Навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки (спеціальності) «Фізичне виховання*»



Pdf просмотр
Сторінка9/11
Дата конвертації27.03.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
4.Блок контролю
а) Дайте відповідь на контрольні запитання лекції:
1.
Які фактори повинен враховувати вчитель при формуванні колективу учнів?
2.
Через які стадії проходить розвиток колективу учнів?
3.
Які завдання має вирішувати вчитель фізичної культури, формуючи колектив учнів?
4.
Розкрийте шляхи формування колективу учнів в процесі занять фізичною культурою. б) Дайте відповідь на питання тесту:
Варіант № 6. Тема: „Формування колективу і виховання в ньому учнів при заняттях
фізичною культурою”
1.

Групи, з думкою яких учень особливо рахується, чиї норми і установки не тільки ним
приймаються, але й стають мотивами його поведінки називаються:
а) пізнавальними; б) активними; в) соціальними; г) референтними.
2.

Розвиток колективу учнів відбувається за наступними стадіями:
а) задоволеністю учнями виконанням колективних дій; б) початкове згуртування, складення єдиної громадської думки, зайняття учнями сприятливої для свого розвитку позиції; в) запровадженням в уроках і в позаурочній роботі виконання важких та змагальних вправ; г) спрямовуванням школярів на сумлінне виконання вправ різнобічного впливу на їх організм.

3.

Щоби досягти бажаного виховного результату, вчитель повинен врахувати
декілька моментів:
а)

вікові особливості дітей і рівень розвитку колективу; б) колективні та громадські інтереси; в) вміння вести здоровий спосіб життя, звичку займатися фізичними вправами; г) умови проведення уроку.

Модуль 7. «Формування моральності учнів в процесі занять фізичною
культурою»
Блок-завдання 1. Оглядово-установча лекція 7.
а) Ознайомтеся з метою лекції, її проблемою, провідною ідеєю, основними поняттями теми, рекомендованою літературою б) Уважно перечитайте текст лекції
Мета: ознайомити із умовами, етапами формування моральної поведінки учнів в процесі занять фізичною культурою
Основна проблема: Зайве невміле повторення навіть шляхетних ідей,
«пережовування» одних і тих же положень, породжують у учнів недовірливе, а
інколи і негативне до них відношення.
Провідна ідея:
В
чителю варто усвідомлювати, що процес виховання повинен удосконалюватися за рахунок продуманого і економного використання комплексу засобів і методів виховного впливу.
План:
1. Умови формування моральності учнів
2. Етапи формування моральної поведінки
3. Формування моральних якостей
Обрані методи: проблемна лекція
Обладнання: фрагменти відеозаписів
Основні поняття теми: моральні якості, моральна поведінка, почуття обов’язку, відповідальність, умови.
Текст лекції 7 «Формування моральності учнів в процесі занять фізичною культурою»
7.1. Умови формування моральності учнів
Формування моральних якостей особистості учнів вимагає додержання трьох умов, а саме:
Перша умова – придбання учнями знань за моральну поведінку. Для цього використовуються різні форми моральної освіти: індивідуальні і колективні
диспути, читання та обговорення художньої літератури, перегляди кінофільмів, у тому числі і на спортивну тематику, зустрічі з відомими спортсменами, на яких обговорюються питання прояву мужності, наполегливості, чесності, людяності під час змагань тощо.
Важливо, щоби моральне виховання не перетворилося в сухі, докучливі «моральності» типу «дитина повинна», «школяр зобов’язаний» та ін., які не мають нічого спільного з формами переконання школяра.
Проводячи бесіди з метою виховання учнів, треба враховувати наступні
моменти:
1.
За змістом бесіди мають бути доступні відповідному контингенту дітей.
2.
Не треба проводити бесіди дуже часто. Їх треба присвячувати відповідним подіям в житті країни, до спортивних змагань, показу по телебаченню фільму на спортивну тематику тощо.
3.
Починати бесіду доцільно з аналізу яскравих конкретних прикладів і від них переходити до узагальненню та висновкам.
4.
Має бути добра аргументованість, доведеність певних положень.
5.
Треба збуджувати у школярів високу активність, визивати жвавий обмін думками, примушувати їх самих замислюватися над питаннями моралі.
Менш за все ім. треба нав’язувати готові істини.
Висновки за норми моралі, за той або інший вчинок школярі мають зробити самі, але під спрямовуючим впливом вчителя.. Іноді вчинки і дії підлітка визначаються помилково розумінням честі, товариства; звідси прояв кругової поруки, підказки, списування.
Друга умова – правильна організація життя і діяльності школярів,
придбання їм позитивного досвіду моральної поведінки.
Знання самі по собі не забезпечують моральної поведінки…
Організація системи виховних заходів повинна ставити школярів в такі умови, щоби їх практична діяльність відповідала принципам поведінки, що засвоюється, щоб вони привчилися перетворювати свої погляди і переконання у вчинки.
При цьому треба додержуватися певних правил.

По-перше, треба, щоби школярі не просто багаторазово виконували одні і ті ж за характером дії (це приведе до набуття шаблону у поведінці), а повторювали дії різноманітних варіаціях, не дивлячись на схожість ситуацій.
По-друге, ситуації мають бути життєвими, а не штучними.
По-третє, вчитель не повинен дочікуватися, поки ці ситуації виникнуть, а має сам їх навмисно будувати і допомагати школярам їх долати. При цьому допомога вчителя має проявлятися лише в тому випадку, якщо спроби школяра самостійно долати ситуацію закінчаться невдало.
Звичайно, дотримання цих правил не гарантує, що школяр зразу обере правильні форми поведінки. Тому велика роль належить контролю вчителя за поведінкою учнів, їх корекція.
Дієвими заходами корекції є схвалення, заохочення – з однієї сторони, і осуд, примушення – з
іншої. Відчуваючи контроль за своїми вчинками, учні починають розуміти зацікавленість педагога в розвитку у них тої чи іншої якості особистості.
Третя умова – вироблення у школярів соціальної потреби моральної
поведінки. Справа в тому, що і правильні форми поведінки самі по собі ще не вирішують, які якості особистості сформуються у учнів… Тому необхідно формувати у школяра моральні потяги і закріплювати їх як риси особистості, щоб вони змогли виявитися у різних ситуаціях.
Основні положення ефективного морального виховання наступні:
- вчителю варто усвідомлювати, що процес виховання повинен удосконалюватися не за принципом «чим більше заходів, тим краще» (оскільки кожне з них окремо корисне), а за рахунок продуманого і економного використання комплексу засобів і методів виховного впливу;
- не можна покладати надії на магічну дію лекцій, бесід, диспутів, тобто на мовне виховання. Зайве невміле повторення навіть шляхетних ідей, «пережовування» одних і тих же положень, породжують у учнів недовірливе, а інколи і негативне до них відношення;
- варто запобігати формалізму у вихованні, що проявляється в розходженні між словом і ділом, у поверхневої інтерпретації виховних ситуацій, знеособлення (рос. обезличивание) виховних впливів, механічний підхід до процесу виховання, коли від учнів вимагають лише виконання, а не прийняття норм моралі. Це приводить до лицемірства (поведінка міняється тільки зовні).
7.2. Етапи формування моральної поведінки

Формування моральної поведінки – процес тривалий, що проходе декілька етапів.
Перший етап – змушене прийняття вимог, що надаються школяреві
педагогами. При цьому можливо декілька варіантів. Якщо особистий досвід школяра не співпадає з моральними нормами і вимогами, які до нього додаються, він може засвоїти ці вимоги формально і виконати їх тільки у присутності дорослих або зовсім не буде підкорятися цим вимогам…
Другий етап – школяр приймає вимоги добровільно, усвідомлюючи свої обов’язки, однак ці вимоги залишаються для нього зовнішніми збудниками вчинків.
Третій етап – моральні вимоги, що йдуть від вчителя, стають особистими,
внутрішніми вимогами. Це відбувається тоді, коли у школяра виробляється система переконань і ідеалів. Переконання – це такі знання, судження, думки, які пов’язані з глибоким визнанням, перейманням їх дійсності. Вони стають постійно діючими мотивами поведінки школяра, і на цій основі виникне моральна сталість особистості, тобто здібність учня зберігати вірність засвоєним принципам, зберігати відповідну їм поведінку, можливість протистояти негативним впливам оточуючого середовища. Школяр набуває свого роду моральний імунітет до негативних, асоціальних впливів…
Четвертий етап – школяр активно впливає на оточуючих, намагаючись змінити їх поведінку згідно своїм переконанням і ідеалам. Сформувавшись під відповідним впливом середи, школяр на цьому етапі свого розвитку починає сам свідомо, цілеспрямовано впливати на цю середу, тобто проявляти суспільну активність.
7.3. Формування моральних якостей
Одним
із базових моральних якостей
є
почуття
обов’язку,
відповідальності. Воно визначає інші моральні прояви – самовідданість,
мужність, наполегливість, свідомість, активність.
Формування почуття обов’язку та відповідальності на уроках фізкультури визначається наступними умовами:

- усвідомленням учнями того факту, що їх здоров’я, вміння і якості є цінністю і досягненням суспільства, що забезпечує високу продуктивність і обороноздатність свого народу, тому укріплення здоров’я і підвищення працездатності не є особистим ділом молодих людей;
- визнанням учнями, батьками і педагогічним колективом школи важливості і значимості фізичної культури як загальноосвітнього предмету; у зв’язку з цим успішність школярів з фізичної культури має привернути таку ж увагу батьків і класних керівників, як і успішність з літератури, математики, фізики тощо;
- виконанням школярами різних доручень вчителя фізичної культури: підготовка до уроку і приборка після уроку інвентарю, надання допомоги в проведенні уроку у якості групового керівника, ремонт спортивного обладнання, підготовка спортивного вечора, суддівство внутрішкільних змагань та ін.;
- участю школярів у змаганнях за честь класу і школи, участю у естафетах і спортивних іграх на уроках фізкультури.
Основою щодо формування у учнів почуття обов’язку, честі є виховання
совісті. Як сказав академік Д.С. Лихачов, совість підказує, а честь діє…
Суттєва роль у вихованні почуття обов’язку і відповідальності належить
оцінки поточної успішності і повсякденного відношення учнів до занять. Треба також широко інформувати школярів за результати різних змагань, в яких приймали участь команди школи, підкреслюючи доробок в загальний успіх кращих учнів. Це сприяє усвідомленню їм почуття відповідальності перед шкільним колективом, збуджуючи у інших учнів бажання також відстоювання честі свого колективу.
Також треба обговорювати у класі і спортивному колективі школи і негативні явища, що мали місце на змаганнях (неявки без поважних причин тощо), щоби на цих прикладах показати, як безвідповідальність окремих школярів підводить весь колектив.

Громадська робота учнів у колективі фізичної культури школи, виконання обов’язків фізорга класу, капітана команди, старости спортивної секції – все це слугує за певних умов засобами виховання школярів почуття обов’язку та відповідальності.
Блок-завдання 2. Індивідуальна самостійна робота
а) Самостійно опрацюйте наступні запитання:
1)
Виховання – об’єктивна потреба тренера [1, с. 86-87].
2)
Керівництво навчально-виховним процесом та рівні педагогічної майстерності [1, с. 87-89].
3)
Постановка виховних завдань [1, с. 90-91].
4)
Зміст виховних завдань [1, с. 91-92].
5)
Комплексний підхід до виховання та складання плану виховної роботи [1, с. 93-94].
6)
Ведення особистих щоденників вихованцями та керівництво самовихованням [1, с. 95-97].
Рекомендована література:
1.
Карпушин Б.А. Педагогика физической культуры: учебник / Б.А.
Карпушин. – М.: Советский спорт, 2013. – 300 с.
2.
Педагогика физической культуры и спорта: учебник / под ред. С.Д.
Неверковича. – М.: Физическая культура, 2006. – 528 с.
3.
Традиції фізичної культури в Україні: Зб. наук. статей / За заг. ред..
С.В. Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997. – 248 с.
4.
Педагогика спорта /Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А.- К.:
Здоров’я, 1986.- 208 с.
5.
Шалар О.Г. Лекції з курсу „Психологія фізичного виховання та спорту”: навчально-методичний посібник для студентів спеціальності
ПМСО. Фізична культура.- Херсон: Видавництво ХДУ, 2005.- 212 с.
7.Розвиток самостійності учнів.
Самостійність – це здійснення людиною якої-небудь діяльності без
сторонньої допомоги.
Це і самостійне ухвалення рішення, і здійснення наміченого, і самоконтроль, а в ряді випадків – і взяття на себе відповідальності за справи і вчинки.
Тому розвиток самостійності школярів йде разом з розвитком самосвідомості.

Мотиви прояву самостійності в школярів різного віку різні. Молодші діти, виявляючи самостійність, використовують її як засіб досягнення особистих цілей.
У підлітків самостійні вчинки і дії відбуваються для того, щоб підкреслити своє право на самостійність…У старших школярів мотивом прояву самостійності є прагнення випробувати себе, перевірити свої можливості…
Етапи і рівні розвитку самостійності учнів. Формування самостійності в навчальній і суспільній діяльності проходить ряд етапів, на кожнім з яких рівень прояву самостійності різний.
На першому етапі самостійність школяра виявляється лише у виконанні того, що було заплановано одним вчителем чи разом з учнями. Це нижчий рівень розвитку самостійності.
На другому етапі самостійність виявляється як у виконанні, так і в самоконтролі за виконанням вправи.
На третьому етапі до виконання і самоконтролю приєднується і можливість самому планувати свою діяльність.
На четвертому етапі самостійність досягає вищого рівня розвитку і виражається уже в прояві учнями творчої ініціативи, тобто в самостійній постановці цілей і виборі способів їх досягнення, а також у прийнятті відповідальності на себе за свої справи і вчинки.
Умови формування самостійності. Успішне формування самостійності вимагає обліку ряду обставин і створення для учнів певних умов.
1.
Розвиток самостійності можливий лише на основі придбання школярами
знань і умінь, необхідних для навчальної і суспільної роботи в школі…
2.
Розвиток самостійності повинен проходити під контролем учителя
фізичної культури.
Однак, здійснюючи цей контроль, учитель повинний знати міру.
Зайва опіка учнів, сковування їх ініціативи негативно позначаться на розвитку цієї особистісної якості…
3.
З іншого боку, самостійність учнів не повинна вступати в протиріччя з
керівною роллю вчителя: занадто велика впевненість учнів у своїх можливостях теж негативно позначиться на педагогічному процесі.
Тільки сполучення
самостійності учнів у розумних межах з контролем учителя може дати гарні результати.
Учителем фізичної культури контроль може здійснюватися безпосередньо – шляхом спостереження за самостійною роботою учня і опосередковано – за допомогою карток- завдань і схем-конспектів.
4.
Формуванню самостійності учнів сприяє інтерес до вправи, завдання.
Форми появи самостійності на уроці фізичної культури. Урок фізичної культури дає учням можливість виявляти самостійність на різних рівнях
(починаючи від нижчого і кінчаючи вищими рівнями).
1.
Виконання вправи під власний рахунок, в оптимальному темпі, але в загальному строю і під контролем учителя.
2.
Самостійне виконання вправ, що підводять, у паузах між підходами до
снаряда, здійснення самоконтролю і взаємоконтролю за виконуваними
діями.
3.
Підбор вправ для розминки, для розвитку якостей з числа відомих уже
учнем.
Таким шляхом починається розвиток творчої ініціативи школярів на уроках фізичної культури
4.
Надання учням можливості вільного вибору вправ і композицій, що
відповідають їхнім умінням і творчим можливостям (наприклад, при виконанні вправ під музику
). Це буде сти мул ювати м ислення, фантаз ію уч нів .
5.
Планування частини уроку і самостійне його проведення.
Ця форма, доступна тільки старшокласникам, розвиває пізнавальну активність учнів, формує в них навички керування й організації, змушує зрозуміти складність праці вчителя й у кінцевому рахунку – бути більш свідомим на уроці фізичної культури…
6.
Використання учнями на уроці фізичної культури технічних засобів
навчання (діаскопів тощо) для показу фізичних вправ на діапозитивах.
7.
Самостійне виставлення школярами на уроці оцінок
. Ряд до свідче них учителів фізичної культури дозволяють учням виставляти собі оцінки за виконання фізичних вправ. Психологічний ефект цього способу розвитку самостійності полягає в тому, що оцінка перестає розглядатися учнями як покарання…

Форми прояву самостійності в позакласній роботі з фізичного
виховання.
Ще більш великі можливості для розвитку самостійності надає позакласна робота школярів у сфері фізичної культури. здійснювана за завданням учителя .
1.
Виконання школярами ранкової зарядки вдома (спочатку під контролем батьків, а потім і самостійно).
2.

Виконання домашніх завдань учителя фізичної культури.
3.
Здійснення самоконтролю за своїм фізичним розвитком.
Для цього спочатку треба ознайомити школярів з найпростішими способами виміру, дати
їм можливість навчитися користатися вимірювальними засобами
– динамометром, сантиметровою стрічкою, медичними терезами, спірометром …
4.
Участь у суддівстві змагань.
5.
Проведення щотижневого спортивного огляду в класі
Щоб спортивний огляд проходило цікаво й активно, весь клас повинний оде ржати домашнє завдання: знайти відповідь на спеціально підібрані питання …
6.
Організація спортивних вечорів і свят у школі.

8.

Формування в учнів потреби у систематичних самостійних
заняттях фізичною культурою
Заняття фізичною культурою на шкільних уроках у кращому випадку дозволяють лише підтримувати нормальний фізичний стан, але не поліпшують фізичний розвиток учнів...
Учитель фізичної культури повинний розвивати в учнів потребу самостійно займатися фізичною культурою на базі створення в них уявлення про здоровий спосіб життя. Придбання цих знань змінює відношення учнів до фізичної культури і спорту, спонукуючи їх стати сильними, добре розвитими (особливо в
5-7-х класах)…
…В учнів буде сформована потреба в самостійних і систематичних заняттях фізичною культурою, якщо в них буде сформована звичка до фізичного навантаження, до активної рухової діяльності.
Звичка – це дії чи вчинки, виконання яких стало для людини потребою
(С.Л. Рубінштейн).

К.Д. Ушинський виділяв два шляхи виховання звичок: організація
життєвого досвіду і переконання, роз’яснення. Перший шлях більш придатний для молодших школярів, другий – для старших.
Етапи й умови формування звички до занять фізичною культурою.
Звички формуються в результаті багаторазового тривалого використання певних
дій і форм поведінки.
Тому їх вироблення проходить через ряд етапів, кожний з яких повинний бути організаційно забезпечений учителем фізичної культури .
Перший етап – формування позитивного відношення до фізичної культури.
З 1-го класу вчитель повинний ненав’яз ливо підкреслювати позитивну роль занять фізичними вправами в розвитку дітей і зміцненні їх здоров'я .
Другий етап – формування в учнях наміру самостійно займатися фізичною
культурою.
Намір, по визначенню С.Л. Рубінштейна, є внутрішньою підготовкою відстроченої дії чи вчинку.
…Завдання вчителя – спонукати в учнів бажання самостійно і регулярно займатися фізичною культурою (
можна запропонувати школярам щодня виконувати вдома зарядку
).
Сформувавши в учнів це бажання, учитель переходить до наступного етапу .
Третій етап – здійснення школярами наміру самостійно займатися фізичною
культурою. Цей етап зв’язаний зі створенням умов для самостійного виконання школярами фізичних вправ. До таких умов відносяться: 1) придбання батьками
необхідного спортивного інвентарю (м’ячів, гантелей, ракеток та ін.); 2) розробка
з учителем режиму дня, у якому знайшлося б місце і для самостійного виконання вправ; 3) розучування на уроці фізичної культури комплексу вправ, що учні будуть виконувати вдома.
Четвертий етап – перетворення бажання школярів самостійно і регулярно
займатися фізичними вправами в звичку. У силу вікових психологічних особливостей молодших школярів і підлітків (
легка зміна інтересів і бажань, недостатній розвиток наполегливості, цілеспрямованості
) регулярне самостійне виконання ними фізичних вправ представляє значні труднощі
(…дитина три-чотири рази встане, зробить зарядку, але незабаром набридне, знайде для себе багато виправдань…і кине
). При цьому виникають захисні мотивування: «зарядка нічого не дає»...

У зв’язку з цим учителю необхідно здійснювати ряд заходів, які підтримували б сформований намір учня самостійно займатися фізичною культурою.
Інтерес учнів до самостійного систематичного виконання фізичних вправ буде стимулюватися й у тому випадку, якщо учитель фізичної культури забезпечить постійний контроль за тим, виконують школярі вдома фізичні вправи чи ні. Цей контроль (…перевірка віджимань від підлоги чи присідань…)
іноді виявляється навіть дієвіше, ніж контроль батьків, тому що авторитет учителя (особливо для молодших школярів) часто більш вагомий слів і умовлянь батьків.
…Можна ввести таблиці контролю в класі (молодші школярі), де учні самі будуть вносити свої досягнення (результати) самостійних занять..
Щоб у школярів не відбувалося вгасання інтересу до самоконтролю, його
форми треба періодично змінювати.
9. Формування суспільної активності учнів
Найвищою формою самостійності учнів є виконання ними суспільних доручень (фізорг, капітан команди тощо)…У кого сформована суспільна активність, ті, закінчивши школу, швидше адаптуються в нових умовах, відразу включаються в життя виробничого, студентського, армійського колективу.
Компоненти суспільної активності. Суспільна активність виявляється школярами при наявності наступних компонентів: 1) суспільної спрямованості
мотивів особистості (
наявність інтересу до суспільної роботи, бажання займатися нею, усвідомлення її соціальної значимості )
; 2) організаторських якостей і умінь
(
відповідальне ставлення до суспільних доручень, готовність допомогти іншим…, прояв
ініціативи в суспільних справах
).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал