Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів, державних університетів




Сторінка12/16
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
Погляди на красу та прилучення дітей до прекрасного

У поглядах на красу народна педагогіка глибока й багатогранна. Про це свідчать численні оцінки й порівняння, які широко побутують в обігу живого мовного спілкування. В сучасній українській мові слово "краса" виражає властивість, якість гарного, прекрасного оздобу, прикрасу кого -, чого-небудь; славу вроду. З різноманітними відтінками вживається і слово "гарний приємний зовнішній вигляд, гармонія барв, ліній та ін., приваблива зовнішність, привабливі риси обличчя приємний для слуху милозвучний блискучий, ефективний який сприяє успіхові, пов'язаний з ним вдалий відповідний душевний стан те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення з позитивними моральними якостями (про людину який має досвід, знає свою справу зразкової поведінки (про молодь, дітей сильний, значний. Уживається це слово і для вираження іронічного ставлення до кого, чого-небудь, зневажливої оцінки кого, чого-небудь
3
. Згадане слово має ще такі синонімічні розгалуження хороший красивий, красний, чепурний (із зовнішнього вигляду уродливий, гожий, пригожий (на вроду милолиций, миловидний (з лиця прегарний, прекрасний, чудовий, чарівний, розкішний (що викликає подив, захоплення елегантний, обл. —
файний, лепський (про одяг, взуття, тощо добрий, гарний, хороший (з погляду позитивної якості підсил. славний; розм. предобрий, добрячий (доволі добрий
1
Образне слово Постійні народні порівняння. — К, 1966. — С. 42—44.
2
Словник української мови. — Т. IV. — С. 328.
3
Словник української мови. — Т. II. — С. 34.
4
Деркач М. П. Короткий словник синонімів української мови. — К, 1960. — С. 48, 59.
156 Такий розгалужений понятійний апарат народного погляду на красу репрезентує широту цілей і змісту масової практики естетичного виховання, спрямованого на формування в підростаючого покоління естетичного ставлення до життя — природи, Праці, громадської діяльності, мистецтва, особистої поведінки. За допомогою художніх засобів народ споконвіку прагнув одухотворити працю, прикрасити побуті облагородити взаємини між людьми. Цим зумовилося й основне кредо народної педагогіки в галузі естетичного виховання — навчити дітей жиги за законами краси і благородства.
Практика родинного виховання знає чимало засобів розвитку в дітей емоційних відчуттів, розширення їхнього естетичного світогляду й досвіду з метою вироблення смаку, потягу до прекрасного й негативного ставлення до поганого, пробудження в молоді творчих естетичних здібностей у різних видах діяльності.
Народна педагогіка прагне навчити дитину відчувати і розуміти красу, де б вона не виявлялася, забезпечити єдність між естетичним розвитком дитини і її моральним, фізичним вихованням, трудовою підготовкою, збудити потяг до художньої творчості, бажання вносити красу в навколишнє життя, працю, поведінку, виробити непримиренне ставлення до потворного, здатність ненавидіти зло і боротися з ним. З цією метою вона мобілізує усі можливі засоби і методи, на які має змогу спертися сім'я, для прилучення дітей до прекрасного. Процес починається дуже рано, з маминої колискової пісні, де народ опоетизовує природу, любові ніжність, людяність і добро, а також з ладок-потішок, дитячої іграшки і казки. В українському фольклорі чимало дитячих пісеньок, які розвивають чуття ритму, привчають малят виконувати прості ігрові і танцювальні рухи плескати в долоні, переступати з ноги на ногу, притупувати ніжкою, помахувати ручкою, повертати долоньки, ставити руки на пояс тощо. Коло пісень і танцювальних рухів поступово розширюється, ситуацій для їх виконання стає більше, вони урізноманітнюються. Такий спосіб прилучення дітей до пісні і танцю виявився досить результативним, що дало підставу одному з мандрівників відзначити особливий нахил українського народу до пісень, музичного і хореографічного мистецтва такими словами "Танці мало-
157 росіян стрункі і прекрасні. Пісні їх ніжні, виразні і здебільшого протяжні. Проголоси їх нема що й казати"
1
Роль батьків у прилученні дітей до пісні велика. Задушевна мамина пісня благословила в світ великого мистецтва не один талант.
"Пісню дуже люблю, — розповідає відомий український співак ДМ. Гнатюк. — Навіть не уявляю, як можна жити без неї. Я часто згадую, яку дитинстві тихим, теплим голосом співала мені моя мама. Вона, проста селянка, здавалося, не знала нічого, крім турботи про своїх дітей (а нас було шестеро. Жилими скромно, тяжко. І взагалі не було потреби співати голосно. Та й не було заведено. Але любов моя до пісні зародилась саме тоді, хочу селі в нас у той час навіть радіо не було. І ось уроків п'ять я вже сам співав народні пісні, які чув від матері. Дуже любив "Червону мальву з трьома відтінками кольору. Знаєте цю квітку, мальву Малинова, з рожево-білими тонами, вона часто росте в селах біля хат. Моя мама й
виконувала цю пісню з "відтінком" у голосі, з великим смутком. Дуже гарна пісня. Коли став старшим, підпасичем, хлопці, щоб не було скучно, мене часто просили співати. І якщо не хотів, відмовлявся, погрожували бійкою. Потім, через кілька років, не співати я вжене міг — це стало потребою, жадобою душі Значний вплив на формування естетичних уподобань дітей усім ї мають дитячі іграшки, особливо ті, що відзначаються художньою досконалістю. До цього здебільшого й прагнули народні умільці, виготовляючи їх гарними й привабливими. Невипадково у розмові, коли хтось хоче підкреслити особливу красу, то каже Гарна (чи гарний, як лялька, "одягнулась, як лялька, "чепурненька, як іграшка".
Шляхів залучення молодого покоління до прекрасного багато І всі вони мають одне призначення — будувати щирій доброзичливі взаємини між дітьми.
Виходячи із засад краси, народна педагогіка привчає дітей до чемності, з великою наполегливістю виробляє в них звичку бути ввічливими, втому числі й під час мовного спілкування. Го
1
Письма из Малороссии, писанные А. Левитным. — Харьков, 1816. — С. 76 77.
1
Маршакова Т. Дмитрий Гнатюк // Комс. правда — 1979. — 25 февр.
158 ловним орієнтиром тут є мовленнєвий етикет — усталені норми поведінки мовців, правила ввічливості мовного спілкування, вироблені в живій мовній практиці. Народна педагогіка дуже багата на цінні поради щодо мовленнєвого етикету, які здебільшого виражені в афоризмах "Що маєш казати, то наперед обміркуй, "Дав слово — виконай його, "Слухай тисячу разів, а говори один раз, "Говори мало, слухай багато, а думай ще більше".
Народна педагогіка дуже вимоглива щодо додержання мовного етикету, бо розглядає його як ознаку людської краси. Це яскраво видно на прикладі української народної пісні "Ой у полі нивка. Козак, що їхав з України, зустрівши дівчину, яка жито жала, "мусив шапку зняти" привітатися і побажати їй успіху в роботі "Помагай Біг, дівча моє, тобі жито жати. Увагу дітей до мовного етикету постійно закріплюють народні казки, де зустрічі, як правило, супроводяться етикетом вітання.
"От прибігла лисичка до своєї хати, вирубала дерево, зробила санки, запрягла бичка — і їде. Аж біжить вовк Здорова, лисичко-сестричко!
— Здоров, вовчику-братику!"
2
Церемонія вітання в тій самій казці може повторюватися багато разів, як, наприклад, указці "Летючий корабель Народна педагогіка має чіткі правила мовленнєвого етикету, хто, з ким, коли і як повинен першим вітатися молодший першим вітається з людиною старшого віку, чоловік — з жінкою (чи юнак з дівчиною. А в приміщенні першим вітається той, хто заходить (добрий день, "добрий вечір, "доброго ранку) чи виходить (до побачення, "будьте здорові. Гарна традиція у селі, де вітаються з усіма односельцями і навіть з незнайомими.
Основна вимога мовленнєвого етикету — ввічливість, статечність, пристойність, уважність і чемність співрозмовників. Вихована людина завжди розмовляє шанобливо з усіма.
Українське родинне виховання не допускає вживання дітьми грубих і лайливих слів. Засуджуються ті батьки, які лаються у присутності дітей, бо це породжує потворність у взаєминах "Як
1
Українські народні пісні. — К, 1951. — С. 236.
2
Дивна сопілка. — С. 20.
3
Дивна сопілка. — С. 172—180.
159 батько кричить, то син гарчить, а як батько лається, то син кусається".
Усі лайливі слова потворній шкідливі. І серед них особливо бридка "матіршина". Слово це не наше й дуже небезпечне, бо нещадно руйнує споконвічну добру традицію українців — культ матері, порядної жінки, вірної дружини, цнотливої дівчини, чесного юнака, гідності людини взагалі, безжалісно б'є по традиційному статусі української родини з її взаємною повагою, пошаною до батьків, до материнського покликання жінки, її ролі в створенні та захисті домашнього вогнища.
Особливо препотворними, страшними є сороміцькі слова в дитячому та молодіжному середовищі. Ще в
1936 р. А. Макаренко в "Книзі для батьків" застерігав "Не всі розуміють таку просту, абсолютно очевидну річ, що матірне слово є неприкрашене, дрібне, бідне й дешеве паскудство, ознака найдикішої, найпервіснішої культури, — цинічне, нахабне, хулиганське заперечення і нашої пошани до жінки, і нашого шляху до глибокої і справді людської краси Але якщо для жінок це вільно вживане соромітне слово тільки образливе, то для дітей воно надзвичайно шкідливе. Необхідно розпочати рішучу, наполегливу і постійну боротьбу проти базарної лайки, якщо не з міркувань естетичних, то з міркувань педагогічних. Суть цього лиха невтому, що оголюється перед хлопчиком статева таємниця, а втому, що вона оголюється у найпотворнішій, цинічній й неморальній формі. Жінка наближається до нього не в повному вбранні своєї людської чарівності і краси, не в повному звучанні своєї духовної і фізичної ніжності, таємничості й сили, а тільки як можливий об'єкт насильства і користування, тільки як ображена самка"
1

Умовному спілкуванні красивим є тільки те, що вкладається у рамки пристойних людських відносин. Атому негарно мовчати, коли треба говорити, і говорити, коли треба мовчати. Про мовчунів у народі кажуть Мовчить, як пень, "Мовчить, як водив рот набрав. Схвалюючи дітей, які добре володіють мовою (За словом у кишеню не полізе, народна педагогіка водночас засуджує порожню балаканину, виступає проти зайвих, фальшивих прикрасу мові (Красно говорить, а слухати нічого. Та
1
Макаренко АС. Зібр. творів У 7 т. — К, 1954. — Т. 4. — С. 248, 249.
160 найбільше дістається тут базікам "Язиком сяк і така ділом ніяк, "Базіка — мовний каліка, "Бесіди багато, а розуму мало",
Випробуваними засобами прилучення дітей до прекрасного, які при здійсненні всіх інших напрямів родинного виховання, є природа і праця. Під час перебування з дітьми на природі необхідно хоча б побіжно привернути їхню увагу до краси лісу і саду, до життєдайної сили сонця, усеживлячого впливу дощику, помилуватися житами, що половіють, чи золотистою пшеницею на полі, невтомною працею бджілки на пасіці. Такі бесіди про прекрасне дуже корисні. Дитина стає спостережливою. Вона бачить, як змінюється вигляд поля і саду кожної пори року, водночас не залишаючись байдужою ідо тих гарних змін, які відбувалися завдяки людській праці. Мало того, вона сама охоче прилучається до роботи, захоплюється її результатами разом з дорослими. Спілкуючись із природою, дитина переживає різні настрої навесні, коли оживає природа і перелітні птахи повертаються у рідні краї, і восени, коли в бездонній блакиті курликає журавлиний ключ Для допитливого ока буде цікавим і миле ластів'ятко, яке виглядає з гнізда, і лелеки, які оселилися неподалік і турботливо годують своїх маляті котик, і собака, якщо вони є у дворі. Сім'я, особливо якщо вона живе у селі, повинна вирощувати свійських тварин. Відсутність тварину господарстві вважається неприпустимою безгосподарністю (То такий двір, що й собака не держиться. Як бачимо, вражень від природи й естетичних переживань, пов'язаних з її впливом, у дітей багато. Значення їх в естетичному вихованні немале, особливо, якщо ці дитячі переживання доповнюються співпереживаннями дорослих, мають добру опору в домашній атмосфері й Побуті.
Серед основних чинників естетичного виховання дітей усім ї, за народною педагогікою, є краса побуту, вироблення у дитини здатності розуміти й відчувати мистецтво, прилучення її до активної художньої творчості.
До краси побуту народна педагогіка відносить манеру поведінки й щоденні звички членів родини, оздоблення житла, родинні свята й обряди, участь у трудовій діяльності. Гарний той, хто працює. Краса створюється людською працею. Цурання праці, байдикування явище потворне.
161 Доброї народної традиції додержують усім ї батьки, коли дбають проте, щоб їхні діти росли чемними, охайними, зібраними, організованими, дисциплінованими, працьовитими, коли стежать за поставою дітей, ходою, поведінкою за столом, привчають правильно одягатися, застерігають від сліпого схиляння перед модою. У таких сім'ях діти, як правило, стрункій підтягнені, чистій акуратні, скромні, ввічливій уважні. Усі ці та інші естетичні риси виробляються змалку. Батьки стежать затим, щоб дитина при ходьбі йшла легким кроком, вимагають бережливого ставлення до речей, зокрема тримання в порядку іграшок, одягу і взуття, а також робочого куточка школяра. Мати вдома такий куточок стало нормою для сучасної сім'ї.
Коли дитина сідає їсти, то батько чи мати не забувають нагадати, що за столом треба сидіти прямо, не навалюватися, не вставати з-за столу, коли інші ще сидять. Негарно, коли хтось тримає ложку чи виделку в кулаці, бере їжу руками або набиває нею повний рот.
Хто, як не батьки, зобов'язані навчити дітей естетично оздоблювати своє помешкання, надаючи йому привабливості й затишку. В людській оселі першорядну роль відіграє не багатство, а гармонія предметів і речей, чистота й охайність, які милують око (Хата, хоч і бідненька, але чиста й чепурненька, атому й гарна та веселенька").
Народ-педагог ще й великий художник. Він завжди прагне поставити на службу естетичного виховання усе краще, що створюється людським розумом і трудовими руками, утому числі й здобутки народної архітектури. Тому такою чудовою естетичною привабливістю відзначаються дерев'яні будови карпатського краю з філігранними піддашками на стовпах або арках, різьбленими сволоками, кронштейнами. Своєю мальовничістю виділяється народна архітектура лісостепової та південної частин України, де будівлі оздоблюють настінними розписами, різнокольоровими прикрасами. Подвір'я традиційно обгороджують парканом чи живоплотом, насаджують садок, біля хати — квіти. Взагалі квітникарство у нас здавна в пошані. Розводять і кімнатні квіти, але переважно лікарські, наприклад, столітник (алое деревовидне) або такі, що використовуються під час виконання різних родинних обрядів. Так, мирт звичайний здебільшого вирощують для прикрашання молодих на весіллі. Окрасою багатьох садиб є соняшники, чорнобривці, мальва.
Участь дітей у вирощуванні квітів, садівництві має велике педагогічне значення, бо пробуджує в них емоційні переживання, сприяючи естетичному вихованню.
Досить інтенсивно прилучається молодь до прекрасного через народне декоративно-прикладне мистецтво, з його різноманітними формами, які органічно вплітаються у повсякденне життя родини, — розмальовані
декоративні тарілки, різьблені з дерева речі, художні вироби з глини (глечики, миски, макітри, малі форми скульптури, кахлі, прикраси для одягу, різні види тканини. Правильно роблять ті батьки, які передають у спадок своїм дітям знання, вміння і навички художнього килимарства і ткацтва, вишивання, кераміки, настінного розпису, художньої обробки дерева, скла і металу. В Україні є чудова традиція дівчина змалку вчиться вишивати. Мистецтво вишивання вона переймає від матері чи старшої сестри. Бувають випадки, коли вишивають навіть хлопці. Вишиваними узорами прикрашають одяг, подушки, ліжники, серветки килими та інші побутові речі. Дівчина вишиває милому сорочку, хусточку, весільні рушники. Своїми руками пошитий і оздоблений вишивкою одяг завжди діставав загальне схвалення як свідчення працьовитості й художнього смаку.
Усі діти люблять малювати. Потяг до малювання виявляється дуже рано і його слід підтримувати.
Перші малюнки дітей здебільшого бувають невдалі. Це зрозуміло. Однак головне тут — не результат, а велика естетична насолода, трудове натхнення та "муки творчості, які переживають маленькі художники. Малятко з олівчиком у руках не стільки вправляється у малюванні, скільки вчиться бачити й сприймати красу навколишнього світу. Тому навіть найнезграбніший малюнок — це своєрідна дитяча художня творчість, дуже часто оригінальна й хвилююча.
З глибокою зацікавленістю сприймають діти й твори образотворчого мистецтва, картини, які є вдома. Значний вплив на формування естетичних уподобань усім ї мають народний театрі народні танці. Український народний театр бере свій початок від давньоруських мандрівних акторів — скоморохів. Найпоширенішим в Україні в XVII—XVIII ст. був ляльковий театр — вертеп. Він користувався в народі великою популярністю, бо гостро висміював чиновників, хабарників тощо. До театральних дійств належить також колядування під час відзначення Різдвяних свят та щедрування під час святкування Нового року.
Там, де естетичні почуття і переживання непідвладні слову, на службу духовних поривів людини стає музика. "Музика — це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову. І якщо словом обмежується проникнення вихователя у потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення — музика, виховання не може бути повноцінним. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світу тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної естетичної моральної культури, — писав В. Сухомлинський. Народна педагогіка має щодо цього могутнє виховне джерело багатющу народну музику. Дітей усім ї прилучають до музики через слухання творів та навчання гри на народних інструментах — скрипці, дримбі, гармонії, сопілці, бандурі, цимбалах, трембіті. Добре, коли батьки самі люблять музику, грають на музичному інструменті, передаючи у спадок дітям ці вміння. В народі кажуть, що людина, яка тримає в руках скрипку, нездатна заподіяти зла. "Здоров'я, розумі сопілка — мудра спілка, "Як музика іскриста, той душа чиста, — твердять народні афоризми.
Культурний прогрес дає змогу розширити рамки естетичного виховання дітей усім ї, підключивши сюди як традиційні виховні методи, такі ті, які стали новими здобутками народної педагогіки нашого часу (книжка, радіо, кіно, телепередачі, слухання художніх творів у записах на платівках й магнітофонній плівці. Багато батьків систематично купують дітям книжки, ходять з ними в театр, кіно, художні музеї, передплачують дитячу пресу,
1
Сухомлинський В. О. Народження громадянина // Вибр. твори. — Т. 3. — С. 553.
164 організовують колективне прослуховування музики і виконання пісень у сімейному колі.
Як бачимо, батьки можуть використовувати великий арсенал засобів, методів і прийомів естетичного виховання. Вміле їх застосування дає змогу дитині змалку засвоювати основи естетичного виховання, навчатися бачити прекрасне, розуміти й цінити твори мистецтва, прилучатися до художньої творчості, жити й творити за законами краси.
165

НАРОДНА ДИДАКТИКА
Життя найвища школа шкіл.
Павло Тичина
Що таке народна дидактика

Жити без знань людина не може. Життєва практика зумовлює настійну потребу впізнанні навколишньої дійсності — відкриття нових факторів і законів розвитку об'єктивного світу, а водночас необхідність подбати, щоб кожне нове покоління через навчання оволоділо нагромадженими людством знаннями ідо- свідом. Інакше все здобуте як результат пізнання не знайде свого продовження і практичного застосування. Так через цілком об'єктивні обставини вжитті людей народилися і стали поряд два гіганти людського розуму — пізнання і навчання. Кожний вищий щабель розвитку суспільства, нові виробничій духовні потреби — це сходинка до нового ступеня пізнання, а отже, ідо нового рівня навчання. І так безперервно.
Народна дидактика входить до складу народної педагогіки, відображаючи здобутки у галузі освіти й навчання, що виражаються у поглядах народу на принципи, змісті методи навчання та втілення у народній практиці формі методів озброєння підростаючих поколінь знаннями, уміннями й навичками, розвитку їхніх пізнавальних силі здібностей.
Оскільки навчання і виховання тісно пов'язані, то народна дидактика не залишає поза увагою і виховних дій. Це насамперед стосується розумового розвитку особистості й формування світогляду. Саме в навчанні багатогранний людський досвід перетворюється у необхідні для життя знання, вміння і навички. Навчання кує розум, формує загальну культуру особистості, ставлення до знань і навколишнього життя, плекає людські ідеали. Скарбниця народних знань про навколишній світ глибока і різнобічна. У середовищі народу нуртує споконвічне прагнення до знань "Знання робить життя красним, "Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням, "Хто знання має, той і мур зламає, "Дізнавайся світа, поки служать літа, "Якби людина
166 знала, що не знає, тобі мала, що немає, "Надто багато знай, та ще питай".

Головна мета народної дидактики
Головною метою народної дидактики є розумова освіта — основний важіль піднесення загальної культури народу, провідний засіб формування світогляду й забезпечення загального розвитку молоді, її підготовки до життя і праці.
Під змістом розумової освіти народна дидактика розуміє обсяг знань, умінь і навичок, якими повинна оволодіти людина в процесі навчання.
Зміст розумового виховання визначається провідною метою народної дидактики та суттю самого слова "навчати".
Провідна мета народної дидактики — сформувати справжню людину, освічену, культурну, духовно багату, доброзичливу, , працьовиту, підготовлену до певного виду трудової діяльності. А це означає, що треба подбати про формування в дітей правильних уявлень про явища навколишнього життя, розвиток пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, мислення, мовлення, розвиток допитливості, Кмітливості і розумових здібностей, інтелектуальних умінь і навичок. Народна дидактика прагне навчити кожного жити і працювати. Саме слово "навчити" означає передавати кому-небудь знання, вміння, досвід, збагачувати когось досвідом, знаннями, розумінням чого-небудь. Це передовсім стосується знань проживу й неживу природу, суспільство, виробництво і про саму людину.
Зміст розумової освітив різні історичні епохи був неоднаковим, зазнаючи поступових змін. У всі історичні епохи визначальний вплив на зміст освіти мають динаміка життя, розвиток виробництва і пов'язані з ним досягнення упізнанні навколишнього світу, здобутки в галузі матеріальної і духовної культури.
Народ пізнає навколишній світ протягом свого історичного розвитку. Охопити у повному обсязі знання, нагромаджені ним, одній людині неможливо, але передати всьому поколінню — цілком можливо й потрібно. Щоб скарбниця народних знань збагачувалася, народ передає їх кожному новому поколінню. І в цьому немала заслуга народної дидактики.
167 Життя складне й багатогранне. Для активної життєдіяльності кожна людина має бути озброєна певною сумою знань, умінь і навичок. І серед них у поле зору народної дидактики потрапляє насамперед засвоєння рідної мови. Через мову дитина входить у сферу живого людського спілкування, усвідомлює пізнання навколишнього світу й духовний розвиток особистості. Тому й учіння дітей починається з вивчення мови. Ставлячи в змісті розумового виховання на перше місце рідну мову, народна дидактика заохочує також ідо вивчення інших мов (Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина. Одночасно із засвоєнням материнської мови приходить ознайомлення з усною словесною творчістю народу. Фольклору народній дидактиці — це не тільки засіб розвитку мовлення, ай активний поширювач знань з історії народу.
Зміст освітив народній дидактиці нерозривно пов'язаний з працею. У сільській місцевості молодь переважно орієнтується на працю, як ми вже зазначали, у сільському господарстві, а вмісті на ремісничу. Народна дидактика активно пропагує працю народних майстрів-умільців; передбачає вона і деяку статеву
диференціацію. Дівчата набувають певних трудових навичок від матері, а хлопці — від батька. Кожна дівчина (як майбутня дружина і мати) вчиться створювати хатній затишок, готувати їжу, доглядати й виховувати дитину. Хлопець готується стати вихователем своїх майбутніх дітей, а також господарем. І в усьому цьому аж ніяк не можна обійтися без знань народної кулінарії, домоведення, ветеринарії, агрономії, астрономії, медицини й гігієни, зоології, ботаніки, зоотехніки, метеорології, рукоділля, будівельної справи.
Народна дидактика свято береже й передає з покоління у покоління відомості, пов'язані з найвизначнішими подіями в історії народу, дбає, щоб молодь пам'ятала народних героїв, знала імена борців за народну справу, за світлу долю людей. У поле зору потрапляють і окремі моменти суспільствознавства — орієнтування у державному устрої, законодавстві, суспільних процесах, структурі суспільства, національній самобутності народу. Вона забезпечує також і певне знання географії. Це виражається у привчанні дітей орієнтуватися у сторонах і частинах
168 світу, запам'ятовуванні назв місцевого та навколишніх населених пунктах, річок, гір, морів, океанів, частин світу, великих міст, адміністративних одиниць і культурних центрів, у представленні деяких відомостей з народної топоніміки, передовсім тих, що стосуються походження назви рідного села чи міста. Молоді батьки змушені були заглиблюватись у світ дитячої психології і народної педагогічної мудрості. Потреби господарської діяльності й розумового розвитку людини передбачали елементарну фізико- математичну підготовку її. Тому в зміст народної дидактики входила передача здобутих емпіричним шляхом відомостей про властивості тілі взаємодію між ними, опір матеріалів, механічні дії, про народні способи лічби, математичні дії, своєрідні міри довжини, площ, об'ємів, ємкостей. Уже на початку своєї історії людство прагнуло збагнути:
Ой як то було з початку світа,
Ой як не було святої землі,
Ой по на лорі павутиноньки...
1

Одвічне прагнення пізнати навколишній світ, найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення дали поштовх роздумам про сенс життя, роль і місце в ньому людини, що знайшло відображення у народній філософії. Завдяки цьому в кожної дитини вже змалку вироблявся певний погляд на світі місце людини в ньому, відношення мислення до буття, практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення до навколишніх подій, явищ, учинків людей.
Непорушною часткою змісту народної дидактики стало прилучення дітей до фізичної культури та народного мистецтва — народних музики і співу, танцю, малювання, вишивання, ліплення, аплікації, а також народних свят, обрядів, уведення у світ народних традицій.
Як бачимо, народна дидактика своїм змістом спрямована нате, щоб дати кожному індивідуумові повну суму знань, виробити найпотрібніші вжитті практичні та інтелектуальні вміння і навички, які охоплювали б основні види діяльності людини — навчальну, виробничо-трудову, сімейно-побутову, суспільно-громад-
1
Колядки та щедрівки Зимова обрядова поезія трудового народу. — К, 1965. — С. 43.
169 ську. Зміст розумової освітив народній дидактиці диктується насущними життєвими потребами трудової діяльності людини. При цьому велика увага звертається на тренування розуму, вироблення творчих нахилів і розвиток природних здібностей особистості. "Людей питай, а свій розум май, — цими словами народна дидактика спонукає кожного до творчих пошукових дій розуму. А справді демократична ідея про трудову діяльність за нахилами й здібностями — "сродну працю, яка була геніально підмічена в педагогічній мудрості трудящих Г. Сковородою, вийшла в народній дидактиці на одне з чільних місць.
Характеристика змісту народної дидактики була б неповною, якби мине виділили ще один надзвичайно важливий аспект — виховуваність навчання. "Освічений дикуну сто разів страшніший від неосвіченого, — застерігає народ-педагог і закликає, щоб той, хто вчиться, одночасно ще й виховувався. Навчання у народній дидактиці має виховний характер.
Зміст народної дидактики загалом охоплює елементарні знання, для засвоєння яких практично не вимагається спеціального навчання, а досить звичайного спілкування дорослих з дітьми, ігор, спостережень. Водночас поза увагою не залишались і складніші знання, що можуть бути засвоєні тільки в процесі навчання. Тому особливо актуальним у зв'язку з цим стало питання про принципи й методи навчання.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал