Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів, державних університетів



Pdf просмотр
Сторінка16/16
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Педагогічна думка України має глибокі історичні коріння, які беруть свій початок з давніх часів. Але довідатись про них ми можемо лиш настільки, наскільки "сягають писані звістки людські. Для нашого народу се значить півтори тисячі літ назад а для декотрих, приморських частин нашого краю — дві з половиною тисячі літ, або трохи більше Українська етнопедагогіка остаточно склалась у процесі формування української народності на багатющій культурній спадщині давньоруської народної педагогіки. Вона характеризується властивими їй внутрішніми історико-педагогічними закономірностями розвитку, що об'єднують у собі елементи загальні і специфічні. Загальна закономірність полягає у залежності родинного і громадського виховання від усього характеру суспільного буття, укладу сім'ї, розвитку продуктивних силі виробничих відносин між людьми, соціально-культурного прогресу. Специфічна закономірність криється у здатності етнопедагогіки забезпечувати соціально-виховну, морально-психологічну захищеність "людської природи, зберігати генофонду його природному розвиткові.
Здійснений нами науковий аналіз усних і письмових джерел показав, що українська народна педагогіка репрезентує собою цілісну виховну систему, яка має свою термінологію, відображає світогляд народу, його погляди на формування особистості. За змістом і виховними цілями її умовно розділяємо на п'ять органічно пов'язаних між собою складових частин 1) народну фамілогію (родинознавство); 2) етнічне дитинознавство (етнографію дитинознавства); 3) народне виховання 4) етнодидактику; 5) педагогічну деонтологію.
Добре виховання в українській етнопедагогіці розглядається якнайбільша чеснота. Тому етнопедагогіка в основному націлена на реалізацію таких виховних завдань, як натуралізм — розкриття фізичних якостей, природних нахилів і здібностей дитини раціоналізм — плекання розуму гуманізм — прищеплення якостей досконалої людини евдемонізм — вироблення здатності

1
Грушевський МС. Історія Украіни-Русі. — С. 10.
223 до осягнення земного благополуччя і людського щастя, життєвого оптимізму етнізація — опанування національною культурою (національна освіта) у поєднанні із засвоєнням загальнолюдських духовних цінностей (цивілізація).
Соціалізація (етнізація) дітей і підлітків відбувається головним чином, у контексті життєдіяльності сім'ї, де найбільш успішно й повно, духовно багато реалізується засобами етнопедагогіки весь виховний комплекс.
Народна виховна пансофія — це передовсім педагогіка сім'ї. Сім'я дає дитині життя і продовжує рід людський. Духовний зв'язок поколінь між батьками і дітьми здійснюється в основному через сім'ю. Сім'я є тим першим соціальним середовищем, у якому розвивається і виховується дитина з моменту її народження, з першого осмисленого погляду, коли бавить її мати і дарує іграшку батько. Тобто сім'я бере на себе виховний обов'язок саме в той найвідповідальніший момент, коли відбувається найінтенсивніший розвиток дитини і коли вона найбільшою мірою схильна до наслідування і піддатлива до виховних впливів.
Виховна місія сім'ї особлива, тому що саме тут формується характер людини, її ставлення до життя.
Педагогічний ідеал народної педагогіки — сім'я повна, багатодітна, зі сприятливою для виховання дітей педагогічною атмосферою.
Діти — майбутнє народу, його найбільший скарб. Отже, і головний сенс сімейного життя полягає утому, щоб мати й доглядати дітей, вирощувати й виховувати їх. Затвердженням народної педагогіки, подружжя може досягти свого повного духовного, фізичного й емоційного розвитку тільки через дітей.
Народна педагогіка особливу роль відводить батькам насамперед як вихователям. На високий п'єдестал вона поставила жінку-матір. "Усе найкраще на землі, — кажуть у народі, — йде від сонця та від молока матері. Мати — хранителька домашнього вогнища, перша вихователька дітей. Високими виховними обов'язками наділений батько. За вимогою народної педагогіки дітей повинні виховувати спільно батько і мати. Чоловік, який перекладає виховання дітей на свою дружину, збіднює їх духовно, самопринижує себе як батько, як людина, прирікає своїх дітей
224 нате, що вони перестають бути дітьми батьковими, а стають дітьми лише маминими, дитсадівськими, шкільними. У таких умовах найчастіше виникають різні непорозуміння між батьками
й дітьми.
Народна педагогіка бореться заздорову й міцну сім'ю. Перші істини, ази життя діти пізнають у родинному колі Саме тут дитина засвоює найелементарніші правила людської поведінки, набуває трудових навичок, дістає уявлення про навколишній світ, про взаємини між дітьми. Через "сімейний університету молоді формуються ті основні поняття, погляди, почуття, звички, які стають підвалиною духовного становлення особистості.
Родинне життя з його багатогранними психологічними, моральними й побутовими особливостями є своєрідною школою підготовки хорошого сім'янина.
Сім'я виховує дітей усім ладом свого життя. До того ж родинне виховання відбувається у своєрідній психологічній атмосфері, створеній стосунками між подружжям, батьками і дітьми
Сім'я є першим і неперевершеним за силою впливу осередком, який соціалізує особистість, розширює її кругозір і наділяє життєвим досвідом.
Життя і спілкування у дружній, згуртованій сім'ї, уколі близьких і рідних людей дає змогу найбільш повно виявляти свої почуття, інтереси та емоційні переживання. Правильно поставлена діяльність сім'ї — виховна, господарсько-економічна, організація побуту, споживання і дозвілля - створює великі можливості для задоволення духовних та інтелектуальних запитів дітей. Усім ї з її здоровою моральною атмосферою діти нормально розвиваються, а повагою й любов'ю ставляться до батьків. Відносини любові й дружби встановлюються також між братами й сестрами.
Виховання дітей — це не тільки особиста справа батьків, ай їхній громадський обов'язок.
Отже, у народній педагогіці чітко виділене головне коло провідних вихователів дитини, до яких належать мати, батько, старші діти, брати і сестри, бабусі й дідусі, близькій далекі родичі (сім'я загалом, свояки, куми, домашні няні, ровесники, дитсадок, школа, виправні будинки для занедбаних дітей, будинки для сиріт, виховні заклади для дітей хворих та інвалідів, а також релігія і природа. У свою чергу, природа об'єднує такі фактори впливу на розвиток виховання, як-от: вроджені здібності дитини, індивідуальні особливості, стать зовнішні впливи (клімат, ландшафт, харчування, житло, флора і фауна, побут, матеріальне становище, природні краєвиди й земельні угіддя, місце проживання (село, селище, місто).
Основою виховання є праця — найперше життєдайне джерело людської гідності, моральності та Щастя. Тому прекрасною є родинна виховна традиція, за якою кожний член сім'ї, утому числі й дитина, обов'язково трудиться, бере На себе частину загальних турбот та обов'язків. Дітей змалку привчають до самообслуговування, до посильної праці. Чим старші діти, тим складнішій вагоміші їхні трудові обов'язки. Навіть тоді, коли дитина почала ходити до школи й на першому плані стало її навчання, вона не усувається від інших видів праці, зокрема побутової.
Зробивши трудову підготовку центральною у своїй виховній системі, народна педагогічна практика наочно й переконливо довела, що без трудового виховання немислиме ні моральне, ні розумове, ні фізичне, ні естетичне формування особистості (як немислиме й виховання взагалі. Єдність Трудового й морального виховання має наметі насамперед формування працьовитості й дисциплінованості, сумлінного й творчого ставлення до праці. Оцінкою моральної та естетичної краси людини теж є праця гарний і моральний той, хто любить працю.
Домашні умови, побут сім'ї, її культурний рівень справляють величезний вплив на естетичну сприйнятливість дитинина формування її смаків та уподобань. Народна педагогіка в обов'язок батьків увела прилучення дітей до прекрасного, орієнтуючи на застосування таких надійних засобів естетичного виховання дітей усім ї, як природа, праця, мистецтво, естетика побутуй поведінки, залучення до художньої творчості.
Народну педагогіку неможливо уявити без фізичного виховання. Віковічне прагнення людства — Мати фізично досконале, здорове, життєрадісне покоління, підготовлене до продуктивної праці.
226 Народна педагогіка є динамічною виховною системою, яка змінюється й удосконалюється разом а економічним розвитком суспільства.
Сумніву не підлягає, що саме етнопедагогіка, народні виховні засоби є тим джерелом, яке за його повного використання може зробити значний вкладу збагачення педагогічної науки, будівництво національної школи, встановлення гармонії сім'ї і школи у вирішенні сучасних виховних проблем,
пов'язаних з поверненням батьківській та шкільній педагогіці її істинно народної духовно- моральної основи.
За критерій оцінки науковості будь-якої теорії родинно-шкільного виховання треба брати ступінь її відповідності етнопедагогіці. Перебудова виховання дітей та підлітків у школі та сім'ї мусить проходити через застосування етнопедагогіки. Здійснити це треба не тільки Всім ї, ай У дитячому садку, в школі, професійних навчальних закладах, а також у педагогічній пропаганді, батьківському всеобучі.
Застосування знань і засобів етнопедагогіки ставить реальний заслін бездуховності, національному нігілізму, історичному безпам'ятству, допомагає дітям і підліткам усвідомити свою роль як спадкоємців народних цінностей і традицій, національної сімейно-побутовоі культури

Література

Декларація про державний суверенітет України // Літературна Україна. — 1990. — 17 лип.
Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття. — К, 1994.
Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія. — К, 1977.
Бабишин С. Д. Школа та освіта Давньої Русі (І пол. ХШ ст.). — К, Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. — К, 1987.
Борисскко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні. — К, 1988.
Болтарович 3. В. Народне лікування українців Карпат кінця XIX — початку XX ст. — К, 1980.
Бурячок А. А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. — К, 1961.
Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, Весільні пісні. — К, 1988.
Винниченко В. Відродження нації. — Ч. І. — К, 1992.
Воропай О. Звичаї нашого народу. — Ч. І. — К, 1991.
Гайдай ММ. Народна етика у фольклорі східних і західних слов'ян. — К, 1972.
Гаврилюк Н. К. Картографирование явлений духовной культури (по материалам родильной обрядности украинцев). — К, 1981.
Граціанська Л. М. Нариси з народної математики України. — Гримай М. С, Бойко В. Г, Дунаєвська Л. Ф. Українська народно-поетична творчість. — К, 1983.
Гнатюк В. М. Вибрані статті про народну творчість. — К, 1966.
Грушевський М. Про Українську мову і українську школу. — К, 1991.
Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. — К, Дитячий фольклор. — К, 1986.
Довженок Г. В. Український дитячий фольклор. — К, 1981,
228
Довженко О. П. Щоденник // Україна вогні К, Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. — К, Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. — К, 1989.
Календарно-обрядові пісні. — К, Колискові пісні. — К, Кравець О. М. Сімейний побуті звичаї українського народу. — К, Квіти верховини Коломийки. — Ужгород, Культура і Побут населення України. — К, 1991.
Курочкін О. В. Новорічні свята українців традиції і сучасність. — К, Летіла сорока по зеленім гаю. Дитячі та молодіжні українські народні ігри. — К, 1990.
Макарекко А. С. Книга для батьків // Зібр. т В 7 т. — К, 1954. — Т. 4.
Макаренко АС. Виступи з питань сімейного виховання // Зібр. тв. — Т. 4.
Мицик Ю. Л, Плохій СМ, Стороженко І. С. Як козаки воювали. — Дніпропетровськ, Народні усмішки. — К, Народні оповідання. — К, 1986.
Огієнко І. Українська культура. — К, Основи національного виховання. — К, 1994.
Пазяк ММ. Українські прислів'я та приказки. — К, 1984.
Пашкова Б. Т. Етнокультурні зв'язки українців та білорусів. — К, 1978.
Погребенник Ф. Наша дума, наша пісня. — К, 1991.
Прмступа Е. Я., Пилатп В. С. Традиції української національної фізичної культури. — Львів, 1991.
Пугиик С. Г. Перо золотого птаха. — Ужгород. — Рекрутські та солдатські пісні. — К, Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. — К 1991.
Російщення України. Науково-популярний збірник / Гол. ред. Леонід Полтава. — К, 1994.
229
Семчишин М. Тисяча років української культури. — К, 1993.
Січинський В. Чужинці про Україну. — Львів, 1994.
Сковорода Г. Вірші, пісні, байки, діалоги, трактати, притчі. — К, 1983.
Скуратівський В. Т. Берегиня. — К, 1988.
Скуратівський В. Т. Посвіт. — К, 1989.
Стпупак Ю. П. Виховне значення українського фольклору. — К, 1960.
Соціально-побутові пісні. — К, 1985.
Стельмах Г. Ю. Історичний розвиток сільських поселень на Україні. — К, 1964.
Субтельний О. Україна. Історія. — К, 1994.
Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності. — К, 1966.
Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. — К, 1978.
Сявавко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. — К, Український дитячий фольклор. — К, 1962.
Українські народні думи та історичні пісні. — К, Українознавство. Посібник / Укл. В. Я. Мацюк, В. Г. Пугач. — К, Українська душа. — К, Українські прислів'я та приказки. — К, Українські приказки, прислів'я і таке інше / Спорудив М. Номис. — Ст., Українські народні пісні, наспівані Д. Яворницьким. — К, Українські народні загадки. — К, 1963.
Ушинський КД. Про сімейне виховання. — К, Франк /. Я. Педагогічні статті і висловлювання. — К, 1961.
Шевченко Т. Г. Кобзар. — К, 1988.
Ярмиш Ю. І. У світі казки. — К, 1974.
230

ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………………………………………………………З

Народ вчить, як на світі жить

Суть понять "народна педагогіка, "етнопедагогіка"……………………………………………………………...5
З історії української народної педагогіки……………………………………………………………......................8
Народна педагогіка як золотий фонд педагогічної науки. Висвітлення української етнопедагогіки в науковій літературі…………………………………………………25
Камінь шліфують, а людину виховують

Народні уявлення про освітні чинники формування особистості……………………………………………….38
Народ про виховання…………………………………………………………….....................................................40
Мета, змісті принципи виховання……………………………………………………………...............................42
Основні форми й методи виховання. Самовиховання
і перевиховання..............................................................53
Єдність національного та загальнолюдського в українській етнопедагогіці..................................................... 70
Батьки і діти

Тепло отчого дому. Рід і родина...………………………………………………………………………………………………………..75
Шлюб і сім'я як виховна організація……………………………………………………………...........................77
Чоловік і жінка як творці сім'ї.....…………………………………………………………….................................86
Діти як основний об'єкт виховання………………………………………………………………………….…….94
Батько й мати як вихователі. Участь громадськості
у вихованні дітей ………………………………………...99
Провідні напрями родинного виховання

Практика духовно-морального виховання дітей усім ї20Провідні ідеї і традиції трудового виховання..……………………………………………………………..........130
Шляхи і засоби розумового виховання……………………………………………………………......................144
Піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей…………………………………………………………...151
Погляди на красу та Прилучення дітей до прекрасного………………………………………………………...156
Народна дидактика

Що таке народна дидактика Головна мета народної дидактики……………………………………………………………..............................167
Принципи й методи навчання та форми його організації………………………………………………………170
Народна дидактика в дії……………………………………………………………...............................................177
Народна дидактіюса Про письменство, книгу, школу, вчителя………………………………………………...209
Народна педагогіка й національна школа……………………………………………………………..................215
Замість післямови…………………………………………………………….........................................................223
Література…………………………………………………………….....................................................................228
Навчальне видання
Стельмахович Мирослав Гнатович
Українська народна педагогіка
Навчально-методичний посібник
Редактор І. О. Соломарський
Підп. до друку 27.12.96, Формат 60x84 1/16. Папір Друк. Друк офсетний. Ум. др. арк. 13,48. Ум. фарбо-відб. 13,6.
Облік-вид. арк. 14,58. Тираж Зам. №6-2874 252070, ІЗМН, Киів-70, вул. П. Сагайдачного, 37 Фірма "ВІПОЛ"
25215, Київ, вул. Волинська, 60




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал