривши клапан 1.
Дренчерами називають зрошувачі з відкритим вихідним отвором рис. 8.24).

Рис. 8.24. Дренчер
1 – розетка 2 – дужка 3 – штуцер
Дренчерні зрошувачі належить встановлювати з урахуванням їх технічних характеристик і карт зрошення для забезпечення рівномірності зрошення захищуваної площі. Для декількох дренчерних завіс допускається передбачати один вузол керування.



300
Відстань між зрошувачами в дренчерній завісі належить визначати з розрахунку витрат вогнегасної речовини не менше –
11,0 л х снам ширини прорізу. У дренчерних установках водяного і водяного зі змочувачем пожежогасіння належить застосовувати водяні дренчерні зрошувачі, які встановлюються розетками вгору або вниз. У дренчерних установках пінного пожежогасіння належить використовувати зрошувачі пінні дренчерні і генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну. Відстань від легкоплавкого замка спонукальної системи до площини перекриття (покриття) повинна бутив межах від 0,08 до
0,4 м. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації, вимогам
НАПБ А Правила пожежної безпеки в Україні,
ДБН В. Інженерне обладнання будинків та споруд. Пожежна автоматика будинків та споруд та інших нормативно- технічних документів. Налагодження, прийняття в експлуатацію установок пожежної автоматики повинно здійснюватися відповідно до ДБН В. Інженерне обладнання будинків та споруд. Пожежна автоматика будинків та споруд. Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення вдію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені яку середині, такі поза приміщенням. Вузли керування спринклерних і дренчерних установок повинні бути забезпечені табличкою з зазначенням найменування вузла і його номера найменування захисного приміщення, типу і кількості зрошувачів у секції функціональною схемою обв’язки вузла і принциповою схемою установки пожежогасіння.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал